Поговоримо про емпатію?

Гортаючи свої блоги, наштовхнулася на розмову про емпатію і виснаження від неї...

Поговоримо?

Емпатія це дивовижна здатність! Вона буквально "зшиває" докупи наше суспільство.

Якщо говорити просто, це вміння поставити себе на місце іншої людини, зрозуміти її почуття та подивитися на світ її очима.

І прийти на допомогу, якщо це потрібно...

Та тут ховається багато небезпек і але....

Іноді люди плутають емпатію з жалістю. Та це зовсім різні речі.

Жалість - це погляд згори донизу ("мені тебе шкода"), а емпатія - це перебування на одному рівні ("я поруч з тобою в цьому досвіді").

Чому це важливо?

Бо це зміцнює стосунки, допомагає уникати безглуздих конфліктів.

Це покращує комунікацію, дозволяє почути те, що людина не каже вголос.

Є думка, що найкращі керівники завжди мають високий рівень емпатії...

Емпатія — це чудова і дуже цінна риса, але бути емпатом іноді виснажливо до нестями.

Коли ваша підтримка сприймається як належне, а потреби іншої людини переростають у постійні вимоги, емпатія перетворюється на пастку. В психології для цього є чіткий термін — втома від співчуття (compassion fatigue) або емоційне вигорання.

Чому це виснажує? Бо це порушує баланс. Здорове спілкування — це завжди двосторонній рух (брати/давати). Коли рух стає одностороннім, ваші внутрішні ресурси просто висихають.

Деякі люди (їх іноді називають емоційними вампірами або просто інфантильними особистостями) мають внутрішню порожнечу, яку неможливо заповнити чужою увагою. Скільки б ви не дали, їм завжди буде мало. Ваша підтримка падає ніби в бездонну бочку.

Непомітно для себе ви перетворюєтеся з друга чи партнера на "рятівника" чи безкоштовного терапевта. А від рятівника починають саме вимагати допомоги, а не дякувати за неї.

Що відбувається з людиною, яку ви підтримуєте?

Коли допомоги стає забагато, у людини може увімкнутися безпорадність. Вона звикає, що ви відгукуєтеся на її емоції та вирішуєте проблеми. Замість того, щоб вчитися справлятися самостійно, вона починає вимагати ще більше вашого ресурсу, стаючи емоційним споживачем.

Бути емпатом добре. Та не треба забувати про себе. Ви маєте повне право встановити жорсткі кордони та сказати: «Я дуже співчуваю твоїй ситуації, але зараз у мене немає сил/часу це обговорювати».

Ви можете розуміти почуття людини, але ви НЕ несете відповідальності за її емоційний стан чи вирішення її проблем. Потрібно розділяти емпатію і відповідальність.

Пам'ятайте про «кисневу маску»: Спочатку забезпечте ресурсом себе. Ви не зможете допомогти нікому, якщо самі будете емоційно порожніми...

(у співпраці з ШІ)

Anne

Поговоримо про емпатію?

Останні статті

Коментарі