Сенс життя

***

- Ти хто?

- Янгол.

- Як ти сюди потрапив?

- Не як, а навіщо. Я Янгол смерті. Я прийшов по тебе.

- Що, вже? Так рано? Чому?

- Дурне питання. Просто настав твій час і все.

- Але я не хочу! Я ще так багато не зробив!

- Що саме? - спитав Янгол, сідаючи на стілець.

- Мене мали підвищити після Нового року! Я хотів купити квартиру, нову машину. Я хотів з'їздити до Індії! У мене було стільки планів!

- Нісенітниця. Усі твої матеріальні мрії мають силу лише у твоєму матеріальному світі. Коли твоя душа покине тіло, ти забудеш про них назавжди.

- Але я не хочу вмирати так рано! Може, ти зайдеш пізніше, га? Може, можна якось домовитись із тим, хто там, на небі? Я... я курити перестану! Обіцяю!

- Не намагайся зі мною торгуватися, Людино! - суворо глянув на нього Янгол.

- Ну, будь ласка !!!!!! Я боюсь! Я не хочу!

- Ви ніколи не хочете і завжди боїтеся. Але невже ти не розумієш, що рано чи пізно це все одно доведеться зробити? Навіть якщо я прийду до тебе за сто років, ти все одно ніколи не будеш готовий!

- Але що зі мною буде? Я ж грішив!

- А ти думаєш, що це мене стосується? Це ж твоє право. Свобода волі. Раніше треба було думати!

- Я збирався... Але ж я не знав, що помру так рано!

- Ха-ха! Які ж ви, люди, кумедні! – Янгол зняв плащ і розправив крила. - Ходімо!

- Ні! Я нікуди не піду! Я... я навіть не встиг завести сім'ю! У мене ще немає дітей!

- Правильно! Бо ти навіть своєї другої половини не знайшов!

- Я не встиг!

- Ти не пробував! – зневажливо сказав Янгол.

- Мені Бог не послав.

- Ти не просив його про це! - блиснув очима Янгол.

- А хіба треба було б просити? Я не знав!

- Досить блазнювати! Позавчора ти просив Бога зупинити час, щоб встигнути на нараду! Невже нарада важливіша за твою долю?

- Ти маєш рацію, я дурень! Але я ще можу виправитися! Я не можу померти ось так, не встигнувши навіть одружитися, народити дітей!

- Як різко змінилися твої пріоритети! Спочатку була машина, Індія, а тепер сім'я, діти, - посміхнувся Янгол.

- Але ж ти згоден, що це головне?

- Так, згоден. Але раптом ти так і не знайдеш половини? Що ж тоді?

- Знайду! Я певен! Я шукатиму!

- А я сумніваюся! Ти не бачиш далі за власний ніс! Все твоє життя пройде у безплідних пошуках. Ти будеш вештатися по дівках, намагаючись знайти свою половину там, де її бути не може! Зрештою, ти розчаруєшся в житті, зіп'єшся, від тебе відвернуться друзі, ти заробиш собі хворобу і проклинатимеш день, коли народився.

- Боже мій!

- Припини згадувати його ім'я вголос! - тупнув ногою Янгол.

- Вибач. Але що мені робити?

- Коли людина заблукала, вона повертається назад, до того місця, звідки пішла не в тому напрямку, щоб знайти вірний шлях, - сказав Янгол, спостерігаючи за кружлянням сніжинок за вікном.

- Правильно! Я так і вчиню! Я зрозумів!

- Невже?

- Так, я повернуся туди, де був щасливий! Знаєш, а я кохав колись. Її звали ............. Ми познайомилися в ..........!

У неї було таке гарне волосся і очі сповнені ніжності, сили та мудрості. За нею стільки хлопців бігало! Але вона мене вибрала. Казала, що закохалася з першого погляду.

Ми часто втікали з лекцій до парку, кафе, бібліотеки і нам більше ніхто не був потрібен!

А коли я якось зламав руку, вона доглядала мене. Це було незабутньо!

Коли у мене були проблеми, я завжди знав, що можу розраховувати тільки на неї, нехай навіть просто їй про все розповівши, мені ставало вже легше!

Потім між нами все якось змінилося, або просто в цей момент нам не вистачило сміливості взятися за руки і протистояти всім і всьому, а натомість ми розлучилися назавжди! Так безглуздо розлучилися, по-дитячому. Адже я досі пам'ятаю, як пообіцяв кохати її завжди, і що найсумніше - я й справді її ще кохаю!

Ми часто передзвонювалися спочатку, а потім якось усе закрутилося. У мене тут своє життя, у неї своє!

Цікаво, як у неї справи? Напевно, вийшла заміж давно або зустріла людину, яка її обожнює. Вона ж красуня така!

Знаєш, я хотів би подзвонити їй.Просто привітатись, дізнатися як справи, привітати з наступаючим! Я подзвоню їй, зараз, гаразд?

Але в кімнаті вже нікого не було...

Мораль

Моралі нема. Просто хотілося нагадати, що наше життя надто коротке, щоб проводити його цілком на роботі. Ми не повинні марно витрачати його. Краще приділяти хоча б крихітну його дещицю тим, хто дійсно нас любить, нашим рідним і близьким.

Якщо нас завтра не стане, наша компанія швидко замінить нас кимось іншим. І тільки для сім'ї і друзів це буде справді велика втрата, про яку вони пам'ятатимуть усе своє життя. Подумайте про це, адже ми приділяємо роботі набагато більше часу, ніж сім'ї та коханій людині.

Anne

Сенс життя

Останні статті

Коментарі