Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати.

В руках зажатая граната и палец у кольца чеки.

Он третьи сутки в окружении, из роты больше никого.

И вспоминая то сражение, что не похоже на кино……

Комбат кричал: «Держите фланги!!!», а фланги сутки уж молчат.

Их пять часов бомбили «Грады» - российской армии набат…

Взвода на небо уходили, ведь после «Градов», мин поток..

...из минометов 2Б9, с названием нежным «Василек».

И как стояли спина в спину, уже не сорок… в пятером.

Как из зеленки выходили, под Старобешевым, потом.

Как среди трупов затерявшись, где Псковский проходил спецназ,

в тела стреляя бездыханных, не отводя постыдных глаз.

Как Димка с криками: «Відходьте! Я їх ще трішки придержу!»

Лег с пулеметом, вынув сошки и залп нарушил тишину.

Он ранен был, с пробитым легким, ведь до своих не доползти.

Их прикрывал осознавая, что здесь конец его пути.

Десант российский окружая, все замыкал свое кольцо.

Ребята с боем прорывалась, из зоны действия АТО.

Команда штаба: «Выходите! Для вас создали коридор».

В котором их, как будто в тире, лупили снайперы в упор.

И вы поверьте очень страшно, оставить и не хоронить друзей,

с которыми не раз ты, старался пайку разделить.

Он выходил с под Иловайска, ему чуть больше двадцати.

В руках зажатая граната и палец у кольца чеки.

17.09.2014 (с). Володимир Царенко.

До синього небокраю
Прохання своє відішлю:
Храніть, небеса, я благаю
Усіх, кого серцем люблю...

Нехай долям їх не зотліти,
Мов зорям,в холодній імлі,
Бо ж хочеться жити і радіти,
Коли твої рідні живі....

Нехай без тривоги і жАлю
Усмішка щасливих обличчь...
Храніть небеса, вас благаю,
Прохання моє ви прийміть...

Я вірю, здійсниться невпинно-
В них серце своє переллю.
Храніть, небеса, я благаю
Усіх, кого щиро люблЮ...

Спільнота автора : https://vk.com/club68951154
© Ольга Умінська

Живи, Україно , тільки живи!
Хоч роблять із тебе руїну...
Тримайся , кохана , будь ласка , терпи!
Хоч ставлять тебе на коліна...

Ніхто не зламає тебе , Україно!
Хоч кулі над нами свистять...
Борімося , браття , за нашу єдину!
Хоч душі безжально їдять...

Багато разів ти знущання терпіла ,
Та потім вставала з колін!
І часто тебе так безжально гнобили,
А ти раз у раз воскресала з руїн!

Моя найдорожча,тобі обіцяєм,
Що будемо ми розквітати , 
Про ворога нашого такох подбаєм:
Не зможе уже царювати!

У нас , Україно , одне лиш завдання:
Зібравши у ритмі єдинім серця,
Відкинувши фобії,переживання
Гідно нести свій хрест до кінця!

Аліна Малишевська

Ти стягом російським махав за 100 гривень,
А я чоловіка чекаю з війни,
Ти хотів ЛНР, ДНР в Україні...
А зараз на Сході гинуть сини.

Сидиш, наче щур, у своєму підвалі, 
Коли брат із Росії встановлює «Град».
Ті самі «бандери» твій зад захищають,
І мій чоловік теж «бандера-солдат»!

Ідуть в домовинах зі Сходу «двохсоті»...
Щодня Україна ховає синів.
Гинуть за тебе палкі патріоти,
Гинуть, бо ти ж у Росію хотів.

Вилазь із підвалу. Не йдеш? Тобі страшно
Вийти на вулиці зони АТО?
Ти ж за 100 гривень стояв так відважно,
Ніби не знаєш, що Путін ...

Ти продався як пес, ти продав свій народ.
Ти продав матерів за паршиві 100 гривень.
Ти собі ще в труну візьми триколор.
От буде Росія – і будеш щасливим. 

По телефону познайомилась з солдатом…
Він там, у пеклі, ще із самої весни.
Він чемний, вихований, не говорить матом,
Він українець-патріот – такі вони там всі!

Про бій, оточення, позиції – ні слова,
Та і навіщо все це треба знать мені…
Йому потрібна дружня і проста розмова,
Щоб мир відчуть хоч наяву, а не лише у сні…

Ох, як же хоче він скоріш додому.
Щоб швидше обійняти доньку, а не автомат…
Він втомлений звичайно – та про це нікому,
Бо треба тут ще бути, треба воювать!

Жартує, весело про все говорить:
«А як же тут без жартів?! Нам без них ніяк!»
То ясна справа, бо не витримає розум
Якщо лиш будеш смуток у окопі прославлять.

Тримайсь солдате, вірю, скоро будеш вдома!
Повернешся до хати в милий, рідний край.
Тебе чекає щастя і солодка перемога,
Ти тільки посмішку свою й веселість не втрачай!
30.08.2014

Свiтланка Пазиченко

Яким богам тепер молитись?
У кого прихистку просить?
Прокиньтесь! Хлопців убивають!
Їх хочуть волі і життя лишить!

Через амбіції одного самодура,
Вмирають сотні й навіть тисячі…
За що повинні помирати люди,
Що хочуть жити мирно на своїй землі?

Росія, схаменись! Ти нападаєш!
Росія! Ти розв’язуєш оцю війну!
Ти мір і правди ще не знаєш,
Ти топчеш й нищиш землю не свою!

Прозрій Росія! Ти – фашист!
Ти йдеш на нас зі зброєю в руках,
Для нас ти нелюд – терорист,
Що прагне щастя на чужих кістках!

Оговтайтесь, прокиньтесь росіяни,
Далеко це усе тепер зайшло...
Скидайте карлика - він з люті п’яний,
Скидайте швидше ідола свого!

Немає нам із вами що ділити:
У кожного своя дорога, свій життєвий шлях…
Нам Україна, Вам Росія мати,
А матір має бути при живих синах!

Кидайте зброю, йдіть самі додому,
Дурний наказ не має розум помутить,
Ви краще плюньте в очі дурнику отому,
Що посилає вас не ваші землі полонить!
29.08.2014

Світланка Пазиченко

P. S. На коментарі вати і провокаторів не відповідаю...