Президент Петро Порошенко закликав не вірити популістам, які обіцяють зниження ціни на газ.

«Послухайте сьогодні обіцянки популістів здешевити газ в два, в три, в чотири, дехто добалакався - в шість разів знизити ціну. Це можна зробити лише шляхом повернення в російську газову кабалу», - заявив Глава держави під час зустрічі з колективом Рахункової палати України.

«Ледь-ледь вибралися з цієї кабали і зараз знову намагаються туди повернути. Розвернути країну в так званий «русскій мір» я не дозволю за будь-яких обставин. Раджу менше слухати солодкі голоси псевдо захисників. Чому? Бо меду в них багато, правди – мало, або може й геть нема», - наголосив Петро Порошенко.

Коментуючи ситуацію із державним гарантованим боргом Президент зауважив: «А найбільше нахапалися кредитів саме ті політичні сили, які сьогодні найголосніше «захищають» простий люд.  54 мільярди доларів – ось загальна боргова спадщина, яку нагуляли сьогоднішні «правдоборці» у 2007-2013 роках, коли були владою відповідні політичні сили. Тепер за ними хтось має прибрати, даруйте віддати».

Петро Порошенко також нагадав, що Україна давно мала зобов'язання щодо врегулювання ціни на газ. «Не зайвим буде нагадати, що зобов’язання зрівняти внутрішні ціни на газ з ціною імпортного газу Україна взяла, коли Гройсман ще був мером Вінниці. Відповідний меморандум з МВФ був підписаний 31 жовтня 2008 року. Фонд тоді очолював Домінік Стросс-Канн, а хто на той час був Прем’єр-міністром - дуже легко зазирнути у Вікіпедію. Але хто б не був - подібні зобов’язання носять не персональний, а  міжнародно-правовий  характер. Хоча зобов'язання і гроші брали одні, а повертати гроші мусять інші», - констатував Президент.

Він нагадав, що рішення Уряду має не лише соціально-економічну, але й стратегічну геополітичну складову: продовження співпраці з МВФ дозволяє зберегти макроекономічну стабільність і стабільність курсу гривні, й закріпити енергетичну незалежність України від Москви.

Президент Петро Порошенко на зустрічі з нагоди 22-ї річниці створення Рахункової палати України закликав захистити людей.

«Як Президент я поставив Уряду дуже жорстку вимогу – ми маємо захистити людей, розширити програму субсидій, збільшити кошти на виконання цієї програми, аби від зростання тарифів не постраждали найменш захищені верстви населення і взагалі будь-хто, для кого це підвищення є критичним», - зазначив Глава держави, коментуючи рішення Уряду.

Президент нагадав ситуацію з підвищенням ціни на газ минулого разу, коли завдяки запровадженню субсидій вдалося компенсувати витрати для найменш захищених верств населення та «зняти острах» щодо цього рішення.

«Ми наголошуємо, що жодна людина, жодна бідна людина, жодна незахищена родина не відчула підвищення тарифів на своєму власному бюджеті», - підкреслив Петро Порошенко.

Президент України Петро Порошенко провів зустріч із делегацією державних секретарів федеральних міністерств Німеччини.

Учасниками заходу було відзначено суттєвий прогрес України на шляху реформ та зростання привабливості України для німецьких компаній.

Сторони відзначили важливість майбутнього візиту Канцлера Ангели Меркель до України з точки зору зміцнення двостороннього партнерства.

Петро Порошенко висловив вдячність німецькій стороні за допомогу, яка надається нашій державі для реалізації реформ, а також за роль Німеччини та особисто Канцлера Меркель в питанні відновлення територіальної цілісності України.

Було наголошено на важливості продовження санкційної політики ЄС щодо Росії як країни-агресора.

Глава держави наголосив на активізації військової присутності Росії в Азовському морі, що є прямим продовженням окупації та подальшої мілітаризації Кримського півострова. 

Представники німецької делегації  висловили співчуття з приводу трагедії в Керчі.

Особливу увагу було приділено питанню звільнення українських політв’язнів. 

Було порушено також питання реалізації Росією проекту «Північний потік-2» та ризики, які він створює для безпеки в Європі.

Президент Петро Порошенко зустрівся з архієреями Української Православної Церкви Київського Патріархату і привітав Патріарха УПЦ КП Філарета з 23-ю річницею його інтронізації.

Зустріч відбулася в резиденції Патріархії Української Православної церкви Київського Патріархату в Києві.

Глава держави подякував Патріарху Філарету за багаторічну службу і його зусилля щодо створення Єдиної Помісної Православної Церкви України.

Андрей Илларионов

экономист

Поскольку именно Синодальное решение 1686 года закономерно оказалось в эпицентре нынешнего конфликта – как уже состоявшегося разрыва, так и возможного предстоящего церковного раскола, поскольку именно на это решение ссылаются в оправдание и в обоснование своих позиций все участники конфликта – и сторонники автокефалии православной церкви в Украине, и ее противники в Московском патриархате, и Синод Вселенского патриархата, то имеет смысл пристальнее приглядеться к тому, что именно содержится в этом документе, и чего там нет, информируют Экономические Новости.

Прежде чем анализировать текст упомянутого решения Синода, следует отметить, что оно явилось лишь одним (хотя и важнейшим) в большом пакете документов, принятых в Адрианополе и Константинополе в апреле-июле 1686 г.:

— соборная грамота Московским царям Иоанну Алексеевичу и Петру Алексеевичу, а также царевне Софье Алексеевне, подписанная вселенским патриархом Дионисием IV и всем Собором епископов патриархата, от июня 1686 г.;

— соборная грамота всем верующим Киевской митрополии, подписанная вселенским патриархом Дионисием IV и всем Собором епископов патриархата, от июня 1686 г.;

— послание патриарха Дионисия Московскому патриарху Иоакиму от мая 1686 г.;

— послание патриарха Дионисия гетману Запорожскому Ивану Самойловичу от 9 мая 1686 г.;

— послание патриарха Дионисия царям Иоанну и Петру от мая 1686 г.;

— послание патриарха Дионисия гетману Самойловичу и всей Западнорусской церкви о признании митрополита Гедеона от июня 1686 г.;

— послание патриарха Дионисия гетману Самойловичу и всей Западнорусской церкви о новоустановленном порядке поставления епископов на Киевскую митрополию от июля 1686 г.

Все эти документы подчинены единой логике, внутренне непротиворечивы, излагают и поясняют один и тот же комплекс решений, принятых синодом Вселенского патриархата, очевидно, в апреле-мае 1686 г.

Кроме этого, существует еще серия посланий главного идеолога решений 1686 года – Иерусалимского патриарха Досифея – от апреля 1686 г., представляющих своего рода «черновики» документов, принятых затем Синодом Вселенского патриархата:

— послание Досифея московскому патриарху Иоакиму;

— послание Досифея московским царям Иоанну и Петру;

— послание Досифея царевне Софье;

— послание Досифея православной пастве Польши и Литвы;

— послание Досифея гетману Самойловичу.

Все указанные документы опубликованы в 5-й части первого тома Архива Юго-Западной России. Важнейший из всего комплекса документов – это Соборная грамота московским царям от июня 1686 г. (т.1, часть 5, сс. 177-181). В сети обнаружились также еще несколько вариантов перевода этой грамоты: академический, на русский язык XVII в., с копии, хранящейся в Национальном банке Греции (В.Г.Ченцова, 2017 г.), на более современный русский язык (блогер Ромиос-фос, 7 октября 2018 г.).

Главная часть указанной грамоты – о правах, передаваемых Константинопольским патриархатом Московскому патриарху, – для удобства читателей воспроизводится ниже.

Перевод грамоты константинопольского патриарха Дионисия и синода о передаче московскому патриарху права рукоположения киевского митрополита, сделанный в Посольском приказе с подлинника

…

Тем же умерение наше, понеже превысокости вселенского престола получивше еликая сила пещися попечения требующих, познавая, якоже отповедь дати о всех, иже от Бога ей вверившихся, прошение сие зело радостно восприя, и благословную сущу и праведну утвержати писменно разсуди достойно. Тем же убо пиша вкупе иже с нами архиерейским собором и пречестным иже во святом Дусе возлюбленных наших братий и сослужителей, повелеваем, да святейшая епархиа Киевская будет подлежащая святейшему патриаршескому престолу || (л. 30) великого и богоспасаемого града Москвы, се есть хиротонисатися митрополиту Киевскому в ней, егда приключится нужда, от блаженнейшаго патриарха Московского, его же изберут иже во епархии сей подлежащии боголюбезнии епископи, пречестнии архимандриты, преподобнейшии игумены священных и пречестных монастырей, преподобные иеромонахи, благоговейные иереи, преподобнии монахи61 и бояре и прочии, увещеванием и позволением тамошняго великого преславного гетмана, якоже обычай в том месте обыклый, и восприяти от него еже в мемвранах62 глаголемое деяние, и познавати онаго старейшаго и предстателя своего, якоже от него хиротонисающуся и не от вселенскаго, якоже выше реченно, ради места паче мернаго отстояния и ради часто приключающихся посреди двух царствий брани, и образом снисходительным употребляяйся по своему предревнему || (л. 31) обычаю, и подающу со смотрением ему сицевую волю.

Когда же совершает митрополит сей Киевский в сей епархии божественную и священную безкровную жертву, доспоминает впервых пречестное имя вселенского патриарха, яко сущу источнику и началу и предвосходящу всех, иже повсюду при селении и епархии63, потом патриарха Московского, якоже старейшаго своего, никому в том противящуся или прекословящу ни в чесом, якоже благословно и праведно бывшу. А иже паче писанных помысливший или иначе что восхотевший непослушенство или противность показати, Господню повелению противен будет и от онаго мздовоздательства приимет, яко пренебрегатель патриархов, сущих образов Бога одушевленных и живых. Тем же и явления ради дела сего и утвержения сия написася соборная || (л. 32) издателная грамота и во священном кодике написася же нашей Христовой Великия церкви и списавшися. И вручися блаженнейшему патриарху Московскому кир Иоакиму в лете спасительном 1686-м.

61 Исправлено черными чернилами из: монанахи.

62 Помета на левом поле теми же чернилами и тем же почерком, с отсылкой в тексте: ставленая грамота.

63 В греческом тексте: предстоящу везде над всеми приходами и епархиями.

http://www.drevnyaya.ru/vyp/2017_2/part_9.pdf

Копия неизменная патриаршего и синодального послания, данного блаженейшему патриарху Московии, называемого письмом издания, о том, что бы быть митрополии Киевской подлежащей сему патриаршему трону и рукополагаться избранному митрополиту Киевскому от него

…

Поэтому наша мерность, коей случилось занять выдающийся вселенский престол, и всей силой знающая заботу о том, что должно, и имеющая дать слово о всем от Бога ей доверенном, сие прошение приняла как благословное и справедливое, и решило, что достойным будет утвердить его письменно. И пишет вместе с синодом священных архиерееев и пречестных во святом Духе возлюбленных ее братий и сослужителей определяет, да будет святейшая епархия Киева подлежащей святейшему патриаршему трону великого и богоспасаемого города Московии, то есть рукополагаться в нем тогда, когда приключится нужда, тому, кого изберут сей епархии подлежащие боголюбивейшие епископы, почтенейшие архимандриты, преподобнейшие кафигумены священных и почтенных монастырей, преподобнейшие иеромонахи, благоговейнейшие иереи, преподобные монахи и начальники и прочие, по предложению и разрешению славного великого тамошнего гетмана, согласно возобладавшему в том месте обычаю, и получать от того так называемое, на пергаменте, деяние, и знать его как своего старца и предстоящего ему, будучи им рукоположенным, а не вселенским [патриархом], как выше сказано, по причине обширности территории, и постоянно случающихся между двумя царствами войнами, и образом снисходительным это использовать согласно его древнему обычаю, дано, по икономии, это разрешение.

Когда же будет совершать митрополит Киева в сей общине божественную и священную и безкровную жертву, то поминает в первых почтеннейшее имя вселенского патриарха как действительно источника и начала и надлежащего над всеми [там] общинами и епархиями, а затем московского патриарха как своего старца, ни в чем ему не противящемуся и не противоречащему совершенно как благословно и праведно. Помысливший же противно тому, что написанно, или по как-то по-иному возжелавший неповиновение и противостояние показать, Господнему повелению противостоит, и от него возмездие получит, как тот, кто презрел патриархов, кои есть одушевленные и живые образы Божии». Поэтому для объявления и удостоверения этого дела написано сие синодальное послание в священном кодексе нашей Христовой Великой Церкви, и подписанной вручено блаженейшему патриарху Московии киру Иоакиму в спасительный год 1686 месяц июнь, индикта.

Таким образом, своим синодальным решением 1686 г. Константинопольский патриархат предоставил Московскому патриарху по сути дела единственное право – право хиротонии (рукоположения, возведения в сан) Киевского митрополита, по-прежнему избираемого по древнему обычаю, независимо от Москвы, и то только в исключительных условиях военных действий, постоянно происходивших между двумя государствами (вероятно, Московией и Речью Посполитой).

Разбору соборной грамоты посвящено немало работ. Его ключевые выводы лучше всего сформулированы, очевидно, крупнейшим специалистом по этому вопросу епископом Григорием (В.М.Лурье, Русское православие между Киевом и Москвой, 2009):

«Основные тезисы соборной грамоты к московским царям, то есть главного документа о дальнейшей судьбе Киевской митрополии, сводятся к следующему:

Мы удовлетворяем просьбу, выраженную в царских грамотах и в прошении гетмана Запорожского, хотя она и противоречит церковным правилам: «соизволихом бытии воли вашей <…>, аще и по церковным уставом сие дело есть возбранено» (с. 178). То есть мы говорим вам «да», но делаем это лишь в качестве большого одолжения. Дальше будет видно, что это «да» относится не совсем к тому, о чем просили просители.

А именно, эта просьба противоречит тем «священным правилам», которые «повелевают, яко да сохраняются всякия церкви оправданныя, непоколебимыя и недвижимыя» (с. 178), то есть

границы всех церквей должны, в принципе, сохраняться непоколебимо и неподвижно в том виде, как они засвидетельствованы.

Но мы понимаем, что на практике не всегда можно следовать этому принципу, и что сейчас православная паства Киевской митрополии находится в трудном положении, когда сама ее

вера находится под угрозой. Поэтому мы одобряем хиротонию от Московского патриарха того кандидата, который был выбран «общим советом оной епархии» (с. 178–179). Тут отдается справедливость главному «практическому» аргументу Москвы относительно опасности унии, но тут же делается акцент на том, что одобряется лишь хиротония избранного на месте кандидата, а не назначенного Москвой. Митрополит Гедеон и на самом деле был избран на месте, но грамота, не упоминавшая в данном случае Гедеона, а излагавшая общие принципы, требовала сохранения такого порядка и на будущее (что, впрочем, уже пообещали московские власти в своем сентябрьском 1685 года послании в Киев).

Рукоположенный в Москве Киевский митрополит подсуден патриарху Московскому (с. 179). Таким образом, Московский патриархат становится для Киевского митрополита первичной

инстанцией церковного суда.

Затем было сформулировано важнейшее и абсолютно неприемлемое для Москвы требование. Ввиду его исключительной важности процитируем его целиком:

«Однако для того, чтобы сохранялась там (в митрополии) честь Вселенского престола, и чтобы не было пренебрежения и значительного нарушения в относящихся к нему (церковных) правилах, мы повелели, чтобы в митрополии сей тот, кто будет в то время митрополитом, возносил за священными литургиями на месте патриаршего имени сначала имя патриарха Вселенского, а потом, в соответствии с правилами, патриарха Московского. Последнее по причине хиротонии, которую он получает от (патриарха) Московского, и поэтому должен, согласно правилам, поминать его, а первое – ради памяти древних привилегий Вселенского престола».

Это же требование сформулировано с немного другим обоснованием в остальных документах…

Но и без всякого дальнейшего анализа очевидно, что речь о переуступке Киевской митрополии не шла: Константинополь лишь согласился делегировать Москве какую-то часть собственных прав, так и не отступаясь от юрисдикции над Киевом».

В соборной грамоте гетману Самойловичу от 9 мая 1686 г. патриарх Дионисий «предлагает при любой нужде обращаться в Константинополь, чем ненавязчиво, но отчетливо подчеркивает сохранение собственной юрисдикции над Киевом: «И если когда-либо случится у вас нужда в Великой Церкви Христовой («Великая Церковь» – одно из официальных наименований Константинопольского патриархата), не смущаясь, обратитесь к ее материнской утробе, и получите несомненное разрешение ваших вопросов, и ответы, и предписания». Эта фраза в общем контексте переписки читается как прозрачный намек на сохранение юрисдикции Константинополя над Киевом, а не как простое следствие первенства чести Константинопольского престола».

В майской 1686 г. грамоте патриарха Дионисия московским царям «особый акцент делается на подробностях процедуры избрания кандидата на Киевскую митрополию (с. 174–175). Этим дается понять, что назначение кандидата из Москвы категорически неприемлемо. Обоснование необходимости поминать вначале Константинопольского патриарха тут дано с наибольшей подробностью: «…потому что от него все благое во все пределы вселенной подается, и он является источником всего, и, действуя в порядке снисхождения, по вышеназванным причинам (имеется в виду необходимость дать пастыря украинской пастве), он передает престолу патриарха Московского подчинение сего (то есть митрополита Киевского)». Вот тут уже сказано без всяких экивоков, что подчинение Московскому патриарху Киевского митрополита становится возможным лишь в более общих рамках подчинения этого митрополита патриарху Константинопольскому».

«Теперь можно в самом общем виде подытожить суть официальных документов, выданных в Константинополе:

Киевская митрополия остается в составе Константинопольского патриархата.

Поставление митрополита Гедеона в Москве было незаконным и может быть принято только по икономии, то есть как нарушение, допускаемое в качестве выбора наименьшего зла.

На будущее митрополиты Киевские могут поставляться в Москве и относиться к Московскому патриарху как к первичной инстанции церковного суда.

В процесс выбора кандидата на Киевскую митрополию церковные и светские власти Москвы не имеют права вмешиваться.

В качестве видимого символа сохранения юрисдикции Константинополя над Киевом в митрополии обязательно должно сохраниться поминовение Константинопольского патриарха на первом месте, перед патриархом Московским.

Московский патриарх имеет власть над митрополитом Киевским лишь в пределах тех полномочий, которые делегированы ему патриархом Константинопольским (об этом особенно ясно сказано в послании патриарха Дионисия царям при объяснении смысла богослужебного поминовения патриарха Константинопольского).

Само собой разумеется, что все права Московского патриархата на Киевскую митрополию возникают лишь на основании Соборного решения 1686 года. Тем самым никакая мысль о якобы исконных, с 1593 года, правах Москвы на Киевскую митрополию не допускается.

Другими словами, согласно грамотам 1686 года, Московский патриарх назначается только представителем или наместником Вселенского патриарха в Киевской митрополии. При этом границы Константинопольского патриархата остаются совершенно неизменными, а Киевская митрополия лишь только временно передается в юрисдикцию Московского патриарха ввиду особых и исключительных обстоятельств».

«Таким образом, якобы имевшее место в 1686 году переподчинение Киевской митрополии Московскому патриарху является историческим мифом.

Константинопольский собор 1686 года и патриарх Иерусалимский Досифей отказались признать законным вторжение [Московского] патриарха Иоакима в украинские дела и согласились лишь передать Московскому патриарху права наместника, или экзарха Вселенского престола».

В свете анализа как имеющихся текстов (двух соборных грамот 1686 г., сопроводительных посланий Константинопольского патриарха Дионисия IV, других документов) неопровержимо следует, что никакой передачи канонической территории Киевской митрополии Московскому патриархату в 1686 году с юридической точки зрения не было.

Поэтому высказанное в предыдущем посте авторское мнение «Синодальное письмо Константинопольского патриархата 1686 годапередавало Московскому патриарху… контроль над территорией всей Киевской митрополии» оказалось более близким к желаемой интерпретации решения 1686 г. со стороны Московского патриархата, нежели соответствующим содержанию оригинального текста Синодального письма Константинопольского патриархата.

Отсутствие юридической передачи канонической территории Киевской митрополии Москве в 1686 г. позволило Константинопольскому патриархату в 1924 г. признать на части исторической территории Киевской митрополии создание автокефальной Польской православной церкви, а в 1942-44 г. – осуществить временное восстановление автокефальной Белорусской православной церкви (формально провозглашенной еще в 1923 г.).

Таким образом, Заявление Синода РПЦ от 15 октября 2018 г. в части утверждений о якобы передаче Константинопольским патриархатом Киевской митрополии и ее канонической территории Московскому патриархату подтверждения в документах 1686 г. не находит.

Президент Петро Порошенко провів зустріч в членами постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.

«Я ініціював цю зустріч для того, що подякувати нашій парламентській делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи за перемогу. Я думаю, що це є дуже вдалий приклад, коли всі політичні сили, або абсолютна більшість політичних сил консолідуються під час перебування у міжнародних політичних організаціях, таких як Парламентська асамблея Ради Європи, консолідуються навколо національних інтересів України»,  - сказав Петро Порошенко українським парламентарям.

За його словами, це дуже важливо, бо «сценарій росіян був у тому, щоб провести «тріумфальну російську осінь або російську весну» у Страсбурзі». Він додав, що вони хотіли показати, що «та поведінка, яку демонструє зараз Росія в усьому світі, але в першу чергу в Україні під час незаконної анексії Криму, під час агресії проти нас на сході нашої держави, вона є прийнятною і нікуди західні демократії не дінуться, проковтнуть і все можна вирішити грошима, в тому числі внеском чи не внеском у бюджет ПАРЄ російських грошей».

«Я думаю, що було дуже символічно продемонструвати, що не гроші все вирішують, що цінності для Європи є першим пріоритетом»,  - наголосив Президент, додавши, що українські парламентарі, перебуваючи у складі різних політичних груп ПАРЄ змогли мобілізувати рішення, яке чітко підтверджує ціннісний характер Ради Європи», - наголосив Петро Порошенко.

Глава держави особливо відзначив роль кожного народного депутата, який у складі парламентської делегації, працює у  ПАРЄ. Він також окремо відзначив і роль українських дипломатів, які працюють у Парламентській асамблеї РЄ.

Президент зазначив: «Крок за кроком ми відновлюємо справедливість, яка дозволить нам повернути Донбас в Україну і Україну на Донбас, повернути Крим в Україну і Україну в Крим. І зробити низку дуже важливих речей для відновлення територіальної цілісності».

«Консолідацію, яка так чудово народилася і продемонструвала свою ефективність, треба зберігати»,  -також зазначив Петро Порошенко.

Президент розповів, що бачив ті кадри, які облетіли весь світ. «Важливо те, як це висвітлювали на російських телеканалах. Їм уже потрібен перекладач, бо слова українського Гімну для них як зброя наша найбільш ефективна. Я готовий це визнати, що український Гімн – це сильна зброя. А ваше виконання, не по вокальних даних – було абсолютно бездоганним», - сказав він.

За його словами, наші скоординовані дії привели до позицій, які не дали Росії забезпечити реванш: «Вони розгублені, вони не знають, що робити... Так само, як вони розгублені в питаннях церкви. Думаю, що це лише мобілізує нас на ефективні подальші кроки і наша координація принесе додаткові результати».

Президент також додав, що українська делегація у Страсбурзі мала можливість продемонструвати, що це не є і не буде лише проблемою України.

Незважаючи на падіння винищування Су-27УБ на Вінниччині, внаслідок якого загинули два пілота, військові навчання "Чисте небо-2018" триватимуть і далі. Таке рішення ухвалило спільне керівництво вишколу, звітує прес-центр командування Повітряних сил Збройних сил України.

Нині триває розслідування авіаційної катастрофи. На місці працює група офіцерів ВПС, спеціалісти літаючої аві-технічної лабораторії та інші фахівці. У Генеральному штабі ЗСУ наголошують, що вся авіація, яка бере участь у навчаннях відповідає необхідним технічним вимогам і пройшла відповідні дозвільні процедури.

Винищувач впав напередодні, 16-го жовтня, близько 17-ї години поблизу села Уланів – це між населеними пунктами Бердичів та Хмільник. Загинули двоє армійців – екіпаж літака. Тіла льотчиків вже знайшли. Су-27УБ належав 831-й бригаді тактичної авіації із Миргорода Полтавської області.

Нині оприлюднили ім'я одного із загиблих – полковник Іван Миколайович Петренко. Він був начальником авіації повітряного командування "Схід", досвідчений пілот.

Ім'я іншого загиблого армійця поки не повідомляють. Але раніше з'являлася інформація, що це американський нацгвардієць. У командуванні ВПС США в Європі та Азії підтвердили участь свого військовослужбовця у польоті. Однак про його долю поки нічого не інформують.

Стало відоме ім'я військовослужбовця повітряних сил Національної гвардії Сполучених Штатів Америки, який загинув внаслідок падіння винищувача Су-27 на Вінниччині. Це підполковник Сет Нерінг із позивним "Джетро", повідомляє у Twitter кореспондент NBC у Пентагоні Ханс Ніколс.

Крім того, стало відомо, що винищувач СУ-27УБ, який розбився, ще влітку перебував на ремонті. Про це повідомив міністр оборони Степан Полторак. Проте конкретна причина падіння літака поки що невідома.

 >

Стало відомо ім'я українського пілота, який загинув у аварії Су-27

"Проходять навчання, вони завершуються 23-го жовтня. Були планові ознайомчо-сумісні польоти, які були на встановленому маршруті, відповідно до плану завдань навчань і, ви знаєте, що сталася трагедія… Причини поки невідомі, але що стосується літака, то він у цьому році, якщо я точно не помиляюся, у липні пройшов ремонт, і ми його отримали із заводу. Тому, зараз йде робота. "Чорну скриньку" знайшли. Розслідування проводиться", – зазначив чільник Міноборони.

Трагедія сталася у вівторок, 16-го жовтня, поблизу села Уланів – між населеними пунктами Бердичів та Хмільник. Екіпаж із двох пілотів загинув. Винищувач належав 831-й бригаді тактичної авіації з Миргорода Полтавської області. Військова прокуратура опитала вже два десятки свідків. Нині проводяться судові-медичні експертизи, зокрема, досліджуються зразки палива, яким заправлявся літак.

У вівторок, 16 жовтня 2018 року, в районі села Уланів Вінницької області розбився винищувач Су-27. Про таке інформують у прес-службі Генштабу ЗСУ.

Читайте також: "Літак почало "крутити" ще над селом, пілоти відвели його в поле": нові подробиці аварії Су-27 – фото, відео

Військові повідомляють, що інцидент стався під час навчально-бойового польоту. "5 канал" отримав коментар від тимчасового виконувача обов'язків начальника прес-центру командування Повітряних сил ЗСУ Дмитра Струтинського.

"Близько 17-ї години в районі села Уланів (між населеними пунктами Бердичів і Хмільник) у ході виконання навчально-бойового польоту впав літак Су-27. Здійснюються пошуково-рятувальні заходи. Інформація щодо пілотів та іншого буде озвучена пізніше", – йдеться у повідомленні.

Згодом у Генштабі повідомили, що в авіакатастрофі загинули два пілоти.