Ти думав, наче янгол я, І навіть бачив німб над головою, Але ти - чоловік, Диявол у людській подобі, Ти янголів вбиваєш, Всю кров з них висисаєш Й кидаєш на дорозі мертвих їх. Ні, я не янгол, Я не боюсь, дияволе, тебе. Давно вже йду з тобою поруч, Я нишчу янголів-чоловіків. Так, їх дуже мало вже лишилось, Не вистачить для мене їх, Не вистачить помститися за нас, Прекрасних, білих і легких, Які тепло своє несли на крилак, Які любили білий світ, Наївно вірили в кохання, Бажали...

Читати далі...

Ми часто говоримо, що самотні, хоча зовсім не замислюємось над тим, як то бути самотнім. Звичайно, найчастіше самотність - це відсутність людей навколо, але чомусь частенько ми відчуваємо себе зовсім самотніми тоді, коли навколо ціла купа людей. Від кожного з них йде певний потік енергії, кожен з цих потоків подразнює твою душу, змінює хід твоїх думок, а ти...А ти просто не хочеш зазнавати цього впливу, ти відвертаєшся від людей, повертаєшся до світу спиною, забуваєш про всіх, не чуєш...

Читати далі...

Ти сидиш під деревом у затінку, здається, все прекрасно, ти досяг усього, чого лиш міг бажати...Але тут ти бачиш його. Воно прекрасне, без сумніву, це твоя мрія і мета, ну, хоча б на наступні півгодини, твоє серце б'ється сильніше, ти втрачаєш розум, ти хочеш лише його. А воно червоне, манить своїм бликсучим солодким боком, а ти вже відчуваєш, що не можеш стримуватися. Щосекунди ти все ближче і ближче до нього, воно - твій сенес життя, ти вже не уявляєш себе без нього, кожна секунда...

Читати далі...

Вона привітна і завжди з усмішкою, ще жпден не запідозрив її у чомусь лихому. В люди вона виходить прекрасно одягнена, щир та добра, запрошує всіх до себе...Але вдома вона інша. Її дім - її царство. Там ніколи не буває холодно, жоден промінь сонця не проникне до її оселі, ніхто і ніколи не йде з її дому. Там - вона цариця, це її царство. Формально, головний там, як і скрізь, чоловік, Диявол, але вона - господиня, берегиня сімейного вогнища, та й не тільки сімейного, у тому вогні горять...

Читати далі...

Для її життя найважливішим є посмішка. За останні 2 роки ніхто не бачив її без неї, навіть тоді, коли на щоці блискотіла сльоза, на вустах майоріла посмішка. Вона для всіх була другом, ні більше, ні менше - просто другом. Серйозно на неї ніхто не зважав, ніхто не надав їй особливого значення, але без неї планета б розкололася на двоє. Сьогодні - вона основа Всесвіту, на неї покладають свої сподівання найбільші стихії космосу. На жаль, вона одна. У сірості натовпу її серце відмінне ...

Читати далі...

Жахливо! Хто б міг подумати, що лише у період повного розслаблення можна зрозуміти, що ти нікому не потрібен. Щоранку встаєш і просто думаєш: а що ж сьогодні? У будні ти хоч комусь потрібна, всі від тебе чогось вимагають, на щось чекають, чогось потребують, а ти іноді думаєш, що допомога потрібна твоїм друзям, підтримка товаришам і т.к. Лише в період, коли відпочивають всі, можна зрозуміти, що тебе за друга ніхто і ніколи не вважав, тебе просто брудно використовують, всі...

Читати далі...

Для щастя обираємо ми мить, щоб буть нещасним все життя лишаєм. Ми вже давно забули про любов, на дружбу й щастя взагалі забили. Нам вистачить кількох секунд, щоб горе своє осягнути, а часто забуваємо про те, які щасливі й досі ми лишаймось: для нас і небо чисте в висоті, і море тихе десь далеко, для нас і сонце ще горить, а ми зациклені на чомусь злому. Ми хочем віли, байки літаки, нам подавай лихі машини, для щастя ми бажаємо лиш зла: грошей побільше, зброю покрутіше. ...Нам й ...

Читати далі...

Забуду я про все на світі, Закрию очі й полечу У світ прекрасний, Де давно забули люди Вже про зло, про гроші, Хитрощі та славу, Де тихим ранком можна встати Й не думати про горе і нужду, Де можна просто посміхатись, Без думки, що ти ідіот, Де можна не боятись за здоровя, За почуття ті щирі, що живуть, У серці в кожного із нас. Згадаю скоро рідну школу, З усіх проблем я посміхнусь. Дитинство - рай то на землі, А скоро в ад піду, в життя. Ми вже не мріємо про щастя, Нам хоч би...

Читати далі...

По вулиці тихенько пробігаюсь, За мною сніг легесенько рипить. Я підніму блакитні очі в небо, В них засіяє сонечко і радість. Проникне вітер глибоко під светер, А всім байдуже...Я сама... Нема нікого в білім світі: Лечу, мов птаха по життю, Давно сама, а всім й мені байдуже Бо я щаслива, бо я така одна. Я посміхнуся цілім білім світу, У відповідь почую тихий шум: Пориви вітру у блакитній вишині, Рипіння снігу під ногами в мене, Приємний щебіт закоцюблих горобців Тремтяча тиша. А ...

Читати далі...

Прокинусь зранку, випю чаю, Погляну крізь шибку надвір, Від сонячних променів Очі закрию, ласкаво всміхнуся І далі живу. А далі то певно, Сюжет вже не новий, Я маску на себе злу одягну, Прикрию я ширмою добреє серце, На ключ посаджу серце своє. Вони не поможуть в сучасному світі, Лиш розум і гроші панують у нім. Забуду ким є я, для кого живу, Забуду про щастя і віру. Закрию очі на секунду, Згадаю ранок сонячний, тоді Коли собою ще була я, Коли ще можна буть собою, Коли ще можна ...

Читати далі...