Як Росія фінансує українські ЗМІ

Не є таємницею, що в Україні функціонує російська п'ята колона політиків та журналістів, але достовірних даних щодо причетності Росії та біглих функціонерів Партії регіонів, які осіли у сусідній державі, до цього часу було небагато.

Небайдужими вітчизняними хакерами на нашу адресу було надіслано дамп з комп’ютера головного редактора сайту Єхо Киева громадянки Росії Юлії Ярової, фінансування якого здійснювалось екс-міністром внутрішніх справ України Захарченком через свою коханку Тетяну Поп (посилання на сайт Миротворець та Детектор Медіа).

Наразі Поп проживає у Москві, звідки дистанційно через Ярову координувала роботу сайту.

Для зацікавлених: Ярова Юлія Григорівна, 21.11.1974 р.н., громадянка Росії, уродженка Санкт-Петербурга, зареєстрована за адресою: Санкт-Петербург, Великий проспект Петроградської сторони, 69, квартира 25, в Україні має посвідку на проживання. ІПН платника податків РФ: 781300460120, ІПН платника податків України: 2735320586.

На даний час цей ресурс тимчасово не працює, але отримані дані вельми цікаві.

Отже, до нас попали файли про бюджет та витрати ресурсу у період з 2019 по 2020 роки, у тому числі в російських рублях, відомості щодо заробітних плат співробітників редакції.

Файли: «БЮДЖЕТ ЭХО», «ЗП ЗА НЕДЕЛЮ 16-19 и 20-26 ЯНВАРЯ», «ЗП ЭХО КИЕВА», «Отчет ЗП о расходах за месяц 15.01.2020».

У файлі «Отчет ЗП о расходах за месяц 15.01.2020» вспливає (як відомо що) досі цікавий персонаж. Хто ж такий «Андрей Викторович», також відповідаємо – це Андрій Будякякий певний час мешкав у Києві, а на даний час фактично мешкає в окупованому Донецьку. Згідно наявних у нас даних, Будяк активно співпрацює з Москвою. Зокрема, підтримує особисті контакти з Владиславом Сурковим, Іналом Арндзінбою, Саргісом Мірзаханяном та Арменом Мартиросяном.

Після блокування в лютому 2017 року Службою безпеки України діяльності Будяка та підконтрольної йому групи осіб, вказаний колабораціоніст певний час переховувався від органів слідства на території Росії, а в 2019 році повернувся до Донецька.

Також в нашому розпорядженні з’явилися файли про спільні медіа плани «Эхо Киева» з такими ж проросійськими ЗМІ-повіями як «СтранаUA» та «KlimenkoTime», що свідчить про єдиний центр управління інформаційною політикою вказаних недоЗМІ. Файл: «лента новостей».

Цікаве питання: де ж саме знаходиться цей центр? Для усіх бажаючих, а в першу чергу для СБУ, викладаємо усі матеріали з компа росіянки Ярової.

https://sprotyv.info/rassledovaniya/yak-rosiya-finansuie-ukrainski-zmi?fbclid=IwAR2Q3yliEj8V3E1_U4jOm40X23G8P8d48H7NaPVjo1rts8bTwUA630TjZYk

Вагнеровці трішки вЧАДіли ))



Нещодавно, у Республіці Чад, країні в центрі північної Африки, що межує на півдні з Центральноафриканською Республікою, люди у військовій та поліцейській формі, озброєні автоматичною зброєю затримали 10 російських туристів, які подорожували по країні з наметами і туристичним спорядженням. У туристів конфіскували паспорти і на військовому літаку переправили їх до столиці - Нджамену. Після розгляду і втручання російського МЗС їх відпустили.
Настороженість силовиків Республіки Чад до російських "диких" туристів має під собою трагічні підстави. В кінці травня на територію Чаду із сусідньої ЦАР вторглися бойовики ПВК "Вагнер", що воюють проти опозиції на боці президента Таудери, якого активно підтримує влада Росії. Тоді в прикордонних боях з інтервентами загинули військовослужбовці ЗС Республіки Чад.
П'ятьох полонених військовиків нападники вивезли на територію ЦАР де і стратили.
Злочинці з російських ПВК вже відкрито загрожують життю не тільки мешканців ЦАР, яку накрило хвилею «вагнерівських» безчинств, а й сусіднім країнам.
31 березня цього року робоча група з прав людини при Управлінні Верховного комісара ООН, що займається питанням використання найманців, вперше офіційно висловила стурбованість у зв'язку з широким використанням владою ЦАР приватних військових компаній. У прес-релізі групи згадуються три російські організації: ПВК Вагнера, компанія Sewa Security Services, яка вважається філією ПВК Вагнера в республіці, а також Lobaye Invest SARLU (формально це гірничодобувна компанія, заснована в ЦАР в 2017 році). Російські «інструктори», за іронією долі, які прибули в ЦАР за згодою ООН, виявилися найманцями з трьох різних ПВК, хоча відповідно до російського законодавства «найманство» є кримінальним злочином (ст.359 КК РФ, від 4 до 8 років позбавлення волі).
Деталі закритих доповідей з розслідування експертів ООН були розголошені французьким виданням RFI. На поверхню спливли численні факти звірств росіян в проблемній африканській країні, де в грудні 2020 року розпочався новий етап громадянської війни. Причини загострення ситуації в країні на сам перед криються в спробі Кремля безапеляційно «посадити» свого ставленика Туадеру на черговий термін.
За даними доповідей за останні п'ять місяців росіяни здійснювали масові позасудові страти, захоплювали заручників, на допитах застосовували тортури, ґвалтували жінок і дівчаток, здійснювали викрадення людей, здійснювали насильницький згін місцевих жителів з їх територій, вели обстріл цивільних об'єктів і мечетей, а також нападали на працівників гуманітарних місій.
Нещодавно, телеканал CNN спільно з дослідницькою групою The Sentry оприлюднив дані розслідування, яке стосується діяльності російських «інструкторів» з ПВК Вагнера в Центральноафриканській республіці.
Так, за інформацією телеканалу CNN російські найманці разом з військовими армії ЦАР вбили до 20 мирних жителів, які ховалися в мечеті Аль-Таква в місті Бамбарі. Масове вбивство сталося в лютому 2021 року, коли місто відбили у повстанців. У той же день, за заявою кількох очевидців, мирних жителів Бамбарі обстріляли з російських вертольотів, які знаходяться на озброєнні підрозділів ПВК Вагнер.
Ще одна мешканка Бамбарі розповіла CNN, що «протягом трьох днів росіяни не дозволяли нам забрати тіла» загиблих біля мечеті. Інша жінка стверджує, що її 15-річний син був убитий людьми, які стріляли з російського вертольота. Потім був вбитий і її чоловік.
Телеканал розповів і про інші злочини, до яких могли бути причетні російські найманці. Зокрема, згадуються кілька вбивств мирних жителів, спалення будинків. CNN також стверджує, що у росіян є база неподалік від Бамбарі, де тортури є «звичайним явищем».
У ЦАР знаходиться від 800 до 2000 російських найманців, що воюють разом з FACA (урядова армія) проти численних груп повстанців. Російська пропаганда «малює» найманців «рятівниками». В PR-компанію по героїзації путінських «псів війни», яка йде безперервно вже не перший рік, вкладаються значні кошти. А самим найманцям вбили в голову, що місцеве населення - це тварини, а значить з ними можна обходитися, як з худобою. Різати, грабувати, знущатися, ґвалтувати. Уряд в Бангі ввів найсуворішу цензуру на критику дій росіян. Тих, хто намагається чинити опір насильству, оголошують посібниками збройних угруповань. Діє жорстке правило: про росіян або добре, або нічого. Тому люди, що живуть в постійному страху, немов проковтнули язики.
Російське посольство на чолі з послом Володимиром Титоренко, як завжди відмовляється визнати звинувачення у військових злочинах. Замість цього в столиці Бангі за допомогою ГРУ готуються масові мітинги з вимогами вигнати з країни миротворчий контингент ООН, що діє в рамках місії МІНУСКА. Якщо це станеться, то росіяни залишаться безроздільно господарювати в нещасній країні. Це обов’язково призведе до кривавого знищення всіх мало-мальськи не згодних з грабіжницькими планами Путіна і Пригожина у цій багатій на алмази та інші природні багатства країні.

Путін використовує тему 2-ї світової війни,як джерело пропаганди

20:16 09 липень Київ, Україна



Керівництво Кремля маніпулює темою Другої світової війни в своїх геополітичних цілях.

Про це заявив начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов.

9 червня нижня палата парламенту РФ прийняла в остаточному читанні законопроєкт про внесення змін до закону Про увічнення перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. На початку липня його підписав глава Кремля Володимир Путін. Документ забороняє публічно заперечувати «вирішальну роль радянського народу в розгромі нацистської Німеччини».

За словами Буданова, складається враження, що для Кремля Друга світова війна триває і є джерелом пропаганди і фейків, в першу чергу для росіян, «які виховуються на міфах так званої Вітчизняної війни як «народ-визволитель».

Глава ГУР заявив, що українська розвідка відстежує гібридні методи, які Кремль використовує для відбілювання своєї історії та історії СРСР:

«Цей наратив не тільки допомагає РФ ділити світ на своїх і чужих, а й мотивує і виправдовує російську збройну агресію, як і в Радянському Союзі, подається як "звільнення" або боротьба з "фашизмом"».
https://myc.news/ua/politika/gur_putin_ispolzuet_temu_vtoroj_mirovoj_vojny_kak_istochnik_propagandy_i_fejkov?fbclid=IwAR0H5h-PBtst3Nkj5dWHd_G0Rckuht5gzo8kbZ4bSwzQRKZKsF1TypuO0-s

Гюндузу Мамедову грозит отставка?..

Шептун
⚡️⚡️⚡️ "инсайд"
Наши источники из ОП передали содержание «писем СБУ», из-за которых заместителя генерального прокурора Гюндуза Мамедова лишили доступа к гостайне и теперь ему грозит отставка.
Один из эпизодов связан со сливом информации российским спецслужбам об операции по задержанию батальона ЧВК Вагнера. Мамедов входил в группу прокуроров, которая участвовала в расследовании уголовного дела, открытого ГСУ СБУ, № 42014000000000457 от 31.05.2014 г. В рамках этого дела было установлено, что с 29.07.2020 г. вагнеровцы находятся в Беларуси. И уже 30.07.2020 Мамедов сообщил представителям РФ об уголовном преследовании Украиной наемников, что в дальнейшем повлияло на рассмотрение белорусскими правоохранителями ходатайств о выдаче подозреваемых. Таким образом, замгенпрокурора передал секретную информацию иностранному государству, что привело к избежанию виновными лицами ответственности за совершенные преступления и ослаблению авторитета Украины как государства.
Второй эпизод касается вмешательства в выборы президента США в 2020 году, а также разглашения секретных сведений, что нанесло ущерб национальной и информационной безопасности Украины. Как говорят в СБУ, Мамедов и экс-генпрокурор Юрий Луценко проводили в 2019 году тайные встречи в США и Польше с адвокатом Трампа Рудольфом Джулиани.
Мамедов, находясь на должности прокурора Крыма в 2018 году, передал Луценко информацию о возможности организации встречи с Джулиани. Это предложение ему передали клиенты Джулиани – Лев Парнас и Игорь Фруман, с которыми Мамедова во время его работы в органах прокуратуры Одесской области познакомил бизнесмен Владимир Галантерник.
На серии встреч между Луценко, Мамедовым и Джулиани, которые состоялись 12 и 1З февраля 2019 года в Варшаве, были переданы материалы, которые якобы подтверждали причастность Джо и Хантера Байденов к коррупционным схемам в Украине. При этом официально Луценко и Мамедов находились в отпусках.
Следующие встречи состоялись 23 и 24 марта 2019. Мамедов, Луценко и Джулиани обсуждали вопросы, предстоящих выборов Президента Украины-2019.
На встречах Мамедов и Луценко выбивали для себя поддержку от администрации Трампа, а также передавали информацию, которая касалась Джо Байдена и другие сведения, которые могли повлиять на ход избирательной гонки и имидж Украины как надежного партнера.

https://ext-5420430.livejournal.com/186893.html 

Гюндуз Мамедов - "засланный казачок"?

Может ли заместитель Генерального прокурора Украины вершить судьбы высших государственных чиновников, а так же быть в центре крупных скандалов? Конечно! В наших реалиях этого очень просто достичь, главное чтобы тебя звали - Гюндуз Мамедов!
Каким образом спросите Вы? Просто и незатейливо. Этот чиновник как небезызвестный граф Калиостро авантюрист и мистификатор тянет государство Украина от одного международного скандала к другому.
Одним из первых его "выступлений" на международной арене стало участие в скандальном посредничестве между бывшим Генеральным прокурором Украины Юрием Луценком и адвокатом кандидата на пост Президента США Рудольфом Джулиани в вопросе передачи компромата на бывшего вице-президента США Джо Байдена и его сына. После этого разразился крупный скандал по "вмешательству Украины во внутренние дела другого государства", который, к примеру, всеми способами пыталась раздуть Россия.
Во-вторых, есть определенные намеки на роль Мамедова в истории с "вагнеровцами". По информации наших источников, СБУ давно следит за деятельностью Г.Мамедова. И это не только из-за его коррупционной деятельности. В вопросе в том, кто слил информацию российской стороне по "вагнеровцам" есть несколько версий, и вот, по одной из них подозреваемым может быть — Гюндуз Мамедов, который правдами и неправдами влез в окружение главы Офиса президента Украины Андрея Ермака.
Интересный факт, что 10 сентября 2020 года на специальную пресс-конференцию по "вагнеровцам" вышли бывший секретарь СНБО Александр Турчинов и конечно же экс-генпрокурор Юрий Луценко. Они продолжили раскачивать тему по поводу "крота" в Офисе президента, который, якобы слил данные о россиянах, задержанных в Минске 29 июля, чем сорвал спецоперацию наших спецслужб по вывозу их в Украину. Россияне эти воевали на Донбассе и могли иметь отношение к преступлениям против граждан Украины. Но, есть большое сомнение в том, кому было выгодно раскрутить в медийном пространстве информацию о причастности украинских спецслужб к заманиванию "вагнеровцев" в Минск. Первыми об этом написали российские СМИ еще до выборов в Беларуси, а затем ее же повторили и на официальном уровне.
И вот еще один штришок к портрету "честного" прокурора Мамедова – недавно появилась подтвержденная информация о том, что дочерней компании SOCAR в Украине, которую возглавляет младший брат прокурора – Эльчин, заключен договор на приобретение сети заправок "Глуско". Как мы знаем, "Глуско" входило в орбиту бизнес интересов кума Путина – Виктора Медведчука, поставляющего в Украину российские нефтепродукты.
Также хочется напомнить, что Гюндуз Мамедов имеет обширные связи среди широкого круга украинского и российского криминалитета, а все из-за того, что это очень не простой прокурор. Отец в свою бытность был связан с донецким кланом и лично знал экс-президента Украины Виктора Януковича, сам Гюндуз, как говорят, является "карманным прокурором" уголовного авторитета Владимира Галантерника состоявшего в одной ОПГ с мэром Одессы Трухановым и финансируемого российскими "ворами в законе"
Таким образом, опять прослеживается российский след в жизни Гюндуза Мамедова.
Из всего возможно сделать предположение, а нет ли у Кремля своего "засланного казачка" в лице Гюндуза Мамедова?!
http://blog.i.ua/user/12390635/2374367/?fbclid=IwAR3NKoaBX01fEoWh74lZj4gCrWGtDLrtEepxan9bWmxKIn3VVz9TayVgChA

Питання інформаційної "гігієни"

9 липня Маріуполь з робочим візитом відвідав представник центрального апарату СБУ Валерій Удовиченко, який перебував у складі делегації керівника Міністерства у справах ветеранів України Юлії Лапутин. Серед низки запланованих заходів відбулася презентація проекту «Боротьба за свідомість». Це спільна ініціатива Служби безпеки України, Національного музею Голодомору, МКІП, Мінветеранов і Українського інституту національної пам'яті. Завдяки проекту книжковий фонд Маріупольський міської публічної бібліотеки і ПЦУ Храм Св. Петра Могили та Собор Успіння Пресв.Богородіці поповнилися новими виданнями, які покликані вести боротьбу за свідомість, перш за все, молоді.
«В інформаційному просторі йде постійна цілодобова війна і « бойові »дії. Також не припиняється і протидія деструктивному впливу, - зазначає Валерій Удовиченко. - Успішними прикладами публічно хвалитися не слід, так як противник може зрозуміти, як його обійшли. Адже головне завдання Служби - це запобігання і профілактика правопорушень. Коли це вдається, суспільство не знає про те, що йому загрожувало. Якщо немає - ми все бачимо або відчуваємо, що проти нас проводиться інформаційна операція і ми є об'єктом деструктивного впливу...



https://www.facebook.com/plugins/post.php?href=https%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fpermalink.php%3Fstory_fbid%3D232563988692185%26id%3D100058157552061&show_text=true&width=500

РФ в окупованому Криму створює екологічну катастрофу

16:41 09 липень Київ, Україна



Одним із стратегічно важливих напрямків для реінтеграції тимчасово окупованій території (ВОТ) АР Крим є політична позиція в питаннях водопостачання кримського півострова.

За даними Державного агентства водних ресурсів України, в 2014 році на Кримський півострів Північно-Кримським каналом щорічно подавалося понад 1 млрд м3 дніпровської води, що становило до 75-85% від загального водоспоживання в Автономній Республіці Крим.

Зараз місцеві водні ресурси Криму складають в середньому 910 млн м3 на рік, зменшуючись в особливо посушливі і маловодні роки до 430 млн м3. Прогнозовані запаси підземних вод оцінені в 445 500 000 м3 / рік.

Статистика свідчить, що одна людина споживає в середньому 52-54 м3 води на рік. Таким чином, навіть з урахуванням зростання фактичної чисельності населення півострова в результаті цілеспрямованої демографічної політики по переміщенню громадян РФ на тимчасово окуповану територію Криму і г. Севастополя місцеві водні ресурси цілком здатні задовольнити господарсько-побутові потреби самих кримчан. Причому, згідно з нормами міжнародного права, відповідальність за забезпечення умов життя цивільного населення на окупованій території покладається на державу-окупанта.

Це означає, що прагнення Росії змусити нашу країну відновити водопостачання Північно-Кримського каналу в окупований півострів має на меті перш за все забезпечення зростаючих потреб збільшених в рази військових формувань на півострові.
Фото: Водоснабжение Крыма - вопрос политики 01

Для цього уряд РФ розробляє плани щодо забезпечення водопостачання півострова в рамках затвердженої цільової програми розвитку Криму. Зокрема, затверджено "Комплексний план по забезпеченню надійного водопостачання Республіки Крим і г. Севастополя ", яким, серед іншого, передбачається будівництво опріснювальних установок. Проте, такий проект є проблемним у зв'язку з його високою вартістю - приблизно 48 млрд рублів і відсутністю інфраструктури для централізованої подачі води.

Також в 2020 - 2024 роках окупаційними властями Росії передбачений пошук нових джерел і водойм, будівництво водозаборів, використання Кадиковське кар'єра, перекидання частини річок і вже "традиційно" будівництво комплексу очисних споруд "Південні" - з урахуванням переробки стоків для повторного використання в технічних цілях. Крім цього заплановано будівництво великого дистилятора. На реалізацію всієї програми поки передбачено близько 8500000000 рублів.

Разом з тим, за три роки кримська окупаційна влада спільно з Мінбудом і Мінекономрозвитку Росії зобов'язана вирішити проблему втрат в мережах водопостачання (вартість робіт - 3600000000 рублів). У м.Севастополі повинна бути досліджена ситуація з підземними водами і водозабору. Заходи по перекиданню води з Кадиковське кар'єра буде здійснюватися Міноборони РФ (вартість робіт - 350 млн рублів).

У цій же опціональною категорії знаходиться будівництво системи опріснювачів морської води по 8200000000 рублів. Опріснювачі працюватимуть на ОСЬ АРК і окремо в г. Севастополь.

Крім того, на тимчасово окупованій українському півострові, російське акціонерне товариство "Росгеологія" займається розвідкою запасів підземних водних ресурсів з метою розробки свердловин для видобутку прісної води, відповідно порушуючи закони України в сфері використання надр.

Зазначені дії російської сторони сприяють порушенню природного балансу ОСЬ АР Крим і створюють небезпечні передумови екологічної катастрофи.

Поряд з цим, очевидно також і те, що питання відновлення Україною водопостачання в Крим і надалі буде інспіруватися як на рівні вищого військово-політичного керівництва РФ і кримської окупаційної адміністрації, так і на рівні російських спецслужб і їх агентів впливу в Україні і за кордоном , не виключено - з посиленням тиску на Україну у військовому, політичному, гуманітарному аспектах.

До того ж треба розуміти, що відновлення в будь-яких масштабах водопостачання на ОСЬ АР Крим зажадає практичних механізмів імплементації в юридичній площині, зокрема укладення відповідних угод. А будь-які угоди, укладені безпосередньо з підконтрольними РФ т.зв. "Органами влади Республіки Крим" або опосередковано - з приватними компаніями, які працюють в рамках російського окупаційного законодавства, незалежно від місця їх реєстрації, в майбутньому будуть використовуватися для спроби легітимізації російської влади в тимчасово окупованому Криму.
https://myc.news/ua/obshestvo/rossiya_v_okkupirovannom_krymu_sozdaet_predposylki_k_razvitiyu_ekologicheskoj_katastrofy?fbclid=IwAR0SwgCT2mT6487C90LQiiumNF6uPFYQ5j7oCK6fE0t4_lL9Malw35yqBlw

Хто стоїть за покупкою Мотор Січі

14:10 09 липень Київ, Україна



Протягом останніх семи років триває епопея навколо вітчизняного підприємства - АТ Мотор Січ, підприємства, завдяки якому Україна залишається серед світових лідерів виробництва авіаційних двигунів. Але що відбувається насправді і яка подальша доля підприємства?

Почнемо з того, що після окупації Російською Федерацією українського Криму і початку збройного конфлікту на сході України, абсолютна більшість виробничих галузей України відмовилася від російського ринку і почала шукати альтернативні шляхи реалізації продукції.

На жаль, не всім це вдалося зробити безболісно. Мотор Січ, доля реалізації продукції якого на російський ринок становила понад 50%, не була винятком. Швидкої переорієнтації на інші ринки не відбулося, а спроби керівництва Мотор Січ обійти наявні обмеження зустрічали активний опір як з боку держави, так і суспільства, що призвело до значного зменшення обсягів виробництва і фінансових проблем підприємства. В свою чергу незадовільний фінансовий стан товариства негативно відбився на матеріальному добробуті почесного президента Мотор Січ - В'ячеслава Богуслаєва, який фактично контролював підприємство (за різними даними, станом на 2014 рік Богуслаєв контролював особисто і через афілійовані структури від 48% до 56% акцій підприємства. https://daily.rbc.ua/rus /show/kitayskie-biznesmeny-pytalis-nelegalno-zavladet-1506314446.html).
Фото: Вячеслав Александрович Богуслаев

Слід зауважити, що ми не відносимо Богуслаєва до того типу власників, які як п'явки висмоктували ресурси підприємства, що дісталися в спадок від радянського минулого, без його модернізації і розвитку. Товариство при ньому розвивалося, приносило прибуток, здійснювалися нові розробки, були амбітні заяви про плани на майбутнє, і невідомо, якою була б доля Мотор Січ, якби не події 2014 року, які кардинально змінили вектор розвитку нашої держави. Однак історія не допускає умовностей, з втратою традиційного ринку збуту продукції підприємство повільно згасало. Існує думка, що це стало рушійною силою, яка остаточно вплинула на рішення Богуслаєва про продаж підконтрольних йому акцій товариства, адже прийшло усвідомлення, що без залучення іноземних інвестицій Мотор Січ не виживе.
Росія, незважаючи на свою агресивну зовнішню політику щодо України, зі свого боку була зацікавлена в продукції і фахівцях Мотор Січ, тому продовжувала шукати шляхи співпраці з підприємством. Так, з 2008 року Росія і Китай намагалися реалізувати проєкт зі створення важкого транспортного вертольота. За задумом розробників оснащуватися такий вертоліт мав двигуном виробництва саме Мотор Січ.

Збіг зазначених обставин призвів до того, що в 2015 році з'явився маловідомий широкому загалу китайський інвестор Ван Цзин з наміром придбати контрольний пакет акцій Мотор Січ, а Богуслаєв отримав прекрасну можливість продати підприємство за вигідною для себе ціною.
Фото:  Ван Цзин
При цьому, на нашу суб'єктивну думку, найбільший інтерес в цій історії викликає не спосіб придбання Ван Цзин пакетів акцій (для тих, хто не пам'ятає, Службою безпеки України розслідується кримінальна справа за підозрою у використанні підконтрольних офшорних компаній для незаконного придбання контролю над АТ "Мотор Січ"), а сама персона покупця акцій.

Почнемо з того, що інформації про пана Цзина у вільному доступі досить мало, майже всю інформацію, яку ми викладемо далі, довелося збирати і перевіряти через численні джерела, які стосувалися діяльності Ван Цзина і Мотор Січ.
Ван Цзин завжди підкреслює, що є звичайним бізнесменом, не користується підтримкою правлячої Комуністичної партії Китаю, а свій статок заробив завдяки копіткій роботі на фондовому ринку і в сфері телекомунікацій.

При цьому, ні ми, ні наші колеги, які також досліджували шлях становлення пана Цзина, не змогли знайти пояснення походженню стартового капіталу на придбання його основного активу - компанії Xinwei Group.
Цікаво, що крім самого Ван Цзина, в список інвесторів Xinwei також входить низка громадян КНР з не менш сумнівною бізнес-історією - вчителі, фермери, пенсіонери.
Фото:  Компания Xinwei
Інший факт, який викликає більше питань, ніж пояснює, хто такий Ван Цзин, є те, що майже всі проєкти останнього фінансувалися коштом Китайського Банку Розвитку. При цьому ми розуміємо, що в отриманні кредиту під бізнес немає нічого особливо, крім випадків, коли ви отримуєте кошти в державному банку КНР під "чесне слово", а точніше під гарантії майбутніх доходів. А щоб спонукати банки давати нові кредити, навіть якщо вони лояльні до тебе, боржник повинен створити хорошу картинку, пан Ван Цзин і робив в останні роки.

Так, в своєму інтерв'ю https://wglh.com/stock/comment/850515/ Ван Цзин розповідав про діяльність групи Xinwei в Камбоджі, пов'язану з видобутком золота з оціночною вартістю родовища в сумі понад 5 млрд дол. США. Ці заяви позитивно впливали на зростання котирувань акцій компанії і дозволяли Ван Цзину без проблем отримувати кредитні кошти. Коли наступав термін погашення кредитної заборгованості, Ван Цзин втягував Xinwei в черговий амбітний проєкт, що знову позитивно впливало на акції компанії і рішення банків щодо надання нового кредиту. Таким проєктом в 2013 році стали наміри будівництва Нікарагуанського каналу з оціночною інвестиційною вартістю 50 млрд дол. США. В цей час проєкт існує тільки на папері. Крім того, в 2013 році Ван Цзин заявляв про наміри побудувати в Україні порт в акваторії м. Євпаторія. Реалізацію зазначеного проєкту було зупинено після окупації Криму Росією.

Проаналізувавши досягнення Ван Цзина за останні десять років, можна зробити висновок, що під його керівництвом Xinwei не реалізував до кінця жодного з проєктів. Бізнес-авантюри за участю Xinwei помпезно починалися, привертали багато уваги (а відповідно і грошей) і поступово згасали. Така ж доля спіткала і російський проєкт Ван Цзина в сфері телекомунікацій з розвитку 4G транкінгового радіозв'язку. Протягом 10 років в зазначеному проєкті здійснюється тільки підписання меморандумів і участь у виставках.

Всупереч заявам самого Ван Цзина можна з упевненістю стверджувати, що він є людиною, не чужою правлячій партії КНР. Загальновідомий факт, що китайський режим суворо карає тих, хто здійснює будь-які незаконні маніпуляції з державними коштами, а перехресне субсидування кредитних коштів групи пов'язаних суб'єктів господарювання саме такими і є. Крім того, ринок телекомунікацій в КНР тотально контролюється державою, в сукупності з непрозорим придбанням Ван Цзином компанії Xinwei, наводить на роздуми про його зв'язки з владою цієї країни.

Тому, можливо, покупка Ван Цзином акцій Мотор Січ здійснювалася в інтересах офіційного Пекіна в надії на те, що зазначена транзакція пройде повз увагу свого основного конкурента в сфері авіабудування - США?

Можливо, однак за нашими даними, не менш сильний інтерес до Мотор Січ проявили в Росії.
Зокрема, до 2014 року, посольства України і Росії в КНР постійно співпрацювали через посла України Олега Дьоміна. Саме росіяни представили Ван Цзина Дьоміну для подальшого представлення керівництву нашої держави.

З представниками російської влади Ван Цзин знайомий як мінімум з 2012 року. Так, 23 березня 2012 тодішній віцепрем'єр РФ Владислав Сурков проводив переговори з Ван Цзином щодо реалізації в Росії спільного проєкту. Також, за альтернативної версії, Ван Цзин мав дійсні наміри реалізувати Нікарагуанський проєкт, інвестування якого передбачалося здійснити коштами російського мільярдера Геннадія Тимченка і інших близьких друзів господаря Кремля.

На жаль Україна має сумний досвід залучення російських інвестицій в окремі галузі промисловості. Так, показові історії з Харківським тракторним заводом (ХТЗ) і Запорізьким виробничим алюмінієвим комбінатом (ЗАлК) після їхнього придбання російським олігархом Олегом Дерипаскою.

Зокрема, в результаті управлінських дій менеджменту Дерипаски в інтересах російських конкурентів ЗАлК, в Україні було повністю знищено виробництво первинного алюмінію.
Фото: А. Ярославский и О. Дерипаска

У свою чергу з ХТЗ намагалися вивезти в Росію виробничі потужності і технічну документацію підприємства. Тоді в історію втрутилася СБУ, в результаті чого Дерипаска був змушений переписати активи ХТЗ на свого друга Олександра Ярославського, який з 2020 року також мав наміри придбати активи Мотор Січ. Однак «хеппі енду» не сталося, під формальним головуванням Ярославського, діяльність цього харківського підприємства була майже повністю зупинена, одночасно в Росії розпочато виробництво "клонів" продукції ХТЗ на потужностях Брянського тракторного заводу.

Тому участь пана Ярославського в проєкті "Мотор Січ", як бачимо на прикладі ХТЗ, не передбачає нічого позитивного для українських авіапідприємств.

Можна підсумувати, що на цей момент в історії навколо Мотор Січ залишається більше запитань, ніж відповідей. Однак вже зараз стає зрозумілим, що незалежно від того, хто стоїть за Ван Цзином - Пекін або Москва, доля вітчизняного виробника їх мало цікавить, і в разі бездіяльності нашої влади імовірним розвитком подій, ймовірно, було б повторення долі ХТЗ і ЗАлК.
https://myc.news/ua/specproekty/kto_stoit_za_pokupkoj_motor_sichi?fbclid=IwAR2Xa_7leWszYm66OXY9sHAISaoKLLjPLVOhOvTo0nFk5GjrKY-EdA6LWAA

Кому вигідне придбання компанії Мотор Січ і хто насправді намага

22:20 01 червень Київ, Україна



Протягом останніх семи років триває епопея навколо вітчизняного підприємства - АТ Мотор Січ, підприємства, завдяки якому Україна залишається серед світових лідерів виробництва авіаційних двигунів. Але що відбувається насправді і яка подальша доля підприємства?

Почнемо з того, що після окупації Російською Федерацією українського Криму і початку збройного конфлікту на сході України, абсолютна більшість виробничих галузей України відмовилася від російського ринку і почала шукати альтернативні шляхи реалізації продукції.

На жаль, не всім вдалося зробити це безболісно. Компанія Мотор Січ, доля реалізації продукції якої на російський ринок становила понад 50%, не стала винятком.Швидкої переорієнтації на інші ринки не відбулося, а спроби керівництва обійти наявні обмеження зустрічали активний опір як з боку держави, так і суспільства, що призвело до значного зменшення обсягів виробництва і фінансових проблем підприємства. У свою чергу, незадовільний фінансовий стан товариства негативно відбивався на матеріальному добробуті почесного президента Мотор Січ - В'ячеслава Богуслаєва, який фактично контролював підприємство (за різними даними, станом на 2014 рік Богуслаєв контролював особисто і через афілійовані структури від 48% до 56% акцій підприємства).

Слід зауважити, що ми не відносимо Богуслаєва до того типу власників, які як п'явки висмоктували ресурси підприємства, що дісталося в спадок від радянського минулого, без його модернізації і розвитку.Товариство при ньому розвивалося, приносило прибуток, здійснювалися нові розробки, були амбітні заяви про плани на майбутнє, і невідомо, якою була б доля Мотор Січ, якби не події 2014 року, які кардинально змінили вектор розвитку нашої держави.

З втратою традиційного ринку збуту продукції підприємство повільно згасало. Існує думка, що це стало рушійною силою, яка остаточно вплинула на рішення Богуслаєва про продаж підконтрольних йому акцій товариства, оскільки стало зрозуміло, що без залучення іноземних інвестицій Мотор Січ не виживе.

Росія, незважаючи на свою агресивну зовнішню політику щодо України, зі свого боку була зацікавлена в продукції і фахівцях Мотор Січ, тому продовжувала шукати шляхи співпраці з підприємством. Так, з 2008 року Росія і Китай намагалися реалізувати проєкт зі створення важкого транспортного вертольота. За задумом розробників оснащуватися вертоліт повинен був двигуном виробництва Мотор Січ.

Збіг зазначених обставин призвів до того, що в 2015 році з'явився маловідомий широкому загалу китайський інвестор Ван Цзин з наміром придбати контрольний пакет акцій Мотор Січ, а Богуслаєв отримав прекрасну можливість продати підприємство за вигідною для себе ціною.
При цьому, на нашу суб'єктивну думку, найбільший інтерес в цій історії викликає не спосіб придбання Ван Цзином пакетів акцій, а сама персона набувача акцій.
Нагадаємо! Службою безпеки України розслідується кримінальна справа за підозрою у використанні підконтрольних офшорних компаній для незаконного придбання контролю над АТ "Мотор Січ".

Почнемо з того, що інформації про пана Цзина у вільному доступі дуже мало, майже все, що буде викладено далі, довелося збирати і перевіряти через численні джерела, які стосувалися діяльності Ван Цзина і "Мотор Січ".

Ван Цзин завжди підкреслює, що є звичайним бізнесменом, не користується підтримкою правлячої Комуністичної партії Китаю, а свій статок заробив завдяки копіткій роботі на фондовому ринку і в сфері телекомунікацій.

При цьому ні ми, ні наші колеги, які також досліджували шлях становлення пана Цзина, не змогли знайти пояснення походженню стартового капіталу на придбання його основного активу - компанії Xinwei Group.
Цікаво, що крім самого Ван Цзина, в список інвесторів Xinwei також входить низка громадян КНР з не менш сумнівною бізнес-історією - вчителі, фермери, пенсіонери.

Інший факт, який викликає більше питань, ніж пояснює хто такий Ван Цзин, є те, що майже всі проєкти останнього фінансувалися коштом Китайського Банку Розвитку. При цьому ми розуміємо, що в отриманні кредиту під бізнес немає нічого особливо, крім випадків, коли ви отримуєте кошти в державному банку КНР під "чесне слово", а точніше під гарантії майбутніх доходів.А щоб спонукати банки давати нові кредити, навіть якщо вони лояльні до тебе, боржник повинен створити хорошу картинку, пан Ван Цзин і робив в останні роки.

Так, в своєму інтерв'ю він розповідав про діяльність групи Xinwei в Камбоджі, пов'язану з видобутком золота з оціночною вартістю родовища в сумі понад 5 млрд дол. США. Ці заяви позитивно впливали на зростання котирувань акцій компанії і дозволяли Ван Цзину без проблем отримувати кредитні кошти. Коли наступав термін погашення кредитної заборгованості, Ван Цзин втягував Xinwei в черговий амбітний проєкт, що знову позитивно впливало на акції компанії і рішення банків щодо надання нового кредиту.

У 2013 році таким проєктом стали наміри будівництва Нікарагуанського каналу з оціночною інвестиційною вартістю 50 млрд дол. США. В цей час проєкт існує тільки на папері.

Крім того, в 2013 році Ван Цзин заявляв про наміри побудувати в Україні порт в акваторії м. Євпаторія. Реалізація зазначеного проєкту була зупинена після окупації Криму Росією.

Проаналізувавши досягнення Ван Цзина за останні десять років, можна зробити висновок, що під його керівництвом Xinwei не реалізував до кінця жодного з початих проєктів. Бізнес-авантюри за участю Xinwei помпезно починалися, залучали багато уваги (а відповідно і грошей) і поступово згасали.Така ж доля спіткала і російський проєкт Ван Цзина в сфері телекомунікацій з розвитку 4G транкінгового радіозв'язку. Протягом 10 років в зазначеному проєкті здійснюється тільки анонсування меморандумів і участь у виставках.

Всупереч заявам самого Ван Цзина можна з упевненістю стверджувати, що він є людиною, не чужою правлячій партії КНР. Загальновідомий факт, що китайський режим суворо карає тих, хто здійснює будь-які незаконні маніпуляції з державними коштами, а перехресне субсидування кредитних коштів групи пов'язаних суб'єктів господарювання саме такими і є.

Крім того, ринок телекомунікацій в КНР тотально контролюється державою, в сукупності з непрозорим придбанням Ван Цзином компанії Xinwei наводить на роздуми про його зв'язки з владою цієї країни.

Тому, можливо, покупка Ван Цзином акцій Мотор Січ здійснювалася в інтересах

офіційного Пекіна в надії на те, що зазначена транзакція пройде повз увагу свого основного конкурента в сфері авіабудування - США?

Можливо, що не менший інтерес до Мотор Січ проявили в Росії.

Зокрема, до 2014 року Посольства України і Росії в КНР постійно співпрацювали через посла України Олега Дьоміна. Саме росіяни представили Ван Цзина Дьоміну для подальшого представлення керівництву нашої держави.

З представниками російської влади Ван Цзин знайомий як мінімум з 2012 року.Так, 23 березня 2012 тодішній віцепрем'єр РФ Владислав Сурков проводив переговори з Ван Цзином щодо реалізації в Росії спільного проєкту. Також, за альтернативною версією, Ван Цзин мав намір реалізувати Нікарагуанський проєкт, фінансування якого передбачалося здійснити коштами російського мільярдера Геннадія Тимченка і інших близьких друзів Кремля.

На жаль Україна має сумний досвід залучення російських інвестицій в окремі галузі промисловості. Так, показові історії з Харківським тракторним заводом (ХТЗ) і Запорізьким виробничим алюмінієвим комбінатом (ЗАлК) після їхнього придбання російським олігархом Олегом Дерипаскою.

Зокрема, в результаті управлінських дій менеджменту Дерипаски в інтересах російських конкурентів ЗАлК, в Україні було повністю знищено виробництво первинного алюмінію.

У свою чергу з ХТЗ намагалися вивезти в Росію виробничі потужності і технічну документацію підприємства. Тоді в історію втрутилася СБУ, в результаті чого Дерипаска був змушений переписати активи ХТЗ на свого друга Олександра Ярославського, який з 2020 року також намагається придбати активи Мотор Січ. Однак «хеппі енду» не сталося, під формальним головуванням Ярославського, діяльність цього харківського підприємства була майже повністю зупинена, одночасно в Росії розпочато виробництво "клонів" продукції ХТЗ на потужностях Брянського тракторного заводу.

Тому участь пана Ярославського в проєкті "Мотор Січ", як бачимо на прикладі ХТЗ, не передбачає нічого позитивного для українських авіапідприємств.

Можна підсумувати, що на цей момент в історії навколо Мотор Січ залишається більше запитань, ніж відповідей. Однак вже зараз стає зрозумілим, що незалежно від того, хто стоїть за Ван Цзином - Пекін або Москва, доля вітчизняного виробника їх мало цікавить, і в разі бездіяльності нашої влади імовірним розвитком подій, ймовірно, було б повторення долі ХТЗ і ЗАлК.


https://myc.news/ua/specproekty/komu_vygodno_priobretenie_kompanii_motor_sich_i_kto_na_samom_dele_pytalsya_stat_ee_vladelcem?switcher=true&fbclid=IwAR2d-gfzaUKqxOoU_zCf_T3mKPlLBzfKOkpaLMVB3gmki9cGO5bWNAKtnP0

РФ хоче закрити останній прикордонний перехід зТуреччини доСирії

14:10 08 липень Київ, Україна



Москва погрожує закрити останній прикордонний перехід "Баб ель-Хава" на територію сирійських повстанців, відкритий для допомоги ООН, що може привести до гуманітарної катастрофи.
Через прикордонний перехід з Туреччини на територію сирійських повстанців щомісяця проходить кілька сотень, а іноді і більше тисячі вантажівок. Їхній вантаж: харчові продукти, ліки, а також дезінфікуючі засоби для нужденних в Сирії. Але вже незабаром Баб ель-Хава може виявитися закритим для більшої частини цієї допомоги.
"Від цього залежить життя, мільйони життів", - попереджає Шерін Ібрагім, яка координує роботу організації Care з Туреччини".
Протягом декількох тижнів організація Care разом з іншими гуманітарними організаціями мобілізує свої сили, виступаючи за те, щоб Баб ель-Хава залишався відкритим. Адже для того, щоб ООН могла активно займатися транскордонною допомогою, їй необхідний мандат Ради Безпеки, який діє з 2014 року і має бути продовжений в Нью-Йорку не пізніше суботи. Однак Росія загрожує повстати проти цього і залишити мандат без продовження.

Хоча бойові дії в Сирії в основному завершилися, Ідліб і частини прилеглих провінцій продовжують ухилятися від контролю сирійського уряду. За даними ООН, в непідконтрольних режиму районах на північному заході країни проживають близько 4 млн осіб.
"Забезпечення всіх, хто потребує найнеобхіднішого - величезний виклик для логістики. Експерти кажуть про "багатомільйонну прикордонну архітектуру". Якщо вона впаде, "більше мільйона людей опиняться відрізаними від поставок продовольства, вакцин від Covid-19, медикаментів та іншої гуманітарної допомоги", - йдеться в спільному застереженні декількох гуманітарних організацій. Вони вимагають, щоб і інші пункти пропуску через кордон були знову відкриті для доставки допомоги від ООН".
"Якщо система ООН перестане функціонувати, дрібні організації не впораються. Три інші прикордонні переходи в Сирію, над якими уряд в Дамаску також не мав контролю, вже закриті за наполяганням Росії. Баб ель-Хава - останній контрольно-пропускний пункт, через який все ще може працювати ООН".
погранпереход из Турции в Сирию
"Російський уряд стверджує, що ситуація в Сирії змінилася після того, як в 2014 році Рада Безпеки ООН ухвалила рішення відкрити чотири прикордонні переходи в райони, що контролювалися на той час сирійськими повстанцями, щоб забезпечити постачання людей, що знаходяться там. "Сирійський уряд відновив контроль над більшою частиною країни", - йдеться в заяві російської місії при ООН.
Тому транскордонна допомога, на думку Росії, порушує суверенітет Сирії. Всі необхідні поставки повинні знову здійснюватися через уряд в столиці Дамаску, йдеться в заяві.
"США наполягають на порушенні суверенітету Сирії", - такий заголовок недавно з'явився у Russia Today в зв'язку з темою пропускного пункту Баб аль-Хава".
Канал наводить ще один аргумент, який також використовується сирійським і російським урядами: так, Russia Today надав можливість детально висловитися міністру закордонних справ Сирії Фейсалу Мікдаду. Він заявив, що допомога ООН через Баб аль-Хава була "черговою спробою допомогти терористичним угрупованням та надати їм всі необхідні ресурси для продовження терористичної війни проти Сирії".

Це пояснюється тим, що Ідліб знаходиться під управлінням непрозорого місцевого уряду. Він є політичною рукою ісламістського угруповання "Хайят Тахрір аш-Шам (HTS)", яке, зокрема, США зараховують до терористичних організацій. Туреччина також вважає HTS таким, але в той самий час підтримує добрі зв'язки з угрупованням. Тим часом HTS демонструє помірну позицію, але деякі частини цього угруповання вийшли з сирійського підрозділу "Аль-Каїди". HTS контролює прикордонний перехід Баб ель-Хава на сирійському боці.

Однак гуманітарні організації, що працюють в Ідлібі, не вважають пропозицію Росії направляти допомогу повністю через Дамаск життєздатною альтернативою.
"На сьогодні не було жодної успішної доставки гуманітарної допомоги на північний захід Сирії через лінію розмежування, - повідомили TAZ в Міжнародному комітеті порятунку. - Попри переговори на вищому рівні, доставка в Ідліб, запропонована ООН в березні 2020 року, досі не затверджена".
https://myc.news/ua/novosti_mira/gumanitarnaya_katastrofa_rf_hochet_zakryt_poslednij_pogranperehod_iz_turcii_v_siriyu