Слов'янський спір недоімперців

  • 18.01.13, 20:46
Така цікава тема, котра знову виринула з намаганнями РФ відродити свою імперську славу. Ура-патріоти "вєлікай Расєї" (за відомим коміком Задорновим - Расея - це сіяння Ра, ну а про тяжку форму хвороби Ра я вже писав), вирішили взяти за основу "ура-патріотизм" Третього Рейху (шкода що в Гітлера не було свого Задорнова, він міг би придумати, щось на кшталт Райх - це Ра, який посилає всіх на йух) і перевернути його з ніг на голову. 

Гітлер, скорений своїми австрійськими комплексами слов'янофобства, вважав, що слов'яни це дикий народ, котрий своїми набігами не давав спокійно жити носіям цивілізації - германцям. Сучасні російські патріоти кажуть, що це германці дикуни, котрі не давали слов'янам мирно жити і поклонятись своїм Ра, Вишню і Кришню. Коротше те саме.

Насправді навіть при Рейху намагались звернути увагу Адольфа Алоїзича на не спроможність його тез. Наприклад головний расолог Рейху Ганс Гюнтер не одноразово звертав увагу Гітлера на те, що слов'яни не можуть бути "унтерменшами", бо це суперечить антологічним дослідженням. В 1938 році під егідою Бреслауського антропологічного університету вийшло фундаментальне дослідження Ільзе Швидецькі "Расове походження слов'ян", рецензовано самим професором Егоном фон Ейкштедтом, одним з провідних расологів і антропологів Рейху і признаним світилою наукової антропології у світі. Ільзе чітко довела, що ні про ніяких "унтерменшей" йтися не може, первинним типом слов'ян був нордичний. А чи читав дану працю пан фюрер мені невідомо. Напевно що ні. Зрозуміло, що перекладу з німецької даний твір не удостоївся, напевно через те, що не вкладався в загальну відому ідеологію "вєлікой расеї", котру всі і завжди хочуть поставити на коліна.  Хоча і становитись на позицію сучасної і совкової пропаганди про Гітлера як "слов'яножера" також не буду. Ніякого повального винищення слов'ян він не планував, хоча комплекси габсбургської імперії сиділи в ньому кріпко. Та й імперський міф про тисячолітній рейх вимагав зробити з німців "оберменш - машіне". Як завжди буває політика плювала на історичну правду.

Хоча з іншої сторони там також клініка і навіть якщо не брати взагалі відірвані від здорового глузду теорії про те, що германці то насправді чисті расові жиди. Але то що германці сняться інколи декому у страшних снах це точно. Дитяче порівняння ідішу та дойча є грою у пісочницю, адже всім відомо, що ідіш то штучна мова, створена ашкеназі у німецьких гетто (середньовічних гетто) на базі німецького і на 80% складена з німецької мови. Але що тут дивного, як німецькі ашкеназі створювали ту мову з нуля? А якщо співставляти скільки корінь німецької мови уходить походженням у санскрит, то горе-лінгвісти мають прийняти тезу, що всі білі народи пішли від жидів. І вони в тому числі. І не знаю як вам, а мені якось важко уявити Карла Великого в ярмолці, танцюючого "хава нагіла" на Капітолійському пагорбі. Або скандинавського могутнього велетня Тора, який заповідає своїм вікінгами шанувати суботу. 

Почалося це безглуздя насправді давно і саме через німців Баєра, Шлецера та Міллера. Їхня "норманська теорія" шкідництво ще те, яке і призвело (і досі призводить) до німецько-слов'янських антагонізмів. І напевно відчував що з цього получиться Михайла Ломоносов і не дарма бив їм пики. Те що в Російській імперії теорію, котра була колосом на глиняних ногах, радо прийняли зрозуміло. Німецька правляча династія Гольштейн-Готторпів (вони ж Романови) вважали, що для суспільної ідеології буде корисною уявлення про те, що слов'яни народ начебто і непоганий, але без "керівної ролі партії" (в даному випадку присутності в жилах німецької крові) нікуди не гідні. Тому власне і синтез германської правлячої крові і простого слов'янського народу мав скріплювати імперію. Не зрозуміло інше - чому вже після повалення німецької династії міф, який не так вже й важко розвінчати, досі пестрить у академічних виданнях? І навіть в Радянському союзі, котрий брав на себе місію покінчити з усіма раманівськими міфами, цей міф продовжував жити. Дякуючи лише окремим історикам, котрі всі сили клали на боротьбу з ним. І велика шана Борису Олександровичу Рибакову, котрий все життя поклав на розвінчування цієї "теорії", не дивлячись на увесь ідеологічний прес (академічний "врєдітєль" Лев Самуїлович Клейн якось намагаючись образити Бориса Олександровича, крикнув йому "та ви ж слов'янський патріот!". Напевно для Льва Самуїловича і слово слов'янин, і слово патріот лайливі). 

Щодо сумнівного ототожнення варягів і норманів я вже писав. І термін "Руотсі" виглядає сумнівним, зважаючи на те, що ще в початках століття на берегах Балтійського моря сиділи руги, якогось дідька віднесені до германських племен. Цікавий тут лінгво-фрікізм у котрий навіь академіки інколи впадають. Наприклад вони кажуть: "у слов'ян не існувало ім'я Олег, тому князь київський Олег був норманом Хельгом". Але дякувати не всі з'їхали з глузду. Польський лінгвіст Станіслав Роспонд ще 1965 році видав чудову працю "Struktura i klasyfikacja slowianskich antroponimow", де дослідив ці всі питання стосовно "норманських імен" і довів, що ім'я Олег має типове слов'янське коріння. Наприклад літописи 11 століття подають нам широко вживане чеські імена Oley та Olek, безліч схожих імен у балтійських слов'ян Ologast, Wolegast і т.д. Руські епоси подають нам історію пригод Волька та Вольги, а в Білорусі досі широко вживане ім'я Вольга. Чому вчені, котрі так люблять славнозвісну "бритву Оккама" вирішили в даному випадку "множити сутності" і шукати у свеїв Хельга - не зрозуміло. 

Більш стійкіша до критики теорія імені наступника Олега - Ігоря-Інгвара. В принципі Роспонд також відносив Ігоря до слов'янських імен, хоча база для цього вужча ніж під Олега. Але так само, як ім'я Ігор можна ототожнити зі скандинавським Ingwar, то не менш точно його можна ототожнити і з поширеним кельтським іменем Iger, воно навіть більш схоже на Ігоря за Інгвара, тим не менш кельтське походження Ігоря не обговорюється. На думку деяких істориків Ігор це спотворене літописцем скандинавське Інгвар, але тоді не зрозуміло, чому таких спотворень літописець не допускав до рязанського князя Інгвара Ігоровича, одразу ж використовуючи Інгвара і Ігоря на різно, також до його сина Інгвара Інгваревича (і не шкода йому було ламати язик, а не просто спотворити його до Ігоровича?) або до луцького князя Інгвара Ярославовича. Спільність кельтської і германської мов і наявність в них схожих імен Ingwar та Iger свідчить лише про далеке спільне коріння арійської (індоєвропейської якщо бажаєте) спільності, а отже чому не можна допустити, що в слов'янській мові ця спільність походження виразилося у формі Ігоря, мені не зрозуміло. Знову ж таки, краще вже використати ту саму "бритву Оккама". 

Є ще один цікавий факт на який мало звертають увагу сучасні історики, за виключенням хіба що російського історика Лева Прозорова. Це зовнішній вигляд варягів і руських князів. В Скандинавії довге волосся і довга борода вважалися ознакою знатності походження і не бородаті та не волохаті європейців континенту вони називали бабами. В той час як ободріти та лютичі навпаки називали волохатих скандинавів бабами, вважаючи довге волосся ознакою жіночності. Балтійські слов'яни брилися на лисо, лишаючи лише чуба та бриючись, лишаючи лише вуса. А тепер згадайте опис князя (за їхньою версією нормана) Святослава. За описами греків він носив чуба та вуса, що за даними тих же греків свідчило про знатність його походження. Отже норманом він не був. І згадайте тепер наших козаків. І як вони сміялися з московитів, в котрих борода "акі цап". Це до речі потім вже, у Російській імперії почали зображувати київських князів з бородами на московський стиль. І деякі сучасні "неоязичники" з Сибіру розповідають про бородатих слов'ян, хоча борід вони не носили по меньшій мірі з часів антів, котрі вже носили чуби. І це все відноситься до клоунів історихів, які стелять про тюрське походження козаків. Я б всіх цих істориків-тюрків гнав би поганою мітлою до кордонів Азербайджану, всіх цих Толочків і Залізняків. 

Насправді спір норманістів та антинорманістів це гра двох імперій - московської та германської, котрі до слов'ян мають відношення опосередковане. Взаємозв'язок слов'ян і германців на ранніх етапах історії свідчить лише про одне - ніякого антагонізму в них не було. Хіба крізь літописи до нас доходить неприязнь до готів, але готів насправді мало хто любив, окрім самих готів. Такі часи були. Світорозуміння, філософія та традиції скандинавів, германців та слов'ян має безліч паралелей, але безумовно впадати в маразм сибірських інглінгів, що Одін був слов'янином і повів слов'ян в Скандинавію з Сибіру, також не треба. Німецькі хроніки нам кажуть, що вищі стани лютичей і саксів був в родстві, постійно одружуючи своїх дочок і синів один з одним, тому визначити якої крові більше в саксонській еліти тоді було важко. Більш того під час всіх повстань проти германських королів сакси б'ються пліч-о-пліч зі слов'янами. Деякі хроніки кажуть, що в них здавна існує союзна держава, а деякі призирливо називають їх слов'янами. "Саксонська хроніка" нам оповідає, що сакси моляться слов'янським богам, зокрема богу часу Кроду. Крод також згадується у фризьких та скандинавських джерелах, а німецькі археологи таки знайшли в саксонському місті Гослар алтар Крода, який зараз зберігається у музеї. Описи управління саксів дуже схожі на опис будови слов'янських держав. Саксонський Тінг дуже нагадує слов'янське Віче, де збираються кращі роди, щоб обрати собі вождя. 

Цікавий також факт, що одне коріння скандинавської династії Інглінгів (справжніх, а не сибірських неошаманів) веде свій рід від скандинавської королеви Ауд та венеда слов'янина Радбарда (Ратабора скоріш за все на слов'янській). А легендарна епічна битва на території сучасної Швеції - битва при Бровалле, описує що з данів воювали слов'яни руги, а за свеїв слов'яни вільтіни (венеди). А вождь свеїв взагалі був півслов'янином Рандвером, це син Ауди та Радбарда, роду інглінгів. Свяченість для вікінгів роду інглінгів відома достеменно, а отже якщо вони вписують півслов'янина до цієї династії, то ні про яку зверхність до слов'ян у скандинавів йтися не може.

Співставлення міфології вікінгів, германців і слов'ян могло б дати доволі цікаві результати, якби туди не лізли клоуни від "фолк-хісторі". І можна насправді довго продожвувати тему співставлень, але вона в одночас і зрозуміла, і важка, адже уходить в глиб часів, до тієї ще арійської протоспільноти. Але навіть аналіз більш пізніх даних свідчить, що всі ці антагонізми принесли більш пізні недоімперці чи то у славу "вєликого Рейху", чи то "великої Росії". І більш того принесли її туди ті, хто до слов'ян мають відношення опосередковане. Ну а поки слов'яни будуть мовчати, напевно ділити слов'янський спадок будуть між собою германські та московські недоімперці. 

Слов'янський Берлін

На щастя німці краще відносяться до старожитностей, навіть до чужих, ніж часто українці. Музей Дюппель - це реконструйоване поселення слов'ян лютичей 13 століття в Берліні. Як відомо Берлін став столицею лише у 18 столітті завдяки Фрідріху І, до того головним містом Східної марки був - Бандербург - місто-фортеця. Бранденбургом він звався у німців, а ось самі господарі називали його Бранні Бор, тобто "оборонний ліс", слов'янська фортеця, тому Бранденбург лише калька зі слов'янського Брані Бору. Берлін також відомий в 13 столітті, але як незначне містечко. але етимологія Берліна також може віднести нас до місцевих слов'янів, адже у полабській мові Берл - значило болото, є правда версія, що походить від німецького Бар - ведмідь. Як би там не було, але факт, що до 13 століття на цих землях жили слов'яни, допоки не помер князь Бранібора Пшибислав (в хрещенні Генріх) і граф Альбрехт І Бранденбургський (він же Альбрехт Ведмідь) не скоїв свій "драх нах остен" і Бранібор не став Бранденбургом. Включення слов'ян, як німецької марки, до держави німців не відбулося спокійно. Лютичи і бодричі увесь час підіймали повстання, через що Східна Німеччина перетворилася на довгий час арену бойових дій. Але не можна списувати все на етнічний конфлікт (як це роблять слов'яністи - ура-патріоти Росії), адже слов'янам дуже часто допомогали сакси, а ось німецьким королям слов'яни поляки. І деколи поляки були на голову жорстокіші і фанатичніші за німців в знищенні своїх родичей.



Про революцію

  • 17.01.13, 15:45
Стосується російський "революціонерів", але те саме можна сказати і про наших "протестантів" і "мітингувальників" проти "злочинної влади"



Слов'яни

На мій погляд, шкідницька діяльність "псевдоісториків", котрі розповідають версії про те, що слов'яни захопили увесь світ і навіть Будда був слов'янином, спричинила те, що деякі дійсно важливі питання стосовно слов'янства залишаються вартими уваги. Наприклад це версія про "відсталих" слов'ян, котрі і меч не тримали в руках до Х століття породила оту саму теорію "слов'ян - унтерменшів", якій деякі історики (а українські майже всі, окрім деяких унікумів, які кинулися у іншу крайність, що ледь не всі люди пішли від слов'ян) досі підтримують. 

Основа тверджень про "нездатних слов'ян" заслуга всеціло трудів грека Прокопія Кесарійського. Він описував слов'ян, як відсталих аграрієв, ні на що особливо не здатних з типовим "примітивним народовладдям" (це його вислів). І от такий вигляд слов'ян. Але ті хто прийняли дану тезу ігнорують інші джерела. Хоча колега-земляк Прокопія, Менанд Протектор подає цікаву історію. Візантійський імператор Тіберій ІІ просить кагана Аварского каганату вгамувати слов'ян (типова тактика візантійців в усі часи - натравлювати всіх на слов'ян). Цікаво вже, адже якщо згідно з Прокопія вони були "затуркані нездари", що так турбувало греків? І далі ще цікавіше. Каган відправляє послів до князя склавинів Давріта. І де ж "примітивне народовладдя" Прокопія, якщо є князь? І що саме головне, на вимогу кагана підкоритися, Давріт відповідає:

«Родился ли на свете и согревается ли лучами солнца тот человек, который бы подчинил себе силу нашу? Не другие нашею землею, а мы чужою привыкли обладать. И в этом мы уверены, пока будут на свете война и мечи»

А потім Давріт за проявлене до нього нахабство, наказує вбити аварських послів. Нічого собі так затуркані аграрії. Моральна сторона наших предків насправді справа десята (хоча якщо вірити Менандру, то аварські посли проявляли явну неповагу до Давріта, а в ті часи честь ще щось та й значила).

Далі ще цікавіше, менше ніж через сто років візантійські хроніки показують нам "затурканих аграрієв" на чолі з князем Ардагастом не де-небудь, а біля стін Константинополя. Взяти Константинополь Ардагаст не зміг, але ганебний мир імператор Маврикій був змушений укласти з Ардагастом та аварським каганом (тут вони вже діяли як союзники). В 590 році хроніки повідомляють нам, що Маврикій вирішив помститися склавинам і пішов війною на князя Пірогаста (скоріш за все сина Ардагаста), але відхватив добрячих люлей біля ріки Гелібакій.

Ще близько ста років Візантійці натравлювали аварців на слов'ян, але вже у 7 столітті венеди на чолі з князем Само повстають проти влади аварців і повністю знищують каганат. Як каже нам "Повість временних літ" не залишилось від них не племені, ні потомства. До речі хороброго вождя венедів якогось герця причисляють до гало-римлянів, хоча це лише думка фінського філолога Мікколи, яка чомусь стала провідною. Хоча знову ж таки не увага до джерел. Германська хроніка "Наверення баварів і хорутан" стверджує, що він був слов'янином. 

І ось вже після падіння аварів бачимо слов'яни повністю витісняють греків з Балкан і захоплюють навіть Пелепонес. Патріарх Миколай ІІ нам каже:

218 лет славяне хозяйничали в Греции, и римляне не смели вообще показываться на Пелопоннесе

Ще вони під головуванням князя Само зуміли наваляти і франкам на чолі з Дагобертом І в битві при Вогастисбургом і після цього завоювали всю Тюрінгію, котру Само приєднав до своєї держави. 

Загалом, як бачимо, не хилі такі "відсталі аграрії", які ганяли авар, греків і франків.

Ще цікава річ стосовно племені вандалів. Доволі не зрозуміло, чому це вандали стали вважатися германським племенем? Хто нам про це каже? Ну каже про це Тацит в "Походження германців", але чесно кажучи він слабо розрізняє германців і слов'ян. А ось наприклад Іордан розділяє германців (готів) і вандалів, він описує як готи, вийшовши зі Скандинавії підкорили собі вандалів і ругів (про них також поговоримо). Ще можна почитати Прокопія Кесарійського, але яка віра йому, я вже показав. Про його знання в германцях може свідчити те, що він аланів ототожнював з готами. 

Ну добре, Іордан відомий своїми неточностями. Але є ще Гельмонд зі своєю "Слов'янською хронікою". Він пише:

 Там, где кончается Полония, мы приходим к обширнейшей странетех славян, которые в древности вандалами, теперь же винитами, или винулами , называются.

А є свідчення Мавро Орбіні, який пише в "Історіографія народу слов'янського":

 Так, к примеру, Блонд говорит, что вандалы, названные так по имени реки Вандал, впоследствии стали называться славянами. 

Є унікальний довод на користь того, що слов'яни не могли бути вандалами, бо "вандали це войовниче плем'я, слов'яни такими не були". Ну дійсно, як могли слов'яни завоювати частину Італії, частину Іспанії і Західну Африку? Ну а частину Греції змогли ж. Балкани змогли. Розтрощити Аварський каганат змогли ж. Та й це не теза, як я вже показав, характером слов'яни мало чим відрізнялись від готів. Мавро Орбіні свідчить, що в його час в 17 столітті досі слов'янської крові князі правлять у деяких землях Італії. Ну якщо знати пройдешні події він міг і не знати, то вже сучасність знав точно.

Є цікаве свідчення монаха-франсисканця від 13 століття Гійома де Рубрука, який описуючи свою мандрівку до татарського хана, не оминув і слов'ян:

Язык русских, поляков, чехов и славян один и тот же с языком вандалов, отряд которых всех вместе был с гуннами

Можна ще на доказ привести Великопольську хроніку, але не буду, бо вона доволі таки не точна і містить безліч 
помилок, наприклад відносячи гунів з уграми до слов'ян, чого бути не могло.

Щодо археологічних даних, то ту не все так однозначно. Радянський археолог Сєдов В.В. довів, що Пшеворська культура в Польщі (місця початку міграції вандалів) має чіткі ознаки слов'янської, а ось наявність германських ознак, на підставі яких німецькі археологи відстоюють германське походження вандалів, Сєдов пояснював міграцією крізь ці землі готів. Що до речі і описує Іордан. Більш обережні історики кажуть про синтез "слов'яно-германського" походження вандалів
Та сама історія і з ругами. Про германське походження ругів писав Клавдій Птолемей, але насправді він сам мало розбирався "хто кому Рабіновіч", то всі землі, де поруч мешкали германці і слов'яни, об'єднав в одну Велику Германію.

Другим свідком був...все той же Прокопій. Я думаю ми вже маємо причини йому не довіряти.

А ось Іордан чітко відділяє ругів від германців. Так, я знаю, що Іордан не саме надійне джерело, але не менш надійне ніж Прокопій. Тому питання відкрите. А ось що цікаве, це те, що всі історики визнають, що острів Рюген має свою назву саме від походження ругів. А на острові Рюген було...слов'янське святилище Свентовіда, найбільш святе місце всіх слов'ян. Документи нам кажуть, що ще в 8-9 віках новгородці творили паломництво на острів Рюген. Відомо, що навіть чехи після хрещення туди їздили. "Раффентшельский митний устав" чітко дає зрозуміти, що руги були слов'янами.  Є версія, що начебто спочатку там жили руги германці, потім їх потіснили слов'яни, а назва залишилася. Все добре, от тільки як пояснити, що Регінон пише, що епископ Альбрехт їздив до "княгині ругів Ольги"? Можна були місцевих ругів сплутати, але навіщо народ Русі за "три дев'ять земель" величати ругами? І не тільки німці. Наприклад англійський єпископ Роджер пише про Едуарда Вигнанця: 

"бежал из этой земли в землю ругов, которую мы называем Руссия".

Отже германське походження ругів тримається тільки на Прокопії і Клавдії, але їхній рівень розуміння різниці між германцями та слов'янами залишає бажати кращого. І притому ігноруються дані самих германців.

І ще цікава історія з варягами. На думку багатьох норманістів сумніву немає - скандинави. Це так руси називали норманів. Є тоді питання, чого про них йде мова в Візантійців, котрі їх називають "варангами". Може в русів варяги це більш пізня калька з грецького? Може, от тільки греки розрізняють варангів і норманів. Більш того, розрізняли їх і руси. "Повість временних літ" нам каже:

Ляхи же и пруссычудь сидят близ моря Варяжского. По этому морю сидят варяги: отсюда к востоку до пределов Симовых, сидят по тому же морю и к западу — до земли Английской и Волошской. Потомство Иафета также: варяги, шведы, норманны, готы , русь, англы, галичане, волохи, римляне, немцы, корлязи, венецианцы, фряги и прочие

Тобто руси не тільки розрізняють норманів і варягів, а навіть норманів зі шведами. Балтійське море називалось Варяжським і згідно з літописцем там сиділи варяги-руси. Про "сидячих варягів-русів" нам каже "Житіє святого Оттона Бамбергського", де сказано, що в них навіть держава є - Рутенія. Дике і войовниче плем'я кажуть нам германці. Більш того, коли руси разом з прусами і поморами напали на Польщу, король Польщі Болеслав уклав з ними перемир'я і щоб скріпити мир оженився на дочці рутенського короля Святополка Сбиславі. Дивні як на норманів імена - Святополк і Сбислава. 

Я думаю не треба дуже сильно винуватити древніх істориків (окрім Прокопія, хіба-що) в тому, що вони часто плутали германців і слов'ян. Насправді тоді не було чіткого розділу між ними. Міжплеменні шлюби і взаємність культур свідчать, що в той час етнічної сегрегації між собою в них не було. В той же час, як не можна казати про взагалі відсутність етнічної самосвідомості в германців і слов'ян, адже скажімо літописні дані нам кажуть, про неприязнь до аланів або до аварів була саме етнічною ознакою і не дивлячись на доволі часті  спільні воєнні дії, розрізнення між собою вони вбачали чітке. А з германцями було складніше. Водорозділ в цих землях пішов на релігійному ґрунті. Відомо, що ряд германських джерел називає слов'янами...саксів. Навіть мій патріотизм, навряд чи змусить визнати, що є хоч один довод на користь того, що сакси були слов'янами. Це чітко встановлений факт, що вони були германцями. В ті часи слов'янами почали часто називати просто всіх язичників, адже вони хрестилися пізніше. Це змусило і деяких істориків плутатись в своїх свідченнях, як того ж Мавро Орбіні, котрий взагалі германцям права на існування не лишає, навіть приписавши слов'янству готів.

Як бачимо, слов'яни були достойними дітьми свого часу, виявляючи неабияку мужність і в той же час маючи не аби-яку працьовитість. Вони мали всі принади і вади свого часу, а отже міф про слов'янську "кроткість" лише міф і не більше. Не зрозуміло тільки одне, навіщо сучасні історики продовжують лінію ворога слов'янства Прокопія, підхоплену німцями для мотивації своїх солдат у війні проти слов'ян, про бездарність і слабкість слов'янства? Унікальна ситуація коли інші етноси вигадують собі перемоги, ми навпаки усіляко принижуємо власний рід, стверджуючи, що на перемоги не здатні? На такому фундаменті державу не побудувати. 


Проблема мракобісся

Російський академік Володимир Арнольд ще наприкінці ХХ століття сказав, що у майбутнє дивиться похмуро, тому що бачить настання нової ери обскурантизму і невігластва. З кожним роком видно, як слова вченого збувається - навколо повальна дебілізація населення і настання ери повного мракобісся, з яким скоро навіть вигадкам буржуазії про Середньовіччя буде важко зрівнятись.

До вчених може бути багато претензій. Перш за все це звісно їхня політична ангажованність, бо будь-яка наука ніколи не може бути незалежною від політики. На цьому стовпі досі тримається міф про холокост, тримається міф Ейнштейна, ліквідацію терміна катаморфоз в анатомії через політкоректність або міф, котрий оскаржував ще Лінней, про єдиновидовість людства, міф про "братьєв славян" і т.д.  Але сьогодні треба встати на захист академіків, тому що те, що відбувається в суспільстві це вже ні в які рамки не влазить.

Включаєш телевізор, переклацуєш декілька каналів з передачами "Рускіє сенсаціі" і науково-популярні фільми типу "ДНК: портрет нації", та шоу про битву мракобісів екстрасенсів бо людина здравомисляча нічого окрім огиди до таких передач відчувати не може. І ось начебто знайшов новини, здається, що може бути більш нейтральніше ніж звичайні новини. Але фіг там, журношлюхи їдуть з камерами до якогось екстрасекса, щоб він составив гороскоп політиків на 2013 рік і пояснив, як змія буде впливати на українську економіку. Потім декілька сюжетів про чубакабру і як правильно поставити унітаз згідно з фен-х шуй. Після всього цього виникає бажання кинути пультом у телевізор.

І ось тоді виникає у мізках крик відчаю і заклику повернути інквізицію, щоб цих екстрасексів, парапридурківпсихологів та журношлюх разом з ними закинути на вогнище, бо скільки вже терпіти можна це мракобісся? Але нікого то не цікавить, бо бородатий професор занадто нудний для піпла, куди вигідніше запросити до студії якогось хрича у цяцьках, який розповість, що він реінкарнація царя Ашоки, особисто в астралі мав розмову з Буддою, а дух Лао Цзи сидить у нього на плечі і видає всі таємниці Атлантиди. І він точно знає все про перехід ер згідно календаря Майя. І хочеться мати можливість перемістити в минуле цього придурка в часи Майя на Юкатан, щоб вони його принесли в жертву богу Іцаману.

Насправді фріків дійсно багато, але здавалось би що в тому небезпечного? Проблема, що ця пошесть поширюється з неймовірною швидкістю, а рівень знань населення стрімко спадає. Як вірно підмітив Невзоров, ще у початку ХХ століття в якійсь ресторації можна було видернути якусь першу попавшу курсистку і обговорити з нею Геккеля, то зараз максимум про що ви будете розмовляти з курсисткою це вплив Марсу на сузір'я Водолея. Притому що вона смутно буде уявляти взагалі що таке Марс і як сузір'я Водолея виглядає. І що саме погане, це те, що в часи, коли кожна друга курсистка могла вільно обговорювати Геккеля, вона ніяк не впливала на державу, в той час як сьогодні всі ці "свідєтєлі Нібіру" мають право голосу і обирають президентів і парламент. Не інакше як по гороскопу. Дебілізація населення ще років двісті тому могла пройти і непоміченою, адже фрікі могли своїх "рептілоїдів"  обговорювати в кружках по своєму дебілізму, але сьогодні вони носії суверенітету. І тепер уявіть, якщо Ленін зумів увести у психоз тих, хто знали хто такий Геккель, то що можна зробити з тими, хто поклоняється слов'янському божеству Ра?

І це ніяк не має зачіпати релігійні покуття когось, тому що там і натяку немає на будь-яку релігію. На сайтах по Цигун проповідують настання нової раси, хоча китайці і не знали такого слова раса, бо воно латинське. На сайті з буддизму один клоун з третім оком пише про Атман, за що його любий би буддиський монах вдарив би по голові бубном, бо спір буддистів проти індуїстів з приводу неіснування Атману, привів до того, що їхню більшість вигнали з Індії в Тибет та Непал. Якийсь йогін розповідає про енергію гаввах, хоча гаввах не санскритське слово, а закос під санскрит з боку "туриста по світам" Данила Андрєєва. І так можна продовжувати до безкінечності. І я вже наводив приклади, як вони потворять спадок слов'ян богами Ра, Рамхами,Вишнями і Кришнями, за що Святослав посадив би цих полудурків на палю.

І тут головний аргумент - вони мають право (ну йопт, це ж демократично) доносити свій погляд до населення. Але це злочин, бо насправді те, що вони роблять це вбивають здатність мислити у нації. Дебілізують націю. І це негайно вартувало б припинити, загнавши цих мракобісів знову у підвали, щоб вони сиділи там мов щури і не вилазили. Вони спеціально створюють такий ореол типу: "вчені нічого не знають, вони ще нічого не довели, тому всі мають право на думки". І доводять, що немає авторитетів в кожній області. Немає, кожен має право на свою думку. І той хто писав дисертацію, і той хто сидів до 90-х у брудних підвалах і визивав духа Наполеона. З розумним виглядом вони кажуть: "вчені не знають, що було до Великого вибуху, вчені не розуміють природу Чорних дір і т.д.". Так не знають, не розуміють і що з того? Вони так і кажуть, а не висувають божевільні гіпотези. А якийсь мудослав знає, бо він "реінкарнація Далай Лами". Дійсно куди там вченим? Більш того деякі доходять до "епохальних" висновків: а на фіг ті вчені взагалі? Є гуру, він все знає, в ноосфері Землі вся інформація, на фіг тратити життя і щось вивчати, краще досягти "просвітлення" і підключитись до егрегора, а там все розкажуть: як воно і що там до чого. Ну як же гуру ж зловив "Ноосфера ФМ", значить і всі можуть. Головне слухати гуру і не займатись такою ахінеею як фізика, хімія або астрономія. Взагалі краще оградити себе від будь-якої інформації, окрім книжок гуру. 

І куди це нас приведе років через 30? Як буде виглядати суспільство, котре вірить у кінці світу (майже всі, особливо за сенсаційно знайденим календарем лемурійців на острові Пасха), настання нової раси (ось тільки всі спроби левітації закінчуються плачевно, а Блюватська про це не попереджала), пророцтва потомка в двадцять п'ятому коліні брата сестри мужа сенатора, що тринадцятим ударив кинджалом Юлія Цезаря, підтверджені гороскопом академіка астрологічних наук Академії ім. Павла Глоби?  Я так думаю така нація буде здатна на великі звершення, наприклад прочитати думки інших націй і нанести превентивний удар ментальним маваші у астральний енергетичний центр ворога.

І в нас ситуація чи не найгірша в цьому питанні з усіх країн колишнього совка. Бо в Росії є хоч комісія РАН по боротьбі з лженаукою (яку голова держдуми РФ Гризлов назвав мракобісами і закликав розігнати), то в нас часто самі академіки виявляються шарлатанами, що купили диплом за сало. А справжні академіки воліють не піднімати своїх дуп з крісел кабінетів, щоб донести до людей світло здорового глузду, варючись у своєму "академічному соку". Підіть до книжкового і подивіться скільки тираж книжки, випущеної академією наук, якщо вам пощастить знайти її серед купи кервіництв "магії для чайників" та посібників по хера-мантії. ТіВі, книжкові магазини, інтернет - все завалено інфою мракобісного спрямування і це типу вже нормально. І ви думаєте це все просто так? Ні, звісно ви можете мати "версію", що ось воно нарешті "перетворення бренних людішек на нову расу", у духовний прорив настав (я б радше це назвав поносом). Але здоровий глузд мені дозволяє стати на іншу точку зору. Чудово пояснив ситуацію все той же академік математичних наук Володимир Арнольд в своїй статті "Новый обскурантизм и российское просвещение", уривок з неї:

Американские коллеги объяснили мне, что низкий уровень общей культуры и школьного образования в их стране — сознательное достижение ради экономических целей. Дело в том, что, начитавшись книг, образованный человек становится худшим покупателем: он меньше покупает и стиральных машин, и автомобилей, начинает предпочитать им Моцарта или Ван Гога, Шекспира или теоремы. От этого страдает экономика общества потребления и, прежде всего, доходы хозяев жизни — вот они и стремятся не допустить культурности и образованности (которые, вдобавок, мешают им манипулировать населением, как лишённым интеллекта стадом).

 

ДуРАки

  • 14.01.13, 11:48
Ну власне спочатку відео, одне з прикладів лінгвістичного ідіотизму



Ну, те що тут власне такі відверто не обтяжені мізками люди як Дьомиін або Трехлебов, розповідь якого дуже часто плавно перетікає у шизофазію (хто не знає, що таке шизофазія, тисніть на посилання), то Задорнову варто було задуматись в якій компанії він опинився, бо він завжди вважав себе інтелектуалом і до останніх років 5 ще тримав гумор на рівні вище за Камеді клаб, а зараз опустився навіть ще нижче - на рівень невігластва. 

І такого повно в інтернеті, наслухавшись шизиків, інтернет люд повторює цей дебілізм. Наприклад дехто Алексахін І.В. радує нас статтею "Ра - бог древних славян-ариев".  Я не буду вдаватись у статтю, бо там пасажі на рівні не просто невігластва історії і теології, а навіть не знання російської мови, чого лише вартує цей пасаж:

Праведный. То есть, "По Ра ведомый", "Ведомый и следующий путем Ра". Может быть, "По Ра ведающий" - ведающий законы Бога.

Бідолага навіть не пам'ятає, що коріння слова "Праведный" це "правед" і означає воно - прав єдиний. Але не знання звичної етимології слів штовхає невігласів на отакі опуси про "відомих Ра".  Або улюблене "лінгвофріками" слово "Радуга", тобто в їхній збочені уяві це "дуга Ра". Хоча слово "радуга" походить від санскритського "rad", котре зберігає своє змістовне значення і в сучасній українській - радий. І тому в українському слово "радуга" - це Веселка - веселитись, радуватись. З цього коріння і старо-англо-саксонське "rotu" - радіти, ісландське - rotask. Ну звісно, навіщо, підіймати якийсь вже зовсім забутий англосаксонський чи ісландський, якщо все ясно з дугою Ра?

Лінгвофрікі навіть не беруть собі труда звернутись до Єгипту по того самого Ра. Якщо ви заглянете на англійську версію Вікіпедії ви побачити, що там написано дві форми слова Ра та Ре. Ієрогліфічне написання богу Ра складалося з двох ієрогліфів (а інколи і з трьох і значення третього досі не зрозуміле!). Одне це було власне уаджет, тобто овал і значило літеру Р. А ось друге древні греки позначили символом Альфа в свої описах Єгипту. Воно виглядало як 

Egyptological Alef

Звідси і пішла плутанина, але вже сьогодні встановлено, що скоріше за все воно правильно звучить як Ре, тому що фінікійці позначали цей ієрогліф літерою Алеф, з якого греки взяли свою Альфу. Але факт в тому, що звука, який передавав Алеф гортань європейця наврядчи зможе передати. Тому греки позначили її Альфа, бо фінікійського Алефа промовити не змогли б. Другий звук після Р, як сказав російський академік лінгвіст Андрій Залізняк (не плутати з нашим псевдовченним Залізняком) був "гортанним вибухом". Якщо наблизити до древньоєгипетського, то звучало воно десь як "хфв", тобто бог РХФВ. І більш того в коптській мові сьогодні сонце носить назву "РХ", тобто як продовження древньоєгипетської мови. Якщо підробити це все під милозвучну гортань європейця доцільно буде казати про бога Ре. Сподіваюсь лінгвофріки не використають цю інформацію, щоб сказати, що слова "река" це "стремится к Ре".

А щоб недолінгвісти не образились, що я назвав їх дураками, я використаю їхній же "лінгвістичний" метод. Отже розкладемо слово "дурак" на частини - ду-Ра-к. "Ду" напевно значить думати, букву "к" перенесемо в середину і отримаємо - "думать к Ра" або "думать как Ра" і вуаля, уРа таварісчі, розкрита таємниця Івана Дурака, він насправді думав як Ра і тому був героєм казок. І наші "вчені мужі" дураки, бо думають як Ра. Тож думаю я нікого не образив. 

Отже друзі завжди до всього відносьтесь скептично і пам'ятайте, що мозок треба тримати в чистоті і годувати його корисною їжею.


Sabaton

  • 12.01.13, 18:02
Файний шведський гуртletsrock


Музична пауза (для шанувальників року)

Викладу декілька пісень одного з моїх найбільш улюблених музичних гуртів In Extremo. Можливо комусь сподобається






Іван Франко - співак українського духу

Я розумію під революцією іменно цілий великий ряд культурних і наукових і політичних фактів, будь вони криваві або й зовсім ні, котрі змінюють усі дотогочасна поняття і основу, і цілий розвиток якогось народу повертають на зовсім іншу дорогу
Іван Франко


Як на мене і я це не один раз казав Іван Франко є одним з найбільш недооцінених українців сучасності. Це звісно зрозуміло, адже вже ким-ким, а ліберало-комуністом Іван Якович не був. 

Німець Йоганн-Фрідріх Шиллер був засновником, навіть правильніше буде сказати реставратором, ідеалістично-романтичного періоду в європейській поезії. Не треба розуміти "романтичний" та "ідеалістичний" в сучасному "мелодраматичному" трактуванні цих слів. Це трохи інше. Шиллер повернув поезію в русло класичних постулатів поезії еллінської Греції. Героїчний епос притаманний європейським народам. До ери Просвітництва це був основний культурний доробок Середніх віків. Потім прийшов гуманізм, потім були буржуазні революції. Після Французької революції гімни співали сентиментальним почуттям і мозку. Якщо в еллінському та середньовічному епосі героєм був лицар, котрий на турнірі виборює руку прекрасної дами або еллін, що вбиває змія задля того, щоб покласти його голову до ніг своєї дами, то героєм буржуазної епохи був буржуа, котрий залізає у вікно одруженої жінки заради сексу в красивих гіперболах та емоційні переживання цієї панянки. Шиллер в Європі був "поетичною реінкарнацією" Гомера і середньовічних скальдів. Він почав співати "Духу". Наприклад показовим віршем Шиллера є "Німецька велич", уривок в перекладі Славятинського:

Нет на свете выше славы:
Меч подняв — не меч кровавый! —
Правды молнией разить.
Разуму снискать свободу —
Значит каждому народу
И Грядущему служить!

Так сталося, що українська поезія висвітлювалася з позицій українського провінціалізму, тобто якось на задвірках Європи і без пояснень впливів всеєвропейських явищ. Так ось українська поезія не була задвірками, вона всеціло лягла в канву переходу поезію в це відродження європейської поезії. Так як в Англії Байрон, в Німеччині Гете і Шиллер, так і в Україні були свої представники цієї течії. Насамперед першим був Іван Петрович Котляревський. Грецькі аллюзії Івана Петровича в енеїді аж надто явні. Енеїда це епос в його історичному вигляді, притаманний всій Європі до буржуазних революцій. Герой - козак Еней, сюжет - його подвиги. 

Але апогею культ "українського духу" як на мене досяг у Івана Франка. Його геній був не менший за геній Шиллера чи Байрона. Комуністи намагалися його подати як пролетарського поета, але не треба мати "сім п'ядей во лбу", щоб побачити, що інтелектуал Франко занадто різниться з опусами справжній пролетарієв типу Маяковського чи Горького. Франка можна зрівняти зі справжніми "пролетарськими поетами" Сосюрою чи Тичиною, щоб відчути різницю. Його поезія була іншою, "аристократичною", проте не буржуазною. Ось на приклад з вірша "Конкістадори":

Снасть скрипить… Високі щогли 
Запалали, мов свічки. 
Що за нами, хай навіки 
Вкриє попіл життьовий! 
Або смерть, або побіда! — 
Се наш оклик бойовий! 
До відважних світ належить, 
К чорту боязнь навісну! 
Кров і труд ось тут здвигне нам 
Нову, кращу вітчину!

Тобто Франко був представник саме цієї течії поезії. В цей час коли набирало рух декаденство, з якого якраз і вилазили здебільшого "пролетарські" поети, то Франко сміло відкидав цю вирожденську течію і вважав, це згубним явищем. У вірші Щуратову "Декадент" він пише:

Я не люблю безпредметно тужити 
Ні шуму в власних слухати вухах; 
Поки живий, я хочу справді жити, 
А боротьби життя мені не страх.
.....................................................
Не паразит я, що дуріє з жиру, 
Що в будні тільки й дума про процент, 
А для пісень на "шрррум" настроїть ліру. 
Який же я у біса декадент?

На фоні плачу та туги "пролетарського декадентства" та хворого містицизму "буржуазного декадентства" він взивав до українського духу. З вірша Seprem Idemi:

Против рожна перти, 
Против хвиль плисти, 
Сміло аж до смерти 
Хрест важкий нести!
.....................................................
Ще той не вродився 
Жар, щоб в нім згоріло 
Вічне діло духа, 
Не лиш утле тіло!

Іван Франко був революціонером, але хіба він його поезія схожа на соціалістичну революційну поезію? Хіба він опускався колись з високих рівнів духовності? Чи він оспівував слабкості? 

Блаженний муж, що в хвилях занепаду,
Коли заглухне й найчуткіша совість,
Хоч диким криком збуджує громаду,
І правду, й щирість відкрива, як новість.

Блаженний муж, що серед ґвалту й гуку
Стоїть, як дуб, посеред бур і грому,
На згоду з підлістю не простягає руку,
Волить зламатися, ніж поклониться злому

Хіба це схоже на "паспорт із широких штанін"? Ні, Франко був революціонером, він мав уяви щодо соціалізму, але він настільки далекий від соціалізму тої доби, як Зевс від Аїда. Він був скальдом української поезії.

Всюди чую любий глас, 
Клик життя могучий… 
Весно, вітре, люблю вас, 
Гори, ріки, тучі! 
Люди, люди! Я ваш брат, 
Я для вас рад жити, 
Серця свого кров'ю рад 
Ваше горе змити. 
А що кров не зможе змить, 
Спалимо огнем то! 
Лиш боротись значить жить… 
Vivere memento!

Його революція - це не революція Леніна. Його соціалізм - це не соціалізм соціал-демократів з їхніми солодкими співами. Він сміявся з тих "ідеалістів"

Ті сни свої черви складали в системи 
З заключенням: так є найліпше, як є; 
Читали промови, співали поеми 
Про гарне, щасливе в болоті життє.

Втім люди той пень відвалили й поперли,
І дійснеє сонце вказалось з-за мли;
На сонце те глипнули черви й померли
І, мручи, убійчеє світло кляли.

Спадок Франка величезний. Він був не просто поетом, він писав з історії України, історії Європи і навіть історії сходу, він писав огляди на праці Дарвіна і Геккеля, він критикував комунізм і Маркса (праця "Що таке поступ"), продовжував ідеї Герберта Спенсера, видавав етнографічні збірки. Він писав з теорії економіки чудові праці, наприклад розвивав думки Сореля, фактично незалежно від італійців створивши націонал-синдикалізм, котрий був вдало застосований в фашиській Італії. Він знав не менше 5 мов, в тому числі санскрит. Він вивчав праці основоположника психології Вільгельма Вундта і написав декілька праць з психології. Він першим розглядав українські події з точки зору геополітики, хоча пан Маккіндер ще тої геополітики навіть не придумав. Це був справді феномен України. 

Але на жаль в жодній з галузей спадку Франка не знайшлося достойного продовжувача. Українська поезія після Франка скотилася в сентиментальний символізм, в політиці всівся банальний соціал-демократизм, комунізм і провінціалізм, економіка зводилася до "взять всьо і поделіть" (с). І лише рідкі достойники, такі як Донцов і Липинський звертали увагу на спадок Франка.

Іван Франко нам лишив свій Гімн, як нагадування до того, що "наш дух живий й тіло рве до бою"

Вічний революцйонер — 
Дух, що тіло рве до бою, 
Рве за поступ, щастя й волю, — 
Він живе, він ще не вмер. 
Ні попівськiї тортури, 
Ні тюремні царські мури, 
Ані війська муштровані, 
Ні гармати лаштовані, 
Ні шпіонське ремесло 
В гріб його ще не звело.

Він не вмер, він ще живе! 
Хоч від тисяч літ родився, 
Та аж вчора розповився 
І о власній силі йде. 
І простується, міцніє, 
І спішить туди, де дніє; 
Словом сильним, мов трубою, 
Міліони зве з собою, — 
Міліони радо йдуть, 
Бо се голос духа чуть.

Голос духа чути скрізь: 
По курних хатах мужицьких, 
По верстатах ремісницьких, 
По місцях недолі й сліз. 
І де тільки він роздасться, 
Щезнуть сльози, сум нещастя, 
Сила родиться й завзяття 
Не ридать, а добувати, 
Хоч синам, як не собі, 
Кращу долю в боротьбі.

Вічний революцйонер — 
Дух, наука, думка, воля — 
Не уступить пітьмі поля, 
Не дасть спутатись тепер. 
Розвалилась зла руїна, 
Покотилася лавина, 
І де в світі тая сила, 
Щоб в бігу її спинила, 
Щоб згасила, мов огень, 
Розвидняющийся день?

[1880]