На могилі де Зе посадіть Звіробій та Федину


Врятуйте жінок – героїнь! Справедливість за грати не сховати




Небайдужі українці, патріоти, ті, хто любить свою батьківщину, віддані своєму народові, готові заради них на жертви й подвиги, слідкують за справою народного депутата України від «Європейської солідарності» Софії Федини, проти якої ДБР відкрило кримінальну справу нібито у погрозах В.Зеленському. Софії інкримінують погрози словами: «а знаєш, там бувають обстріли", "а знаєш, там розриваються гранати", "а бездумно їздити на передову в білій чи голубій сорочечці" – сказала Софія Федина. Це її слова – це правда. І це не погрози, і не застереження – це реальна правда... За ці слова не карають. Тридцять четверта стаття Конституції України гарантує свободу думки, свободу слова, свободу поглядів. Що це означає? Це спроба влади дискредитувати волонтерсько-ветеранський рух, залякати патріотів і знищити тих людей, які борються за незалежну Україну проти «русского мира». Таку саму справу відкрили і проти патріотки-волонтерки Марусі Звіробій.

Софія Федина нескорена пристрасна натура, непримиренна до ворогів українського народу, велика патріотка своєї країни, щира, розумна і добра жінка, яка увійде в історію України, як символ боротьби за незалежність України. Її діяльність і у парламенті і у житті напоєна високим життєстверджуючим патріотизмом, оптимізмом, добротою і вірою в державу. Софії не байдужа доля українського народу, його історії, мови, культури, звичаїв, традицій, наукових досягнень…
Діяльність Софії духовно невичерпана і йде від душі, розуму і серця, вона дбає, щоб країна була об'єднана історичною пам'яттю, мовою, культурою, ідеологією.

Де зараз ви, кати мого народу?
Василь Симоненко

В.Зеленський очолює і керує могутнім репресивним органом «недремне око», який замість боротьби з ворогами України, війною з Росією, прицільно стежить за діяльністю жінок, патріотів і волонтерів, простих українців. У владі, парламенті багато запроданців, а новий прем'єр Шмигаль хутко «шмигнув» вирішувати постачання води в Крим.



Зеленский и Шмыгаль

Для нього це першочергове завдання, хоч відрами, а носити воду на військові бази Росії. Браво! Так тримати курс в «Русский мир». Але українці думають інакше. Хто ми? Нація чи маса? Як писав Василь Симоненко: «Народе мій є! Народ мій завжди буле! Ніщо не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди. І орден завойовників заброд!»

В історії України ми бачили все і патріотів і зрадників серед політиків і перших осіб у владі. Тепер, мабуть, треба надіятись на жінок, які в історії України відігравали важливу роль. Жінка – мати, дружина, символ землі, домівки. Жінка – Богиня, Берегиня. Прийде час і ставлення до жінки зміниться. Жінки будуть відігравати важливу роль, як символ боротьби за свободу і незалежність України.

І тільки люди зморщили чоло:
Не може бути, щоб таке було.

Л.Костенко

Журналіст Павло Ільюша

Правда потребує документів того часу, про які мова

Спростовано міф про те, що Шевченка з кріпацтва викупили росіяни

Скільки можна торочити, що «діячі російської культури викупили з кріпацької неволі українського поета Тараса Шевченка». І кого з росіян ви там бачили?



Молодий Тарас Шевченко в майстерні у К. П. Брюллова (художник Меліхов Г. С.)

Скільки можна торочити, що «діячі російської культури викупили з кріпацької неволі українського поета Тараса Шевченка». І кого з росіян ви там бачили?

Російський художник Карл Брюллов і російський поет Василь Жуковський вирішили викупити Шевченка з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за 2500 рублів, на той час ця сума була еквівалентна 45 кг чистого срібла. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і 4 травня 1838 р. портрет розіграли в лотереї, в якій взяла участь царська родина.

Карл Брюлло (1799-1852) — по батькові нащадок знаменитих французьких емігрантів-гугенотів, по матері – німець. Карл Брюлло став Карлом Брюлловим за указом Олександра I, аби прізвище сповіщало іноземцям про підданого з Російської імперії і нагадувало російські прізвища, йому подарували букву «в». Оскільки життя в Петербурзі не склалося, художник випрохав дозвіл виїхати в улюблену Італію. За легендою, він доїхав до кордону, там зняв увесь свій одяг і викинув його, бо не хотів брати з собою навіть пилюку Росії-мачухи.

Поет Василь Жуковський – нешлюбний син російського поміщика Панаса Буніна (прадід відомого письменника, лауреата Нобелевської премії Івана Буніна), мати – Сальха, туркеня за походженням, узята в полон росіянами при штурмі Бендер у серпні 1770 року. Полонянку хрестили з ім’ям Єлизавети Турчанінової. Народжений нею син Василь за бажанням П. Буніна був усиновлений білоруським шляхтичем Андрієм Жуковським (який жив «на хлібах» у Буніних), що дозволило Жуковському уникнути долі незаконнонародженого. Його особисте походження поглибило співчуття до долі Шевченка.

Відомо, що поряд з портретом Жуковського розігрувалися предмети порцеляни і коштовності. Хто їх виграв і чи виграв хтось взагалі? Портрет Жуковського не виграв ніхто! Царська родина на нього претензій ніколи не виявляла. Після проведення лотереї Брюллов ще 14 років працював над портретом і тільки після смерті художника родина продала його російському підприємцю Третьякову. У 1939 році портрет Жуковського, за який, ніби то було викуплено Шевченка з кріпацтва, потрапив до новоствореного музею Т.Г.Шевченка в Києві.

Оскільки лотерея із розіграшу портрета Жуковського не дала бажаної суми, кошти на викуп поета збирали в складчину, яку започаткували К. Брюллов, В. Жуковський, О. Венеціанов та Ю. Баранова. Олексій Венеціанов син грецького купця з Ніжина Фармакі-Венеціано та українки. Живопису навчався у українця Володимира Боровиковського. Юлія Баранова (1789 — 1864) — німкеня, графиня, народжена Адлерберг, гофмейстриня, статс-дама, вихователька дочок Миколи I.

Кошти для викупу здали: земляк Т. Шевченка художник Іван Сошенко; художник Аполлон Мокрицький з Полтавщини, нащадок козака Таволги, випускник Ніжинської гімназії вищих наук; поет Євген Гребінка (козацький нащадок роду Чайковських); граф Вієльгорський Михайло — поляк, віолончеліст, композитор.

Василь Григорович — козацький нащадок із Полтавщини, випускник Київської академії, конференц-секретар Академії мистецтв, брав участь у викупі Шевченка з кріпацтва і допоміг влаштувати його в Академію мистецтв пенсіонером Товариства сприяння художникам. Т. Г. Шевченко присвятив Григоровичу поему «Гайдамаки» і згадує про нього на сторінках свого щоденника та в повісті«Художник».

Лотерея відбулася 22 квітня (4 травня) 1838 року, а 25 квітня (7 травня) Шевченкові видали відпускну. 

Ось звідки міг походити COVID-19

Коронавірус вивчали в Ухані ще 2 роки тому: розкрилися нові факти про лабораторію, звідки міг походити COVID-19
262.6т
20:34, 15.03.2020В Уханьскому інституті вірусології (Китай) ще у 2018 році хвалилися дослідами над кажанами та вивченням незвичного вірусу, знайденого в їхньому організмі.

Тоді інформацію про експерименти опублікувало державне агентство "Сіньхуа". Після спалаху нового коронавірусу цей інститут деякі джерела називали джерелом COVID-19.

В Ухані вивчали коронавірус на кажанах ще в 2018 році

Поділитися
зображенням
    

В Ухані вивчали коронавірус на кажанах ще в 2018 році

Колаж

Дослідження проводив 35-річний Чжоу Пен. Він вивчав коронавірус, який переносять кажани та який спричинює смертельну діарею в поросят.

"Можна з гордістю сказати, що в дослідженнях імунних механізмів кажанів, що дають їм змогу тривалий час бути переносниками вірусів і водночас не хворіти самим, ми увійшли до світових лідерів. Є надія, що кажани, які переносять віруси, не хворіючи, навчать і людей, як чинити опір збудникам", – говорив він.

Молодий вчений навіть опублікував наукову статтю, що складається з 28 глав, розповідаючи про успіхи своєї дослідницької групи.

Науковий співробітник Уханьского інституту вірусології АНК Чжоу Пен

Науковий співробітник Уханьского інституту вірусології АНК Чжоу Пен

russian.news.cn

Нагадаємо, нещодавно в Китаї заявили, що коронавірус виник не обов'язково в їхній країні, а його нібито могли завезти військові із США.

Інженер із опалення та кондиціювання Уханьского інституту вірусології АНК Ван Лян тестує обладнання в лабораторії

Інженер із опалення та кондиціювання Уханьского інституту вірусології АНК Ван Лян тестує обладнання в лабораторії

Нежить дає життя від COVID-19

Лікарі розповіли, як відрізнити застуду від коронавіруса

У коронавіруса та ГРВІ з грипом є загальні симптоми.
Після того, як Всесвітня організація охорони здоров'я об'явила пандемію коронавіруса - паніка серед населення зросла. Звичайна застуда викликає тривожні думки. Про те, як відрізнити ГРВІ від коронавіруса COVID-19 читай далі.
Коронавірус мутує: названі нові приховані симптоми небезпечної хвороби
При зараженні коронавірусом часто спостерігається значне підвищення температури, сильна стомлюваність і можлива задишка, якої немає при гострої респіраторної вірусної інфекції та грип. При COVID-19 практично не буває "закладеності носа".

У коронавіруса та ГРВІ з грипом є і загальні симптоми.  Київський міський центр громадського здоров'я на своїй сторінці в соціальній мережі розмістив публікацію, у якій вказані всі відмінності.

Нагадаємо загальні ознаки коронавирусной інфекції:

підвищена температура
лихоманка;
кашель;
утруднене дихання;
діарея і біль у животі.
Ускладнення:

пневмонія;
відмова нирок;
важкий гострий респіраторний синдром.
Пережити коронавірус: хто більше піддається зараженню - відповіли експерти

Експерти опеределили, що найбільш схильні до захворювання літні люди, в той час як особи у віці від 10 до 39 років у наимельшей групі ризику. Наявність захворювань серцево-судинної системи, цукрового діабету та онкологічні захворювання підвищують ризик інфікування COVID-19.

Також в зоні ризику люди, які здійснювали поїздки в країни з найбільшою кількістю заражених коронавірусом: Китай, Італія, Південна Корея і ін


Так врятовано Китай!

На сьогоднішній день коронавірус вразив 128 країн. Загальна кількість хворих офіційно становить 135166 осіб, з яких 70407 одужали, 59769 ще хворіють і 5759 знаходяться в критичному стані. Кількість летальних випадків після захворювання становить 4990 випадків.


Так рятують Україну:У п'ятницю, 13 березня, у Борисполі затримали контрабандистів, які намагалися вивезти через кордон 1,5 тонни медичних масок.


Медичні маски в кількості більше десяти тисяч штук прикордонники виявили в схованках автомобіля Volkswagen.
У Волинській області правоохоронці затримали українця, який намагався переправити через кордон 10 653 медичні маски, пише прес-центр Державної прикордонної служби в середу, 11 березня.

Порушника затримали на кордоні з Польщею. Маски виявили в багажному відділенні автомобіля Volkswagen.

Українець їхав в сусідню країну через пункт пропуску Устилуг.

Зазначається, що вартість конфіскованого склала майже 356 тисяч гривень.


Хто дурень в Україні найвищого рівня?

Єдине, що поширюю російськомовне - Пояркова, який чудово володіє українською, але це вдало звучить саме російськомовною версією.


На згадку про письменницію Галину Гордасевич

Вона була і буде 
(архівне)



Громадськість Львівщини цілою низкою заходів вшанувала другу річницю від часу смерті письменниці Галини Гордасевич. Так 11 березня, в її день смерті, у Львівському Аграрному університеті відбулась презентація книги-мартиролога "Нескорена Берегиня", над якою останні роки свого життя напружено працювала письменниця. Потім 13 березня, в день похорон Галини Гордасевич, у Львівському обласному Будинку вчителя відбулась презентація її книги перекладів світової лірики "Українка в світі".  Таким чином хоч і з-запізненням, але ще одна мрія письменниці здійснилась завдяки її сину Богдану і львівському видавництву ЛА "Піраміда", яке видало обидві названі книги.
Заключним став вечір пам'яті письменниці Галини Гордасевич у музеї Івана Франка у Львові, на який  син письменниці Богдан Гордасевич приніс дві посмертні нагороди Галини Гордасевич: Почесну відзнаку-хрест "За заслуги в боротьбі за волю України" від Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих і Нагрудну відзнаку-орден "За вірність" імені Василя Стуса від Всеукраїнського товариства "Меморіал". -Це справді одні з найцінніших нагород для Галини Гордасевич,- наголосив в своїй розповіді її син і висловив щиру вдячність пп. Петру Франку і Євгену Гриніву за таке високе пошанування його мами. Далі він прочитав кілька віршів Галини Гордасевич, які віднайшов серед архіву і які ще ніколи не друкувались.
 
Доля поета

Минули дні поразок й перемог, 
Верхів'я щастя й урвища розпачні. 
За кожен день, який тобі дарує Бог, 
Будь вдячний.

Що влада? Натовпи німих нікчем!
Що слава? Заздрість, схована під усміхом! 
Той, що укрився за твоїм плечем, 
Твоїм, не порадіє успіхам.

Це все, відомо, суєта суєт.
Не називай цього ні горем, ні бідою.
Якщо не віршомаз ти, а поет,–
Їж черствий хліб і запивай водою.

І хай тебе штовхають у юрбі, 
Пускають плітки й дотепи солоні,–
Відкрий вночі вікно – і Бог тобі 
Найкращу зірку покладе в долоні.

***
І учні не вчать, і дорослі не знають, 
Та ще мене визнають, ще запізнають! 
Вийде юнак із отецького дому –
Я стану в пригоді йому, молодому
Дівчина буде з кохання марніти – 
Я її втішу: - Рідна мені ти! 
Старим засвічуся промінням весіннім, 
Отим, що сіяло на їхнім весіллі. 
Вспокійся, моє самолюбство, мовчи ти! 
Ну, хай і не будуть у школах учити, 
Та будуть читати, і в голову класти, 
І юні поетки рядки мої красти.

***
Не покладу перо, хоч стомилась рука, 
Додам ще свою казку до довгого ряду. 
А як буду голодна – спечу собі колобка, 
А як буду  сумна – заведу собі курочку рябу.

Така моя доля. Ну, що поробиш? Така!
Їдуть, мої літа, постукуючи колесами.
А як буду бідна – змайструю з соломи бичка,
А як буду самотня – витешу дерев’яного Телесика.

***
Покинуте гніздо, мов хата опустіла, 
Де вибиті шибки і на порозі сніг. 
Скажіть: куди та дташка відлетіла, 
Що так його мостила навесні? 
Було ж: від сонця шибка золотіла 
І в хаті пахло хлібом і теплом. 
Скажіть: куди та пташка відлетіла, 
Що зносила стебельце за стеблом? 
А час прийшов – від холоду тремтіла. 
І в небі тих доріг – лиш вибирай! 
Скажіть: куди та пташка відлетіла –
У вирій а чи в Рай?

Далі своєрідну естафету вшанування письменниці Галини Гордасевич підхопили її земляки: 27 березня у відновленому Кремянецькому педагогічному інституті, який очолює ректор Афанасій Ломакович, відбулось обговорення творчого доробку письменниці Галини Гордасевич, проведене завідуючим гуманітарною кафедрою Олегом Василишиним; 28 березня у Кремянецькому ліцеї, очолюваного директором Анатолієм Аврамишиним, пройшли літературні читання вже вчетверте від часу смерті письменниці – отже уже традиційними, але кожного року інакшими, бо літературно-музична композиція за поезіями Галини Гордасевич у виконанні ліцеїстів під керівництвом вчительки Віри Трачук була побудована у формі послідовного представлення кожної з 8 збірок поезій, які вийшли за останні роки. 
29 березня відбулась ще одна зустріч громади Кремянця з сином письменниці Богданом Гордасевичем та знайомство з новими виданнями очолюваного ним Видавничо-благодійного фонду ім.Галини Гордасевич відбулась у міській бібліотеці ім Юліуша Словацького, якою керує директор Оксана Вальчук. В усіх цих заходах активну участь брав давній приятель Галини Гордасевич, відомий літературний дослідник і краєзнавець Гаврило Чернихівський, автор книги есеїстики “Портрети пером”. Від керівництва району добре слово висловив завідуючий відділом культури Василь Скоропляс, а від місцевих письменників - поетеса Ольга Біркова.
Нарешті 30 березня вшанували Галину Гордасевич у обласному центрі – м.Тернополі, де в неділю -  в приміщенні Спілки письменників якраз проходило засідання літоб”єднання письменників і початківців з районів. Голова Тернопільської організації НСПУ Володимир Барна високо оцінив творчу спадщину покійної письменниці і закликав всіх долучитись до святої справи спорудження гідного надмогильного пам'ятника на могилі Галини Гордасевич до часу  відзначення її ювілею - 70-річчя від часу народження у 2005 р.
Проте і цей величний акорд не став останнім, тому що крапку було поставлено таки у Львові: 2 квітня в Центрі української книги Товариства "Просвіта" Франківського району, який очолює директор Леся Калічко, за ініціативи Громадського об'єднання "Етра" в особі його голови поетеси Наталки Криничанки відбулась зустріч з двома героїням-політв'язнями, про яких описано в книзі-мартирологу "Нескорена Берегиня": з Ганною Іваницькою та Мирославою Зваричевською. Самим проведінням останнє слово в усьому загальному циклі заходів по вшануванню пам'яті письменниці Галини Гордасеви дісталось її посестрам по мученицькій долі і незборимому духу.

Зиновій  Зимний

Похована у рідному Кремянці 13 березня 2001 р.

19 років тому Галина Гордасевич похована у рідному любому її серцю Кремянці 13 березня 2001 р.


На фото: Галина Гордасевич разом з сином Богданом і онукою Соломією

Після похорону у багатьох було здивування, чому Галина Гордасевич обрала Кремянець місцем свого вічного спочинку, бо перебувала тут всього нічого часу в кілька місяців, коли на кілька тижнів приїжджала в гостину до друзів, але відповідь досить проста: де народилася - там і захотіла бути похованою. Дуже мудре рішення. А ще в тому велика правда життя, що жодні життєві напасті не в силі переінакшити волю і долю людини, яка сильна духом! 
Якби не проклята радянська влада, не прокляті "визволителі", що запроторили Галину Гордасевич в 16-ть років за грати після того, як повезли на каторгу ГУЛагу аж на Колиму її батька - священника Леоніда Гардасевича, - то і вчилася б вона у Кремянці обов'язково, а за тим і жила та писала тут, а не промучилася 30-ть років в здеградованому зрусифікованому Донецьку. Так само діти письменниці виростали б не в середовищі бандюковичів-януковичів, а посеред нормального освіченого люду Кремянеччини, Острога і цілої Волині - серед панів, а не пролетарів-злидарів Донбасу. Чи ж не тому перша дитина Галини Гордасевич - син Сергій помер немовлям через убогу медичну допомогу сповна безоплатну, як і я, друга дитина, дивом вижив за тих умов Донбасу з його дикої соціальної убогості, засилля дегенератів та аморального суспільства. Для нормальної людини СРСР був як тотальний жах! А Донбас - як його найвища еволюція людо-ненависницького комуністичного устрою! 
Там була мука, виснаження і безнадія. Навпаки,  у рідному Кремянці відпочивала і раділа душа Галини Гордасевич у рідкісні моменти перебування тут, а планувалося і мати тут житло, як і ще багато було планів та задумів. Галина Гордасевич дуже сподівалася, що за вільної України зможе мати такий достаток зі свого творчого доробку, аж стане меценатом. Зокрема, вона мріяла спільними зусиллями відкрити у Кремянці мистецький пансіонат значно кращий за той, що в Ірені для письменників, бо тут мали бути різні митці, що творчо б проводити свої вакації: письменники, музиканти, малярі, науковці тощо. Пленери, фестивалі, конференції і просто зустрічі різноманітні прийшли б до Кремянця на постійно і це б зробило його центром культури місцевого, регіонального і всеукраїнського значення. Отже і дало значний поштовх економічному та соціальному розвитку і процвітанню. Всесвітньо відомі Канни були довгий час убогим занедбаним містечком, а ідея проведення там кінофестивалю стала золотою жилою для цього всього краю. Для могутнього історичним минулим Кремянця його оновлення було цілком реальним, як вважала Галина Гордасевич. Але, як сказав Іван Багряним і ще дехто, а тепер і я: "Маємо те, що маємо..."

Повернення в дитинство

Пострибаю по доріжці
На одній ніжці –
я в дитинство повернулась!
В мене бантики рожеві
і сандалики дешеві,
та ціна не має значення.
Головне, що я весела
і що недалекі села –
це для мене землі невідомі,
а життя переді мною
озивається луною
і, звичайно, обіцяє радість.
Півстоліття пролетіло,
зупинитись не хотіло,
і було там всього і усякого.
Але я лиш усміхнулась
і в дитинство повернулась:

– Добрий день, Дібровице!
 

Повернення на Батьківщину

Повернутись на батьківщину
        – не така вже оригінальна мрія,
особливо, коли тобі за полудень береться.
Щось тонко і ніжно щеміло побіля серця,
коли я в’їжджала в Тернопіль
          по вулиці Малишка Андрія.

День був хмарний і зимний.
          Чи ж би гнів на мене земля моя мала,
що я так довго чужими стежками ходила?
Ну, що ж, як бачиш, настала ота хвилина,
що я вернулась до тебе
          і сльозу на льоту спіймала.

Не все воно в житті виходить, як мріється,
і далекі дороги не стеляться рушниками.
Підгинаються ноги з утоми, а треба іти та іти.
І побачиш: на місці стоїш,
          хоч здавалось –  сягаєш мети.

І одна хвилина руйнує все,
          що будувалось роками.
Та за куряву тих нелегких доріг,
          що на скроні і серце впала,
як повернення в юність,
          колись нагорода прийде:
щастя ще раз вернутись на землю, де,
рідна мати моя, ти ночей не доспала.

 
                            * * *
А коли мене спитають:
              – Де на світ родилась ти?
Я скажу:
              – Це там, де гори
не якої й висоти,
та коли на кручі станеш,
та коли з гори поглянеш –
то такий довкола простір,
що зривайся і лети!

А коли мене спитають:
         – Де на світ ти народилась?
Я скажу:
              – Це там, де Іква,
що Словацькому любилась,
в’ється межи берегами,
ще там билась з ворогами
мужня і чарівна Ірва,
що в потік дзвінкий розбилась.

А коли мене спитають:
              – Де родилась ти на світ?
Я скажу:
              – Там, де катальпи
жовтувато-білий цвіт,
де пісні дзвенять усюди,
де веселі й добрі люди.
Я у Кремянці родилась –
кремянчанкою зовіть!

Місто мого дитинства Дібровиця

Тихо долає простори,
Ледве колише рінь.
Може, то річка Гуринь...
Може, вона – Горинь...

Місто моє чорноброве,
Як дівчину, приголуб.
Може, воно від “діброви”...
Може, від слова “дуб”...

Тут люди, душею близькі,
А тілом міцні, як дубки,
Говорять вони по-поліськи,
Милі мої земляки.

Тут доля мене причастила
Великої тайни життя.
Тут серця лишилась частина,
Хоч була я ще зовсім дитя.

Знову церква біліє,
Звільняючись бруду й іржі.
Князівно Іуляніє,
Місто моє бережи!

Хай бігають по Воробинській,
Де пісня моя розпочата,
Хлопчики, мов горобчики,
І мов синички, дівчата.

Будинки в разок, мов намисто,
І з бджілкою квітка кожна.
Як це потрібно – місто,
В яке повернутись можна.

 © Галина Гордасевич

Галина Гордасевич. Степан Бандера: людина і міф

Галина Гордасевич. Степан Бандера: людина і міф
Редакція Критики Листопад 2002
Львів: Піраміда, 2002.

Галина Гордасевич розраховувала на вихованого радянським режимом читача, який не знає про Організацію українських націоналістів та її провідників нічого або ж має про них цілком викривлене уявлення. Це біографія, а не політичний маніфест, і письменницю цікавили насамперед людські риси її героя, тож тут немає пустопорожніх патетичних фраз, як це часто буває в авторів, котрі звертаються до постаті провідника ОУН (байдуже, зображають вони його як народного вождя а чи ворога народу й іноземного найманця). Авторка Бандери ніколи не бачила й до ОУН не належала, й послуговується лише документами й опублікованими вже працями, проте до жодного джерела не підходить із безоглядною довірою і наводить різні, навіть суперечливі дані, щоби читач зміг сам зробити висновки.

У додатках наведено документи з колишніх архівів гітлерівського райху, що їх професор Володимир Косик, українець із Парижа, опублікував у книжці «Націонал-соціялістська Німеччина й Україна».

Зе-кодло геть!

На вічі в Дніпрі вимагали відставки 
президента Володимира Зеленського
09 березня 2020, 16:51
На заході, у якому взяло участь кілька сотень людей, вимагали відставки президента Володимира Зеленського
На заході, у якому взяло участь кілька сотень людей, вимагали відставки президентаУ Дніпрі в рамках кампанії «Ні капітуляції» провели акцію «Захисти Україну: мобілізація патріотів-державників». Віче зібралось неподалік від будівлі Дніпропетровської облдержадміністрації, під будівлею Медіапростору, де перебуває штаб кампанії, повідомляє кореспондент Радіо Свобода.
Дніпро 9 травня 2020 року
Дніпро 9 травня 2020 року

У руках учасники акції тримали плакати з гаслом «Борітеся – поборете» та іншими цитатами з Тараса Шевченка, синьо-жовті, червоно-чорні прапори, а також кримськотатарський прапор.

На заході, в якому взяло участь кілька сотень людей, вимагали відставки президента Володимира Зеленського, запровадження санкційного режиму з очищення України від російських політичних, інформаційних та економічних структур, відновлення зусиль для пришвидшеної євроатлантичної інтеграції України.

Дніпро, 9 березня 2020 року
Дніпро, 9 березня 2020 року

За словами учасників, українська влада перейшла «червоні лінії» одразу на кількох напрямках – зовнішньо та внутрішньополітичному, економічному, соціальному.

Особливе обурення учасників акції викликала заява новопризначеного прем’єр-міністра Дениса Шмигаля щодо «води в Крим».

«Ми розуміємо, що відставка уряду – це відповідальність президента, так само, як і всі дії, які відбуваються в державі. Йде здача наших позицій, особливо ця заява про те, що можемо постачати воду в Крим – це фактична співпраця з агресором. Ми не можемо спокійно до цього ставитись. Влада має відповідальність», – сказав один з учасників Іван Дремлюга.

Дніпро, 9 березня 2020 року
Дніпро, 9 березня 2020 року

Організатори збирали контактні дані активістів, щоб, за їхніми словами, мати можливість швидко зібрати однодумців «у випадку непередбачуваних подій».


89%, 8 голосів

11%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Хто є Денис Шмигаль

Шмигаль Денис Анатолійович: біографія, досьє і компромат


Біографія
Шмигаль Денис Анатолійович народився 15 жовтня 1975 року у Львові.

Сім'я
У шлюбі. Дружина: Шмигаль Катерина Анатоліївна. Разом з нею Денис виховує двох дочок: Анну і Софію.

Освіта
У 1997 році Денис Шмигаль отримав червоний диплом інженера-економіста в Державному університеті «Львівська політехніка».

У 2003 році Денису присвоєно науковий ступінь кандидата економічних наук. Аспірантуру проходив в Інституті регіональних досліджень НАН України, тематика дисертації пов'язана з регіональною економікою та розміщенням продуктивних сил.

Також Шмигаль проходив навчання та спеціалізовані курси за кордоном.

Кар'єра і бізнес
Денис Шмигаль у 1994 році працював менеджером в ТОВ «О'кей».

У 1995 році зайняв посаду бухгалтера у відділі неторгових операцій валютного управління АК «Электронбанк».

З 1997 по 2003 рік Денис працював бухгалтером у ВАТ «Львівський автобусний завод», провідним бухгалтером в ЗАТ «З-Торговий завод», головним бухгалтером, директором з фінансів ТОВ «ЛА ДІС».

У 2003 році Шмигаль став начальником фінансового відділу в ЗАТ «Львівський автобусний завод». Дуже швидко Денис зайняв крісло начальника відділу управління фінансами та економічного аналізу. Але і на цій посаді він не затримався, ставши директором з економіко-стратегічного розвитку.

У 2005 році Денис Шмигаль знову змінює напрямок роботи і займає посаду заступника гендиректора ТОВ «ЛА ДИС».

З 2006 по 2008 рік працює директором з економіки в ТОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт-Інвест».

У 2008 році Денис стає гендиректором ТОВ «РОСАНИНВЕСТ».

У 2009 року займає посаду помічника голови Львівської облдержадміністрації відділу забезпечення діяльності керівництва апарату. Пізніше став виконуючим обов'язки начальника головного управління економіки ОДА.

Також в цьому році Денис Шмигаль очолив головне управління економіки Львівської ОДА (з 2010 року цей орган був перейменований в «головне управління економіки та інвестицій»).

У 2011 році керував громадською організацією «Інститут регіонального розвитку».

У 2012 році був начальником головного управління економіки та промислової політики Львівської облдержадміністрації.

З 2013 по 2014 рік обіймав посаду директора економічного розвитку, інвестицій, торгівлі та промисловості Львівської облдержадміністрації.

У 2014 році Шмигаль Денис Анатолійович був помічником-консультантом нардепа України, заступником начальника головного управління Міністерства доходів Львівської області. Намагався пройти у Верховну Раду по мажоритарці (121-й округ у Львівській області, але невдало.

З 2015 по 2017 рік був радником президента, віце-президентом, генеральним директором, членом Наглядової ради в ТОВ ТПК «Львівхолод».

З 2017 по 2018 рік працював заступником гендиректора з соціальних питань у ПАТ «ДТЕК Західенерго».

З 2018 по 2019 рік обіймав крісло директора ДТЕК Бурштинська ТЕС (власність Ріната Ахметова) був виконуючим обов'язки гендиректора з соціальних питань ПАТ «ДТЕК Західенерго».

У червні 2019 року Денис Шмигаль став одним з 3 кандидатів на посаду голови Львівської ОДА.

1 серпня 2019 року Шмигаль був призначений главою Івано-Франківської облдержадміністрації.

4 лютого прем'єр-міністр Олексій Гончарук запропонував зробити Дениса Шмигаля новим міністром громад і розвитку територій, а також віце-прем'єром. Народні депутати проголосували "За". Екс-губернатор замінив Олену Бабак, яку відправили у відставку. 

4 березня 2020 року Дениса Шмигаля призначили прем'єр-міністром України замість Олексія Гончарука.

Компромат і чутки
Як стверджують ЗМІ, Денис Шмигаль потрапив у список посадових осіб, які повинні були опублікувати люстраційні декларації та заяви, але проігнорували норми закону. На той момент Денис обіймав посаду заступника начальника Головного управління Міністерства доходів у Львівській області.

У свій час, бізнесмен дуже подобався Віктору Януковичу. Так у 2012 році екс-президент України вніс Дениса Шмигаля до списку “еліти нації”. 

У січні 2018 року Денис Шмигаль став директором найбільшого в регіоні виробника електроенергії — Бурштинської ТЕС, яка належить холдингу Ріната Ахметова. Підприємство розташоване в Івано-Франківській області.

Як з'ясували ЗМІ, під час роботи на теплоелектростанції Ахметова, Денис Шмигаль не дуже дбав про життя українців. За словами джерел: 

"Шмигаль просував проект на користь ДТЕК, який би сильно збільшив звалища золи і проти якого виступали селяни і жителі міста Галич, оскільки він міг забруднити землю і воду".

Журналісти повідомляють, що колишній губернатор спирався на двох митних "баронів". А саме: "львів'янина Сергія Бадяка на прізвисько "Дипломат" і чернівчанина Іллі Павлюка". 

За даними ЗМІ, Ілля Павлюк тісно співпрацює з президентом Володимиром Зеленським і навіть "контролює декілька десятків депутатів Ради". Їх так і називають: "група Павлюка". 

"Цікаво, що ця група, за даними наших джерел, співпрацює з Ахметовим з питань ренти на залізну руду. І, як кажуть, в натягнутих відносинах з Коломойським. Що корелює з "ахметовським" бекграундом нового міністра", — зазначають аналітики.