Маска

Прокинусь зранку, випю чаю,
Погляну крізь шибку надвір,
Від сонячних променів
Очі закрию, ласкаво всміхнуся
І далі живу. А далі то певно,
Сюжет вже не новий,
Я маску на себе злу одягну,
Прикрию я ширмою добреє серце,
На ключ посаджу серце своє.
Вони не поможуть в сучасному світі,
Лиш розум і гроші панують у нім.
Забуду ким є я, для кого живу,
Забуду про щастя і віру.
Закрию очі на секунду,
Згадаю ранок сонячний, тоді
Коли собою ще була я,
Коли ще можна буть собою,
Коли ще можна просто жить.
Зірвімо з себе оті маски,
Що давлять серце й почуття!
Почнімо жити, а не існувати,
Ходім зі мною в світлий край,
Де тепле сонце завжди виграває,
Де гроші просто папірці,
Де можна не вигадувати ролі,
Де актором не потрібно  буть.
Я в снах своїх у край той віднесуся,
Помрію трохи у думках,
А далі знову: чай чи кава
І темна маска на лиці.