Яким буває рабство?
- 08.05.14, 12:48
Єдина відмінність
Кожен із нас приблизно здогадується, що таке свобода і що таке рабство. Свобода не може існувати без однієї речі — змоги власного вибору (поведінки, поглядів, можливостей). Ось це і є головною різницею між свободою і рабством. Рабство повністю нав’язує нам свої умови існування, не даючи нам змоги вибирати. Вибираємо ми частіше всього те, що підходить саме нашій природі, адже всі ми різні, тому рабство, не даючи нам вибору, найчастіше грубо порушує нашу власну природу і тому й нищить нас.
Яким воно буває
Рабство і, відповідно, свобода бувають різних рівнів існування. Якщо подивитись узагальнено, то рабство (свобода) поділяється на тілесне та на свідомісне. Очевидно, що наше тіло нами повністю не керується. Хтось скаже, що це неправда, що людина ним може керувати, як сама забажає. Але якщо подивитися на просту річ — кожен бажаючий може понівечити наше тіло будь-коли, ми можемо проти нашого бажання захворіти і втратити свободу пересування — то стає зрозуміло, що наша свобода тіла дуже й дуже обмежена.
Моє тіло
Люди, які сильно прив’язані до свого тіла (краси, сили і т. д.), насправді підсвідомо розуміють небезпеку цієї обмеженої свободи і можливості втрати, тому, як неважко здогадатись, із сильною тілесною прив’язаністю в них присутній відповідної сили страх. Сильний страх сковує їх і вони стають рабами свого тіла. І що ж можна зробити із цими людьми? Та все, що завгодно, головне — щоб не чіпали їхнього тіла. Їх можна просто залякати і вони будуть слухняними, як дресировані песики. Такі люди найчастіше навіть не мають власних поглядів і легко підлаштовуються під інших, бо їхня зацікавленість — моє тіло, а все інше можна підправити. Таким буває рабство.
Такі обмеження бувають різними, відповідно до зацікавленості людини: сім’я, друзі, робота, влада, гроші, визнання, повага, погляди… І що ж можна зробити із цими людьми? Насправді із ними можливо зробити все, що забажаєш, головне — натиснути на «болюче місце». Кожен із нас є рабом того, до чого прив’язаний і тому, заради наших прив’язаностей, ми жертвуємо найціннішим, що у нас є — свободою, заради рабства.
Моя свобода
Як не важко зрозуміти, все, що описувалося вище, належить саме до зовнішнього щастя, того самого, якого ми так прагнемо кожного дня. Щоб досягнути його, ми маємо використати когось або мати щось таке, що нам не належить (інші люди, привабливі предмети, навколишнє середовище). Уявіть собі людей із такими прив’язаностями. Що з нами відбувається? Ми, знаючи слабкості одне одного, намагаємось досягнути свого, тиснучи на «слабкі місця» наший ближніх. Ми всі хочемо бути вільними, але подивіться, чим ми займаємось — ми не тільки самі є рабами, але й також заради власного зовнішнього щастя робимо рабами інших, бо вільну істоту використати неможливо.
Питання: Чи можна назвати близькою ту людину, яка використовує твої слабкості для досягнення власних егоїстичних цілей? Чому ми так егоїстично використовуємо одне одного? Бо ми є рабами зовнішнього щастя, своїх прив’язаностей і діємо не так, як правильно, а так, як нам вигідно, впускаючи все це божевілля у своє життя.
Коментарі
Гість: чело-век
18.05.14, 14:07
Гарно сказано, але... Але виникає питання про те, що ж назвати "правильно"? Якщо існує "правильно", то це правильно ХТОСЬ склав. Створив. Тобто існує ХТОСЬ, хто створює ПРАВИЛА. А це вже як назвати?
Гість: Malef(banned)
28.05.14, 14:24
белиберда какая-то, ей-богу
Йолоп
38.05.14, 14:44Відповідь на 1 від Гість: чело-век
Точно, є таке...
Але я намагаюсь про це не писати, бо ця тема занадто особиста і може сильно зачепити когось. Можу тільки сказати, що крім Свідомості або Душі є ще Надсвідомість або Наддуша. Якщо вам хочеться знати більше і якщо у вас немає упереджень, можете почитати Бгаґавад-Ґіту або Йоґа сутри Патанджалі. Але для мене поки що такі складні питання недосяжні. Я про них знаю, але не можу чітко пояснити, тому й не пишу.
Йолоп
48.05.14, 14:47Відповідь на 1 від Гість: чело-век
Якщо сказати просто, то "правильно" — це те, що не приносить шкоду іншим, а навпаки — приносить користь. Дуже важко пояснити, може якось пізніше зможу щось таке написати...
Гість: чело-век
58.05.14, 14:51Відповідь на 4 від Йолоп
Ні, Бгагавад-Гіта мені не йде. Надсвідомість - то питання з питань. Не вкладається(.
Із Вашим "правильно" для себе погоджуюсь.Та ми не можемо знати, що принесе користь, а що ні. Людина не в змозі прорахувати ВСІ наслідки тої чи іншої дії. (З практики)
Йолоп
68.05.14, 20:28Відповідь на 5 від Гість: чело-век
Правильно, наслідками діяльності ми не можемо керувати. Але важливо насправді не це, а те, із яким настроєм людина робить якусь діяльність. Сама свідомість має незрівнянно сильніший вплив на оточення, ніж тілесна діяльність. Навіть самі люди підсвідомо це добре відчувають. І коли в мене спитають, чи правильно я зробив, то важливо буде тільки одне: чи робив я це заради інших, чи використовував інших заради власного задоволення. В першому випадку це щирість, а в другому — підлість.
Гість: чело-век
78.05.14, 20:30Відповідь на 6 від Йолоп
Якщо виходити з правильності, то сказане Вами - правильне. Принаймі приблизно так вкладалось моїм дітям у голови
Йолоп
88.05.14, 20:38Відповідь на 5 від Гість: чело-век
У нас всіх є підсвідома "програма", що правильно — це служити іншим. Якби цього не було, то тоді б не було такого, що я вибачаюсь перед кимось, бо не зміг йому допомогти. Ну, не допоміг, які ще можуть бути питання? Але все одно якась незручність є.Особливо, коли ми насправді не хотіли допомогти і відмахнулись. Та коли ми насправді хочемо комусь зробити щось добре, то в нас самим само собою виникає така собі втішлива радість. Правильно чи неправильно — це не поняття, а відчуття у нашому серці.
Гість: чело-век
98.05.14, 20:56Відповідь на 8 від Йолоп
Чрезвычайно красиво сказано(пишу на родном). Знаете, иногда читаешь текст и получаешь истинное наслаждение от его мелодии. Такое редко мне встречается.
Хорошего Вам вечера!.
Гість: чело-век
108.05.14, 21:12Відповідь на 8 від Йолоп
Прийшло в голову.
Я вважаю, не варто вибачатись перед кимось, кому не зміг допомогти. Нас, людей, багато. Комусь можемо допомогти, комусь ні. Ми ж таки просто люди - живі люди із власним баченням світу, із власними характерами, а від того- можливостями. Думаю, що незручності в цьому випадку бути не повинно.
До прикладу. Від того, що я хочу допомогти колезі, а не бачу виходу із становища, в яке вона попала, нічого не зміниться. А отже я роблю лише те, що можу зробити. Ні більше, ні менше. Вийде - добре, не вийде - принаймі я пробую. Десь так. (це з реалій нашого життя)