У трикутнику Східної Європи

Французький учений Даніель Бовуа про лжепатріотизм, національних героїв, деформовані міфи і стан історичної науки в Україні

Свою майже 30-річну роботу в архівах Франції, Польщі, Литви, України й Росії історик Даніель Бовуа називає збиранням каміння на Місяці. Його жорсткі й неупереджені розвідки українсько-польсько-російських відносин не тільки сформували новаторське бачення української історії, а й обернулися для самого дослідника чималим конфліктом із носіями різних національних поглядів, передусім проросійського. Та професор не дуже цим переймається, і далі вивчаючи й аналізуючи соціальні, економічні та культурні процеси нашого минулого.

У. Т.: Ви якось зауважили, що в Україні нині склалася ситуація, подібна до тієї, що була в Італії часів Ґарібальді, який сказав: «Ми створили державу, тепер треба створити націю». Як/на чому формується нація?

– Усі нації мають свій шлях, свої пріоритети. Кожна з них створювалася по-різному. Не можна сказати, що є якийсь універсальний рецепт. Мені здається, що головне тут – ментальність. Якщо досить велика кількість людей має волю й бажання створити націю, то вона народиться. Ця загальна воля, це пробудження  національної самосвідомості не можуть бути нав’язані, привнесені звідкись іззовні. Думаю, що в Україні національна самосвідомість уже є, до того ж досить давно, і не раз в історії вона яскраво про себе заявляла. Навіть у Радянській Україні національна ідея жила в народі як в офіційних, так і в неофіційних інституціях.Воно проявилось, наприклад, у тому, що невелика група інтелектуалів десь наприкінці XVIII-го на початку XIX-го написала Історію Русів. Це анонімна праця, ми знаємо тільки, що було декілька авторів, але концепція української нації, дуже щільна, дуже переконлива концепція, звичайно, у них вже була. В подальшому національна самосвідомість українців надзвичайно сильно проявилася в учасників Кирило-Мефодіївського братства. У Миколи Костомарова, у Пантелеймона Куліша і, звичайно, у Тараса Шевченка. Тобто можна говорити про те, що з середини XIX-го століття усвідомлення України як нації вже впевнено існувало. В 1905 році, під час першої революції, ця національна самосвідомість заявила про себе забастовками і виступами українських селян і робочих. І, звичайно ж, під час жовтневої революції 1917 року і Вітчизняної війни у різних повстанських рухах, очолюваних Симоном Петлюрою, Євгеном Коновальцем…  Мені здається, що  якраз Петлюра – хороший символ української незалежності, яка тоді не змогла утвердитися, але яка все-таки виражала дуже широкий аспект  сподівань народу. Тоді не було достатньої організованості, справжньої можливості створити державу. Те, що могли тоді створити прихильники української незалежності було надто незначним у відношенні до організованості і можливостей Російської імперії. Історично в Росії  концентрувалась велика міць, велика сила і мало хто там погоджується з так званим сепаратизмом... І  весь цей потенціал мав велике значення і у росіян білих, і у червоних. Адже червоні все одно успадкували все те, що було створено при царизмі. Мабуть, незалежність України тоді  - це було ще занадто рано. Експеримент «українізації» продовжувався недовго і, ймовірно, паризький вбивця Петлюри в 1926 році був рукою Москви. Радянське посольство надто очевидно вимагало, щоб французьке правосуддя  визнало Шварцбарда  невинним. Це цікава тема для нових досліджень. І боротьба УПА, і українські дисиденти, - це все, звичайно ж, виявлення національної самосвідомості. І ваша Помаранчева революція, як один з найважливіших і яскравих моментів, але далеко не єдиний в новітній історії. Що буде далі – залежить тільки від самих українців.

[ Читати далі ]

Місця сили. На цьому полі битви гояться національні рани

В Україні є низка місць ритуальних історичних ридань, до яких люди не їздять зі звичайною туристичною метою. А шкода. Такі місця треба відвідувати хоча б для того, щоб скласти про них власне уявлення і знайти в позір­но смутних меморіалах якісь життєствердні враження. Саме для цього варто побувати в околицях Берестечка, де у черв­­ні 1651 року військо Богдана Хмельницького зазнало фатальної поразки від армії Речі Посполитої.Дивовижне поєднання історичного ландшафту, сецесійного символізму архітектури та сучасних археологічних знахідок найвищої цінності викликає почуття певної позачасовості як подій, що тут відбувалися, так і власного існування в цьому предивно сконструйованому просторі. Насправді тут відчуваєш не тугу з приводу історичних негараздів своєї країни, а якусь розчинену в повітрі надзвичайну силу, таку, що чоловіки мимоволі тягнуться рукою до пояса, де їхні предки носили шаблю. Берестечко – місце сили. Битва під Берестечком насправді відбувалася не в околицях міста, а на величезній площі між кількома селами нинішнього Радивилівського району Рівненської області, серед боліт, дрібних річок, перелісків таозер. Більша частина цієї місцевості належить Національному історико-меморіаль­ному заповіднику «Поле Берестецької битви», який народ за звичкою називає Козацькими могилами. Блукаючи вогкими левадами, можна оглянути місця таборів запорожців і поляків, переправу, яку Іван Богун наказав вимостити возами й сідлами, щоб вивести військо з оточення, озеро Козакова Яма (тут, за переказами, відстрілювався з човна останній козак), острів Гайок, де полягли 300 козаків, що прикривали відхід основних сил... А також цвинтар із важкими хрестами, на якому люди з навколишніх сіл поховали полеглих – тих, чиї тіла вдалося знайти, для решти могилою стали ліси й болота.

Масштаб битви, що відбувалася на величезній площі, вражає. Але для того, щоб познаходити всі пам’ятні місця, потрібен гід, якого можна найняти в «штаб-квартирі» меморіалу – на острові Журавлиха неподаліксела Пляшева.

[ Читати далі ]

На Львівщині військові готуються до миротворчих місій

Відкриття навчань «Репід Трайдент-2011»

Відкриття навчань «Репід Трайдент-2011»

Львів – Сьогодні на Львівщині розпочались українсько-американські тактичні навчання «Репід Трайдент-2011». Це наймасштабніше в Україні навчання триватиме на місцевому Яворівському полігоні два тижні.

Державними гімнами США та України урочисто відкрились міжнародні військові навчання за участі близько 1400 військовослужбовців. Найчисельніші підрозділи – з України та США. Однак на Львівщину також прибули військові з десяти європейських країн і пострадянських – Молдови, Білорусі, Грузії.
Оркестр академії сухопутних військ подарував гарний настрій
Військові мають у своєму розпорядженні 700 одиниць стрілецької зброї та 150 військових автомобілів і бойових машин. Військовослужбовці сил НАТО випробують українську зброю. Вони літатимуть на Іл-76, тим часом як українські ознайомляться з американськими літаками С-130 «Геркулес». Техніку доставляли в Україну із різних країн Європи і США. Попри підписані на найвищому державному рівні угоди про проведення навчання, українські митники без причин затримали військову техніку і військовим довелося докласти чимало зусиль, щоб вирішити цю проблему. Українські військові випробовуватимуть американські літаки Вишкіл на Яворівському полігоні – це підготовка до виконання миротворчої місії в уявній країні, де відбувся збройний конфлікт на етнічному ґрунті. Військові-контрактники стрибатимуть з парашутів, шукатимуть і знешкоджуватимуть незаконні озброєні формування і розміновуватимуть місцевість, розповів керівник навчань з УкраїниВ’ячеслав Назаркін.
Вячеслав Назаркін і Кевін Волк
«Очікуємо, щоб наші офіцери та особовий склад отримали нові знання в організації та всебічному забезпеченні миротворчих дій, безперервному управлянні підрозділами, підтримкою взаємодії із підрозділами багатонаціональних сил», – наголосив В’ячеслав Назаркін. Зазначені міжнародні навчання коштуватимуть Сполученим Штатам близько трьох мільйонів доларів. За словами координатора міжнародних проектів військового співробітництва Кевіна Волка, це вклад американських платників податків у майбутнє, у добру підготовку військових. «Для нас дуже важливим є український внесок у підтримання міжнародного миру та безпеки. Україна і США 15 років співпрацюють і проводять спільні навчання. Яворівський полігон є одним із найкращих у Європі, де можна готувати військових для миротворчої місії», – каже Кевін Волк. Український борщ і вареники натівцям засмакували
Пересувна теле-радіостудія
На полігоні працює американська пересувна теле-радіостудія, і кожен американський військовослужбовець слухає радіо. Українські військовослужбовці з сумом констатували, що про власну пересувну станцію можуть лише мріяти, як і, зрештою, і про належну оплату праці. Бо сьогодні військові-контрактники в Україні отримують у середньому півтори тисячі гривень зарплати у місяць. Відтак для них участь у міжнародних навчаннях є шансом потрапити у склад якоїсь миротворчої місії і поліпшити фінансову ситуацію своїх родин. Мовою спілкування міжнародних навчань є англійська і щоразу більше українських військових контрактників нею розмовляє. А ось представники сил НАТО намагаються вивчати українські слова і з захопленням говорять про українську кухню. Особливо їм смакують український борщ і вареники. На обід усі учасники міжнародних навчань отримують сухий натівський пайок. А це 24 види страв. Галина Терещук http://www.radiosvoboda.org/content/article/24276381.html

Українці платять за газ в 10-ки разів менше за європейців

Прага – В європейській пресі триває дискусія довкола масштабів репресій влади Віктора Януковича проти української опозиції. Насамперед – стосовно Юлії Тимошенко та її соратників. Експерти в Європі кажуть, що у контролі деяких європейських посольств в Києві за поверненням українців із Шенгену немає нічого дивного. Газети також сумніваються в ефективності альтернативних газових планів Києва і наголошують, що українці досі платять за газ в десятки разів менше аніж європейці.

До редакції «Файненшел Таймз» продовжують надходити відгуки на статтю «Україна має свій ЮКОС», яку редакція оприлюднила тиждень тому. Цього разу громадянин США Джеффрі Берлін із Атланти (Джорджія) заперечує послу України в Лондоні Володимиру Хандогію, котрий перед цим написав відповідь до редакції «Файненшел Таймз» на згадану редакційну статтю про свою незгоду з порівнянням газетою судової справи Юлії Тимошенко з подібним прецедентом з Михайлом Ходорковським у Росії. Джеффрі Берлін вважає заперечення Хандогія «лицемірними» і додає, що, хоча саму Юлію Тимошенко ще не заарештовували спецпідрозділи в масках, як Ходорковського, зате троє соратників Тимошенко – Анатолій Макаренко, Тарас Шепітько та Ігор Діденко – постають в судах «в клітках», під охороною людей у масках. Хоча й, як зауважує Джеффрі Берлін, Макаренко і Шепітько звільнені, та Ігор Діденко, якого командос у масках захопили під час його візиту до дантиста, вже ось більше року перебуває в ув’язненні. Польська «Ґазета Виборча» публікує незгоди і обурення українців, котрих європейські посольства у Києві контролюють на рахунок їхнього повернення в Україну після короткочасних відвідин країн Шенгенської зони ЄС. Утім, деякі експерти з громадських організацій у Києві також критикують подібну практику посольств Греції, Франції , Іспанії, Австрії та Фінляндії. Та все ж, офіційні особи ЄС, зокрема міністр закордонних справ Польщі Радек Сікорський, якого цитує газета з Варшави, не вважає таку практику, коли окремі посольства ставлять навіть печатки про повернення окремих українців із Шенгену, якимось порушенням прав людини, а проявом «суверенної візової політики» членів Союзу. Представники польського МЗС заявляють, що самі такої практики не притримуються, а намагаються максимально лібералізувати візовий рух в ЄС, включно й для українців. «Ґазета Виборча» нагадує, що подібна практика з візами існує у поляків, котрі їздять до США. Видання з Варшави також наводить приклади, коли окремі посольства ЄС у Києві вимагають від українців, що їдуть до ЄС, застави (документи, гроші) як гарантії їхнього повернення до України. Тут також зауважено, що українське МЗС називає таку практику «несумісною з українським правом» і має наміри звернутися з нотою до членів ЄС з цього приводу. Московська «Нєзавісімая газєта» інформує про оприлюднення у Києві «альтернативних газових планів» щодо будівництва в Одесі терміналу з виробництва і транспортування зрідженого газу. Але, разом із тим, наводить думки експертів, котрі сумніваються в ефективності цього проекту з міркувань цін на газ, які навряд чи дозволять компенсувати затрати на будівництво терміналу в Одесі. Газета також публікує матеріал про те, що українці та казахи платять за газ менше, аніж росіяни. Якщо в Росії платять за кубометр блакитного палива майже чотири рублі, то в Україні – лише трохи більше трьох. У Швеції ж, наприклад, платять майже 46 рублів, у Данії – трохи більше 45, в Італії – 32…

Грузинський та московський патріархи зустрілися в Україні

Київ – Патріарх Грузинської православної церкви Ілія ІІ та Московський патріарх Кирило сьогодні розпочали свої візити до України. Ілія вже зустрівся із грузинської діаспорою і відслужив молебень у Свято-Іллінській церкві. Експерти та представники інших українських православних церков прогнозують, що Україна слугуватиме майданчиком для вирішення російсько-грузинського церковного конфлікту, а Кирило скористається нагодою, щоб агітувати за духовне та політичне зближення Києва з Москвою.

Предстоятель однієї із найстаріших православних церков – грузинської – Ілія ІІ зранку відвідав Києво-Печерську лавру, де з нагоди його візиту відкрилася виставка, присвячена історії українсько-грузинських стосунків.  В обід грузинський Патріарх прибув до Свято-Іллінського храму на Подолі, де взяв участь у богослужінні. Половина його велася грузинською мовою, а супроводжував його своїм співом грузинський патріарший хор.   Після цього Ілія ІІ зустрівся з українськими журналістами. «Передовсім ми маємо турбуватися про людину, бо це найбільша цінність на землі. Якщо людина втратить віру в Бога, і у свою батьківщину, то кінець буде поганим. І тому наша Церква не вступає у політичні дебати, ми бажаємо миру віруючим і невіруючим, і мусульманам, і представникам інших релігій. Я бажаю Україні миру і процвітання, і вам – доброго здоров’я і миру», – сказав Патріарх Ілія ІІ. Патріарх Кирило каже, що приїхав молитися зі своїм народом   Патріарх Московський Кирило прибув до Києва сьогодні ввечері. Як він сам заявив журналістам в аеропорту Бориспіль, – завітав до України винятково із пастирською метою. 
Патріарх московський Кирил
«Я радію особливо через те, що мій візит приурочений до свята тисячоліття хрещення Русі, коли ми згадуємо святого рівноапостольного князя Володимира. Я кажу, що головна мета мого візиту – помолитися разом з народом. Бо в патріарха, як у будь-якого священнослужителя, немає іншої мети, як проголошувати спасіння та навертати людей до Бога».   Між тим, представники інших православних церков в Україні, зокрема  архієпископ Полтавський та Харківський Української Автокефальної православної церкви Ігор Ісиченко, вважають цей та попередні візити російського патріарха  виконанням політичних замовлень Кремля в Україні.    «З кожним новим візитом патріарха Кирила до України інтерес до них втрачається, вони стають ординарними політичними подіями, мало пов’язаними з релігійним життям. Головною метою його приїзду є пропагування та зміцнення образу «русского мира», але ним дедалі менше цікавиться і влада, і самі віряни УПЦ Московського патріархату. Така пропаганда має ефект антиреклами», – говорить представник УАПЦ.   Кирило приїхав миритися з Грузією чи агітувати Україну?   Приїзд російського патріарха до української столиці вже викликав протести національно-патріотичних сил. Зокрема, сьогодні в обід біля посольства Російської федерації відбувся мітинг Конгресу українських націоналістів проти пропаганди ідей «русского мира».   Українські високопосадовці примушують ректорів українських вишів взяти участь у зустрічі з патріархом Кирилом, яка відбудеться завтра, – таку інформацію оприлюднив народний депутат від НУНС В’ячеслав Кириленко. А це, на думку нардепа, порушує 35-ту статтю Конституції, яка визначає, що церква в Україні відділена від держави, а школа – від церкви.   Загалом експерти стверджують, що візит патріарха Кирила спричинений тим, що підпорядкована йому Українська православна церква тяжіє до більшої автономії. На їхню думку, нині очільник РПЦ прагне з’ясувати, наскільки змінилася позиція влади та церкви в Україні. Між тим, релігієзнавці, серед яких і експерт релігійно-інформаційної служби Тарас Антошевський, називають іншу головну мету візиту.   «Ми бачимо проблеми відносин старих і молодих церков. Російська – молода, але потужна, із важелями впливу. Грузинська – одна з найстаріших. І зараз  обидва патріархи намагаються вирішити його в Києві, із мінімальними втратами, – зауважує експерт. – Грузинська церква хоче повернути у своє лоно Абхазію і Осетію, російська – шукає інші аргументи. Але, зрештою, Кирило погодиться, бо в іншому разі він не зможе звинувачувати в розколі українську Церкву, а Грузія, навпаки, активно підтримуватиме її». Глава РПЦ Кирило та Патріарх Ілія ІІ перебуватимуть в Україні до п’ятниці. За цей час вони візьмуть участь у спільних богослужіннях. А Кирило очолить засідання Синоду РПЦ у Києві.
Євген Солонина http://www.radiosvoboda.org/content/article/24277686.html

Идеолог националистических элементов республики…

Дуже необережно зв’язувати свою долю з долею всесвіту й втручатись у суперечки між добрими й лихими духами.

В.Домонтович. «Розмови Еккегартові з Карлом Ґоцці»

Саме так назвали Івана Дзюбу автори довідки, скерованої у січні 1972 року з КҐБ УРСР до ЦК Ком­партії України. Іван Дзюба був на прикметі у КҐБ давно, маючи в оперативних документах псевдо «Лі­те­ратор». Власне, літератором він і був. Молодий, але вже на той час популярний літературний критик-нонконформіст, не міг не потрапити «на облік», оскільки сповідував занадто вже незалежні погляди, вибивався своєю поведінкою зі стандартів, за якими будували життя та кар’єру його «брати по цеху».

Після створення в липні 1967 рокуспеціальних контррозвідувальних підрозділів «по боротьбі з ідеологічною

диверсією противника» (на місцях це були 5-ті управління/відділи/відділення) Дзюба закономірно став одним з їхніх найголовніших клієнтів. Використання аґентів, довірених осіб, служби зовнішнього спостереження, перлюстрація кореспонденції, так званих оперативно-технічних засобів — увесь цей набір засобів роботи каґебістсь­ких структур повною мірою торк­нувся Івана Дзюби. Тим більше загострився інтерес спецслужби до нього з появою у 1970 році в УРСР нового шефа місцевого КҐБ Віталія Федорчука, який почав спеціалізуватися на відстежуванні та погромних акціях проти «українських націоналістів».

У 1965 році Іван Дзюба напи­сав памфлет «Інтернаціоналізм чи русифікація?», в якому крити­кував те, що в СРСР називали «на­ціональною політикою». Ще під час роботи над рукописом Дзю­ба давав друзям і знайомим читати чорнові варіанти своєї праці, а після закінчення він надіслав памфлет водночас на адресу кількох владних партійно-державних інстанцій, пояснюючи, що не слід заарештовувати тих, хто виступав за інтереси укра­їнсь­кої культури. Наприкінці своєї розвідки Іван Дзюба доходив висновку про те, що «процес денаціоналізації й русифікації є колосальним мінусом для справи соціалістичного демократизму і має об’єктивно реакційне значення».

Отже, цілком у дусі сказаного одним з героїв оповідання В.Домонтовича, Іван Дзюба почав втручатися

у «суперечки між добрими й лихими духами». Почав, ще до кінця не розуміючи, що з того буде, які матиме наслідки.

[ Читати далі ]

Українки вміють чесно вмирати

Тіло Людмили Старицької-Черняхівської конвоїри викинули з арештантського вагона дорогою до Казахстану
"Ми були першими українськими дітьми, - писала Людмила Старицька-Черняхівська про своє дитинство в Києві. - Не тими дітьми, що виростають у селі, у рідній сфері стихійними українцями, - ми були дітьми городянськими, яких батьки виховували вперше серед ворожих обставин свідомими українцями зі сповитку". Дворянські родини Старицьких, Косачів, Лисенків удома спілкувалися українською. Фото 1882 року
"Виконавицею мого заповіту, - розпорядився наприкінці життя письменник Михайло Старицький (1840 - 1904), - я залишаю свою улюблену дочку Людмилу, яка була моїм ангелом-хоронителем за мого життя і яка любить своїх сестер і брата, й вона не образить їх". Людмила Черняхівська-Старицька казала, що по смерті батька в неї розпочалося "життя з половиною серця"
Олександр Черняхівський (у центрі) та його донька Вероніка (перша ліворуч) під час перебування в Німеччині. Приблизно 1925 рік
[ Читати далі ]

Расследовать, и судить?!

Отчаянные попытки властей опровергнуть факт применения выборочного правосудия в Украине на прошлой неделе дошли практически до абсурда.

Представители пропрезидентских сил наделали много шума вокруг дела с арестом чиновника,

у которого практически не было связей в правительстве, чтобы показать, что они ведут борьбу с коррупцией, а не только с оппозицией.

В то же время, абсолютно незамеченным правоохранительными органами

осталось  журналистское расследование об огромных затратах Виктора Януковича на аренду самолета

и вертолета у компании, связанной с его семьей. Оно появилось на одном из ведущих украинских сайтов - Украинской Правде. Экс-главу Государственной комиссии по регулированию рынкафинансовых услуг Украины Василия Волгу арестовали 19 июля по подозрениюв получении взятки в размере $500 тысяч.

По утверждениям сторонниковЯнуковича, арест Волги доказывает, что уголовные  расследования против

представителей оппозиции, включая бывшего премьер-министра Юлию Тимошенко, - всего лишь часть огромной схемы следственных действий по борьбе с корупцией,  и что в этом нет политических мотивов.

Волга никогда не был сторонником президента и не являлся депутатом от Партии Регионов.Он - бывший член Социалистической партии, а также лидер партии «Союз левых сил».

В то же время, известный украинский журналист  Сергей Лещенко опубликовал расследование подробностей аренды Януковичем самолета и вертолета.Если результаты его расследования, которые свидетельствуют о потенциальных конфликтах интересов средивысокопоставленных чиновников,теневых

сделках и возможной коррупции подтвердятся, их вполне достаточно для начала следственных действий.

В своей статье Лещенко пишет, что вертолет и самолет, которымипользовался президент, были предоставлены никому не известной компаниейпод названием ЦентерАвиа без проведения тендера. Стоимость аренды вертолета, по словам Лещенко, намного выше рыночной.

41 000 130 гривен за летный час - это 5 200 долларов, невиданно высокая сумма!

Например, в Британии час аренды почти сопоставимо по классу вертолета Agusta 109 стоит 1 400 фунтов плюс налог - то есть вдвое дешевле. И это - учитывая британские цены на топливо, заработную плату пилотов, техническое обслуживание и страхование.В Румынии за аренду Agusta 139 - того же вертолета, как у Януковича - просят 1 950 евро в час, то есть до 3 тысяч долларов.

В Украине Bell 407, ненамного хуже Agusta, стоит 2 200 долларов в час.

При этом следует учитывать, что государство Украина как оптовый покупатель, который арендует вертолет для Януковича на целый год, имеет право на скидку от "Центравиа".

На самом деле, упомянутая в договоре цифра 5 200 долларов за одну летный час на вертолете Януковича - это цена эксплуатации реактивного чартерного самолета на 10-12 человек!

А основателем и директором компании-арендодателя до недавнего времени был депутат Киевского областного совета от Партии регионов Павел Литовченко, доверенное лицо сына Януковича.

Предыдущие расследования Лещенко также свидетельствуют, что Литовченко имеет отношение к компаниям, которые участвовали в приобретении и облагораживании львиной доли земельного участка в Межигорье под Киевом, где находится шикарное поместье президента.

Коррупция - один из величайших пороков Украины, который позволяет украинским чиновникам пить кровь простых граждан и обкрадыватьукраинский бизнес, чтобы обеспечить себе роскошную жизнь.А когда есть доказательства прямой связи с самим президентом — полноценное расследование просто необходимо. 

В противном случае, вывод приходится сделать только один -выборочное правосудие применяется исключительно по отношению к опозиции и чиновникам, у которых нет связей в правительстве, в то время как неоднократные злоупотребления властью в очередной раз сходят с рук Януковичу и приближенным к нему политикам.Ведь если президент и его союзники не сделали ничего противозаконного, им незачем беспокоится о расследовании.

Кажется, Украина под руководствомЯнуковича превращается в страну, где президент, его семья и близкое

окружение остаются безнаказанными, а судебное следствие и уголовные расследования касаются только тех, кто выступает против.

http://www.kyivpost.ua/opinion/editorial/rassledovat-25993.html

The Independent: У Печерському суді розігрується спектакль

Вся увага України прикута до спектаклю, що розігрується у Печерському районному суді, де йде процес над колишнім прем’єр-міністром і одним з лідерів «помаранчевої революції» Юлією Тимошенко, пише The Independent.

Перший акт драми завершився у п'ятницю, коли Ю.Тимошенко нарешті було пред'явлено звинувачення. Вона відмовилася визнавати себе винною, назвавши всю справу «сфабрикованою за наказом президента». Український уряд наполягає, що «процес Тимошенко» — частина масштабного плану боротьби з корупцією, проте, як відзначає видання, «запропоновані їй звинувачення незвичайні, оскільки сконцентровані не на зловживаннях, спрямованих на особисте збагачення, а на газовій угоді з прем'єр-міністром Росії Володимиром Путіним від 2009 року, у результаті якої Україна втратила 118 млн фунтів». В ході процесу суд і звинувачення неодноразово порушували процедуру, за що отримали попередження від Єврокомісії і Держдепартаменту США. За твердженням команди Ю.Тимошенко, ця справа не окремий випадок, а «частина скоординованого наступу на опозицію напередодні майбутніх у наступному році парламентських виборів». Вісім членів колишнього уряду знаходяться під вартою, ще трьом заборонено залишати країну. Екс-міністр економіки отримав притулок у Чехії після того, як зазнав переслідувань на Україні. Юрій Луценко, колишній міністр внутрішніх справ, був заарештований напередодні Нового року озброєними людьми. «Як і у випадку з Тимошенко, звинувачення, що пред'являються йому, пов'язані в основному з політичним курсом, а не з особистими зловживаннями», — пише газета. На думку брата Луценка, справжньою причиною переслідувань стала порушена ним під час перебування головою МВС справа проти Бориса Колеснікова — близького соратника найбагатшої людини України Ріната Ахметова, а також проти колишнього губернатора Харкова Євгена Кушнарьова та інших представників оточення В.Януковича. «Але якщо метою нещодавньої кампанії було знищення політичних опонентів В.Януковича, то її наслідки, схоже, виявилися прямо протилежними, — відзначає автор статті Олівер Пул. - Українці проклинали нездатність лідерів „помаранчевої революції“ виконати свої обіцянки. Уряд Тимошенко було спаплюжено підозрами в політичних чварах і неналежному поводженні. Програвши В.Януковичу, Ю.Тимошенко не змогла згуртувати навколо себе опозицію. Однак сьогодні вона знову зображує жертву гонінь і повертає собі ореол лідера нації». «Ми в Україні мали досвід життя в Радянському Союзі, коли не було свободи взагалі», — сказала Ю.Тимошенко в інтерв'ю The Independent. «Ось чому я повинна тепер боротися за ці цінності: верховенство закону, свобода слова, справедливість». «Прохання про інтерв'ю у президента В.Януковича або члена його адміністрації не отримало відповіді до того моменту, як газету було відправлено у друк. Проте раніше у Страсбурзі голова держави чітко дав зрозуміти, що подання навколо Тимошенко закінчиться «швидко». Потім він додав, що люди зможуть побачити «хто правий, а хто винен, і ми зможемо робити висновки». Якщо Ю.Тимошенко буде визнано винною, то їй загрожує до 10 років позбавлення волі і відсторонення від участі у парламентських виборах наступного року і президентських виборах у 2015 році. Якщо ж її виправдають, то це означає, що В.Янукович зіштовхнеться з набагато більш небезпечним політичним противником, ніж якби драми, що розгортаються зараз в Печерському районному суді, не мали б місця», — резюмує автор статті.

http://www.independent.co.uk/news/world/europe/trial-puts-yulia-tymoshenko-back-in-the-spotlight-2319929.html