Травень-2. Живність
- 21.06.26, 02:51
Друга частина травневих фото – про звірів і птахів, диких і домашніх. Черепахи у парковому озері – уже як традиція.
[ Читати і дивитись далі ]
Важливі замітки
Останні статті
- Травень-2. Живність
21.06.2026, 02:51 - Травень-1. хзшо
13.06.2026, 23:25 - Grammarly
30.05.2026, 00:51
Свіжі фотографії
Травень-1. хзшо
- 13.06.26, 23:25
Думаю, по швидкості публікації фото має бути помітно, скільки у мене є на то часу, а головне – бажання. Але поки є.
[ Читати і дивитись далі ]
Grammarly
- 30.05.26, 00:51
Оскільки англійської у мене по роботі трохи більше ніж дохера, користуюсь Grammarly давно та стабільно. У часи до появи чату жпт та йому подібних, це було щось революційне та унікальне. Зокрема досить довго я купував саме Pro версію, яка значно глибше аналізує текст, але й недешева - роки три щонайменше, тільки цієї весни відмовився.
А ще цього року Grammarly почав аналізувати також українські тексти. Й оскільки українську я знаю значно краще, на її прикладі я помітив, що іноді його правки це -
нев'їбенно
дика
хуєта.
От і думай тепер, скільки його порад, які я сліпо приймав до своїх англійських текстів, були такою ж хуєтою.
Квітень-2. Над головою
- 16.05.26, 00:59
На другу частину залишилися переважно фотографії неба і птахів, але подивіться для початку, який шикарний кошак!
[ Читати і дивитись далі ]
Квітень-1. Кветачкі
- 10.05.26, 23:01
За четвертий місяць чергового всратого року фоток вийшло багато, тому розділив їх на дві частини, не одному ж мені страждати з ними тепер. Перша буде переважно присвячена тому, на честь чого місяць названий.
[ Читати і дивитись далі ]
Лютий / березень
- 13.04.26, 22:56
Вимбачте, я вам тут трохи холоду приніс, тільки дійшли руки фото розібрати. Та й погода минулого тижня була майже відповідна.
[ Читати і дивитись далі ]
нові
- 30.03.26, 23:41
Якось, віртуально мандруючи супутниковими знімками Вінницької області у гугл-картах, я звернув увагу на село, що виглядало досить нетипово серед інших. Рівні паралельні й перпендикулярні вулиці, однакові будинки. На перший погляд, схоже на якесь сучасне котеджне містечко, тільки занадто в глибинці, як для такого. Швидкий погляд у Вікіпедію дав зрозуміти, що й чому, зокрема, за датою заснування села – воно з'явилося вже після відновлення Незалежності.
А кілька днів тому внаслідок чергових віртуальних мандрів я побачив ще одне таке ж селище, у зовсім іншому регіоні, але з подібною історією. А це вже мені здалося достатнім приводом, щоб заглибитися в цю тему детальніше.
Чи задумувалися ви, як багато населених пунктів було засновано в Україні з нуля, починаючи з 24.08.1991? Як виявилося, такі існують, і причина їх утворення всього лиш одна. Здогадаєтеся, яка саме, перш ніж читати далі?
[ Читати і дивитись далі ]
болотні мандри – 1
- 28.03.26, 02:27
Українські дрони атакують і успішно вражають порти росії на Балтійському морі, через які відвантажується 40% їхньої експортної нафти по морю. За 900 км від нашого кордону. Це звучить як сон при температурі 39,5 у березні 2022 року. Але у 2026 це вже частина реальності.
Ідея “подорожей” російськими н.п., які мають для нас якесь значення у цій війні, не моя і не нова, але чому б і ні, тому сьогодні завітав віртуально в Приморськ і Усть-Лугу (чи як ця шляпа відмінюється). Здавалося б, містечка при таких важливих прибуткових портах мають виглядати як такі собі Дубаї з балтійським колоритом. Ага. Якби вони були у якійсь нормальній державі.
Приморськ:
бабуся
- 22.03.26, 00:23
Ми пройдемо дорогою смутку через наше колишнє подвір'я, якого давно не існує в тому вигляді, що залишився в нашій пам'яті. Ти нестимеш повні кишені спогадів, а я тягтиму їх цілу гору на спині, як мішок каміння, дедалі важчий. Відтепер частина твоїх стала моїми. Я намагатимусь їх зберегти. Ми підемо вниз, до Берега, де так само безглуздо несе свої каламутні води Рівчак, який мені так хотілося називати каналом, бо ж краще мати на краю двору справжній канал, а не якийсь там Рівчак.
Над нами стелитиметься надвечір'я, густе й напівпрозоре, тепле як свіже козяче молоко. Ми будемо йти понад акуратними доглянутими грядками, де рівними рядами проросли втома і смуток. Стільки зусиль було вкладено в ті грядки, в козу, одну, другу, чотири одночасно, і значною мірою заради того, що мені б ніколи не хотілося озвучувати, бо то так нечесно. Заради мене.
Я обіцяв собі запам'ятати в деталях наш дім і двір, гуляючи там подумки та відтворюючи у голові всі деталі, але сам собі давно зрадив. Тепер це тільки фрагменти, що виринають у тумані. Я скільки разів бачив у найстрашніших маревах, як іду до Берега назустріч твоїй низенькій постаті, аби обійняти ще раз, але знаючи наперед, що цього більше не буде. Найгірший день мого життя, який уже настав. Як же я хотів просто побачити тебе ще раз і обійняти.
Я надто давно й добре усвідомлював, що мені б не вистачило ні всього свого життя, ні цілої вічності, аби хоч на крихту віддячити за все добро, що ти дала мені. Іноді я намагався, кострубато, не завжди вдало, та хотів би, щоб у твоїй неосяжно світлій душі залишилося щось із того. Бабусю, моя найкраща у світі бабусю, я ніколи не повірю, що тебе може не бути у цьому нескінченно самотньому світі, який навіщось продовжує існувати, гучно сміючись. Хай би ліпше зникли вони усі, тільки не ти. Твоя домівка, останнє місце на землі, де я міг почувати себе дитиною, тепер порожня. Там живуть лише речі та спогади.
Я ніколи собі не пробачу цих майже двох років, що не міг приїхати, сотень наших банальних телефонних розмов з дня, коли ми бачилися востаннє. Ніхто не забороняв мені в якійсь із них без всякого приводу просто зайвий раз нагадати, що я тебе люблю і скучив, поки не стало надто пізно. Хоча ти говорила щоразу по-щирому банальний перелік побажань, наче щоразу прощаючись, не знаючи, чи буде наступний дзвінок. Я знаю, як ти сама хотіла сказати, що скучила, але так і не сказала ні разу, щоб я не зірвався в небезпеку.
Я ніколи собі не пробачу, що так і не познайомив тебе наживо з правнучкою, хай ти хоча б знала, що вона є, а ще той спонтанний відеодзвінок недавно був таким доречним, аби ти глянула на неї хоч через екран. Тоді я побачив тебе востаннє, ще здивувавшись, як ти постаріла. Здавалося б, між 93 і 95 роками у зовнішності людини вже не буде значних змін, але ж ні. Коли мала підросте і все розумітиме, я обіцяю розказати їй, як ти її любила і чекала. Я бачу, що в ній точно є щось від тебе, і це єдина втіха в пустоті. Я дуже вдячний тобі, що ти намагалася нас дочекатися, хоча навіть не уявляю, як то було важко.
Колись, коли я був малою, тупою і жорстокою дитиною, я грався на нашому подвір'ї й побачив невеликого жука, що чимчикував кудись у своїх справах. Його спина була надійно захищена бронею двох складених крилець, що не завадило мені взяти сухий стручок з-під квасолі та встромити йому гострою стороною у незахищену щілину між тими половинками. Ти побачила це і з гіркотою в голосі спитала, навіщо я скривдив жучка. Та проста гіркота, без злості, просто з нерозумінням, так різонула мені душу, що я пам'ятаю той момент до сьогодні.
Я вийняв стручок, і жук поповз далі, хоча я не певен, чи не завдав йому смертельної травми. Здається, десь із того часу я намагався не зашкодити жодній живій істоті без явної причини. Майже все добре, що є в моїй нікчемній чорній душі, є там завдяки тобі. Тепер значна його частина також відмерла.
Найгірше мені зараз усвідомлювати, що незалежно від того, чи існує тільки це життя, чи є рай або пекло, у жодному варіанті майбутнього я більше ніколи не почую твій голос. Сподіваюся, там, де ти тепер, немає ні втоми, ні болю. Сподіваюся, ти знову зустрінеш там дідуся. Я ніколи вас не забуду. Ніщо не заповнить цю порожнечу всередині мене.
Мінус двадцять
- 27.02.26, 11:55
Сильні морози вкупі з безхмарним небом подарували у січні кілька дуже красивих ранків, коли все навколо блищало від інею. Я благополучно все провтикав, максимум дивлячись на ту красу з вікна транспорту дорогою на роботу і, що особливо прикро, проспав один такий ранок в неділю. Щось подібне прогноз обіцяв на ще одну неділю, 1 лютого, і цього разу я налаштувався не проспати. За сукупністю різних показників у прогнозі погоди ChatGPT давав ймовірність інею 65-70%.
1. Однак, вставши вдосвіта, із вікна я побачив, що нічого подібного й близько не сталося. Розчарований, я завалився спати, але оскільки накрутився ще з вечора, прокинувся без будильника через годину після світанку. Температура повітря надворі була -20, з іншого боку, з геть безхмарним небом, і я вирішив виїхати до снігурів, раптом хоча б вони не підведуть? Вони не підвели.
[ Читати і дивитись далі ]
