Липень

На початку місяця була хмарна погода, а значить, час погуляти по набережній. Наприклад, тому що там ні дерев, ні жодної іншої тіні на випадок спеки.

2. Фонтан працює собі, як і в минулі воєнні роки – без світломузичної вечірньої програми, просто ганяють воду, щоб він геть не зіпсувався.

4. То місце з-поміж найбанальніших у Вінниці для фото, лише специфічна погода зі свинцевим небом внесла трохи оригінальності.

5. І навіть цей човник у багатьох примелькався, один з небагатьох об'єктів для переднього плану тут.

7. Бомжуватого виду “дикий” причал трохи далі цивілізованої частини.

8. Зелені галереї та портали:

10. Найцікавіше того дня трапилося по інший бік мосту. Я помітив шпаків, яких досить нав'язливо переслідували трохи менші пташки. Без контексту це виглядало незвично, пташки не проявляли агресії, але насідали на шпаків нахабно та невідступно.

11. Розгадку підказав гугл: це також шпаки, просто цьогорічні, підлітки. Це дуже багато пояснює насправді:)

12.

13.

14. Вершечок вежі на тому березі:

15. Інший ракурс на вершечок вежі з протилежного боку середмістя.

16. На парковому ставку традиційно живе пара лебедів.

17. Правда, з потомством у них не виходить, минулого року було одне пташеня, цього року обидва яйця виявились бовтунами. Станом на зараз вони так і лежать, дивно, що не вибухнули від спеки.

18. У лебедів, що самі по собі, а не в неволі, якось все краще складається. Це пташенята на Вишенському озері, дорослі в кадр не попали. Для мене загадка, де вони ховалися до липня, зважаючи, що озеро з усіх боків добре видно, а щоб переміститися з іншої водойми, малі літати ще не вміють.

19. Мужик з пивком, що трохи викликає заздрість. І нехай весь світ зачекає.

20. Хмаринка, у якій я побачив їжака. А ви що бачите?

21. Щоб закрити лебедино-озерну тему – кілька кадрів зі ставків рибхозу за містом.

22. Одне з моїх улюблених місць у Всесвіті, нині майже недоступне для мене.

23.

24.

25. Бувало ловив усяке небо.

26.

27.

28. Заходи сонця гарні були, але майже всі пройшли повз мене.

29.

30. Клацнув якось просто хмару, потім подумав, що виглядає як дим після прильоту. Які часи, такі й асоціації.

31. Місяць, як же без нього.

32.

33. Серп і серпокрилець.

34. Липнева повня, “оленячий місяць”.

35. Ще трохи центру. Затишне кафе з млинцями, з яких, правда, половини меню вічно немає в наявності.

36. Біля однієї з кав'ярень недавно з'явилася мозаїка, що уже само по собі – подія, та ще й скільки всього у неї помістилося. Тут міські визначні пам'ятки архітектури, трамвай, фонтан, кістяк мамонту з краєзнавчого музею, мелодія (підозрюю, “Щедрик”), арка центрального парку, напис “Не сміти!” на Сабарові та багато іншого. Роздивлятися й знаходити деталі можна довго.

37. Синій швейцарський трамвайчик з неіснуючим номером маршруту 26 іде на існуючий ринок “Урожай”. За кермом стендап-комік Василь Байдак (в душі не їбу хто це, це гугл підказав).