Виступ Президента на засіданні Національної інвестиційної ради-1

Виступ Президента на засіданні Національної інвестиційної ради
25.05.2018, 

Шановні пані та панове!
Дуже радий вітати у Києві - серці, столиці і діловому центрі України найбільших інвесторів світу!
Наголошую - не просто найбільших інвесторів світу, а друзів України! Вітати в цьому оновленому Маріїнському палаці, який також є символ реформ. Символом реформ, тому що ми завершили його комплексну капітальну реконструкцію раніше, і на 400 млн грн менше, ніж в попередній документації, яка була затверджена ще два роки тому.
І дуже важливо, що ми сьогодні зустрічаємось після того, як вчора в українських Карпатах - чудовому українському краї, що нагадує казку, в якій наполегливо раджу вам побувати - відкрили новий Бескидський тунель. Цей тунель є найбільшим інфраструктурним проектом, який реалізований у нас в країні протягом останніх десятиліть.
Чому це так важливо? Бо по цьому напрямку проходить 60% експортних вантажів України в напрямку Європейського Союзу. І наша інвестиція забезпечує, що ми подвоїмо пропускну спроможність залізниці і підвищуємо швидкість руху у великому трансєвропейському транспортному коридорі. Це важливо економічно, бо він покращує умови торгівлі між Україною та Європейським Союзом. А сьогодні ця цифра значно перевищила 40%.
Це є результатом застосування поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, яка є складовою частиною Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка ратифікована і вступила в силу 1 вересня минулого року.
Політично – Україна стає ближчою до Європейського Союзу, а Євросоюз – до України.
Вчора я дав офіційний старт масштабному проекту із будівництва службових гуртожитків для десятків тисяч воїнів-контрактників. 23 тисячі - за один рік! До цього військові містечка лише руйнувалися, шпиталі продавалися, зброя нищилася.
Позавчора на півдні, у Миколаївській області, я проінспектував хід модернізації одного із наших головних військових навчальних полігонів. Після завершення реконструкції цього полігону дві бригади одночасно зможуть проводити бойову підготовку. А у вівторок - перевірив готовність Збройних Сил України до бойового використання американських протитанкових ракетних комплексів третього покоління «Джавелін». Ця оборонна зброя, надана нам Сполученими Штатами, свідчить про якісно новий рівень стратегічного партнерства між Києвом та Вашингтоном, про якісно нові безпекові гарантії для нашої держави, а отже – і для бізнесу, який в ній працює.
10 травня відвідав Аахен, де в пошуках мирного врегулювання були проведені трьохсторонні переговори за участі Канцлера Німеччини Ангели Меркель та Президента Франції Еммануеля Макрона. Наступного тижня в Києві очікую в гості на Президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмайєра.
Цими деталями зі свого робочого графіку хочу проілюструвати абсолютну безпрецедентність нашого українського досвіду, коли реформувати країну випало нам одночасно з її захистом від агресії.
Хочу наголосити, що унікальність результатів, досягнутих наперекір вкрай несприятливим внутрішнім та зовнішнім обставинам, це є наша з вами спільна перемога!
Цього дня чотири року тому українці обрали мене Президентом. Атакована Росією, Україна на той момент практично не мала жодних Збройних Сил. Економіка ще до Революції гідності увійшла в глибоке піке. Збройна агресія РФ, анексія нею Криму та окупація внаслідок агресії частини Донбасу призвели до втрати приблизно чверті промислового потенціалу України: металургійна промисловість Донбасу, хімічна промисловість, машинобудівна промисловість, паливна і вугільна промисловість опинилася під окупацією агресора. І ми мусили робити рішучі кроки з урахуванням результатів агресії. Це безумовно спричинило ланцюгову реакцію, яка зачепила всі вітчизняні підприємства.
Ще одним шоком стало стрімке закриття Росією — країною-агресором ринку, який на початку десятиліття купував третину нашого експорту. Це була блокада - спроба поставити Україну на коліна.
Рівно як і блокада нашого транзиту в треті країни, який був перекритий Росією з поясненням, що це є складовим елементом гібридної війни проти України.
Безумовно, що такий удар не міг не підірвати курс національної валюти, не міг не пришпорити інфляцію, не міг не знизити кардинально рівень життя. Друзі, нам 100 відсотково пророкували дефолт, розпад країни, словом – національну катастрофу і небуття. Але Україна вижила, піднялася і твердо рушила вперед!
Ухваливши чимало непростих, але вкрай необхідних рішень, запровадивши часом болісні реформи, які треба було запроваджувати ще 25 років тому - вони були конче необхідними і залишаються необхідними. Ми кинули виклик не лише старій системі, а здавалося б, самій долі.
За ці роки виконали кілька основних завдань. Зупинили ворога у 2014 році і звільнили дві третини окупованого Донбасу. Створили нові Збройні Сили у 2015 році. Протягом 2016 року відновили процес економічного зростання. Минулого року забезпечили безвіз і вступ у дію ратифікованої Угоди про асоціацію з Євросоюзом. І зараз те, про що я хочу поговорити, має йти мова про масштабне оновлення країни і про перехід від стабілізації до етапу потужного динамічного економічного розвитку.
Безумовно я абсолютно чітко розумію, що перед нами – все ще безліч проблем, які належить вирішити. І чимало викликів, на які ми лише «намацуємо» відповіді. Але найважче у нас точно позаду. Україна сьогодні у незрівнянно кращому стані, ніж була чотири роки тому. Варто лише згадати і порівняти.
Звісно, тут певною мірою я мушу виступати як рекламний агент України, і вам мій спіч може в чомусь видаватися і суб’єктивним. Та серед моїх аксесуарів рожевих окулярів нема. Тим не менше хочу, щоби в нашу дивовижну країну ви повірили так само, як в неї вірю особисто я, як в неї вірять величезна кількість українців і багато інших іноземних інвесторів, які вже працюють в Україні. За що їм окрема подяка.
Я хочу навести вам оцінку тих іноземних інвесторів, які давно вже тут. Під час щорічного прийняття компаній-членів Американської торговельної палати в Україні провели інтерактивне голосування. Це було ще в перші дні лютого. Виявилося, що минулого року бізнеси розширялися у 64% компаній, а поточного року на зростання розраховують вже 83% представлених тут американських компаній. Ці кількісні показники краще за будь-які виступи чи емоції описують якість змін, що відбуваються в країні. Сухі цифри переконливіші за бурхливі емоції.
Розмова з бізнесом взагалі безпредметна, коли її учасники не оперують цифрами, тому дозволю собі трохи статистики.
ВВП України зростає дев'ятий квартал поспіль - (2,1 - 2,4 - 3,1 відсотки за першій квартал 2018 року). Поступово темпи зростання підвищуються. Наголошую, що до цього у нас було чотирнадцять кварталів падіння, яке почалося ще наприкінці дванадцятого року із-за безглуздої економічної політики. Найважчими були чотирнадцятий та п’ятнадцятий роки, коли ВВП після російської агресії пішов у мінус відповідно майже на сім та десять процентів. Але зростання за минулий рік склало два з половиною відсотка, а цього року очікується на рівні трьох відсотків. 9 кварталів — це точно сталий тренд!
На найближчі роки і внутрішні прогнози, і передбачення міжнародних фінансових інституцій, і перспективні оцінки рейтингових агентств є консенсусне позитивними.
Мене, як і все українське суспільство, такі темпи тішать хіба що у порівнянні із ситуацією кількарічної давнини. А в цілому – не задовольняють.
Ця моя позиція дуже добре відома Уряду України. Ми з ними спільно працюємо, щоб напрацювати відповідну законодавчу базу, і який (Уряд – ред.), згідно з нашою Конституцією, насамперед несе відповідальність за соціально-економічну ситуацію, але який твердо може розраховувати на плече Президента.
Ми повинні зростати темпами вищими, ніж світова економіка в середньому. Впевнений, ми з цим впораємося і завдяки успіхам системних реформ, і завдяки вашій активній інвестиційній політиці.
З вашого боку – розраховуємо на інвестиції. В цій залі, - я порахував, - зібралися люди, сумарна капіталізація компаній яких становить більше як 900 мільярдів доларів. Майже трильйон. Можете собі уявити. Я думаю цей стіл — зараз найдорожчий у світі.
Одним з ключових індикаторів оздоровлення державних фінансів є скорочення дефіциту державного бюджету. Якщо бюджет 2014 року було виконано з дефіцитом у майже 5 відсотків ВВП, то у минулому бюджетному році — в умовах війни, в умовах витрачання майже 6% ВВП на сектор безпеки і оборони, в умовах тотального переозброєння армії, в умовах децентралізації, коли більше 50% віддали територіальним громадам. Це була моя Президентська програма. При цьому дефіцит бюджету не перебільшив1,6 %. Це була відповідальна політика.
Це при тому, що для нас безальтернативним і життєво необхідним було нарощування видатків на армію - від одного до трьох відсотків валового внутрішнього продукту.
Однією із найскладніших і найболючіших реформ стали очищення та оздоровлення банківського сектору. Я хочу подякувати команді НБУ, і тій, що є зараз, і тій, що працювала до цього, бо це одна команда, бо треба мати сміливість, професійність і рішучість для того, щоб закрити 98 хворих банків, які не мали шанси на життя, і які мали до 90-95 відсотків кредитів, що не обслуговуються. І при чому пережити це так, щоб це не зачепило широкі верстви населення. Це надзвичайно важка операція, де біль не долається навіть екстремальними дозами анестетиків.
Менеджмент, причетний до цієї реформи, заплатив за неї високу політичну ціну. Та було би злочином перед країною дбати про власні рейтинги і заплющувати очі на ті колосальні небезпеки, на які наражала країну хвора і нежиттєздатна на той час банківська система України. Ніхто не вірив, що вдасться оздоровити і вона буде ефективно функціонувати. Ніхто, окрім нашої команди!
І от вже в першому кварталі поточного року українські банки отримали чистий прибуток майже дев’ять мільярдів гривень, що майже втричі перевищує цей показник за аналогічний період минулого року. Довіра людей до банків відновилася!
До ваших послуг 82 стійких та платоспроможних банків, у яких почали збільшуватися депозитні портфелі і які поступово відновлюють кредитування економіки. Банки нарешті почали виконувати свою функцію. 39 із цих установ – з іноземним капіталом, а 20 – із стовідсотковим іноземним капіталом.
Незважаючи на те, що Україна цього року виплатила більше 4 млрд доларів, золотовалютні резерви НБУ перевищують вісімнадцять мільярдів доларів. Порівняйте ситуацію наприкінці 2014 — на початку 2015 року, коли Україна мала 5 млрд, а треба виплачувати 8 млрд доларів. Як в цих умовах можна було уникнути дефолту?
Можна, бо нам повірили!
І сьогодні найважчий період також був пройдений. І наголошую, що за ці чотири роки золотовалютні резерви зросли майже в три з половиною рази. Це відповідь - де кошти МВФ. Кошти МВФ дбайливо зберігаються в золотовалютних резервах держави.
Протягом двох останніх років вдається утримувати відносно стабільний курс національної валюти, що в свою чергу уповільнює інфляційні процеси.
Інфляція, яка перевищували 50% в 2014-15 роках, сьогодні має показники менше 10%.
Зрозуміло, що досягнення макрофінансової стабілізації стало можливим в першу чергу завдяки співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. І я твердо налаштований продовжувати її й надалі. Бо ми єдина команда в історії України, яка забезпечувала виконання 6 послідовних Меморандумів з МФВ. До цього — пообіцяли, гроші взяли і забули проводити реформи. Була серйозним чином підірвана довіра до України і зараз за ці чотири роки ми її повністю відновили.
У вересні минулого року, як я вже казав,  набула чинності Угода про асоціацію, працює  поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом. І результатом цього є той факт, що  за 2017 рік експорт українських товарів, постачання товарів українських виробників до ЄС збільшився на 30 %. Зо один різ на 30%. Хтось там мав сумніви, що Угода не буде працювати. Хтось висловлював сумніви, що поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі є декларативним документом.
Чи може це особливості минулого року? Ні. За чотири місяці поточного року зростання українського експорту складало ще 27 %. 30% - минулого року, 27% - поточного року. Питома вага Євросоюзу у загальному товарному експорті України зросла з 30 % у 2014 році до 40,5 % на кінець 2017 року і продовжує зростати.
Що це значить для нас? Точно коли Росія хотіла поставити нас на коліна, намагалася закрити ринок, ми так само як і у 2008 році Грузія, знайшли альтернативу російському ринку. Москва не змогла задушити нас економічно. Ми швидко адаптуємося до нових торговельних умов, традиційно високих європейських стандартів.
Які можливості це відкриває для іноземного бізнесу, який зараз інвестує в Україну? По-перше, з`являється гра за звичними правилами ведення бізнесу. По-друге, вільно, без мит та обмежень експортувати вироблену в Україні продукцію на спільний європейський ринок, частиною якого ми стаємо. І я хочу подякувати, бо багато хто з тих, хто сидить за цим столом, вже користується обопільною вигодою: і для себе - хороший прибуток, і для України – це нові робочі місця, нові платежі до бюджету. Протягом останніх років в Україні відкрито десятки, кількість наближається вже до сотні лише за останні чотири роки, нових заводів та фабрик, більшість з яких твердо орієнтована на експорт.
Ми постійно докладаємо зусиль для покращення інвестиційного клімату.

(продовження далі)

Виступ Президента на засіданні Національної інвестиційної ради-2

Виступ Президента на засіданні Національної інвестиційної ради
25.05.2018, 

Дорогі друзі!
У 2012-2013 роках Україна займала 153-ме місце у рейтингу Світового банку «Doing business». Наступного року - 137-ме, але теж категорично неприйнятне. У 2017 році Україна вже 76-а. Це найбільший прогрес, який будь-яка країна демонструвала будь-коли.
Це, звичайно, не та позиція, яка нас задовольняє, але 61-а подолана сходинка означає, що ми точно не стояли на місці. Кожен з вас знає, особливо в питаннях оподаткування, де лише за останній рік у рейтингу «Doing business» піднялися на 41 пункт. Зупинятися не збираємося.
Україна піднялась на 6-ть сходинок у рейтингу інновацій
Global Innovation Index та увійшла у перші 50 країн. За рік ми подолали 23 сходинки у рейтингу відкритості Global Open Data Index.
В рамках дерегуляції вдвічі скоротили кількість видів діяльності, що підлягають ліцензуванню. Наша команда спільно скасувала сотні інших адміністративних бар’єрів для бізнесу. І кожен з вас це відчуває. Скоротили і чітко регламентуємо  перевірки, і збираємось рішуче іти далі. Значно спростили процедуру відкриття бізнесу. Якщо хтось із вас готовий сьогодні у п’ятницю подати документи, я пропоную провести експеримент, можна онлайн, - і я гарантую, що вже у вівторок вас зареєструють. Чому у вівторок, ви спитаєте. Могли б і в понеділок. Бо в понеділок - Трійця і в нас вихідний. А так зареєстрували б і в понеділок.
Ми наголошуємо, що це є безпрецедентні зміни, які відбулися в державі.
Впроваджуємо принцип єдиного вікна на митниці, про який говорили на моїй пам`яті 20 років. За цією технологією вже оформлюється близько 80% митних декларацій.
Ще раз наголошую, визнаний  всім світом успіх нашої програми децентралізації. Завдяки децентралізації бюджети місцевих громад зросли у п'ять–шість разів. Друзі, це в умовах війни, це в умовах кризи. А бюджети розвитку зросли у 8-10-12, а по окремим суб’єктам у 15 разів. Ці гроші не з повітря. Ці гроші завдяки ефективній антикорупційній боротьбі. З детінізації кошти заходять у бюджет.
Запевняю, влада радо вітатиме успішні історії вдалих інвестиційних проектів в областях. На сьогоднішній день громаді належить левова частина повноважень. Це ближче до громад, до людей. Максимально скорочено час і для прийняття рішення, і для реалізації цих рішень.
Буквально днями парламент прийняв Закон, який захищає інвестиції у сфері житлово-комунального господарства. Ми про це говорили з моїм другом Сумою Чакрабарті, Президентом  ЄБРР, який є величезним інвестором в Україну. Я дуже дякую йому за це. Сьогодні цей Закон, який був прийнятий у тісні співпраці з ЄБРР, ми повність відкриваємо нові можливості для реалізації проектів суб’єктів місцевого самоврядування із модернізації систем теплопостачання у восьми містах, де такі проекти вже готові. Сума цих проектів, які курує Віце-прем`єр Геннадій Зубко, вже складають 150 мільйонів євро, в тому числі і за кошти ЄБРР. І це win-win cooperation.
Хочу наголосити, що ми не зупиняємось на досягнутому і далі працюємо над реалізацією нових ініціатив для покращення умов ведення бізнесу.  У першому читанні Верховна Рада України ухвалила оновлену редакцію законопроекту «Про концесії». Фантастичні, неймовірні можливості відкриваються з цього приводу.
За пропозицією Національного банку я, як Президент, вніс до Верховної Ради новий Закон «Про валюту», яким значно лібералізується і спрощується валютне регулювання. Разом з тим, ми ставимо передумови для покращення співпраці в рамках системи щодо обміну інформацією щодо боротьби з офшорними незаконними операціями. Не маю жодного сумніву, що Закон Верховна рада підтримує.
Це важливо для того, щоб позбавити ринок обмежень, важливо для того щоб забезпечити  транскордонний рух капіталу, що є нашим зобов’язанням, відповідно до Угоди про асоціацію. Спростить процедури для інвестування та репатріації доходів. 
Триває дискусія щодо того, аби надто обтяжливий і дуже складний в адмініструванні податок на прибуток підприємств замінити на оподаткування виведеного капіталу. І ми про це говорили вчора з моїм другом Лакшмі Мітталом. Це потужний податковий стимул для того, щоб здійснювати інвестиції в Україну. І мені приємно, що на сьогоднішній день інвестори підтримують цей Закон. Боряться за нього разом з Президентом. І це дуже важливо.
Зараз в Україні знаходиться Президент Естонії, вона відвідала Донбас. Але під час нашої зустрічі наполегливо переконувала мене: друзі, робіть, у нас в Естонії це спрацювало. Не призвело до скорочення бюджетних надходжень, але значно спростило регуляцію і розв’язало руки інвесторам. І не лише великим компаніям, а малому і середньому бізнесу.
З метою захисту бізнесу від тиску з боку правоохоронних органів за моїм дорученням було розроблено та минулого року прийнято закон, який в бізнес-середовищі отримав назву «маски-шоу стоп». Це спільна ініціатива з Урядом і я дякую за це.
Я взагалі пропоную позбавити всі силові органи права наглядати за бізнесом. Не треба, бізнес розбереться і сам. Якщо бізнес заплатив податки, виконав основну свою функцію, вам там немає що робити.
Для протидії фінансовим злочинам, в першу чергу податковим,  створити Національне бюро фінансової безпеки - з наголосом на інтелектуальну діяльність та ризик-орієнтовані методи кримінального аналізу. Не зважаючи на те, що ми зараз демонструємо величезний прорив в цьому, ми маємо законодавчо посилити захист бізнесу.
Окремий новий закон «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» приводить цей сектор у повну відповідність з європейськими нормами. Ми про це лише мріяти могли декілька років тому.
На жаль, не все нам вдається. Я не можу сказати про успіхи у сфері земельного законодавства. Чинний мораторій на продаж земель стримує ваші інвестиції, гальмує розвиток аграрного ринку, і позбавляє значну кількість громадян України можливості реалізувати конституційне право розпоряджатися своєю земельною власністю. І декілька днів тому навіть рішення Європейського суду з прав людини, який визнав, що абсолютна заборона на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення є брутально порушенням Європейської  конвенції з прав людини. Думаєте, що це рішення протверезило наших українських популістів? Точно ні. Мушу визнати, що я в цьому питанні, хоча і твердо стою на позиціях української Конституції та європейського права, поки, на жаль маю визнати це, перебуваю в цьому питанні в політичній меншості. І буду докладати максимум зусиль, в тому числі і щодо комунікаційної стратегії для того, щоб забезпечити проведення цього рішення.
 Буду продовжувати зусилля, щоб забезпечити у цьому питанні перемогу здорового економічного глузду. Для вирішення такого роду проблем демократія потребує часу і сили, але сили переконання. І, звичайно, роботи з громадською думкою, з суспільством, з фермерами, з сільським населенням.
Ми ж врешті-решт, подолавши чимало стереотипів, змогли цього року прийняти новий закон про приватизацію. Друзі, уявіть собі 25 років Парламент підступитися до Закону про приватизацію не міг.
Які  особливості цього?  Прозора, конкурентна процедура для захисту прав інвесторів. Цього майже ніколи не було в Україні. Зараз цим Законом, який ми провели і я підписав, надано можливість спори з українською державою вирішувати в міжнародному арбітражі на основі права Англії та Уельсу. Росії, до речі, брати участь в приватизації заборонено аж допоки не буде закінчена російська агресія.
Норма щодо можливості міжнародного арбітражу закладена на перехідний період, поки ми повністю не завершимо судову реформу. Конституційна судова реформа, яка була започаткована мною, призведе до перезавантаження всієї судової системи, відновить повагу та довіру до правосуддя.
Ми сформували Верховний суд, який зараз працює дуже ефективно і має велику підтримку суспільства. Це сталося тому, що ми провели висококонкурентний, транспарентний конкурс до Верховного Суду. До нового його складу потрапили лише чотири судді старого Верховного Суду з майже 120. Зараз триває процес оновлення всіх ланок судової системи.
Більшість з вас, шановні учасники, прибула до Києва ще вчора, і вас напевно вже встигли полякати корупцією. Перше, що ми зробили кілька років тому – зняли табу з цієї теми. Лише 0,1% до 2014 року в засобах масової інформації була присвячена корупції. Сьогодні про це можна говорити абсолютно відкрито. І громадські організації, громадські активісти, бажано щоб це були відповідальні твердження, можуть в поточних умовах відкрито про це говорити.
І зараз, в умовах нічим не обмеженої свободи слова, з усіх телеканалів, радіостанцій та Інтернет-ресурсів ллється широкий і нестримний потік емоційно забарвлених повідомлень про гучні викриття, затримання, процеси. Звичайно, що ця медійна складова істотно посилює уявлення про масштаби цього негативного явища. І це вже проблема не лише реальних фактів, але й гостроти інтерпретації. До речі, і відомий рейтинг Transparency International – це не рейтинг корупції, а рейтинг саме її сприйняття.
Особисто я позитивно сприймаю цю тенденцію, бо переконаний, що така гіпертрофована увага з боку ЗМІ важлива для того, щоби формувати нульову толерантність до корупції. Толерантність суспільства, громад і громадян. А світлом – тримати у страху тих, хто намагається у тіні чи в темряві чинити корупційні оборудки.
Але дуже важлива річ - ми створили, внаслідок нової стратегічної лінії, нову інфраструктуру антикорупційних органів. Вперше в історії України у нас з’явилися антикорупційні інституції, позбавлені будь-якої формальної чи неформальної залежності від виконавчої влади. Формування цієї інфраструктури завершено вже майже три роки. І ми за три роки, безумовно, чекаємо результатів. Якщо є будь-який факт корупції, який стосувався б будь-кого треба бігти не на телебачення, а до антикорупційного бюро, антикорупційної прокуратури. Де незалежне і об’єктивне розслідування має бути завершено і щоб корупціонер опинився у в’язниці.
Дуже важливо, що ми прийняли рішення створити Антикорупційний суд. Антикорупційний суд, процес створення якого у Парламенті було заблоковано, реєстрацією законопроекту, який перешкоджав мені, як Президенту подати свій варіант. Рік цей процес був заблокований і лише наприкінці грудня, коли Парламент спромігся його відхилити або відкликати, одразу ж на наступний день був зареєстрований президентський законопроект. Майже конституційна більшість підтримала мій законопроект про створення Антикорупційного суду. Дві тисячі поправок подали депутати до цього законопроекту.
В середу Верховна Рада приступила до його розгляду, два дні працювала і тисячу двісті поправок до президентського законопроекту було відхилено.
Розгляд у другому читанні триває і зараз. І я сподіваюсь, що наступного тижня це буде історичний момент, коли Верховна Рада буде мати можливість прийняти цей законопроект вцілому.
Звичайно, наголошую, що дві тисячі поправок не сприяють об’єктивному розгляду, народні депутати уповільнюють процес. Але хочу наголосити, що моя політична воля полягає в тому, щоб по цій новій інституції було прийнято рішення. Цій новій судовій інституції – бути! Переконаний, що остаточна версія Закону буде узгоджена, в тому числі і з нашими іноземними партнерами. Ми маємо знайти достатньо сил і депутати мають підтримати законопроект.
І в червні місяці Україна має і проголосувати, і я маю підписати цей важливий законопроект. Він важливий не для МВФ, він важливий не для наших міжнародних партнерів. Він, в першу чергу важливий для України, для тієї довіри, яку ми завоювали в світі.
Нарешті ми зосереджені не лише на репресіях, а на превентивних заходах. Зруйнували цілу низку кримінальних схем, на яких розбагатіло не одне покоління корупціонерів і політиків популістів.
Я вже казав, що цей палац Маріїнський, була проведена глибока реконструкція, де абсолтна більшість використовувала систему ProZorro -  систему електронних тендерних закупівель. Запустили систему автоматичного відшкодування ПДВ. Кожен, хто працює в Україні, зараз може це підтвердити - 99% компаній отримують ПДВ в автоматичному режимі. Цього ніколи не було 26 років. 
Забезпечили безпрецедентну відкритість публічних даних.  І за два роки, згідно з дослідженням Організації Об'єднаних Націй піднялися на 25 позицій в рейтингу електронного урядування. Розпочаті пілотні проекти з переведення державних систем на Blockchain, в першу чергу Державного земельного кадастру.    
Окремо хочу звернути вашу увагу до кейсу історії «Нафтогазу». Традиційно це було джерело живлення корупції в українській владі. В 2013 році дефіцит бюджету НАК «Нафтогаз» складав 10 мільярдів доларів. І ці схеми процвітали десятиліттями.
Впевнений в тому, що на сьогоднішній день ми можемо і далі рухатися в цьому напрямку. І дуже важливо, для цього треба було прийняти низку непопулярних рішень – підняти тарифи до ринкового зразка, зробити єдину ціну. Але це дало нам можливість виграти Стокгольмський арбітраж, це дало нам можливість забезпечити документи для надходження в Україну 4,6 мільярда доларів. Впевнений в тому, що цьому не існує жодної альтернативи.
Зараз там не платить ПРАО «Газпром», але щоб у вас не було жодного сумніву – все до останньої копійки надійде до державного бюджету. І якщо раніше ця компанія для того, щоб покривати збитки доїла державний бюджет, то тепер після оздоровлення, досягнення бездефіцитності, сьогодні НАК «Нафтогаз» є головним донором державного бюджету.
Вже навіть більше двох років Україна не купує російський газ.
Чому так сталося? Бо «Газпром» відмовився нам його продавати, знову таки чекаючи колапсу. Більше того – коли цього року Стокгольмський арбітраж зобов’язав їх нам продавати, вони не виконують рішення Стокгольмського арбітражу. Ще раз наголошую, що це блискучий виграш.
Україна, шановні пані та панове, – надзвичайно перспективне місце для інвестування. В Україні є можливість, і у вас, вписати своє ім’я в історію українського успіху, зміцнити позиції кожного з вас на світових ринках. Мета ж моя як Президента, мета державної влади України  – перейти від допомоги до співпраці з інвесторами. Від кредитів Україна має перейти FDI – до прямих іноземних інвестицій.
Хочу окремо подякувати тим компаніям, які в найтяжчі часи – в 2014, 2015 роках підтримали нашу країну тим, що продовжували інвестувати. Подяка Cargil, подяка Bunge, подяка Arcelor Mittal, подяка Turkcell. Окрема і велика подяка ЄБРР, Міжнародній фінансовій корпорації, подяка Gеneral Electric – в найважчі часи ми укладали контракти на мільярд доларів. Спасибі і тим, хто цього року почав тут активну роботу, як-то DP World, іншим компаніям. Список цим не вичерпується і я називаю лише тих, хто бере участь у засіданні Національної інвестиційної ради.
Хотів би особливу вашу увагу пригорнути до української IT-галузі. Сьогодні вона – в трійці індустрій з найбільшою часткою у ВВП. Вона формує понад три роки вже обсяг, який перевищує три відсотки ВВП і зараз поступається лише АПК та металургії. Цього року, за експертними прогнозами, кількість розробників має зрости ще на 25%, а до 2025 року – подвоїтися. І це всі – молоді, сучасні, амбітні українці, це наше нове покоління і нове майбутнє.
Ми так довго сиділи на газовій голці у Росії, що лише тепер почали розвивати альтернативну енергетику. І більшість, хто присутній в цій залі, має окремі проекти в сонячній енергетиці, в відновлюваних джерелах енергії. І незважаючи на те, що частка цієї енергетики поки що скромна, навіть не буду називати відсоток, але зверніть увагу будь ласка на динаміку, бо кількість встановлених потужностей лише за останні три роки зросла на 60% і за цей час заходи по заміщенню газу на відновлену енергетику по зеленому тарифу інвестовано вже 1 мільярд 100 мільйонів євро.
Відповідно до енергетичної стратегії у 2035 році частка енергії з відновлюваних джерел у загальному постачанні має скласти, звертаю вашу увагу, 25%. Чверть електроенергії через 5 років має бути з відновлювальних джерел. Це дуже амбітне і сильне завдання. Я як Президент маю чітку візію що робити наступних 5 років – яким чином стимулювати економічне зростання, яким чином забезпечити підвищення стандартів життя, яким чином будувати конкурентну економіку, яким чином залучати інвестиції і, безумовно. Яким чином забезпечити мир в Україні і як сконсолідувати зусилля для того, щоб звільнити українську землю від російського агресора.
Звичайно, що нам потрібна взаємодія. Взаємодія під час проведення інвестиційних проектів. Впевнений, що ця взаємодія має бути ширшою. Вважаю, що ви можете стати надзвичайно ефективними комунікаторами, в тому числі і в міжнародному бізнес-середовищі. Донесення правди про те, що насправді відбувається в Україні, донесення правди про історію успіху України, інвестиційну привабливість України, європейську ідентичність України і, безумовно, європейське майбутнє України.
Шановні пані та панове!
Багато хто на Заході казав публічно і мені під час розмов, що за останні три-чотири роки в Україні відбулося значно більше реформ, ніж за всі попередні роки незалежності. Це була позиція і всіх міжнародних фінансових інституцій, оцінка наших партнерів і оцінка бізнесу.
Звичайно, мене як Президента і автора більшості реформ така висока оцінка тішить. Однак є одна проблема і дуже суттєва. Більшість українців не поділяють цього оптимізму наших західних партнерів. Буття визначає свідомість. І я розумію, що мої співвітчизники позитив від реформ відчують лише тоді, коли остаточно буде подолано спричинену здебільшого війною економічну кризу. Коли рівень життя не просто вийде на довоєнний рівень, а перевищить його. До того все, щоб ми не робили, навряд чи отримає належну оцінку.
Що у відповідь на все це має зробити відповідальна влада? Діяти активніше, діяти рішуче. Працювати ефективніше. Економіка повинна зростати швидше. Я вважаю, що темпи реформ і темпи зростання економіки в 5-6-7% є абсолютно реальними. Робочих місць високооплачуваних, висококваліфікованих має стати більше. І лише тоді простір для популізму стане меншим.
На новому етапі, коли ми з вами від виживання переходимо нарешті до розвитку, нам як повітря потрібні інвестиції, нові фабрики і заводи, нові робочі місця з достойними зарплатами. Україна – це великий, ємний і надзвичайно перспективний ринок. Зараз роблю максимум зусиль, щоб український ринок інтегрувався в потужний єдиний європейський простір. От в чому я вас намагався переконати.
Хочу перепросити за такий довгий виступ, бо надто довго чекав на нашу зустріч. Дуже розраховую під час виступів почути ваші поради, бо ви не байдужі до України. Чому це так важливо? Друзі зараз, за ці чотири роки народжується нова держава, нова Україна. І я запрошую вас стати батьками засновниками нової держави. Коли буде ще така можливість. Важливо, щоб ми з вами ухвалили рішення, які впровадити зміни, щоби моє прохання інвестувати в Україну стало для вас пропозицією, від якої буде дуже важко відмовитись.
Шановні пані та панове!
Відкриваючи засідання Національної інвестиційної ради, хочу відзначити ще раз, що воно відбувається вперше та співпало з важливою для нас подією, як проведення завтра у Києві фіналу найпрестижнішого футбольного турніру у Європі – Ліги чемпіонів. На стадіоні «Олімпійський» зійдуться два дуже титуловані європейські футбольні клуби – «Реал» та «Ліверпуль».
Я взагалі вітаю мужність окремих інвесторів, які приїхали на інвестиційну раду і не йдуть на футбол. Це треба мати силу. Але хочу сказати, що проведення у нас фіналу Ліги чемпіонів – знак довіри з боку усієї європейської спільноти. Ми не втрачаємо цю довіру, а, навпаки, її посилюємо. І проведення фіналу є яскравим тому підтвердженням, що Україна змінюється. Україна поступово стає європейською державою.
Всесвітньо відомий економіст, українець, Богдан Гаврилишин казав: «Все, що я зробив у житті, я починав із мрії. Я впевнений, надзвичайне - можливе, якщо лише ви відчуєте цей унікальний стан», коли ви будете мріяти і будете переконані, що це можливо (втілити – ред.).
Бажаю вам відчути цей стан, відчути Україну - країну безмежних можливостей.
Вітаю Вас в цьому залі!
Слава Україні! 

У Львові відзначення Свята Героїв

У неділю, 27 травня, на Львівщині відбудуться урочисті заходи із нагоди відзначення Свята Героїв.



Запрошуємо всіх охочих долучитися до свята, одягнути національний одяг та вшанувати велич і звитягу українських героїв.

10:00 – збір та покладання квітів до могил героїв на Личаківському кладовищі, зокрема на полі почесних поховань № 67, № 76 та чин екуменічної панахиди.



12:00-12:30 – урочисті заходи біля пам’ятника Степану Бандері: покладання квітів від керівництва області та громадськості до пам’ятника, формування колон та старт урочистої ходи, яка пройде центральними вулицями міста до площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку, де всі учасники святкового дійства спільно виконають Національний Гімн України.

Завершить заходи з нагоди Свята Героїв громадське віче.




Інформаційна довідка:

Свято Героїв – щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків – борців за волю України, передусім, лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, опришків, українських січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА діячів ОУН, Героїв Небесної Сотні, учасників революції Гідності, учасників АТО. Це день пам'яті всіх українців, що присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність України. 
-- 
З повагою
Департамент внутрішньої та інформаційної політики ЛОДА


Врятуймо разом Олега Сенцова!

"Ми разом з Олегом": посольство США вимагає в Росії звільнити політв'язня Сенцова
21:33, 23 травня 111
Посольство США в Україні вимагає у Росії звільнити українського режисера Сенцова
Посольство США в Україні вимагає у Росії звільнити українського режисера Сенцова / censor.net.ua
 

Посольство США в Україні вимагає від російської влади звільнити українського політв'язня Олега Сенцова, який вже 10 день голодує у тюрмі.

Про це дипломати написали на сторінці посольства у Twitter в рамках проекту "30 історій про беззаконня".

Читайте також: Для колонії це надзвичайний стан, тому Сенцова щодня відвідує лікар, – сестра

З 2014 року за безпідставними обвинуваченнями Росія тримає в ув'язнені Олега Сенцова, українського режисера і активіста. 14 травня він оголосив голодування, вимагаючи звільнення всіх українських політв’язнів. Ми разом з Олегом!
– йдеться у повідомленні.

Зазначимо, що акції на підтримку Сенцова планують провести в різних країнах світу 1-2 червня. Наразі у мережі шукають координаторів, які б могли допомогти у проведенні таких заходів у різних містах та країнах.


Переглянути зображення у Твіттері
  • Нагадаємо, 14 травня незаконно засуджений у Росії український режисер Олег Сенцов заявив, що розпочинає голодування. Такий крок він пояснює вимогою відпустити всіх українців, утримуваних у Росії та анексованому Криму.

 

Бескидський залізничний тунель відкрито!


Найбільший проект за десятиліття: Україна відкрила тунель в Європу



24 травня 2018, 

В Україні в четвер, 24 травня, відкрили один з найбільших інфраструктурних проектів за останні десятиліття - Бескидський залізничний тунель, який є важливою логістичною складовою маршрутів експорту української продукції до Європи.

"Це проект, завдяки якому Україна стає ще ближчою до Європейського Союзу, а Євросоюз - до України. Адже він - частина міжнародного транспортного коридору, який іде по території Італії, Словенії, Угорщини, Словаччини, України та далі на Схід", - написав у Facebook президент Петро Порошенко.

За його словами, тут проходить до 40% українських транзитних вантажів у напрямку Західної та Центральної Європи.

НОВИНИ
"Більше, ніж перед Євро-2012": в Україні розповіли про темпи будівництва доріг
"Бескидський тунель - це символ масштабного оновлення країни та переходу до сталого розвитку", - наголосив Порошенко.

Бескидський тунель розташований в Карпатах, на Бескидському перевалі. Він відноситься до п'ятого пан'європейського транспортного коридору (Італія - Словенія - Угорщина - Словаччина - Україна).

Довжина нового тунелю становить понад 1700 метрів, таким чином він є другим в Україні після Лутугинського, в Луганській області. Його максимальна глибина - 180 метрів від поверхні Бескидського хребта.

НОВИНИ
Україна ратифікувала важливу угоду з ЄІБ
Пропускна спроможність транспортного об'єкта збільшиться з 47 до 100 пар поїздів на добу. При цьому швидкість руху поїздів збільшиться з 15-40 до 60-70 км/год.

Загальна вартість будівництва Бескидського тунелю оцінюється у 2,9 млрд гривень. Проект реалізувався на кредитні кошти, надані Україні Європейським банком реконструкції та розвитку та Європейським інвестиційним банком.

Новий Бескидський залізничний тунель побудований у 22 м від старого, який створили ще у 1886 році за імператора Австрійської імперії Франца Йосифа I. Тоді транспортний об'єкт розроблявся як перехід зі східних регіонів Австро-Угорщини до Центральної Європи і мав пов'язувати Закарпаття з українськими землями, які перебували під владою імперії.



Сенцова негайно звільнити!

У ПАРЄ закликали Росію негайно звільнити Олега Сенцова
00:09, сьогодні

Представник Парламентської асамблеї Ради Європи з гуманітарних наслідків збройного конфлікту в Україні Егідіюс Варейкіс закликав негайно звільнити українського режисера Олега Сенцова, незаконно засудженого в Росії до 20 років колонії.

Про це йдеться на сайті Парламентської асамблеї Ради Європи.

Читайте також: Адвокат розповів, як росіяни провокують Сенцова

Десять днів тому Сенцов почав безстрокове голодування, і я хвилююся за стан його здоров’я. Закликаю негайно звільнити його із гуманітарних міркувань,
– заявив Варейкіс.

Також він нагадав про резолюцію ПАРЄ, яка була ухвалена на початку 2018 року на основі його доповіді.

Документ містив заклик звільнити всіх українських політв’язнів, які перебувають на території Росії і анексованого Криму. Також там є вимога допустити до них міжнародних спостерігачів для моніторингу стану здоров’я політв'язнів та умов утримання.

Варейкіс додав, що Сенцов є одним з 64 українських в’язнів, яких притягнули до відповідальності на політично мотивованій основі.

Зазначимо, посольство США в Україні 23 травня висунуло вимогу до російської влади звільнити українського політв'язня Олега Сенцова, який вже 10 день голодує у тюрмі.

Нагадаємо, 14 травня незаконно засуджений у Росії український режисер Олег Сенцов заявив, що розпочинає голодування. Такий крок він пояснює вимогою відпустити всіх українців, утримуваних у Росії та анексованому Криму.
 

Пам'ятаємо і не прощаємо!



1945-1955 роки. Відбудова народного господарства. Кримська конференція союзників. Договір між СРСР і Чехословаччиною про приєднання Закарпаття до України. Боротьба загонів ОУН-УПА за незалежність Української держави. Організація Об`єднаних націй. Колективізація в Західній Україні. Масові репресії і висилка українців до ГУЛАГу. Голод 1947 року. Смерть Сталіна, боротьба за владу між його послідовниками. Приєднання Кримської області до України. Автор сценарію: Лариса Кульчицька. Режисер: Євген Мокроусов. Оператор: Олександр Самофалов.

Минуле каже сучасному: - Це не має повторитись





Опубліковано 4 вер. 2017 р.
ПІДПИСАТИСЯ 6,3 ТИС.
1937-1938 роки увійшли в історію України як роки Великого терору. Тоді, 80 років тому, по всій Україні і за її межами, розпочалися масові репресії, які мали за мету знищити всіх реальних та уявних ворогів Сталіна. ___

Україна в роки репресій комуністичного терору за СРСР

Репресії за релігійні переконання[ред. • ред. код]

Репресії за релігійні переконання проходили в кілька етапів

Великих втрат зазнала анексована в 1939—1940 рр. Західна Україна, де рівень релігійності був високим. Винищення представників релігійних культів, активних віруючих, культових споруд тривало тут протягом усієї радянської доби, особливо запекло в період пізнього сталінізму[7]

Процес проти «Спілки Визволення України»[ред. • ред. код]

у 1929 р. почався сфабрикований процес проти вигаданої «Спілки Визволення України». У належності до таємної націоналістичної організації під назвою «Спілка визволення України» (СВУ) було звинувачено 45 провідних учених, письменників та інших представників інтелігенції, включаючи Сергія ЄфремоваВолодимира ЧехівськогоАндрія НіковськогоЙосипа ГермайзеМихайла СлабченкаГригорія Голоскевича та Людмилу Старицьку-Черняхівську. «Виявленій» організації приписувалася мета: за допомогою чужоземних держав, емігрантських сил, підбурювання селянства проти колективізації, вбивства Сталіна та його соратників, відокремити Україну від СРСР.

Боротьба зі «шкідництвом»[ред. • ред. код]Підґрунтя репресій[ред. • ред. код]

Вирішення завдання форсованої індустріалізації вимагало не тільки вкладення величезних засобів, але і створення численних технічних кадрів. Основну масу робітників, однак, складали вчорашні неписьменні селяни, що не володіли достатньою кваліфікацією для роботи зі складною технікою. Радянська держава також сильно залежала від технічної інтелігенції, що дісталася в спадщину від царських часів. Ці фахівці найчастіше були досить скептично налаштовані стосовно комуністичних гасел. Партія комуністів, що виросла в умовах громадянської війни, сприймала всі збої, що виникали в ході індустріалізації, як свідомий саботаж, результатом чого стала кампанія проти так званого шкідництва. У ряді процесів у справах про шкідництво і саботаж висувалися, наприклад, такі обвинувачення:

  • Підготовка невірних звітів про фінансове становище СРСР, що приводило до підриву його міжнародного авторитету (справа Трудової селянської партії).
  • Саботаж за завданням іноземних розвідок шляхом недостатнього розвитку текстильних фабрик, створення диспропорцій у напівфабрикатах, що повинно було потягти за собою підрив економіки СРСР і загальне невдоволення (справа Промпартії);
  • Псування насінного матеріалу шляхом його зараження, свідоме шкідництво в галузі механізації сільського господарства шляхом недостатнього постачання запчастин (справа Трудової селянської партії);
  • Нерівномірний розподіл за завданням іноземних розвідок товарів за районами, що приводило до утворення надлишків в одних місцях і дефіцитові в інших (справа меншовицького «Союзного бюро»).
Найвідоміші справи проти «шкідників»[ред. • ред. код]
  • Шахтинська справа — відкритий процес, що відбувся в 1928 на Донбасі. 53 інженери і керівника звинуватили у навмисному шкідництві, створенні підпільної шкідницької організації. 11 осіб засуджені до розстрілу.
Докладніше: Шахтинська справа
  • Справа Промпартії. У 1930 році відбувся відкритий процес у справі «Промпартії», державним обвинувачем на якому був призначений прокурор Криленко (розстріляний у 1937). Обвинувачуваними в основному були представники так званої «буржуазної інтелігенції», яким приписувався саботаж індустріалізації СРСР, співробітництво з іноземними розвідками, підготовка іноземної військової інтервенції в СРСР. Іноземним технічним фахівцям приписувалося ведення в СРСР шпигунської діяльності. Процес пройшов не у всьому гладко. Обвинувачуваний Разін дав свідчення про те, що він на випадок інтервенції пропонував на посаду міністра промисловості і торгівлі в окупаційному уряді фабриканта Рябушинського, однак з'ясувалося, що Рябушинський помер за рік до того, як йому «пропонували посаду міністра».
  • Справа Трудової селянської партії. Справа так званої «контрреволюційної есерівсько-куркульської групи Чаянова — Кондратьєва» відбулася також у 1930 році. Обвинувачуваним приписувався саботаж в галузі сільського господарства та індустріалізації.
  • Справа «Союзного бюро». Відкритий процес над колишніми меншовиками відбувся в березні 1931. Обвинувачуваним приписувався саботаж в галузі планування господарською діяльністю, зв'язок з іноземними розвідками.
  • «Пулківська справа» Справа сфабрикована НКВС проти групи радянських вчених за звинуваченням в «участі у фашистсько-троцкістсько-зінов'євській організації». Їм інкримінувалась спроба терористичних актів проти керівників СРСР, а також шкідництво (зокрема саботаж спостережень сонячних затемнень).

Репресії в СРСР та УРСР в історичній ретроспекції

Радянський дисидент та публіцист Ігор Буніч зазначав: «Якщо порівняти ці події з гітлерівським геноцидом євреїв, то треба визнати, що нацисти були набагато гуманнішими у власній країні. Ворог був визначений чітко. Якщо ти єврей — ти ворог, якщо ні, то ні. Як пощастило народитися. Такі ж ярлики, як „буржуй“, „ворог народу“, „кулак“, „підкуркульник“ та інші — могли бути навішені на кого завгодно і в будь-якій кількості. У цьому й полягає головна відмінність масового терору від терору вибраного.»[1]

Всього у 1921—1953 роках (роки правління І. В. Сталіна) у СРСР, за підрахунками державного російського історика РАН В. Земськова, було засуджено 3,77 млн осіб, з них до вищої міри покарання — 643 тисячі осіб, на заслання — 765 тисяч осіб (дані з довідки на ім'я Н. С. Хрущова). В книзі з промовистою назвою «Велика брехня XX століття» Земськовим вказується, що найбільша кількість засуджених (загалом, не лише за «політичними» статтями) знаходилась у ГУЛАГу у 1950 році — 2,56 млн осіб.[2] При цьому, деякими дослідниками констатовані факти навмисного применшення істориками РАН значущості питань, що ними вивчалися,[3] і це ставить під розумний сумнів результати досліджень працівників Російської академії наук.

Так за підрахунками незалежних від влади російських та західних істориків, кількість жертв сталінського демоциду зазначається, як в десятки разів більша від наведеної В. Земськовим. Наприклад, багаторічний радянський політв'язень O. Солженіцин на підставі власних спостерігань і досліджень, в книзі Архіпелаг ГУЛАГ[4] вказує більш реалістичну кількість жертв сталінського режиму в розмірі 66 мільйонів людей, а оцінки західних істориків називає між 45 млн та 80 млн жертв репресій.

Заслужений професор Гавайського університету, автор терміна і концепції демоциду<, історик та дослідник Рудольф Руммель в одній зі своїх 24 наукових праць «Смертельна політика: Радянський геноцид і масові вбивства з 1917 року», посилаючись на чисельні джерела, фахово обґрунтовує розрахунки та вказує кількість людських жертв серед цивільного населення за період правління Йосипа Сталіна в розмірі 51 млн 755 тис. осіб, з яких близько 40 мільйонів померло або було вбито в таборах ГУЛаг.[5]

Багаторічний радянський політв'язень Розанов Михайло Михайлович згадував про надвисоку смертність в російському таборі Ухтинсько-Печорський ВТТ, де він відбував 3650 днів каторги«Що не день, то списують 200—300 людей. Мруть, як мухи. Одні від цинги, інші від виснаження, треті від роботи і холоду».[6]

Репресії як метод покарання[ред. • ред. код]

Термін «репресії» використовується в СРСР для визначення методу покарання людей, які вважалися антиреволюційними елементами і ворогами народу. Чистки мотивувалися бажанням частини партійного керівництва позбавитися інакодумаючих елементів з Партії і з метою утвердження влади Сталіна. Інші кампанії репресії проводилися проти соціальних груп, які вважалися або були звинувачені у діяльності з прихованими політичним мотивами чи протистояли радянській владі і політиці Комуністичної партії.

Також велика кількість чисток зображалася як усунення можливості саботажу і шпигунства, з огляду на можливу війну з Німеччиною. Найбільша суспільна увага була сконцентрована на репресіях як проти самих лідерів Комуністичної партії, так і проти державних службовців і командного складу збройних сил, широкого загалу членів Партії. Масові репресії в цей час супроводжувалися разом з порушеннями радянськими державними органами радянської законності.

Однак, кампанія репресій торкнулася представників багатьох інших груп суспільства: інтелігенціїселян і особливо, яких називали «надто багатими селянами» (куркулями). Вістря репресій НКВС було спрямоване також проти цілих етносів і етнічних груп, яких називали «п'ятою колоною».

Судячи з промови Микити Хрущова «Про культ особи і його наслідки», що прозвучала на ХХ з'їзді КПРС у 1956 р., та недавніх досліджень, більшість звинувачень, включаючи ті, що прозвучали на Московських процесах, були базовані на примусових зізнаннях, часто здобуті за допомогою тортур і під впливом вільної інтерпретації статті 58 Кримінального Кодексу. На основі цієї статті звинуваченим приписували контрреволюційні злочини. Замість судових процесів часто діяли так звані трійки НКВС. Сотні тисяч людей були звинувачені за сфабрикованими доказами у різноманітних політичних злочинах (шпигунствошкідництвосаботаж, антирадянська агітація і пропаганда, таємна підготовка до державного переворотутероризм), а потім розстріляні або відправлені у табори ГУЛАГу. Багато з них померло у робітничих таборах від недоїдання, хвороб і виснаження. Широкомасштабні політично вмотивовані вбивства сьогодні називається терміном «демоцид» або «політцид».

Ідеологічне обґрунтування репресій[ред. • ред. код]

На об'єднаному Пленумі ЦК і ЦКК у січні 1933 року Сталін заявив «Сильна і могутня диктатура пролетаріату — ось що нам потрібно тепер, для того щоб зітерти в порох останні рештки вимираючих класів і розбити їхні злодійські махінації».«Репресії, — заявив Сталін влітку 1930 року на XVI з'їзді партії, — є необхідним елементом наступу» [1]. Ідеологічною основою репресій була боротьба проти «ворогів народу».

Підбиваючи на об'єднаному Пленумі ЦК і ЦКК у січні 1933 року підсумки першої п'ятирічки, Сталін включив у доповідь спеціальний розділ про завдання і результати боротьби «із залишками ворожих класів» [1]. «Ми утвердили, — заявляв Сталін, — у всіх сферах народного господарства принцип соціалізму, вигнавши звідти капіталістичні елементи». Далі він по-перше розкриває хто мається на увазі під останніми. Останніми залишками вимираючих класів є «промисловці і їх челядь, торговці і їх посіпаки, колишні дворяни і попи, куркулі і підкуркульники, колишні білі офіцери і урядники, поліцейські і жандарми, різного ґатунку буржуазні інтелігенти і всі антирадянські елементи. Єдине, що їм залишається робити, це пакостити і шкодити робітникам і колгоспникам, Радянській владі, партії. І вони шкодять як тільки можуть. Сила і міцна диктатура пролетаріату — ось що нам потрібно тепер для того, щоб розвіяти останні залишки помираючих класів і робити злодійські махінації» [61:22]. Сталін стверджував, що представники цих ворожих класів «розповзлися по наших заводах і фабриках, по наших установах і торговельних організаціях, по підприємствах залізничного і водного транспорту і головним чином — по колгоспах і радгоспах. Розповзлися і сховалися вони там, нап'явши маску „робітників“ і „селяни“, причому дехто з них проліз навіть у партію» (Сталин Сочинения. Т 13. с.207-208) [1 ].

Найбільш масштабні репресивні акції[ред. • ред. код]Розгром троцькістської опозиції[ред. • ред. код]

Відразу після смерті Леніна у 1924 утворилося декілька угруповань всередині керівництва партії, кожна з якої претендувала на владу. Троцькому протистояла більшість керівництва країни на чолі з Зінов'євимКаменєвим і Сталіном, так звана «трійка». Привід до конфлікту з Троцьким був в тому, що, на його думку, необхідно було всіляко сприяти всесвітній революції. При цьому Сталін відстоював концепцію побудови соціалізму в одній країні. Але насправді коренем конфлікту була боротьба за концентрацію всієї повноти влади в руках Сталіна. Троцький був усунутий з займаних посад, його прихильники були витіснені від керівництва Партії і держави. Погляди Троцького («троцькізм») були оголошені ворожою ленінізму дрібнобуржуазною течією. В середині 1920-х років до нього приєдналися Зінов'єв і Камєнєв, які після розгрому Сталіном т. зв. «Нової опозиції» стрімко втрачали владу. В липні-жовтні 1926 року Троцький, Зінов'єв, Камєнєв були виключені з політбюро. Проти «троцькістів» і «зінов'євців» почалися справжні гоніння і репресії. В лютому 1929 р. Троцький був видворений за межі СРСР, а 1940 — вбитий агентом НКВС.

Вважається, що «троцькістів» було остаточно розгромлено у 1934 році. 26 січня 1934 року на «З'їзді переможців» Сталін заявив: «Ми перемогли ворогів партії, тобто троцькістські і бухарінські групи опозиції, але залишки їх ідеології все ще живуть в умах індивідуальних членів…, а також їх контрреволюційна програма відновлення капіталізму в СРСР.»

Протягом 1934—1936 років з лав партії було виключено 18,3 % із 1916,5 тисячі її членів, більшість яких було заарештовано і страчено. Зокрема з 1966 делегатів «З'їзду переможців», 1108 було арештовано й більшість із них розстріляні. Пізніше чистки торкнулися також і органів НКВС — з 1 жовтня 1936 р. по 15 серпня 1938 р. було арештовано 2273 людей, з них за «контрреволюційні злочини» — 1862. Після приходу Берії за 1939 рік до них додалося ще 937 людей.

Ліквідація куркульства як класу[ред. • ред. код]

Сталіну і партійному керівництву для проведення колективізації на селі потрібна була опора. Сталін розумів, що найбільшим ворогом його планам є клас заможного селянства і тому партія взяла курс на ліквідацію куркульства. Сталін закликав до «ліквідації куркульства як класу». Ця класична тактика за принципом «поділяй та володарюй» була розрахована на те, щоб ізолювати найзаможніших хазяїв від маси бідних селян. Проте визначити, хто саме є куркуль, було не просто. Вважалося, що куркулі мають більше засобів виробництва, ніж середняки, й використовують найману працю. Підрахували, що вони становили близько 5 % селян. Але зображення урядом куркулів як «кровопивців-лихварів» та «експлуататорів» своїх односельців рідко відповідало дійсності.

Тих, хто чинив найупертіший опір, розстрілювали або масово вивозили в табори примусової праці на Північ чи до Сибіру. Решту позбавляли всієї їхньої власності (включаючи хату й особисті речі), не приймали до колгоспів, лишаючи їх напризволяще. Розкуркулювання сягнуло апогею взимку 1929/1930 рр. Найпоширенішою його формою стала депортація. Сотні тисяч селян разом із сім'ями виганяли з домівок, саджали у товарні потяги й вивозили за тисячі кілометрів на Північ, де їх скидали серед арктичної пустелі, нерідко без їжі та притулку. З понад мільйона українських селян, експропрійованих радянським режимом на початку 1930-х років, близько 850 тис. депортували на Північ, де багато з них, особливо дітей, загинули.

Та найстрашнішим засобом боротьби сталінської влади проти українського селянства став Голодомор 1932—1933 років.