В Свердловську триває боротьба гірників за свої права проти влади партії регіонів та свавілля власників шахт, далі пряма мова:

Сегодня пошли вторые сутки акции протеста шахтеров, членов  НПГС в защиту своих конституционных и трудовых прав. Вторые сутки горнорабочий Щербина А.И. голодает, а мы несем круглосуточное дежурство рядом с ним.

Никаких результатов акция пока, что не принесла, вокруг участников акции власть и работодатель создали атмосферу полного игнорирования.  

С утра мы ждали приезда мэра, который вчера к нам не вышел, но с которым мы   очень хотели бы встретиться, потому что он, как должностное лицо обязан   выслушав нас, содействовать созданию рабочей группы по урегулированию трудового конфликта.

Несмотря на то, что свои требования мы адресовали в т.ч. и городскому голове Шмальцу А.И., т.к.  он согласно  норм  ЗУ «О местном самоуправлении» несет ответственность за соблюдение законности на территории г. Свердловска, тем не менее, вчера   он поспешно покинул свое рабочее место, а сегодня прибыл на работу, но прошел в кабинет незамеченным, используя «черный» вход. Видимо, таким образом он решил оградить себя от народа, отчаявшегося от произвола, творящегося в городе.

Понимая, что если мы и дальше будем там просто сидеть, не принимая никаких действий, то о нас вообще все очень скоро забудут и чиновники от власти с чистой совестью разъедутся по домам, готовиться к празднованию Дня победы.

В данной ситуации было принято, единственное правильное решение: невзирая на милицейский кордон группой, численностью в несколько человек, не спрашивая на это разрешение, мы  зашли в кабинет мэра и потребовали от него создания рабочей группы, состоящей из представителей нашего профсоюза, работодателя, теркома ПРУП, для  принятия решения по удовлетворению наших требований, самым важным из которых, является для нас подписание колдоговора.

Не буду в деталях описывать реакцию Шмальца А.И., в тот момент,  когда участники акции вошли в кабинет, но дискуссия, если это можно так назвать, была жаркой, на подмогу к мэру  в начале пришел секретарь горсовета, а потом юрист,  которая нас обвинила в незаконности наших действий, т.к. согласно (а дальше пошел в буквальном смысле настоящий бред) постановления Верховного совета СССР от 1988г., мы не имеем права  находиться в здании горсовета, кроме этого, мы оказывается должны были получить специальное разрешение на акцию от власти и уж потом…  

Так, что благодаря юристу горсовета мы все узнали, что город Свердловск до сих пор живет в эпоху СССР, а власть свердловская в своей работе использует законодательные акты, уже как двадцать лет несуществующей страны.

Шмальц А.И. наотрез отказался    заниматься проблематикой шахтеров и вызвал наряд милиции, который приехал в полной боевой готовности, но  агрессивной инициативы не проявлял, и тогда власть совсем потерялась, видимо они ожидали, что милиция начнет нам руки заламывать, но милиция проявила  сдержанность. После долгих пререканий, в конце концов Шмальц А.И. пообещал, что сегодня состоится заседание группы, о которой мы   говорили, после чего мы покинули кабинет мэра, хотя в душе было сомнение, т.к. мы знаем истинную цену словам градоначальника. 

Так и случилось, вместо заседания рабочей группы нам предложили  встретиться с городскими депутатами, кроме них на встрече присутствовал, так же и  депутат областного совета. Они просили нас прекратить акцию, обещали после праздников приступить к решению наших заявленных требований, мы не поверили, акция продолжается.

Позже Шмальц А.И.,  ссылаясь на постановление из СССР,

написал заявление в милицию и прокуратуру, о незаконности нашей акции и привлечении нас к ответственности.  

Ближе к концу рабочего дня, я в это время отсутствовал, к ребятам подошел Шмальц А.И. и потребовал от них освободить здание горсовета, в случае не подчинения, он им пообещал, что будет хуже, куда ж еще хуже, подумали  нищие  и бесправные шахтеры.

Местные князьки, пытались обязать городскую милицию насильно вывести участников акции из здания, но прибывшие милиционеры, дали мне возможность связаться с областным УВД, после чего от туда пришло указание не трогать участников акции, за что им огромная от нас благодарность. Гражданская солидарность в действии.

Сегодня был тяжелый день,  но мы выстояли.

В дискуссиях нередко можно услышать мнение, дескать, "УПА осуждена нюрнбергским трибуналом", а попытки ее героизации, дескать, являются "попыткой пересмотра итогов Второй Мировой". В ответ можно услышать, что "в решении нюрнбергского трибунала ОУН-УПА не упоминается".

На самом деле ситуация обстоит несколько иначе.

В материалах нюрнбергского процесса упоминания о Бандере имеются. В частности, это документ 014-USSR - секретный циркуляр по айнзацгруппе С-5, датированный 25 ноября 1941 года. В нем констатировалось как достоверно установленный факт, что "движение Бандеры" (ОУН(б)) готовит антинемецкое восстание на оккупированных территориях с целью создания
независимого украинского государства. В связи с этим айнзацгруппе gредписывалось всех выявленных бандеровцев после тщательного допроса расстреливать, а протоколы допросов немедленно отправлять начальству.

Это доказательство, представленное трибуналу советскими прокурорами, свидетельствует, что бандеровцы были жертвами еще одного преступления нацистов: внесудебных расправ по признаку принадлежности к политической организации.

Ноябрь 1941 года - тяжелейший период войны. После разгрома советских войск под Вязьмой немцы продолжают наступление на Москву, советское правительство эвакуируется в Куйбышев. В это время бойцы батальонов "Нахтигаль" и
"Роланд", узнавшие об аресте Бандеры и его соратников, отказываются выполнять приказы немецкого командования, а Главное управление имперской безопасности начинает смертельную борьбу против бандеровцев, которые несомненно готовят антинемецкое восстание.

Еще один документ - отчет СД о событиях в Украине, датированный 23 октября 1942 года. Немцы стоят на подступах к Сталинграду, нацистские флаги развеваются над обоими вершинами Эльбруса, а в Главное управление имперской безопасности поступает секретный доклад: "Организация Бандеры заняла явно враждебную позицию по отношению к Германии и предпринимает все меры, вплоть до вооруженной борьбы, к восстановлению независимости Украины".


Таким образом, обвинение Бандеры и бандеровской ОУН в коллаборации с нацистами - это самая что ни на есть попытка пересмотра результатов Нюрнбергского процесса.

Да, несомненно, перед войной украинские националисты имели контакты с Германией, в частности - с военной разведкой (Абвером). Несомненно, немцы планировали использовать ОУН в своих интересах. Точно также бандеровцы собирались
использовать немцев в своих - несколько других - целях, и добились в этом больших успехов. Сотрудничество с немцами прекратилось сразу после провозглашения Акта восстановления украинского государства 30 июня 1941 во Львове: уже в июле "агент Серый" (так значился Бандера в документах Абвера) оказался под домашним арестом, а затем - в лагере Заксенхаузен. Между Рейхом и воссозданным украинским государством фактически началась война, о которой и свидетельствуют документы Нюрнбергского процесса.

Нелишне отметить, что решением Нюрнбергского трибунала Абвер, в отличие от СД, не был признан преступной организацией, а Вильгельм Канарис, который лично вел переговоры с лидерами украинских националистов, за организацию покушения на Гитлера был повешен 9 апреля 1945 года - за месяц до Дня Победы.


http://dibrov-s.livejournal.com/167597.html

Створені й таємно підготовлені напередодні радянсько-німецької війни похідні групи ОУН Степана Бандери поступово проникали на Україну слідом за німецькими військами. Формування та перекидання на схід так званих "похідних груп ОУН" відбувалося без будь-яких істотних перешкод з боку німецьких окупаційних органів та спецслужб. Вони були розділені на 3 великі групи: "Центр", "Північ", "Південь". Завданням було організувати українську владу, прищепити народові віру у власні сили й перемогу, політична активізація всіх сил міста і села, охоплення промислових центрів своєю пропагандою.

Похідна група ОУН "Південь" під проводом З.Матли повинна була охопити своїми діями південні області України з центром у Дніпропетровську. Спочатку вона налічувала 1000 членів, поділялася на 6груп, які повинні були охопити Одесу, Запоріжжя, Кривий Ріг, Миколаїв, Херсон, Дніпропетровськ.

У кінці серпня 1941 р., після окупації Дніпропетровська німцями, там розташувався провід Південноукраїнських земель (ПвУЗ). У вересні під керівництвом Святослава Вовка (З.Матли) відбулася перша нарада проводу, де вирішено закінчити діяльність похідних груп у Південній Україні й перейти до створення підпільної організації.

Перед майбутньою підпільною організацією були поставлені такі завдання: провести широку роз’яснювальну роботу серед українського населення з метою вилучення їх з-під впливу більшовиків. Ця робота повинна мати політично-пропагандистський характер. Також організувати акції на захист народних мас від терору окупантів.

Треба було налагодити зв’язок окремих частин з головним проводом ОУН. Він забезпечувався групою "роверистів" (велосипедистів). Також були організовані охоронний відділ і служба безпеки. Дніпропетровська область була поділена проводом ПвУЗ на округи. Вони, в свою чергу, поділялися на райони. Далі ОУН-Бандери (ОУН-Б) почала створювати органи місцевого самоврядування. Головою обласної адміністрації стає Б.Олійниченко, його заступником В.Регей - члени ОУН. Створення цієї адміністрації відбувалося за згодою військового командування Дніпропетровська, яке очолив фон Альберті.

ОУН багато уваги приділяла залученню молоді. Наприклад, у Нижньодніпровську діяла націоналістична молодіжна організація, що ставила собі таку мету.

Коли німці обмежили легальну діяльність ПвУЗ ОУН, вона почала використовувати інші способи пропаганди - листівки. Це був один із найпоширеніших засобів підпільної роботи ОУН. У переважній більшості бандерівські листівки мали антирадянське спрямування, але великого значення приділялося й антинімецькій пропаганді. Так, наприклад, у 1942 р. під час відправлення молоді на роботу до Німеччини були поширені листівки такого змісту: "Молодь України, ми страждали 24 роки від комуністів та євреїв, а зараз потрапили під чобіт Гітлера, не треба їхати до Німеччини..."

Проте ідеологія ОУН-Б на початку війни була орієнтована в основному на радикально настроєну галицьку молодь, вона не відповідала інтересам навіть прихильної до українського націоналізму частини населення Східної України.

Однак, завдяки дискусії, яка була організована З.Матлою і Ю.Лемешем і проведена серед частини населення Дніпропетровської області, були переосмислені поставлені раніше завдання. З’явилася нова національна програма українського націоналізму, яка була викладена в документах: "Постанови III Надзвичайного Великого Збору ОУН" (серпень 1943), "Платформа й устрій Української Головної Визвольної Ради" (липень 1944). Нова ідеологія ґрунтувалася на загальнолюдських свободах і правах людини.

Така активна діяльність не могла не розлютити німців. 16 вересня 1941 р. вони провели перші арешти членів похідних груп ОУН-Б в нашому місті. Через тотальні репресії в Дніпропетровську осередок проводу ПвУЗ пересувається з центру міста на його передмістя, а пізніше до Кривого Рогу. З Кривого Рогу розконспірованого З.Матлу переправляють до Одеси. В результаті фашистського терору оунівське підпілля зазнало величезних втрат. Переважна більшість членів похідних груп ОУН першої хвилі були розстріляні або кинуті в концтабори.

За час свого існування на Дніпропетровщині ОУН не вдалося досягти широкої підтримки населення. Через це організація змушена була обмежитися пропагандистською діяльністю і не чинити збройного опору ворогу. Головним же досягненням і результатом діяльності ОУН-Б на ПвУЗ стали зміни в самій ОУН-Б, в її ідеології. З регіональної й екстремістської організації ОУН-Б перетворитися на загальноукраїнську політичну силу. Вступивши у відкриту війну з більшовицькою і німецькою владою, ОУН-Б була приречена на поразку, бо зробила ставку на боротьбу з обома тоталітарними системами.

 Официальный веб-портал Днепропетровского городского совета

Коли єгипетська цивілізація ще була нічим на території України вже існували держави трипільців, а згодом і арійців від котрих бере свій початок українська нація.

В Беларуси произошёл теракт - сегодня уже на этот счёт сомнений нет. Количество жертв может перейти на десятки, технология взрыва абсолютна идентична таковой-же при взрывах метро в Москве.

Можно долго гадать кто его устроил и зачем, НО наиболее правдоподобны два варианта - исламский след, или наводка Кремля. Так или иначе это последствия вхождения Беларуси в так называемый "руССкий мир".


Вообще трудно оценить влияние этого самого мира - минимум потому, что эта виртуальная среда с каждым годом скорее напоминает "клуб любителей совдепа" со всеми вытекающими отсюда последствиями - росийская попса, росийские сериалы, мифические празники а-ля 9 мая и прочая белиберда. Но самый главный признак сего клуба - с каждым годом его последователей становится всё меньше и меньше. Ведь сегодня молодёжь постсоветских стран уже не запаяна на Киркорове, неслушает советскую белиберду о "загнивающем капитализмке", не верит в штампы а-ля "буржуазный национализм" и самое основное - не видит в Росии исключительности. Всё это приводит к тому, что весь "руССкий мир" сегодня - это группы населения "за 40" - мозги которых ещё промыты советской пропагандой и эти группы с каждым годом сокращают свою численность уступая молодёжи, которая в отличии от более старших поколений хочет свободы, демократии, власти, достатка и занимать достойную нишу в обществе. Всё это до сегодняшнего дня было прерогативой "комсомольцев" и "коммунистов" которые стали "местными правящими элитами" на территории бывшего СССР. И эти самые старички готовы сегодня пожертвовать всем лишь-бы остатся у власти.

Не исключено в ключе сегодняшних событий, что завтра беларусы пойдут как "пушечное мясо" во имя интересов Росии на Кавказе - ведь повод уже есть... Только вопрос в том, а готовы-ли украинцы умирать на Кавказе (и не только) за "руССкий мир"?

Ви затуляєте нам рота, вбиваєте вільних журналістів, розмахуєте політичними репресіями... Ви думаєте, що через те що до вас йдуть гроші щось зміниться? А як вам така акція?

Напиши на зворотній стороні кожної гривневої купюри у правому полі: "ЗЕКА ГЕТЬ!" і пусти її по Україні.

 

Розкажи про акцію знайомим i залиш цей заклик як коментар на іншому сайті.

 

Час діяти!

04-04-2011 14:12  Зараз відбувається бандитський напад на авторинок, який знаходиться у Києві на бульварі Перова. Братки зносять кіоски та трощать їх разом з товаром. Причому поряд з бандитами так само діють працівники благоустрою та міліції.Підстав такої поведінки (ринок не є стихійним і офіційно зареєсторований) ніхто не пояснює, посвідчення ніхто не показує, своїх  прізвищ не називає.Прохання до журналістів і депутатів прибути на місце подій.

 

04-04-2011 15:36Після того як працівники благоустрою вкрали в одного з торговців київського авторинку причеп, який зник у невідомому напрямку, працівники ринку захопили у кільце двох нападників, не випускаючи їх. У відповідь нападники продемонстрували посвідчення працівників СБУ, але це їм не  допомогло, і вони викликали на підмогу міліцію.Також за своїми  каналами працівники ринку дізналися, що є наказ швидко зачистити територію, аби до ранку від ринку нічого не лишилось.

04-04-2011 15:52  Міліція намагається затримати працівника київського авторинку Дмитра  Георгійовича Косенка "за напад на працівника СБУ". Спочатки це  намагалися зробити якісь люди в цивільному, які не показували  посвідчень, але це їм не вдалось. Тепер це пробують зробити люди у формі.

 

04-04-2011 16:10  На київський авторинок на бульварі Перова прибули журналісти, торговці інших ринок та представники Конфедерації вільних профспілок України, які цього дня з"їхалися до Києва на семінар (можливо напад на ринок і стався саме сьогодні, оскільки в понеділок там мало торговців, а  найбільш активні торговці були відсутні через відвідини цього семінару).В зв"язку з їх приїздом розгром ринку призупинився, але нападники у формі та без територію ринку не покидають, тому готуються до оборони й мають  намір залишатись на ніч. Натхнення їм додало те, що їх не залишили напризволяще, і цей приклад солідарності має стати показовим. Бо якщо сьогодні хтось з торговців вирішить залишитись стороннім спостерігачем через страх втратити робоче місце, то завтра він може його втратити через ліквідацію його ринку, який буде наступним.Так крок за кроком влада готує революцію у країні та свій кінець, адже, наприклад, в Тунісі скинули Президента саме внаслідок хвилювань, які почались через "наїзд"на ринкового торговця, що обурило й підняло на протест його колег.

 

Хто має якусь інформацію, повідомляйте, поширюйте в інтернеті. новини мовчать, гугл гічого не знає.. Бистро працюють гади..

 

Аналогічна з авторинком ситуація склалася на столичному ринку "Приозерний" З вчорашнього дня ринок закрили з підстав, які підприємцям не повідомляють. Вони вивезли товар і провели нічу на ринку в очікуванні нападу.

Чи не задумувалися ви чому ми живемо так погано? Констатувати можу навіть то, що в СРСР рівень життя був вищий. Можна звичайно довго вести бесіди на цю тему, але собівартість продукції тоді була значно вища через недолугість самого менеджменту СРСР. Тобто навіть через працювання економіки собі в «мінус» населення було матеріально забезпечено – принаймні найнеобхіднішими продуктами. Але-ж СРСР експортував масу ресурсів?, – скажете ви. Та я можу відповісти – ТАК, але й зараз Україна експортує не менший об’єм ресурсів аніж тоді…  От тільки живемо ми навіть гірше ніж тоді – не дивно?

В СРСР була «уравняловка» завдяки чому рівень життя був однаковий усюди, але насправді це призводило до того, що успішні країни ставали донорами відсталих. Враховуючи те, що по економічним показникам УРСР була номером 1, то виникає запитання – чому замість того, аби зажити краще ми зажили гірше?

Аби сказати суть спочатку треба розповісти про саму радянську систему виробництва товарів. От треба в Радянському союзі нове авто – проектному бюро дають завдання, висуваючи певні вимоги – наприклад аби була велика швидкість. Проектне бюро тримає сотні інженерів, які насправді розподілені нераціонально, оскільки на інженерах в СРСР не економили – брали всіх (навіть ідіотів – знову «уравняловка»). Звичайно ресурс цей штат кушає немалий (а ще один совєтській «фінт» - підприємство що виробляє якусь продукцію насправді розкидано по республікам) – реальна собівартість авто зростає, але дефіцит покривається за рахунок інших доходів (головним чином експорт енергоносіїв).  При аналогічному проекті на Заході витрачається значно менше ресурсів – кожна компанія економить, аби авто було не дорожчим за авто конкурента. Та совєтський проект має ще один типічно радянський недолік – виконуються лише вимоги до самого проекту. Тобто як сказали так і зробили – авто швидкісне, але ну не дуже комфортабельне… Порівнюючи кінцеву вартість західного і радянського проектів слід відмітити дешевизну західного і… те що останній націлений на ринкову боротьбу – боротьбу кількох благ серед яких буде куплене те, що має в собі більше всього цінних якостей.

Звичайна радянська дійсність – дефиціт це і є наслідок великої нераціональної собівартості виробництва продукції. А якщо сказати однією фразою – радянська економічна система була неефективною і трималася лише на великому ресурсному запасі країни. Цю систему може врятувати хіба, що створення усередині економіки конкуренції, а кінцевий продукт виводити на ринок, де обирати буде споживач.

В теорії можливе створення конкуренції  усередині державних підприємств – хоча на практиці поки це не виходило успішно. Конкуренцію створюють приватні власники борючись за споживача. Державні підприємства – це монополія. Монополія має властивість – вона або регулює ринок, або рубить бабло.

Державна монополія  в СРСР регулювала споживчий ринок країни, але не могла відповідати вимогам якості або дешевизни продукції. Єдиним логічним виходом става перехід до риночної економіки і приватизація ряда підприємств. А от тут і почалося найцікавіше – результатом приватизації стала монополізація підприємств, але приватним власником. Бо насправді вся приватизація відбулася трьома-чотирма власниками (це не конкуренція!). Результат ми бачимо – більшість підприємство закрито через нерентабельність, що залишилося – прості сировинні підприємства (а ми як ЛОХи пишаємося ще виробництвом металу!), або продають споживчі товари втридорога завдяки штучно створеним препонам по ліцензіям, законам і т.д..

Дуже важке питання – чи можливо було уникнути процесу знищення підприємств, але принаймні можливо було створити умови для здорової конкуренції, що сама по собі знизила-б ціни на споживчі товари і посилила їх якість.

Тепер по суті – підвищення тарифів на газ та електроенергію торкається кожного. Тарифи в першу чергу формує держава, але не треба забувати про те що всі наші обленерго в приватних руках… Приватний інвестор завжди піклується про свої доходи – а значить вони є. Враховуючи, що обленерго – це монополіст, то вони косять бабло дуже і дуже немало. Як захочете поставити районом вітряну електростанцію – то неодмінно стикнетися з проблемою по різним ліцензіям і дозволам, що пройти простому смертному неможливо… і все одно зтикнетися з тим, що треба підписувати угоду з обленерго…  І така ситуація не тільки по обленерго. Ми фактично купуємо товар другого сорту по ціні першого, а різницю кладемо в кишені олігархів.

Питання штучних монополій – дуже болюче питання, адже в той час коли ми дозволяємо їм існувати вони продають товар втридорога… а в нас нема вибору. Для того аби будувати сильну економіку треба створювати конкуренцію, а не віддавати «Укртелеком» одному й тому-ж власнику на ринку комунікацій.

http://forum.uvo.cv.ua/index.php/topic,195.0.html