Хто стоїть за покупкою Мотор Січі

14:10 09 липень Київ, Україна



Протягом останніх семи років триває епопея навколо вітчизняного підприємства - АТ Мотор Січ, підприємства, завдяки якому Україна залишається серед світових лідерів виробництва авіаційних двигунів. Але що відбувається насправді і яка подальша доля підприємства?

Почнемо з того, що після окупації Російською Федерацією українського Криму і початку збройного конфлікту на сході України, абсолютна більшість виробничих галузей України відмовилася від російського ринку і почала шукати альтернативні шляхи реалізації продукції.

На жаль, не всім це вдалося зробити безболісно. Мотор Січ, доля реалізації продукції якого на російський ринок становила понад 50%, не була винятком. Швидкої переорієнтації на інші ринки не відбулося, а спроби керівництва Мотор Січ обійти наявні обмеження зустрічали активний опір як з боку держави, так і суспільства, що призвело до значного зменшення обсягів виробництва і фінансових проблем підприємства. В свою чергу незадовільний фінансовий стан товариства негативно відбився на матеріальному добробуті почесного президента Мотор Січ - В'ячеслава Богуслаєва, який фактично контролював підприємство (за різними даними, станом на 2014 рік Богуслаєв контролював особисто і через афілійовані структури від 48% до 56% акцій підприємства. https://daily.rbc.ua/rus /show/kitayskie-biznesmeny-pytalis-nelegalno-zavladet-1506314446.html).
Фото: Вячеслав Александрович Богуслаев

Слід зауважити, що ми не відносимо Богуслаєва до того типу власників, які як п'явки висмоктували ресурси підприємства, що дісталися в спадок від радянського минулого, без його модернізації і розвитку. Товариство при ньому розвивалося, приносило прибуток, здійснювалися нові розробки, були амбітні заяви про плани на майбутнє, і невідомо, якою була б доля Мотор Січ, якби не події 2014 року, які кардинально змінили вектор розвитку нашої держави. Однак історія не допускає умовностей, з втратою традиційного ринку збуту продукції підприємство повільно згасало. Існує думка, що це стало рушійною силою, яка остаточно вплинула на рішення Богуслаєва про продаж підконтрольних йому акцій товариства, адже прийшло усвідомлення, що без залучення іноземних інвестицій Мотор Січ не виживе.
Росія, незважаючи на свою агресивну зовнішню політику щодо України, зі свого боку була зацікавлена в продукції і фахівцях Мотор Січ, тому продовжувала шукати шляхи співпраці з підприємством. Так, з 2008 року Росія і Китай намагалися реалізувати проєкт зі створення важкого транспортного вертольота. За задумом розробників оснащуватися такий вертоліт мав двигуном виробництва саме Мотор Січ.

Збіг зазначених обставин призвів до того, що в 2015 році з'явився маловідомий широкому загалу китайський інвестор Ван Цзин з наміром придбати контрольний пакет акцій Мотор Січ, а Богуслаєв отримав прекрасну можливість продати підприємство за вигідною для себе ціною.
Фото:  Ван Цзин
При цьому, на нашу суб'єктивну думку, найбільший інтерес в цій історії викликає не спосіб придбання Ван Цзин пакетів акцій (для тих, хто не пам'ятає, Службою безпеки України розслідується кримінальна справа за підозрою у використанні підконтрольних офшорних компаній для незаконного придбання контролю над АТ "Мотор Січ"), а сама персона покупця акцій.

Почнемо з того, що інформації про пана Цзина у вільному доступі досить мало, майже всю інформацію, яку ми викладемо далі, довелося збирати і перевіряти через численні джерела, які стосувалися діяльності Ван Цзина і Мотор Січ.
Ван Цзин завжди підкреслює, що є звичайним бізнесменом, не користується підтримкою правлячої Комуністичної партії Китаю, а свій статок заробив завдяки копіткій роботі на фондовому ринку і в сфері телекомунікацій.

При цьому, ні ми, ні наші колеги, які також досліджували шлях становлення пана Цзина, не змогли знайти пояснення походженню стартового капіталу на придбання його основного активу - компанії Xinwei Group.
Цікаво, що крім самого Ван Цзина, в список інвесторів Xinwei також входить низка громадян КНР з не менш сумнівною бізнес-історією - вчителі, фермери, пенсіонери.
Фото:  Компания Xinwei
Інший факт, який викликає більше питань, ніж пояснює, хто такий Ван Цзин, є те, що майже всі проєкти останнього фінансувалися коштом Китайського Банку Розвитку. При цьому ми розуміємо, що в отриманні кредиту під бізнес немає нічого особливо, крім випадків, коли ви отримуєте кошти в державному банку КНР під "чесне слово", а точніше під гарантії майбутніх доходів. А щоб спонукати банки давати нові кредити, навіть якщо вони лояльні до тебе, боржник повинен створити хорошу картинку, пан Ван Цзин і робив в останні роки.

Так, в своєму інтерв'ю https://wglh.com/stock/comment/850515/ Ван Цзин розповідав про діяльність групи Xinwei в Камбоджі, пов'язану з видобутком золота з оціночною вартістю родовища в сумі понад 5 млрд дол. США. Ці заяви позитивно впливали на зростання котирувань акцій компанії і дозволяли Ван Цзину без проблем отримувати кредитні кошти. Коли наступав термін погашення кредитної заборгованості, Ван Цзин втягував Xinwei в черговий амбітний проєкт, що знову позитивно впливало на акції компанії і рішення банків щодо надання нового кредиту. Таким проєктом в 2013 році стали наміри будівництва Нікарагуанського каналу з оціночною інвестиційною вартістю 50 млрд дол. США. В цей час проєкт існує тільки на папері. Крім того, в 2013 році Ван Цзин заявляв про наміри побудувати в Україні порт в акваторії м. Євпаторія. Реалізацію зазначеного проєкту було зупинено після окупації Криму Росією.

Проаналізувавши досягнення Ван Цзина за останні десять років, можна зробити висновок, що під його керівництвом Xinwei не реалізував до кінця жодного з проєктів. Бізнес-авантюри за участю Xinwei помпезно починалися, привертали багато уваги (а відповідно і грошей) і поступово згасали. Така ж доля спіткала і російський проєкт Ван Цзина в сфері телекомунікацій з розвитку 4G транкінгового радіозв'язку. Протягом 10 років в зазначеному проєкті здійснюється тільки підписання меморандумів і участь у виставках.

Всупереч заявам самого Ван Цзина можна з упевненістю стверджувати, що він є людиною, не чужою правлячій партії КНР. Загальновідомий факт, що китайський режим суворо карає тих, хто здійснює будь-які незаконні маніпуляції з державними коштами, а перехресне субсидування кредитних коштів групи пов'язаних суб'єктів господарювання саме такими і є. Крім того, ринок телекомунікацій в КНР тотально контролюється державою, в сукупності з непрозорим придбанням Ван Цзином компанії Xinwei, наводить на роздуми про його зв'язки з владою цієї країни.

Тому, можливо, покупка Ван Цзином акцій Мотор Січ здійснювалася в інтересах офіційного Пекіна в надії на те, що зазначена транзакція пройде повз увагу свого основного конкурента в сфері авіабудування - США?

Можливо, однак за нашими даними, не менш сильний інтерес до Мотор Січ проявили в Росії.
Зокрема, до 2014 року, посольства України і Росії в КНР постійно співпрацювали через посла України Олега Дьоміна. Саме росіяни представили Ван Цзина Дьоміну для подальшого представлення керівництву нашої держави.

З представниками російської влади Ван Цзин знайомий як мінімум з 2012 року. Так, 23 березня 2012 тодішній віцепрем'єр РФ Владислав Сурков проводив переговори з Ван Цзином щодо реалізації в Росії спільного проєкту. Також, за альтернативної версії, Ван Цзин мав дійсні наміри реалізувати Нікарагуанський проєкт, інвестування якого передбачалося здійснити коштами російського мільярдера Геннадія Тимченка і інших близьких друзів господаря Кремля.

На жаль Україна має сумний досвід залучення російських інвестицій в окремі галузі промисловості. Так, показові історії з Харківським тракторним заводом (ХТЗ) і Запорізьким виробничим алюмінієвим комбінатом (ЗАлК) після їхнього придбання російським олігархом Олегом Дерипаскою.

Зокрема, в результаті управлінських дій менеджменту Дерипаски в інтересах російських конкурентів ЗАлК, в Україні було повністю знищено виробництво первинного алюмінію.
Фото: А. Ярославский и О. Дерипаска

У свою чергу з ХТЗ намагалися вивезти в Росію виробничі потужності і технічну документацію підприємства. Тоді в історію втрутилася СБУ, в результаті чого Дерипаска був змушений переписати активи ХТЗ на свого друга Олександра Ярославського, який з 2020 року також мав наміри придбати активи Мотор Січ. Однак «хеппі енду» не сталося, під формальним головуванням Ярославського, діяльність цього харківського підприємства була майже повністю зупинена, одночасно в Росії розпочато виробництво "клонів" продукції ХТЗ на потужностях Брянського тракторного заводу.

Тому участь пана Ярославського в проєкті "Мотор Січ", як бачимо на прикладі ХТЗ, не передбачає нічого позитивного для українських авіапідприємств.

Можна підсумувати, що на цей момент в історії навколо Мотор Січ залишається більше запитань, ніж відповідей. Однак вже зараз стає зрозумілим, що незалежно від того, хто стоїть за Ван Цзином - Пекін або Москва, доля вітчизняного виробника їх мало цікавить, і в разі бездіяльності нашої влади імовірним розвитком подій, ймовірно, було б повторення долі ХТЗ і ЗАлК.
https://myc.news/ua/specproekty/kto_stoit_za_pokupkoj_motor_sichi?fbclid=IwAR2Xa_7leWszYm66OXY9sHAISaoKLLjPLVOhOvTo0nFk5GjrKY-EdA6LWAA

Кому вигідне придбання компанії Мотор Січ і хто насправді намага

22:20 01 червень Київ, Україна



Протягом останніх семи років триває епопея навколо вітчизняного підприємства - АТ Мотор Січ, підприємства, завдяки якому Україна залишається серед світових лідерів виробництва авіаційних двигунів. Але що відбувається насправді і яка подальша доля підприємства?

Почнемо з того, що після окупації Російською Федерацією українського Криму і початку збройного конфлікту на сході України, абсолютна більшість виробничих галузей України відмовилася від російського ринку і почала шукати альтернативні шляхи реалізації продукції.

На жаль, не всім вдалося зробити це безболісно. Компанія Мотор Січ, доля реалізації продукції якої на російський ринок становила понад 50%, не стала винятком.Швидкої переорієнтації на інші ринки не відбулося, а спроби керівництва обійти наявні обмеження зустрічали активний опір як з боку держави, так і суспільства, що призвело до значного зменшення обсягів виробництва і фінансових проблем підприємства. У свою чергу, незадовільний фінансовий стан товариства негативно відбивався на матеріальному добробуті почесного президента Мотор Січ - В'ячеслава Богуслаєва, який фактично контролював підприємство (за різними даними, станом на 2014 рік Богуслаєв контролював особисто і через афілійовані структури від 48% до 56% акцій підприємства).

Слід зауважити, що ми не відносимо Богуслаєва до того типу власників, які як п'явки висмоктували ресурси підприємства, що дісталося в спадок від радянського минулого, без його модернізації і розвитку.Товариство при ньому розвивалося, приносило прибуток, здійснювалися нові розробки, були амбітні заяви про плани на майбутнє, і невідомо, якою була б доля Мотор Січ, якби не події 2014 року, які кардинально змінили вектор розвитку нашої держави.

З втратою традиційного ринку збуту продукції підприємство повільно згасало. Існує думка, що це стало рушійною силою, яка остаточно вплинула на рішення Богуслаєва про продаж підконтрольних йому акцій товариства, оскільки стало зрозуміло, що без залучення іноземних інвестицій Мотор Січ не виживе.

Росія, незважаючи на свою агресивну зовнішню політику щодо України, зі свого боку була зацікавлена в продукції і фахівцях Мотор Січ, тому продовжувала шукати шляхи співпраці з підприємством. Так, з 2008 року Росія і Китай намагалися реалізувати проєкт зі створення важкого транспортного вертольота. За задумом розробників оснащуватися вертоліт повинен був двигуном виробництва Мотор Січ.

Збіг зазначених обставин призвів до того, що в 2015 році з'явився маловідомий широкому загалу китайський інвестор Ван Цзин з наміром придбати контрольний пакет акцій Мотор Січ, а Богуслаєв отримав прекрасну можливість продати підприємство за вигідною для себе ціною.
При цьому, на нашу суб'єктивну думку, найбільший інтерес в цій історії викликає не спосіб придбання Ван Цзином пакетів акцій, а сама персона набувача акцій.
Нагадаємо! Службою безпеки України розслідується кримінальна справа за підозрою у використанні підконтрольних офшорних компаній для незаконного придбання контролю над АТ "Мотор Січ".

Почнемо з того, що інформації про пана Цзина у вільному доступі дуже мало, майже все, що буде викладено далі, довелося збирати і перевіряти через численні джерела, які стосувалися діяльності Ван Цзина і "Мотор Січ".

Ван Цзин завжди підкреслює, що є звичайним бізнесменом, не користується підтримкою правлячої Комуністичної партії Китаю, а свій статок заробив завдяки копіткій роботі на фондовому ринку і в сфері телекомунікацій.

При цьому ні ми, ні наші колеги, які також досліджували шлях становлення пана Цзина, не змогли знайти пояснення походженню стартового капіталу на придбання його основного активу - компанії Xinwei Group.
Цікаво, що крім самого Ван Цзина, в список інвесторів Xinwei також входить низка громадян КНР з не менш сумнівною бізнес-історією - вчителі, фермери, пенсіонери.

Інший факт, який викликає більше питань, ніж пояснює хто такий Ван Цзин, є те, що майже всі проєкти останнього фінансувалися коштом Китайського Банку Розвитку. При цьому ми розуміємо, що в отриманні кредиту під бізнес немає нічого особливо, крім випадків, коли ви отримуєте кошти в державному банку КНР під "чесне слово", а точніше під гарантії майбутніх доходів.А щоб спонукати банки давати нові кредити, навіть якщо вони лояльні до тебе, боржник повинен створити хорошу картинку, пан Ван Цзин і робив в останні роки.

Так, в своєму інтерв'ю він розповідав про діяльність групи Xinwei в Камбоджі, пов'язану з видобутком золота з оціночною вартістю родовища в сумі понад 5 млрд дол. США. Ці заяви позитивно впливали на зростання котирувань акцій компанії і дозволяли Ван Цзину без проблем отримувати кредитні кошти. Коли наступав термін погашення кредитної заборгованості, Ван Цзин втягував Xinwei в черговий амбітний проєкт, що знову позитивно впливало на акції компанії і рішення банків щодо надання нового кредиту.

У 2013 році таким проєктом стали наміри будівництва Нікарагуанського каналу з оціночною інвестиційною вартістю 50 млрд дол. США. В цей час проєкт існує тільки на папері.

Крім того, в 2013 році Ван Цзин заявляв про наміри побудувати в Україні порт в акваторії м. Євпаторія. Реалізація зазначеного проєкту була зупинена після окупації Криму Росією.

Проаналізувавши досягнення Ван Цзина за останні десять років, можна зробити висновок, що під його керівництвом Xinwei не реалізував до кінця жодного з початих проєктів. Бізнес-авантюри за участю Xinwei помпезно починалися, залучали багато уваги (а відповідно і грошей) і поступово згасали.Така ж доля спіткала і російський проєкт Ван Цзина в сфері телекомунікацій з розвитку 4G транкінгового радіозв'язку. Протягом 10 років в зазначеному проєкті здійснюється тільки анонсування меморандумів і участь у виставках.

Всупереч заявам самого Ван Цзина можна з упевненістю стверджувати, що він є людиною, не чужою правлячій партії КНР. Загальновідомий факт, що китайський режим суворо карає тих, хто здійснює будь-які незаконні маніпуляції з державними коштами, а перехресне субсидування кредитних коштів групи пов'язаних суб'єктів господарювання саме такими і є.

Крім того, ринок телекомунікацій в КНР тотально контролюється державою, в сукупності з непрозорим придбанням Ван Цзином компанії Xinwei наводить на роздуми про його зв'язки з владою цієї країни.

Тому, можливо, покупка Ван Цзином акцій Мотор Січ здійснювалася в інтересах

офіційного Пекіна в надії на те, що зазначена транзакція пройде повз увагу свого основного конкурента в сфері авіабудування - США?

Можливо, що не менший інтерес до Мотор Січ проявили в Росії.

Зокрема, до 2014 року Посольства України і Росії в КНР постійно співпрацювали через посла України Олега Дьоміна. Саме росіяни представили Ван Цзина Дьоміну для подальшого представлення керівництву нашої держави.

З представниками російської влади Ван Цзин знайомий як мінімум з 2012 року.Так, 23 березня 2012 тодішній віцепрем'єр РФ Владислав Сурков проводив переговори з Ван Цзином щодо реалізації в Росії спільного проєкту. Також, за альтернативною версією, Ван Цзин мав намір реалізувати Нікарагуанський проєкт, фінансування якого передбачалося здійснити коштами російського мільярдера Геннадія Тимченка і інших близьких друзів Кремля.

На жаль Україна має сумний досвід залучення російських інвестицій в окремі галузі промисловості. Так, показові історії з Харківським тракторним заводом (ХТЗ) і Запорізьким виробничим алюмінієвим комбінатом (ЗАлК) після їхнього придбання російським олігархом Олегом Дерипаскою.

Зокрема, в результаті управлінських дій менеджменту Дерипаски в інтересах російських конкурентів ЗАлК, в Україні було повністю знищено виробництво первинного алюмінію.

У свою чергу з ХТЗ намагалися вивезти в Росію виробничі потужності і технічну документацію підприємства. Тоді в історію втрутилася СБУ, в результаті чого Дерипаска був змушений переписати активи ХТЗ на свого друга Олександра Ярославського, який з 2020 року також намагається придбати активи Мотор Січ. Однак «хеппі енду» не сталося, під формальним головуванням Ярославського, діяльність цього харківського підприємства була майже повністю зупинена, одночасно в Росії розпочато виробництво "клонів" продукції ХТЗ на потужностях Брянського тракторного заводу.

Тому участь пана Ярославського в проєкті "Мотор Січ", як бачимо на прикладі ХТЗ, не передбачає нічого позитивного для українських авіапідприємств.

Можна підсумувати, що на цей момент в історії навколо Мотор Січ залишається більше запитань, ніж відповідей. Однак вже зараз стає зрозумілим, що незалежно від того, хто стоїть за Ван Цзином - Пекін або Москва, доля вітчизняного виробника їх мало цікавить, і в разі бездіяльності нашої влади імовірним розвитком подій, ймовірно, було б повторення долі ХТЗ і ЗАлК.


https://myc.news/ua/specproekty/komu_vygodno_priobretenie_kompanii_motor_sich_i_kto_na_samom_dele_pytalsya_stat_ee_vladelcem?switcher=true&fbclid=IwAR2d-gfzaUKqxOoU_zCf_T3mKPlLBzfKOkpaLMVB3gmki9cGO5bWNAKtnP0

РФ хоче закрити останній прикордонний перехід зТуреччини доСирії

14:10 08 липень Київ, Україна



Москва погрожує закрити останній прикордонний перехід "Баб ель-Хава" на територію сирійських повстанців, відкритий для допомоги ООН, що може привести до гуманітарної катастрофи.
Через прикордонний перехід з Туреччини на територію сирійських повстанців щомісяця проходить кілька сотень, а іноді і більше тисячі вантажівок. Їхній вантаж: харчові продукти, ліки, а також дезінфікуючі засоби для нужденних в Сирії. Але вже незабаром Баб ель-Хава може виявитися закритим для більшої частини цієї допомоги.
"Від цього залежить життя, мільйони життів", - попереджає Шерін Ібрагім, яка координує роботу організації Care з Туреччини".
Протягом декількох тижнів організація Care разом з іншими гуманітарними організаціями мобілізує свої сили, виступаючи за те, щоб Баб ель-Хава залишався відкритим. Адже для того, щоб ООН могла активно займатися транскордонною допомогою, їй необхідний мандат Ради Безпеки, який діє з 2014 року і має бути продовжений в Нью-Йорку не пізніше суботи. Однак Росія загрожує повстати проти цього і залишити мандат без продовження.

Хоча бойові дії в Сирії в основному завершилися, Ідліб і частини прилеглих провінцій продовжують ухилятися від контролю сирійського уряду. За даними ООН, в непідконтрольних режиму районах на північному заході країни проживають близько 4 млн осіб.
"Забезпечення всіх, хто потребує найнеобхіднішого - величезний виклик для логістики. Експерти кажуть про "багатомільйонну прикордонну архітектуру". Якщо вона впаде, "більше мільйона людей опиняться відрізаними від поставок продовольства, вакцин від Covid-19, медикаментів та іншої гуманітарної допомоги", - йдеться в спільному застереженні декількох гуманітарних організацій. Вони вимагають, щоб і інші пункти пропуску через кордон були знову відкриті для доставки допомоги від ООН".
"Якщо система ООН перестане функціонувати, дрібні організації не впораються. Три інші прикордонні переходи в Сирію, над якими уряд в Дамаску також не мав контролю, вже закриті за наполяганням Росії. Баб ель-Хава - останній контрольно-пропускний пункт, через який все ще може працювати ООН".
погранпереход из Турции в Сирию
"Російський уряд стверджує, що ситуація в Сирії змінилася після того, як в 2014 році Рада Безпеки ООН ухвалила рішення відкрити чотири прикордонні переходи в райони, що контролювалися на той час сирійськими повстанцями, щоб забезпечити постачання людей, що знаходяться там. "Сирійський уряд відновив контроль над більшою частиною країни", - йдеться в заяві російської місії при ООН.
Тому транскордонна допомога, на думку Росії, порушує суверенітет Сирії. Всі необхідні поставки повинні знову здійснюватися через уряд в столиці Дамаску, йдеться в заяві.
"США наполягають на порушенні суверенітету Сирії", - такий заголовок недавно з'явився у Russia Today в зв'язку з темою пропускного пункту Баб аль-Хава".
Канал наводить ще один аргумент, який також використовується сирійським і російським урядами: так, Russia Today надав можливість детально висловитися міністру закордонних справ Сирії Фейсалу Мікдаду. Він заявив, що допомога ООН через Баб аль-Хава була "черговою спробою допомогти терористичним угрупованням та надати їм всі необхідні ресурси для продовження терористичної війни проти Сирії".

Це пояснюється тим, що Ідліб знаходиться під управлінням непрозорого місцевого уряду. Він є політичною рукою ісламістського угруповання "Хайят Тахрір аш-Шам (HTS)", яке, зокрема, США зараховують до терористичних організацій. Туреччина також вважає HTS таким, але в той самий час підтримує добрі зв'язки з угрупованням. Тим часом HTS демонструє помірну позицію, але деякі частини цього угруповання вийшли з сирійського підрозділу "Аль-Каїди". HTS контролює прикордонний перехід Баб ель-Хава на сирійському боці.

Однак гуманітарні організації, що працюють в Ідлібі, не вважають пропозицію Росії направляти допомогу повністю через Дамаск життєздатною альтернативою.
"На сьогодні не було жодної успішної доставки гуманітарної допомоги на північний захід Сирії через лінію розмежування, - повідомили TAZ в Міжнародному комітеті порятунку. - Попри переговори на вищому рівні, доставка в Ідліб, запропонована ООН в березні 2020 року, досі не затверджена".
https://myc.news/ua/novosti_mira/gumanitarnaya_katastrofa_rf_hochet_zakryt_poslednij_pogranperehod_iz_turcii_v_siriyu

Інтернет в Росії як комуналка в СРСР

20:05 07 липень Київ, Україна



Всесвітня павутина подарувала людству цифрову свободу. Люди змогли не виходячи з дому обговорювати будь-які події, що відбуваються в світі, не переживаючи, що їх зможуть знайти. Однак в деяких країнах правлячому режиму така тенденція не давала спокою багато років. Питання "Як взяти під контроль те, що створювалося бути безконтрольним?" тривожило диктаторів багато років.

Отже, першим зміг з цим впоратися Китай, де був створений власний Інтернет з аналогами світових соціальних мереж. Однак всі дані, що збираються cookies (збір деяких персональних даних) в китайському Інтернеті, доступні уряду і в разі, якщо в мережі з'являються правопорушники, влада тут же може дізнатися їхнє точне місцерозташування.

До того ж прагне і Росія. Після приходу Путіна до влади, країна все більше і більше почала відчувати на собі ярмо тиранії.Незалежних кандидатів перестали реєструвати на вибори, розмови про владу в негативному руслі стали переслідуватися законом, мітинги визнали протизаконними, ліберальні і демократичні ЗМІ віднесли до іноагентів і навіть до терористів. У такій ситуації людям нічого не залишалося, як почати домовлятися про мітинги і лаяти владу в Інтернеті. У Кремлі, розуміючи, що Інтернет так і не виходить взяти під контроль, вирішили створити свій власний, по аналогії з китайським.

Ідея створення «суверенного Інтернету» в Росії була висунута тодішнім радником президента РФ з питань Інтернету Германом Клименком ще в 2016 році, щоб ізолюватися від західної пропаганди. Через три роки в Думі вже прийняли законопроєкт про створення власного російського Інтернету.
 Однак кремлівські "програмісти» не такі швидкі, як китайські.Не варто забувати і про корупцію в країні, завдяки якій виділені гроші на "Інтернет" були банально розділені між керівниками проєкту.

Проте, поки створення «суверенного Інтернету» продовжується, Кремль не має наміру чекати і вже сьогодні придумує закони, які змогли б обмежити свободу в світовій павутині для росіян точно так же, як і путінські силовики обмежують її в реальному житті.

Усвідомивши, що за допомогою інтернету люди, незадоволені владою, здатні домовлятися про несанкціоновані мітинги, Кремль обернув свободу глобальної мережі проти свобод громадян.

Річ в тому, що персональні дані з інформацією про прописку, ПІБ, дату народження, так чи інакше, розміщені в глобальній мережі. Цим займаються банки, роботодавці, всілякі додатки, пов'язані з доставкою і так далі. Причина, по якій громадяни всіх країн добровільно діляться своїми даними з Інтернетом - конфіденційність. Однак в Росії про це можна забувати.

Наприклад, в квітні 2021 року людям, що зареєструвалися на сайті «Свободу Навальному», надійшли листи з погрозами про деанонімізацію. Зловмисники змогли отримати доступ до електронних адрес всіх, хто зареєструвався.

Скриншот из почты пострадавшего от угроз хакера. В нем, человеку угрожают продать эту информацию “рекламодателям” и намекают на невозможность скрыть более приватную информацию, чем электронный адрес

Скріншот з пошти потерпілого від загроз хакера. У ньому людині загрожують продати цю інформацію "рекламодавцям" і натякають на неможливість приховати більш приватну інформацію, ніж електронна адреса

У відповідь, директор ФБК повідомив, що хакери всього лише загрожують, оскільки при реєстрації, сайт не збирав дані ПІБ і місця прописки. Однак після, люди почали отримувати такі листи:

Электронное письмо с данными ФИО, датой рождения, местом прописки, номеров телефона

Повідомлення електронної пошти з даними ПІБ, датою народження, місцем прописки, номером телефону

У листах зловмисники погрожували продати ці дані зацікавленим, а також відправити цю інформацію їхнім роботодавцям.

Робота зломщиків полягала не тільки у виявленні електронної пошти зареєстрованих. Вони попрацювали і змогли за допомогою пошти вирахувати кілька десятків тисяч реальних людей, з приватною інформацією, використовуючи яку, наприклад, правоохоронці змогли б влаштувати "проблеми" протестувальникам.До того ж загрози про деанонімізацію не були пов'язані з викупом, а значить, їхньою метою було саме залякування людей. У сукупності зі словами глави штабів Навального Леоніда Волкова, про розуміння, що за ними ведуть полювання ФСБ, можна припустити, що хакерами були саме "правоохоронні" органи Росії.

Видно, що анонімність в Інтернеті вже не така анонімна, як раніше думали користувачі. «Великий брат» здатний зламати провокаційний інтернет-ресурс і скористатися файлами cookies для подальших погроз або ж розправи над непокірними.

Втім, злом інтернет-ресурсів - це ще не найстрашніше. Як виявилося, на прохання спецслужб, російські інтернет-портали без проблем можуть надати будь-яку інформацію, якою вони володіють. Хоча це й не дивно, адже з 2016 року ці дії стали легальними, завдяки закону Ярової-Озерова, який в теорії розроблявся для боротьби з тероризмом, а за фактом спрямований на заволодіння конфіденційною інформацією громадян.

Користуючись законом Ярової, ФСБ вимагає надавати особисті листування громадян в інтернет-ресурсах, а також дані адрес та іншої особистої інформації.

Тобто, законодавство РФ легалізувало деанонімізацію. Тепер на просторах російського Інтернету, як в радянській комуналці, можна дізнатися і "підслухати" інформацію про кого завгодно, крім, хіба що, чиновників.

До слова, закон про створення спільної електронної бази даних росіян, був дуже негативно сприйнятий співробітниками ФСБ. Здавалося б, це може так сильно спростити їм завдання в пошуку неугодних громадян.Однак в базу, одночасно з громадянами РФ потрапили б ПІБ, номера телефонів, адреси державних діячів і представників закону. А свою особисту інформацію прокремлівські службовці вважають за краще залишати конфіденційною.

Що стосується російських компаній, які збирають файли coockies, то абсолютно всі вони без проблем нададуть доступ до даних будь-якого росіянина. Винятком можуть бути організації, визнані іноагентами, проте закон Ярової їх зобов'яже підкоритися, в іншому випадку сервіс можуть заблокувати зовсім. А ось ситуація з міжнародними інтернет-гігантами йде складніше. Кремль не має права вимагати від них будь-що. Але путіністи знайшли вихід і тут.

У Думі видали закон, який зобов'язує кожен сайт, кількість користувачів якого не менше 500 тис. осіб, відкрити фізичне представництво в Росії. Інакше ресурс буде заблокований на території РФ. Це стало результатом боротьби Кремля і Twitter. Роскомнагляд наказав закордонному ресурсу видалити всі пости, в яких містилася інформація із закликом виходити на мітинги в підтримку Навального в січні 2021 року, аргументуючи свої вимоги тим, що пости закликають до насильства, тероризму і містять дитячу порнографію. Після відмови Twitter Роскомнагляд сповільнив його роботу і пригрозив повним блокуванням в Росії. Керівництво компанії було змушене видалити частину постів, які вимагав Роскомнагляд.

Тепер же нововведення в російському законодавстві, можна сказати, принесло перемогу в битві за вільний Інтернет для Кремля. Перед парламентськими виборами в Думі прийняли закон, що дозволяє "видаляти інформацію на сайті, яка порочить ім'я і честь, а також є неправдивою щодо того, про кого ця стаття написана". Дії виконуються після звернення в прокуратуру, при необхідних доказах. Далі запит передається в Роскомнагляд, який вже видаляє "неправомірний" контент або ж блокує цілий сайт. На всю процедуру виділяється до 15 днів: 10 днів для розгляду прокуратури, 5 днів для роботи Роскомнагляду.

Те, які саме докази повинна надати сторона звинувачення, не уточнюється. Також примітно й те, що з ланцюжка "правової системи" прибрали суд. Тобто в прокуратурі вирішуватимуть чи доведена вина чи ні, вистачає наданих доказів чи ні.

Настільки швидка розробка і прийняття закону, спрощена схема розгляду і виконання покарання говорить про надзвичайну зацікавленість влади в даному законопроєкті. Оскільки несистемна опозиція не допускається до виборів, то теоретично, Єдиній Росії ніхто не зможе скласти конкуренцію. Проте популярність правлячої партії падає і цьому сприяє безліч розслідувань незалежних ЗМІ в Інтернеті.

Щоб до кінця розібратися в законі, досить проаналізувати дві гіпотетичні ситуації: потрібної і непотрібної людини. Наприклад, потрібна людина для уряду, скажімо, якийсь "кухар", відправляє скаргу в прокуратуру на інтернет-видавництво, з проханням видалити контент, який, нібито, не відповідає дійсності. Як докази він надає два аркуші чистого білого паперу, стверджуючи, що цих доказів буде більш ніж достатньо. Питання до потрібного "кухаря" від прокуратури буде лише один - як швидко видалити інформацію?

Інший приклад - незалежне ЗМІ, визнане «іноагентом», звертається до прокуратури, з обвинуваченням проти "правильного" прокремлівського ЗМІ з проханням видалити пропагандистський матеріал, в якому необґрунтовано звинувачують незалежне видавництво. Як докази надаються аргументовані пояснення і спростування заяв прокремлівського ЗМІ, викладені в чіткій формі на декількох десятках сторінок. Нескладно здогадатися, що результатом буде відмова, швидше за все, за браком доказів або тому, що "докази не відповідають дійсності, зазначеній прокремлівськими ЗМІ".

Свобода в російському Інтернеті - такий же міф, як і демократія в Росії. Крім того, що Кремль позбавив конфіденційності дані громадян РФ, він також прийняв закон, який дозволить "очистити" Інтернет в країні від правдивих коментарів, розслідувань і статей. Права людини та її свободи в Росії порушуються вже давно. Єдиним можливим місцем, де можна було обговорити те, що відбувається без купюр, зробити які-небудь дії, був Інтернет. Тепер Кремль дістався до свободи слова і в глобальній мережі. Ситуація на просторах російського Інтернету схожа з періодом Великого терору в СРСР, коли люди боялися лаяти владу, навіть в розмовах тет-а-тет в своїх квартирах, адже сусіди могли почути і все передати НК. Так і тепер, будь-який "недоречний коментар" може бути переданий самим ресурсом, на якому він розміщений, в спецслужби РФ.


https://myc.news/ua/rassledovaniya_/internet_v_rossii_kak_kommunalka_v_sssr

РФ влаштувала провокацію,яка в підсумку зірвала засідання ТКГ

07:09 07 липень Київ, Україна



Засідання політичної підгрупи Тристоронньої контактної групи (ТКГ) за участю нового модератора від ОБСЄ було зірване через чергову провокацію РФ.
Про це повідомив учасник переговорів, член української делегації Сергій Гармаш.

У вівторок, 6 липня, відбулося засідання політичної підгрупи за участю нового модератора від ОБСЄ Сільвії Берманн.
«Було підло з боку представника Росії Дмитрієвського, користуючись недосвідченістю людини, спровокувати її на оголошення неформальної консультації нормальним засіданням.
Ми попереджали, що в офіційних засіданнях українська сторона може бути представлена тільки в повному складі, з представниками ОРДЛО від України. Раз засідання оголошено офіційним - ми з Казанським сіли за стіл переговорів», - повідомив Гармаш.
За його словами, після недовгого замішання, бойовики «ДНР» підключили до переговорів «експертку» Майю Пирогову, засуджену українським судом за терористичну діяльність.
«Ми, як і попереджали, в такому випадку були змушені вийти з віртуальної «кімнати переговорів». Згодом вийшли і всі інші. Пані Берманн опинилася в незручній ситуації: одна, на тлі самовара... Фактично, Дмитрієвський підставив її своєю провокацією. Але це хороша наука, нехай згадує, як працювати з росіянами (була послом Франції в Москві)», - написав журналіст.
Гармаш додав, що Берманн повідомила про плани «зберегти старі практики» в роботі Мінської групи, що, за його словами, не віщує жодних змін в мінському процесі.
«Шкода, якщо зміна модераторів перетвориться на втрачений шанс почати реальний діалог про політичне врегулювання. Ми очікуємо оголошення ще однієї кадрової ротації, більш високого рівня», - повідомив журналіст.

https://myc.news/ua/glavnoe/rossiya_ustroila_provokaciyu_kotoraya_v_itoge_privela_k_sryvu_zasedaniya_tkg?fbclid=IwAR3jCVtqUqi1Xltg2U8HymWcyEHq8Ef6hLZsbk0W5o8q0CNTbEYX1bVwpi4

Жителі Краматорська з розмахом відзначили 7-у річницю визволення

19:09 06 липень Київ, Україна



5 липня жителі Краматорська вже сьомий рік поспіль вважають Днем визволення. Визволення від окупації російських найманців і спроб встановлення російської влади на українській землі. У цьому році День звільнення від російської окупації відсвяткували з особливим розмахом - до вже традиційної "Ходи" приєдналися військовослужбовці, прикордонники та нацгвардійці.

Про це повідомляють Новини Краматорська.

На патріотичній ході учасників було дуже багато. Під час руху по вулицях, до "Ходи" приєднувалися все нові і нові городяни.

Коли величезна колона прибула на центральну площу Краматорська, в небі їх зустрічав український прапор на повітряних кулях.

На сцені учасників святкової ходи привітали представники обласної військово-цивільної та міської адміністрацій, а також командування ООС.

Хвилиною мовчання вшанували всіх, хто загинув у боротьбі з бойовиками, за незалежну Україну, за свободу країни і міста.

По закінченню офіційної частини, почався концерт за участю військового оркестру гірничо-штурмової бригади "Едельвейс" та творчих колективів.

День звільнення Слов'янська від терористичних формувань РФ

З нагоди Дня звільнення міста Слов'янськ від російських терористичних збройних формувань у
Центральній бібліотеці міста Слов'янськ 5 липня 2021 року проведено круглий стіл за участі міністерки у справах ветеранів України Юлії Лапутіної, керівників Слов'янської РДА, громадських організацій та журналістів.
☝Під час заходу згадали буремні події періоду окупації Слов'янська в 2014 році та його звільнення, обговорили складні питання щодо відновлення територіальної цілісності української держави, громадянської ідентичності та інформаційної безпеки України.🇺🇦
☝В рамках реалізації
проєкту «Боротьба за свідомість» Службою безпеки України разом з Міністерством у справах ветеранів України, українським інститутом національної пам'яті, Національним музеєм Голодомору, Міністерством культури та інформаційної політики передано Центральній бібліотеці м.Слов'янськ книги:
1. "Моя служба Батьківщині", Кость Смовський, 2020, ПП Сергійчук М.І.
2. "Променисті сильвети", Ігорь Качуровський , видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2008;
3. "Настільна книга громадянина!, С.Чернявський, 2019, Харків "Фоліо";
4. "Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства", Зигмуд Бауман, Видавничий дім !"Києво-Могилянська академія", 2008;
5. "Проблеми екзистенційного вибору під час Голодомору-геноциду". Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 20 листопада 2019 р.", Київ, видавництво Марка Мельника, 2020;
6. "Мовна політика та мовна ситуація в Україні", Київ, видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2010;7. "Презумція доцільності", Людмила Тарнашинська, видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2008;
7. "150 вікон у світ", Ігор Качуровський, видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2008;
8. "Великий голод в Україні", видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2008, 4 томи,
та інші.
☝Довідково: Проєкт "Боротьба за свідомість" забезпечуватиме національні, обласні універсальні наукові бібліотеки України та бібліотеки вищих навчальних закладів гуманітарно-історичного профілю новими виданнями, які покликані вести боротьбу за свідомість, насамперед свідомість молоді, яка формує національну українську еліту. Проект допоможе дізнатися громадськості правду про різні хронологічні періоди історії України, руйнуючи давно вкорінені радянські стереотипи, зокрема й про Голодомор-геноцид української нації у 1932–1933 роках. На сьогодні такі проекти велика рідкість, а потреба у них для формування українського, патріотичного, громадянського суспільства — колосальна.








https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=2911780602484009&id=100009562940918

І знову – штанга! )



Підведені підсумки позачергових парламентських виборів, які пройшли у Вірменії. Партія Нікола Пашиняна «Цивільний договір» здобула переконливу перемогу, набравши близько 54 відсотків голосів.

Всупереч гучним заявам, блок «Вірменія», очолюваний пропутінським Робертом Кочаряном, другим президентом Вірменії, на перемогу якого сподівалися російські пропагандисти, набрав близько 21% голосів, а блок «Честь маю» третього президента Сержа Сагсяна і зовсім провалився, не подолавши 7% виборчий бар'єр.

У Азербайджані і Туреччині не приховують радості з приводу підсумків парламентських виборів у Вірменії. Саме з командою діючої в Єревані влади Баку і Анкара пов'язують свої військові та геополітичні успіхи в регіоні. «Великому Турану» багатовекторність Єревана тільки «на руку». Очевидно, що в відношенні Вірменії цю шахову партію Ердоган розіграв разом із західними партнерами.

Запит на єдиний проросійський курс, який асоціювався з Кочаряном, виявився нижче, ніж запит на багатовекторність Пашиняна, який дружить одночасно і з Заходом - США, Франція, і з Росією - в силу об'єктивних обставин і наявності військової присутності.

Під час прем'єрства Пашиняна Вірменія програла війну з Азербайджаном за Нагірний Карабах. Тому його перемога на виборах здивувала багатьох експертів. Для Пашиняна - це великий кредит довіри. Адже ще вчора всі його звинувачували в зраді, в тому, що він продався Соросу, і найголовніше - програв Карабахської війну. Саме на цьому «козирі» намагалися побудувати переможну стратегію парламентських виборів Кочарян і повалений Пашіняном Серж Саргсян. Адже ці політики у вірмен асоціюються з перемогою в Першій карбахській війні і завоюванням територій Азербайджану. Але час минув. Прийшли інші покоління, далекі від кривавого карабахського конфлікту минулого століття. І нова війна це лише підтвердила. Молодь в Вірменії хоче спокійно жити, не хоче більше воювати. Такий, для когось несподіваний, результат виборів говорить про зрушення настроїв у вірменському суспільстві - для Вірменії Нагірний Карабах перестав бути темою, яка визначає порядок денний країни. Це довели вибори.

Людей цікавить інше - нормальне життя, економіка, реформи, боротьба з корупцією. Для виборців Вірменії цей шлях уособлює Нікол Пашинян.

Путін знову переоцінив власний вплив на внутрішню політику «союзника», поставив не на тих політиків, не зрозумів реалії сьогодення.

Кремль зазнав поразки у Вірменії не тільки тому, що програв його кандидат. Ця поразка набагато серйозніша чергового «простого програшу» пропутінського кандидата. Тому, що говорить про головну тенденцію, яка є і в сьогоднішній Росії. З’являється нове покоління громадян, яке вже не обтяжене комплексом «вселенської катастрофи» - розпаду СРСР. Кремль з подивом починає розуміти, що людям потрібне просте нормальне стабільне життя. Безпечне по своїй суті. Не анексія Криму та загарбницька війна «під прикриттям» на півдні України, не підготовка до війни з НАТО, не агресивно-безглузда діяльність влади Кремля, за яку світове співтовариство вводить санкції. Міфи та «скрепи», за які так осатаніло б'ється Путін та його оточення, так і не стали реальними цілями нових російських поколінь. Багаторічні протести молоді на вулицях російських міст відображають саме цю тенденцію.

Путін з його порядком денним для Росії, так само, як і його друг Кочарян для Вірменії, безнадійно застаріли, залишилися в минулому, їм більше не піднятися, не «осідлати хвилю». Єдине, що вони можуть – чіплятися за владу у будь який спосіб. Відносно Кочаряна вибори в Вірменії це показали з очевидністю. Нажаль, відносно Путіна в Росії показати те ж саме поки що не можливо за визначенням. Бо в Росії немає вільних демократичних виборів…

Але як тільки теперішня влада Росії буде змушена їх допустити - а це обов’язково трапиться - Путін або його «спадкоємці» програють вчисту. І, нарешті, покинуть політичну сцену. Назавжди…

Ніхто про це не пошкодує. Всі лише зітхнуть з полегшенням.
https://censor.net/ru/blogs/3275119/_znovu_shtanga_


30 тис.кримчан призвані на військову службу Росії - Джапарова

12:45 06 липень Київ, Україна



Головними проблемами, створеними окупаційною владою РФ в Криму, є безпрецедентна мілітаризація і масові порушення прав людини, так, з початку окупації на військову службу було призвано близько 30 тисяч осіб.
Про це повідомила перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова, повідомляє Інтерфакс-Україна.
"Кремль порушує міжнародне гуманітарне право, використовуючи населення українського півострова для поповнення своєї армії. З початку окупації близько трьох десятків тисяч громадян України вже призвано на військову службу Росії.Росія проводить штучну і усвідомлену заміну складу населення Криму, вона видавлює нелояльних і заміщає їх сотнями тисяч громадян, чим, фактично, скоює військовий злочин", - сказала Джапарова на всеукраїнському форумі "Україна 30. Міжнародна політика" в Києві у вівторок.
Вона вказала, що Росія безпрецедентно мілітаризувала півострів, також тривають масові порушення прав людини і переслідування релігійних спільнот, православної церкви України, мусульман Криму, порушення норм міжнародного гуманітарного права і, зокрема, заміщення населення окупованої території громадянами РФ, перетворення Криму і навколишніх вод на свій військовий форпост в Азово-Чорноморському регіоні.
"Росія постійно збільшує кількість військовослужбовців і техніки в окупованому Криму. Нещодавно Кремль пішов ще далі.Під виглядом військових навчань на пів року закрив частину Чорного моря, в тому числі в напрямку Керченської протоки, для іноземних військових кораблів і державних суден. Крім того, російський президент дав "Росгвардії" право блокувати акваторії Чорного та Азовського морів. Це дійсно створює істотні перешкоди для міжнародної навігації, загрожує безпеці і стабільності України в світі і Південно-Східній Європі", - підкреслила заступниця міністра.
Джапарова зазначила також, що Росія активно розвиває кримську військову інфраструктуру для своєї ядерної зброї, реконструює інфраструктуру сховищ ядерних боєголовок радянських часів.
"На півострові вже розміщені потенційні носії ядерної зброї. Своє панування в Криму Росія намагається зміцнити шляхом перетворення його на величезну військову базу.
Одночасно вона пригнічує всі можливі форми протидії окупації, форми опору. Основними факторами цього процесу є безпрецедентні і жорсткі репресії щодо інакодумців, і в першу чергу, мова йде про українців і кримських татар", - додала вона.
https://myc.news/ua/politika/s_nachala_okkupacii_okolo_3__tysyach_krymchan_prizvany_na_voennuyu_sluzhbu_rossii__dzhaparova?fbclid=IwAR0-EyvM7aT5YPGHFr6PaX0G06IAuDkte6o2nfo498txoIl-EeAAeOeeneY

«Steadfast Defender 21» для стримування російської агресії

20:28 30 червень Київ, Україна



У квітні 2021 року Росія стягнула до кордону з Україною військову техніку та живу силу. Міністерство оборони РФ зробило заяву про проведення навчань. Світові експерти не заперечували можливість нападу Путіна на Україну, а деякі припускали, що Росія може продовжити наступ на країни НАТО.

Тому сили альянсу також затвердили вчення в Чорноморському регіоні під назвою «Steadfast Defender 21», покликані стримати і захистити демократичні держави від агресії Путіна, що розповсюджується.

Ведення бойових дій, проведення диверсій, здійснення геополітичного тиску на Україну, як на ворога з боку Росії, підкреслюється українськими експертами і політологами.

На їхню думку, Росія діє агресивно не лише проти свого сусіда, а й проти країн ЄС і США.

Тому навчання «Defender-Europe», які організовуються щороку, цього разу вирішили провести в Чорноморському регіоні, а саме в Румунії. Слід зазначити, що «Steadfast Defender 21» проходять в три етапи. Один з них - в Атлантичному океані, другий в німецькому місті Ульмі, де створюється нове командування НАТО щодо забезпечення логістики, і третій етап проводять в Румунії.

В командуванні альянсу стверджують, що навчання носять виключно оборонний характер. Більш того, журналісти, які присутні на них, підкреслюють той факт, що умовний противник, атакуючий сили НАТО - "безіменний". Тобто слова "Росія", "Кремль", "Москва" жодного разу не були використані як позначення нападника.

Відзначається, що навчання покликані продемонструвати солідарність союзників і готовність прийти на допомогу членам альянсу, які зазнали нападу. Також глава НАТО Йенс Столтенберг в своєму інтерв'ю нагадав порядок денний НАТО до 2030 року, головною метою якого є стримування російської агресії.

Члени альянсу, а також союзники Північноатлантичного військового блоку розуміють, що єдина сила, яка здатна і має намір протистояти військовим Росії, це НАТО. Навчання «Defender-Europe» спрямовані на оборону від можливого нападу Путіна на Європу.

Місце проведення також було обрано не випадково, оскільки Чорноморський регіон дуже важливий для Кремля. Театр військових дії на Кавказі, сході України, Близькому Сході проводиться з метою захопити контроль над Чорноморським регіоном. Це дасть Путіну вихід в Середземне море і Атлантичний океан. Після захоплення Чорноморського регіону, логічно припустити, що Росія продовжить агресивні дії вже в Середземноморському регіоні. Розуміючи це, сили НАТО намагаються зупинити Кремль на старті і обмежити вихід ВМФ РФ в Чорне море, тим самим убезпечивши цивілізований світ від нападу "варварів".
https://myc.news/ua/za_rubezhom/na_strazhe_poryadka___21_dlya_sderzhivaniya_rossijskoj_agressii?fbclid=IwAR3obWKKzuZXz3onIHGS24OgnZlS3oylm3IYX8S6MZk_PYTxFbm4oiLCAWs