Росія, Україна, літаки. Українські помічники Пригожина


09:17 16 травень Київ, Україна



Цього року ми відсвяткували День Перемоги публікацією розслідування про те, хто і як підставив Україну під звинувачення у незаконній торгівлі зброєю у Лівії, а українських пілотів під ракети турецьких «Байрактарів».

Пропаганда не росте на порожньому місці

Як виявилося, знищені в Лівії літаки Іл-76, які «грушні» блоги та телеграм-канали називали «українськими», насправді, з високою долею ймовірності, належали бізнесмену індійського походження Джайдіпу Мірчандані (Jaideep Mirchandani), який був включений (а потім виключений) до санкційних списків США за надання допомоги сирійському режиму Башара Асада, а потім став фігурантом розслідувань поставок зброї до Лівії.Однак Мірчандані організовував роботу не сам. Для створення схеми, яка дала можливість постачати зброю підрозділам фельдмаршала лівійських повстанців Халіфи Хафтара, якого офіційно підтримує Кремль, в Україні було створено низку компаній. Ці компанії були офіційними орендарями та операторами літаків, які через офшорні компанії-прокладки, ймовірно, належали Мірчандані та виконували вантажні рейси для «вагнерівців» до Лівії та країн Африки.Російська пропаганда доклала багато зусиль, щоб переконати всіх у тому, що українська влада знала й активно підтримувала діяльність авіакомпаній, пов’язаних із Мірчандані, в тому, що стосується поставок зброї армії Халіфи Хафтара.

Однак трохи складнішим завданням для російських пропагандистів стала необхідність пояснити, як ті самі компанії та літаки перевозять зброю та техніку для «офіційних» російських військових інструкторів до Центрально-Африканської Республіки (ЦАР).Разом із тим, російській пропаганді є на що спиратися! Це Державіаслужба України надала авіакомпаніям-операторам та їхнім літакам ліцензії та дозволи здійснювати перельоти до Лівії та інших гарячих точок. Це українські громадяни числяться засновниками компаній, які зверталися по дозволи до Державіаслужби.Це українські спецслужби та правоохоронні органи ніяк не реагують на прямі зв’язки між українським бізнесом та російським ГРУ і Євгеном Пригожиним. Давайте розбиратися, хто кому тут Мірчандані.

Хіба я сторож літакам моїм?
У день, коли стало відомо про знищення в аеропорту Ель-Джуфри двох Іл-76, більшість російських та українських медіа написали, що це були українські літаки. Ними оперувала українська компанія «Європа Ейр» (ЄДРПОУ 38941487, заснована 18.10.2013), якою володіла українка — Катерина Павлівна Нефедова, 1953 року народження.Як стало відомо у процесі розслідування, загалом компанія Нефедової «Європа Ейр» взяла в оренду та оперувала одночасно сімома літаками. Вони належали офшорній компанії Infinite Seal Inc., ймовірно, пов’язаній із Джайдіпом Мірчандані:

UR-CRP (1013409303);

UR-CMC (1013407230);

UR-EAB (1003403075);

UR-CRN (1023412399);

UR-BXS (1023411368);

UR-EAA (0033446350);

UR-COE (0093498974).
Ось вам справжні хитросплетіння логістичних схем. Вони використовуються для поставок зброї у місця, куди поставляти такі товари й не можна (хоч бажаючих і вистачає). Щоб розібратися, необхідно уважно вивчити історію кожного з цих бортів.Однак спочатку ми підемо простішим шляхом та дізнаємося, як українка родом з Яготина стала оперувати повітряним флотом, який возить російську зброю? На даний момент усе, що можна дізнатися про Катерину Павлівну з відкритих джерел — це те, що вона перебуває у стані розірвання шлюбу. Про це йдеться на одному з сайтів-агрегаторів судових рішень. Втім, співчувати ніколи.Там само написано, що пов’язаною особою у справі про встановлення факту розірвання шлюбу є чоловік на ім’я ЕЛЬ-ЮНЕС ХАСАН МОХАМЕД ХАСАН АБЕД. Відповідна ухвала Дарницького районного суду міста Києва у справі №753/19944/20 говорить про те, що Хасан Мохамед Ель-Юнес є громадянином (підданим) Хашимітського Королівства Йорданії.Прізвище «Нефедова» є досить поширеним в Україні. Втім, якщо додати по-батькові «Хасанович» чи «Хасанівна», пошук стає ефективнішим. Саме тому досить легко вдалося знайти особу на ім’я Руслана Хасанівна Нефедова. Вона виявилася помічницею (на платній основі) депутата Верховної Ради України четвертого скликання Льовіна Анатолія Івановича.Пан Льовін відомий тим, що неодноразово ставав фігурантом пропагандистських пасквілів грушного блогу «diana mihailova». Хоча, як ми зрозуміли з попередніх серій цього розслідування, таким чином російське ГРУ прикриває свої оборудки. Заодно відводячи від себе підозру та звинувачуючи Україну.Крім того, сама Руслана Нефедова засвітилася разом із Джайдіпом Мірчандані, коли 8 листопада 2016 року вони відвідували КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв». Там вони з’явились як закордонні інвестори від імені компанії, що офіційно належить Мірчандані — «Sky One FZE». В офіційному листі було вказано:Руслана Нефедова є персональною помічницею Мірчандані.


Делегацію «інвесторів» зустрічав екс-перший заступник голови обласної ради Михайло Соколов. Натомість губернатор Миколаївщини Олексій Савченко залишися необізнаним про те, хто і навіщо приїжджав. Місцева преса досить прискіпливо висвітлювала візит. Із Мірчандані спілкувалися представники приймаючої сторони: Костянтин Жело (екс-директор КП «Міжнародний аеропорт «Миколаїв») та чинний директор КП «МАМ» Андрій Семенов.


Спиною до фотографа на світлині, ймовірно, сидить саме Руслана Нефедова — дочка власниці ТОВ «Європа Ейр». Одразу після знищення літаків у Ель-Джуфрі про цей епізод згадав тільки одеський журналіст Олександр Коваленко.

Головне в розслідуваннях — не вийти на себе
Літаки, які могли возити зброю для «вагнерівців» до Лівії та ЦАР, належать Джайдіпу Мірчандані. А донька власниці компанії-оператора Руслана Нефедова є його особистою помічницею. Попри ці моменти, очевидним фактом є наступне: хтось безпосередньо в Україні приймав рішення та надавав свої ресурси для того, щоб отримувати всі необхідні державні документи. В тому числі й ті, що стосувалися ремонту літаків. Сюди ж додайте інші дрібні потреби — хоча б їх реєстрацію та ліцензування в Україні.Іншими словами, інформація про діяльність авіакомпаній-операторів не могла пройти повз Службу безпеки України. Це доводить і запис телефонної розмови між президентом корпорації «Титан» Анатолієм Льовіним, помічницею якого також була Руслана Нефедова, та трагічно загиблою у авіакатастрофі під Тегераном Оленою Малаховою — формальною власницею третього літака, спаленого «вагнерівцями» в аеропорту Місурата (Лівія).
Переносимось у серпень 2020 року. Минув рік після подій у Лівії та півроку від загибелі Олени Малахової. І от, громадська організація «Стоп Корупції» організувала для Анатолія Льовіна прес-конференцію. Там він оприлюднив запис телефонної розмови з Оленою Малаховою, в ході якої вона звинувачує співробітників Департаменту контррозвідувального захисту економіки СБУ в отриманні хабарів.Льовін стверджує: СБУ таким чином хотіло віджати підконтрольне йому підприємство ТОВ «УРАРП». Водночас сам Льовін (точніше, пов’язані з ним підприємства) були і є фігурантами низки кримінальних проваджень: №№ 22015101110000040, 12016100090000706, 12016100090014815, 42015000000000111.Роль самого Льовіна у схемах із постачанням вантажів у підембаргову Лівію встановити важко. Скоріше за все, саме на його підприємствах здійснювався ремонт двигунів для літаків, що використовувалися для повітряного мосту між Фуджейрою та Ель-Джуфрою. Однак його публічні свідчення є вкрай важливими, щоб відповісти на запитання — чому СБУ ніяк не реагувала на ситуацію з літаками в Лівії.До того ж, це чергове підтвердження того факту, що після реформи СБУ має втратити невластиві їй функції. Оскільки застосовуються ці можливості далеко не за призначенням.Так чи інакше, досить чітко видно — галузь послуг повітряного транспорту в Україні є досить вузькою. Тому залишити щось непоміченим тут дуже важко. Дочка власниці знищених Ілів Катерини Нефедової — Руслана — була помічницею Льовіна та Мірчандані. Льовін був бізнес-партнером Малахової, яка була власницею третього спаленого Іла.На жаль, поки що не вдається встановити роль та місце перебування чоловіка Катерини Нефедової — йорданця Хасана Ель Юнеса. Однак я припускаю, що він міг зіграти у створенні схеми з оренди вантажних літаків далеко не останню роль.

Спадщина Катерини Нефедової

Цикл розслідувань, чергову серію якого ви зараз читаєте, почався з короткого відео. На російському телебаченні вийшов сюжет, в якому пропагандист Рогаткін показав, як вантажний Іл-76 привіз до столиці ЦАР (точніше, аеропорту Бангі) російську військову техніку та зброю.Літак був ідентифікований як EX-76003 (серійний номер 1033418596). Згідно з даними відкритих джерел, він належав українській компанії ТОВ «Флай Скай Ейрланз».Ця українська компанія з’явилась 14 червня 2019 року. Батько-засновник — киянин на ім’я Кравченко Віктор Олексійович. Пізніше корпоративні права перейшли до Резніченка Олександра Сергійовича. Цікавим фактом є те, що людина на ім’я Кравченко Віктор Олексійович у 2004 році посідала посаду директора ТОВ «Флайт Сервіс ЛТД», який контролюється Анатолієм Льовіним через його концерн «Титан».Російський онлайн-сервіс «Russian planes» містить інформацію про п’ять літаків, якими оперує українська компанія Fly Sky Airlines:

EX-76003 (1033418596), вже згаданий у попередньому розслідуванні Іл-76, який привіз зброю для «вагнерівців» у ЦАР. До Fly Sky Airlines ним оперувала казахстанська компанія Azee Air, доки в неї не відібрали ліцензію за порушення ембарго в Лівії;

UR-FSD (1023411368), який так само був переданий від Azee Air та змінив бортовий номер з UP-I7660. До Azee Air ним оперувала «Європа Ейр» під бортовим номером UR-BXS;

UR-FSC (1023412399), літак, що був переданий від ТОВ «Європа Ейр», яка оперувала ним під бортовим номером UR-CRN;

UR-FSE (1003403075), так само переданий від «Європа Ейр» та змінив бортовий номер з UR-EAB;

UR-COE (0093498974), переданий від «Європа Ейр». Цього разу власники не стали заморочуватися зі зміною бортового номеру. Примітно, що до «Європа Ейр» літак належав вірменській авіакомпанії «Ветеран», про яку я писав у попередній серії(і, яка, ймовірно, також пов’язана з Джайдіпом Мірчандані).Чотирма з п’яти літаків, якими зараз оперує «Флай Скай Ейрлайнз», володіла компанія«Європа Ейр» Катерини Нефедової. Два з п’яти цих літаків були під контролем Azee Air, яку звинувачують у порушенні ембарго. І «Європа Ейр», і Azee Air, ймовірно, тісно пов’язані з Джайдіпом Мірчандані.Як бачимо, зареєстровані в Україні компанії обмінюються вантажними літаками як пиріжками. Ще й прямо під носом у правоохоронних органів. Можливо, у цьому процесі не було б на що й звертати увагу... Якби не перманентна російська істерика щодо того, що ці літаки здійснюють незаконні переміщення зброї. Можливо, і на російських пропагандистів не треба було б звертати увагу. Але маємо звіти Ради Безпеки ООН, які містять таку саму інформацію.Тож будемо уважно спостерігати за процесом прийняття нового законопроекту про СБУ. Скоріше за все, без докорінної реформи ситуація не зміниться.

https://myc.news/ua/rassledovaniya_/rosya_ukrana_ltaki_ukransk_pomchniki_prigozhina

Сумне... страшне... і політичне


Сучасна російська журналістика кожного журналіста примушує робити вибір. З однієї сторони – честь та переконання, з другої сторони – гроші. Вибір доволі жорсткий. Тим більше, що честь та переконання доповнюються страхом за себе та своїх близьких. Можливістю опинитися за гратами або навіть бути «поламаним» чи отруєним.

Російська журналістика вже проходила «часи вибору» у СРСР. Або ти працюєш у відділі пропаганди ЦК КПРС, або пишеш про рослини і комах. Або залишаєш улюблену обрану професію. Де хто зміг емігрувати. Але таких були одиниці. Сьогодні відділу пропаганди немає, але пропагандисти залишилися. Як і подібний болісний вибір.

Російська журналістика сьогодення - страшне і сумне видовище. Журналісти в більшості своїй не безталанні, але чітко слідують віянням і запитам епохи. Якщо треба, легко перепишуть історію, треба, відречуться від своїх слів. І найяскравіша закономірність - майже всі вони на початку кар'єри були лібералами. А потім з легкістю «перевзулися». Деякі навіть публічно покаялися.

Дмитро Кісельов, який невимушено і цікаво в кінці 90-х вів програму «Вікно в Європу», співпрацював з прогресивною телешколою «Інтерньюз», яка потім була розгромлена державою. Через відмову читати заздалегідь готовий текст про події у Вільнюсі був відсторонений від ведення інформаційних програм, після чого деякий час співпрацював з німецькими телеканалами ARD і RTL, а також японської телекомпанією NHK. Пояснював глядачам, що «журналіста не можна відокремити від етики», що «публіка, яка дивиться на екран, сама повинна зрозуміти, хто перед нею - журналіст або агітатор». Або ось ще: «Ми все-таки говоримо про професійну журналістику, а якщо говорити про «піпл хаває», він буде хавати будь-яке зниження планки, будь-яке зниження моралі і правил».

Через 20 років Дмитро, зайнявши посади Генерального директора Міжнародного інформаційного агентства «Росія сьогодні» та заступника генерального директора ВГТРК, розповість глядачеві про необхідність перетворити США в «радіоактивний попіл» і зажадає палити серця геїв.

Андрій Норкін, який у 90-х робив круті репортажі з Чечні, викликав сильне роздратування генералів, був в полоні, його заарештовували за наводкою ФСБ. Заявляв про те, що в 2000-і роки у нього стався ідеологічний розрив з ліберальними журналістами, політиками та громадськими діячами, яких він надалі звинувачував у відсутності патріотизму. 28 вересня 2016 року в ефірі програми «Місце зустрічі» на НТВ під час обговорення теми розслідування катастрофи MH17 Норкін вигнав зі студії запрошеного українського політолога Сергія Запорізького з вигуком: «... Всякий баран буде мене вчити ... Я 26 років в журналістиці працюю!». Через рік, в телеефірі 20 вересня 2017 року, у відповідь на репліку українського політолога Кирила Клімчука «Ми хочемо себе захистити від таких країн-гопників, як Російська Федерація. І це ми вже показали на Донбасі», Норкин в схожій формі вигнав запрошеного гостя зі студії, при цьому використовуючи вираз з нецензурним словом.

Нині працює на каналі Маргарити Сімоньян, де видозмінює прес-релізи МЗС про ситуацію в Україні, і на повному серйозі пише колонки про те, що «лібералізм веде до гомосексуалізму».

Прикладів дуже багато. Соловйов, Бабченко, Прилепин та інші... Навчалися, їм пояснювали, що є журналістика фактів, а є пропаганда. І вони це розуміли, розуміють і зараз. Але про ТІ часи говорять однаково. Як по писаному, так, як їх навчили «темники», що «просто носили рожеві окуляри». А тепер, ось, зняли.

Російська журналістика нині - отруйна професія. В країні ніби як демократія, журналістика ніби як четверта влада. Але Кремль робить все, щоб журналістська спільнота була «тварью дрожащей», що права не має. Право мають нехай офіційні піджаки. Вони відкрито заявляють про те, що засоби масової інформації повинні лягати під замовника, будь то держава або бізнес. У виступі на журфаку МГУ замміністра зв'язку Олексій Волін назвав журналістику бізнесом, який не має ніякої місії, крім як «пахати» на дядю. І плювала влада на 29 статтю Конституції, на закон про ЗМІ і міжнародні конвенції. Журналіст? Співай дифірамби про «неспинну турботу», втілюй в реальність хворобливі фантазії Путіна!

Нормальній порядній людині зараз не можна йти в журналістику. Просто тому, що за великим рахунком, йти нікуди. Немає зараз журналістики. У повному розумінні цього слова. Брехня і пропаганда замінили журналістику. Журналісти, в більшій своїй частині, стали холопами, обслуговуючими інтереси влади. І те, що ми бачимо в федеральних російських ЗМІ, до професії не має ніякого відношення. Професіонали з журналістики пішли.

В Росії немає традицій по-справжньому вільної преси. Не встигли сформуватися. І те, що ми спостерігаємо сьогодні - це випалене поле. І що спільного у всьому цьому сучасному «пропагандійстві» з професією журналіста? Нічого.
https://censor.net/ru/blogs/3265950/sumne_strashne_poltichne/sortby/tree/order/asc/page/1#comment_76243377
Источник: https://censor.net/ru/b3265950

У ОРДЛО визнають безгоспною і відбирають нерухомість


12:50 17 травень Київ, Україна



У лютому 2021 року влада самопроголошеної «ДНР» вирішила, що буде розпоряджатися майном, визнаним нею нічийним.

До слова, «Л-ДНР» і раніше займалися тим, що відбирали будинки та інше майно переселенців, однак тепер сепаратисти оголосили про створення цілої комісії. Саме комісія тепер визначає, чи є господарі у майна і в залежності від рішення, може повністю ним розпоряджатися: продавати, здавати в оренду або передавати в користування адміністрації «Л-ДНР».

У разі якщо людина, що використовує майно, не є його власником, це стане підставою для розгляду комісією рішення про вилучення його у власника. При цьому якщо раніше самопроголошена влада окупованих територій аргументувала свої дії несплатою податків і комунальних послуг, то тепер це не має значення.

На цей момент люди, у яких відбирають нерухомість, є спадкоємцями або законними власниками, які змушені були покинути окуповану територію в зв'язку з переслідуваннями або небажанням жити в самопроголошених республіках.

Відповідний указ про вилучення майна був виданий  главою так званої «ДНР» Денисом Пушиліним. Відповідно до його пунктів, якщо спадкоємець або власник не проживає на території «Л-ДНР», то комісія вилучає майно, яке йому належить, і через рік воно переходить у володіння адміністрації міста. Протягом цього року власник нерухомості може судитися, протестувати, але для цього йому особисто необхідно бути присутнім на території самопроголошених республік.

Таким чином, сепаратисти мають намір відібрати нерухомість у законних власників, розуміючи, що люди, які покинули свій будинок, не повернуться на окуповані території, щоб брати участь в судовому процесі.
https://myc.news/ua/specproekty/v_ordlo_priznayut_beshoznoj_i_otbirayut_nedvizhimost

Створення підрозділу швидкого реагування України


У зв'язку з обстрілами, нападами і шпигунством, в Держприкордонслужбі України було прийнято рішення про створення підрозділу швидкого реагування.

Стало відомо, що 12 травня було обстріляно український автомобіль з групою розмінування. НЗФ (незаконні збройні формування) обстріляли його з протитанкової керованої ракети ПТКР. В результаті, попри пошкодження машини, ніхто не постраждав. Завдяки щасливому випадку, ПТКР пройшла наскрізь автомобіля, лише зумівши підпалити його, після чого екіпаж зміг швидко загасити машину.

У той самий час в Маріуполі був затриманий черговий терорист. За версією слідства, він був завербований ФСБ РФ для проведення теракту на одному з військових об'єктів в Донецькій області. При ньому знайшли вибуховий пристрій, який він взяв зі схованки. Сила дії ВП (вибухового пристрою) приблизно дорівнювала 720 г тротилу. Терорист воював проти ЗСУ (Збройних сил України) у 2014 році, тепер же збирав розвідувальну інформацію і готував теракт. Його засудили до 6-и років позбавлення волі, в тому числі за держзраду.


Ситуації подібні цим буде тепер контролювати підрозділ швидкого реагування. "Основним викликом для України залишається російська агресія. І всі ми могли відчувати рівень загроз на цій ділянці кордону і з боку окупованих Росією територій. Державна прикордонна служба України, як елемент сектора безпеки і оборони, наростила свій військовий компонент у вигляді підрозділів швидкого реагування, які мають необхідне озброєння і здатність до навчання для ведення бойових дій", - прокоментував створення підрозділу Сергій Дейнеко, голова Державної прикордонної служби України. Він також додав, що групи підрозділу будуть діяти і на кордонах з непідконтрольною територією Криму.

https://myc.news/ua/obshestvo/sozdanie_podrazdeleniya_bystrogo_reagirovaniya_ukrainy

Семенченко за гроші Медведчука:синергія агентури впливу РФ


Збереження Кремлем власних важелів впливу в Україні залишається найбільш пріоритетним завданням ще з моменту здобуття нашою державою незалежності. Відтак, на стратегічно важливій для РФ українській території окрім формування внутрішньої політики їй були підконтрольні мало не всі аспекти життєдіяльності. Саме тому, сьогодні жодних здивувань у громадській свідомості не викликає здобуття численних мандатів основним пулом проросійських політсил під керівництвом найбільш одіозного протеже путінського кума. Проте, і досі не може не вражати цинізм, з яким поплічники Медведчука і прихвосні ФСБ видають себе за патріотів, виконуючи під націоналістичні гасла найбільш мерзенні зрадницькі завдання своїх кремлівських роботодавців.Далі читати за посиланням: 

https://antikor.media/semenchenko-za-hroshi-medvedchuka-synerhiia-rosijskoi-ahentury-vplyvu/?fbclid=IwAR1lqe2hmCuW8tfExqHFSALOj5mR1uz-cnqQ22iLSOIvP8SDP3ybEtpZ-1Q

Як Росія бере участь в конфлікті Ізраїлю і Палестини:



21:54 13 травень Київ, Україна



На початку травня між Ізраїлем і Газою різко загострився збройний конфлікт. Влада Ізраїлю вирішила виселити арабські сім'ї з одного з кварталів Східного Єрусалиму. Палестинці обурилися і вийшли на протести, в Єрусалимі почалися заворушення, а потім по Ізраїлю запустили ракети з Гази. Уряд Нетаньяху не залишив їх без відповіді.

Зростання напруженості в конфлікті, який корінням сягає глибоко в історію, вигідний Росії. Кремль протягом тривалого часу підтримує Палестину зброєю, грошима і дипломатично. Як РФ під виглядом миротворчих ініціатив дестабілізує ізраїльсько-палестинський конфлікт.

Далі читати за посиланням: https://myc.news/ua/rassledovaniya_/kak_rossiya_uchastvuet_v_konflikte_izrailya_i_palestiny_sem_primerov

Смерті і терор


Низка загадкових смертей лікарів Омської міської лікарні, куди Олексій Навальний був терміново госпіталізований 20 серпня після отруєння та де проходив «лікування» до відправки за кордон, наводить на певні роздуми.

Соратники Навального досі наполягають на тому, що адміністрація і персонал клініки знали справжні причини того, що сталося з опозиціонером, але за наказом ФСБ поставили йому помилковий діагноз і намагалися приховати сліди отруєння бойовою хімічною речовиною.

На початку цього року, 4 лютого, заступник головного лікаря по анестезіології і реанімації лікарні швидкої медичної допомоги №1 в Омську Сергій Максимішин помер у віці 55 років. Прес-секретар регіонального мінохоронздоров'я Галина Назарова повідомила, що причиною смерті став серцевий напад.

26 березня помер ще один лікар омської лікарні, в якій після отруєння лежав Олексій Навальний. На цей раз завідуючий відділенням травматології та ортопедії Рустам Агішев. Офіційна причина смерті 63-річного лікаря - інсульт.

Раніше ще один заступник головного лікаря, Анатолій Калініченко, з лікарні звільнився.

Лише Головний лікар цієї лікарні Олександр Мураховський був підвищений до посади глави міністерства охорони здоров'я Омської області. Як відомо, Мураховський запам'ятався громадськості тим, що заявляв про те, що у Навального напад гіпоглікемії, а потім не відпускав його для лікування за кордон.

7 травня Мураховський пропав, виїхавши в лісовий масив на квадроциклі з мисливської бази в селі Поспєлово Большеуковського району. Близько доби знайомі намагалися розшукати його самостійно, але 8 травня були змушені повідомити про те, що сталося в поліцію. У неділю пошуковці виявили в 6,5 км від мисливської бази квадроцикл міністра, однак самого його знайти не вдалося. У його пошуках задіяли близько сотні співробітників поліції, Росгвардіі і МНС, до них також приєдналися волонтери пошукових загонів "Ліза Алерт" і "Доброспас", охотінспектори і місцеві жителі. Але безрезультатно.

І ось, 10 травня, Міністр охорони здоров'я Омської області Олександр Мураховський знайдений живим, він сам прийшов у село Басла, яке знаходиться в 15 кілометрах від того місця, де він залишив квадроцикл.

За даними прес-служби уряду регіону, він знаходиться в нормальному стані і проходить обстеження в лікарні Большеуковського району.

Незрозумілого в історії зі зникненням Мураховського дуже багато. Кинутий міністром квадроцикл виявився майже чистим, хоча на стежках в лісі бруд. Квадроцикл ніби на рівному місці в лісі залишений, як ніби його туди поставили.

Плюс дерева рідкісні, і зверху все легко проглядається. Над такою невеликою територією вертоліт би його легко знайшов. Чому він нібито передав по рації, що піде пішки, але не використав рацію далі? Як взагалі настільки сильно відстав від друзів? Якщо він полював, то чому не стріляв з рушниці, щоб привернути увагу? Куди і навіщо їхав, якщо був один і без рушниці? Чому після трьох днів в лісі вийшов таким свіжим?

Відразу з’явилася версія про те, що лікар просто загуляв з коханкою, а потім заблукав в «трьох соснах» з п’яну. Розповідь Мураховського про своє перебування в лісі на думку місцевих - «це явно не те, що відбулося насправді, тому що всі дії нелогічні і несхожі на те, що він взагалі хотів знайтися».

Але відомий телеграм-канал «Генерал СВР» виклав свою думку стосовно того, де знаходився три дні Мураховський. За інформацією каналу, за кілька днів до зникнення Олександр Мураховський (будучи в украй «розігрітому» настрої) в телефонній розмові з колегою (жінкою), яка намагалася попередити його, про те, що він даремно хизується в компанії колег своєю участю в історії з отруєнням Олексія Навального і дає недвозначні натяки на те, наскільки чинна влада йому зобов'язана, відповів наступне: по тексту із роздруківки телефонної розмови: «Да мне по …уй кто и что, бл..ь, думает. Эти п…ры мне должны ноги мыть и воду пить. Я, б…дь, всей этой ё….ой х…не во главе с Путиным ..опу собой прикрыл. А попробуют тявкнуть, я им полный рот напихаю, так, что зае….утся сглатывать. Я им не Серёга (вероятно, имеется ввиду Сергей Максимишин), я перестраховался так, что они, б…дь, ох…еют разгребать если меня тронут.»

Роздруківка цієї розмови нібито швидко знайшла адресата в Раді безпеки Росії і від Патрушева надійшло розпорядження пояснити Мураховському всіма доступними способами, як себе треба вести і що можна говорити, а що не можна. Усувати команди не було. За даними «Генерала СВР» Мураховський був викрадений і деякий час після викрадення його утримували офіцери розвідки. А потім, імовірно, привели до свіжовикопаної ямі в лісі, біля якої погрозами та залякуванням отруєння довели лікаря до стану глибокого стресу. Потім йому дозволили вилізти з ями і сказали, що в цей раз «новачка» не було, що його простили, «але це востаннє».

Мураховський був дуже наляканий цим спектаклем і пообіцяв бути в подальшому не робити дурниць. Тоді йому вказали напрямок до найближчого села, біля якого він потім і вийшов з лісу.

Чи правдива історія «Генерала СВР» поки що незрозуміло. Підтверджень немає ніяких. Окрім факту численних нестиковок «офіційної» історії та вкрай пригніченого та заляканого вигляду самого Мураховського під час короткого інтерв’ю після повернення. Навряд чи доросла поважна людина, лікар, мала б такий вигляд після банального «загулу» з коханкою…
Источник: https://censor.net/ru/b3265628

https://censor.net/ru/blogs/3265628/smert_teror

«Оголошено підозру Віктору Медведчуку!» За теракт?!

Шпальти усіх вітчизняних ЗМІ та Інтернет-видань, громадсько-політичні рухи, навіть пересічні громадяни звідусіль кричать про оголошення підозри Віктору Медведчуку у державній зраді та замаху на розграбування національних ресурсів в українському Криму. Проте, чи остання це підозра?

Існує доволі цікавий епізод, в якому Віктор Медведчук може бути причетний до вчинення терористичного акту біля будівлі свого ж каналу «112 Україна» у липні 2019 року. Схоже, що саме тоді і саме за вказівкою путінського кума одіозний Семен Семенченко втягнув членів своєї ПВК «Donbass Battalion corporation» у вчинення злочину. «У ніч на 13 липня у Києві на вулиці Дегтярівській двоє невідомих з гранатомета обстріляли будівлю телеканалу «112 Україна» – писали тоді ЗМІ.

Що ми маємо:


  • 21 липня 2019 року – парламентські вибори в Україні;

  • канал «112 Україна» – основний опозиційний, «медведчуківський» канал, інформаційний агент Кремля.

  • чинна влада та провладні націоналістичні рухи – об’єкти  дискредитації як екстремістів з посиланням на утиски свободи слова, порушення прав людини, пропаганду «бандерівсько-нацистських ідей».

Доволі непогані вихідні дані для здійснення ефективної PR-кампанії політичної сили «Опозиційна платформа – За життя» напередодні виборів на підґрунті звинувачення провладної свити в узурпації влади та придушенні «нєугодних». Було вирішено вдатися до радикальних дій: терористичний акт. І щоб ніхто не постраждав, обстріл будівлі каналу було здійснено далеко за північ – ні тобі свідків, ні постраждалих. Навіть будівля мало пошкоджена.

Натомість подія отримала масштабний розголос у ЗМІ, «медведчуківські» звинувачення української влади у переслідуванні опозиції лунали в європейській колисці прав людини, в Страсбурзі.

І це спрацювало: рейтинги Медведчука та «ОПЗЖ» дійсно злетіли за тиждень до виборів.

Тоді, у 2019 році, за фактом вказаних подій було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст. 258 КК України («Терористичний акт»). Тоді, здійснений теракт трактували і як чітко сплановану провокацію з метою зриву мирної акції активістів під будівлею телеканалу через покази фільму «Відкриваючи Україну», де основним коментатором є Віктор Медведчук, і як категоричну позицію активістів проти проведення телемосту «Треба поговорити» між каналом Медведчука «NewsOne» та російським «Росія 1». Справні ж мотиви лишалися поза кадром. Недовго.

Сьогодні спостерігаємо активну тенденцію до викриття давно забутих та відкинутих у далекий ящик справ, у яких не всі запитання мають чіткі відповіді. Що ж, хороша тенденція. Адже всі правопорушники повинні нести відповідальність, незважаючи на кількість новеньких автомобілів у підземному паркінгу.
http://fake-news.org.ua/golovne/65-ogolosheno-pdozru-vktoru-medvedchuku-za-terakt.html?fbclid=IwAR2o02Pz4Yvp4exPcCR968MRJmh9TyYwCNXaqH3IRnhQrUYQACEVGb-kzhQ

СБУ-про підозру Семенченку в організації обстрілу ТБ-каналу

Служба безпеки України розкрила вчинення терористичного акту, а саме обстрілу ТОВ «Інформаційного агентства «112-канал», який стався у липні 2019 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що обстріл будівлі телеканалу організував Семен Семенченко. Усе це відбувалося під час виборчої кампанії до Верховної Ради України. Цей теракт був використаний представниками держави-агресора у гібридній війні проти нашої країни. Для вчинення злочину фігурант залучив двох учасників підпорядкованого йому збройного формування.

У червні 2019 року Семенченко, разом зі спільником, провів розвідку місцевості поблизу будівлі телеканалу. Вони обирали оптимальний спосіб вчинення теракту, зокрема, шляхи відходу з місця злочину і наявність камер відеоспостереження.

Також Семен Семенченко організував передачу грошей для придбання транспорту та інших засобів, необхідних для здійснення злочину.

За початковим задумом організатора, виконавці теракту мали придбати автомобіль, закласти в нього великий обсяг вибухівки. Потім припаркувати авто біля будівлі телеканалу і у визначений час підірвати.

Натомість, для приховування осіб-виконавців та організатора, було прийнято рішення вчинити терористичний акт через обстріл будівлі телеканалу з протитанкового гранатомета.

У ході санкціонованих судом обшуків за місцями проживання фігурантів справи у столиці та Київській області правоохоронці виявили і вилучили транспорт і засоби вчинення протиправних дій, які зловмисники використовували у ході вчинення злочину.

Наразі останнім повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 258 (терористичний акт) Кримінального кодексу України. Вирішується питання щодо обрання їм запобіжних заходів.

Документування протиправної діяльності проводилось СБУ під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора.




https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-povidomyla-pro-pidozru-semenu-semenchenku-v-orhanizatsii-obstrilu-odnoho-z-tbkanaliv

Білоруські басні


Із виступу Лукашенко 17 квітня 2021 року: «У планах - утримування дитини, одного, другого, як вийде. «Посадимо в льох» ... До речі, в Гомельській області і льох підготували. Ми затримали групу. Вони нас привели, показали, як вони це все планували. Я мовчав. Потім ми виявили роботу явно іноземних спецслужб - швидше за все, ЦРУ, ФБР, не знаю, хто там з американців працював ... »

Президент РФ Путін, 21 квітня 2021, щорічне послання Федеральним Зборам РФ: «Характерно, що навіть такі кричущі дії не знаходять осуду так званого колективного Заходу. Ніхто цього просто як би не помічає, всі роблять вигляд, що взагалі нічого не відбувається»… Фактично російський лідер заявив про те, що врятував Лукашенко від неминучого перевороту. Замовник і виконавець перевороту залишився за кадром, хоча і з прозорим натяком.

Дві пришелепкуваті фігури глибоко пенсійного віку вже давно найшли один одного. «Картопляний дід» вигадав страшну історію про можливість власної смерті від рук терористів з Заходу, а інший, який «довічний», почав цю історію розповідати «всім і кожному», щоб себе та інших потішити.

Більше двох тижнів державні ЗМІ Білорусі посилено роздмухували історію зі змовою проти Олександра Лукашенка. КДБ оголосив, що у цій справі проходять дев'ять осіб. Четверо з них заарештовано, ще чотири живуть в США, один - в Україні. КДБ звернулася до американських і українських властей з пропозицією екстрадувати їх в Білорусь.

Плутаючись у свідченнях щодо «перевороту», влада Білорусі і її пропагандисти по повній підставили Путіна і ФСБ, які взяли участь в лові небезпечних змовників, насправді - «дрібних шахраїв».

Повна нісенітниця звинувачень «заколотникам» дійсно вражає. «Теракт планувався за наказом Байдена», - Лукашенко. «Ми супроводжували задум з грудня 2020 року», - головний по КДБ Іван Тертель. Але досить поглянути в календар, щоб побачити, що в кінці 2020 року в США був інший президент.

Ще один «конкретний» факт, який повинен був вказувати на реальність змови, - це гроші, які нібито були передані військовим. Ольга Голубович, бухгалтер мінського офісу Зенковича, зняла гроші з карти Зенковича і поклала їх у камеру, а потім в якийсь схрон на кладовищі. Судячи з показаної у відео упаковки, гроші невеликі. Максимум кілька тисяч доларів. Це несерйозно, який «переворот» за такі гроші?

28 квітня на телеканалі ОНТ був показаний широко розрекламований фільм «Убити президента». У ньому розповідаються подробиці численних розмов на тему захоплення влади. Однак змова - це не розмови. Ознакою змови є конкретний план, що передбачає залучення якихось силових ресурсів. Яка конкретна військова частина захоплює якийсь об'єкт, хто за що відповідає, яка дата перевороту і інші деталі. Тоді б це було схоже на реальну змову. Але фільм так і не дав відповідь на найголовніше питання: а чи була змова взагалі?

Версія російської сторони виглядає вже зовсім принизливою для Лукашенка та і того ж Тертеля. Виходить, білоруські спецслужби не можуть захистити Голову держави від купки авантюристів-мрійників? Режим настільки «сильний», що його в стані повалити купка членів дискусійного клубу, причому дистанційно. А врятувати «діда» може тільки «брат Вова».

Тепер всю цю історію видають за банальний розпил виділених грантів - мовляв, два політолога клятвено пообіцяли ворожим розвідкам здійснити державний переворот, отримали на це гроші, з якими і мали намір сховатися. Припустити, що ворожі розвідки настільки тупі, що купилися на подібну ахінею, складно. Тому, мабуть, і ця захоплююча історія висмоктана з пальця.

Вся ця постановка більше потрібна Кремлю, який скористався ситуацією і спробував вирішити відразу два завдання. По-перше, Лукашенко тепер на такому гачку, що діватися нікуди - це вже не просто гроші, а особиста безпека. По-друге, це відволікання уваги людей від скандалів навколо дій Росії, точніше провалів у зовнішній політиці.

Загострення з Україною, масштабна висилка російських шпигунів, підірваний склад у Чехії. Це все виглядає таким незначним на тлі «спроби замаху на президента Білорусі». Наскільки ця спроба переключити увагу суспільства з проблем Росії важлива для Кремля говорить той факт, що піарити цю нісенітницю змушений сам Путін.

Насправді вже можна спокійно видихнути - ніхто нікуди не їде, ніхто нікого не скидав, це просто були навчання з перевірки населення на ширину вух, на які ще багато чого можна навісити. А, як відомо, диктаторські режими це добре вміють.