Про це повідомляє кореспондентка hromadske.
Так, учасники акції поставили 298 білих стільців, які символізують життя усіх, хто був на борту літака. Поруч поставили банер «человечность превыше политики» та таблички з написом «ми тільки хочемо правди».




«Це 6 років болю і суму. Я отримала свій довічний вирок, мій біль не зникне ніколи і з кожним днем я сумую за дітьми лише сильніше. Для мене це так, ніби сталося вчора, я не можу це кудись діти, це річ, яка контролює твоє життя», — сказала Сілейна Фрейдрикс, яка втратила сина та його дівчину.
Водночас Фрейдрикс висловила думку, що малоймовірно, що Росія найближчим часом щось визнає у цій справі, «бо тоді вони одразу мусять визнати, що були на сході України».
«Це всі знають і так, але тоді їм доведеться зізнатися в цьому. Я буду весь час на суді. Звісно, це акт правосуддя, але для мене найважливіша річ — знати правду», — додала вона.

«Ми приїхали сюди, бо на цьому рейсі був наш син Джек. Він мандрував у Сідней, додому, але так і не повернувся. Ми приїхали спеціально, щоб потрапити на початок суду», — сказали австралійці Джон та Мерін О’Браєн, які втратили 25-річного сина Джека.
«Важливо, щоб усіх причетних назвали на ім’я і люди це почули на процесі — хто відповідальний, не лише ці 4 обвинувачених, але й вище і нижче за званням. Щоб кожна особа, яка відіграла будь-яку роль у цьому масовому вбивстві була притягнути до відповідальності, до якої можливо її притягнути», — наголосив Джон.
«Нашому сину було 25 років, він тільки почав доросле життя. Закінчив університет, вивчав бізнес, спортивний менеджемент, працював у фітнес індустрії. Він поїхав у подорож Європою на 7 тижнів і просто повертався з неї додому», — додала Мерін.

«Може колись, коли влада в Росії зміниться, вони щось визнають. Але не схоже, що це станеться скоро — вони не зробили цього за 5 років, тому я не бачу, чому це має раптом змінитися», — наголосив Джон.
«Ми не можемо контролювати, чи визнає щось Росія. Ми тут представляємо Джека і саме тому цей суд важливий — бо не дивлячись на всі заперечення, весь світ дізнається справжні докази і вердикт, який винесуть на основі них», — резюмувала Мерін.

Нагадаємо, у червні 2019 року Міжнародна слідча група назвала імена чотирьох підозрюваних у катастрофі рейсу МН17. Це троє росіян та громадянин України:
Їх усіх оголосили у міжнародний розшук. Судовий процес над ними має розпочатися 9 березня 2020 року в Нідерландах.
https://hromadske.ua/posts/rodichi-zagiblih-u-katastrofi-mn17-vlashtuvali-akciyu-pid-posolstvom-rf-u-gaazi
Нині в Україні є величезна екологічна проблема — люди, що палять листя, сміття та суху траву. Це неабияк шкодить довкіллю, ґрунту та здоров’ю людей. Нумо розберімося, чому з цим необхідно боротися!
1. Це шкодить довкіллю.Горіння — це процес окиснення (з’єднання кисню із речовиною, яку піддають горінню). Згадаємо також, що вуглець — це основна складова всього живого на нашій планеті, зокрема й рослин. Тож під час горіння трави, листя чи інших органічних сполук, завжди утворюється діоксид вуглецю (CO2), а підвищення концентрації вуглекислого газу спричиняє збільшення “парникового ефекту” на нашій планеті.
Саме цей ефект і призводить до глобального потепління, так-так, того самого, яким нас лякають вчені вже декілька десятиліть.
І це вже не кажучи про підпали сухого очерету на річках, коли гинуть птахи, які там гніздувалися, жаби та інші тварини, яким нікуди подітися.
2. Це шкодить родючості ґрунту.Спалюючи траву, ви позбавляєте ґрунт поживних речовин, які він міг би отримати від процесу гниття. Наприклад, більшість чорноземів не утворилися б, якби не постійне поповнення ґрунту поживними речовинами з мертвих рослин. Така ж біда спіткає й сполуки азоту, які при згорянні просто вивільняють азот в атмосферу і вже наступне покоління рослин не зможе отримати його з ґрунту, а азотні сполуки, між іншим, є дуже важливими для життєдіяльності рослин.
Також від горіння гине багато комах, личинок та й взагалі велика частина мікрофлори ґрунту. Після підпалів зазвичай виживає лише найневибагливіша трава — переважно саме бур’ян.

Пожежні гасять траву, що горить. Фото — ГУ ДСНС України у Київській області
Найочевидніше, що шкодить здоров’ю людей — це шкідливі викиди в атмосферу. Всі ми люди й усім нам потрібне повітря. І якщо це повітря занадто брудне, то ми матимемо проблеми зі здоров’ям.
А що ж виділяється в атмосферу, окрім вуглекислого газу, який, до речі, також є не дуже корисним? А в атмосферу виділяються також:
Неконтрольоване полум’я може перекинутися на ліси, степи чи населені пункти й спричинити масштабні пожежі, які завдадуть неймовірних збитків, матеріальних, екологічних та гуманітарних. Особливо коли підпал здійснюють у вітряну погоду. А у тиху погоду дим зазвичай стелиться землею, від чого можуть страждати місцеві мешканці.
Також можуть початися торф’яні пожежі, як то було 2015 року.

Забруднена атмосфера від торф’яних пожеж (4 вересня 2015, Одещина)
І це геть не весь перелік причин, з яких не варто палити листя, сміття чи суху траву. Наприклад, в українському законодавстві передбачено різні закони та нормативні акти, які гарантують безпеку довкілля та забороняють спалювання сухої трави, листя чи сміття:
Отже, наступного разу, коли надумаєте спалити листя, сміття чи суху траву, подумайте про те, скільки шкоди ви цим завдасте довкіллю, оточенню та самому собі.
https://tokar.ua/read/39868
Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами. Добре знала латину. Перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не навчалася в школі.
На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року.
Лесю і її брата Михайла у сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5-го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою.
Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».
Деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською. Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними. Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».
Хворобливу і тендітну Лесю Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.
В останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору. Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.
Книжкова Хата