Акція під посольством РФ в Гаазі

  • 09.03.20, 21:00
Родичі загиблих у катастрофі MH17 влаштували акцію під посольством РФ у Гаазі
Біля Російського посольства у Гаазі родичі загиблих внаслідок збиття малазійського Boeing рейсу МН17 на Донбасі влаштували традиційну мовчазну акцію.

Про це повідомляє кореспондентка hromadske.

Так, учасники акції поставили 298 білих стільців, які символізують життя усіх, хто був на борту літака. Поруч поставили банер «человечность превыше политики» та таблички з написом «ми тільки хочемо правди».


«Це 6 років болю і суму. Я отримала свій довічний вирок, мій біль не зникне ніколи і з кожним днем я сумую за дітьми лише сильніше. Для мене це так, ніби сталося вчора, я не можу це кудись діти, це річ, яка контролює твоє життя», — сказала Сілейна Фрейдрикс, яка втратила сина та його дівчину. 

Водночас Фрейдрикс висловила думку, що малоймовірно, що Росія найближчим часом щось визнає у цій справі, «бо тоді вони одразу мусять визнати, що були на сході України».

«Це всі знають і так, але тоді їм доведеться зізнатися в цьому. Я буду весь час на суді. Звісно, це акт правосуддя, але для мене найважливіша річ — знати правду», — додала вона.

Сілейна Фрейдрикс, яка у катастрофі MH17 втратила сина та його дівчину під час акції родичів загиблих під посольством РФ у Гаазі. 8 березня 2020 року.
Сілейна Фрейдрикс, яка у катастрофі MH17 втратила сина та його дівчину під час акції родичів загиблих під посольством РФ у Гаазі. 8 березня 2020 року.
Фото: hromadske

«Ми приїхали сюди, бо на цьому рейсі був наш син Джек. Він мандрував у Сідней, додому, але так і не повернувся. Ми приїхали спеціально, щоб потрапити на початок суду», — сказали австралійці Джон та Мерін О’Браєн, які втратили 25-річного сина Джека.

«Важливо, щоб усіх причетних назвали на ім’я і люди це почули на процесі — хто відповідальний, не лише ці 4 обвинувачених, але й вище і нижче за званням. Щоб кожна особа, яка відіграла будь-яку роль у цьому масовому вбивстві була притягнути до відповідальності, до якої можливо її притягнути», — наголосив Джон.

«Нашому сину було 25 років, він тільки почав доросле життя. Закінчив університет, вивчав бізнес, спортивний менеджемент, працював у фітнес індустрії. Він поїхав у подорож Європою на 7 тижнів і просто повертався з неї додому», — додала Мерін.

Австралійці Джон та Мерін О’Браєн, які у катастрофі MH7 втратили 25-річного сина Джека під час акції біля посольства РФ у Гаазі. 8 березня 2020 року.
Австралійці Джон та Мерін О’Браєн, які у катастрофі MH7 втратили 25-річного сина Джека під час акції біля посольства РФ у Гаазі. 8 березня 2020 року.
Фото: hromadske

«Може колись, коли влада в Росії зміниться, вони щось визнають. Але не схоже, що це станеться скоро — вони не зробили цього за 5 років, тому я не бачу, чому це має раптом змінитися», — наголосив Джон. 

«Ми не можемо контролювати, чи визнає щось Росія. Ми тут представляємо Джека і саме тому цей суд важливий — бо не дивлячись на всі заперечення, весь світ дізнається справжні докази і вердикт, який винесуть на основі них», — резюмувала Мерін.

Фото Джека О'браєна, який загинув у катастрофі MH17. Гаага, 8 березня 2020 року.
Фото Джека О'браєна, який загинув у катастрофі MH17. Гаага, 8 березня 2020 року.
Фото: hromadske

Нагадаємо, у червні 2019 року Міжнародна слідча група назвала імена чотирьох підозрюваних у катастрофі рейсу МН17. Це троє росіян та громадянин України:

  • Ігор Гіркін-Стрєлков, тодішній «міністр оборони «ДНР»;
  • Сергій «Хмурий» Дубінський, підлеглий Стрєлкова, генерал-майор російської армії, який очолював так звану військову розвідку бойовиків;
  • Олег Пулатов (позивні «Гюрза» та «Халіф»), підлеглий Дубінського, керував 2-им відділом «ГРУ ДНР».
  • Громадянин України Леонід Харченко (позивний «Крот»), який керував одним із підрозділів «ГРУ ДНР» та разом із Пулатовим супроводжував «Бук» до Сніжного.

Їх усіх оголосили у міжнародний розшук. Судовий процес над ними має розпочатися 9 березня 2020 року в Нідерландах.

https://hromadske.ua/posts/rodichi-zagiblih-u-katastrofi-mn17-vlashtuvali-akciyu-pid-posolstvom-rf-u-gaazi

Фільм "Незламні"

Галичина. У результаті І Світової війни, тут знову господарює польський уряд. Ліквідовуються українські установи, зачиняються українські читальні та школи, спустошуються українські села. Містами та селами котиться уся ненависть польського загарбника – пацифікація, а з нею злидні, голод, смерть. Та вихід є: «Здобудем волю Україні або ж згинемо у боротьбі за неї», й з’являються вони - незламні. «НЕЗЛАМНІ» - короткометражний художній історико-документальний фільм режисера о.Михайла Греділя, знятий на основі реальних подій, розгортаються у місті Городку на Львівщині у 1932 році. Група бійців УВО-ОУН (Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів) здійснюють напад на польське поштове відділення у провінційному містечку для експропріації коштів, з метою використати їх на користь боротьби проти польського гніту над українським населенням Галичини. На головних героїв Василя Біласа, Дмитра Данилишина, Володимира Старика та Юрка Березинського чекають нелегкі випробування, виклики долі, та зустрічі віч-на-віч із ворогом. Ризик, зазирання смерті у вічі, авантюри та зрада, а все заради одного – аби розворушити тут темні українські маси. «Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі»


Чому не можна палити сухе листя й траву

  • 01.03.20, 08:36
Наступного разу, коли надумаєте палити листя, сміття чи суху траву, подумайте, скільки шкоди ви цим завдасте довкіллю, оточенню та самим собі. Про небезпеку й шкоду довкіллю читайте в нашому матеріалі.
Назар Токар

Нині в Україні є величезна екологічна проблема — люди, що палять листя, сміття та суху траву. Це неабияк шкодить довкіллю, ґрунту та здоров’ю людей. Нумо розберімося, чому з цим необхідно боротися!

1. Це шкодить довкіллю.

Горіння — це процес окиснення (з’єднання кисню із речовиною, яку піддають горінню). Згадаємо також, що вуглець — це основна складова всього живого на нашій планеті, зокрема й рослин. Тож під час горіння трави, листя чи інших органічних сполук, завжди утворюється діоксид вуглецю (CO2), а підвищення концентрації вуглекислого газу спричиняє збільшення “парникового ефекту” на нашій планеті.

Саме цей ефект і призводить до глобального потепління, так-так, того самого, яким нас лякають вчені вже декілька десятиліть.

І ні, спалювання однієї купки листя за хатою, може, й не буде помітним… А якщо це роблять мільйони?

І це вже не кажучи про підпали сухого очерету на річках, коли гинуть птахи, які там гніздувалися, жаби та інші тварини, яким нікуди подітися.

2. Це шкодить родючості ґрунту.

Спалюючи траву, ви позбавляєте ґрунт поживних речовин, які він міг би отримати від процесу гниття. Наприклад, більшість чорноземів не утворилися б, якби не постійне поповнення ґрунту поживними речовинами з мертвих рослин. Така ж біда спіткає й сполуки азоту, які при згорянні просто вивільняють азот в атмосферу і вже наступне покоління рослин не зможе отримати його з ґрунту, а азотні сполуки, між іншим, є дуже важливими для життєдіяльності рослин.

Також від горіння гине багато комах, личинок та й взагалі велика частина мікрофлори ґрунту. Після підпалів зазвичай виживає лише найневибагливіша трава — переважно саме бур’ян.

Пожежні гасять траву, що горить.

Пожежні гасять траву, що горить. Фото — ГУ ДСНС України у Київській області

3. Це шкодить здоров’ю людей.

Найочевидніше, що шкодить здоров’ю людей — це шкідливі викиди в атмосферу. Всі ми люди й усім нам потрібне повітря. І якщо це повітря занадто брудне, то ми матимемо проблеми зі здоров’ям.

А що ж виділяється в атмосферу, окрім вуглекислого газу, який, до речі, також є не дуже корисним? А в атмосферу виділяються також:

  • Пестициди. Господарі часто використовують пестициди, щоб плодові рослини росли гарно і рясно, якомога далі від шкідників. Рослинки впродовж свого життя накопичують ці пестициди. І ось ці рослинки горять… В атмосферу разом із димом викидаються накопичені пестициди й люди ними дихають. А пестициди у людей можуть викликати ускладнене дихання, та навіть ураження центральної нервової системи (мозку та спинного мозку);
  • Отруйні мікрочастинки. Оскільки люди вважають, що, раз вже горить купа з листям, то нехай там і горить різне дрібне сміттячко, на кшталт пластикових виробів. Під час згорання того самого поліетиленового пакета в атмосферу виділяється неймовірно отруйна суміш, що складається зі шкідливих та канцерогенних речовин;
  • Чадний газ. Здебільшого люди мало зважають на те, що листя, трава, чи сміття тліє. Ну тліє собі, ну й нехай. Але під час тління через брак кисню утворюється багато монооксиду вуглецю або, інакше кажучи, чадного газу (CO). Такий газ є дуже отруйним, здебільшого тому, що, потрапляючи у кров, сполучається з гемоглобіном. Концентрація цього газу в повітрі всього лиш рівня 0.05% здатна викликати головний біль, погіршення зору та слуху, а 0.1% за дві години може і взагалі вбити. А для настання летальних наслідків від вуглекислого газу його має бути у 30-40 разів більше: від 3% до 5% концентрації у повітрі.
По-четверте: підпал — пожежонебезпечний

Неконтрольоване полум’я може перекинутися на ліси, степи чи населені пункти й спричинити масштабні пожежі, які завдадуть неймовірних збитків, матеріальних, екологічних та гуманітарних. Особливо коли підпал здійснюють у вітряну погоду. А у тиху погоду дим зазвичай стелиться землею, від чого можуть страждати місцеві мешканці.

Також можуть початися торф’яні пожежі, як то було 2015 року.

Забруднена атмосфера від торф'яних пожеж (4 вересня 2015, Одещина)

Забруднена атмосфера від торф’яних пожеж (4 вересня 2015, Одещина)

І це геть не весь перелік причин, з яких не варто палити листя, сміття чи суху траву. Наприклад, в українському законодавстві передбачено різні закони та нормативні акти, які гарантують безпеку довкілля та забороняють спалювання сухої трави, листя чи сміття:

  • Стаття 50 Конституції України. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
  • Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій. П.3.6.14. Спалювання всіх видів відходів на території домоволодінь і в сміттєзбірниках забороняється.
    П.3.7.4. Прибудинкова територія повинна постійно утримуватися в чистоті, систематично очищатися від сміття, тари, опалого листя.
  • Кодекс України про адміністративні правопорушення. Стаття 77-1. Самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків. Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок зі степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, а також опалого листя у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу — тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, наступного разу, коли надумаєте спалити листя, сміття чи суху траву, подумайте про те, скільки шкоди ви цим завдасте довкіллю, оточенню та самому собі.

https://tokar.ua/read/39868

Чи знали ви такі факти про Лесю Українку?

Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами. Добре знала латину. Перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не навчалася в школі.


На честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), який відкрили 28 серпня 1970 року.


Лесю і її брата Михайла у сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5-го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою.


Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».


Деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською. Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними. Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».


Хворобливу і тендітну Лесю Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.


В останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору. Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.

Книжкова Хата


...

  • 21.02.20, 02:20
Соромно, хоч в інтернет не заходь...