Що таке поняття "честь" в наш час?
З одного баку честь є суто соціальної категорією, бо є характеристикою особи в певній соціальній групі: людина чесна є притиставлення людині безчесній.
З іншого боку честь є суто індивідуальним поняттям, тому що тільки сама людина може давати собі точні визначення своїх вчинків.
Не стану обзивати наш сучасний стан аморальним тільки тому, що люди в значній мірі перестали залежати від суспільної думки про їх конкретну особу. Так, зараз індивід може начхати на оточення і на всі негації щодо нього: роботу роблю добре, закон не порушую - чого ще від мене треба? Як хочу - так і живу.
Тобто я веду до того, що якщо зараз й існує поняття честі, то фактично виключно в індивідуальному плані перед самим собою. На сучастний час кожна окрема людина у власній душі і думці вирішує, що таке є честь і чи буде вона її дотримуватись.

Коли я обдумував ідеї "Фронту Справедливості" та співтовариства "Свобода і справедливість", то чітко визначив, що: без свободи не буває справедливості, а без справедливості - стає непотрібна свобода.
Що таке свобода для людини? Як на мене - це право розпоряджатись собою. Коли людина самостійно вирішує свої дії і свідомо відповідає за їх наслідки.
Якщо вчинки людини обумовлені обставинами, а не її власним бажанням, то навіть якщо вона згодна робити ці вчинки - це всеодно вже є несвобода, а примус, тобто рабство. А раб - це вже не людина, а річ! Саме тому у Древньому Римі та Давній Греції за провини раба відповідав виключно його  власник, бо з речей, як і з худоби, не можна було питати і щось вимагати, бо річ винною бути не може - вона просто річ.
Моральні категорії - властивість вільної людини! Вони можуть бути наявні тільки в стані особистої свободи. Отож честь, справедливість, совість або ж вина тощо для свого існування потребують одного найголовнішого - свободи.

Є два диаметрально протилежні соціальні схеми ставлення до людині, як окремої живої істоти:
перша схема є ставленням до людини, як вродженого злого егоїста, якого тільки силові соціальні закони та умови подібно огорожі для худоби, може утримати в рамках соціальної норми і порядності;
друга схема полягає у вродженій порядності і позитивності характеру більшості людей, а це несправедливі соціальні вимоги виживання і конкуренції роблять людей поганими, жорстокими і злими.

Я особисто дотримуюсь другої думки, а тому не шукаю поліпшення життя у зміні соціальних умов як панацею для всезагального щастя. Моя позиція така: кожна людина народжується вільною з правом на своє особисте щастя, яке ніхто не має права програмувати наперед. Але свобода індивіда можлива тільки за умов певного соціального мінімуму умов життя. Людина голодна, гола і без прихистку не є вільною, тому що поставлена в умови елементарного фізичного виживання - тут не до моралі, а тільки б вижити.
Сучасне життя не можна назвати благополучним, але що значна кількість людей в Україні не є нужденними бомжами - то факт. Також над нами не тяжіє всевладдя тоталітарної системи з всемогутнім репресивним апаратом. В загальному я б охаректиризував сучасне соціальне середовище в Україні, як таке, що на 98% складають люди вільні, з особистою свободою волі. А значить моральні категорії стають одними з найголовніших для нашого подальшого існування як сукупності вільних людей у вільній державі, або ні.
Не буду деталізувати оте "ні", бо досить переглянути приклади з історії, а щодо майбутнього - подумати варто.

Для мене, як людини вільної особисто, а також що бажає жити серед вільних людей, що цінують свою свободу, є важливим, щоб люди почали усвідомлювати особисту свободу як будівничі власного життя, власної долі, відповідно вони і є кожен поокремо носіями, визначальними суддями і творцями морального середовища сраведливості і честі. І безпосередніми творцями вільної світової держави в цілому.

Тепер спробую перейти від теорії до практики, Бо як кажуть: теорія без практики - мертва, а практика без теорії - дурна.
Як відомо: свободі не можна навчити - свободу можна тільки відчути. І я щиро вдячний тим людям України, які відстояли нашу і власну свободу у буремні події Помаранчової революції. Звичайно, що у мене, як і в багатьох інших були великі надії на прогресивні реформи команди Ющенка і Тимошенко, але... Далі ви все знаєте. Єдине, що раптово стало головним від цього періоду: люди реально відчули, що таке є свобода як дійсність. Причому це відчула найголовніша верства - молодь! І тепер, як на мою думку, все тільки починається.

Коли зараз дуже багато наголошують на активних реформах в Грузії їх президента Саакашвілі, то я сприймаю їх позитивно, проте хто може дати гарантії, що через 10 років їх міліція-поліція не повернеться до стану 2000 року? Ніхто цього не гарантує, якщо суспільство залишиться тим самим в загальних рисах. До того Україна, хоч і не Росія, але і не Грузія, і не Польша, і не Прибалтика - це дуже значна країна, тому так важко щось в ній зробити простими реформами "з гори".
Особисто я не те, щоб проти будь-яких позитивних реформ зверху - вони мусять бути, а різниця тільки в їх розумності, з чим у нас явні проблеми. Просто однозначна надія на весь суспільний позитив виключно від влади, як було за Ющенка, ясно показує на хибність цього курсу. А головне: такий напрямок реформування України знову перетворить вільних громадян у стадо баранів, яких женуть, куди захочуть. А ми - не бидло і ми - не козли, ми України доньки і сини! І я за свою свободу буду боротись! І інших до того закликаю!
Нам не потрібна "тверда рука хазяїна", а нам потрібно, щоб влада дослухалась до волі народу і робила відповідні вчинки. І коли нам кажуть про якісь "непопулярні реформи" - то це однозначна брехня! Непопулярними можуть бути тільки реформи, які скеровані проти народу на користь виключно влади та олігархів, що її опанували. Потрібні країні реформи завжди будуть популярними і знайдуть розуміння у людей. Вільних людей!
Також я дуже і дуже мало вірю, що в теперішньому керівницітві країни є "ЛЮДИ СВОБОДИ", а значить вони не мають жодного поняття, що таке совість, честь, справедливість і тому подібне - це раби, просто раби, що набули влади в силу власної корпоративної дисципліни, але ці люди ніколи не зрозуміють краси і цінності свободи як душевної якості, вони ніколи не зрозуміють, як керувати вільними людьми. Для них все по-рабськи однозначно: батогом і пряником.
А людина свободи не проміняє честь власної недоторканості батогом за жодний пряник - бо вона має це почуття - власної гідності! І честі, що вона має гідність! І воліє залишатись вільною людиною, а не ставати негідником-рабом.
Тому я вважаю майбутнє України справою людей свободи - їх СПРАВОЮ ЧЕСТІ.

А ХТО НЕ ЦІНУЄ СВОБОДИ  - ЇЇ НЕ ВАРТИЙ.


Богдан Гордасевич
 Львів-Рясне
  
   

моя біліотека
http://spavedfront.io.ua/story

Пишемо українською
http://blog.i.ua/community/1639/

http://music.i.ua/user/1820604/
українська музика
http://music.i.ua/user/2768355/2131/


1. Війна: український рахунок Серії 1-9
2. Ціна перемоги Серії 1-5
http://www.ex.ua/user/rjasne

Російська дивізія СС
http://video.i.ua/user/2228263/40205/197991/

З наших давніх літописів мені сильно припали до душі благородні рядки стосовно вимог до правителів: судіті по правдє.
В давні часи слово "правда" було багатозначним і одним з головних його синонімічних значень було те, що ми зараз називаєм словом "закон", або узагальнено - "право", що явно походить від слова "правда".
Отже "судіті по правдє" означало:
1. Правдивого суддю.
2. Правдивє слідство.
3. Правдий присуд.
Ще мені подобалось там поняття "Божий суд": коли обставини не дозволяли встановити правду події, то суд вирішували поєдинком або, якщо це було неможливо, то розпеченим металом: кого він не обпече - того і правда.

Стан сучасного юридичного права в Україні як на мене є досить далеким від правди. І вина тут не тільки чи не стільки юристів, скільки всього нашого суспільства. Коли наші правоохоронці стають найбільшою загрозою праву людей - це не убожество, а жах!
Але всі вони - частинка нашого народу! Вони не з космосу прийшли, українські правоохоронці! Ми самі створили їм такі умови і їх самих! Я до цього часу пригадую, як з самої головної трибуни Верховної Ради України доповідач, що представляв суддів на затвердження, відпові на закид одного з нардепів стосовно відводу одної з кандидатур через хабарництво: "Шановні, та ви ж самі кинули суддів на "підніжний корм" їх злиденною зарплатнею!" Ось так у нас в Україні величають офіційно хабарі - "підножний корм", а поїдає його...
Я колись дуже обурювався з тези, що ось в Україні є якась політично-бізнесова еліта, а весь інший народ - то бидло. Найяскравіший приклад того - нардеп від БЮТ Лозинський і його вчинки. Проте я зауважив, що вся наша еліта вийшла як не крути - з того самого народу, отже якщо народ є бидло, а вони - його еліта, то ясним чином постає що це є "елітарне бидло", яке харчується "підножним кормом" і власне тому таке тлусте.

Для мене великим смутком є обставина, що творячи "правову державу" ми цілком декласували і здеградували систему правоохоронних чинників у нашій державі, бо що таке корумпований суддя, прокурор, міліціянт? Це той же самий злодій! Причому всі сучасні суспільні обставини їх примушують до того, тому я віддаю велику шану і честь всім тим правоохоронцям всіх служб, які намагаються бути чесними і жити по правді. Більшість задля того перходить до приватних служб, а державні?! Там що? Порядних правників не треба?! Тільки Ківалови-кидалови?
Дуже прикро, що за Ющенка ми згаяли можливість реформування правової системи в Україні, а за Януковича - будем бачити. Можливо, що колишній зек, який пройшов і знає всю злочинну систему з самого низу і до верхів - спробує її реформувати в щось більш-менш порядне, може...
Мені важить інше: моральність всього нашого суспільства, громади: якщо кожен з нас сам буде намагатись жити по правді - все може змінитись.
І тим більше - не захоплюватись з добр різних юристів, подібних судді Зваричу
Розумію, що то є певним чином утопічні ідеї, але, але, але: хто не шукає честі - той її і не буде мати. Як на мене, то є в тому велике задоволення від життя, коли можеш поглянути в дзеркало і побачити там не гниду, що обжерлась чужої крові, а побачити - Людину.
Життя ніколи не було і не буде простим чи легким, проте жити по правді - варто.
Повтору життя ні для кого не буде. І мені хочеться бачити як можна більше щасливих людей навколо, а хіба це можливо без життя по правді?..

Не вносив поняття "розуму" до таємниць життя, тому що на мою думку Розум є не стільки таємниця - скільки проблема.
Не є великим відкриттям визнання, що людина не є виключно носієм розуму в світі і на Землі. Просто людський розум має свої цікаві особливості, які зосередив вислів "Пізнай самого себе і ти пізнаєш світ". Процес гарний в декларації і фактично неможливий в дійсності. Жодній людині не дано пізнати всю реальну вартість свого розуму і особи. Людина може тільки  вважати, що так є: Я розумний, тому що Я - розумний. Все. Які ще потрібні докази? Ще гірше з розумом світовим - як його пізнати?
Мої особисті спроби пізнати хоч трошки що собою являє "розум" як загальнолюдська сущність завершились висновком, що люди є просто якимось з багатьох мікроваріантів-сублімацій всесвітнього процесу невідомого значення і призначення. Сублімацією не найкращого змісту, хоча і не найгіршого. А я б назвав її скоріше: цікавою.
Отож якщо комусь цікаво, що таке розум як особиста і загальнолюдська світова реальність - прошу надсилати коментарі і матеріали.
Я вважаю: якщо людство хоче кудись там рухатись - воно має робити це хоч більш-менш розумно! Зокрема це стосується і України!

Дорогі друзі, щиро вдячний вам за привітання до дня народження!
Всіх вас дуже шаную!
Вибачайте, що не відповідаю кожному і мало буваю на сайті - просто є пролеми з часом і компіком. Та це все дрібне.
Головне: ми є!

Природні аномалії супроводжують президента Віктора Януковича, з яких дехто пробує зробити якусь символіку вищих сил, але негода на Львівщині, де Януковича не дуже полюбляють, пройшла водночас і на Херсонщині, де Януковича дуже шанують. Просто хочу сказати, що у Львові дивитись трансляцію "Звернення до народу президента України Віктора Януковича з нагоди 100 днів перебування на посаді" - було досить інтригуюче, Бо трансляція то щезала, то знову з'являлась.
Проте наступного дня після прес-конференції Віктора Януковича по першому національному повторили всі події в повному об'ємі за попередні дні з участю президента України, тобто відбувся своєрідний бенефіс Віткора Януковича і досить успішний, з чим його і вітаю, як і нас з вами, якщо хоч частина з проголошеного Віктором Януковичем буде втілене в життя.
Однозначно я підтримую в повному об'ємі все, що було задекларовано як програму дій президентом України Віктором Януковичем і у "Зверненні до народу", і на засіданні в Кабміні, і в інших його виступах за ці дні. В таких випадках залишається тільки сказати: "Дай Боже, щоб все так і було"
Бо, на жаль, гарно вмів говорити і перший президент України Леонід Кравчук, не менш красиво і розумно звертався до народу другий президент України Леонід Кучма, а що вже третій революційний президент - Віктор Ющенко говорив багатообіцяюче! Його в тому могла перевершити тільки Юлія Тимошенко, чиї декларації всенародного процвітання були феєрично красивими і бездоганними, напевно тому, що вона ніколи і не думала їх виконувати взагалі, тож як брехати - то по повній програмі, не шкодуючи фантазії та чужих коштів, Бо декларації процвітання і прориву в Юлії Тимошенко діаметрально відрізнялись від декларацій про особисті прибутки - жіночка просто живе в злиднях, хоча зовні за вбранням цього не скажеш, але то інша розмова. Зараз нам важить різниця між слово і ділом. Як правильно прокоментувала пані Ляпіна цей бенефіс, що то зайва пуста балачка, Бо навіщо слова, коли потрібне діло; ось їх політична сила спершу робить, а потім переходить до слів, щоб якось пояснити людям і самим собі, на якого біса вони це наробили... 
Та повернемось до пана президента Віктора Януковича і його команди, що зібралась в повному комплекті в київському палаці "Україна". Що можна сказати: зібралась реальна братва, яка реально керує Україною і реально може впровадити реформи, Бо вони реально на часі. А Віктор Янукович реально з тих людей, що реально може покерувати ними, а не вони - ним. Вже одне це є реально добре.
Стосовно змісту - можу повторитись: все - як на мою точку зору - є дуже і дуже правильним, розумним і корисним для нашого суспільства. Справа за малим: чи це буде здійснено, як сказано? Чи як з обіцянкою зараз же повезти журналістів у Межигірря?.. Я хазяїн свого слова: хочу даю, а хочу - назад забираю! - так, Вікторе Федоровичу?
Важко зараз робити прогнози, тому вкажу на єдине вагоме, що мене обнадіює: сила супротиву "п’ятої колони" з різних рускоязичних вже не буде такою жорстоко агресивною, якою вона була за Ющенка. На жаль, ця сила дуже впливова і тому її нейтралізація є вагомим фактором для проведення глобального реформування всіх сфер суспільства та економіки в Україні.
Стосовно можливої "здачі національних інтересів" і тому подібне, то скажу так: у нашому супернаціоналістичному Львові практично всі значні підприємства належать бізнесменам з Росії. Не думаю, що в інших регіонах ситуація значно різниться від нашою, а нинішні події в Запоріжжі та Маріуполі говорять про одне: для українських бізнесменів є два шляхи: або самоліквідуватись, або боротись за те, щоб бути першими і реальними власниками бізнесу в Україні.
На завершення хочу нагадати, як у 2005 пророкували помаранчевій команді довготривале панування: перші два терміни Ющенко буде президентом, а Тимошенко - прем'єром, а тоді ще два терміни навпаки: Тимошенко - президент, а Ющенко - прем'єр... Коментувати зайве, але варто вказати як корисно використали час перебування в опозиції Партія регіонів та особисто Віктор Янукович.
Особисто мене дивує, коли я чую головним завданням опозиції боротись з наявною владою. Повна дурня! Головне завдання нормальної демократичної опозиції є боротьба зі зловживаннями влади, а не з владою як такою в цілому, до чого нас наразі закликають... Опозиція контролює владу, вказує вчасно на помилки, а не єхидно тихцем чекає їх катастрофічних наслідків для країни і народу, щоб на тому гнилому більшовицькому гаслі "Чим гірше - тим краще" прийти до влади. 
А найголовніше завдання опозиції: проводити переформатування всіх не провладних політичних сил і вироблення нової прогресивної програми ідей для країни, щоб вчасно прийти на зміну провладним силам, які себе вичерпали в якості керманичів. Ось головне завдання опозиції, а не "війна до переможного кінця", бо тоді може прийти дійсно повний кінець всьому.
Прошу це раз звернути увагу на головний принцип демократії: владу регулярно змінюю не тому, що вона погана, а тому, щоб вона не стала поганою.
Знаючи наш менталітет, упереджую закид стосовно тези: так хто ж знав! - обирали хорошу владу, стільки гарного обіцяли, а виявилось повне лайно. Так ось для того й існує опозиція, щоб перевірити спершу на малих справах тих, кому збираємось довірити вирішувати справи значні!
Наразі бенефіс скінчився - час до праці. А час покаже, хто чого вартий.

Бгдан Гордасевич
06.06.2010

Я ще не чув виступу Януковича, але встигну це зробити.
Я хочу сказати про інше. Мені подобається вираз Марка Твена про своїх співгромадян, що вони мають три важливі достоїнства: свободу переконань, свободу слова і розумну поміркованість у використанні цих свобод.
Також я вже не раз наводив вислів поета Павла Тичини: «Не саджайте озлоблених в тюрми - вони самі собі вже тюрма»
І ще одразу хочу послати подалі всіх тих «патентованих патріотів», хто буде мені закидати зраду через відсутність ворожнечі в усьому до Януковича і його команди.
Для мене зараз є реальністю той факт, що Віктор Янукович на цей момент є першою особою Держави Україна - все, крапка. Подобається це комусь чи ні, але це факт. Точно так є фактом, що той, хто обпльовує і обгаджує особу президента України Віктора Януковича - той одночасно плює і гадить на всю Україну в цілому.
Не думаю, що треба багато пояснень в чому різняться лайка і критика. Я завжди підтримую розумну обгрунтовану критику будь-кого, але я категорично не сприймаю, коли критику підміняють брутальним словоблуддям, що особливо процвітало в часи радянсько-комуністичного панування. Всіх, хто полюбляє лайкою і пасквілями вести дискусію я називаю «вірними сталіністами», хоч самі себе подібні індивіди вважають великими інтелектуалами. Але менше з тим.
Від того, що я колись дуже симпатизував Ющенку і Тимошенко, і дуже сподівався на їх практичне застосування всіх виголошених ними декларацій, а все так і залишилось словами - я і до цього часу є дуже прикро враженим. Але мене ще більше вражає безглуздість та убогість всього нашого відтепер вже знову опозиційного прошарку націонал-демократичного спрямування.
Через це особисто я прийняв для себе рішення не займатись тупою обструкцією всього, що пов'язано з іменем Януковича і його команди, а буду підтримувати те, що вважаю корисним, як і надалі критикуватиму відкрито все, з чим я незгодний. Опозиція, як позиція робити виключно всіляки паскудства своїм опонентам при владі - найгірший вид опозиції: це зумисно робити гіршим життя людей, щоб вони скинули через те існуючу владу і надали її «праведним» опозиціонерам, які й доклались найбільше до погіршення життя вже сьогодні.
Тобто час зрозуміти, що всі ми пливемо в одному човні - іншого не дано, тому треба шукати порозуміння, наскільки це можливо. І водночас закликаю тих, в кого є розум, не шукати нагод для сварок - життя і без того доволі складна штука. Давайте робити життя гарним собі і людям!

Богдан Гордасевич

Не можу сказати про себе, що дуже захоплююсь спортом, а так іноді запалююсь, як щось дуже виняткове: чемпіонати світу, чи там "Карпати" з "Шахтарем", чи Клички б’ються з кимсь тощо. Тобто я епізодичний вболівальник в спорті, як думаю і значна частина людей, чим вони чітко відрізняються від правдивих спортивних фанатів певних видів спорту.
Але на все моє життя запам’яталось враження від перших хокейних зустрічей збірної СРСР з командою "Канадських професіоналів". Хто цю подію пригадує - мене зрозуміє. Мальцев, Харламов, Петров і звичайно що Третьяк  - це були наші герої цих справді "ледових побоїщ", де перемагали то одні, то другі. Вболівали всі! Враження були неймовірні! В підсумку всіх зустрічей  перевага в перемогах була за хокеїстами збірної СРСР. З того часу радянський хокей  зайняв провідні місця в світовому спорті.
Ще пригадую, що одним з найбільш запеклих і незручних суперників збірної СРСР по хокею була збірна тодішньої Чехо-Словаччини, яка досить часто вигравала поєдинки цих збірних. І вже з тих часів мені запам’ятались чехословацькі хокеїсти якоюсь внутрішньою затятістю і злагодженістю команди. Певно далось в знаки слов’янський менталітет  у поєднанні з набутою німецькою організованістю за часи перебування в Австрійській імперії.
Цьогорічний чемпіонат світу по хокею в мене особливого інтересу не викликав, але дивився при нагоді матчі, бо окрім спорту зараз по телевізору і нема що дивитись для нормальної людини: в основному продукція в стилі "піпел все схаває" і безкінечні "рекламні паузи".
Звичайно, що найяскравішою подією цього чемпіонату була гра, коли збірна Чехії обіграла збірну Швеції у півфіналі - супергра та інтрига! Хоча були і ще доволі інтригуючи матчі, перемога у фіналі збірної Чехії над збірною Росії викликала буквально шок в усіх вболівальників, настільки це було неймовірно. Чому? Як чому!
Збірна Росії по класу була значно сильніша, значно! Там було зібрано весь цвіт російського хокею, у тому числі всі провідні гравці з НХЛ, тоді як у збірній Чехії все було до навпаки: чеські легіонери відмовились підтримати національну команду. Тому гра збірної Чехії була побудована переважно на вольових якостях всіх гравців команди і на тренерському таланті обрати правильну тактику гри.
В чомусь фінал світу між збірною Чехії і збірної Росії нагадувало бій між Давидом та Голіафом. І в неймовірному протистоянні збірна Чехії перемогла! Вітаю і щиро тішусь з того!
А тепер мушу дещо політизувати тему, Бо не я це почав. Ще в зустрічах радянських любителів хокею з канадськими професіоналами явно простежувалось політичне підгрунтя події, як колись Мюнхенська олімпіада для німців. Не обійшлось і цього разу без політиканства: на всі ігри збірної Росії на цьому чемпіонаті тренер команди Биков демонстративно носив причеплену георгіївську стрічку, тобто показував світу, як він шанує 65-ту річницю перемоги.
За канонами нагород, ознака нагороди дорівнює самій нагороді. Тобто стрічки з оформлення і орденську планку мають право носити тільки дійсно нагородженні. Масове ношення цьогоріч георгіївських стрічок в Росії не дивує - як би нащадки переможців мають на те право. Дещо дивним виглядало ношення георгіївських стрічок депутатами Верховної ради України і їм подібним, але най вже вислужуються...
Я про інше: право на нагороду потрібно підтверджувати! По заслузі - честь. А якщо заслуг нема - тоді і честі нема. Тоді це блюзнірство над нагородою.
Тому коли коментатор після завершення фінального матчу з хокею на чемпіонаті світу 2010 говорить, що цього року збірна Росії по хокею програла все, що тільки можна програти, у тому числі Олімпіаду та цей чемпіонат, то...
Ось якби збірна Росії виграла і на церемонію нагородження тренер Биков вийшов з тільки щойно причепленою георгіївською стрічкою, щоб на ній засвітило золото перемоги - ото був би жест! Гідний честі і слави кавалерів Ордена Святого Георгія.
До чого то я? А до того, що перш ніж чіпляти собі якусь відзнаку - задумайся, чи гідний ти її носити. І це всіх стосується, а не тільки тренера-невдахи Бикова - він тільки наочно продемонстрував, як не треба робити.
Бо нагорода походить від поняття "гордитись", це ознака, що люди тобою гордяться і шанують. Нагорода підтверджує право на особисту гордість, а гордість, як і честь, треба довести ділом, що вона насправді в людини є ЗАСЛУЖЕНО.

Богдан Гордасевич

Новина №1

Збірна України може поїхати на чемпіонат світу з футболу в ЮАР!

Класика українського фарту: не було б щастя, так нещастя у сусіда допомогло!
Через фінансову кризу збірна Греції по футболу скоріше всього не зможе поїхати на чемпіонат світу, тому зараз компетентні в тому органи зайняті питанням заміни, а це має за всіма параметрами бути збірна України.

Новина №2

Відоми промоутер Дон Кінг приїхав у Україну в саме у наше славне королівське місто Львів, щоб підписати контракт з екс-чемпіоном світу в середній вазі Котельниковим.
Вояж такого шоумена - завжди добрий піар, за що і вдячні Дону Кінгу.
А ще більше вдячні Котельникову, що не зраджує Львову і живе тут з нами. Бо стільки "щирих патріотів" повиїхало... Як по мені, то й добре: як вони такі псевдо-патріоти України, то най і смердять десь деінде своїм патріотизмом.
Клички молодці, що не осіли в Німеччині, а Котельников - з нами завжди!
Слава справжнім чоловікам!

Новина №3

Від Ющенка через відсутність зарплати пішла вся прес-служба у повному складі.
Що тут коментувати?
Наливайте, куме...

В нашому українському політикумі мене найбільше незадовільняє відсутність чітких ідейних програм конкретних партій, як це модно говорити - меседжів. Таких, які є ідея комунізму у КПУ чи націоналізму в ГО "Свобода".

  Починати ідейну ідентифікацію ВГО ФС я почну здалеку

ТАЄМНИЦІ  ЖИТТЯ

Раджу… А якщо щиро: не раджу! Задумуватись над питаннями, які не мають відповіді – тільки нерви псувати. Проте я задумався і повністю загруз у навіть не розв’язанні таємниць життя, а простого тезового переліку цих глобальних таємниць. Якщо не вірите – спробуйте самі. Я далі наводжу той результат моїх роздумів стосовно теми життя людей на планеті Земля, який отримав.[ далі ]