Кортить малим чомучкам скоріш про все дізнатись:
Чом гномики маленькі і взимку спить їжак?
Чом горобцям в пилюці  дозволено купатись?
А кіт дорогу перебіг - хіба поганий знак?

Чому листок  зелений,  а райдуга барвиста?
Чом схожі на леліток над квіточками  бабки
Й нагадують  овечок хмаринки в небі чистім,
А у ставочку гуси так люблять мити лапки?

"Чому? Чому?" - лунають звідусіль слівця.
Та мимоволі і самій спаде на добру згадку:
У коротенькій сукні посеред трав стоїть дівча
(То я мала в дитинстві) і дмуха на кульбабку.

Їй гарно й лячно: світ  безпечний і  незнаний,
В обійми манить  сонячне незвідане життя!
І тисячі  її  питань на відповідь чекають...
Дитинство - мила казка, що не має вороття...

Літня ніч...   Спів пташок..   Прохолода..
Наше щастя п'янке не забути повік!
Рушничком із зірок пролягала дорога
У незнано-широкий незайманий світ.

Ми тримались за руки, коханий, з тобою,
І легкий вітерець нам куйовдив волосся.
Нам здавалось, що Бог сам, своєю рукою,
Нас до пари з'єднав, щоб таїнство збулося.

Ти на руки підняв мене, наче пір'їну -
Змовкло все, лише тиша німотна стояла.
"Будь мені, -шепотів,-за кохану дружину".
В небесах зазвучали  весільні хорали!

Наші губи злились в поцілунку бурхливім.
А прощалися довго, немовби востаннє...
Пригадайте, коли ви були неймовірно щасливі?
Коли милий уперше зізнався в коханні!

Скрипить сапа, мелькають вправні руки,
Бур'ян щемливим зойком тишу рве.
Було усе: любов, світанки і розлуки -
Зостались вечір, бабця й поле світове.

На сідала пістряві ряби посідали,
Коза в повітці, Мурчика -  чортма...
Поволі бабця із города почвалала,
Криничну воду п'є прямісінько з відра.

Мов вихор, котик мчить, хвоста - трубою!
Очиці мружить, треться біля ніг.
Змахнув солоний піт з чола рукою
Самотній день. Й за обрій спати ліг.

                                           Любовь и романтика в работах Евгении Гапчинской 

                                                                                                Небо в ладошках

 Рябиновое счастье

Ева

 

Это мой амур!

 

Я вырасту и мы поженимся!

 

В моей душе поселились прелестные  птички

   

                                                                               Как хорошо с тобой под одеялом...

 

Ты и я

 

Любовь

   

Шоколадный пломбир

 

Я слушаю море

 

Моей любви всего три дня

Достигають  улітку круглобокі медвяні  жерделі,
І,плодами обтяжена, стогне стара абрикоса.
Малі бджілки  зокола  п'ють солодкі коктейлі,
І на джмеликів жвавих поглядають іскоса.

Їх  статечна матуся - моторна бджола-трудівниця -
Ароматно-духмяний  дітлахам варить джем.
В фартушку із листочка близ плити  метушиться,
 Вечорова земля пахне квітом, травою й дощем.

А повітря вологе й п'янке: пити й пити до донця!
Задивилася бджілка на світлу земну цю красу -
Покотились  повільно оранжеві лагідні сонця
На доріжку садову  в холодну блакитну  росу.

Стук крапель в супроводі вітру
 Я прослуховую в дрімотній тиші.
 Мені ж за склом  рясну палітру
Блакитних  крапель дощ залишив.
Так тепло, затишно в моєму домі,
Вдихаю аромат улюбленої кави.
 Цей дощ... Він зовсім не лукавий,
Веду із ним розмову побутову.
 Приємно,вкрившись пледом,жебоніти:
Я тут -  він там,  в вишневому садочку.
 Як гарно слухать дощ - і просто жити!
Слова вплітати у   вірші-віночки!

.

А  мнЂ  одна  только  в  свЂтЂ  дума,
Как  бы  умерти  мнЂ не  без  ума.
                                   Г. Сковорода

Де немає любові - не співають пташки,
Де немає натхнення - не пишуться вірші.
Де немає кохання - не рахують  зірки
Й не звучить повсякчас усередині пісня.

Де немає добра - оселилася там чорнота,
Що бруднить усе світле, хороше  і чисте.
Де немає ладу - там панує лише гризота,
Там самотність живе й вітер свище.

А де совість відсутня - там безладу  тьма,
Якщо честі немає - душа заростає осотом.
Коли радість із дому зненацька пішла -
Сум оселиться в ньому, жура і скорбота.

Плачеш ти, що спливають літа? То дарма.
Вже й здоров'я поволі тебе покидає?
Бійся гіршого - втрати контролю ума.
То вважай, що  у  тебе нічого немає...

         Мені захотілося запропонувати вам, друзі,  невеличкі тести. Ви маєте відгадати автора поезій учасників співтовариства. не переймайтеся, що вони важкі. Вони легкі, мов хмаринки.
          Виберіть тільки одну правильну відповідь.

Перевірте себе
1. Идет гроза, бежит коза,  в зубах роза   Без коментарів ( а) Байок, б) Сонце в) Кент г) Олівія)
2. Дождь -бродяга1. Дождь-бродяга2,  Дождь-бродяга 3 скоро буде! ( а)Ягуар, б) Искренне Ваша  в)Байок  г)FairyA)
3. Я так тебе любила, і снила , і весніла. А ти пішов, загаза!  ( а) Байок, б)Кент в) Сонце г) Олівія)
4. Фен-шуй, Фен-шуй с чем попало не рифмуй. Лучше поставить в начале строки...       (а) Сонце , б) Митриус    в)Искренне Ваша г) Байок)
5. Я целую твои ножки, Пальцы, стопы, босоножки.. Ой, не в той бік пішов, здається..  ( а)Звездочет б) Ягуар в) Митриус
г) Олівія)
6. Ласкатиму простонеба Увечері, удень і вранці , Бо ми ж коханці! Правильно, а як дружину, то раз на місяць...( а)Митриус
б) Искренне Ваша  в) Ягуар,   г)FairyA)
7. Мама голівки малі пригортала, Проводжала до школи, ночами не спала.. Ну, мама - це святе!( а) Байок, б) Сонце
в) Олівія) г) Кент
8. Любовь уходит - остается Сонце!  О, це дуже правильно, це про мене! ( а)Ягуар, б) Искренне Ваша  в)FairyA г) Байок)
9. Он на балу. Уж подана карета. Вопросов много...Где ответы? Опять наснилась молодость, вроде шпаргалку куда-то засунул!   (а) Байок б)Ягуар в)Звездочет  г)Кент)

Якщо ви відгадали правильно, ви МОЛОДЕЦЬ!

P.S.  Сподіваюся, всі зрозуміли, що це тільки жарт....

День із ранку  не був  сумним -
Хутко з хмарками грав у футбол.
Раптом дощик - такий рясний!
Дощ застиг - і отримав гол!

Ой, як плакав день від образи!
Бачте, в нападі і на воротах...
Та один... А вони всі і зразу...
Он їх стільки, хмарок тих, навпроти!

Довго хлипав наш день від нудьги,
Доки сонце в червоних чоботях
Закивало: " Хлопчиську малий,
Он поглянь, стільки в тебе роботи!

А ти квилиш... Роби щось лишень!"
І поволеньки геть почвалало.
"А і справді!" - оговтався день,
Та не встиг - уже нічка  настала.

Помню:  ревность и стук у виска...
И прошу свое сердце не биться.
Мы с тобою - враги на ножах :
Не хотела тобою делиться.

Перестала быть вовсе собой,
Не желая с изменой мириться,
Через гнев, через стыд, через боль
Не могла я тобою делиться!

Но потом как-то жизнь пролистала -
Да иди куда хочешь, родной!
За тебя я бороться устала,
Пусть поборется кто-то другой!

Стало просто, свободно мне жить,
Ведь не надо страдать иль таиться!
И теперь, коль не надо делить,
Так легко мне тобой поделиться!