Профіль

sonce-33

sonce-33

Україна, Черкаси

Рейтинг в розділі:

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Вид:
короткий
повний

Замітки:

всі
у блог
у співтовариства

sonce-33

sonce-33

НЕ ЗНІМАЙТЕ КОРОНУ (іронічне)

M@IM@I      КОРОНА

...............................................
ПРИЖАТЬСЯ К МИЛОМУ, НА ПЛЕЧЕ УСНУТЬ
ПРЕДНАЗНАЧЕНИЕ , ВСЕХ ЖЕНЩИН СУТЬ.
СНИМИ КОРОНУ БУДЬ ЖЕНСТВЕННА, МИЛА
И ТЫ ПОЙМЁШЬ ЧТО СЧАСТЛИВА И НЕ САМА !


Мабуть, треба знімати корону
І висиджувать в ній курчат.eda
Доглядати козу на балконі
І на спицях шкарпетки в'язать.

Перестати писати вірші -
Забирають і нерви, і час.hammer
Як в Тичини: що далі - то гірше,
Та й до нього мені не домчать!

Мабуть, друзів пора розігнати, pomada
Не впускати й на дух на поріг.
Легше дихати стане у хаті,
Я ж не сонце, щоб всіх обігріть!

Та коли це зроблю і назад озирнуся,
Зрозумію: не зможу так жить!
А до кого ж тоді посміхнуся?lol
Хто ж віршем мене буде будить?

І корона...вона ж не давитьpodmig...
Краще так, ніж з рукою, що просить!
Не біда, що хисту немає,
Бог із ним, що із літа в осінь!

Бо коли перестану писати
І як втрачу здатність  любити,
Перестане душа відчувати...
А який сенс на світі жити?unsmile
 

sonce-33

sonce-33

ВІДПУСТИЛО!



Розлучалась - виривала з корінням.
А потім - ятрилися рани.
То любов, то тривожне сумління
Не давали заснути ночами.

Довгі дні, потім місяці, роки
Не спасали ні плач, ні жалі...
Прислухалася, чуючи кроки,
Але знала: вони не твої...

Як фантом - із минулого голос.
Шепотів: "Не забув тебе, мила..."
І така наступила свобода!
Через стільки років - відпустило!

sonce-33

sonce-33

ЯК З'ЯВИЛАСЬ РАЙДУГА

В зими були лиш чорно-білі  барви - Весна ж взяла до рук яскраві фарби І заходилась пензлем малювати: В святкові шати землю убирати. У жовтий одягнула сонце березневе, Цвіт абрикоси ніжної  - в рожевий. В зелений - на деревах листя, В сріблястий - рибок в морі чистім.
У сніжно-білий - чарівну лілею,
В бузковий - лагідну космею. А захід сонця - у бурштиново-червоний,
Бездонне небо - в синьо-фіалковий.
І знову у бузковий  - ряст лапатий. В рожевий - мальви біля хати. У жовтий - молоді кульбабки. Червоними в лелеки стали лапки... Як глянула весна, що натворила - Від красоти такої ледве не зомліла! Впустила фарби. От вони й змішались - Над світом райдуга барвиста засіяла!

sonce-33

sonce-33

ВИПАДКОВА ЗУСТРІЧ



Та зустріч випадковою була:
Точений ніс, шляхетний профіль...
І загадкова посмішка бувалого орла,
І гра уміла жінки-профі.

І кожен грав свою лиш роль.
І лоскотало в грудях чи десь нижче...
Всі карти не розкрив король
І дама не пускала ближче.

Та вабило оце найбільш.
Не треба кульмінації і крапки,
Бо нерозгаданість і є ота
Найкраща почуттів відгадка.

sonce-33

sonce-33

МОЛОДОСТІ



Той сміх розсипався родзинками,
Слова заграли намистинками.
Вдивляюся в лице відкрите -
В нім стільки радості і світла!

На плечі золотим колоссям
Спадає сонячно волосся.
Звичайно , упізнала: та це ж я
Всього десяток літ назад...

О молодість бездумна, о краса!
Прощай, солодка зваби гра!
Із неохотою ввійду на милість
У інший вимір - зрілість!

sonce-33

sonce-33

ВЕСНА ЦЕ ЗНАЧИТЬ!



Весна! Пелюстки викидає первоцвіт,
Колись сердечко швидше калатало....
Тепер спокійно споглядаю світ.
Це значить - осінь, і це значить - мало...

Автомобілі мчать, і поспішають люди.
У кожного свої проблеми і жалі.
І знову день зникає у нікуди,
Тож менше жити буду на землі...

Це значить, календар життя скидає
Свої листочки поступово...
Та завтра день новий настане
І принесе оте одне-єдине слово.

Він розповість, що кожен день - це свято,
Святий дарунок від Небес і Бога.
І що душа існує поза часом,
І що моя не скінчена дорога.

Я зрозумію, що журитися не треба,
Радіти  мушу  кожній днині!
Яке ж красиве в високості небо!
Як мало треба для Життя людині!

П'янке повітря я вдихну у груди
І сонцю посміхнусь ясному.
Душа жива! Піду між люди!
Весна це значить! Й покидає втома!

sonce-33

sonce-33

Все ведь в нашей воле





Не говорите мне о том, что танцевали,
Что помните тот вечер сентября...
Кружил нас вальс, вы мне шептали
Слова признанья, искренне любя...

Тогда я легкомысленной  бывала:
Мне все было не так и все не то...
По жизни мотыльком порхала,
Казалось, лучший впереди цветок...

Вы незаметно с моей жизни  исчезали,
И канули в разлуку   насовсем...
А я, перебирая письма, вспоминала:
"Мне больно быть для вас никем..."

И вот сквозь годы, близко так, до боли,
Сидите, просто смотрите в глаза...
Я понимаю: все ведь в нашей воле...
Но не могу вам этого сказать...

sonce-33

sonce-33

До мене все-таки приходь




До мене все-таки приходь.
Принось красиве,  обважніле тіло.
Палити будеш,  я - мовчать,
Дивитися на тебе збайдужіло.

А у душі такий вулкан,
Біля очей - каскадів злива.
Приходь до мене! То обман,
Що я дивлюся збайдужіло!

sonce-33

sonce-33

Ой лебеді, лебедоньки...



                                  Доням присвячую

Ой лебеді, лебедоньки, ой лебедята,
Стужилася за вами рідна хата!
І пусткою стоїть вона, холодна,
Горнятка ждуть на вас в печі голодні.

І плачуть мальви на біленьких рушниках,
Втирають сльзи верби на ставках.
Стужилася калина і сумна тополя,
І маки полум'яні в чистім полі.

Ліси прадавні і волошки в житі.
Вертайтеся ж бо швидше, діти...
На вас чекає рідна сторона,
Хай не така, та не її вина...

Хлюпочуться лебедики  у морі синьому,
А жаль такий бере за Батьківщиною...
І туск такий, що у краю чужому
Вночі їм сниться, що вони удома...

Прийшла весна, скресає й тане сніг  -
Матуся вже стоїть біля воріт
І слухає: чи не шелестять крилята,
Чи не летять   додому  лебедята?

За овидом побачила нарешті:
Її лебедоньки летіли в піднебессі!
І тиха радість замінила втому:
Вертали діти з чужини додому!

sonce-33

sonce-33

Роздуми про поетів, блог, плюсики і ще не народжене Слово

Зразу скажу: блог люблю! І друзів-поетів теж!

А й правда, що поетом бути важко.
Народжуєш у муках Слово Боже.
То струни рвеш, то квалиш, наче пташка,
А інший переходить із "сльози" в "морози"...

Сьогодні він у тебе тему "тягне" знову
І видає за "вибране" й "шедеври".
А завтра додає до друзів половину блогу -
Заради "плюсиків" його "маневри"...

У прагненні до вищості смішні ми, люди.
А може, варто зберегти свій час і нерви?
Читач Розумний, думаю, розсудить.
Він зможе відрізнити хліб від  плеври.

А ми все пишем, мовчки і затято
Долаємо "плюсОві" марафони.
А де ж той справжній вірш , і де його шукати?
Від нього б'є в набат душа і стукає у скронях.

Мені ж болить: а чи коли згадає
Ще ненароджений, але жаданий внук?
А чи захоче вивчити мій вірш напам'ять?
Чи ж візьме книжечку віршів до рук?

Якщо ж так станеться, хвала, Всевишній,
За Слово праведне. народжене у муках!
Бо для поета  -  нагорода  вища ,
Коли через роки  згадають  внуки!
Сторінки:
1
…
69
70
71
72
73
74
…
83
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2024.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more