Вона...

Вона привітна і завжди з усмішкою, ще жпден не запідозрив її у чомусь
лихому. В люди вона виходить прекрасно одягнена, щир та добра, запрошує
всіх до себе...Але вдома вона інша. Її дім - її царство. Там ніколи не
буває холодно, жоден промінь сонця не проникне до її оселі, ніхто і
ніколи не йде з її дому. Там - вона цариця, це її царство. Формально,
головний там, як і скрізь, чоловік, Диявол, але вона - господиня,
берегиня сімейного вогнища, та й не тільки сімейного, у тому вогні
горять її гості, ті, кому була до вподоби легка та привітна жінка, яка
манила їх до себе їхніми ж страхами та бажаннями. Вона та, кого частина
боїться, а інші мріють про неї. Але зустріч з нею завжди неочікувана,
завжди неминуча.
Від неї намагалися втекти, її намагалися знищити,
але у її владі - цілий Світ, спробуйте лиш знищити її - з нею помре
цілий світ. Вона - спасителька, вона допомагає тим. кого не запрошує до
себе, кличучи їхніх ворогів. Вона проводжає у білому одязі праведників
на небо, а потім одягає свій домашнії, запертий до дір чорний халат,
бере свою косу і далі займається жомогосподарством: сидить на своїй
канапі з людської шкіри і приймає любих гостей. Вона була знайома з
найбільшими людьми в історії, вона знущалась над диктаторами і
возвеличувала каторжників. Вона просто пожинає плоди...Плоди життя.
Сьогодні вона чекає на нові знайомства, вислуховує благання та приречує
до вічних мук чи постійного блаженства. Крізь її руки пройшов цілий
світ, але крізь її душу пройшов один, її мета була блаженство, його
приречення на муки. Але він, ще давно зрадив їй і тепер вона лиш слугує
провідником між двома цілями, від яких самій довелося відмовитися...