Великий вояка, лорд Макарон,

Іде на війноньку й рахує ворон.

А перша - чорнява, а друга - як сніг,

І дзьобає третя розбитий горіх.

Четверта – літає, а п’ята – сидить,

А шоста – співає, а сьома – мовчить.

Он восьма, дев’ята, і навіть деся…

Ой, де це поділася армія вся?

малюнок ШІ

Срібнотихо і прозово.

Сіла весна на пліт.

В небесах абрикосових

Сонця білого цвіт.

Пахне думами світлими

Й таємницями див

Там, де кіт оксамитовий

Сон про літо зловив.

малюнок ШІ

Не ворушися і не дихай,

І навіть думати не смій:

Хай буде ніч і ночі – тихо,

Як може бути тільки їй.

Хай будуть зорі. Буде хмара.

Хай буде ліс в тумані мрій,

І снів нелякана отара

До річки йде на водопій.

малюнок ШІ

Вплітає шпак у небо перші гами.

Повзе у тінь незрозумілий щем.

Весна летить над сірими снігами,

Яким лишилось трішечки іще.

Ще ручаям неговірко і мілко.

Ще обрій не прозоро-голубий.

У вулику поворухнулась бджілка

Побачивши про квітку сон смачний.

Коли зоря щезає за горою

І тишею вкривається стерня,

То хмару ніч веде до водопою

Неначе білогривого коня.

А там нове народжується слово.

А там натхнення сяє голубим.

І пахне степ спокійнополиново,

І час стає спокійностеповим.

малюнок ШІ

Вернися, дощу, в землі ці гіркі!

Накрий усе спасительним покровом

Де ручаїв посохли язики,

І навіть у роси відняло мову!

Покинь небесні ходжені світи,

Які не знають співчуття і щему!

Вернися, дощу, в землі ці, прийди!

Дай відпочити бубнові моєму!

малюнок ШІ

Холодний час. І паморозь. І сніг.

Зоря небесна вічне виглядає.

Спинився світ бо він уже забіг

Туди, де сенсу рухатись немає.

Немає дня. І року. І століть.

Дірявих хмар курчавиться перука.

Мовчить усе що вміло говорить,

І навіть слово хукає на руки.

малюнок ШІ

коли усе на клаптики роздерте

а від життя лишилась тільки втома

у тихім місті все таке безсмертне

що навіть слово «вмерти» невідомо

коли немає й натяку на листя

на кольори і на тепло натомість

у тихім місті сніг – лише про чисте

а не про холод і про нерухомість

і у часи всевладного безчинства

яке ніяк не полишає світу

у тихім місті тільки у дитинства

є право щось уголос говорити

малюнок ШІ

Засни хоч на хвилину. День згорів

За незбагненним планом Саваота.

Хіба важливо де тепер і хто ти

У час, в якого не лишилось слів?

Хіба важливі спомини і сіль,

Що непомітно полонила вії,

Як вміє сон таке, що й Бог не вміє.

Прозорі тіні. Тиша. Заметіль.

малюнок ШІ