Про це повідомляє Радіо Свобода.
11 лютого мінчанин Арамаїс Міракян зайшов до фірмового магазину «Комунарка» на вулиці Червоній у Мінську випити чаю. Замовив по-білоруськи, на що несподівано отримав від касирки пропозицію говорити по-російськи, бо “у нас дві державні мови”.
На зауваження Мірак’яна, що він говорить “не по китайськи, і не по чеськи, а однією з державних мов”, касирка погрозила, що викличе охорону. Конфлікт вдалося вирішити за допомогою адміністратора, молодої дівчини, яка звернулася до відвідувача білоруською і дуже просила не писати скаргу.
“Адміністратор дуже вибачалася. Я завжди остовпіваю від хамства, але лист керівництву “Комунарки” я направлю обов’язково", - написав Арамаїс у соцмережах.
Протягом останніх декількох днів мінчанин отримав сотні критичних повідомлень від росіян. Деякі з них, за словами Міракяна, містили погрози.
Хоча під його постом було чимало слів підтримки, зокрема від українців, росіяни відчули себе “дискримінованими” і почали посилати відверті погрози, долучилися і провідні російські ЗМІ.
Відреагував на пост Мірак’яна навіть член Ради Федерації Росії сенатор Ігор Морозов.
“Поява негативних процесів щодо російської мови, нехай навіть на побутовому рівні, це нове явище, повз яке керівництво Білорусі не повинно проходити”, – заявив Морозов.
"Людина, яка сходила просто попити чаю в кафе, відчуває себе так, ніби вона потрапила у країну абсурду. Я очікував чого завгодно. Коли я розміщував цей пост, то розумів, що буде резонанс. Але якби мені хтось сказав, що на це відреагує верхня палата російського парламенту? Я не знаю, що б відповів такій людині. Я б не сказав, що мене це лякає. Дивує швидше. Їм що, немає там чим зайнятися, у тій Росії?”, - сказав студент.
Звертатися до білоруських правоохоронців із проханням розібратися Міракян поки не планує. Каже, що не бачить в цьому сенсу.

espreso.tv/news/2020/02/17/rosiyany_pogrozhuyut_minchanynu_yakyy_zamovyv_chay_biloruskoyu_movoyu
Ученые проследили эволюцию небольших придонных Hemiscyllium, которые любят прогуливаться по рифам и пескам и стали отдельным видом девять миллионов лет назад.
Самые первые представители акул берут свое начало более 400 миллионов лет назад. В новой работе международной группы ученых, опубликованной в журнале Marine and Freshwater Research, прослеживается эволюция индоавстралийских кошачьих акул (Hemiscyllium), которые также известны как «шагающие» акулы. Согласно выводам ученых, эти хрящевые рыбы, впервые обнаруженные в 2006 году, отделились от своего предка всего девять миллионов лет назад и их можно считать самым молодым видом акул на сегодня.
Небольшие акулы Hemiscyllium, достигающие 1,2 метра в длину, обитают в водах северной части Австралии, на востоке Индонезии и вблизи острова Новая Гвинея, имеют удлиненное тело в форме цилиндра, брызгальца (дыхальца), небольшие усики, пятнистый «камуфляжный» окрас и обитают на дне, по которому они словно «шагают» при помощи плавников. При этом зачастую такие акулы «выходят» на берег и бродят по песку.
«Будучи в среднем менее метра в длину, “шагающие” акулы не представляют угрозы для людей, но их способность противостоять среде с низким содержанием кислорода и ходить на плавниках дает им замечательное преимущество в плане добычи мелких ракообразных и моллюсков, — пишет Кристина Даджон, морской биолог из Университета Квинсленда, один из авторов статьи. — Эти уникальные особенности не достались их ближайшими родственникам — бамбуковым акулам — или более дальним родственникам — ковровым акулам, а также китовым».
В исследовании, которое продлилось 12 лет, было изучено девять видов «шагающих» акул (Hemiscyllium henryi, Hemiscyllium ocellatum, Hemiscyllium freycineti, Hemiscyllium galei, Hemiscyllium michaeli, Hemiscyllium halmahera, Hemiscyllium trispeculare, Hemiscyllium strahani, Hemiscyllium hallstromi). Как замечают ученые, каждый из этих видов «похож по размеру тела и морфологии, но может быть легко дифференцирован на основе цветовых моделей». Кроме того, по словам авторов работы, все виды «имеют уникальный способ передвижения», «бродя» по морскому дну в поисках пищи на свои мускулистых плавниках.
«Мы обнаружили, что акулы, которые используют свои плавники, чтобы “ходить” по мелким рифам, эволюционно откололись от своего ближайшего общего предка около девяти миллионов лет назад и с тех пор разделились на группу, в которую входят как минимум девять акул, — говорит Марк Эрдманн, соавтор исследования. — Нам может показаться, что это случилось давным-давно, но акулы правили океанами более 400 миллионов лет. Это открытие доказывает, что современные акулы обладают замечательной эволюционной выносливостью и способностью адаптироваться к изменениям окружающей среды».
По мнению ученых, решающую роль в формировании этого вида и их эволюции сыграла среда, в том числе изменение уровня моря, появление рельефа местности, образование рифов и распространение акул в новых местах. Анализ митохондриальной ДНК показывает, что Hemiscyllium появились после того, как группа акул мигрировала от своей первоначальной популяции — Chiloscyllium punctatum, коричневополосая кошачья акула — и впоследствии, в силу адаптации к новым тропическим местам обитания, приобрела генетические отличия.
Три вида «шагающих» акул уже внесены в Красную книгу Международного союза охраны природы. В ближайшее время перечень может пополниться и другими представителями Hemiscyllium. Кроме того, биологи не исключают, что в будущем обнаружится еще больше родственников этих рыб.
«Глобальное признание необходимости защитить этих акул поможет обеспечить их процветание. — добавляет Эрдманн. — Важно, чтобы местные власти, правительства и все международное сообщество продолжали работать над созданием морских охраняемых зон ради сохранения биологического разнообразия океана».
[/cut]У ці дні, 100 років тому, як і сьогодні, Україна воювала з РФ, тільки тоді перша називалася УНР, а друга РРФСР. Воювали в період 1917-1921, відразу після того як Україна проголосила автономію. Росія, як і сьогодні, не визнавала своє пряме військове втручання, а лише заявляла про підтримку Харківської Народної Республіки, що була створена в кінці 1917, хоча туди були відправлені з Росії десятки тисяч солдатів для взяття міста і області. Таким чином, Росія заявила що в Україні йде громадянська війна, так як в країні два центри влади - Київ і Харків. Тоді, як і сьогодні, на старті конфлікту, Україна підтримували країни Західної і Центральної Європи, зокрема німці і астро-угорці, а росіяни програвали битву за битвою. Але, в квітні 1918, на тлі соціальних та економічних проблем, стався державний переворот, так було ліквідовано Центральну Раду і лідером став гетьман Павло Скоропадський. Тим не менш, це не вплинуло на успіхи України на фронті. Дійшло навіть до того що Україна і Росія підписали попередній договір про мир в середині 1918.
Все, здавалося б, йшло до перемоги і миру, але раптом сталася внутрішня політична криза в Україні, опозиціонери, в тому числі серед військових, скинули гетьмана в грудні. Росія довго думати не стала і відразу ж пішла в атаку. Кризою влади вирішила скористатися і Польща, яка атакувала із заходу і підтримувалася Францією. Нова влада в Україні спробувала дипломатичними шляхами зупинити агресію з боку Росії, але та заявила що їх військ в УНР немає, це громадянський конфлікт між прихильниками незалежності та прихильниками об'єднання з радянською Росією. А вже в 1919, почався розкол у новій владі, різні політичні та військові діячі почали звинувачувати один одного в роботі на Росію, що майже закінчилося черговим держпереворотом. До слова, ті військові які спробували повалити тодішнього лідера України Симона Петлюру, звинувачували його не в зраді на користь Росії, а в безхарактерності і попаданні під вплив колаборантів Росії. Тим часом Польща захоплювала міста на заході України, а Росія на сході. У підсумку, в 1920, Україна підписала мир з Польщею на невигідних умовах, втративши людей і території, але тепер Польща воювала разом з Україною проти Росії. В цей же час, Британія, Франція і США воювали на стороні білої армії проти більшовиків в Росії. Однак, після ранніх успіхів, восени того ж року Польща підписала мир запропонований Росією. А вже в березні 1921, після остаточної поразки УНР, вона, одночасно з Білорусією, була розділена між Польщею і Росією, так частина західної України увійшла до складу Польщі, а вся інша відійшла Росії, а пізніше в 1922 стала частиною СРСР. Варто додати, що багато хто з тих військових-патріотів що намагалися повалити Петлюру були пізніше вбиті більшовиками, навіть ті що ховалися в еміграції.
Як можна помітити, абсолютна більшість ключових подій того часу мало не дзеркально відображають події сьогоднішні: невизнана агресія з боку Росії, колаборанти серед української влади, змінючий думку Захід, відсутність політичної та суспільної консолідації всередині України і наївність її керівництва. Відповідно, логічно було б припустити що і кінцівка буде така ж, як і тоді. До того ж, на державних телеканалах і в Польщі і в Росії така кінцівка вже обговорюється (дивіться фото нижче). Але, поспішати з висновками не варто, надія є завжди. Головне - не переставати чинити тиск на владу, щоб не допустити капітуляції організованою колаборантами.
Олександр Юсупов - Oleksandr Yusupov

Сонячний телескоп щойно показав нам найдетальніший знімок поверхні Сонця за всю історію
Спеціалізований сонячний телескоп імені Даніеля К. Інуе, розташований на Гаваях, відзняв поверхню Сонця у безпрецедентних деталях.
Ми говоримо про космічну погоду, але насправді маємо на увазі активність нашої зорі. Вона супроводжується магнітними збуреннями, які здатні вплинути на супутникові системи зв’язку, повітряне сполучення та навіть наземні електроенергетичні мережі. Найпотужніші сонячні викиди можуть надовго вивести з ладу наші мережі або ж зупинити роботу важливих систем на кшталт GPS.
У попередні роки була реалізована серія космічних місій, покликаних неперервно спостерігати за активністю Сонця, його магнітним полем та викидами плазми. Однак чимало корисної інформації надають наземні обсерваторії.
Діаметр нового телескопа імені Даніеля К. Інуе складає 4 метри. Та попри те, що його будівництво ще не завершено, нічого не завадило дослідникам спрямувати його погляд на поверхню Сонця. Історичний знімок у безпрецедентних деталях зафіксував турбулентну плазму, що “кипить” по всій поверхні зорі.
