В Україні викрито змову сепаратистів щодо створення рашистського анклаву “Бессарабия”

У сепаратистів, які ведуть гібридну війну проти України і будують “Бессарабскую народную республику” на півдні Одещини, стався грандіозний зашквар.

Один з провідних сепаратистів – історик Віктор Дроздов, який давно обслуговує інтереси замовників цього сепаратистського утворення, нещодавно проколовся і випадково опублікував воєнну мапу СРСР 1940 року надруковану для вторгнення в Румунію (нагадаємо, в 1939 Сталін і Гітлер уклали пакт про розділ Європи, зокрема про окупацію Румунії).
Цікаво, що в Румунії в 1918-1940 не існувало «Бессарабии», а на російських картах вона була.

Так само на думку Дроздова, російський пропагандистський фантом «Бессарабия», що потрібен путіну для анексії, існує в Україні.
Більше того, сепаратист вигадав «Южную Бессарабию» потрібну сучасним сепаратистам-бессарабам для обгрунтування претензій лише на південь Одещини, бо всю російську «Бессарабию» що включає Молдову, вони не тягнуть.

Своє унікальне сепаратистське дослідження Дроздов опублікував на фейковій сторінці “УІНП-Одеса”, яку він особисто створив і яка нібито є сторінкою не існуючого в природі одеського філіалу Українського інституту національної пам’яті.

Коли Дроздова було викрито, він злякався і почав на сторінках сепаратистського видання «Бессарабия-информ» виправдовуватись і спростовувати сам себе що «Бессарабия» – це не російська назва.

Але що так налякало сепаратистів?

Вони налякані тим, що вони випадково видали справжню мету створення «Бессарабии» в Україні – це ВИПРАВДАННЯ РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ.

Сепаратисті переконані, що створена в 1812 в результаті російсько-турецької війни 1806–1812 років “Бессарабская губерния навсегда является святой исконно руSSкой землей, которую в 1918 захватили коварные румыны, но освободитель Сталин в 1940 “присоединил” ее к СССР. Теперь эту святую руSSкую землю, политую кровью дедов, захватили украинцы – поэтому освободитель Путин имеет исторические основания чтобы справедливо присоединить Бессарабию к России и вернуть ее в родную гавань. Таким образом война, которую ведет Путин против украинцев – святая и освободительная”.

Саме на реалізацію такої концепції, як частини гібридної війни, працюють сепаратисти-бессараби. Звісно вся їх наполеглива праця щедро фінансується, інакше ми не мали би просто шаленого безперервного багаторічного запровадження цієї російської «Бессарабии» на території Одещини.

Отже, термін «Бессарабия» спеціально просувають, щоб:

Тепер про історію російського терміна «Бессарабия».

1. Походження Бессарабської губернії (1812)

Бессарабська губернія Російської імперії була створена у 1812 році внаслідок російсько-турецької війни 1806–1812 років. Вона виникла на окупованих землях Молдавського князівства — на території колишніх молдавських цинутів (округів) з нав’язаною імперією штучною російською назвою.

До 1812 року місцеве населення не використовувало назву «Бессарабія» для означення цього краю. В ужитку були назви «Молдавська земля», ara Moldovei, «прутсько-дністровські землі».

2. Відсутність Basarabia de jure до 1812 року

Не існувало жодної адміністративної одиниці з такою назвою ані в Молдавському князівстві, ані в Османській імперії: не було ні краю, ні санджаку, ні еялету, ні округу з назвою Basarabia.

Назва Basarabia не була чинною офіційною назвою, не використовувалася в адміністрації та не мала правового статусу. Вона траплялася лише епізодично — у поодиноких західних хроніках та на деяких картах XV–XVII століть — і стосувалася виключно вузької південної зони (Буджака), без будь-якого юридичного значення.

Отже, до 1812 року це була нефункціональна, нечинна й фактично «мертва» назва.

De jure Basarabia у 1812 році не існувала.

3. Імперський акт перейменування

Російська імперія створила адміністративну одиницю з назвою, яка не мала жодної попередньої адміністративної реальності. Назва «Бессарабия» була нав’язана зверху через імперську бюрократію, армію, церкву та картографію.

Упродовж XIX століття ця назва справді стала вживаною, але виключно як російська колоніальна назва, а не як автохтонна самоназва населення.

Використання назви «Молдавія» прямо вказувало б на факт незаконної анексії та порушення територіальної цілісності Молдавського князівства. Натомість назва «Бессарабия» звучала нібито «історично», але при цьому не мала чинного носія, правонаступника чи юридичного наповнення.

Це була ідеальна колоніальна етикетка — історично порожня, але зручна для імперського наративу.

4. 1856 рік: урізання губернії та реваншизм

Після Паризького мирного договору 1856 року Бессарабська губернія була урізана: Росія втратила Кагульський, Болградський та Ізмаїльський повіти — територію Буджака. Унаслідок цього губернія перестала бути прикордонною по Дунаю, що стало для Російської імперії серйозним геополітичним ударом.

Саме ця поразка зумовила швидкий курс на реванш, реалізований у 1878 році через повторну анексію Буджаку.

5. Радянське успадкування імперського міфу

Російський термін «Бессарабия», запроваджений у 1812 році, був свідомо збережений і відтворений СРСР. Його використовували для створення ілюзії «незавершеного територіального питання», подання 1918 року як нібито «захоплення Бессарабии Румунією» та легітимації ультиматуму і окупації 1940 року.

Саме тому на радянських картах систематично фігурувала «Бессарабия», у пропаганді вживалася формула «оккупированная Румынией Бессарабия», а факт самоліквідації імперської «Бессарабии» як політичного суб’єкта у 1918 році повністю ігнорувався.

6. 1918 рік: зникнення імперської «Бессарабии» як суб’єкта

Після 27 березня 1918 року імперська «Бессарабия» перестала існувати як політичний і адміністративний суб’єкт, і в складі Румунії не існувало жодної адміністративної одиниці з такою назвою.

Натомість «Бессарабия» продовжувала існувати виключно в російській та радянській картографії й пропаганді.

7. «Бессарабия» як радянський конструкт 1940 року

На радянських воєнних картах 1940 року чітко позначено «Бессарабию» — заштриховану територію між Прутом, Дністром, Дунаєм і Чорним морем. Це була не адміністративна одиниця Румунії, а колишня губернія Російської імперії (1812–1917), штучно «реанімована» СРСР на папері напередодні анексії.

1. Назва «Бессарабия» була імперською адміністративною конструкцією, штучно поширеною на окуповану територію. Вона не була первинною народною чи історичною назвою цього краю.

2. У 1812 році Російська імперія не «успадкувала» ніяку Basarabia, бо її не існувало. Вона створила Бессарабську область на окупованій землі Молдавського князівства та надала їй штучну назву, яку СРСР згодом використав як нібито доказ історичної тяглості.

Фальсифікація №1: «Бессарабия — исконно руssкая земля»
У 1812 році не існувало «Бессарабии» як історичної землі й не існувало російської державної традиції на цих територіях.

Факт: була анексована частина Молдавського князівства і створена штучна адміністративна одиниця з вигаданою назвою.

Фальсифікація №2: «Бессарабию захватили румыны в 1918»
У 1918 році вже не існувало Бессарабської губернії й не існувало російського суверенітету; існувала Молдавська Демократична Республіка.

Отже, «захоплювати» було нічого і ні в кого.

Фальсифікація №3: «освободитель Сталин в 1940»
1940 рік означав ультиматум, окупацію, депортації, розстріли та ліквідацію румунських еліт.

Називати це «визволенням» можливо лише в межах тоталітарної пропагандистської мови. Насправді солдати РКЧА не “визволителі”, а окупанти.

Артур Буц, Ізмаїл-онлайн, 24.01.2026

Учнів закладів загальної середньої освіти, студентів, аспірантів, викладачів та науковців віком до 35 років запрошують взяти участь у Міжнародному конкурсі наукових і творчих робіт, присвячених темі Голодомору.

Роботи прийматимуть до 28 жовтня 2024 року. Підсумки та оголошення переможців заплановано на останній тиждень листопада. Про це повідомили на сайті Міносвіти.

Спеціальна тема конкурсу 2024 року: «Я, моя родина, моя країна: пам'ять про Голодомор і погляд на сучасну війну Росії проти України крізь призму особистого досвіду».

Конкурс вшановує пам'ять подружжя українських літераторів — Володимира Маняка та Лідії Коваленко. Які присвятили себе збиранню усних свідчень та розгортанню дослідів з історії Великого голоду 1932–1933 років.

Переможці отримають дипломи, запрошення на урочисту церемонію нагородження до Києва та грошові премії для подальшого поглиблення досліджень із проблематики Голодомору.

Контактна особа – Наталія Богданова, виконавча директорка громадської організації «HREC in Ukraine».

Телефон: +38 (050) 512 21 15, скринька [email protected].

Деталі про умови конкурсу можна прочитати тут.

Північноатлантичний Альянс 16 травня проведе засідання найвищого військового органу - Військовий комітет. В межах засідання також відбудеться зустріч Ради Україна-НАТО.

Про це повідомляє прес-служба НАТО.

Як розповіли у відомстві, на засіданні Військового комітету НАТО буде головувати його очільник адмірал Роб Бауер. Окрім того, там запланована присутність інших командувачів військ країн-членів Альянсу й верховного головнокомандувача сил НАТО в Європі генерала Крістофера Каволі.

Також на засіданні має бути присутнім і генсек НАТО Єнс Столтенберг, який має обговорити ключові пріоритети і виклики Альянсу.

Варто зауважити, що одна з частин засідання буде присвячена Україні.

"На першому засіданні головнокомандувачі зберуться у форматі Ради Україна-НАТО для обговорення агресивної війни Росії проти України, ситуації на місцях і подальшої підтримки України з боку НАТО і країн-членів Альянсу", - сказано у повідомленні.

З цього слідує, що на засіданні НАТО може з'явитись головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський або ж інший уповноважений представник України.

Україна подала заявку на вступ до НАТО ще з початку повномасштабного вторгнення Росії. Тоді президент Володимир Зеленський наполягав на прискореному вступі України до НАТО,

А вже у 2024 році Зеленський заявив, що Україна очікує від липневого саміту НАТО пропозицію щодо вступу в Альянс.

А сьогодні генсек НАТО Єнс Столтенберг під час свого візиту в Київ заявив, що союзники навряд дійдуть до консенсусу щодо запрошення України в Альянс. У своїй промові він також заявив, що розуміє, що країни НАТО не дотримались обіцянок щодо постачання зброї Україні.

Собачник направив на львів’янина пневматичний пістолет та заявляв, що пристрелить його.

Шевченківський районний суд Львова виніс вирок солдату Ігорю К., який погрожував вбивством львів’янину через зауваження щодо вигулу собаки у Замарстинівському парку. Ігор К. направив на чоловіка пневматичний пістолет та заявляв, що пристрелить його.

Суд визнав військового винним у хуліганстві та призначив покарання – тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців два роки.

Як вказано у вироку суду, який винесли у жовтні 2023 року, випадок трапився 23 липня у Замарстинівському парку. Військовий Ігор К. почав агресивно реагувати на зауваження відвідувача парку щодо вигулу собаки, нецензурно висловлювався та вдарив чоловіка у обличчя.

Потерпілий був в парку зі своєю мамою, нападник пішов слідом за ними, дістав з рюкзака пістолет, скерував його у бік львів’янина та сказав: «Я тебе пристрелю». Після погроз матір потерпілого зателефонувала у поліцію.

Щодо військового Ігоря К. зі Львова порушили кримінальну справу за фактом вчинення ним хуліганства. Слідчі встановили, що пістолет був пневматичним.

Під час досудового розслідування солдат визнав свою провину. Потерпілий на судове засідання не з’явився, але не заперечував проти застосування до Ігоря К. покарання, «нижчого від нижчої межі».

Додамо, що у вересні 2023 року Ігоря К. судили у Одеській області через відмову виконати наказ командира щодо наступу на одному з напрямків. Тоді йому призначили покарання – тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців протягом року.

Справу щодо хуліганства військового розглянув суддя Юрій Донченко, який дослідив усі матеріали справи та призначив Ігорю К. покарання – тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців два роки, врахувавши вирок суду з Одещини. На вирок ще може бути подана апеляція.

Радниця з комунікації Державного бюро розслідувань Тетяна Сап'ян закликала українців повідомляти про порушення у військкоматах. У ДБР зазначили, що повідомлення, до яких будуть прикріплені докази правопорушень значно пришвидшать розслідування.

Деталі

У ДБР зауважили що повідомлення щодо можливих порушень повинні бути доповнені інформацією про реальні факти, а не бути звичайними голослівними заявами. Сап'ян сказала:

Щодо громадян, які знають, що в тому чи іншому ТЦК є порушення, я постійно наголошую, що є доступ до світової павутини. Відкрийте сайт ДБР, знайдіть можливість анонімно повідомити в ДБР, що є такі порушення

У Бюро розслідувань зазначили, що повідомлення, до яких будуть прикріплені докази правопорушень, значно пришвидшать процес викриття винних осіб.

Надіслати звернення, запит на публічну інформацію або повідомити про кримінальне правопорушення можна на сайті ДБР заповнивши одну із форм. Також можна скористатися формою – «анонімне повідомлення про кримінальне правопорушення», якщо інформація стосується конкретної особи або містить фактичні дані про вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, які можуть бути перевірені.