Чим відрізняється католицьке Різдво від православного

Чим відрізняється католицьке Різдво від православного: цікаві факти
13:02, 19 грудня 
Чим відрізняється католицьке Різдво від православного
Чим відрізняється католицьке Різдво від православного / 24 Канал

Різдво християни відзначають у всьому світі. Але чому свято розділило віруючих на дві громади, які відзначають католицьке Різдво 25 грудня і народження Христа 7 січня, та що спільного й особливого має свято у християн східного та західного обрядів – розбирались журналісти сайту "24".

Різдво — одне з найважливіших християнських свят, яке 25 грудня відзначають католики, а через два тижні після цього – і християни східного обряду.

Читайте також: Католицьке Різдво в Європі: цікаві ідеї для бюджетної подорожі

Різдво знаменує народження Ісуса Христа, який, за віруванням християн, посланий Богом у світ для спасіння людства. Саме цей день поділив історію на "до" і "після" – від народження Христа почалось сучасне літочислення під назвою "наша ера".

Різдво Христове має давню історію з унікальними традиціями та звичаями – люди прикрашають ялинки, готують святкові страви, колядують, ходять до церкви та відвідують родичів.

Різдво — одне з найважливіших християнських свят, яке відзначають у світі 25 грудня і 7 січня
Різдво — одне з найважливіших християнських свят, яке відзначають у світі 25 грудня і 7 січня

Традиції святкування Різдва західного обряду

Різдво для католиків та протестантів є особливим і найважливішим релігійним святом. Напередодні Різдва люди дотримуються Адвенту – часу в очікуванні свята, коли люди особливо приділяють увагу духовному життю, дехто, за бажанням, дотримується посту.

Читайте також: Різдвяний піст 2017: рецепти страв від шеф-кухаря, які ви можете приготувати вдома

Свято об'єднує навколо усю родину, яка з трепетом прикрашає домівку до Різдва – це символізує віру і шанування Ісуса. Серед символів цього свята особливе місце займає ялинка, а також – різдвяний вінок, омела, солома та подарунки.

Ввечері 24 грудня, коли на небі з'являється перша зірка, родини збираються на Святу Вечерю з пісних страв: риби, оплаток (пісний хліб), фруктів, горіхів та іншого. Перед початком трапези глава сім'ї читає уривок з Євангелія, родина співає першу коляду, потім усі переломлюють різдвяний хліб — оплаток.

Читайте також: Українську щедрівку заспівали у церкві в Сінгапурі: зворушливе відео

Після вечері родина збирається до храму – на Месу Надвечір'я Різдва, яка символізує єдність Отця і Сина. Меса розпочинається, переважно, опівночі. Під час неї священик кладе у різдвяний вертеп фігурку немовляти Ісуса.

Друга святкова меса відбувається на світанку і символізує час появи на світ нового життя з утроби матері. А третя меса, яка відправляється вдень, доносить символ народження Ісуса у серця всіх віруючих.

Читайте також: Топ-5 книжок, які варто прочитати у різдвяні вихідні

25 грудня подається святкова їжа. Головною стравою столу у більшості католиків і протестантів є запечена індичка, качка, свинина та інше.

А також 25 грудня усі шукають подарунків від Санта Клауса чи Святого Миколая.

Діти 25 грудня чекають від Санта Клауса подарунків
Діти 25 грудня чекають від Санта Клауса подарунків

Традиції святкування Різдва східного обряду

Православні та греко-католики відзначають День народження Христа 7 січня. Для християн східного обряду свято Різдва Христового є важливим релігійним святом, але після Великодня, який для них більш важливий.

Читайте також: Колядки для дітей: тексти пісень українською мовою

Щороку перед Різдвом християни дотримуються строгого різдвяного посту – Пилипівки, який починається з 28 листопада і закінчується 7 січня. Під час посту люди стараються духовно очиститись та покаятись у гріхах.

Напередодні Різдва 6 січня відбувається Святий Вечір – люди готують 12 пісних страв на честь 12 апостолів Христа. Традиційно на столі стоять узвар, пампухи, борщ з вушками і кутя, яка є головною стравою Святого Вечора.

Свята вечеря складається з 12 пісних страв
Свята вечеря складається з 12 пісних страв

А сідає родина вечеряти лише після того, як на вечірнє небо зійде перша зірка – господар хати запалює різдвяну свічку, промовляє молитву і благословляє їжу.

Читайте також: Весела коляда: 5 текстів колядок українською мовою

7 січня люди йдуть на богослужіння, а далі – ходять в гості до родичів, колядують та водять вертепи – пересувні театри з людей або ляльок, які показують вистави про народження Христа у Віфлеємі. У цей день закінчується різдвяний піст.

Коляда – невід'ємна традиція святкування Різдва
Коляда – невід'ємна традиція святкування Різдва

Чим відрізняється Різдво західного обряду від східного

Християни західного обряду святкують Різдво з 24 на 25 грудня, у той час як віруючі східного обряду святкують народження Христа з 6 на 7 січня.

Дата святкування Різдва у всіх однакова, різниця лише у системі літочислення – західні церкви відзначають Різдво за Григоріанським календарем, а східні – за Юліанським, де 7 січня – це 25 грудня за старим стилем.

Також дещо відрізняється важливість свята. Для Заходу народження Христа – найважливіше релігійне свято у календарі, коли для Сходу важливішим за Різдво є Великдень – день Господнього Воскресіння.

Різдво для католицького світу символізує родинне свято, коли для православних і греко-католиків це передусім – духовне свято.

Окрім того, піст перед Різдвом у них не такий суворий, як у християн східного обряду. Католики і протестанти перед Різдвом мають Адвент – місяць в очікуванні свята, протягом якого люди намагаються більше часу приділяти духовному життю, родині. Дехто, за бажанням, постить.

Читайте також: Топ різдвяних фільмів, які піднімуть настрій

В обох християнських громад є Святвечір – святкова вечеря з пісних страв. Католики починають частування з оплаток або гостій – тонких хлібних пластин, якими причащають прихожан у церкві. У східному обряді частування починають з куті.

Святвечір у віруючих східного та західного обрядів
Святвечір у віруючих східного та західного обрядів

У православних і греко-католиків на Різдво є одне нічне богослужіння, у якому одразу правлять Велике Повечір'я, Утреню та Літургію. Натомість у вірян західного обряду служать три різдвяні меси окремо – вночі, вранці та вдень, що символізує народження Спасителя у лоні Отця, у череві Матері Божої і народження Ісуса у душі кожного християнина.

А 25 грудня у більшості віруючих західного обряду головною різдвяною стравою є запечена індичка або качка. Також чимало християн готують так званий різдвяний пудинг. Такі традиції поширені у США, Великобританії, Німеччині, Франції, Греції та інших країнах.

На Різдво католики та протестанти дарують усім подарунки, які кладуть під ялинку чи у шкарпетки від Санти Клауса чи Святого Миколая.

Окрім того, вони прикрашають не лише ялинку, а й увесь дім. Обов'язково у декоруванні має бути різдвяний вінок та омела, під якою усі обмінюються поцілунками.

А також у домі має бути солома, яка є одним з головних символів Різдва, вона уособлює ясла Христа. У християн східного обряду, зокрема в Україні, ставлять дідуха.

Спільним для обох обрядів є колядування. Та у католиків це не так поширено, як у православних і греко-католиків, і вони, зазвичай, колядують у родинному колі. Натомість, віруючі східного обряду йдуть колядувати в кожну хату – так колядники приносять звістку про народження Сина Божого, який спасе світ.

Різдво Христове – свято добра, миру і милосердя. Редакція сайту "24" бажає усім Веселого і світлого Різдва!

Чим відрізняється Різдво східного обряду від західного

Генасамблея ООН ухвалила важливу резолюцію щодо Криму

Генасамблея ООН ухвалила важливу резолюцію щодо Криму



 19 грудня 2017 р.

Генеральна асамблея ООН ухвалила нову резолюцію щодо ситуації з дотриманням прав людини в анексованому Росією Криму.

Під час голосування резолюцію підтримали представники 70 держав, 26 виступили проти, 76 – утрималися.

Проект резолюції передбачає, зокрема, підтвердження, що між Україною і Росією існує міжнародний збройний конфлікт; засуджує застосування Росією власних законів на окупованій території, а також примусове переведення громадян України в російське громадянство; вимагає від Росії виконати проміжне рішення Міжнародного суду ООН із відновлення прав і свобод громадян України на півострові; закликає російську окупаційну владу забезпечити освітній процес українською і кримськотатарською мовами, повідомляє "Радіо Свобода".

"Сьогоднішня резолюція – це потужний сигнал агресору як окупаційній владі, що за нами верховенство міжнародного права, правда і справедливість", – написав з цього приводу Президент України Петро Порошенко.


https://24tv.ua/genasambleya_oon_uhvalila_vazhlivu_rezolyutsiyu_shhodo_krimu_n903982

Держбюджет-2018: що підготувала влада для українців

Держбюджет-2018: що підготувала влада для українців
08 Грудень 2017,


Гості програми «Ваша Свобода»: народні депутати України Сергій Рудик (БПП) і Вадим Івченко («Батьківщина»).

Ваша Свобода| Держбюджет-2018: що підготувала влада для українців

Ще ніколи державний бюджет не ухвалювати так дисципліновано і вчасно, вважають в уряді. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман називає цей кошторис «бюджетом економічного зростання». Видатки – понад 988 мільярдів гривень, доходи – майже 914 мільярдів. Прогнозоване зростання ВВП – 3%. Таку ж цифру планували і 2017 року, але реально, на жаль, вийшло 2%. Дефіцит бюджету – 2,4%. Держборг – 60% ВВП проти 63% у 2017 році. Прогноз інфляції – 9%, на 2017 рік закладали 7%, але нещодавно НБУ наголосив, що інфляція у цьому році становитиме більше ніж 12%. Прожитковий мінімум українців з 1 січня 2018 року буде 1700 гривень, а мінімальна зарплата 3723 гривні. Коли «мінімалка» зросте до 4100, про це говорив президент Петро Порошенко, поки що невідомо. Серед пріоритетів – фінансування оборони та безпеки. На це уряд заклав аж 5% ВВП, а це трохи більше ніж 165 мільярдів гривень.

Порівняно з усіма бюджетами, які у нас були після Майдану, це найбільш наближений до терміну, який застосував прем’єр-міністр
Сергій Рудик

– Пане Рудик, поясніть, будь ласка, нам ці цифри. Це правда «бюджет зростання»?

Сергій Рудик: Порівняно з усіма бюджетами, які у нас були після Майдану, це найбільш наближений до терміну, який застосував прем’єр-міністр. Дороги, інфраструктура, реалізація кількох структурних реформ, які ми проголосували восени, тому підтвердження. Навіть з’явилися нові бюджетні програми між першим і другим читанням, як, наприклад, «Доступне житло» – 100 мільйонів гривень.

Сергій Рудик
Сергій Рудик
46 мільярдів на дорожний фонд – це зростання. Але видатки споживання займають левову частину бюджету
Сергій Рудик

46 мільярдів на дорожний фонд – це показники, які дають зрозуміти, що це зростання. Але я не думаю, що це на 100% зростання. Оскільки видатки споживання займають левову частину видаткової частини бюджету...

– Які виклики є у бюджеті? Як Ви думаєте, що там нереалістичного закладено?

Одна з найбільш ризикованих статей, «доходи від приватизації», не працює вже кілька років поспіль, така ж проблема може бути у цьому році
Сергій Рудик
Достатньо велика сума закладена від спецконфіскації в бюджеті
Сергій Рудик

Сергій Рудик: Найбільше нарікань виникає по спецфонду. На початку 2017-го однією з найбільш ризикованих статей було, крім «доходи від приватизації», яка не працює вже кілька років поспіль, така ж проблема може бути у цьому році, – це спецконфіскація. Всі її вважали нереалістичною, аж поки ГПУ не продемонструвала 1,5 мільярди доларів США, конфіскованих так званих коштів Януковича, – відразу всі заворушилися. Так само достатньо велика сума закладена від спецконфіскації і в цьому бюджеті.

Далеко не факт, що буде 29 з хвостиком, як НБУ прогнозує
Сергій Рудик

Курс долара зроблений для розрахунку, оскільки прив’язані до долара, а не долар прив’язаний до гривні, на превеликий жаль. Далеко не факт, що він буде 29 з хвостиком, як зараз НБУ прогнозує. Можливо, буде й 28. Краще, щоб був врахований по 29, а ми в останньому кварталі року зекономили кошти, ніж ми неправильно спрогнозуємо цей курс, він буде більший фактичного.

– Фракція «Батьківщина» не підтримує проект бюджету. Пане Івченко, чому?

Вадим Івченко: Для нас бюджет – це маємо бачити перш за все, де є зростання. Зростання – це платоспроможність населення. Культура – недофінансування. Медицина – взагалі зробили маніпуляцію, коли на первинну медицину на перше півріччя чомусь дали менше, ніж на друге півріччя.

Пенсіонери, які з однаковим стажем виходитимуть до нового року і після нового року, отримуватимуть різну пенсію
Вадим Івченко

Не встигли створити медичну агенцію – дають лише 5 мільярдів, коли створять – вже дають 8. Освіта – ми проголосували освітню реформу, а вони не виконали закон. Соціалка – зменшили у бюджеті норматив із 1,35 до 1. Тобто пенсіонери, які з однаковим стажем виходитимуть до нового року і після нового року, отримуватимуть різну пенсію. Прибрали фактично автоматичну індексацію пенсій. Записали лише 50%.

У 2014 році бюджет Міноборони був 30 мільярдів, але в армії було 140 тисяч людей. Сьогодні забезпеченість Міноборони 70 мільярдів, тобто у 2,5 рази (більше). Але ж чисельність зросла у 2 рази!
Вадим Івченко

Оборона – для нас це в першу чергу Міноборони. У 2014 році бюджет Міноборони був майже 30 мільярдів, але в армії було 140 тисяч людей. Зараз за 3 роки все зросло – інфляція 100%, тарифи, послуги, долар. Сьогодні забезпеченість Міноборони 70 мільярдів, тобто у 2,5 рази (більше). Але ж чисельність зросла у 2 рази! Сьогодні забезпеченість військовослужбовця України обходиться на солдата у 2 рази дешевше, ніж у 2014-у.

Збільшене фінансування на ГПУ, СБУ, на всі правоохоронні органи, які практично працюють в тилу
Вадим Івченко

Вже не кажу, що збільшене фінансування на ГПУ, СБУ, на всі правоохоронні органи, які практично працюють в тилу. Все це відноситься до військового бюджету, але це не є бюджетом Міноборони. Збільшене фінансування на Адміністрацію президента, на Верховну Раду, на держоргани... А дороги – дійсно збільшене фінансування, дороги робляться. І це є певний плюс.

Щоб вивести капітал, треба заплатити 9%, а щоб сплатити податки, зарплати – 18%! Ми показали альтернативу, яку не ухвалив уряд
Вадим Івченко

До дохідної частини ми пропонували і вже два роки б’ємося, щоб був закон про деофшоризацію – можемо отримати майже 83 мільярди. Ми показали, що у Європі, наприклад, у Німеччині, податок на доходи на дивіденди – 16%, у нас минулого року ввели тільки 9%, так і залишилося. А було 5%. Щоб вивести капітал, треба заплатити 9%, а щоб сплатити податки, зарплати – 18%! І додаткові надходження податку на доходи фізосіб, наприклад, ЄСВ при підвищені фонду оплати праці внаслідок збільшення розміру, наприклад, зарплати. Запропонували свою схему, як це може бути впродовж року... Ми показали альтернативу, яку не ухвалив уряд.

Вони («Батьківщина» – ред.) готують кандидата в президенти, який має йти альтернативою Порошенку. Вони за законами жанру не можуть підтримувати проект уряду. Був би він золотим!...
Сергій Рудик

Сергій Рудик: Коли в нашій державі був мільярд гривень на український кінематограф? Це про культуру... Вони («Батьківщина» – ред.) готують кандидата в президенти, який має йти альтернативою Петру Порошенку. Вони за законами жанру не можуть підтримувати проект уряду. Був би він золотим!...

– Швейцарський пенсіонер отримує гроші, на які не проживеш. Але разом з тим його все життя привчають, що сам має відкладати на пенсію. У нас люди отримують пенсію від держави, відкладати їм немає чого. Ось ми «маємо те, що маємо». До речі, цей бюджет не є переконливим, що люди будуть відкладати якісь свої гроші на пенсію з молодих років, як це робить увесь цивілізований світ, відмовляючи собі в молодості, щоб нормально жити у старості.

63% громадян України продовжують сподіватися, що держава має забезпечувати максимальну кількість їхніх ризиків. Які політики, такі й виборці
Сергій Рудик

Сергій Рудик: Днями я чув про соціологію, яка нібито підтверджує, що 63% громадян України продовжують далі сподіватися, що держава має забезпечувати максимальну кількість їхніх ризиків, пов’язаних з життєдіяльністю. Такі, які політики, вибачте, такі й виборці. Ми взаємозалежні люди, ми є віддзеркаленням тієї ситуації, яка є в країні. Так само і бюджет. Це фіксація можливості держави в забезпеченні ключових потреб суспільства на момент Х, виходячи з чинного законодавства.

Одразу зрозуміло, що "дуже секретно"

ЗМІ: Південна Корея створила надсекретний підрозділ для ліквідації Кім Чен Ина та його оточення
08 Грудень 2017, 20:45

Кім Чен Ин спостерігає за запуском міжконтинентальної балістичної ракети. 29 листопада 2017 року
Кім Чен Ин спостерігає за запуском міжконтинентальної балістичної ракети. 29 листопада 2017 року
ПОДІЛИ

«Бригада обезголовлювання» – так може неофіційно називатися новий надсекретний підрозділ Міністерства оборони Південної Кореї, головною метою якого є фізична ліквідація північнокорейського диктатора Кім Чен Ина і його оточення. Про створення такого підрозділу повідомила 7 грудня сеульська газета Korea Herald, яка посилається на джерела в уряді країни. Найближчим часом на придбання особливої зброї для цієї частини, наприклад, ударних безпілотників-«камікадзе» чи скорострільних багатозарядних гранатометів, буде виділено майже 25 мільйонів доларів.

Уперше про спільний план армії Південної Кореї і Командування спеціальних операцій США створити великий спецпідрозділ, перед яким стоятиме завдання за будь-яку ціну вбити Кім Чен Ина в разі початку війни на Корейському півострові, повідомило на початку 2017 року південнокорейське інформаційне агентство «Йонхап». 1 грудня, як пише Korea Herald, була повністю сформована перша бригада цієї елітної частини численністю приблизно в тисячу осіб.

Поки точно ніхто не знає ні організаційної структури всього підрозділу, ні інших його характеристик, але експерти сходяться на думці, що бійці його мають таку саму підготовку, як американські спецпризначенці з таких елітних частин, як «Загін Дельта» або SEAL («морські котики»), зокрема їхній найкращий загін DEVGRU («Команда Шість»), військовослужбовці якого в травні 2011 року в Пакистані ліквідували засновника терористичної організації «Аль-Каїда» Усаму бін Ладена.

У будь-якому разі, перш ніж південнокорейський підрозділ стане повністю боєздатним, ще мине певний час, адже йому не вистачає багатьох одиниць найважливішої техніки. Насамперед – швидкісних літальних апаратів, здатних швидко доставляти бійців на територію КНДР. Південнокорейські військові з цією метою зараз, як зазначає Korea Herald, працюють над модернізацією наявних у них військово-транспортних американських вертольотів Boeing CH-47 Chinook.

Вертоліт CH-47F Chinook армії США в Афганістані
Вертоліт CH-47F Chinook армії США в Афганістані

«На відміну від Збройних сил США, у Республіки Корея немає вдосконалених низьколетючих транспортних засобів для проникнення до КНДР. Навіть якщо наш спецназ зараз наважиться вирушити прямо до Пхеньяна, ймовірність того, що дорогою він буде знищений системами ППО і артилерією північнокорейців, вкрай висока», – зазначив у інтерв’ю виданню Korea Herald сеульський військовий аналітик Лі Іль Ву.

Офіційний Пхеньян, який безперервно в останні місяці і тижні заявляє про неминучість швидкої нової масштабної війни на Корейському півострові, також постійно звинувачує спецслужби США і Південної Кореї в намірі фізично знищити все найвище керівництво КНДР, зокрема, за допомогою вбивць-смертників, отрут, хімічної і біологічної зброї. 15 квітня цього року на військовому параді у Пхеньяні з нагоди 105-річчя від дня народження Кім Ір Сена, засновника КНДР і діда нинішнього правителя, вперше на публіці з’явилися бійці створеного в Північній Кореї власного надсекретного спецназу, обмундированого і оснащеного, судячи з фотографій, відповідно до найостанніших вимог військової науки – з новітніми автоматичними гвинтівками і в шоломах з приладами нічного бачення.

Військовий парад у Пхеньяні. 15 квітня 2017 року
Військовий парад у Пхеньяні. 15 квітня 2017 року

У серпні найбільша японська газета «Асахі сімбун» повідомила, що партійна верхівка Північної Кореї нібито на особисту вказівку Кім Чен Ина для забезпечення його охорони та захисту від замахів запросила до Пхеньяна в ролі консультантів для його особистих охоронців близько 10 колишніх офіцерів КДБ СРСР, ветеранів 9-го управління, яке займалося убезпеченням найвищих керівників КПРС і радянського уряду.

29 листопада рано-вранці за місцевим часом КНДР провела чергове, вже третє, випробування міжконтинентальної балістичної ракети. Пролетівши близько години, вона впала в Японське море за 250 кілометрів від японської території. Судячи з попередніх оцінок західних експертів, цей запуск свідчить про значний стрибок в розвитку Пхеньяном ракетних технологій. Сам Кім Чен Ин урочисто оголосив, що його країна успішно завершила створення повноцінних ядерних сил. Військове керівництво Північної Кореї стверджує, що випробувана ракета «Хвасон-15» може досягти будь-якої точки на континентальній території США. Після цього постійний представник США в ООН Ніккі Гейлі закликала світову спільноту перервати будь-які дипломатичні зв’язки з КНДР, якій вона пригрозила «повним знищенням» в разі початку з вини Пхеньяна будь-якого збройного конфлікту.

Винищувач ВПС СШа F-22 Raptor злітає з авіабази в Південній Кореї. 4 грудня 2017 року
Винищувач ВПС СШа F-22 Raptor злітає з авіабази в Південній Кореї. 4 грудня 2017 року

4 грудня на Корейському півострові США і Південна Корея почали наймасштабніші за всю історію співпраці двох країн п’ятиденні навчання своїх ВПС під назвою ACE Vigilant. У них беруть участь загалом 230 літаків Військово-повітряних і Військово-морських сил двох країн, зокрема, американські надзвукові стратегічні бомбардувальники B-1B Lancer у супроводі новітніх винищувачів-«невидимок» F-22 і винищувачів-бомбардувальників F-35, а також 12 тисяч військовослужбовців.

Міністерство оборони Південної Кореї повідомило, що американські та південнокорейські військові відпрацьовують удари по цілях, які є копіями об’єктів, пов’язаних з ракетно-ядерною програмою КНДР. Пхеньян відразу ж назвав ці навчання великомасштабною військовою провокацією і заявив, що війна на півострові стала неминучою і що невідомою залишається лише дата її точного початку.

У Львові на випередки з "Теслою"

Президент на Львівщині ознайомився із першим в Україні електробусом «Електрон»

6 грудня 2017 року - 17:09

Президент на Львівщині ознайомився із першим в Україні електробусом «Електрон»

Під час робочої поїздки на Львівщину Президент Петро Порошенко ознайомився із продукцією підприємства ПрАТ «Концерн Електрон», який виробляє електробуси. Петро Порошенко проїхався містом першим в Україні електробусом «Електрон», а також поспілкувався з львів’янами.

Голова правління ПрАТ «Концерн Електрон» Юрій Бубес розповів Президенту про особливості транспортного засобу.

Електробус «Електрон» моделі Е19101 – сучасний  екологічний транспорт нового покоління, розрахований для комфортного перевезення до 100 пасажирів. Електробус сконструйований із низькою підлогою і для осіб з обмеженими можливостями в ньому передбачено відкидний пандус та місце в салоні, обладнане ременями безпеки. Пневматична підвіска електробуса має функцію «кнілінг» - зниження кліренсу електробуса для зручності посадки пасажирів.

Максимальна швидкість транспортного засобу – 70 км/год, пробіг без підзарядки батарей – понад 200 км. Акумулятори електробуса безпечні в експлуатації і мають великий ресурс. Електробус успішно експлуатується у Львові на регулярному маршруті з червня 2016 року та відмінно зарекомендував себе безперебійною роботою в зимовий період. За час експлуатації електробус перевіз близько півмільйона пасажирів. Собівартість одного кілометра пробігу складає 1,2 грн.

Дивитись всім фільм "Кіборги"!

Назва «Кіборги» стала синонімом мужності, стійкості і патріотизму українського воїна – Петро Порошенко під час прем’єри однойменного художнього фільму

6 грудня 2017 року - 19:46

Назва «Кіборги» стала синонімом мужності, стійкості і патріотизму українського воїна – Петро Порошенко під час прем’єри однойменного художнього фільму

Президент Петро Порошенко відвідав прем’єрний показ художнього фільму «Кіборги». Глава держави подякував творчому колективу, який створював фільм, та привітав присутніх із Днем Збройних Сил України. Петро Порошенко також вручив орден «За заслуги» ІІІ ступеня режисеру-постановнику фільму «Кіборги» Ахтему Сеітаблаєву.

Глава держави подякував творчій групі за те, що для прем’єри був обраний саме День Збройних Сил України. Він підкреслив, що завдяки спільним зусиллям всього українського народу вдалося створити «одну з найбільш сильних армій на європейському континенті». «Армії, яка має бойовий досвід, за навчання якої заплачена найбільша ціна. Більше 2750 українських воїнів, в тому числі майже 2400 зі складу Збройних Сил України віддали своє життя за те, щоби Україна була збережена. За кожен клаптик рідної землі», - наголосив Президент.

«Важко переоцінити унікальність тієї роботи, яка була зроблена. Фільм базується на абсолютно точному документальному матеріалі і зроблений в тісній співпраці з нашими героями АТО. І велика кількість фраз і епізодів взята з реального життя. Назва «Кіборги», якими наші вороги – агресори, хотіли нас образити, навпаки стала синонімом мужності, стійкості і патріотизму українського воїна», - сказав Петро Порошенко. «Це слово назавжди увійде в історію українського війська, так само як і Донецький аеропорт, з чим безпосередньо пов’язані «кіборги», - додав він.

Президент також підкреслив, що «поява цього фільму пов’язана з відродженням українського кінематографа» та наголосив на важливості зростання популярності українського кіно.

Він подякував українським митцям за ті теми, які вони обирають: «Не «жовті», не «бульварні», хоча, напевно вони могли бути більш касовими. А – патріотичне виховання».

«Я, безумовно, хотів би подякувати за це і Ахтему, і всім, хто до цього долучився», - сказав він.

Петро Порошенко нагадав про нещодавню зустріч з кіновиробниками, під час якої він підписав новий Закон, що дає додаткові стимули, можливості для виробництва українського кіно. «Я  переконаний, що цей процес буде обов’язково розвиватись», - додав він.

Президент зауважив, що щойно повернувся з Яворівського полігону, де разом із американськими партнерами передавали новітнє озброєння, новітні технології Збройним Силам України. «Мені надзвичайно приємно було почути слова американського генерала, який сказав: пане Президенте, я хотів би, щоб ви знали – у Яворові ми більше навчаємось від вас, ну принаймні точно не менше, ніж ви від нас», - зазначив Глава держави.

«Це є ще одне визнання професійності наших Збройних Сил», - підкреслив Президент.

Він також додав, що сьогоднішня прем’єра фільма про українських воїнів – це один із найкращих способів привітати наші Збройні Сили.

«Сьогодні ми вже точно знаємо, що гарантом незалежності, гарантом суверенітету, територіальної цілісності нашої держави є українські Збройні Сили, український воїн. Український солдат, який так яскраво продемонстрований у сьогоднішньому фільмі», - переконаний Президент.

В свою чергу, режисер фільму «Кіборги», директор державного підприємства «Кримський дім» Ахтем Сеітаблаєв привітав присутніх з Днем Збройних Сил України. «Те, що ми маємо можливість кожного ранку просинатися, бачити своїх дітей, пити свою каву, обіймати своїх батьків, це все завдяки вам (українські захисники – ред.). Бережи вас Всевишній», - сказав він.

Режисер представив частину знімальної команди, акторів і всіх, хто працював над фільмом, в тому числі військових.

«Ми намагалися зняти чесне кіно. Кіно про те, що ми є свідками народження нових людей, нової країни. Бо ми щиро в це віримо. Ми намагалися зняти кіно про те, що ми є свідками народження нової української політичної нації. І незважаючи на те, що це доволі драматична і трагічна історія, але я певен, що після перегляду фільма, у вас залишиться відчуття, що кожен з вас переможець і від кожного з нас залежить те, в якій країні ми будемо жити. А саме головне – в якій країні будуть жити наші діти», - зазначив Ахтем Сеітаблаєв.

Стрічку "Кіборги" можна подивидись від сьогодні всім




Ода захисникам Донецького аеропорту

6 грудня 2017
"Після такого фільму хочеться мовчки випити 50 грам чогось міцного та посидіти, подумати", – такий пост написала я у себе в Facebook, коли вийшла із зали кінотеатру, де відбувся допрем’єрний показ стрічки "Кіборги".

Я плакала. Так само, як і більша частина глядачів у залі. Під час показу було так людно, що довелося сидіти на сходах.

Фільм режисера Ахтема Сеїтаблаєва присвячений обороні Донецького аеропорту: 2014-й рік, війна у розпалі, шестеро героїв із позивними "Серпень", "Субота", "Мажор", "Гід", "Марс" та "Старий" опиняються у терміналі ДАПу та воюють із сепаратистами, які намагаються захопити території українського Донбасу заради створення так званої держави "Новоросія", ідею якої тоді активно пропагували у проросійських ЗМІ.

Прототипами персонажів фільму, а також консультантами знімальної групи стали реальні бійці, які пройшли бої в ДАПі.

Всеураїнська прем'єра запланована на 6 грудня та приурочена до Дня Збройних Сил України.

Фільм, який глядач побачить в українських кінотеатрах – лише частина відзнятого матеріалу. За словами авторки сценарію Наталі Ворожбит, всього було написано чотири серії "Кіборгів".

В основі сюжету – реальні історії справжніх українських військових. Повну версію можна буде побачити після Нового року на каналі "1+1", який став одним із партнерів фільму.

Поки ж можна подивитися майже двогодинну версію у кінотеатрах – 5 грн з кожного придбаного квитка підуть на допомогу сім'ям загиблих бійців через фонд "Повернись живим".

"Хлопці, ви не люди. Ви просто кіборги", – цією легендарною фразою відкривається кінострічка, який покаже глядачам, як виглядає справжня війна.

На екрані – стрілянина, вибухи та кулі, проте це – не американський бойовик і не фантастика. Це українські реалії.

Стрічка "Кіборги" – це про жагу до життя, та, водночас, про спроби побороти власні страхи.

Стрічка про помсту та прощення, про дружбу та командний дух, про взаємодопомогу і про силу духу.

"Кіборги" – це про мотивацію. Про неї говоритимуть чимало: кожен з героїв намагатиметься знайти правильні слова, аби пояснити іншим, та, в першу чергу, собі, навіщо він тут – серед уламків величезного летовища, із автоматом у руках, ховається від ворожих куль замість того, аби тримати на руках доньку, няньчити онуків, цілувати дружину або присвячувати себе улюбленій справі.

Комусь може здатися, що ці діалоги – надто пафосні та не реалістичні. Можливо. Проте саме це – поштовх до роздумів для глядача, зачіпка для того, аби зробити свої власні висновки.

Лейтмотив стрічки – лірична українська пісня "Гуцулка Ксеня", закарпатське танго, як висловився режисер Ахтем Сеїтаблаєв, або ж стильний саундтрек, як назвав мелодію виконавець однієї з головних ролей, актор В'ячеслав Довженко.

"Гуцулка Ксеня" грає у веселі моменти, коли герої жартують один до одного, вона ж підкреслює трагічність сюжету наприкінці фільму. Певна, що після перегляду цієї стрічки ви почнете чути та розуміти цю пісню якось по-іншому.

У "Кіборгах" – вдосталь філософських діалогів, через які розкриваються характери героїв, їхні прагнення та те, чим вони живуть. Це розмови про війну та мир, які обертаються навколо двох найголовніших запитань: "Хто винен?" та "Що робити?" Проте питання ці – риторичні, й кожен має знайти на них власну відповідь.

Цю стрічку треба дивитися, якщо вам здається, що ви уже звикли до поганих новин та невтішної щоденної статистики з фронту, й почали сприймати це, як буденність.

Якщо здається, що війна триває так давно, що до неї навіть трошки звикаєш.

Якщо здається, що війна – далеко, на іншому кінці країни.

Якщо раптом здається, що все це – не реалістично.

Цю стрічку треба дивитися. Щоб знати і пам’ятати. 

Олександра Горчинська, журналістка, спеціально для УП.Життя
https://life.pravda.com.ua/columns/2017/12/6/227817/


Президент на фоні референдумів

Ще від часів президентства Леоніда Кучми доводилось чимало раз чути щодо проведення референдуму стосовно вступу України до НАТО і це завжди викликало в мене іронічну усмішку, бо я вважав то марною справою і дурно витраченими грошима з держбюджету, де їх і без того не вистачає. Ну проголосуємо ми дружно «так» в Україні, але ж до НАТО ми зможемо увійти тільки у тому випадку, коли дружно «так» проголосують всі члени блоку НАТО, а не ми! Наше щире бажання занадто далеке від реальних обставин, тому для чого здався зайвий гармидер і витрати?
Та коли я почув 2 грудня ц.р. в промові Президента України Петра Порошенка пропозицію щодо необхідності провести подвійний референдум стосовно вступу України до Європейського Союзу та блоку НАТО, то вигукнув: - Це просто геніально! Хотів би я знати безпосереднього автора цієї ініціативи: поєднати вибори Президента України в 2019 році з ось цими двома референдумами в ЄС і НАТО!
Своє обгрунтування я почну здалека: яка найкраща ознака демократичного суспільства? Не знаю наукових визначень, але для себе я зробив одне просте визначення і воно таке: «Демократія є там, де результати будь-яких виборів та голосувань не є відомі наперед» Он і в США, і цілому Світі були переконані, що виграє вибори в президенти Хілларі Клінтон, а насправді їх виграв Дональд Трамп. Стосовно різних там фальсифікацій я відповім словами людини, яку дуже недолюблюю, але якщо вона сказала істинну правду, то процитую. Мова йде про Віктора Медведчука і вибори, де його партія СДПУ(о) програла з досить незначними відсотком для того, щоб пройти до ВРУ. Коли журналісти на прес-конференції стали доводити Віктору Медведчуку, що були свідками фальсифікацій, як бюлетені за його партію перекладали до інших партійних стосів, на що Медведчук справедливо відреагував наступним чином: - Якщо відбулися фальсифікації під час виборів, то це є суто наша провина – партії, тому що ми допустили до цього! Ми мали належно проконтролювали вибори і  не дозволити будь-яких фальсифікацій!
Одразу зрозуміло, що людина є фаховим політиком і свідома того, що вся політична боротьба побудована на взаємоконтролі партій одне-одного в процесі їх діяльності, їх змагального суперництва та особливо під час виборів. Кожна політсила контролює дії інших політсила, а вони – так само пильнують за іншими, що і призводить до порядку, коли визначальним стає воля виборців, а не різноманітні підступні і втаємничені кулуарні «договорняки». Працюйте і пильнуйте, панове політики, а не починайте наперед заявляти, що майбутні вибори «будуть сфальсифіковані», якщо самі берете в них участь. Такі заяви означають суто одне: що ви і будете організаторами чи співучасниками всіх отих фальсифікацій!
Зараз я вважаю Україну демократичною країною, тому що практично не знаю про вибори з наперед відомим результатом, а особливо це видно по голосуванні у Верховній Раді України, де ще не так давно результати на табло залежали виключно від того, як одна-єдина людина в сесійній залі помахає рукою. Зараз я з приємністю дивився на прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, який разом з міністрами тривожно задивлявся на табло під час голосування за Держбюджет 2018 року у першому читанні і як всі вони дружно раділи позитивному результату голосування, бо могло бути щось інакше і неприємне...  Може бути різне і непередбачуване! І саме це визначає весь демократичний устрій в державі! Демократія є там, де всі голосування в державі будь-якого рівня є чесними.
Оскільки я відпочатку і дотепер є послідовним прихильником Президента України Петра Порошенка, то сповна скептично ставлюся до різних соціологічних опитувань та їх результатів, де діючий владі виводять дуже нікчемні рейтинги. Я в таких випадках кажу одне: справжню соціологію показують тільки вибори. Все інше є просто науковоподібна фікція. Не брехня, а саме – фікція, як суто термін давньоримського юридичного права. Опитування і реальні вибори марно порівнювати і співвідносити. Я можу погодитися, що чимало людей зараз мають проблеми в бізнесі і негаразди в житті, причину чого переважно ототожнюють з владою – а хто ще може бути винуватий? Тільки влада! Водночас, як це не парадоксально, – дуже багатьом людям в Україні зміна лідера в державі з невідомими наслідками буде менш цікавою справою за переобрання вже знаного і цілком прогнозованого Петра Порошенка. Кількість таких людей в Україні набагато переважає кількість жорстких антагоністів, про що яскраво доводить протестна кампанія на чолі з не громадянином нашої держави за кошти ще не позбавлених її громадянства. 
Люди навряд чи будуть міняти так би мовити «шило на мило», отож у Петра Порошенка доволі значні шанси бути переобраним завдяки такому стану речей в нашому соціумі. Але сподіватися на цей суто психічний компонент, як основу виборчої кампанії стосовно перевиборів Петра Порошенка на другий термін в Президенти України було б безглуздим рішенням. Можна багато підводити риску під зробленим за період перебування Петра Порошенка на посаді Президента України, хоча насправді досягнень є чимало і досить вагомих, зокрема безвізовий режим і повноцінна асоціація України з ЄС. Стабілізація на фронті,  переозброєнна і потужна новітня армія в Україні. Значні успіхи в міжнародній політиці. Чисельні внутрішні реформи, подолання глобальної кризи, стабілізація і поступовий перехід до економічного зростання тощо. Звітувати є про що і чим. І наперед зрозумілим є те, що тему досягнень і зробленого опозиційні конкуренти будуть спростовувати переліком упущень і не зробленого, що для електорату завжди більш вагоме: досягнення вже пройдений етап і вони наявні, а чого бажано і його немає – це кожного турбує більше. Опозиція відважно приобіцяє те все обов’язково зробити, чим, переважно, і виграє вибори. Подібна виборча кампанія відбувається у більшості держав з усталеним демократичним устроєм, до яких Україна ще, маємо визнати,  не належить. Ми тільки-но пару років як позбулися імперіалістичного колоніального рабства, отож наш соціум далекий від демократичних цінностей, як світоглядного принципу життя. Тому проблемна у нас в Україні тема підкупу виборців у прямому розумінні цього слова безпосередньо грошима, або іншими вартісними речами, є в цивілізованому демократичному суспільстві неможливою справою, бо там то є ганьба для людини продати свій голос виборця, що, по-суті, є великою честю, але, на превеликий жаль, отой потяг до безчестя і продажності досить поширений серед нашого українського електорату, особливо його частині з тих, кому за 50-т і більше. Молодше покоління українських громадян значно активніше переймається гідністю своїх дій та  вчинків під час виборів або інших політичних процесів в країні.
Зважаючи на все сказане і ще дуже і дуже багато не сказаного, зробимо кілька проміжних висновків: 
1. Виборча кампанія щодо президентських перевиборів Петра Порошенка має бути не звична, а певним чином специфічна, за умов електорального пост-«Совка» і одночасного обов’язкового повного дотримання демократичної процедури виборів, бо ж най знають і звикають!
2. Можливий як виграш, так і програш у виборах, а останнє потребує детального опрацювання, щоб зміна влади не перейшла у зміну курсу всіх реформ і головного напрямку скерування держави вцілому. Найбільша проблема щодо тривалої стагнації в економіці України полягає в тому, що кожна нова влада тотально зневажає і знищує здобутки попередньої влади і починає все робити заново по-своєму. Вистачає подібного безладу нам. Народ має визначити стратегічний курс для держави, а різна влада і уряди країни зобов’язані будуть його дотримуватися. Тому і є цілком своєчасним проведення всеукраїнських референдумів щодо волевиявлення українського народу у своєму ставленні до вступу України до Європейського Союзу та військового блоку НАТО. Наголошую, що це нам потрібно – Україні! Українському народу! Ми визначаємось з тим, чого хочемо на меті, а не затверджуємо щось, як вже зреалізовану дійсність. Одночасно ми інформуємо світову спільноту про свої наміри, що дуже важливо також. Тому обом референдумам - бути!
Далі починається технічна сторона питання щодо стратегії поєднання програми агітації по кожному референдуму з передвиборчою кампанією Петра Порошенка. Одразу вкажу, що таке поєднання не є якоюсь новацією, а має свій історичний та юридичний прецедент в Україні, бо загальновідомий Всеукраїнський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності України, що відбувся 1 грудня 1991 року, – був поєднаний з обранням першого Президента України, яким тоді став Леонід Кравчук. Варто зазначити, що такий варіант дуже економний, оскільки не потрібно витрачатися на організаційну складову, а тільки додрукувати бюлетені для обох референдумів. Також варто визнати, що бажання прийняти участь у референдумі значно збільшує активність виборців і їх чисельність, що позитивно відіб’ється і на легітимності обрання Президента України значною кількістю електорату, а це досить важливо.
Заключний висновок такий, що подібний варіант виборів Президента України у 2019 р. буде корисним для України і її народу за будь-яких результатів, тому що якщо переоберемо Петра Порошенка на другий термін Президента України, то він відповідно буде реалізовувати особисто результати обох референдумів, які є його головною ідеєю і напрямком дії до цього часу всю першу каденцію на посаді президента. А навіть якщо Порошенко програє, то інший Президент України все одно буде мати в обов’язок кермувати країною за волевиявленням народу, що стане зовсім не програшем для Порошенка і його команди по-суті справи. Тому і саме тому я вважаю цей варіант проведення такого об’єднаного плебісциту в Україні дуже і дуже корисним, а як буде насправді – то не від мене залежить. Я оприлюднив цей задум, а там як хто схоче. Можливо, що деякі прихильники Петра Порошенка звинуватять мене в зраді через те, що я виказав ворогам і конкурентам план його майбутньої передвиборчої кампанії. Перепрошую, але роблю це сповна свідомо, щоб і його майбутні конкуренти добряче подумали й видумали ще кращу програму – я з того тільки радітиму, як це не дивно прозвучить для когось. Просто дотепер в Україні під час виборів вся політична агітація йде в основному як боротьба компроматів і негативу, або в перекладі на нормальну мову то звучить ось так: - Обирайте мене, тому що мої конкуренти ще більші падлюки, аніж є я. 
Хочу, щоб агітація і конкуренція в українському політикумі будувались не на негативі, а на позитиві: на змаганні того, хто що зробив корисного для суспільства і що доброго збирається ще зробити. На тому і амінь!

Богдан Гордасевич
5 грудня 2017 р.
м. Львів

На Львівщині відкрили пам'ятник Йосифу Сліпому

3 грудня 18:58      Версія для друку
На Львівщині відкрили пам'ятник Йосифу Сліпому
Монумент встановили на території церкви Покрови Пресвятої Богородиці.

У неділю, 3 грудня, в Трускавці з нагоди 125-річчя від дня народження патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого відкрили та освятили пам'ятник архієпископу. Про це повідомляє сайт Львівської ОДА.

Згідно з повідомленням, пам’ятник Йосифові Сліпому встановили на території церкви Покрови Пресвятої Богородиці. 

Архієрейську літургію очолив архієпископ Львівський УГКЦ католицької церкви, митрополит Львівський Ігор Возняк.

«Пам’ятник у Трускавці - третій монумент патріархові у світі. Патріарх Йосиф Сліпий - великий українець та церковний діяч, якого не зламали поневіряння та тортури сталінського режиму, який ширив по світу український дух, який жив та працював заради України та Української церкви», - зазначив голова Львівської ОДА Олег Синютка.

Він також подякував ініціаторам та доброчинцям, які долучилися до возвеличення пам’яті патріарха Йосифа Сліпого.

Читайте також: Йосиф Сліпий: «Поставте собі питання: що про вас одного дня скаже історія?»

Нагадаємо, влітку Нацбанк презентував пам’ятну монету, яка присвячена пам’яті одного з найвизначніших мужів Вселенської Церкви ХХ сторіччя Блаженнійшого Верховного Архієпископа Йосифа Сліпого.

Майдан ідентифікував Україну для українців

Юлія Марушевська: Майдан ідентифікував Україну для українців



Юлія Марушевська

Історію, як і сучасність, творять конкретні персоналії. В дні пам’яті Євромайдану та Революції Гідності ми вирішили пригадати події чотирьохрічної давнини й осмислити їх вплив на сьогодення разом з героями тих буремних подій. У циклі інтерв’ю «Народжені на Майдані» шукаємо відповіді на питання – чим став для нас Майдан 2013-14 рр., як він впливає на розвиток нашої країни зараз.

Її називали «обличчям Майдану» та першим новітнім українським реформатором. Вона стала людиною, яка у 26-років кинула виклик бюрократичній системі влади та корупції в Одесі, очоливши тамтешню митницю, і після року безкомпромісної боротьби пішовши з високої посади та української політики. Чи назавжди? Юлія Марушевська розповіла, які можливості та обов’язки дав Україні Майдан, і як вона особисто скористалася ними.

– Чим став Майдан для України? Як особисто Ви сприйняли цю соціально-політичну подію і ті вершини, на які підніс Вас Майдан?

– Для мене, мого покоління та молодших людей, Майдан, у принципі, пояснив – що таке Україна, хто ми такі та ким хочемо стати. Він ідентифікував Україну для українців, дав візію майбутнього. Це ще довго нас надихатиме.

До Майдану я завжди ігнорувала політику. Мені здавалося, що це примітивна справа малоосвічених кримінальних авторитетів, ким тоді були наші політики. Але Майдан змінив мене… Він дав відчуття відповідальності за країну, в якій я живу. Це відчуття, що Україна – не країна «януковичів» чи «порошенків», що це твоя і моя країна! Аналогічні відчуття я бачу і в своїх друзях, знайомих, родині. Кожен з них тепер намагається щось робити, щоб наша країна розвивалася, нехай і маленькими кроками. Майдан дав розуміння, що бути політично активним – нормально, модно і це важливо нашій країні.

Не думаю, що я була чимось особливим. Просто відтоді, в яких обставинах і на якій посаді не опинялася б, намагалася робити максимум, адже відчуття відповідальності переповнювало. Я завжди розуміла, що на цій позиції я опинилася не тому, що це круто, не тому, що я якась особлива – «красива та розумна», а тому що зараз такий історичний момент і в мене є відповідальність перед тими людьми, що вийшли на Майдан, перед їх жертвою.

Мій дядько і хороший друг колись сказав мені: «Йди так далеко, як можеш, і роби це для України». Я завжди намагалася дотримуватися цього принципу та робити все можливе на своєму місці. Адже сила кожної суспільної одиниці, краплини в океані суспільства, дуже важлива.


Юлія Марушевська під час Євромайдану. Фото з архіву Ю.Марушевської
– Чи пам’ятаєте той конкретний момент, день, коли саме прийшло це розуміння, і власне Ви вийшли на Майдан? 

– На Майдані опинилася відразу ж, в перші дні. Основним поштовхом, як і для більшості тодішньої молоді, для мене була відмова Януковича від асоціації з ЄС. Це було певне відчуття розпачу, коли стало зрозуміло, що в тому суспільстві, яке будує Янукович, мені нема місця. Було ясно, що він будує не мою країну. Внутрішньо в мені тоді відбулося якесь «увімкнення», яке не вимикається і дотепер (сміється).


Фото з архіву Ю.Марушевської
– Принципи та цінності, проголошені на Майдані, сьогодні стали черговою утопією, на зразок «свобода, рівність, братерство». Чи вони все ще можуть бути реалізовані?

– Для мене Майдан – це довгострокова програма до виконання. Там було закладено модель майбутньої бажаної країни. Нехай з наскоку, з першого разу це не вийшло реалізувати, але, принаймні, ми знаємо: чого хочемо і куди йдемо.

Майдан – це потужний поштовх для України, це масове зусилля, скупчення правильних ідей в одному місці, що дає багато енергії, але наступний рух є визначальним. Потрібно зберегти цю енергію та рухатися до правильної мети.

– Під час Майдану Ви записали англомовний, кліп адресований іноземцям «I am a Ukrainian». Для тогочасних подій він став певним ідентифікатором України, особливо на Заході. А як звучить ця фраза сьогодні: більш гордо чи якось невпевнено і сором’язливо?

– «Бути українцем/українкою» – це поняття змінило свою конотацію з часів до Майдану, і після нього. Якщо раніше це була якась сіра пляма в міжнародній уяві, то тепер з нами пов’язані чіткі асоціації. Так, Україна асоціюється з корупцією, але тепер – і з боротьбою з нею. Так, Україна асоціюється з російською агресією, але тепер, принаймні, зрозуміло, що Україна і Росія – це різні країни. Розуміння України в світі зростає. Наше завдання – зробити так, щоб побільше позитивних ноток з’являлося в цьому процесі. Багато спілкуючись з іноземцями, я бачу, як їм актуальна і цікава Україна, але разом з тим – все ще не зрозуміла.

– Але ж за ці чотири роки в Україні істотно зріс рівень зовнішніх комунікацій і ставка влади на зовнішньополітичну роботу. Хіба це не працює?

– Погоджуюся, що їх рівень зріс. Але для мене завжди було питання – що комунікувати. Одна справа, коли ми позиціонуємо себе, як сильного міжнародного гравця, а інша – у ролі вічної жертви з корупційними проблемами. Світова комунікація завжди базується на внутрішньому успіху країни. Як тільки ми стаємо сильні внутрішньо, то ззовні ми знайдемо інструменти, як про це розказати світові.

– Повертаючись до Вашого майданівського відео «I am a Ukrainian». Воно нещодавно набуло нового життя, коли було використано під час масових протестів з вимогою незалежності Каталонії для створення подібного відеокліпу-заклику до світу. Як реагуєте на таку творчість?

– Наш Майдан став символом боротьби за свободу по всьому світу. Адже це не перший випадок, коли це відео було використано. Так само відбулося під час протестів в Гонконзі, які здобули назву «Революція парасольок» (вересень-грудень 2014 р. – від ред.). Мені подобається, що тут є асоціація з Україною, яка задає тренд на свободу та демократичні цінності.


Фото з архіву Ю.Марушевської
– Чому після Майдану так багато розчарувань у людей? Чи можливо (і як) їм повернути віру в успіх країни, у зміни, врешті-решт в самих себе?

– Я справді знаю багато українців, які, розчарувавшись після Майдану, виїхали з України. Зараз важливо їх зберегти як ресурс, який має зв’язок з країною. Для них ці успіхи, про які Ви питаєте, надзвичайно важливі, як і для всіх нас. Просто з чинним управлінським класом ми не можемо чекати якогось швидкого успіху, яким би могли пишатися. Але в цій ситуації для мене важливо розділяти: ми і вони – це різні речі. Так, зараз – це тактична перемога кримінально-олігархічно-політичних груп. Але ж Україна сповнена безліччю талановитих людей, з цінностями і принципами, баченням змін. Нехай вони не мають можливості робити ці зміни масштабно, але кожен з них потрохи змінює простір навколо себе. Подивіться, скільки прекрасних ресторанчиків та кав’ярень відкривається навколо, які класні освітні проекти стартують. 

Нещодавно я подорожувала прифронтовою зоною, зустрічалася там з молоддю і дивувалася: які вони там повідкривали творчі простори, як в депресивному постсовковому містечку Костянтинівка показують кіно під відкритим небом, створюють соціальні ініціативи, засновують творчу майстерню у Слов’янську. 

Тому дуже важливо не чекати поки «велика перемога» прийде до нас, а підтримувати оці локальні ініціативи – »маленьких світлячків» довкола нас, щоб зробити їх сильнішими, і вони могли б в певний момент вже робити масштабні зміни довкола. Сьогодні локальні ініціативи будують людей, які мають збудувати нову державу завтра. 

– Свою роботу на Одеській митниці Ви оцінюєте як локальну ініціативу зі змін на краще, чи все-таки глобальну реформу?

– Свою роботу на митниці внутрішньо завжди розуміла, як партизанську роботу всередині системи. Головна мета, яка була озвучена і Президентом, і головою Державної фіскальної служби, коли мене з командою запрошували на цю роботу, була Національна митна реформа. Очевидно, що її не вдалося реалізувати, але вийшло на регіональному рівні показати можливість змін: не брати хабарі, конструктивно перебудовувати систему, заводити в неї нових людей, працювати швидко. Реформа митниці перекриває багато корупційних потоків. Оскільки такого інтересу немає у влади, то реформи будуть тільки імітуватися. Всі нинішні розмови про зміну юридичного статусу митниці, єдині вікна – це окозамилювання. 

– Що сьогодні принципово заважає Україні розвиватися?

– У політологічній термінології існує таке поняття «fragile state» – »держава у крихкому стані». Саме в такому стані сьогодні перебуває Україна. Рухатися вперед їй заважає відсутність якісного державного управління та держапарату.

– Чому зміні такого стану справ не сприяла хвиля молодих реформаторів, до якої належали й Ви, і серед яких було багато фахівців з успішним управлінським іноземним досвідом?

– Дуже класно, що до нас прийшла хвиля міжнародної експертизи і досвіду з найрізноманітніших напрямків, і ми у своєму постсовковому болоті побачили, як можуть виглядати світові моделі та стандарти управління. Було щось вдале, щось невдале, але тепер нам є з чим порівнювати. Айварас (Айварас Абромавичус – литовський підприємець і управлінець, що став міністром економічного розвитку і торгівлі України у 2014-16 рр. – від ред.) показав, як можуть працювати команди. Яресько (Наталія Яресько – українсько-американська громадська діячка і підприємець, що стала міністром фінансів України у 2014-16 рр. – від ред.) показала, як можна чесно працювати з міжнародними організаціями, відстоюючи власну позицію. Грузинська команда показала, як можна переосмислювати діяльність держапаратів, перебудовувати їх структуру. Тобто кожна з цих міжнародних груп принесла своє бачення змін. Зовсім інше питання – як це бачення було втілене в життя, підтримане місцевими управлінцями. 

– Чим займаєтеся зараз?

Зрозуміла для себе, що зараз той час, коли треба набиратися знань, ставати інтелектуально сильнішою. Тому поїхала до США, у Нью-йоркський університет, навчатися за міжнародною програмою державного управління, менеджменту та лідерства. Це можливість опанувати найбільш успішні світові практики перебудови країни. 

– Чи слід розуміти з вищесказаного, що Ви накопичуєте знання, енергію та унікальний досвід, щоб знову повернутися в українську політику і продовжити її змінювати? Чи запрошували Вас вже приєднуватися до нових (а може, й старих) політичних проектів?

– Мене запрошували багато разів, але я відмовилася. В мене є доволі чітке бачення того, як мають будуватися партії та рухи, і я не відчуваю, що зараз в нас є достатньо ресурсів, щоб побудувати справді дієву національну політичну силу.

Я хочу, щоб в Україні все змінилося на краще. Яка буде моя роль в цих процесах – точної відповіді поки не маю. Але точно знаю, що я хочу і можу бути корисною: в громадському секторі, в розумінні світових глобальних процесів і місця України в них. Я хочу впливати на те, щоб наша країна хоча б міліметр за міліметром рухалася по цивілізаційній драбині нагору.

Розмовляв Андрій Сніжко, 
для IA ZIK
 

Біографія

Юлія Марушевська – активістка Євромайдану та Революції Гідності. Стала відомою в лютому 2014 року, записавши під час Євромайдану адресований іноземцям кліп »I am a Ukrainian» (знятий англійським фотографом Гремом Мітчелом, опублікований американським документалістом Беном Мозесом). Ролик мав близько 9 млн переглядів на »YouTube», а її героїню після цього назвали «обличчям Майдану».

Народилася 2 жовтня 1989 року в селі Щербані Вознесенського району Миколаївської області., начальник Одеської митниці з 19 жовтня 2015 року. У 2012 році закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «українська мова та література, німецька мова», потім вступила в аспірантуру. 

Навчалася в низці зарубіжних вишів, зокрема в Гарвардському та Стенфордському університетах, зараз – в Нью-йоркському. Вивчає процеси державного устрою та управління, політичного розвитку, боротьби з корупцією.

Була членом команди голови Одеської області Міхеїла Саакашвілі з 2015 по 2016 рр. У жовтні 2015 року її призначено начальником одеської митниці. Трохи більше, ніж за рік, після тривалих спроб провести реформи на митниці та побороти там корупцію, після протистояння з головою Державної фіскальної служби України Романом Насіровим пішла у відставку. Зараз залишається поза політикою.