Записи анархіста 21 ст. від 22.07.19 р. Вибори 21.07.19

22 липня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 22.07.19 р. 



Вибори 21.07.19

Волею долі і роботи я був присутній на виборах нашого виборчого округу №116 і спостерігав за діяльністю кількох виборчих дільниць одночасно, але найбільше за дільницею № 462143, бо моє робоче місце знаходилося майже в притул. І що можу сказати? Якщо коротко: дуже добре. Далі – детальніше.
Спершу зауважу, що приймав участь у багатьох вже виборах в Україні і як член виборчої комісії, і як керівник штабу по виборах народного депутата, а в іншому випадку – як член команди, тобто хочу сказати тим, що знаю виборчий процес в усіх аспектах включно з видами фальсифікацій, проти яких був завжди не в агресивному форматі, а моральному. І саме тому я щасливий, що вибори в Україні починають бути чесними і завдяки більш суворому законодавству за фальшування, як і суто моральному аспекті, коли і не виникає бажання щось підтасовувати.
Ще одною проблемою було класичне становище за технологією «Совка», що називалося «право вибору без вибору», тобто це або вибір поміж комуністом і комуністом й нікого більше, або один «прохідний» відомий кандидат і купа невідомої дрібноти типу безкінечного обрання Юхима Звягільського або на тепер – Андрія Деркача. На щастя, це в минулому. Відтепер вибір величезний і це гарно.
Тому і саме тому я вважаю Позачергові вибори народних депутатів України 21 липня 2019 року дуже вдалими і правильними. Зрозуміло, що Мукачеве нікуди не поділося, але якщо раніше воно було за взірець, то цього разу воно є за виняток, а це суттєва різниця. В цілому вибори проходили спокійно і розмірено, а головне – чесно! І в тому найбільша заслуга самих людей, тобто всіх учасників виборчого процесу від виборців, що не думають про як найвигідніше продати свій голос, так і членів комісій, що не намагаються заробити на фальсифікаціях, що було тотально поширено раніше. Без всілякої нарочитої парадності і буфонади люди просто виконували свій громадянський обов’язок, що і тішить: ми вже стаємо цивілізованим народом з європейською ментальністю. Не знаю як кому, а для мене це є важливо, тому що існує два види анархізму, де перший є дикунський за «правом сили» і його антитеза цивілізованого анархізму за «силою права». 
Підсумки виборів є окремою темою обговорення і про то трошки потім.

(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Записи анархіста 21 ст. від 21.07.19 р. Слуги рабів

21 липня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 21.07.19 р. 

Слуги рабів

Написав заголовок "Слуги рабів" і зрозумів, що продовження непотрібне - все сказано, тому додав з недавнього минулого, яке вже також стає ретро.



Вибори Президента України 2019 і «феномен блазня»

Проблема перша і найголовніша для України знаходиться поза її межами, а саме в Російській Федерації, де панує переконання, що Україна, як територія, та все її населення є їх особистою абсолютною власністю більше навіть за нікчемний Крим і ще більш нікчемний шматок Донбасу. Не просто саме пособі здеградоване імперським снобізмом керівництво Рефії, але величезна маса простолюду там вважає Україну своєю невід’ємною часткою. Тобто зміна когось персонально на посаді вищого керівництва чи в РФ, чи в Україні не змінить самої проблеми, яка набула на цей час прихованого міждержавного воєнного конфлікту. Офіційно ніякої війни немає, оскільки керівництво РФ намагається будь що зробити винуватими українську сторону за сценарієм війни 2008-го року з Грузією. Для нас тим більше безглуздо оголошувати офіційно війну Рефії, що дасть змогу ЗС РФ застосувати весь свій військовий арсенал включно до ядерного. Висновок напрошується невтішний: війну для України можна припинити тільки одним шляхом повної і безумовної капітуляції до стану колишньої УРСР, або і сучасного Криму. Навряд чи це можливо для України за най-найзрадливішої влади, як і можливий розвал-деінтеграція РФ ситуації не змінить, оскільки відбудеться мультиплікація різноманітних Кадирових тощо. Можуть навіть Крим повернути і з Донбасу забратися, але агресії як такої то не припинить. Тому для України надовго є і буде головною тема «Si vis pacem, para bellum» (хочеш миру – готуйся до війни) без інших варіантів. А в НАТО чи без – то нюанси.
Наступна актуальна тема, що однозначно пролонгація терміну президентства Петра Порошенка означає стабільність і визначеність ситуації в Україні, а обрання будь-кого іншого навпаки буде поверненням до стану соціально-економіно-політичної турбулентності та невизначеності. Історична практика доводить, що ідеально хорошої для всіх влади не існує, отож варто цінувати те, що маємо. Тому особисто я волів би отримати в першому турі перемогу Петра Порошенка десь 53-55%, а щоб другим став блазень Зеленський і тим відшмагав весь наш зарозумілий політикум. Не хотілося, щоб у другому турі опинилися ці ж обоє, бо то для країни стає приниженням, коли потужний політик перемагає блазня, або й навпаки – не перемагає. Я, принагідно зазначу, не бачу великої трагедії у перемозі блазня, оскільки це просто призведе до самоліквідації посади Президента в Україні. Вплив Порошенка є багато в чому харизматичний, а не посадовий, тому Зеленському дістанеться варіант стану за президентства Віктора Ющенка у вигляді якоїсь формальної влади і нема на то ради. Україна пережила вже стільки, що блазень як президент не є проблема, хоча термін «псевдо-держави» Україна тим посилить в Світі однозначно на радість кремлівській наволочі.
Зате ми маємо в тому всьому одну головну позитивну якість: демократія в Україні вже реально існує, оскільки ніхто не може передбачити можливий підсумок президентських виборів 2019-ть. Ніхто! І це чудово! А ще чудово, що проявився в українському політикумі так званий «феномен блазня». В принципі, в політиці таке явище не є новим і ми знаємо офіційного блазня в російській політиці Жириновського, а в нас цей варіант приміряв політик Олег Ляшко з вилами та іншими чудасіями, але з інтелектом в нього явно слабенько, бо тато явно не юрист. Просто блазень Зеленський абсолютно до цього часу в реальній політиці не заявлявся і це його дебют, причому феноменальний. Чому так? А тому що як сама природа політичного дійства має в основі своєрідну гру правдоподібно брехати, так і природа гумору є викривальна і побудована на правді, що і створює смішну колізію. Буквально кожен анекдот є викривальна правда в ситуативному оформленні. Правда – це головна тема в кожного блазня! І ще одна важлива риса для блазнів, які часто є досить розумні люди, але щоб публіка веселилась, блазень робить все, щоб присутні люди почували себе розумнішими за нього. Тобто від блазня ми чуємо реально правду і при тому почуваємо себе розумними людьми зі значно завищеною самоповагою.
Тепер порівняйте з політиками, які навпаки брехню намагаються різними викрутасами подавати за правду і ще й тішаться, коли їм це вдається: - От ну не лохи? – повірили! Друга постійна річ для політика є переконання, що він розумніший за інших людей, тому дуже часто вони виступають перед публікою, неначе перед тупими і нерозумними істотами. Беруться пояснювати прості думки і відомі всім теми неначе роблять неймовірне відкриття, а насправді просто маніпулюють всім тим. Коли політик справді розумна людина, то це спрацьовує, але коли це чмо типу Ромчика Безсмертного і йому подібних, то окрім огиди жодного іншого відчуття то не викликає. Люди плюються і відвертаються, бо розуміють нікчемність таких політиканчиків, а ті в свою чергу ображаються на «тупість людську», бо їх не розуміють і не оцінюють належно. В тому і справа, що люди все розуміють! І належно оцінюють наявністю відсутності голосів підтримки. Фактично саме феномен блазня Зеленського вказав всім українським політикам хто вони є насправді в очах українського народу, бо як кажуть: все пізнається у порівнянні. Ось і маємо з чим порівнювати. До речі, я несподівано дізнався, що най об’єктивніший рейтинг політиків є ставки у букмекерів на їх перемогу. Там дійсно максимально наближено до правди, хоча і не на всі 100% також.
Я вдячний блазню Зеленському, що він як в тій інтермедії маріонеток веселун Арлекін відлупцював дрючком весь зажерливий дурнуватий політичний бомонд України. Водночас тільки недолугий не знає, що Зеленський є ставлеником з Рефії. В Кремлі взагалі якась пошесть на просування блазнів на владні посади в різних країнах: там їх Земан, а там є їх Орбан, там чмо Додон, ще й за вар’ята Трампа цілком їх заслуга, а зараз українцям Зеленського підсувають. В світових ляльководів бавляться, кремлівські падли.
Щоб не завершувати допис на поганому я розповім суто наш український політичний момент: знайомий критикує Порошенка і хвалить іншого кандидата, а його питають про докази щодо критики і він посилається на матеріали журналістів, але тоді йому закидають, що і проти його кандидата є публікації негативного змісту і тут він видає шикарну неспростовну тезу: проти Порошенка чесні журналісти розслідують, а проти його кандидата всі журналісти підкуплені владою. І що тут відповісти маєш? Логіка безапеляційна і непробивна. Такі ми є. Але на цьому історія не завершується: дещо потім цей самий знайомий зізнається, що буде на виборах спостерігачем від того самого нелюбого йому Порошенка. Я поцікавився, що то він хоче викрити можливі фальсифікації з того боку, але відповідь була щиро українська: - Ні, там більше платять і гарантія більша, а то Юля як програла в другому турі – нікому не заплатила. Далі знову неспростовний аргумент: - То все наші гроші! Накрали! Класика жанру і «no comment»
І якщо зайшлося про фальсифікації на виборах, то уявіть мізансцену, коли поліціянт бігає вночі вулицею і кричить, щоб люди виходили, бо ось там грабують і вбивають. Люди резонно вкажуть йому, що а ти нащо тоді? Хто є тут поліцейський? Хто має битися зі злочинцями, як не він, бо ж то і є його призначення. Аналогічно це стосується щодо політиків, що приймають участь у виборах, але при тому галасують про можливі фальсифікації. Гей, Йоськи, якщо ви не знаєте, то варто підказати, що взаємоконтроль всіх учасників у виборах і є головним запобіжником від фальсифікацій. Ще самі виборці непродажні й спостерігачі від громадських організацій для контролю чесних виборів потрібні, як і екзит-поли. Але коли всі свідомо займаються фальсифікаціями і тільки змагаються, хто кого більше обдурить, то це не вибори, а їх профанація та фікція. Як і переможець не є легітимною владою. Тільки чесні вибори творять правдиво легітимну владу! Навіть якщо то буде блазень. Значить такою є воля більшості народу. І крапка.

Богдан Гордасевич
22 березня 2019 р.
Львів-Рясне

Постфактум на «день тиші»

Дуже подобається мені вислів: Кожен народ заслуговує на ту владу, яку він має. Мене дуже хвилює результат майбутніх виборів Президента України саме для визначення, який ми є народ: вже європейський чи ще євроазійський? Приємно, що маємо  насправді демократичні вибори і конкуренцію, як і масу кандидатів що називається: до вибору - до кольору! Хтось гарно пожартував, що це наше всенародне ЗНО. Зовнішнє незалежне оцінювання обов'язково відбудеться за результатами виборів 31 березня, бо це важливий показник для Світу хто ми насправді є: державний народ чи ні. Чи є Україна правдиво Суверенна Держава чи таки псевдо-держава керована зовні. Побачимо. Наразі я закликаю всіх 31-го березня прийти на наше всеукраїнське ЗНО - на вибори Президента України і проголосувати згідно своїм уподобанням. І най діється Воля Божа.
Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
30 березня 2019 р.
Я вже проголосував за Петра Порошенка.11:26 31.03.2019

Ukraine - failed state?

Люблю прислів'я Жоржа Дикого: Маю дві новини і обидві погані - з якої розпочати?
Результати першого туру виборів Президента України багатьох шокували, у тому числі і мене, хоча поклавши руку на серце, маю визнати, що передчуття чогось подібного в мене були. Є одна, пробачте на слові, бо то насправді не людина, а худобина, і є вона міністром соціальної політики Кабінету Міністрів України на ймення Андрій Рева. Я не маю бажання розгорнуто аналізувати діяльність цього виродка, результати якої вже кілька років зло спостерігав та відчував на собі й родині, а мовчки покажу на Україну з екрану ЦВКа суцільно зеленою він обурення людей на результати діяльності в першу чергу ось цього міністра. Скажу також, що коли 31-го березня я чув коло дільниці, як наші пенсіонери перемовлялися і казали одне-одному: -Треба голосувати за нашого президента! - я подумки собі примовляв: - Святі, святі люди, що терплять знущання мізерними пенсіями і все одно переживають за державу.
Я горджуся своєю Львівщиною, як і Тернопільщиною, які не позеленіли, як майже вся Україна. Що там казати, якщо навіть Винничина позеленіла від злості на вихідців з її середовища земляків і Реву, і Гройсмана, і Петра Порошенка включно, який однозначно несе персональну відповідальність за нікчемну діяльність міністра соцполітики А. Реву. Для чого я це все пишу саме зараз? Тому що перед першим туром то було деструктивно, а після другого може стати неактуальним, якщо Петро Порошенко не усвідомить де він і через кого так підзалетів. Всі ті виплати і доплати мудрили Реви перед виборами спрацювали на "за", а якраз "проти", бо люди у нас вже мають гідність. Україна позеленіла від злості, а причина тому - хибна соціальна політика Уряду і Президента України, що довірили це впроваджувати такій нікчемній істоті, як Андрій Рева. Так, вони вважали його надійним перевіреним чиновником зі своєї "старої винницької гвардії", але не так сталося, як гадалося. Порошенко має усвідомити, що його кадрова політика була дуже і дуже хибною починаючи від його друга любого Саакашвілі і тою купою кревних ворогів серед депутатів у його ж фракції БПП у Верховній Раді.Це і є дві мої погані новини для Петра Порошенка: вибори майже програні, а причина того не так у ворогах, як у "любих друзях"
Знову ж для чого я це пишу: не все є програно ще в абсолюті і шанс перемінити ситуацію існує. Невеликий, але він є. Я б підказав, але про то і вороги пронюхають, а я цього не хочу, тому промовчу. Сподіваюсь, що Петро Порошенко його сам знайде, що і стане перевіркою на його реальну політичну могутність. Три тижні на то в нього є. Вперед! Час пішов!

Гордасевич Богдан
2 квітня 2019
Львів-Рясне
(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Записи анархіста 21 ст. від 20.07.19 р. А воюємо!

20 липня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 20.07.19 р. 

А воюємо!



Відкладем війну на потім

Співдоповідь Богдана Гордасевича з нагоди 20-ї річниці Дня Незалежності України.

Спробую висловити своє бачення процесів, які окреслено у доповіді Президента України Віктора Януковича з нагоди 20-річчя Дня Незалежності України.
Загалом доповідь дуже фахова і позитивна. Я її прослухав і у виконанні першої особи держави, а тоді ще уважно перечитав завдяки електронній розсилці. Раджу також уважно і без поспіху перечитати доповідь кожному, хто роздумує над своїм майбутнім, своїх рідних і держави загалом. Зрозуміло, що це повністю добровільна річ і робити її варто як роздум над прочитаним, а не як причину для злослів'я тощо. Принаймні вже ясно, що підготували доповідь якісно, а це вже говорить багато що і про Віктора Януковича, і його команду помічників. Час покаже, які будуть розбіжності між словом і ділом. Проте не потрібно забувати, що ці розбіжності як і відповідність залежать так само і від нас, громадян країни: від нашої підтримки чи обструкції до задекларованого в доповіді президента України поставатиме і реальність нашого буття.
Чим у першу чергу цінна доповідь? Вона дає стислий виклад глобального світогляду теперішнього президента України та його команди. І як на мою думку - це є не найгірший варіант ідейних постулатів. Однозначно немає домінування пріоритетності стосунків з Росією і бажання об'єднання з нею в різних формах кооперуючого поглинання України. Для мене найголовніше наразі є задекларована "стратегічна багатовекторність", як ознака, що ми не збираємося обмежувати свій наявний суверенітет України різними договорами типу "Митний союз" чи вступ до НАТО і тому подібне.
Взагалі мені важко зрозуміти, чому українська політика і політики-персони такі безхребетні лакузи, коли транзитна домінанта енергоносіїв по нашій території робить саме Україну головним чинником у цьому процесі. Це не Європа залежить від Росії за поставками газу, а від України вона залежить! І Росія залежить від України, яка може і повинна в разі невигідних позицій економічного плану відмовитись від транзиту газу з Росії по своїй території. І все! Ми диктуємо умови, а не нам! Не просимо - вимагаємо! Сподіваюсь у Януковича стане на це здорової й розумної наглості - дуже сподіваюся!
Від позицій у питанні якою буде далі Україна у зовнішній політиці: чи прохач, чи розпорядник,- з того буде ясно і політика в середині країни. Зокрема, щоб реформи не робились для проформи, як теперішня пенсійна під замовлення вимог МВФ. Або судова теперішня реорганізація остаточно перетворило убоге правочинство періоду Кучми і Ющенка у просто безбожний судомазохізм сучасної формації. Якщо суди виносять масово безглузді постанови, а правоохоронці зайняті творенням соціальної опозиції спрямованої проти влади та ще організацією провокацій масових безладів в державі з боку різних політугруповань, зокрема варто згадати цьогорічні події у січні в Запоріжжі, 9 травня у Львові, або умисний ажіотаж навколо справи Тимошенко з постійними бійками правоохоронців з власними провокаторами включно аж по 24 серпня - то що це за правова держава? Демонстрація сили чи безсилля? Більше всього демонстрація дурості, що явно суперечить розумним принципам доповіді президента.
Отже якщо Віктор Янукович реально хоче виконувати те, що було задекларовано в його доповіді - це дуже скоро стане ясно, як і те, що він блефує і доповідь є бутафорією для обману народу. Що буде тоді, коли обман усвідомить народ, весь народ від Заходу до Сходу - важко спрогнозувати. Революцію заради Тимошенко і Луценка ніхто робити не буде, а ось просто новітня коліївщина може відбутись, як в Лівії чи Сирії зараз, тому раджу президенту України та його команді дотримуватись обіцянок, тим більше таких позитивних.
А громадськості України варто узятись за публічне обговорення доповіді Президента України, щоб зафіксувати і постійно контролювати порушення слів президентом. Мужик сказав - мужик зробив. От Ющенко сказав: "Ці руки нічого не брали" - і дотримав слова: так і не взявся до роботи за всі 5 років свого президентства. Тут дорікнути нічим - чисті руки. Ще б совість була такою ж чистою.
А Вона робила так і таке, щоб краще була допомагала Ющенкові...
Моя думка чітка і виважена: будувати подальше майбуття України на поглибленні внутрішньої конфронтації з владою є безглуздим шляхом в нікуди. Потрібно не воювати з владою на знищення, а змушувати владу дотримуватись своїх слів та обіцянок, які є досить позитивного змісту. І тільки тоді, коли влада явно буде чинити порушення і злочини проти народу, тільки тоді варто починати війну з нею.
Повторюю всоте: війна з владою - це закінчення опозиційної боротьби, а не початок. Навпаки: треба почати з мирних умовлянь і перемовин, публічного контролю, підтримки всього позитивного і прогресивного в діях влади, що корисно для країни. А не: апріорі не приймаю всього, що йде від Януковича, Азарова чи Табачника. Це глобальна дурість.
Боротися треба не за владу, а за Україну! Так закликали робити наші герої: Степан Бандера і Роман Шухевич. Я з ними згоден, а тому й пропоную наступне: є доповідь і конкретні декларації та обіцянки, отож прошу до роботи пане президенте України Віктор Янукович з командою. По справах - і результат, і відповідальність буде.

Львів,
28 серпня 2011 р.
(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Записи анархіста 21 ст. від 19.07.19 р. Було і є

19  липня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 19.07.19 р. 

Було і є



Чергова 21-а річниця проголошення Державного Суверенітету України

Сьогодні 16 липня відзначаємо 21 річницю проголошення Державного суверенітету України в межах СРСР. На той час 1990 року це не стало для нашого суспільства надто визначною подією, тому що аналогічні заяви про державний суверенітет зробили майже усі республіки СРСР, а до того ж Україна числилась на той час проголошеної КПРС "Горбачовської перебудови" на весь союз як "оазою застою" під владною рукою першого секретаря компартії України Володимира Щербицького.
Однозначно що ніхто ні у нас, ні в світі не очікував такого масштабного обвалу економіки і розвалу СРСР, через що всі працювали над процесом, що зараз мав би назву "реструктуризації"  тоталітарного за будовою держапарату і домінанти компартійного чинника в його структурі. Бо то було дивне утворення, коли існувало два паралельних державних апарати, один з яких мав статус "де юре" на керунок державою як структура Рад і їх виконкомів він низу до гори, а поряд існувала структура КПРС він нижніх ланок парторганізацій до районних, обласних, республіканських і аж ЦеКа, де власне і перебувала реальна влада "де факто".
Проблема перебудови Горбачова була в тому, що нормальна за наміром ідея: передати реальну владу від компартії в руки Рад - не набрала потрібної динаміки та підтримки. Однозначно тепер зрозуміло, що реформатор з Горбачова вийшов поганий, а його єдиною найголовнішою заслугою є те, що він свідомо провів надшвидкий вивід радянських військ з-за кордону як з Афгану, так і країн Східної Європи, а друга велика заслуга Горбачова відбулась вже поза його бажанням: він спричинив до мирного розвалу СРСР на окремі держави. За це варто бути вдячним Горбачову всім нам, навіть при всіх інших негативах з його боку. Однозначно мирне звільнення країн від окупації радянськими військами і мирний розвал СРСР - це є заслуга, тому що приклад Югославії показує, як ті самі процеси мають інші етапи і криваві наслідки, а в масштабах СРСР це б набуло масштабів світової катастрофи, тому що ядерна зброя була і то нарізно!
Час летить і ми вже давно позабували тодішні реалії і фекалії, що і добре! В мене зберігся значний архів преси з того часу, але не буду займатись його аналізом - надто складне завдання, а простіше відтворити себе у тодішньому форматі.
Безперечно на той час я не міг собі навіть уявити Україну - незалежною державою. І в тому нема нічого дивного, якщо до нас приїжджали президент США Буш-старший і прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Теччер, щоб умовляти не виходити с СРСР - ці світові лідери не бачили України суверенною державою, то що вже казати про нас, простих смертних, що виросли в "імперії зла" і "тюрмі народів" тоталітарному СРСР...
Однозначно я був проти розвалу СРСР! Для мене було безглуздим руйнувати те, що вже збудовано такими титанічними зусиллями народу, включно з єдиною грошовою одиницею та масштабною економічною спеціалізацією регіонів, глобальністю економічних зв'язків і обов'язків тощо. Тим більше була гарна аналогія правильної взаємодії такого державного утворення як США, і до подібної структури Об'єднаної Європи йшлося поряд з нами - чи міг я мислити іншими категоріями? Ні. Просто я був наївним мрійником і не міг розрізнити примусове тоталітарне єднання з добровільним на взаємовигоді і взаємоповазі.
Зараз я можу чітко стверджувати, що головною причиною розвалу СРСР попри всі економічні фактори було і є те суб'єктивне явище, яке образно можна охарактеризувати як "імперський великодержавний снобізм великоросов, а особливо - москалів" Не буду вдаватись в деталі термінологічних роз'яснень, але я кажу про "великоросів" як сукупність людей з різних етносів, що денаціоналізувались у формацію "радянський народ" і розмовляючи виключно російською ототожнювали себе з російським народом і його культурою, хоча навіть фізіологічно на є такими. Просто розсіяні по цілому Союзу ці люди яко "русскиє" були носіями великоруського імперського снобізму, але безперечними лідерами цього снобізму і зневаги до інших було у москалів: мешканців цілої Московської області - цього мегаполісу мега-економічного і мега-політичного центру влади в СРСР.
Пригадую щодо цього цікавий епізод, коли хлопчина дійсно за всіма фізичними і мовними параметрами росіянин з-за Уралу почувши наші анекдоти стосовно москалів відреагував специфічно на своє розуміння теми і сказав наступне: "А у нас тоже москвичей очень не любят".
Не претендую на визнання абсолютності мого висновку, проте я був і є переконаний у першопричині розвалу СРСР лежить суто суб'єктивний фактор "імперського шовінізму", як і в сучасній нам Україні фактори суб'єктивні заважають нам жити і будувати нормальну державу значно більше за всі об'єктивні фактори, про що і хочу далі поговорити у своїх наступних нарисах.
Наразі нагадую про подію 21-річної давності, щоб попередити про наближення події важливішої - 20-ліття  проголошення Дня Незалежності України. Вважаю, що варто обговорити цей етап в ретроспекції всім бажаючим, до чого і запрошую.

Богдан Гордасевич
м. Львів-Рясне
2011 р.
(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Чи варті ми їх, що гинуть щодня на фронті?

20.07.19 09:45 У 24-й бригаді повідомили обставини нападу російської розвідгрупи і загибелі українських воїнів Романа Джерелейка і Олександра Бардалима
Пресслужба 24-ї окремої механізованої бригади оприлюднила подробиці загибелі двох українських воїнів 19 липня 2019 року.

Як передає Цензор.НЕТ, про це йдеться в фейсбуці 24-ї ОМБ.

У повідомленні зазначається: "19.07.2019 року під час інженерного обладнання позицій солдат Джерелейко Роман Васильович зазнав кульового поранення від рук ворожого снайпера. Медик, що своєчасно прибув із сусідньої позиції, кваліфіковано надав йому першу медичну допомогу. Після оповіщення через чергові засоби зв’язку на місце події одразу прибули командир роти та командир взводу старшина Бардалим О.В., які особисто почали здійснювати евакуацію солдата Джерелейка. За 15 метрів від позиції, під час закріплення тяжкопораненого на ношах, ворог поцілив вдруге – цього разу в командира взводу, старшину Бардалима Олександра Володимировича. Характер поранення був несумісним з життям і протягом хвилини Сашко помер на руках свого командира роти.

Незважаючи на продовження обстрілу та небезпеку, бійцям вдалось евакуювати тяжкопораненого солдата Джерелейка. Медики робили усе можливе, щоб врятувати бійця, але, на жаль, велика крововтрата та характер поранення не дали йому шансів на життя і у міській лікарні м. Курахове він помер.

Солдат Джерелейко Роман Васильович, 04.11.1988 р.н. був родом із м.Волочиськ, що на Хмельниччині. В нього залишились матір, батько, а також син Данило, 2012 р.н.

Читайте на "Цензор.НЕТ": Ворог за минулу добу 26 разів атакував позиції ОС: загинуло двоє бійців, троє травмовано


Старшина Бардалим Олександр Володимирович, 13.02.1986 р.н. - родом із м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області. Він був на війні з 2015 року і планував повернутись на якийсь час до своєї сім’ї, яку дуже любив і цінував, щоб відпочити. Проте, незважаючи на те, що до його звільнення з лав ЗСУ залишалось всього 20 діб, він, не вагаючись, кинувся рятувати пораненого…як виявилось, ціною власного життя. В нього залишилась дружина та син Денис, 2012 р.н.

Старшина Бардалим О.В. та солдат Джерелейко Р.В. були гідними воїнами Королівської бригади, які віддали свої життя за власну країну та загинули як герої".

Українка Ольга Харлан виборола золоту медаль

Українська тенісистка Ольга Харлан. Фото: НОК України у Facebook
Українська тенісистка Ольга Харлан. Фото: НОК України у Facebook
Українка Ольга Харлан виборола золоту медаль чемпіонату світу з фехтування
20 лип 2019, 21:52

Ольга Харлан, лідер збірної України з фехтування, виборола золоту медаль чемпіонату світу.

У суботу, 20 липня, на світовому форумі в Будапешті Харлан здобула першість. У фіналі 28-річна спортсменка з України з рахунком 15:14 перемогла семиразову чемпіонку світу Софью Вєлікую з Російської Федерації. Про це повідомив Національний олімпійський комітет України у Facebook.

Нестримна! Ольга Харлан — чемпіонка світу! Це вже четверте особисте і шосте загалом золото української шаблістки на світових форумах, — відзначили в комітеті.

У півфіналі Харлан була кращою за румунку Бьянку Паску (перемога з рахунком 15:5). В фіналу українка здолала свою співвітчизницю Аліну Комащук — 15:14.

Нагадаємо, у квітні лідер збірної України з фехтування Ольга Харлан успішно виступила на Гран-прі Сеула в Південній Кореї. Ці змагання — відбірковий турнір на Олімпійські ігри-2020 в Токіо. Золоту медаль українка здобула після перемоги над представницею Південної Кореї Кім Чжі Йон (15:14).


50 років першій висадці на Місяць.

П'ятдесят років тому, 20 липня 1969 року, американський астронавт Ніл Армстронг першим із землян ступив на поверхню Місяця. Він був учасником місії «Аполлон-11» разом з Баззом Олдріном і Майклом Коллінзом. theБабель зібрав десять цікавих і маловідомих фактів про цю космічну місію — як астронавти «застрахували» свої життя перед польотом, як вони запускали двигун місячного модуля за допомогою ручки та чому їх після повернення протримали три тижні на карантині в ізольованій камері, а також що показували по телевізору в СРСР замість трансляції висадки на Місяць.

1.
Місія «Аполлон-11» була дуже ризикованою, тому поліс страхування життя Ніла Армстронга, Базза Олдріна та Майкла Коллінза коштував космічні гроші. Тоді астронавти вирішили надіслати родичам близько сотні конвертів зі своїми автографами і проставили на них дати: 16 липня — день запуску ракети, і 20 липня — день посадки на Місяць. «Якщо б вони не повернулися, то їхні сім'ї могли б продати ці конверти і забезпечити себе на все життя», — каже історик і колекціонер Роберт Перлман. Навіть зараз такі конверти на аукціонах коштують близько 30 тисяч доларів.



<p>Конверт з автографами Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза.</p>
Конверт з автографами Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза.

Heritage Auction Archives

2.
Повертаючись із поверхні Місяця в космічний модуль, Базз Олдрін випадково зачепив своїм рюкзаком життєзабезпечення вимикач, який запускає двигун, і зламав його. Армстронг згадував, що «в скафандрі та з усім цим спорядженням ти відчуваєш себе неповоротким Франкенштейном, і він [Олдрін] зачепив вимикач двигуна, який повинен був повернути нас на орбіту». Тоді Олдрін здогадався замкнути контакт вимикача за допомогою ручки й запустив двигун.

<p>Базз Олдрін на сходах місячного модуля.</p>
Базз Олдрін на сходах місячного модуля.

Project Apollo Archive

3.
Після повернення астронавтів з'явився міф, що на борту «Аполлона-11» були таблетки з ціанідом на випадок, якщо не вдасться злетіти з поверхні Місяця. Але працівники NASA та самі астронавти це спростовують.

4.
Місія з висадки Армстронга та Олдріна на Місяць тривала понад 20 годин. Увесь цей час у командному модулі на навколомісячній орбіті на них чекав третій астронавт — Майкл Коллінз. Він не бачив трансляцію висадки і не чув перших слів Армстронга на Місяці. Коллінз згадує, що в нього були «чудові маленькі затишні володіння і навіть тепла кава. Я думав про добові — скільки доларів за милю нам заплатять за цю подорож». У нього було 18 планів на випадок різних непередбачених обставин при поверненні Армстронга та Олдріна з Місяця. Але якщо б їм не вдалося повернутися, то Коллінз «повинен був повертатися на Землю сам, і вони це знали».

<p>Майкл Коллінз на борту командного модуля на навколомісячній орбіті.</p>
Майкл Коллінз на борту командного модуля на навколомісячній орбіті.

Project Apollo Archive

5.
Пряму трансляцію висадки на Місяць дивилися понад півмільярда людей в усьому світі. У Китаї центральне телебачення у цей час показувало патріотичний фільм, а в СРСР, як згадує у своїй книзі журналіст Ярослав Голованов, ішла кінокомедія «Свинарка і пастух». Тільки наступного дня про це оголосили по радіо, а ще через день у газеті «Правда» з'явилася стаття «Земляни на Місяці».

6.
Колишній генсек ЦК КПРС Микита Хрущов, за якого починалася радянська космічна програма, дізнався про висадку американців на Місяць рано-вранці 21 липня. Його син Сергій розповів, що в той день вони «подорожували машиною і зупинилися в Чорнобилі на березі річки. В одного з наших друзів був невеликий телескоп. Говорили про те, як вихвалялися, що будемо першими на Місяці. Але, як і всі люди у світі, тепер ми пишалися людством. Ми дивилися на Місяць через телескоп і нічого не бачили».

7.
Після того, як астронавти повернулися на Землю, їх три тижні протримали на карантині в ізольованій камері. Тоді вчені всерйоз побоювалися «космічних мікробів». Цьому посприяв і науково-фантастичний роман Майкла Крайтона «Штам «Андромеда» про смертоносний неземний мікроорганізм. Книгу опублікували в 1969 році, незадовго до старту місії «Аполлон-11».

<p>Дружини Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза перед камерою, де їхні чоловіки відбувають карантин після повернення з космосу.</p>
Дружини Ніла Армстронга, Базза Олдріна і Майкла Коллінза перед камерою, де їхні чоловіки відбувають карантин після повернення з космосу.

NASA Photograph Collection

8.
Контракт на виготовлення скафандрів для місії «Аполлон-11» виграла фірма-виробник бюстгальтерів і латексних корсетів Playtex. Відтоді її промисловий підрозділ ILC Dover розробляє кожен скафандр NASA.

9.
«Місячні камені», які привезли астронавти, переправляли до США на двох різних літаках — на випадок, якщо один із них зазнає аварії. А після прибуття на камені склали митну декларацію в аеропорту Гонолулу на Гаваях.

<p>«Місячні камені», які привезли астронавти місії «Аполлон-11».</p>
«Місячні камені», які привезли астронавти місії «Аполлон-11».

NASA

10.
До 50-ї річниці висадки на Місяць, у суботу 20 липня, аукціонний дім Sotheby's влаштовує торги. Серед лотів — комп'ютерні панелі Космічного центру Кеннеді на мисі Канаверал, шоломи астронавтів, фрагменти командного модуля місії «Аполлон-11».

<p>Бобіни з відеоплівкою трансляції першої висадки на Місяць.</p>
Бобіни з відеоплівкою трансляції першої висадки на Місяць.

Sotheby’s

Але найдорожчий лот — три плівки з першими оригінальними записами трансляції висадки на Місяць. Їх купив стажер NASA у 1976 році за 217 доларів. Зараз стартова ціна цих бобін складає близько двох мільйонів доларів.

Автор:
Сергій Пивоваров
https://thebabel.com.ua/texts/33214-50-rokiv-pershiy-visadci-na-misyac-avtografi-zamist-strahuvannya-zhittya-ryativna-ruchka-ta-zagroza-kosmichnih-virusiv-zgaduyemo-cikavi-fakti-pro-misiyu-apollon-11?utm_source=page&utm_medium=publication

Україна – чемпіон світу з артистичного плавання

Україна – чемпіон світу з артистичного плавання

Україна – чемпіонка світу з артистичного плавання

Українські синхроністки здобули золоту медаль на чемпіонаті світу з артистичного плавання у південнокорейському Кванджу. Наші русалоньки стали першими у новій дисципліні – хайлайт.

Честь країни на світовій першості відстоювали Анастасія Савчук, Єлизавета Яхно, Марина і Влада Алексіїви, Яна Нарєжна, Аліна Шинкаренко, Катерина Резнік, Олександра Коваленко, Вероніка Гришко, Валерія Апрєлєва, а також запасні Марта Федіна і Дар’я Корнєєва, пише Український інтерес.

Команда здобула “золоті” 94,5 бала. “Срібло” змагань взяли плавчині з Італії, а “бронзу” – іспанки.

“Хайлайт – це улюблений вид для команди України. Підтримки, викиди та інші акробатичні елементи – це наш козир. У хайлайті ми виграли три етапи Світової серії-2019. І були фаворитами в цьому виді тут – в Кванджу. Щасливі, що нам вдалося підтвердити цей статус золотом чемпіонату світу”, – ділиться враженнями новоспечена чемпіонка Єлизавета Яхно.

Цікаво, що дівчата принесли Україні першу золоту медаль чемпіонату світу в історії вітчизняного артистичного плавання.

Золота нагорода стала не першою для наших спортсменок на цьогорічному чемпіонаті. Український дует Марти Федіної та Анастасії Савчук завоював бронзову медаль у технічній програмі.

Нагадаємо, що чемпіонат світу триває з 12 до 28 липня у південнокорейському місті Кванджу. Змагання поділили на дві частини. Упродовж першого тижня нагороди розігруються зі стрибків у воду, артистичного плавання та плавання на відкритій воді. Другий тиждень присвятять хайдайвінгу та плаванню. Завершатимуть світову першість змагання з водного поло.

Записи анархіста 21 ст. від 18.07.19 р. Зомбі!

18 липня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 18.07.19 р. 
Зомбі!


Залежність від зомбі

Тема «зомбі та зазомбованості» і була, і набула чималої актуальності, тому і варто цю тему обговорити й розставити смислові акценти. Занадто часто трапляється в розмові, що після палкої дискусії тільки під кінець стає зрозуміло, що говорячи про одне й те саме, кожен розумів під тим зовсім інше. Водночас кожен з учасників дискусії вважав свого опонента «зазомбованим», тому що він ну зовсім не розуміє та не сприймає його незаперечних доказів і чіткої логічної послідовності висновків. Щоб уникнути подібного непорозуміння – я одразу вказую, що маю на увазі говорячи про «зомбі та зазомбованість»
Не маю бажання заглядати в словники, як і досліджувати перехід терміну «зомбі» з фільмів жахів або виясняти варіанти значення цього запозичення, а просто даю своє визначення поняття «зомбі» як явища: стала система ідейних і світоглядних уподобань у людини, яка не має потреби їх змінювати чи підправляти. Раніше був більше поширеним термін щодо подібного явища як «фанатизм», але тепер він перейшов до переважно спортивної сфери вживання особливо щодо футболу у вигляді «фанати», «фани» тощо. Ще раніше вживали термін «антагонізм», який гарно відтворено в іронічній формі у народному прислів’ї: «Ти йому: – Печене!,  а він тобі: – Варене!» Тобто щодо дурниць від самого початку сперечка може бути принципово безкінечна. Аналогічна ситуація щодо сучасного розуміння «зомбі»: людина сприймає тільки таку інформацію, яка їй подобається, а будь-яку іншу відкидає автоматично. Своєрідний фільтр чи захисний екран психічного характеру, який просто неможливо подолати, тому що людина керується тезою «іншого від мого не знаю і знати не хочу!».
В чому головна риса людини думаючої і публічної? В тому, що вона свої думки і погляди намагається порівнювати з думками і поглядами інших людей, а з того робити корекцію власного світогляду. Навпаки, для людини-«зомбі» все  чітко і однозначно ясно, тому апріорі вона і тільки вона має право на правду, а всі інші не згідні з нею – помиляються. Простіше кажучи: вони всі дурні, бо не згідні і не розуміють мого, що є розумне, бо то ж я знаю! То є сама правдива правда з усіх правд!..
І ось з цього виникає ситуація, яку я визначаю одною великою бідою для суспільного буття і спільного життя людей за демократичного устрою: залежність від зомбі. Як відомо, основою співжиття людей за демократії є принцип так званого «суспільного договору», тобто коли люди спільно обирають владу і форму її діяльності. Одним словом: домовляються! Домовляються щодо правил спільного співжиття. Ось тепер і поясніть розумним як мають вони домовлятись з тим, хто є «зомбі» і ні про що домовлятись не хоче, бо тоді він має «поступитись принципами», а то для нього є неможливим! Все – приїхали! Скінчилась демократія і починається класична «охлократія», тому що домовлятись у будь-якому випадку треба і розумний поступається більше своїми правами та добрами отим затятим і принциповим «зомбонутим». Знову класична народна мудрість: «Нехай буде гречка, аби не сперечка!»
Зараз невеличкий ліричний відступ цілком дотичний до піднятої проблеми. Якось моя донька, коли була десь у 5-6-річному віці, дуже посперечалась з іншою дівчинкою-ровесницею, а щоб якось доньку заспокоїти і толерантно виховати, бо ж педагог за освітою, я поважно сказав: – Знаєш, доню, коли сперечаються два дурні, то першим поступиться розумніший. Донька на кілька хвилин задумалась над моєю загадковою фразою, а тоді випалила просто геніальну відповідь, яка фактично і керує нашим світом: – То чому ж вона першою не поступиться, якщо вважає себе розумнішою за мене?
Одна з головних причин світової деструкції полягає, на мою думку, саме в тому, що розумні люди постійно поступаються дурням-«зомбі»! Поступаються, бо не мають кращого вибору. Чому так? А ось так! І вся відповідь. Якби знаття, то я розповів би не криючись і одразу, а не розпочинав цю балачку про не пійману качку. Власне сам йду на лови і друзів з собою запрошую. Ціль ловів проста: як зробити, щоб наше життя було чесним, правдивим і розумним, а не таким, яким воно є зараз: дурним і огидним, переповненим різноманітними проблемами «путин и распутиц»… Наразі ж: «Пливе кача…»
Для мене особисто є чітке розуміння, що допоки критична маса «зомбі» з бюлетенями в руках коло виборчих кабінок не поменшає до рівня нижчого за домінуючу щодо людей розумних – доти очікувати на позитивні зрушення в суспільстві є примарною справою. Складність проблеми полягає ще й в тому, що ні освіта, ні культурна, ні соціальна градація не рятує від перебування людини в стані «зомбонутого придурка».  Прикладів безкінечна кількість як в Україні, так і поряд з нами. Чого одна Олена Бондаренко варта або Єфремов, Медведчук, обидва Табачники, Мельник та його побратим по ректорству чудо-юдо Поплавський тощо. Ще гірше з ситуацією, що бути «зомбі» вигідно, бо раз розумні люди поступаються своїми інтересами на користь непоступливих дурнів, то який дурень захоче набиратись розуму? Вигідно бути дурнем, а розумним – ні!
На жаль, але так є, що розум –  це і щастя, це і карма, це і кара кожному, хто його має: більша поступливість і менша зажерливість, більша чесність і  менша зовнішня гоноровість та, відповідно, незначна увага публіки, а звідси і менша популярність, без якої не варто ставати політиком, щоб пробувати бути обраним керівником до влади. Парадокс! Але так є! І тоді навіть розумна людина починає корчити з себе дурня! І люди на це як то кажуть: ведуться! Що і хто нас зомбує? Чи не ми самі себе? Феномен політика Ляшка тому яскравий приклад: всі бачать і знають, що це просто блазень і не більше того, але він популярний і за нього голосують! Чого ще треба? Ляшко явно корчить дурня, тому що дуже розумно це робить, але хто тоді ми всі? Для кого працюють наші блазні?  Власне заради того я і почав цю всю розмову, щоб вияснити: ми хочемо жити в цирку? За класичним «хліба і видовищ»? Найвища ланка еволюції – паразит? До речі, рекомендую охочим до виключно «хліба і видовищ» дослідити етимологію цього слова «паразит», що мало досить характерне вживання ще за часів Древнього Риму.
За тим і «повертаємо на круги своя», щоб визначитись: це нас зомбують чи ми самі себе зомбуємо? Самі починаємо прикидатись дурниками, щоб краще стало жити в розумінні достатку – так? Так! Зомбі живеться комфортно, то навіщо себе обділяти? А не будемо. Логічно? Логічно! З тим проблем немає: самі себе зазомбуємо і заживемо прекрасно! Але постає дивна дилема: довкола теж сновигають одні зомбі, а жити хочеться серед людей… Хочеться гарних, розумних, щирих і порядних людей як друзів, сусідів, співробітників, керівників тощо. Хочеться, а нема! Навколо одні зомбі! Всім з розумом жити важко – всі його зреклися. І то зовсім не жарт! Не гра в парадокси – то життя! Наше реальне життя! Придивіться уважно довкола, а найбільше – у відображення в дзеркалі. Хіба це все не зомбі? Де тут розумне життя розумних людей? Де?!  
Відповідь залиште для себе, як і вирішувати вам самим, ким і чим бути: зомбі або людиною розуму.  А я від себе додам головну прикмету того, хто є зомбі: коли звучить виключно монолог і тільки монолог зовні – ця людина є зомбі. Вона виражає і слухає одну себе і тільки себе. Більше нікого! А там, де звучить діалог чи полілог, де люди спілкуються належним чином вислуховуючи і сприймаючи уважно та обережно думки одне-одного – там зомбі немає. Гарантую! Не даремно мудрець Платон писав свої філософські трактати як Діалоги – розум є сукупність окремих знань, різного досвіду, унікальних прозрінь та винаходів. Розум – це взаємообмін думками, це взаємопорозуміння і це взаємодія людей одне з одним, комунікація на рівні честі і взаємодовіри. Для зомбі це неможливі речі і, власне, по цьому їх відстежують і визначають. І… Ні, не знищують, а обминають. Всього-на-всього: обминають. Для розумної людини цього достатньо. Але за тим всім вони залишають свою соціальну залежність від зомбі не вирішеною проблемою нашого часу.

Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
17:17 17.07.2014
(Щоденні записи анархіста 21 ст. по Р. Х. Богдана Гордасевича про його життя-буття в Україні)

Королеву Британії хочуть змусити правити

Королеву Британії хочуть змусити правити. 
Такого не було 88 років
Юрі Вендік

Хоча Єлизавета II є королевою Великої Британії, країною вона, як відомо, не править. Це - одна з основ британської політичної системи. Але глибина кризи, в якій ця система опинилася через рішення вийти з ЄС, така, що частина правлячої Консервативної партії роздумує про те, щоб підірвати цю основу - попросити королеву Єлизавету II на певний час по-справжньому очолити державу, якщо прем'єром стане Борис Джонсон.

Противники розриву відносин з ЄС, депутати парламенту та члени уряду з Консервативної партії хочуть попросити королеву, щоб вона в якості глави держави попросила ЄС про нову відстрочку виходу Британії, який наразі запланований на 31 жовтня.

Таким чином торі-противники Бориса Джонсона сподіваються завадити йому втілити в життя різкий розрив відносин з ЄС. Про це програмі BBC розповів один із членів групи "змовників".

Наступної середи, 24 липня, у Великій Британії з'явиться новий прем'єр-міністр. Їм майже точно - за результатами внутрішньопартійних виборів - стане Борис Джонсон.

При цьому Джонсон обіцяє за будь-яких обставин вивести країну з ЄС 31 жовтня, після завершення терміну нинішньої відстрочки. Це - головний пункт його програми, і саме за цю позицію, судячи з опитувань, його підтримують більшість членів Консервативної партії.

Якщо прем'єр дійсно спробує вивести Британію з ЄС 31 жовтня, то це, ймовірно, буде "обвальний" вихід без врегулювання відносин з Євросоюзом.

Проект угоди про вихід, складений Брюсселем і урядом Терези Мей, був похоронений Палатою общин і заперечений самим Борисом Джонсоном, а перемовини про новий варіант угоди ЄС проводити відмовляється.

Доволі велика група депутатів і членів уряду правлячої Консервативної партії, як і всі п'ять опозиційних партій в Палаті общин, впевнені, що різкий розрив із ЄС занадто сильно вдарить по британській економіці.

При цьому вони побоюються, що Борис Джонсон, аби виконати цю свою обіцянку, може просто проігнорувати волю парламенту. Для цього в нього є певні процедурні можливості.

Якщо Джонсон-прем'єр піде на це і спробує проігнорувати волю більшості в Палаті общин, це саме по собі буде нечуваним в нормальних обставинах кроком - своєрідним ядерним ударом по всім традиціям британської демократії.

Борис ДжонсонКопирайт изображенияEPAImage caption"Я виведу Британію з ЄС 31 жовтня, що б не сталось", - обіцяє Борис Джонсон

Саме тому однопартійці Джонсона всерйоз міркують про "ядерний удар" у відповідь.

Вони обговорюють можливість прийняти в Палаті общин "humble address" - звернення до королеви з проханням в якості глави держави поїхати восени до Брюсселя на саміт Євросоюзу і попросити про нову відстрочку "брекзиту".

Формально королева Британії є сувереном, главою держави, і має повне право приймати політичні рішення, але цим правом вона ніколи, жодного разу за всі 67 років на троні, не користуватися.

Та й до неї у 20 столітті король втрутився в політику всього раз, у 1931 році, та й те - під тиском обставин. Це був дідусь Єлизавети, Георг V, і йому тоді, в умовах важкої економічної і політичної кризи, довелось підштовхнути провідні партії до створення уряду національної єдності.

Радше засіб тиску, ніж реальний план

Букінгемський палац поки ніяк не коментував ці плани консерваторів.

"Важко собі уявити, щоб королеву настільки безпосередньо втягнули в політику, навіть якщо така спроба матиме місце", - каже політичний редактор програми BBC Newsnight Ніколас Вотт.

"Тому, мабуть, цей унікальний план варто розглядати як засіб тиску на майбутнього прем'єр-міністра, а не як реальний намір посадити королеву на поїзд "Євростар" до Брюсселя".

У Палаті общин, із врахуванням групи опонентів Джонсона і прихильників Євросоюзу всередині самої правлячої партії, є впевнена більшість проти виходу з ЄС без угоди.

Ця більшість вже робить процедурні та законодавчі кроки, щоб на осінній сесії заборонити прем'єру вести країну до такого розриву.

У четвер Палата общин зробила хитрий маневр: внесла у законопроект, що не має жодного стосунку до теми "брекзиту", поправку, яка зобов'язує уряд кожні два тижні звітувати перед парламентом про виконання цього закону.

Ця вимога, за задумом депутатів, позбавить прем'єр-міністра можливості просто не скликати парламент восени, щоб той не завадив рішучому виведенню країни з ЄС.

Але консерватори-єврофіли побоюються, що Джонсон або знайде в заплутаній системі норм і традицій британської політичної системи ще який-небудь спосіб обійти Палату общин, або навмисно спровокує лідерів ЄС, в першу чергу президента Франції Емманюеля Макрона, на те, щоб вони з великою роздратованістю самі відмовилися відтерміновувати відстрочку "брекзиту".

У цьому випадку, за задумом "змовників", і може знадобитися звернення до королеви