Мій тихий світ

Без зайвих запитань,

Сполоханих надій,

Примарних шансів,

Мов музика із кроків

Та бажань,

З краплиною незвичних

Дисонансів,

Наповнений словами

До країв,

Із присмаком якогось

Покарання,

Прозорістю весняних

Ручаїв

Чомусь воліє зватися

Коханням.

Гуляє мороз прозорий,

Безмежність чаклує сном,

Мій дім погляда на зорі

Гарячим своїм вікном.

Внизу, на дорозі сніжній,

Загублену тінь несе,

І знову мовчить Всевишній.

Напевне, сказав усе.

Я вчора був у тій порі,

Де свята дух блука,

І дружно ходять звіздарі

Та славлять малюка,

Де розкидає небо сніг,

Кусає морозець,

Де час не знає слова «біг»,

І не гризе сердець,

Де завжди тішаться зорі,

Шанують ніч і день,

Літають янголи вгорі

І просять ще пісень.

Все, що буде, уже колись збулося:

Кохання, розпач, пустка та думки,

І стрічки райдуг небу у волосся,

І по землі розсипані роки.

І гомін вулиць у буденних датах,

І феєрверки у святкових днях,

І пошуки в своїх координатах,

І втрати у реаліях та снах.

Розбурхані й приборкані стихії,

І, в першу чергу, у самих собі,

Овації й каміння у подіях,

Що у великій селяться юрбі.

Морозні ночі, сонце у колоссях,

Безглузді вчинки, читана мораль –

Все, що буде, уже колись збулося,

А нам – долати заново спіраль.

20.06.2016

Шепочуть щось в подвір’ї протяги

І, ніч наповнюючи стуком,

Кудись біжать безсонні потяги,

Несуть і зустріч, і розлуку.

По давній, звичній траєкторії,

Яку непросто поміняти,

Несуть світи, несуть історії

Скрізь полини та шурхіт м’яти.

Я дам свої! У мене тонами

Історій тих, яких завгодно!

Не берете. І зорі гронами

Над головою. Прохолодно.

19.06.2016

В конце весны, когда вползал на брюхе

Под горизонт оранжевый рассвет,

Когда о лете подтверждались слухи

И начинался облачный балет,

Когда в росе зелёное умылось,

А красное натягивало сок,

Я спал ещё, и мне привычно снилось,

Как осень свой читает монолог.

16.06.2016

Ніхто не хоче згаслого вогню,

Всіх вабить блиск, його хиткі принади,

Та з блиском часто плутають брехню,

Але цього достатньо вже для стада.

І мастить вуха солоденький спів,

Для того в когось вистачає хисту,

І йдуть стада двоногих баранів

За блиском, що без полум’я та змісту.

15.06.2016

Я люблю дощ у темного вікна

І простір штрикать поглядом безсонним,

Коли вночі невидима стіна

Змиває пил зі скла та підвіконня.

Я люблю твою посмішку тоді

Знімати з фотографій пожовтілих,

І щось мені говорить, що біді

Не місце тут, що ти заговорила

Її своєю посмішкою так,

Що та забула про свою роботу,

І я шукаю новий спосіб як

Тобі за ту віддячити турботу.

Я люблю дощ…

15.06.2016

Ховав туман вечірній денні ноти

І запал холодив пекучий мій,

Блукали тіні, наче гугеноти,

Яких підвів святий Варфоломій.

І вирушали спогади в мандрівку,

Повчала тиша – вічний богослов,

Та вітерець облизував верхівки

Занурених у темряву церков.

Загадки й таємниці прокидались,

І відповіді навіть де-не-де.

І дихав спокій. В ньому відчувалось

Щось чисте і по-справжньому святе.

14.06.2016

Вдиралась смерть у двір зі скрипом,

Літав розгублений пилок,

Сьогодні убивали липу

Під стогін зламаних гілок.

Усе що було попереду –

Позаду. Волею нікчем

Не буде затінку та меду

І шурхотіння під дощем.

Її листки вже не благали,

Навіщо тішить зарізяк?

Сьогодні липу убивали.

Надійно. Мовчки. Просто так.

13.06.2016