(вірш писався давно, коли в мене ще й дитини не було. я уявляла свою розмову з малям, і от що вийшло...) Подивись-но, любий синку - В небі плавають хмаринки. То - для дощику торбинки - Щільно в них лежать краплинки; Безліч крапельок води! І мандрують світом хмари, Гнані вітром, мов отара, Ані краплі не минають - До...
Коли виникає відчуття, що ти падаєш нижче і ніжче, скажи собі впевнено і твердо:-Я не здаюся! Я не падаю, лише на певний час відступаю, щоб роздивитися все те, що мене турбує і заважає рухатись уперед, ЗДАЛЕКУ. Детально я вже роздивився, тепер подивлюся на проблему в цілому. Настав час перепочити, і набратися сил. Я ВІРЮ, і я ЗМОЖУ.[Приєднана картинка]
Початок розмови тут(дуже давня історія, майже справжня, трохи видозмінена)
Що я можу дати тобі, окрім свого кохання? Як висловити почуття, які переповнюють мене?.. Що додати, адже словами все сказане і написане?..
Я захоплююсь тобою. Подивись уважно – ми, як дві половинки одного цілого. Ми такі схожі, але дещо відрізняє нас – для того, аби ці половинки співпали, доповнили одна одну і з’єдналися міцно.Ти кажеш, що твоя особо не варта мого кохання. Не вірю. Невже ти думаєш, що його можна...