хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «загиблі»

Полеглі Герої України: червень 2020

01.07.20 00:03 Полеглі Герої червня-2020
Автор: Ян Осока
У цій статті наведено дані про бойові втрати Української армії на Сході за червень 2020 року. Тут можна знайти не тільки імена та прізвища, а більш детальну інформацію про кожного загиблого Героя. Перелік не є остаточним.

ВСТУП

"Моєму незабаром десять. Мрію про те, щоб він став на шлях науки, щоб цілком віддався який-небудь галузі, де зміг би зробити багато корисного. А він у мене такий, що зробить. Хлопець не по роках розумний, прочитав уже стільки, скільки я сам за все життя не зміг, причому не усілякі там комікси, а серйозну, не його віку, літературу. Я спочатку дивувався, звідки це в ньому, я до війни був простим комбайнером, батько мій теж не відзначався відмінною освітою, рід наш простий і робочий, а ось мій син зліплений з іншого тіста, сподіваюся, у нього все вийде, якщо залишуся живий - всі сили покладу для цього.

А моїй доні вже двадцять три, доросла, хоча для мене завжди залишиться маленькою кнопкою, яка крутить косички на моїй голові. Чесно сказати, замучила вона мене, коли була малою, все волосся повидирала, дружина весь час довго сміялася, дивлячись, як я своїми двома метрами зросту та ста кілограмами ваги швендяю по квартирі з головою, утиканою рожевими та салатовими гумками. Блін, самому досі смішно, як згадую. Ну а коли я вирушав на полігон, доня вже на той час і юридичний закінчила, і заміж вийшла, але висіла на мені біля військкомату, прилипнувши, мов маленька, й голосно плакала прямо у вухо.

Троє у мене. Спочатку син народився, а за шість років дружина подарувала мені ще двійню, всі вони вже роз'їхалися по різних місцях: донька мешкає в Австрії, а обидва брати - в Україні, тільки далеко один від одного і від нас із дружиною. У кожного своя спіраль долі, що розкидала їх по різних місцях, але ми не стали чужими. Два або три рази на рік всі обов'язково збираємося разом, і знаєте, хлопці, наші родинні зв'язки не послабшали і не порвалися, чому я дуже радію, ми любимо один одного, і мені легко дихається від знання того, що це почуття сімейної єдності ніколи не щезне.

А на мене ви чого дивитесь? У мене поки що все попереду, хочемо із моєю дівчиною собі донечку. Але ми домовилися почекати, поки не повернуся на дембель, контракт за три тижні закінчується, ось тоді і займуся впритул цим питанням. Ще не знаю, як це - бути батьком, але дуже хочу дізнатися, тримати на руках, годувати кашею, гуляти в парку, підняти над головою та крутити, почути її веселий сміх. Мрію. Дуже мрію. Знаю, що буду хорошим татом, рахую вже хвилини до повернення додому".

Вільні від чергувань на спостережних пунктах солдати сиділи в бліндажі, і кожен розповідав про своїх дітей: деякі з сумом, деякі - з гордістю, але в голосах кожного була присутня любов до тих, хто залишився їх чекати. Їх було четверо - втомлених чоловіків різного віку, з різних куточків країни, яких об'єднала та згуртувала разом війна, що тривала вже багато років. Сьогодні у них було свято - День батька, тому й тема розмови була відповідною. Кожен розповідав про своїх дітей, показував світлини, а решта уважно слухала та не відволікалася, оскільки всі вони знали, що сімейні розповіді в умовах бойових дій дуже важливі для всіх.

На війні цінується кожна секунда життя, адже наступної може вже не бути.

Полеглі Герої червня-2020 01

  1. Леонід Цезарович Добрянський (позивний Старий) народився 31.07.1974 року у селі Зарудинці Ружинського району Житомирської області у багатодітній родині. З 1992 року мешкав у Києві.

1991 року закінчив 10 класів сільської школи, встиг попрацювати у рідному селі, після чого його було призвано на строкову службу, яку він проходив у лавах Національної Гвардії України з 1992 року, а у 1994 році закінчив школу прапорщиків.

Звільнившись з армії 1999 року, Леонід Цезарович працював на багатьох роботах: у державній службі охорони, в пожежній частині, на склозаводі, а з 2010 року працював на державному підприємстві "Антонов". Коли він туди влаштувався, йому довелося вступити до авіаційного технікуму на спеціальність "Виробництво авіаційних літальних апаратів", який він закінчив 2013 року, отримавши фах "технік-технолог".

Дуже важко усвідомлювати, що війна забирає від нас таких людей, як Старий. Це був унікальний чоловік: суцільний позитив, турбота та працьовитість. Він щиро мріяв про щасті своєї родини, робив усе для того, щоб дружина та донечка почували себе з ним, мов за кам’яною стіною, щоб вони жили у спокої та злагоді. Усю роботу брав на себе, чи то на городі, чи то з технікою (він мав власного трактора, з яким полюбляв "возитися"). Плекав надію про власну дачу, аби туди до дідуся приїжджали онуки.

Вже перебуваючи у лавах ЗСУ під час війни, Леонід Цезарович Добрянський показав себе мужнім, добрим, сміливим чоловіком та солдатом, відповідальним та надійним товаришем, який завжди піклувався про своїх молодших побратимів, прагнув передати їм свій досвід та намагався тримати їх у безпеці, займаючи місця у найгарячіших точках під час обстрілів та боєзіткнень. Ці його якості не з’явилися під час війни – він завжди був таким, людиною, яка без жодних вагань йшла назустріч небезпеці, іноді – смертельній. Ще під час його роботи пожежником, він здійснив геройський вчинок – врятував людину з полум’я, працюючи на одній з пожеж.

Вперше його було призвано за мобілізацією 28.03.2014 року. Старий рвався у розвідку, він не бачив себе ніде, окрім цієї структури, і врешті-решт домігся свого, його було доправлено до батальйонної розвідки 72-ї окремої механізованої бригади, у складі якої брав участь у бойових діях в районі Маріуполя, Артемівська, Червонопартизанська, біля якого зазнав контузії. За час служби, Леонід Цезарович відзначився надзвичайною хоробрістю та нестандартним військовим мисленням, на його рахунку були й атаки ворожих блок-постів, й захоплення полонених.

Восени 2015 року Старий перейшов служити до 30-ї ОМБр, де знову прагнув бути розвідником, казав, що не може без цього, що там його хлопці. Тож, розвідувальний підрозділ бригади прийняв його, і він цим дуже пишався, адже ніде більше себе не бачив, тільки у якості розвідника. 2015-2016 року брав участь у бойових діях в районі Світлодарська, 2018-2019 – на Світлодарській дузі, а цього року виконував бойові завдання на Луганщині.

Прапорщик, командир відділення взводу управління розвідувальної роти 30-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 13 червня близько 21.45 в районі селища міського типу Троїцьке Луганської області внаслідок смертельних мінно-вибухових поранень, що зазнав під час мінометного обстрілу з боку найманців РФ.

Поховали Леоніда Цезаровича 17 червня на Алеї Слави Лук’янівського військового кладовища у Києві. У нього залишилися двоє братів (ще один його рідний брат трагічно загинув 2015 року на Яворівському полігоні), дружина та донька.

продовження є тут

https://censor.net.ua/ua/resonance/3205077/polegli_geroyi_chervnya2020


Чи варті ми їх, що гинуть щодня на фронті?

20.07.19 09:45 У 24-й бригаді повідомили обставини нападу російської розвідгрупи і загибелі українських воїнів Романа Джерелейка і Олександра Бардалима
Пресслужба 24-ї окремої механізованої бригади оприлюднила подробиці загибелі двох українських воїнів 19 липня 2019 року.

Як передає Цензор.НЕТ, про це йдеться в фейсбуці 24-ї ОМБ.

У повідомленні зазначається: "19.07.2019 року під час інженерного обладнання позицій солдат Джерелейко Роман Васильович зазнав кульового поранення від рук ворожого снайпера. Медик, що своєчасно прибув із сусідньої позиції, кваліфіковано надав йому першу медичну допомогу. Після оповіщення через чергові засоби зв’язку на місце події одразу прибули командир роти та командир взводу старшина Бардалим О.В., які особисто почали здійснювати евакуацію солдата Джерелейка. За 15 метрів від позиції, під час закріплення тяжкопораненого на ношах, ворог поцілив вдруге – цього разу в командира взводу, старшину Бардалима Олександра Володимировича. Характер поранення був несумісним з життям і протягом хвилини Сашко помер на руках свого командира роти.

Незважаючи на продовження обстрілу та небезпеку, бійцям вдалось евакуювати тяжкопораненого солдата Джерелейка. Медики робили усе можливе, щоб врятувати бійця, але, на жаль, велика крововтрата та характер поранення не дали йому шансів на життя і у міській лікарні м. Курахове він помер.

Солдат Джерелейко Роман Васильович, 04.11.1988 р.н. був родом із м.Волочиськ, що на Хмельниччині. В нього залишились матір, батько, а також син Данило, 2012 р.н.

Читайте на "Цензор.НЕТ": Ворог за минулу добу 26 разів атакував позиції ОС: загинуло двоє бійців, троє травмовано


Старшина Бардалим Олександр Володимирович, 13.02.1986 р.н. - родом із м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області. Він був на війні з 2015 року і планував повернутись на якийсь час до своєї сім’ї, яку дуже любив і цінував, щоб відпочити. Проте, незважаючи на те, що до його звільнення з лав ЗСУ залишалось всього 20 діб, він, не вагаючись, кинувся рятувати пораненого…як виявилось, ціною власного життя. В нього залишилась дружина та син Денис, 2012 р.н.

Старшина Бардалим О.В. та солдат Джерелейко Р.В. були гідними воїнами Королівської бригади, які віддали свої життя за власну країну та загинули як герої".

Праздновать ли юбилей Красной армии?



Этот текст будет по-русски. Для тех, кому “А какая разница”. Для тех, кому “Это была наша страна”. Этот текст про тех, кого нет. Нет, потому что они так и не родились и не выросли.

Недавно стали появляться сообщения о желании попраздновать юбилей -- 100-леттие Рабоче-крестьянской Красной армии (РККА). Аргумент – "Это же наша история". Пришлось у любителей выводить историю от РККА спросить – а чем занималась Красная Армия в 1933? Мало кто отваживается на ответ. Он ужасен – Красная Армия стояла заградотрядами, когда комиссары голодом убивали нас. Красная Армия – каратели, которые штыками довели крестьян до людоедства. Адепты “Это наша страна”, Вам за честь вести историю от убийц?
Почему большевики уничтожали крестьян? Маховик русификации уже был запущен, национальный состав промышленных центров старательно размывался, а пролетарий -- человек, которому неинтересны корни истоков. Крестьяне же напротив были концентратом языка, свободы, независимости, традиций, украинства, кроме того еще и средств, которые могли быть пущены на национально-освободительное движение.
Как присеч сознание крестьянства? Уничтожить на корню -- уморить голодом. И “доблестная” РККА уже в оцеплении территории с пристегнутыми штыками. Это тоже самое, что охрана концлагерей смерти.
Моя бабушка с Луганщины. Прадедушка жил там, где голодная смерть собирала наибольшую жатву. Крестьяне спасали детей, но повезло не всем. Так получилось, что моей бабушке повезло. Трудно себе представить, как свое чадо на глазах тухнет от голода или умирают беременные, что кто-то сходит с ума и ест варево из близкого человека. Этот ужас "Это наша страна”, СИЛОЙ УДЕРЖИВАЛА КРАСНАЯ АРМИЯ. Ну как, отпразднуем юбилей наследственности?

Ныняшняя война -- это попытка России сделать то, что не смог сделать СССР. Красная армия уничтожала нашу страну, действительно нашу, в 1920-м, оккупировав ее. Затем убивали голодом носителей традиций. Затем расстреляли интеллигенцию. Затем использовали как пушечное мясо тех, кто сломался и подчинился. Затем исковеркали историю, сменили акценты в образовании. Тягали по лагерям несломленных. Они убивали Украину с методичностью и изуверством маньяка. Как этих ордынских варваров простить?

Если представить всех умерших и нерожденных и мысленно поселить их вместе, это небольшая европейская страна. Страна мертвых. Когда кто-то пытается говорить “Это не твоя война” или “Нам рано или поздно придется мириться”, то я отвечаю, что не желаю пополнять ряди манкуртов и не желаю прощать злодеяния против моего народа.

Мы все на освободительной войне -- и те, кто в окопах и те, кто в тылу своим трудом продвигает страну к победе. Мы воюем не только за себя сейчас, мы продолжаем борьбу тех, кто сложил голову на длинном пути борьбы с красной чумой ХХ века, за свободу и реальную, а не юридическую независимость Украины. И если мы проиграем, если мы допустим в своих головах возможность мысли, что “Это не твоя война”, если мы будем толерантны к тем, кому “А что такого”, то миллионы погибших нам не простят.
Ненависть? Да. Простить? Нет. Никакие репарации, никакие “Простите” не вернут утрату. У Немцев до сих пор присутствует чувство вины. У России вина несоизмеримо большая, но, к сожалению, менталитет ордынский, а не эвропейский.

Мы не наследники СССР. УССР -- это фикция, обман, муляж. Советская империя сотворила этот муляж в нашев сознании и эта матрица рухнула в 1991 году. И когда с болью и кровью мы возвращаем себе историческое наследие славного украинского рода, нам вдруг начинают сторонники империи втюхивать “А что такое?”.
Вспомните замученых и нерожденных. Вы могли бы быть среди них. Просто Вам повезло. Всем нам повезло выжить. Так вот, за это надо заплатить -- оставить непрощенными твориталей наших бед. Если не ради себя, то ради погибших и нерожденных, ради тех, кто сознательно сопротивлялся оккупантам, всегда ценя свободу выше жизни. Детям и внукам это надо пояснять, что бы избежать повторения истории. А Карфаген должен быть разрушен!

Віталій Гайдукевич.

В зоні АТО 7 українських військових загинули

Лисенко: За добу в зоні АТО семеро українських військових загинули, 14 поранені 
13:04 19 липня 2016 | СУСПІЛЬСТВО

За минулу добу в результаті бойових дій на Донбасі сім українських військовослужбовців загинули, 14 отримали поранення

Про втрати українських бійців повідомив спікер Адміністрації Президента з питань АТО Андрій Лисенко сьогодні, 19 липня, на щоденному брифінгу у Києві.

"За минулу добу в результаті бойових дій сім українських військовослужбовців загинули, 14 були поранені", - повідомив Лисенко.

Спікер АП поінформував, що на Луганському напрямку поновилися обстріли з боку бойовиків. Так, за минулу добу під обстріл потрапили Попасна, Кримське, Станиця Луганська. Противник застосовував міномети, гранатомети, великокаліберні кулемети.

На Донецькому напрямку тривають обстріли Горлівки, Зайцевого, Майорська, як з важкого, так і легкого озброєння. Також був обстріляний прикордонний пункт на в'їзді в Горлівку. Крім того, посилилися обстріли позицій української армії на Світлодарськ дузі. Так, поблизу Миронівського по позиціями сил АТО було випущено 20 мін.

http://www.5.ua/suspilstvo/lysenko-za-dobu-v-zoni-ato-semero-ukrainskykh-viiskovykh-zahynuly-14-poraneni-120458.html

Комент Богодана Гордасевича: особисто мене прикро вразило, як байдуже поставилось наше суспільство і зокрема ЗМІ щодо цієї значної втрати, особливо спостерігаючи ажіотаж навколо загибелі іноземного журналіста Шеремети. Наших полеглих героїв в Києві не зібралось і десятка людей вшанувати, а цього приблуду з ознаками блуду назбиралось повно люду. І хто ми після такого вибору вшанування?

І ще ось в додаток:

В ООН підрахували втрати України на Донбасі за липень 20.07.2016 22:46 1243

З початку липня загинуло 27 українських військових у зоні АТО, ще 123 отримали поранення.

Про це йдеться в повідомленні представництва України при Організації об'єднаних націй в Twitter в середу, 20 липня.

"Російська агресія означає: 7 українських військовослужбовців загинули, 14 поранено тільки вчора. 27 загинули та 123 отримали поранення в липні", - зазначили в представництві.

В організації заявили, що довели до відома членів Ради безпеки, генерального секретаря ООН та дипломатичного корпусу інформацію про загострення ситуації на Донбасі.

У представництві також зажадали від Росії приєднатися до виконання Мінських угод, відновити обмін заручників і узгодити пакет комплексної безпеки, запропонований Україною.

Війна гарантує владу порошенку.

Порошенко навмисне затягує війну на Донбасі, щоб зберегти владу.maidan_uaMarch 21st, 17:53
Навряд чи хтось стане сперечатися з тим, що якщо "завтра" закінчиться війна на Донбасі й десятки тисяч ветеранів повернуться з передової, то першим, що зроблять ветерани - поїдуть на розмову до Порошенка і ця розмова буде для Петі фатальною і це знають всі, бо хлопці з зони АТО говорять про це останній рік і кожен з вас ці слова чув, чи не так?


А чи знайдеться хоч один з тих хлопців, які зараз в АТО, який би не підтвердив, що був би наказ і весь Донбас був би зачищений за 2-3 тижні? Ні, 100% всіх хлопців з передовою кажуть, що взяти Донбас зможуть без проблем, бо в рядах бойовиків зараз повний розбрід: росіяни майже всі виїхали, а колишні "ополченці" (з числа місцевих) поїхали на заробітки в Росію тому, що місяцями сидять без грошей, адже в "ДНР" платять лише в декількох батальйонах типу батальйонів Спарта (Моторола), Сомалі (Гіві) та в "гвардії Захарченко", а решта (90% "ополчення") з першого дня війни без грошей сидить. За 1,5 року "перемир'я" ті хто не пішов з "ополчення" сьогодні закінчені алкоголіки з тремтячими руками, цілодобово бухающие в казармах. Куди їм воювати? Вони ж тиждень будуть просто в себе приходити від відходняку, якщо завтра бої почнуться.

У вас є знайомий або родич, який зараз в АТО? Зателефонуйте йому і запитайте про те, скільки у "ополченців" залишилося особового складу і вам будь хто відповість, що і на 5 батальйонів не вистачить. П'ять батальйонів - цього вистачить, щоб утримувати всього одне місто Донбасу максимум 2-3 дні.

Порошенку залишилося ще три роки на посаді Президента? Ну так ось в найближчі три роки не чекайте змін в зоні АТО. Війна не закінчиться, поки війна гарантує Порошенку владу. Подивіться це відео. У цьому відео є слова хлопців, які тільки що вийшли з "Дебальцевського котла". Ви будете шоковані, почувши від них правду про Дебальцеве, а потім порівняйте з тим фейковим "документальним" фільмом про Дебальцеве, який широко презентував Петя по телевізору для обдурення довірливих громадян.


Якби головнокомандувачем був патріот України, то втрати ВСУ тадобровольчих батальйонів обчислювалися б декількома десятками, а АТО закінчилося б у серпні 2014 року і "Іловайського котла" не було бтому, що все угруповання військ, яке Порошенко навмисне віддав бойовикам на розтерзання брало б участь у штурмі Донецька, адже "іловайське" угруповання військ не просто так в Іловайську виявилося, а для того, щоб відрізати Донецьку всі шляхи підвозу озброєння, боєприпасів та особового складу для поповнення рядів бойовиків, але Петі не потрібно було в 2014 році, щоб Донецьк потрапив в оточення тому, що в цьому випадку його гра "в піддавки" з бойовиками була б вже очевидна всім: народ Петю на Майдані повісив би відразу, якщо замість штурму оточеного Донецька, Петя підписав би "мінські угоди". Тому Петя і розіграв з бойовиками "Іловайський котел" і найжахливіше те, що вся Україна це розуміє ...

До вас, до тих, хто зараз читає ці слова, є всього три питання і прохання зараз відповісти вголос:

1) Ви розумієте, що цю війну можна закінчити за 2-3 тижні?

2) Ви розумієте, що війна буде тривати до тих пір, поки Порошенко на волі, а не за гратами?

3) Зараз потрібно скопіювати посилання на цю статтю і закинути її в лічку хоча б 10 своїм друзям, які зараз онлайн тому, що поки це питання не буде обговорюватися всією Україною, то нічого не зміниться! Допоможете з розсилкою посилання на цю статтю?

Слава Україні!
пс. подивіться будь ласка відео за посиланням. жах(

92%, 11 голосів

8%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

24 січня 2015 року українське місто Мариуполь

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D0%B8_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F_24_%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%8F_2015

http://marsovet.org.ua/articles/show/article/2131

Теракт здійсненосилами артилерійського дивізіону терористичної організації «ДНР» у складі 4 артилерійських батарей, озброєних САУ «Тюльпан» та установками «ГРАД». Вогонь було відкрито за наказом офіцера РФ з позивним «Горець». Після обстрілів артилерійські батареї були сховані у селищі Маркине, а потім вцілілі російські військові та техніка за командою, що надійшла від Південного військового округу РФ, з метою приховати злочини були виведені на територію Росії за сприяння прикордонної служби ФСБ РФ. Під час планування та вчинення обстрілів Маріуполя було використано надсучасні системи супутникового зв'язку 5 покоління «Бєлозьор», які є лише у Російської Федерації. Затриманий СБУ коригувальник вогню артилерії терористів Кірсанов, 1975 р.н., на прізвисько «Гаішнік» розповів, що атаку на Маріуполь здійснювала російська артилерійська батарея під командуванням російського офіцера з позивним «Пепел». Встановлено інших членів злочинної групи. Серед них є громадянин України Пономаренко, 1977 р.н., на прізвисько «Терорист» — ватажок однієї з банд т.зв. «армії Новоросії», відомий у кримінальних колах рецидивіст.


Загинуло біля 30 людей, поранено біля 128 людей. Серед вбитих і постраждалих є діти.

Постраждало 374 обєкта, серед яких 76 багатоповерхівок, 4 дитячих садочка, 3 школи, 1 центр первинної медично-санітарної допомоги №5. Аби не випадок, що школи і садочки були порожніми,  людські втрати зросли б в десятки разів.

як ховають рашинських героїв


Активісти виклали в мережу фотографії “солдатських полів поховань” під Ростовом.

Показово, що російських солдатів та найманців, які воювали на Донбасі за терористів ЛНР та ДНР, ховають без імен і хрестів з табличками “хірургічні відходи”. Як бачимо, для подібних поховань виділили цілу ділянку на закритому цвинтарі.

rmator.

США назвали кількість загиблих у війні

Війна на Донбасі забрала життя понад 3 000 українців і 700 росіян.  

Про це заявила помічниця державного секретаря США Вікторія Нуланд на зустрічі зі студентами КНУ імені Тараса Шевченка. "Україна заплатила високу ціну, і багато родин відчули особисто цю ціну. Крим окупований, війна на сході відібрала понад 3 тис. життів українців і життя 700 росіян", - заявила Нуланд, яку цитує РБК-Україна.

За її словами, сьогодні Україні потрібні мир, безпека і відповідальний уряд. "Молодь розпочала цю боротьбу, і вам потрібно боротися за мир до кінця, боротися за чистий підзвітний уряд, вільні ЗМІ", - заявила Нуланд.

Нагадаємо, як заявив сьогодні головний військовий прокурор України Анатолій Матіос, за час проведення антитерористичної операції на Донбасі загинули 953 українських військових, ще 3627 отримали поранення. 

     Експрес онлайн