Мудрі за співпрацю України з МВФ

Мудрі за співпрацю України з МВФ!
З серії «Мішанка 2020»



Тривалий час не хотілося нічого писати, бо як би і нічого, і нікому, і самому нудно, аж ось стало не нудно і я вирішив написати про МВФ (Міжнародний Валютний Фонд), а потім ще про продаж землі в Україні.
Для початку посилаю всіх на! Розумієте, куди? Так, на сторінку Вікіпедії, де йдеться про МВФ, а далі продовжую для тих, хто там побував і мало що зрозумів. Коли ви почуваєтеся зле, то викликаєте «швидку», або йдете до лікаря, хоча, звісно, можете того і не робити, а лікуватися самотужки і значно збільшуєте шанси погіршення свого стану. Можете і померти, аж тоді вам все одно надасть увагу медик – патологоанатом. Зрозуміли? Ще ні? Тоді пояснюю, що МВФ є міжнародна «швидка допомога» для країн, що опинилися в кризовому стані! Спеціалісти МВФ ставлять діагноз економічному стану і причин кризи в цій конкретно країні Світу та прописують рецепт для виздоровлення, а в разі згоди його дотримуватися – надають певну фінансову допомогу. Все! Можна не звертатися до МВФ? Звичайно! Так само можна і не дослухатися до порад МВФ, але тоді доздихуйте якось без чиєїсь щирої допомоги, недоумки. Що кому ще не зрозуміло?
Мене просто шокує фраза: «Вимоги МВФ», бо то як вимоги лікаря до хворого, щоб він став здоровим через дотримання режиму та лікування – жах! Що й казати, якщо хочеться збрехати. Ні, ну подумайте: ви самі звернулися до лікаря, який вам прописав рецепт ліків та процедури лікування, а ви то в наглу зовсім не виконуєте, вам стає гірше і гірше, отже знову приходите (чи вже привозять!) до лікаря і коли він дізнається, що його не слухають, то розводить руками і каже, що нічим допомогти не може, бо так не гоже! Хіба це є лікарський терор і злісний примус за умов, коли хворий має сам лікуватися – сам! Але не робить того і навіть каже, що лікар його тероризує… Точніше, не він особисто то каже, а всі його спадкоємці чи інші зацікавленні в здирництві особи.   
Придивіться уважно, хто в Україні виступає проти співпраці з МВФ і не помилитесь, якщо впізнаєте в них здирників, крадіїв, корупціонерів, злодіїв всіх мастей і рівнів, які особливо зосередились серед борців «за життя», зрозуміло своє – не чуже, бо вони злодії, а не дурні! Дурні ті, хто за них голосує і все далі бідує і бідує, а винні в тому «дермократы», «нацики», МВФ, «америкосы-барбосы»,  і ще всі, хто не з ними дуркує і за інших голосує. І якщо чесно – я тому навіть радію і нехай далі голосують за різні метастази «Совка» типу партії «За життя», або Мураєва і тому подібне лайно, бо тим швидше повиздихає оте здеградоване комуно-патроналістичне поспільство в Україні. 
Тепер основна частина: МВФ не є фінансова установа в розумінні заробітку – ні! Фінанси Міжнародного Валютного Фонду формуються з внесків держав Світу у різних співвідношеннях, у тому числі і з України. Це міжнародна організація в стилі «Кооперативної каси взаємодопомоги», тобто за надані кредити не беруть лихварські проценти, а тільки виключно за технічне обслуговування експертизи, надання і повернення кредиту. Все! Крапка! Нічого більше. Вся головна інтрига полягає зовсім в іншому: співпраця з МВФ є показником-індикатором для інших міжнародних фінансових гравців, що якраз і заробляють гроші на інвестиціях! Вони і є головні донори в економіки різних країн! І саме за ними ганяються уряди різних країн, щоб покращити власну економіку. Але всі і великі, і незначні інвестори в першу чергу дивляться на критерії оцінки в МВФ економіки тої чи іншої країни, а вже тоді вирішують чи розпочинати власну справу там. І саме цей контрольний момент від МВФ і викликає в багатьох злість і ненависть, а з того і оте брехливе дзявкання: «МВФ вимагає!»
Заключна частина коротка і проста: не вірте брехунам і злодіям, бо це одне й те саме: хто бреше – той і злодій, а злодій не може не брехати.
І не хотілося, щоб Україна довічно застигла в парадигмі приказки: «Чого бідний? Бо дурний? А чого дурний? Бо бідний!» Ось чому: мудрі за співпрацю України з МВФ. І за продаж землі, що є окрема тема!

Богдан Гордасевич
15 квітня 2020 р.
м. Львів-Рясне

Прощальне слово Петра Порошенка країні і її народу

14.04.20 09:31 На утро 14 апреля зафиксировано 270 новых случаев COVID-19 в Украине, всего - 3372, умерли 98 человек, 119 - выздоровели, - Минздрав. ИНФОГРАФИКА
В Украине зафиксировано 3372 случая коронавирусной болезни COVID-19


По данным ЦОЗ, по состоянию на 9:00 14 апреля в Украине 3372 лабораторно подтвержденных случаев COVID-19, из них 98 летальных, 119 пациентов выздоровели. За сутки зафиксировано 270 новых случаев.

Сейчас коронавирусная болезнь обнаружена:

Винницкая область - 200 случаев;
Волынская область - 80 случаев;
Днепропетровская область - 71 случай;
Донецкая область - 12 случаев;
Житомирская область - 112 случаев;
Закарпатская область - 99 случаев;
Запорожская область - 89 случаев;
Ивано-Франковская область - 332 случая;
Кировоградская область - 144 случая;
г. Киев - 551 случай;
Киевская область - 224 случая;
Львовская область - 136 случаев;
Луганская область - 3 случая;
Николаевская область - 5 случаев;
Одесская область - 69 случаев;
Полтавская область - 26 случаев;
Ривненская область - 134 случая;
Сумская область - 74 случая;
Тернопольская область - 280 случаев;
Харьковская область - 14 случаев;
Херсонская область - 34 случая;
Хмельницкая область - 22 случая;
Черновицкая область - 546 случаев;
Черкасская область - 105 случаев;
Черниговская область - 10 случаев.

Данные с временно оккупированных территорий АР Крым, Донецкой, Луганской областей и города Севастополя отсутствуют.

Исследования проводились вирусологической референс-лабораторией Центра общественного здоровья Украины, а также областными лабораториями. По состоянию на утро 14 апреля 2020 в Центр поступило 838 сообщений о подозрении на COVID-19. Всего с начала 2020 года поступило 11974 сообщений о подозрении на COVID-19.

На утро 14 апреля зафиксировано 270 новых случаев COVID-19 в Украине, всего - 3372, умерли 98 человек, 119 - выздоровели, - Минздрав 01
На утро 14 апреля зафиксировано 270 новых случаев COVID-19 в Украине, всего - 3372, умерли 98 человек, 119 - выздоровели, - Минздрав 02

На утро 14 апреля зафиксировано 270 новых случаев COVID-19 в Украине, всего - 3372, умерли 98 человек, 119 - выздоровели, - Минздрав 03

З такими захисниками вороги зайві

Російський паспорт та 200 тис. доларів за диверсію: СБУ викрила генерал-майора на співпраці з ФСБ РосіїВ СБУ встановили, що генерал-майор СБУ Валерій Шайтанов планував терористичні акти в Україні за завдання російської ФСБ
сьогодні, 14:252787
Автор:

• Таисия Ерохина

Російський паспорт та 200 тис. доларів за диверсію: СБУ викрила генерал-майора на співпраці з ФСБ Росії

Служба безпеки України викрила генерал-майора, який працював на ФСБ Російської Федерації, повідомляє прес-центр СБУ.

Повідомляється, що сьогодні затримали генерал-майора СБУ Валерія Шайтанова, якого підозрюють у державній зраді та вчиненні терористичних актів (ст. 111 та 258 ККУ). В СБУ стверджують, що за завданням російських спецслужб він планував вбивство відомого добровольця Адама Осмаєва. Про те, що Шайтанов є агентом Федеральної служби безпеки РФ, свідчать докази у справі - зокрема аудіо- та відеозаписи.

"На жаль, людина, котра отримала генеральське звання після Революції Гідності та мала захищати Україну, насправді працювала проти неї", - заявив голова СБУ Іван Баканов.

Так, затриманий, який є одним з колишніх керівників Центру спеціальних операцій "А" СБУ, насправді перебував на агентурному зв’язку під псевдонім "Бобиль" у полковника ФСБ Ігоря Єгорова. Останній – співробітник департаменту контррозвідувальних операцій 1 Служби ФСБ (підрозділ, що спеціалізується на плануванні, організації та проведенні розвідувальних та диверсійно-терористичних акцій як на території України, так й інших держав – СБУ).

Зазначається, що Шайтанов за завданням російських агентів планував терористичні акти в Україні. Нагорода визначена у розмірі 200 тис. доларів та наданні паспорту громадянина РФ. За даними СБУ, виконавцем завдання мала бути особа серед колишніх бійців спецпідрозділів.

Окрім того, Шайтанов збирав та передавав російській стороні інформацію про обставини проведення таємних операцій в районі АТО/ООС, міжнародне співробітництво вітчизняних спецслужб у сфері національної безпеки і оборони, а також відомості про керівників низки підрозділів СБУ. До того ж, фігурант займався підбором та вербуванням старших офіцерів спеціальних і розвідувальних органів для роботи на ФСБ. Зустрічі Шайтанов проводив на території європейських країн.

Наразі з’ясовують усі обставини справи, встановлюють осіб, які були залучені до протиправних дій. Вирішується питання щодо оголошення Шайтанову про підозру та обрання запобіжного заходу.

Український хіт-парад 150 на Ютюбе




Богдан Гордасевич

Доволі цікавий український хіт-парад, що досить непогано відтворює всю еклектичну сутність української попси за роки буття України. Відповідно і лідер "Казка" з піснею "Поплакала" є переможець у понад 220 000 000 переглядів в Ютюбі з величезним відривом, хоча причини цього просто поза логічною і музичною сферою - нічого ж особливого. Мої уподобання: "Вовчиця" Олега Винника, Соловей Христина "Хто як не ти", Арсен Мирзоян "Джеральдіна" і ще коло 10-ти є тут пісень. Кого не люблю однозначно - це "Скрябіна", а до Дідзьо і Вакарчука ставлюся з повагою, як і до Тіни Кароль і Ірини Федешин, але то не моє за естетикою. Все інше - добре є, що є. Будьмо! Гей!

Ще комент: Декламація під музичний супровід не має нічого спільного зі співом. Я слухав Кузьму вживу і то нікчемно, тому і підтримувалося спеціально колами шоубізу (Табачник-акардеон), щоб російська попса виглядала геніальною на такому фоні "Скрябіна". Не стверджую, що все погано у Кузьми, а стверджую, що загалом то є те лайно, яке забивало ефіри типу квота української пісні, не даючи справді добрій музиці вийти до гори. І, відповідно, опанувати голови українців якісним музичним контентом!

А не підходь, бо буде бо-бо!

ПРОСКАНУВАВ СВІЙ КОМП І ВЗНАВ ЯКИЙ Я КРУТЕЗНИЙ ЧОЛОВІК 



ПІДКРЕСЛЕНО ОСЬ ЦЕ


"Вірус русофобії в Україні" від українофоба

Богдан Гордасевич
Дякуючи гугл-перекладачу я все читаю виключно українською мовою, як і цей матеріал поширюю в україномовному варіанті для ознайомлення, що є москалі, які в Україні вже і ДНР, І ЛНР мають суто російськомовні - ну всі умови для національного розвою, а все одно тупо живуть в несприятливих умовах українських реалій в якості фекалій.



Вірус русофобії в Україні
Автор: Павло Волков, Україна.ру
08.04.20 9:49 257Вірус русофобії в Україні
Міністерство охорони здоров'я України видало рекомендації по запобіганню від коронавируса на мовах нацменшин: польською, румунською, угорською та татарською. Створений Кабміном сайт Covid19.com.ua, де збирається вся актуальна інформація по епідемії в Україні, - українською та англійською мовами. російського немає

Як потрібно це розуміти людині, яка живе в Києві, майже повністю російськомовному місті? Так чи, що цю людину для держави не існує і не треба йому знайомитися з противірусної інструкцією?

Зрозуміло, що всі ми вчили в школі (і в радянській, і в пострадянській) українська мова і легко можемо прочитати цю інструкцію українською, навіть незважаючи на те, що в останні роки він був потворно зіпсований. Але ж і громадяни України румунської, польської, угорської походження точно так же володіють «держмовой». Якщо переклад робиться з поваги до всіх народів, які проживають в Україні, а також з урахуванням того, що деяка кількість людей похилого віку, які, до речі, знаходяться в особливій зоні ризику, дійсно мовою не володіє, то де переклад на російську?

Нам же багато років говорили, що це один з мов нацменшин, хоч ми з таким визначенням і не згодні. За українською Конституцією, у російської мови - особливий статус серед мов нацменшин. Є підписана Україною в 1996 році і вступила в силу в 2003 році Європейська хартія регіональних мов, згідно з якою мова, якою говорить навіть невелика кількість жителів регіону, автоматично може використовуватися у всіх сферах суспільного життя, в тому числі в офіційній документації. Так де переклад?

Взагалі-то, гра в російське нацменшина з подальшою боротьбою за його права - це таке наперсточнічество, погоджуючись з правилами якого, ми самі робимо себе все більш безправними. Шулерство в тому, що, приймаючи концепцію нацменшини, ми автоматично приймаємо і російську мову як мову нацменшини, незважаючи на те, що на ньому говорять не тільки російські, але й українці. Більш того, навіть офіційно російською мовою вдома (тобто поза офіційною обстановки) говорять половина громадян України, якби вони були татари, українці або євреї за національністю.

Нам тридцять років зі шкільної лави розповідають: раз ми громадяни України, ми - українці. Я ж прекрасно пам'ятаю, як це було ще в 90-х.

- Діти, підніміть руки, хто українець.

Підняли.

- А ти, Танечка, чому не піднімаєш?

- А я росіянка.

- Ти в Запоріжжі народилася?

- Так.

- А Запоріжжя в Україні?

- Так.

- Значить, ти українка.

Дитина спантеличений, але сперечатися з дорослою тітонькою не в змозі.

- А ти, Вася, чому не підняв руку?

- А я теж російський.

- Ти народився в Запоріжжі?

- Ні, в Самарі.

- Але живеш-то в Запоріжжі?

- Так.

- Ну ось, значить, українець.

Люди звикли так думати і часто не розуміють різницю між національністю і громадянством. Ніколи не забуду, як років дванадцять тому влаштовувався на роботу маркетологом не те в агентство, не те в торгову мережу. Пафосна рекрутерша (з тих, які захоплюються псевдофілософію «особистісного зростання») простягає мені казна-звідки взявся радянський бланк відділу кадрів. У ньому - в тому числі графа «національність».

- Навіщо це вам? - запитую я.

- Так просто форма така, - відповідає рекрутерша, реально не знаючи, навіщо їй це треба.

- Ви будете приймати рішення про прийом на роботу на підставі моєї національності?

- Ні, що ви. А яка у вас національність, в чому проблема її вписати?

- Ні в чому, російська. Просто не розумію, для чого це.

На обличчі рекрутерші подив.

- Так у вас же в паспорті громадянство України варто, - невпевнено каже вона. - А ви говорите, російська.

На роботу мене в результаті не взяли. А ось у представників справжніх нацменшин (вірмен, греків, поляків і т.д.) з таким розумінням все нормально. Жоден має паспорт громадянина України азербайджанець, перебуваючи при здоровому розумі, не скаже, що він не азербайджанець, а українець. А російські скажуть, бо очевидної різниці немає взагалі.

З тих демократичних часів (2012 рік), коли в Україні йшла дискусія про дві державні мови, у мене збереглася 200-сторінкова брошура, видана за сприяння британського посольства, університетів Оксфорда, Кембриджа, Барселони і ще двох десятків організацій, під назвою «Багатомовна Європа ». Це велике дослідження, проведене в 24 країнах Європи, в тому числі і в Україні. Я віддав десять років життя соцопитуваннями і можу компетентно сказати, що при деякій вправності соцопитування не виявляє думку громадян, а формує його. Відповідь багато в чому залежить від того, як поставлено питання.

Пам'ятайте Всесоюзний референдум про збереження СРСР березня 1991 року, на якому більшість проголосувала ... а за що насправді проголосували тоді більшість? За збереження СРСР як «оновленої федерації рівноправних суверенних республік». Вибачте, але якщо республіки суверенними, тобто не підкоряються рішенням центральної влади, то народ за фактом проголосував проти збереження СРСР. А здається, що «за».

Як же поставили питання по мовам в Європі? Австрія - «мова, якою користуєшся вдома», Англія - «мова, якою користуєшся вдома + основна мова», Іспанія - «мова, якою користуєшся вдома», Італія - «мова, якою користуєшся вдома», Франція - «мова, якою користуєшся будинки », Україна -« рідна мова ». Уже з'являються питання, чи не так? А ось і відповідь. В кінці розділу - глосарій: «Рідна мова - це мова, якою оволодівають в першу чергу і який розуміють. Традиційне питання дослідників щодо рідної мови в масштабних європейських дослідженнях поступово змінюється дослідженням питання щодо мови, який використовується будинку, оскільки останнє поняття є прозорим для інформаторів, ніж концепція «рідної мови».

Отже, «мова, яка використовується вдома», - прозоріше поняття, і саме про нього запитали жителів переважної більшості європейських країн. Для України ж пропонується концепція «рідна мова», яка, по суті, є думкою. А як у нас йдуть справи з думкою, ми вже побачили. З концепції «раз ви громадяни України, то ви українці» випливає наступна - якщо ви українці, то ваш рідну мову українську. Той факт, що люди при цьому говорять по-російськи, офіційною пропагандою пояснюється тим, що свого часу царі / більшовики (вибрати на свій смак) проводили насильницьку русифікацію. Тому повертайтеся, так би мовити, в лоно, переходите на «рідний» українську мову. У моє завдання не входить пояснювати, чому російські на південному сході України є корінним населенням, а російськомовні українці ніколи спеціально не русифікована. Я лише хочу показати,

Брошура «Багатомовна Європа» описує стан мов в Україні в такий спосіб: «За даними Держслужби статистики за 2011 рік в Україні проживає 45,7 млн осіб. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року, 77,8% населення складають українці, 17,3% - росіяни, решта національності разом - 4,9%. У 2001 році 67,5% жителів України заявили, що їхньою рідною мовою є українська, а 29,6% - російську ».

Основні висновки: «наявні в сучасній Україні мовні співвідношення з одного боку є продовженням процесів тотальної русифікації, а з іншого - відображенням новітнього прагнення українців до національного і політичного самосвідомості».

Цікаво, що в Нідерландах окремо розглянули Фрісландії, в Іспанії - Каталонію і Басконії, в Великобританії - Північну Ірландію, Уельс і Шотландію, а в Україні той же Крим окремо ніхто не розглядав. Але нехай так. Для чистоти експерименту краще розглядати ситуацію в при найгірших показниках. Якщо врахувати загальне зменшення населення до 37 млн осіб, втрату в основному російських за національним складом Криму і частини Донбасу, то кількість російських (для яких перекладу інструкції МОЗ немає) і кількість поляків, румунів, угорців (для яких такий переклад є) все одно незрівнянно . А якщо брати не тільки російських, але і російськомовних українців? Очевидним чином, не менше половини населення України російськомовно, але в 2001 році тільки 29,6% назвали своєю рідною мовою російську. чому, ми вже розібралися - концепція «рідна мова» замість концепції «мова, що вживається дому» спекулятивна в умовах пропаганди в дусі «живеш в Україні - значить ти українець; раз ти українець, твоя рідна мова - українська ».

Розчулює і висновок про тотальну русифікацію з прагненням українців до національної самосвідомості. Оскільки я живу на південному сході України з моменту утворення цієї держави, тенденцію за тридцять років я бачу прекрасно, і полягає вона в поступальної і цілеспрямованої українізації, яка почалася аж ніяк не після євромайдан і навіть не після «помаранчевої революції», а також прекрасно йшла при Януковичі, в город якого кидає камінь це європейське дослідження. Що стосується прагнення до самосвідомості, я помічаю таке психічний розлад у одиниць, на яких раніше поглядали як на досить агресивних, але в цілому нешкідливих фріків, а зараз з побоюванням, оскільки у них з'явилися зброю і загони бойовиків. Ось тільки немає у психічно здорових українців такого масового і нездоланного прагнення.

А ось дані дослідження RATING за 2012 рік: 50% вважають своєю рідною мовою українську, 29% - російську, 20% - одночасно і російська, і українська, 1% - інші мови. Вже дещо інша картина, чи не так? При 1% інших мов МОЗ переводить на них інструкцію, а при як мінімум 29% чисто російськомовного населення (білінгвів поки не беремо), на російську мову не переводить.

Цікаво, чи проводив хтось опитування по «мови, що використовується будинку», а не по «рідної мови»? Так, Київський міжнародний інститут соціології провів подібне опитування в 2004 році. За його даними до 46% громадян України говорить вдома російською. При цьому цифри по південному сході гранично високі, аж ніяк не на рівні мови нацменшин: Крим - 97%, Дніпропетровська область - 72%, Донецька область - 93%, Запорізька область - 81%, Луганська область - 89%, Миколаївська область - 66%, Одеська область - 85%, Харківська область - 74%. І це по областям, де жителі сільської місцевості і дрібних міст використовують у повсякденному спілкуванні так званий суржик, який з тим же успіхом можна віднести до діалекту російської мови, як і українського. У великих містах Південного Сходу російська мова використовується поголовно.

Британське посольство, з огляду на дані перепису населення 2001 року, чомусь не врахував дослідження Gallup 2008 року, в якому 83% респондентів вибрали російськомовний варіант заповнення анкети. А це більш репрезентативно, ніж відповідь на спекулятивний питання про «рідну мову».

Неслаба різниця в результатах при різній постановці питання - від 29% до 70-80% і навіть майже 100% в окремих регіонах. Але навіть при найгірших результатах ми, росіяни, до сих пір є в такій кількості, яку важко назвати нацменшиною. Так чому міністерство не опублікувало інструкцію по запобіганню від коронавируса російською мовою? Чому для держави Україна існують українські поляки, українські татари, українські угорці, а українських росіян не існує? Адже навіть якщо піти на поводу у «кремлівської пропаганди» і припустити, що Україна з деяких пір керують нацисти, вони повинні бути стурбовані виживанням своєї нації - російський цілком може заразити українця. Навіть з такої, чисто утилітарною точки зору, міністерство могло б зробити інструкцію для всіх, а не тільки для расово чистих.

Справа в тому, що концепція держави в розумінні українських націоналістів не припускав не тільки російських, але і угорців, татар, румунів і т.д. Просто з їх присутністю можна миритися, оскільки є Євросоюз, перед яким треба хоча б формально дотримуватися прав людини, а також мала чисельність представників цих національностей об'єктивно не дозволяє їм бути політично активної спільністю в рамках всієї держави.

З російськими - інша справа. Навіть якщо їх прирівняти до інших національностей (яких на порядки менше), не давати ніяких додаткових прав, а тільки виконати те, що на даний момент написано в Конституції і міжнародних угодах, раптом виявиться, що немає ніякого української національної держави, а є держава двох рівнозначних народів. А в чому проблема? Для народів - ні в чому. Проблема для місцевих олігархів, яким єдиний економічний простір з Росією (про яку мріяло більшість росіян, поки їм ще дозволяли мріяти) загрожує ураженням в конкурентній боротьбі з олігархами російськими і втратою найголовнішого - власності. Для того щоб убезпечити власність, потрібно вивести російське суспільство України з політичного процесу, зробити його апріорі «ворогом України», маргіналізувати.

З цією метою олігархи, які ще вчора ходили з гвардійської стрічкою на День Перемоги, зійшлися з ще вчора маргінальними нацистами. Саме тому в кінцевому рахунку українське МОЗ не бачить російських навіть серед нацменшин. Російські є, але це прикра випадковість, історична флуктуація, відхилення від норми, свого роду хвороба української держави. Якщо створити для неї несприятливі умови і намагатися не помічати, вона з часом сама розсмокчеться. І так, з часом російський громадянин України починає називати себе українцем, бо простіше жити в сприятливих умовах, ніж в несприятливих.

- Навіщо вивчати в школі російську мову? - починає запитувати сам у себе такий поставлений в несприятливі умови російська обиватель України. - Адже ми вдома і так на нього говоримо, а в університеті знадобиться український.

І що ти на це заперечиш? Будеш волати до національної самосвідомості, необхідності зберегти культуру і традиції? Смішно. В гетто і резервації теж можна ходити в косоворотці з балалайкою, навіть церква побудувати можна. А університет не можна. Прикольно, екзотика, місцеві навіть будуть купувати туди квитки, щоб розважитися на вихідних.

Чи хочемо ми такої долі? Нехай для початку кожен запитає про це сам у себе.


Сьогодні свято Благовіщення і надії на спасіння для всіх нас

Сьогодні 7-го квітня відзначаємо 
День Благовіщення, тобто зачаття Дівою Марією сина Ісуса, що в перекладі з давньогеберійської мови означає "Божий рятівник" - що по своїй суті і є моментом зародження Християнства, а все інше - то інше.


Благовіщення Пресвятої Богородиці



З Днем Благовіщення у слов'ян пов'язана безліч прикмет, заборон і традицій. Чого не можна робити на Благовіщення 7 квітня / pravmir У квітні православні відзначають одне з найважливіших християнських свят – Благовіщення Пресвятої Богородиці. В цей день віруючі славлять сповіщення Діві Марії благої вісті про зачаття і про народження нею спасителя – Ісуса Христа. З Днем Благовіщення у слов'ян пов'язано безліч прикмет, заборон і традицій. Читайте також Благовіщення Пресвятої Богородиці: красиві вітальні листівки та побажання у віршах і прозі Благовіщення – історія свята Згідно священного писання, Діва Марія була вихована в єрусалимському храмі, куди її за волі Бога у трирічному віці віддали батьки - святий Іоаким та свята Анна. У 14 років Марії належало вийти заміж, і первосвященик храму, який знав про її обітницю зберегти цноту, в особливому порядку обрав їй чоловіка-хранителя. Ним став Йосип, тесляр з Назарету. У Домі Йосипа Марії явився Архангел Гавриїл, який повідомив їй благу звістку. Вона виносить і народить сина божого і спасителя – Ісуса Христа. Юна дівчина прийняла божу волю покірно. Для віруючих Благовіщення символізує втілення Бога у світі смертних. Відомо, що празник Благовіщення виник у християн приблизно в IV столітті, а вже до початку VIII століття став для християн східного обряду одним з найважливіших. Приблизно в той же час його почали відзначати і в західній церкві. Благовіщення – прикмети У наших предків вважалося, що на Благовіщення в будинку обов'язково має бути чисто. Це приверне в будинок благо та щастя. При цьому, робити прибирання безпосередньо напередодні Благовіщення було небажано. Господині прибиралися раніше, 4-5 квітня. День напередодні Благовіщення вважався небажаним для роботи, праці і весняно-польових робіт. Замість цього рекомендувалося провести його в молитвах. Щоб очистити будинок від недобрих сил, у хатах палили свічки.


Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/10945832-blagovishchennya-7-kvitnya-2020-zaboroni-prikmeti-ta-istoriya-svyata.html

Упокоївся митрополит-емерит Стефан Сулик

Упокоївся митрополит-емерит Стефан Сулик 6 квітня 2020

Офіційна сторінка Філадельфійської архиєпархії повідомляє, що сьогодні на 96-ому році життя відійшов до Господа по вічну нагороду владика-емерит Стефан Сулик.

Упокоївся митрополит-емерит Стефан Сулик

Владика Стефан Сулик здійснював служіння архиєпископа і митрополита Української Католицької Церкви у м. Філадельфія протягом 1980–2000 років.

До сьогодні владика був найстаршим єпископом Української Греко-Католицької Церкви.

Як ми повідомляли раніше, «кілька годин тому, 95-ти літнього владику Стефана Сулика ушпиталили. У нього всі ознаки COVID-19 i всі аналізи якнайсерйозніші. Лікарі надають так званий „comfort care“». Про це повідомив митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк на сторінці у Facebook.

Деталі щодо похоронних богослужінь владики Степана Сулика будуть повідомлені згодом.

Зазначимо, дитинство владики Стефана Сулика пройшло на Львівщині. Він закінчив школу в Самборі у 1944 pоці. Згодом родина емігрувала до Німеччини, а потім до США.

У 1980 році Папа Римський Іван Павло II призначив священника Стефана Сулика архиєпископом і митрополитом Філадельфійським. Єпископську хіротонію здійснював Патріарх Йосиф Сліпий. Митрополит Сулик належав до Конференції єпископів США, був головою Міжобрядової комісії цієї Конференції. 29 листопада 2000 року Папа Іван Павло II прийняв зречення Стефана Сулика з уряду митрополита Філадельфійського у зв’язку з досягненням ним 75 років.

9 травня 2019 року владику-емерита Стефана Сулика у його домі відвідав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, зазначивши: «Я дуже хотів провідати владику Стефана, адже наші архиєреї-емерити є справжнім скарбом нашої Церкви».

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Китайські вчені з'ясували, як швидше вилікувати заражених

Китайські вчені з'ясували, як швидше вилікувати заражених 

У дослідженнях медиків брали участь 25 паціентв з діагнозом Covid-19
Китайські радіологи довели необхідність термінового лікування коронавирусной інфекції. Про це повідомляє журнал American Journal of Roentgenology .

Відзначається, що доктор Го Цюань Хуань з Другої народної лікарні в Юшку (Китай) провів дослідження і з'ясував, що час між діагностуванням і початком лікування Covid-19 корелюються з термінами одужання пацієнтів. Такий висновок було зроблено після ряду досліджень інфікованих пацієнтів за допомогою комп'ютерної томографії.

Доктор Хуань і його колеги вибрали 25 пацієнтів з підтвердженим діагнозом коронавируса, поділивши їх на дві групи. В першу потрапили люди, у яких час між діагностикою та початком лікування склало менше трьох днів, до другої групи потрапили всі інші пацієнти. Послідовні сеанси КТ дозволили спостерігати за процесом одужання.

З'ясувалося, що пацієнти, чиє лікування почалося негайно, мали більш позитивні результати аналізів і одужали приблизно за шість днів з початку перебування в лікарні. Спостережувані, чиє лікування запозднілось, в середньому лікувалися до 13 днів.

Таким чином Го Цюань Хуань зробив висновок, що своєчасне медичне втручання знижує ризик появи наслідків хвороби.

Раніше китайські вчені розповіли, що перехворіли Covid-19 пацієнти, швидше за все, отримали імунітет до коронавірус. При цьому захворювання чревате наслідками, в число яких входить зниження функції легень приблизно на 20-30 відсотків і фіброз легенів. Колишній пацієнт може відчувати ознаки гіпоксемії і задишки під час фізичної активності.



Як повідомляли "Весті.ua", станом на 9:00 п'ятниці, 3 квітня, в світі налічувалося 1 017 515 інфікованих коронавірусів Covid-2019 , число жертв досягло позначки 53 247, ще більше 213 тисяч чоловік одужали.

Тим часом в Україні лабораторно підтверджено 942 випадки захворювання коронавирусной інфекцією. Covid-19 . За минулу добу в країні було зафіксовано 138 нових випадків захворювання. Відомо про 23 летальні випадки від коронавируса з початку епідемії, 19 осіб одужали.