В одном гипотетическом животноводческом обществе жили себе скажем так кони разных пород. Ясное дело что жили относительно неплохо. Потому как были у них еще и коносамки с конопастухами с особыми коно-батогами. ПРактически идилия. Кормили их всех вместе под контролем пастухов. Но в какой то момент они захотели самостоятельно выбрать себе пастуха своего стада. Зачитали это желание пастухам. Сослались на Конституцию и Закон о защите животных. Пастухи решил пойти на встречу "электорату". И предложили коням на выбор несколько кандидатур кунаков. Старый добрый без имени кунак "Косоокий",  не молодой, но также без имени  "Косоногий" и молодой, но без имени кунак по прозвищу "Куций". В стаде развернулись не шуточные дебаты кто лучше. Вспоминали биографии кунаков, кто, как, сколько и кому хорошо делал. Кто были их отцы и матери. Кто из них громче может ржать глагол вспомогательного наклонения - "Ясыр!". Кстати этот вопрос очень был популярен среди коней. 

И вот наступил день выборов.

 Все кони были лишены права голоса (зачем им это) и устремились к кормушкам для голосования. 
 По результатам голосования был выбран тот же кунак которого все и хотели. А что бы отпраздновать 
 этот демократический момент, эту историческую веху в становлении нового Коногольського общества был приготовлен вкуснейший бастурма. 

***(Тупих картинок вставляти не буду, щоб не провокувати активно культивовану елиту мысцеву)***

Отсюда простой вывод для владеющих своим мозгом хотя бы на уровне
 выпускника средней школы. Что главаря коням надо выбирать среди кунаков, главную свинью - среди свиней, главного оленя - ясное уже дело среди оленей.

А теперь простенький вопрос - из кого нам надо выбирать себе главаря? ***(голосувалку вставляти не буду, заборонено, щоб не провокувати активно культивовану елиту мысцеву)***

 **** Отакі еліти можуть писати таку лобуду, й в топ попадати й однодумців активно культивованих з розумними камами збирати ...

 А теперь простенький вопрос - куда мы идем ?

Кладезь знаний и вдохновения http://blog.i.ua/user/4056705/1040877/

Павло ТИЧИНА  - без цензури (особливо актуально в період нищення ордою українського народу)

Я УТВЕРЖДАЮСЬ

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Московіє! Мене ти пожирала, 
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в траву… 
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Сини мої, бандерівці, вкраїнці,  
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять! 

На українських нивах, на московських, 
на білоруських — я прошу, молю! — 
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!

Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Повстань! І з ран — нове життя заколоситься, 
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! — 
Ну як же не сіять? Як відсіч ворогу не дать! 

І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Комунофашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь! 
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я НЕ МОЖУ Й НЕ БУДУ МОВЧАТИ, БЛОКУЙТЕ АКАУНТ !!!

БУДУ СТАВИТИ ОПИТУВАННЯ ТАК ЯК Я ХОЧУ, БУДУ ПИСАТИ В СВОЄМУ БЛОЗІ ТЕ ЩО САМ ХОЧУ !!!

НЕ ЗАЛЯКУЙТЕ !!!

БЕЗПРЕДЄЛ ПЕРЕЙШОВ НА ВСЮ ДЕРЖАВУ

6 липня міліція розігнала пікет на захист української мови в центрі Черкас. Кілька мітингувальників отримали важкі забої. Одному зламали руку. Двох забрали в райвідділ. Правоохоронці діяли, керуючись формальним рішенням суду про заборону зібрання – начебто акція заважала концерту

У Луганській області міліція так обходиться з протестуючими давно. Але настільки масштабне побоїще, як у Черкасах, бачу вперше.

У Києві стараються діяти акуратніше. Бо туди можуть багато людей з'їхатися й дати відсіч. Тому почали з Черкас. На площі було дуже мало протестуючих, однак міліція організувала "показовий виступ" – продемонструвала всім, що робитимуть із нами, якщо захищатимемо свої права. Такий от знак подають суспільству.

Я читаю закон "про міліцію", їхні інструкції на час проведення масових заходів. Там чітко передбачено: повинна залучатися реально необхідна кількість сил. Вони мають право ставати тільки ланцюжком. А коли 30 чи 40 міліціонерів мочать двох людей, це із законом не в'яжеться. ЦЕ – БАНДИТИЗМ.

За хлопцями з Партії регіонів я спостерігаю з 1995 року. Своїми очима бачила, як на Донеччині пропадали підприємці, як вони боялися, як над ними знущалися. Їх СКИДАЛИ В ШАХТИ І РОЗСТРІЛЮВАЛИ, як Євгена Щербаня. У наших знайомих у Макіївці викрали дитину, яку потім батьки викупили за 50 тисяч гривень. Люди з того середовища зараз отримали владу. БЕЗПРЕДЄЛ ПЕРЕЙШОВ НА ВСЮ ДЕРЖАВУ.

Верховна Рада прийняла Податковий кодекс, законодавство по землі – розводять нас, як кошенят, як каже Чечетов. Написали, що рідна мова – це мова, якою особа вперше заговорила після народження. Навіть не знають, що є поняття "родові ознаки". Якщо народився в роду українців, то ти – українець і рідна мова твоя – українська. По-іншому не буває, так вирішив Господь Бог. ЗАРАЗ ІДЕ БОРОТЬБА ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. І силовики отримали право робити все, що завгодно

http://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_bezpredel-perejshov-na-vsyu-derzhavu/445258

В одном гипотетическом животноводческом обществе жили себе скажем так поросията разных пород. Ясное дело что жили относительно неплохо. Потому как были у
них еще и свиноматки со свинопапкой со свинопалкой. ПРактически идилия. Кормили их всех вместе под контролем одного свинопапки. Но в какой то момент они захотели самостоятельно выбрать себе свинопапку своего стада. Зачитали это желание свинопапке. Сослались на
Конституцию и Закон о защите животных. Свинопапка решил пойти на встречу "электорату". И предложил поросиятам на выбор несколько кандидатур поросопапок. Старый добрый с красными пятнами поросопап по имени "Иова". Не молодой, но скажем так ещё симпатичный поросопап "Мандвейдев", совсем смешной картавый поросопап "Израэль" и молодой, но борзый поросопап по прозвищу "Богатый". В стаде развернулись не шуточные дебаты кто лучше. Вспоминали биографии поросопапов, кто, как, сколько и кому хорошо делал. Кто были их отцы и матери. Кто из них громче может хрюкать глаголы вспомогательного наклонения. Кстати этот вопрос очень был популярен среди поросият.

И вот наступил день выборов.

Все поросията и конечно же не лишенные права голоса свиноматки устремились к корытам  для голосования.
По результатам голосования был выбран поросопалка. А что бы отпраздновать
этот демократический момент, эту историческую веху в становлении нового Поросячего общества был приготовлен вкуснейший шашлык.

***(Тупих картинок вставляти не буду, щоб не провокувати активно культивовану елиту мысцеву)***

Отсюда простой вывод для владеющих своим мозгом хотя бы на уровне
выпускника средней школы. Что главаря поросият надо выбирать среди поросопалки, главную свинью - среди свиней, главного оленя - ясное уже дело среди оленей.

А теперь простенький вопрос - из кого нам надо выбирать себе главаря? ***(голосувалку вставляти не буду, заборонено, щоб не провокувати активно культивовану елиту мысцеву)***

**** Отакі еліти можуть писати таку лобуду, й в топ попадати й однодумців активно культивованих з розумними камами збирати ...  В наступній замітці напишу "Политическая аллегория на Конеголію"... А теперь простенький вопрос - куда мы идем ?

Кладезь знаний и вдохновения http://blog.i.ua/user/4056705/1040877/

Без мови немає народу, як сонця нема без тепла.

Згадаймо слова В. Сосюри: Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ. О, мово, ночі колискова! Прийми наш радісний привіт. Навік пройшла пора безславна. Цвіти і сяй, моя державна.  ( О.Олесь) 

Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід, почування”.  Отже, мова — це наш всенародний скарб і найважливіший засіб спілкування , її треба берегти, розмножувати і передавати нащадкам. В 10 статті першого розділу Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Мова – один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу. ‘’ Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Людина, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби. І висвячувала душі козацького роду. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і божого знамення. Мово моя! Дзвонково кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б"ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювача Ти стомлених духом, давала силу, здоров"я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе. І невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Словo’’. Так писала у ‘’Молитві до мови’’ Катерина Мотрич. Рiдна мова . Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, пянкий запах рiдної землi. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, вона його, народу, цвiт i завязь. Ще в дитинствi рiдна мова допомагає нам пiзнавати свiт, вiдкривати для себе великий i чарiвний свiт життя. Без мови не може iснувати i розвиватися суспiльство, бо вона допомагає людям обмiнюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозумiння, створювати духовнi цiнностi. Слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. I це болить нам, тим, хто любить рiдну Україну, рiдну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. Не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її. Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам — польська, німцям — німецька, англійцям — англійська . Бо без мови немає народу. І так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова. Українська мова - це барвиста, запашна, невянуча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, кидаючи барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє. Вона виткана i червоною калиною, i синiм барвiнком, i вишневим цвiтом та запашною рутою-мятою. Вiдомий поет i композитор Юрiй Рибчинський iз захопленням говорить про мову: Мова наша, мова - Мова кольорова.  В нiй гроза травнева,  Й тиша вечорова .  Жодна країна свiту, мабуть, не дозволила б нiкому зневажувати, принижувати, визнавати другорядною свою мову. Українська мова - це неоцiненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи iз поколiння в поколiння мудрiсть, славу, культуру i традицiї. Наше українське слово, хоча i вмирало з голоду, i бiдувало, переслiдувалось i заборонялось, але вистояло i вiдродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашiй мовi потрiбен саме зараз вогонь любовi й духовна мiць. Калиновою, солов’їною називають українськi поети нашу мову. Кожен поет по-своєму, але, водночас, щиро, з синiвською любов’ю звеличує рiдну мову. Ось як В.Сосюра захоплюється мовою: О мово рiдна! Їй гаряче серце  Вiддав я недарма,  Без мови рiдної, юначе,  Й народу нашого нема.  Людина може володiти кiлькома мовами, залежно вiд її здiбностей, нахилiв i прагнень, але найкраще, найдосконалiше вона має володiти, звичайно, рiдною мовою. I це не тiльки тому, що цiєю мовою користується повсякденно, а й тому, що рiдна мова - це невiдємна частка Батькiвщини...

НІКОЛИ В ЖИТТІ НЕ ПОДУМАВ Б, ЩО ДОВЕДЕТЬСЯ В УКРАЇНІ, СЕРЕД УКРАЇНЦІВ УКРАЇНСЬКУ МОВУ ВІДСТОЮВАТИ

(про утіскі расіського в Україні й не пишіть, краще факти наведіть, а ще краще факти щоденної пропаганди могольської в ЗМІ за кошти держави УКРАЇНА, моголам краще не писати тут, вони моголи питань нема).

Одеський мажор-покровитель відмазує дівчину, яка збила на смерть КВНщика  подібні статті вже мало кого цікавлять, прикривання вбивць від покарання стало типовою практикою навіть в судовій системі (прикладів дуже багато, нема сенсу навіть їх перелічувати).

Тиск СБУ на неконтрольовані ЗМІ - звичайна практика.

От чи не пора визнати звичайною практикою наступне формування масової свідомості : "Майже одразу зникли всі сторінки цієї дівчини в соцмережах. А на міських форумах, де подія вже обговорювалося щосили, невідомі користувачі почали "давати наводки" на зовсім іншу, ні в чому не винну дівчину, схожу на винуватицю ДТП зовнішньо."

Ніхто не впізнає діяльність подібних людей на цьому сайті ?

У Донецьку в міліції зґвалтували чоловіка, якого затримали за розпиття пива.

 У Донецьку напередодні Міжнародного дня підтримки жертв катувань в одному з опорних пунктів міліції у Петровському районі стався жахливий випадок. Донеччанина Михайла Бєлікова затримали за розпиття спиртних напоїв у громадському місці, а потім його в міліції зґвалтували й жорстоко побили. 

Його забрали до опорного пункту, а там били та зґвалтували міліцейською дубинкою. Як дістався додому, потерпілий не пам'ятає. А вибратися з опорного пункту живим йому допомогли, але вимагали за це хабара 1,5 тис.грн.

Вже скоро обіцяне задоволення від покращення в роботі ПРастих пацанофф повинен відчути кожен і не тільки в роботі силовиків, а й в освіті, медицині, культурі .... Як говорить народна мудрість "Обіцяного три роки чекають", отож ми майже дочекались, ще трішки лишилось терпіти. 

Отож готуємось показати всьому світу любов до ПРастих пацанофф, тільки не забуваємо з собою брати відеокамери, щоб зафіксувати момент вдячності українського народу. І дружно кричимо:

Спасібо жітелям донбаса за перзидента "праффесора" !

http://polemika.com.ua/news-91825.html#title

ОТОЖ НА СТАДІОНІ ПІДТРИМУЙТЕ !

Про пропаганду радянського культу в совкових головах й як насправді працювали над культом, комуністам та ПРостим пацанам можна розслабитись, відкинутись на спинку й зайнятись звичною справою.

Льонін жив ! Займається фізкультурою, качає прес ..., щоб виглядати суперськи, пацани "Нє всьо ісчьо прапала! Каждому достанітся!".

От ніяк не розумію навіщо тримають ці тіла, а головне для кого й для чого ? Якщо судити з виховання дуже великої любові до цього тіла то явно в срусру було дуже багато тих хто палко любив це тіло, а як говорить радянське прислів'я "У кого посада вище той до тіла і ближче" тож, те що не могли втілити мільйони прости радянських громадян, було доступно комуністичній еліті, тобто вони реально доказували свою любов вождю. Згадаймо, що саме за "прєданностю партіі та вождю мірового пхарєталіата" формувалась еліта комуністичного суспільства, отож обряд любові до тєла не даремно виник в тоталітарних режимах, без цього обряду не можливо сформувати ні тоталітарну партію ні будь яку іншу секту. Раз тіла тримають досі значить в них є ще потреба у високопосадовців, а значить далі  практикується вчення комуністів. Тільки елітні секти з хорошими фінансовими можливостями можуть дозволити собі реально практикувати любов до тєла впродовж десятиліть, поставити цей акт собі за ідеал й масово його культивувати. Почитайте в Вікіпедії як формується "ця хвороба" у особин й абстрагуйте поняття "особина" на тоталітарне суспільство, ви побачите вражаючу схожість в формуванні масової (геноцидної) свідомості тоталітарним режимом й цією хворобою. Як бачимо нашому суспільству досить важко відійти від пост-геноцидної свідомості, особливо коли на це захворювання вітчизняна психіатрія закриває очі, хоча кожній думаючій людині зрозуміло, що ця масова культивація тоталітарним режимом важкого психічного захворювання отруїла життя мільйонам простих людей. Так само чітко простежується наявність тіл та бажання їх мати і низький рівень розвитку країни.

Сподіваюсь українці швидко зможуть подолати цю тоталітарну чуму й позбутись пост-геноцидної свідомості.

Зараз активно негативний імідж української влади ПРасті пацани намагаються прив'язати до України, й вбити в сіру субстанцію лохторату, що ЮВТ зіпсувала імідж України (ПРастих пацаноф) в Європі. По перше мною Україна ПРастих пацаноф сприймається саме так як на фото вище, по друге, у мене виникає питання: - а як можна зіпсувати ПРастим пацанам те чого ніколи в них не було ? А по третє, прив'язка іміджу ПРастих пацаноф до іміджу держави Україна - це взагалі образа кожного українця (хоча тут самі собі винні).