Вода сьогодні з небом заодно,

Вологий час, хвилини, навіть миті,

Хай буде дощ, йому ж бо все одно,

Чи темний двір, чи просто душу мити.

Хай він іде, холодний та сумний

Настільки, що йому позаздрить осінь,

Краплинками чіпляється до вій

І стразами ховається в волоссі.

Хай піною побавиться в струмках,

Заколисає тихим співом втому,

Лад наведе в розбурханих думках,

А піна із людей сидить най вдома.

Проста вода – і вже нема мети,

Такої хворобливої каліки,

Хай буде дощ, володар чистоти,

Й поможе хай очиститись навіки.

17.05.2016 

Вікно у ніч вдивляється самотнє,

Підсвічуючи трохи сяйвом кволим,

А там – весна, але чомусь холодна,

На осінь схожа тугою та болем.

І щось шукають ледь солоні очі,

Яким сумними бути не пасує,

Але знаходять те, чого не хочуть,

Та інше календар не пропонує.

Сховав пелюстки сплять чарівні квіти

І вулицю не топчуть перехожі,

І що з того, що скоро буде літо,

Воно, як та весна, на осінь схоже.

16.05.2016

Говорят, что мужчина, это что-то

Обезьяноподобное,

Пышущее тестостероном,

Волосатое, в меру злобное

И, желательно, с миллионом

Разноцветных фантиков

В пухлом бумажнике,

И чтоб никакой романтики

В дальнем душевном загашнике.

Ну, ладно, пусть не миллион, а менее,

Но чтоб пах дорогим виски,

Автомобилем, самомнением

И моды последним писком.

Ну, хорошо, не каждый такой модный,

Но хотя бы порохом и потом,

И чтоб до женщин был голодный

И радовался прочим приятным охотам.

Короче, всё в рамках. Стандартами

Очерчены грани настоящего.

Странно. А я пахну мелом, бумагой, партами

И словами, такими кричащими.

05.05.2016

На нашей улице – туман,

Завеса призрачных мистерий,

Молочно-белый океан

Скрывает контуры материй.

Где явь, где блажь, где ряд теней –

Неясно, всё смешалось очень,

И пятна жёлтые огней

Как маяки в пучинах ночи.

Протянешь руку – тает взгляд,

По кругу рыскает впустую,

Лишь чьи-то каблуки твердят

О том, что кто-то существует.

14.05.2016

Втома – і день має зміст,

Вартість помітна на ціннику,

Й новий написаний лист

У нескінченнім щоденнику.

Втома – і терпне душа,

Хочеться снів, та з картинками,

І заростає межа

Поміж думками та вчинками.

Все, що відбулось колись,

Стало тепер аксіомою,

Сили тихенько вляглись

І називаються втомою.

12.05.2016

Над землею.

Над хмарами.

Високо.

Там, де можна

Торкнутися

Янголів,

Чистий всесвіт народжував

Музику,

Джерело

Втаємничених

Символів.

І вона розмовляла

Із зорями,

Дарувала свою

Нерозгаданість,

Із людьми розмовляла,

Із хворими,

І хвороба звалась та –

Закоханість.

09.05.2016

Володарі, не смійте йти у тінь

І назавжди у забутті згубитись,

Відчуйте гнів майбутніх поколінь,

Яким вже не судилось народитись.

Почуйте тих, хто не побачить світ,

Нові стежки не прокладе полями,

Хто по собі не лишить заповіт,

Яскравими не вибухне ролями.

Вони могли зробити те, що ми

Боялись уявити навіть в мріях,

Вони могли здолати тлін пітьми

У відчуттях, реальності, подіях.

Ви вбили їх жагою перемог

Потрібних тільки вашому багатству,

Вас не бентежив біль чужих тривог,

Для вас добро – синонім святотатству.

Так не для вас обійми сновидінь,

Ласкаві, заспокійливі та милі,

Володарі, не смійте йти у тінь!

Дивіться вічно, що ви наробили.

08.05.2016

Люди прячутся за именами,

За датами, за словами,

За поступками, за дверями,

Не принуждают их – сами!

Сами в клетки и за заборы,

За обиды моря, за горы,

На улыбки – губ сжатых шторы,

Будто в души их лезут воры.

Будто спрятанный будет вечен.

Или им поделиться нечем?

07.05.2016

Коли я буду зовсім старий

І розпрощаюся з волоссям,

То трохи навіженим стану,

А може й божевільним зовсім.

Буду змагатись з диваками

Та плутати важливі дати,

А ще за старими бабками

Почну, нарешті, упадати.

Скакати буду по маршрутках

Та з диким криком переможним

Із місць зганяти молодь хутко,

Бо я вже дід, мені все можна.

До лікарів почну відважно

Ломитись, в мене – нетерплячка,

А ще почну щодня уважно

Шукать улюблені болячки.

Оце буде тоді забава,

Яку не скоро ще забудуть!

Але одне мені цікаво –

Чи ти мені жувати будеш?

06.05.2016

Ах, мне не надо славословий,

Ношенья на руках,

И радостно стучащей, бодрой крови

В побеленных висках.

Ни радостно-тревожных ожиданий,

Непрожитых времён,

Ни встреч, ни обожжённых расставаний,

Мне нужен только сон.

05.05.2016