Блог sonce-33

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

sonce-33

И опять объявление (Мысли вслух незамужней ! женщины)

08.09.12, 09:21
замітка

Вчера, подавала объявление о работе в местную г-ту, опять получила огромное удовольствие от чтения рубрики "Он пишет"!

[ Читати далі ]

Коментарі: 265

sonce-33

В долонях літо вичахло давно

07.09.12, 23:50
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

МАЛЬВИ. Лідія Степанова

В долонях літо вичахло давно,
І моросить слізьми печальна осінь.
Розмита гама кольорів. Дивлюсь в вікно:
Де й подівалась та небесна просинь..

Тужливе "кру..." і до весни - "курли..."
Куди, журавлики, мандруєте, в які краї?
Кого ж несете ви, махаючи крильми?
Либонь, Телесика від рідної землі...

Чимало в дальній Ирій ринуло діток,
Їм сняться мальви й чорнобривці...
Холодний дощ змиває із шибок
Тужливі спогади, немов злинялі ситці...

Коментарі: 66

sonce-33

Рожевий квіт любові

Бабусенька, тоненька, наче свічка,
Свою хатинку в айстрах колисала.
А в серпні квіточки розкрили вічка
І подорожнім людям око милували.

"Немов дитина, Варко, - їй сусідка, -
Не посадила б ти картопельки ще трохи?
А то вкладаєш свою душу...в квітки!
Неси хоч на базар - заробиш гроші!"

А бабця перед вереснем зробила
Букетики і роздала сусідським дітям.
Нехай полум'яніють айстри милі
В руках школяриків осіннім квітом!

А в грудні свічечки уже не стало -
Так самотиною недовгий вік і збіг...
Біля її сповитку діти з сумом клали
Рожевий квіт любові на холодний сніг.

Коментарі: 66

sonce-33

Неповторне в цім житті буває раз...

06.09.12, 22:30
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Дощі перуть безперестанку
Злиняле від печалі сонне небо.
Важкі краплини стукотять по ганку,
Нагадують про літо і про тебе...

Здавалось, що знайомі сотні літ,
В душі звучала музика вінчальна.
Ти був для мене наче дивосвіт:
Сміливий, мовчазний, брутальний.

Мости кохання потім спалахнуть,
Що нас єднали, ніби сушу й море.
І вже не зможем більше перетнуть
Одвічних наших траекторій.

Минаючи обман банальних фраз,
Навчив мене по-справжньому любити...
Та неповторне в цім житті буває раз,
Його уже не можна повторити...

Коментарі: 40

sonce-33

Рожевий світанок

Моє улюблене фото Майстра Кадета , яке надихнуло на вірш

Ще спить пташина. Небо ж зашарілось
Ясно-рожевим кольором цноти.
Розплющивши від сну густі повіки,
Цілує сонні верби та очерети.

Густий туман, м'який, ліловобокий,
Від озера навшпиньках геть іде.
А сонце міниться, моргає оком
До лісу давнього, що промені пряде.

Воно вже скрізь: у полі на покосах,
В густих очеретах, на небі і в озерці.
В свічаді озера, і в прохолодних росах,
І у волоссі верб, і в мене в серці...

Коментарі: 69

sonce-33

Ніби вічність з тобою не бачились

Ніби вічність з тобою не бачились.
Як багато всього нами втрачено...
Раптом серце з грудей вискакує
І летить до твого на побачення.

Розсуває в душі твоїй темнії хмари -
До твого потрапляє в обійми-лещата.
Заніміли у подиві вічні стожари,
Стих цвіркун у барвінку хрещатім.

Тріпотять, в хвилюванні полощуться,
Обіймаються, шепчуть дитинно.
І така благодать в нас хлюпочеться
ВІд сердець, що злились воєдино!

По тілам розлилася мелодія світла,
Що початку не має й не має кінця.
Снують люди повз нас непомітно,
Ми ж вслухаємось в наші серця!

Коментарі: 63

sonce-33

Не Жарт... (все та ж політика...)

03.09.12, 17:37
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Звичайно, можна й поблювати,
На все покласти і начхати...
Повсюдний "випивон" і деградація.
Псується генофонд - зникає нація!
Верхи жирують, вони регочуть:
Безвільні люди - маніпулюй, як хочеш!..

Коментарі: 47

sonce-33

Ты для меня - и музыка, и свет

Картинка с блога уважаемой baggirra
http://blog.i.ua/user/3504345/1063383/

Ты для меня - и музыка, и свет.
Под утро ночь уходит прочь, нагая.
В распахнутом окне брезжит рассвет,
А запах кофе - мама дорогая!

Уже не сплю. Как можно спать,
Когда ты близко, совсем рядом...
"На улице такая благодать!" -
Меня ласкаешь теплым взглядом.

Глаза в глаза... Мы кофе пьем,
Ты куришь, безмятежно я молчу.
И так нам хорошо с тобой вдвоем,
Что возвращаться я в реальность не хочу!

Коментарі: 70

sonce-33

О кони буйные - мои года!

Мои года - как вешняя вода,
Как белогривые серебряные кони.
Бегут, минуя выси, города,
И кажется, вот-вот меня догонят.

О безрассудство и накал страстей,
Вы можете остаться позади.
А мне оставьте горсть любви моей,
ЕЕ я бережно прижму к груди.

Я чувства выпью все до дна,
Так надоело безразличною казаться.
О кони буйные - мои года, -
Позвольте в зрелости остаться!