Колись...

Забуду я про все на світі,
Закрию очі й полечу
У світ прекрасний,
Де давно забули люди
Вже про зло, про гроші,
Хитрощі та славу,
Де тихим ранком можна встати
Й не думати про горе і нужду,
Де можна просто посміхатись,
Без думки, що ти ідіот,
Де можна не боятись за здоровя,
За почуття ті щирі, що живуть,
У серці в кожного із нас.
Згадаю скоро рідну школу,
З усіх проблем я посміхнусь.
Дитинство - рай то на землі,
А скоро в ад піду, в життя.
Ми вже не мріємо про щастя,
Нам хоч би так жить, щоб без сліз,
Щоб слово рідне завжди поруч,
Земля кохана піді мной,
Щоб серце з трепетом здіймалось,
Як лиш почує слово "Русь".