Як отримав Ніколя
Листа від блондинки,
Став із шафи діставать
Патефон, пластинки.

Виправ майку і труси,
Підмів в хаті трохи.
І перуку попросив
У сусіда Льохи.

Галстук-"бабочку" крутив
Ніколя і так і сяк.
Дорогою прихопив
Для солідності піджак.

Побіг кралю зустрічати
Майже із столиці.
Персик начебто жила
У Пущі-Водиці.

Пасажири уже вийшли
Із маршрутного таксі.
А блондинки не побачив:
Руді, чорні, сиві  всі.

Тут до нього бабця тупа
Років десь за шістдесят:
"Діду, ти мене послухай,
Мене мають зустрічать.

Красень, ростом чималенький,
Гарний юноша такий!
Не такий, як ти,  - худенький,
І високий, і стрункий!

Ще не бачила будинку,
Дім, гараж - усе своє!
А як випаде годинка,
То на скрипці виграє".

В Колі серце калатає,
Ледь не вискочить з грудей.
"Як зовуть його?" - питає.
"О, не так, як всіх людей.

Кращий за усіх у мене
В цьому місті кавалер.
Ніколя його імення
На французький все ж манер!"

Люди витрішки справляли, 
Починали розуміти:
"Це не та красуня-ляля,
Що в  газеті ти примітив?"

Потягнув стару за руку
Коля далі від очей.
В метушні згубив перуку,
А позаду сміх людей:

"Мріяв дідо:  "Одружуся!" -
Довитався в хмарах!
Що Микола, що Маруся -
Два чоботи  - пара!"

Відкривай до серця двері,                                Кілограмів більше ста,
Мій звабливий Ніколя!                                       Та я не страждаю!
Пише Вам Маруся - Мері!
Жінка-приз, точніше - Я!                                    Входите від дачі в раж?
                                                                               Нащо Вам та каша?
Ви шукаєте дружину?                                        Коли підемо на пляж -
То вважайте, що знайшли!                                Усе Дніпро наше!
Свіжа, юна і вродлива,
Персик років тридцяти.                                     Жити будем, Ніколя,
                                                                                Певно,в Вас в квартирі.
В домі гарна господиня,                                    Бо свою я продала -
А город - на все село!                                        А гроші спустила...
Три гарбузи, одна диня -
Більш нічого не зійшло...                                   Сирота я , сирота,
                                                                                Та ума палата!
Нащо  кури та свиня -                                         За банкіра б я пішла
Що з ними робити?                                             Чи б за депутата...
Я ж сама іще дитя,                                              
Ще не треба  діти.                                               Але все ж, таких, як я,
                                                                                Більше, ніж банкірів...
І не дуже я товста -                                             Мети хату, Ніколя,
Трішки жирку маю.                                              Уже їду, милий!

Женщина, 45/164/80, романтик, умею поднять своего мужчину на  пъедистал, умею быть хранительницей семейного очага. Ищу мужчину, которому захочу сказать, как долго я тебя искала. 18003, Черкассы, д/в п/п 751229
Женщина 80/167/70, имею усадьбу в 70км от Черкасс, очень  одинокая, но ни от кого не зависима, высшее мед. образование, ищу  подобно моим данным мужчину или женщину, с разумной разницей в возрасте, но без вредных привычек, для совм. проживания в Черкассах. (067)7317291
Ты - умный, успешный, добрый, щедрый, любишь кошек и мечтаешь о крепкой семье, так почему же мы до сих пор не вместе? Маленькая леди  среднего возраста. 18001, Черкассы, а/я 237

Переглядаючи оголошення в місцевій газеті "От и До", читаєш і такі веселенькі результати  людської вигадливості.
Познайомлюся з освіченою, бездітною (може народити), небагатою,повногрудою (4-7-й розмір), ставною (80-90кг), високою (175см)жінкою. Я: 50/195/115, небагатий (хата в селі), хвора лежача мати, наука, політика, правозахист. 19441, с. Дацьки, К.-Шевченківський р-н, Дітковський О.М. 19-24. (235)93532
Мужчина, 66/176/93, без вредных привычек, образован, с чувством юмора, ищет даму от 56 лет, рост выше среднего, для создания семьи. А мне бы встретить родственную душу, что так похожа на мою и вместе тишину нам слушать здесь на земле и там в раю. 18001, Черкассы, д/в п/д 233931
Немолодой мужчина с молодой душей, без вредных привычек, без материальных и жилищных проблем, познакомится с женщиной 50-70 лет, рост не выше 150см, со следами былой привлекательности и чувством юмора, для серьезных отношений. 18001, Черкассы, д/в п/у Д609603
48/72/68, без вредных привычек, без материально-жилищных проблем, познакомится с симпатичной женщиной, вдовой 55-60/159/59, без вредных привычек, без детей, из Черкасс, для дружбы и большего, у которой есть своя дача возле Днепра на левом берегу.

Тому й виникла невеличка гумореска з цього приводу.

Лежить Коля на дивані,                                                   Те, що  "юноші " було
Та щось не лежиться.                                                      Кілограмів сто із гаком
Продер очі, чуха спину:                                                  Ріст - метр з кепкою всього,
"Може, одружиться?"                                                      Він не став писати.

Де ж дружину він знайде, -                                             "Наречену хочу я
Мучить пудофета, -                                                          Швидку, хазяйновиту.
Коли тільки їсть і п'є?-                                                   Без хвостів - малих писклят,
"Напишу в газету!"                                                           Щоб могла родити.

" Маю власне я житло                                                       Жити не бажаю я
(Ліжко в гуртожитку),                                                        З длустою, товстою,
Одяг маю і майно                                                               От, якби була вдова
(Лиш штани та скрипку).                                                   Та ще й сиротою.

Вік у мене молодий                                                           Щоб красунею була,
(Шістдесят п'ять років),                                                    Мала тридцять років.
Я мужчина хоч куди,                                                          З дачею біля Дніпра,
Стрункий та високий".                                                       Й бажано, щоб фото".

                                                                                                Довго кряцав той Микола,
                                                                                                Що  без хати, без двора.
                                                                                                Позіхнув, махнув  рукою,
                                                                                                Підписався: "Ніколя!"

                                                                        Zbigniew Kopania
Картина із архіву   K-ATRIN  надихнула,  дякую!

Грайливе сонце небо фарбувало -
Линнуло й у водичку трохи синьки.
А млость така в природі небувала,
Що навіть жабкам кумкать ліньки!

Біля озерця тиша мирно спочиває,
Серед латаття в літній прохолоді
Ледь чутно качка дика пропливає
Та рибка  сонна сплесне  вряди-годи.

Над плесом невагомі легкокрилі бабки
Із мошкарою бавитись взяли за звичку.
Біля місточка гусенята миють лапки
Та козеня мале скубе смачну травичку.

А тиша спала, мов мала дитина.
Солодкі сни їй снилися, їй-богу!
Шептали верби: "Хай  вона спочине,
Допоки вечір позабув сюди дорогу".

Я так устала от интриг в реале -
Нашла забвенье в липкой паутине.
Я думала, что быт здесь не достанет,
Не засосет противная трясина.

О други, как я горько ошибалась!
Хотят и здесь меня переиначить.
За нитки дергать грубого пошиба -
Она ведь только кукла , пусть поплачет!

Работает и здесь манипулятор:
Кого-то утешать и быть жилеткой,
Кому-то ангелом, потом пернатым,
Который ненавидит клетки.!

Кому-то другом, а кому-то стервой,
Кому-то критиком, кому-то графоманом.
А это нервы, мои други, нервы...
Я не хочу жить даже здесь обманом!

Я ненавижу клонов и пустых рабов-
Это противно, гадко и довольно низко!
Я быть хочу, какая есть - собой,
А не собакой, "милой",  "киской".

Вся жизнь - игра, и Интернет - игра...
И эти плюсы, плюсы, плюсы в блогах...
Я так устала... Может быть, пора...
Быть может, не на той стою дороге?..

Торопыжка был голодный,
Проглотил утюг холодный.
 Н. Носов "Приключения Незнайки"
                                       http://blog.i.ua/user/4175929/

МышА пыхтело, ногти грызло,
Ваяло "лучшие свои стихи".
И рифмовало "кружка" и "подружка",
А также "сапоги" и "утюги".

Себе за месяц нервы съело:
"Пиши о том,  о сем пиши...
А все равно завистники и стервы
Не ценят раненой души..."

Ну не могло понять убогое мышА,
Что мало "кряцать" что попало.
И если не поет читателя душа,
Тогда, поэтишко, пиши пропало...

Но и душа душой, а Слово - свЯто,
И коль безграмотен такой пиит,
И ударение на слове дАктиль,
Он ставит там, где не стоИт,

А кредо лирика-мышаты:
"Пишу всегда, как я хочу!",
То, извините, стих такой в "заплатах"
Подобен разве что  виршУ.

А Слова жаль - вот так коверкать!
Все остальное - бисер и впустую...
Проблемы мелких грызунов, поверьте,
Сегодня кошку как-то не волнуют!

                                     

Ще літечко править, далеко до осені.
На клумбах люпин і волошки буяють.
У небі безкраїм серед щедрої просині
Ластівки молоді в безконечники грають.

Наповнені звуками в місті доріжки,
 Важкенькі автобуси лунко гримлять,
Шелесне тролейбус - хитаються  ріжки,
Шугають авто і діти на роликах мчать.

В цей гамір,на диво, вписавсь колобочок -
Мов кактус, кругленький малий їжачок.
Чеберяв десь у гості - скрутився в клубочок,
Побачивши пса, що впіймати хотів на гачок.

Обнюхав собака досіль незнайоме це диво:
Щось пахне, як звір, а лежить - не встає...
Доторкнувся  -  і лапу відкинув квапливо:
"Еге! ...Та й колюче яке! ..Хай живе!"

Лиш хвіст промайнув - пам'ятай, як і звали.
Помчав у собачих серйозних ділах.
Їжак розвернувся - й пішов  собі далі.
Як добре все ж мать колючки... Про запас!

 У давнину мати збирала для доні квіти для віночка.  З будь-яких квіток вінки не плелися. Для кожного віку це були різні квіти. Купала  матуся   квіточки  у холодній росі уранці  протягом семи днів. Та роса мала цілющу силу. Перший віночок дівчинці плели, коли їй виповнювалося 3 рочки. Другий вінок - коли - 4 роки, третій -6, а четвертий - від 13 років і далі. Ці віночки зберігали у скрині. Їх одягали дівчинці, щоб голівонька не боліла, щоб уберегти від пристріту, від людського поговору, щоб люди любили. Отак і виник вірш про матусь, які дотримувались стародавніх звичаїв)

У давнину для своєї маленької доні
Збирала матуся, як сонце зійшло,
Магічної сили квітки на осонні,
Купала в росі і вплітала в вінок

Калину - красу - у центрі віночка,
Чорнобривці - голівонька щоб не боліла.
Хрещатий барвінок - щоб бачили очки,
Любисток духмяний, щоб люди любили.

Щоб солодко спала - і мак додавала,
Ромашку - щоб серце не билося лунко.
А щоб дідів-прадідів не забувала,
Вплітала матуся в вінок незабудки.

"Носи, моя ясочко, плетиво з квітів,
Яка ж ти у мене розумна й красива!
Нехай обминають навроки й пристріти,
Нехай твоя доленька буде щаслива!"

Ще глипає на світ сліпими вікнами
Хатина у селі, самотня, вичахла.
На біг лягла, зсутулилась, змалилася,
В ній горщички старесенькі скришилися.
А спраглий кухлик просить питоньки,
І тарілки із мисника гвалтують: їстоньки!
Ослінчик у куточку притулився скромно,
Уже давно не чув він в хаті гомону...
Не тупотіли ніжки  по глиняній  долівці,
Не гладила бабусенька онуків по голівці...
Біля вікна,  на покуті,  ікони припорошені
Витирають рушничком сльозу непрошену...

Благословився день липневий
Маленькими курчатами кульбаб.
Він розбудив любисток і  космеї
Й забрів у невеличкий тихий сад.

Тут агрус примостився біля стежки
І ягоди малини блимають на світ.
Смородина-циганка міряє сережки,
Що дарував для неї наречений-глід.

Крислата яблуня тримає у сповитках
Своїх зелених пуцвірінів-дітлахів.
На вишні творять коники на скрипках
Чудову музику без непотрібних слів.

Погрався день із вітром на горісі
У піжмурки та гилки - і  чимдуж гайда
Гніздечко ластівки оглянути у стрісі,
Де галасує жовторота дітвора!