Багрянцями зима озвалася

Січневі крапельки  - малі квасольки -
Розсипав дощ в січневій  сизій млі.
А маківка моєї парасольки
Цвіте червоним на блакитнім тлі.

Це поєднання - голубе-червоне -
Лоскоче пір'ячком з глибин душі.
Навколо  - простору легка безодня,
Всередині - волошками вірші.

Малює акварелями картину
Дощ -маляр на благенькім полотні.
Багрянцями в імлі (о  диво-дивне)
Зима озвалася й живе  в мені.



Якщо не дзвонять друзі...


Вже третій день зависла тиша,
У домі телефон пасе.
На вікнах дощ літопис пише,
А може, про любов есе.

За чаєм хочеться розмови,
Душевності і теплоти...
У суму присмак полиновий,
У смутку запах самоти.

Зажевріло на виднокрузі;
І поступово дощ затих.
Якщо не дзвонять тобі друзі,
То значить, добре все у них!




Дурацкий кот

  • 08.01.14, 21:03
              Она лежала с этим дурацким котом и безмятежно улыбалась.

       Зазвонил телефон. Мужчина мгновенно схватил трубку, боясь, что Женщина  проснется. Она же продолжала сладко улыбаться во сне.

   

[ Читати далі ]

Вова Пупкін і хрущ (бувальщина)

Моїй подрузі Катерині присвячую

Веселиться  Пупкін Вова:
Змалював хруща з натури.
Вийшло просто пречудово -
Не жене Вован халтури!

Вийшло в нього  чікі-пікі;
Залишилось зовсім трохи:
Підписав: "башка", "кінцівки",
Й наостанок  просто -  "ж..па".

Веселився, посміхався,
Нумо руки потирать:
"Буде, певно що, дванадцять
У щоденнику стоять!"

Та коли отримав зошит,
Кров ударила в лице:
"Те, що в тебе, Вово,  ж.. па,
У хруща все ж черевце!"

Ходить Пупкін - в траур вбрався,
Хоч до вибриків мастак:
"Ти старайся, не старайся -
Вчителям усе не так!"



Передріздв'яне

Натомлений день наробився на славу,
Він жив для людей увесь час, без угаву.
І вирішив день, що пора на спочинок,
Заснув між зимових легеньких хмаринок.
У небі ж зоря засіяла яскрава,
Дорогу волхвам до Христа указала.
І ось недалечко почулися дзвоники,
Де дітки живуть, зупинилися коники.
Бо жодної хати Мороз не минає,
Слухняних діток він із святом вітає.
Радіє спільнота: Ісус народився,
І кожен, хто з Богом, Йому поклонився.
Рідні і  знайомим гараздів багато
Бажали в господі й здоров'я у хату.
Щоб хліба й до хліба, й краси від водиці,
Овечок в кошарі, на полі - пшениці.
І віри у Бога, міцної, як сталь,
І совісті в душах, як чистий кришталь...

Хай, друже, сіяє і в серці твоєму
Навіки віків ця зоря Віфлієму!



Картинку взяла  на сторінці  Катрін heart

Кожному - своє

Не ступить на мерзенний, підлий шлях
Людина, сповнена високої культури.
Навчатися на власних помилках
Ніколи не захоче впертий дурень.

Не зможе християнин нанести
Ворожий погляд ближньому у спину.
Безкрилому увись не вознестись,
Забуде перекинчик Батьківщину.

Сліпий з пітьми не виведе народ,
Слабкий не зможе керувати сильним.
І скільки не давай йому свобод,
Не стане безхребетний колись вільним.

Той не забуде мальви і вербу,
Хто в душу упустив навік Вкраїну.
Свої закони, кредо і табу
Є на землі у кожної людини.




Вы можете закидать человека камнями...


                          Вы можете закидать другого человека камнями или цветами. В зависимости от того, что у вас

имеется в наличии. Если в душе камни, то камнями. Если цветы - то цветами. И дело не в этом человеке.

                                                                                           Дело в вас!

  

[ Читати далі ]


Притча о злобе

Один человек пришел к старцу и увидев его крайнее незлобие попросил:

- Ты такой мудрый. Ты всегда в хорошем настроении, никогда не злишься. Помоги и мне быть таким.
Старец согласился и попросил человека принести картофель и прозрачный пакет.
- Если ты на кого-нибудь разозлишься и затаишь обиду, – сказал учитель, – то возьми картофель. Напиши на нем имя человека, с которым произошёл конфликт, и положи этот картофель в пакет.
- И это всё? – недоумённо спросил человек.
- Нет, – ответил старец. – Ты должен всегда этот пакет носить с собой. И каждый раз, когда на кого-нибудь обидишься, добавлять в него картофель.

Человек согласился. Прошло какое-то время. Его пакет пополнился многими картофелинами и стал достаточно тяжёлым. Его очень неудобно было всегда носить с собой. К тому же тот картофель, что он положил в самом начале, стал портиться. Он покрылся скользким гадким налётом, некоторый пророс, некоторый зацвёл и стал издавать резкий неприятный запах.

Тогда человек пришёл к страцу и сказал: – Это уже невозможно носить с собой. Во-первых пакет слишком тяжёлый, а во-вторых картофель испортился. Предложи что-нибудь другое.
Но старец ответил: – То же самое происходит и у людей в душе. Просто мы это сразу не замечаем. Поступки превращаются в привычки, привычки – в характер, который рождает зловонные пороки. Я дал тебе возможность понаблюдать весь этот процесс со стороны. Каждый раз, когда ты решишь обидеться или, наоборот, обидеть кого-то, подумай, нужен ли тебе этот груз.
З Інтернету.

Й захочеться кохання...

Насію на клумбі жоржин і левкоїв,
Над ними кружлятимуть ситі джмелі.
Й захочеться тиші - дзвінкої такої,
Кохання хмільного на грішній землі.

Змінити життя своє зовсім нелегко,
Та вірю, що прийде, нарешті,  той час,
Зів'є в нас з тобою гніздечко лелека
І виведе влітку малих лелечат.

Зимових  полів полюблю білосніжність,
Лиш тільки б торкатись твоєї руки...
З очей стигло-синіх вберу тиху ніжність,
У них розчинюся, уже навіки.