Дети Радуги. Люди Воды

"В настоящее время готовится массовое воплощение детей Радуги среди живущих на земле. Эти люди – «многоцелевые», голографические существа, исполненные любви и не подвластные эмоциям, управляемым эго. Их отличает мудрость, но не обязательно ярко выраженная интеллектуальность. Они не стремятся производить выгодное впечатление на окружающих или соревноваться в какой-либо сфере. Подобно ангелам, они видят и признают только любовь. Дети Радуги – превосходные слушатели и очень сострадательны. Поэтому родители не должны поддаваться искушению обременять их своими проблемами. Да, некоторые из них уже живут здесь, на Земле, особенно среди тех народов, где много душевной теплоты и открытости, - в Мексике, Италии, Чили. Перу, Венесуэле, Новой Зеландии и Восточной Европы. Кристальные дети – это прежде всего проводники радужной энергии, преломляющие свет подобно кристаллам. Их целебная энергия преобразует океан и атмосферу Земли, звуковые колебания и электромагнитные волны, наполняя всю планету и живущих на ней людей. Дельфины и многие люди, в том числе владеющие энергией Рэйки, распространяют энергию радуги уже сейчас.

Когда-то давно энергия радуги существовала на земле лишь в телах дельфинов. А сейчас, подобно тому, как это происходило на других этапах эволюции жизни на Земле, она выходит на сушу, воплощаясь в детях Радуги. Нужен огонь – тот свет сквозь призму воды, благодаря которому зажгутся лучи радуги".

Эти слова Архангела Метатрона напомнили мне о сне Лизы Вайс, как дельфины поведали ей , что они возвращаются.(…) Я обратилась к архангелу Разиилу – архангелу-мистику, ведающему духовными тайнами, эзотерическими знаниями и наставляющему в них людей: «Приоткрой нам завесу о связи между дельфинами, русалками и людьми,» - взмолилась я.

Его ответ последовал незамедлительно: "Дельфины и Люди Воды (русалки и водяные) – это разные проявления одних и тех же существ, одновременно живущих в разных измерениях. Просто люди обычно охватывают своим вниманием лишь один какой-то аспект: когда тебя интересуют дельфины, то твоё виденье ограничится только ими, но если посмотреть на энергию и сущность дельфинов голографически, то в этой же энергетической системе ты увидишь и Людей Воды – людей, которые одновременно являются и дельфинами, а также морских ангелов, которые одновременно и дельфины и ангелы. Усиление радужного спектра повышает уровень серотонина, вырабатываемого человеческим организмом: вы ведь знаете, что солнечный свет – наилучший антидепрессант. Вместе с ним вам дарованы все возможности радуги, способной питать и регулировать вашу внутреннюю радугу чакр. На самом деле можно сказать, что солнечный свет – это все, что вам нужно, чтобы ярко сиять и быть здоровыми. К сожалению мы, - ангелы и архангелы – не излучаем в красном диапазоне, и потому не в силах обеспечить вас полным спектром радужных лучей. Многие Богини излучают красный свет, особенно Пеле и Бригита. Богине Гуань-Инь присуща энергия вишнево-красного цвета, которая проявляется таким прекрасными и созидательными свойствами огня, как преданность.

Вот почему, работая с архангелами и богинями, ты впитываешь энергию радуги, помогающую тебе исцелиться физически и душевно. Вода обладает памятью и удерживает энергию. Вот почему вода в Лувре, Источник Бригиты, Колодце Чаши и других целебных источниках столь можно воздействуют на людей. Вода в них пропитана энергией любви, исходящей от богить и ангелов, от молитв тех людей, которые из года в год приходят сюда за исцелением. Вода – это так же капельки радуги, подобно кристаллическим призмам фокусирующие свет и разлагающие его спектр".

(из книги Д.Вёрче "Богини и Ангелы") 

Телегонія або дещо про незайманість

Вибачте мене , мої читачі, що повторююсь, просто дуже хочу розмістити цю інформацію в канал "Ми любимо тебе, Україно!" , бо інфа дійсно дуже важлива і хочеться, щоб як умога більше людей знали те, що ми вже майже забули на сьогоднішній день.

Телегонія - від грец. tele вдалину, в далечінь, далеко та gone, gonosнародження, породження; отже — «віддалене народження».

 

Виявляється, діти будь-якої жінки обов’язково успадковують якості її першого мужчини, навіть якщо народжуватиме їх вона зовсім від іншого і значно пізніше. Не майбутній біологічний батько, а саме чоловік, який відбирає цноту у дівчини, закладає генофонд і стає ніби генетичним отцем усього її наступного потомства.

Ця історія з таємничого розділу науки про фізіологію людини почалася ще 150 років тому, коли основною тягловою силою у господарстві був звичайний кінь.

Селекціонери-заводчики активно працювали тоді над поліпшенням робочих якостей кінських порід. «А що, як схрестити свійського коня із витривалою й могутньою дикою зеброю? — поміркували якось вони. — Цікава вимальовується перспектива!» І робота закипіла. Дібрали найкращих породистих кобил, а отців — зебр-жеребців. Пробували, звісно, і навпаки. Досліди із схрещування повторювали знов і знов, але жодного зачаття в усіх згаданих комбінаціях батьків так і не сталося. Воно, власне, і не дивно, адже тодішній науковий світ ще не знав про хромосоми та їхню несумісність у різних тваринних видів... Невдачі відбили у заводчиків охоту до цієї безперспективної справи. Досліди були припинені, і ніхто про них і не згадував... Аж ось через кілька років трапилося незбагненне: у свійських кобилиць, котрі свого часу без усяких, як то кажуть, наслідків побували під самцями-зебрами, раптом почали народжуватися... смугасті лошата! Чому, з якого дива?! Батько — породистий жеребець, мати — теж чистокровка, а їхнє дитя — «напівдикий» смугастик! Неймовірно! Та очевидні факти заперечити було неможливо... Науковий світ був приголомшений. Досліди поновилися — з іншими тваринами. Феномен підтвердився! Але його наукового пояснення і досі немає. Причина? Згідно з чиїмось рішенням пошуки в цьому напрямку були знову припинені, а їхні результати — засекречені (див. про це далі). Ми можемо назвати лише двох дослідників телегонії: це сучасник Ч. Дарвіна професор Флінт і Фелікс Ледантек. Останній написав книгу «Індивід, еволюція, спадковість і неодарвіністи» (Москва, 1899). Відкриттям «телегоністів» не здивувалися лише собаківники — фахівці-заводчики та аматори. Адже їм здавна було відомо, що коли породиста сука бодай раз пов’яжеться з безпородним псом-дворнягою, то, якщо навіть цього разу цуценят у неї не буде, у майбутньому чистокровного потомства від неї чекати марно, хоч би з якими елітними «нареченими» її зводитимуть... З огляду на всі ці дані поставало вельми слушне запитання: «А чи не поширюється ефект телегонії і на людей?» У другій половині XIX століття було проведено інтенсивні фізіологічні, антропологічні, соціологічні, статистичні дослідження (а за можливості — й досліди), які дали можливість зробити твердий висновок: «Так, ефект телегонії поширюється і на людей, причому навіть у чіткішій формі, ніж у тварин».  Широкий загал довго навіть не підозрював про існування телегонії, але у другій половині XX століття вона сама заявила про себе. У цей період (зокрема, унаслідок розвитку комунікацій, послаблення політичних перешкод тощо) можливості спілкування людей різних рас набагато зросли. Результати, як то кажуть, не забарилися. Наприклад, після великих міжнародних заходів (молодіжних фестивалів, спортивних олімпіад тощо) у Москві поширювалися випадки народження негроїдів. І не тільки одразу після цих заходів, а й через доволі тривалий час. Від деяких жінок можна було почути визнання, що вони спарювалися (без наслідків) з неграми ще кілька років тому, а народжували від своїх теперішніх білих чоловіків. Цілком несподівано для батьків виходило щось «ні в матір, ні в отця, а в чорного молодця»... Окрім того, траплялося, що за гріхи такої матері розплачувалася її цілком нормальна, білошкіра дочка, яка — знов-таки несподівано для всіх — народжувала мулата, хоч до цього ніколи взагалі не бачила на власні очі живого негра (тобто тут наслідки злягання з представниками інших рас виявлялися уже через покоління).

- А чи передаються приховані, внутрішні ознаки?

Так, передаються. І це в телегонії — найнебезпечніше. Бо ж випадає так, що для жінки та її майбутнього потомства далеко не байдуже, хто був її першим статевим партнером. Саме через такий висновок на цю науку і було накладено табу — аж до знищення друкованих результатів досліджень! Ось поміркуймо над запитаннячком: а що, як «заїжджий молодець» (і не тільки ж бо заїжджий, а і свій, вітчизняний) — наркоман, алкоголік, психічно хворий? Саме такі «молодці» найбільше схильні до безладних і безвідповідальних зв’язків. Їх треба усіляко остерігатися, але такого годі навіть чекати: православний спосіб життя у нас ще тільки відроджується, і нічим не скута «демократична» мораль мало не цілком ґрунтується на розпусті та легковажності. Ось і трапляється, що зовні, здавалося б, нормальні і здорові батьки у своїх дітях раптом бачать не себе, а давній «привіт» від якогось фізично-морального виродка... Масова дошлюбна розбещеність і вседозволеність молоді, панування в її середовищі тваринних інстинктів, зневага дівчат до своєї цнотливості тощо — усе це зовсім не «особиста справа» і не тема для вульгарних анедотів. Це — глобальна трагедія нації. Чому — про це розповідає доцент Тернопільської медакадемії, лікар-гінеколог із майже 45-річним стажем Леонід Гута:

- Отож дівчата, які з легкістю ідуть на першу, позашлюбну близькість, обов’язково повинні знати — цей «перший» закладає генофонд їхніх майбутніх дітей, незалежно від того, коли і хто стане їх батьком! І якщо цей «перший» мав далеко не кращі якості, то вони передадуться і дітям. До речі, знаний дослідник родоводів багатьох як відомих, так і простих людей Ломброзо зробив висновок, що позитивні риси в такому випадку передаються значно меншою мірою, ніж негативні. Стосується це і хвороб, причому не для одного покоління. Схильність до алкоголізму, наприклад, може обминути дітей, але позначиться на онуках. — Ви розповідаєте майже фантастичні речі. За роки ведення відповідної тематики у пресі мені довелося перечитати масу літератури про найрізноманітніші аспекти стосунків між жінкою та чоловіком, але інформація про телегонію не траплялася. І тут не все зрозуміло. Дочка моїх знайомих, наприклад, вийшла заміж зовсім не за того, з ким мала першу близькість, однак народила хлопчика, який, мов дві краплі води, схожий на свого батька — її чоловіка… — Людина — не тварина, тому людська телегонія є набагато складнішим, а головне, ще малодослідженим явищем. Може, з певних причин сучасне суспільство і не зацікавлене в його глибокому, детальному вивченні. Але раніше, коли основні моральні засади ще були непохитними, недарма ж бо так ревно оберігали дошлюбну цнотливість дівчат, а тих, хто її не зберіг, назавжди таврували ганьбою... А у прикладі, що його ви навели, зовнішня схожість сина на фізіологічного батька, можливо, зовсім не виключає й успадкування хлопчиком певних якостей того незнайомого йому дяді, який був першим маминим мужчиною. Імовірно, що людська телегонія включає в себе якісь складні впливи на рівні біоенергетики. Все це ще треба довго і ретельно досліджувати. Однак існування самого явища вже доведене однозначно. — Леоніде Володимировичу, у вас великий стаж роботи за фахом, який має безпосередній стосунок до інтимної сфери життя. Чи багато, на ваш погляд, змінилося у ній за цей час з погляду моральності? — Якщо порівнювати моральність стосунків між хлопцями та дівчатами сьогодні і чотири десятки років тому, то це просто жах. Готуючи лекцію про телегонію, знайшов у літературі такий факт. Коли один із німецьких гінекологів, які під час Другої світової обстежували українських 16—20-річних дівчат перед їх відправленням на примусові роботи в Німеччину, виявив, що майже всі вони незаймані, то він навіть офіційно звернувся до Гітлера. Мовляв, необхідно негайно починати перемови про перемир’я, позаяк народ такої високої моралі перемогти неможливо. Гітлер оскаженів, і лікаря розстріляли, а війну ми все-таки виграли. Однак від того часу відбувся жахливий занепад основних моральних цінностей. Шлюб для багатьох перестав бути «тайною», а став чимось подібним до контракту, що його можна будь-коли розірвати. Звичними стали і дошлюбні та позашлюбні статеві стосунки. Бояться хіба що розголосу чи венеричних хвороб. Тим часом це загрожує непередбачуваними наслідками як для майбутнього родин цих людей, так і для генофонду всієї нації. — Невже такі інтимні речі можуть мати настільки глобальні наслідки? — Компетентні люди в цьому вже давно не сумніваються. У Сполучених Штатах, наприклад, після багаторічної пропаганди повної статевої свободи нині відбувається потужне відкочування до споконвічних моральних цінностей, і попит на цнотливих дівчат там теж зріс надзвичайно, — американці злякалися виродження нації. Нам теж треба замислитися над своїм майбутнім, бо згубна спадковість злодіїв, ґвалтівників, збоченців і просто нечесних та підлих людей робить і продовжуватиме робити свою страшну справу. І ще питання: чи все загублено для жінок, що втратили до шлюбу цноту, але прагнуть доброї сім’ї?

У Православній Церкві, в обряді Водохрещення і Таїнстві Покаяння, можна знайти друге народження і зброєю Духа зруйнувати фізичну ваду. Але покаяння повинне бути щирим, щоб у нього були гідні плоди, тобто щоб сталася справжня внутрішня зміна, щоб душа очистилася і перетворилася. З погляду духовності телегонія тлумачиться дуже просто: душа впливає на тіло. «Гон» (вплив, сила, дія) — це емоції, враження душі матері щодо зачатої в ній дитини: якщо мати про щось думає, то це обов’язково позначиться на дітях. І вони обов’язково народяться схожими на того, кого вона покохала уперше, позаяк кохання — це дуже сильне, практично незабутнє почуття. Святий Амвросій Медіоланський назвав його «даром першого шлюбу» від Бога. Воно виникає навіть за відсутності фізичної близькості. Отже, цнотливість зберегти не просто, а повернути — ще більша праця. Зате і нагорода велика: діти, народжувані від цнотливих батьків, — це благословення Боже, вони на радість у житті, на допомогу і розраду у старості, а не на ганьбу і страждання...

 

(З книги "Арійський стандарт" І.Каганця)

а тут посилання на фільм на цю тему

Душа просила

или еще ее называют Молитва матери Терезы:

 

ДУША ПРОСИЛА... Я просила Бога забрать мою гордыню, и Бог ответил мне - нет. Он сказал, что гордыню не забирают - от неё отрекаются. Я просила Бога исцелить мою прикованную к постели дочку. Бог сказал мне - нет. Душа её в надёжности, а тело всё равно умрёт. Я просила Бога даровать мне терпение, и Бог сказал - нет. Он сказал, что терпение появляется в результате испытаний - его не дают, а заслуживают. Я просила Бога подарить мне счастье, и Бог сказал - нет. Он сказал, что даёт благословение, а буду ли я счастлива, или нет - зависит от меня. Я просила Бога уберечь меня от боли, и Бог сказал - нет. Он сказал, что страдания отворачивают человека от мирских забот и приводят к Нему. Я просила Бога, чтобы дух мой рос, и Бог сказал - нет. Он сказал, что дух должен вырасти сам. Я просила Бога научить меня любить всех людей так, как Он любит меня. Наконец, сказал Господь, ты поняла, что нужно просить.

Я просила терпения - и Бог послал мне испытания, чтобы закалить меня. Я просила мудрости - и Бог послал мне проблемы, над которыми нужно ломать голову. Я просила мужества - и Бог послал мне опасности. Я просила любви - и Бог послал несчастных, которые нуждаются в моей помощи. Я просила благ - и Бог дал мне возможности. Я не получила ничего из того, что хотела - Я получила всё, что мне было НУЖНО! Бог услышал мои молитвы.

Мрії збуваються!!!

Знаходжуся під сильним враженням від цього проекту.

Всі мріїї збуваються!
Проект потужною хвилею Любові пройшовся по Україні і відкрив серця людей, не залишивши жодного байдужого глядача.
Кожна історія, кожна мрія унікальна. І це прекрасно, що в часи всесвітньої економічної кризи українці не забувають про духовні цінності, про милосердя й любов до ближнього.
Перемогли всі, бо та хвиля любові дала потужній заряд не тільки для України, а й для всього світу, бо саме Любов спасе Світ!

Мої пари-фаворити зайняли перше й друге місця!


Перемогла пара, яка найкраще танцювала - Марат Нудель і Катерина Кузнецова. Їх мрія надзвичайна - центр реабілітації онкохворих дітей.









Не можна не відмітити пару, що зайняла друге місце - Ірина Бочай і дядя Жора.

Ось вона, справжня героїня України - мати восьмерих діточок!

 Ось вона, Перемога Любові над усякими кризами!














вопрос ???

А вы не знаете почему дворники метут листья?

Сколько раз смотрю, столько раз удивляюсь, зачем???

Ну понятно с дороги, но с земли то зачем??? И гребут стараются... Понято, не уберешь - лишишься премии или и того хуже зарплаты...и метут,  и метут, а листья все падают,  и падают.... укрывая землю перед наступающими морозами...

так и хочтеся спросить того умника, который дает команду сгребать листья в пакеты, оставляя землю голой:" А вы , дяденька, любите спать под одеялом? Или голым на морозе?...."

Мало того, лишают последней радости - созерцать теплые желтые листья в предверии зимы и морозов... и без них пусто становится и холодно...

Одно радует - жечь перестали, может со временем дойдет до кого-нибудь, что не нужно увозить опавшие листья с земли... ведь так задумано Природой для гармонии...а значит так и должно быть...

А это Осень зашла ко мне в гости попрощаться:

 







Дети Новой Эпохи ~ New Age ~

Предлагаю заглянуть в глаза нашим детям

 

Дети Индиго отличаются высоким уровенем мужской энергии, сильной волей, присущей воинам, и лидерскими качествами. Такие дети мгновенно распознают обман, доверяют своиму внутреннему чутью, "ощущают" характер и чистоту каждого человека. Ребенку Индиго не соврешь, это уж точно на верняка! Одна из важных задач этих душ - очистить планету от алчности и других подобных пороков, привнося вместо них чистоту и дух сотрудничества. Исполнению этой высокой миссии помогают такие качества, как нетерпимость и беспокойство. Очень важно не подавлять проявления вспыльчивости у такого ребенка, а научить его рабоать с этими своими свойствами конструктивно. Необходимо так же давать выход кипучей эенргии с помощью физических упражнений и творческого самовыражения. Часто таким детям ставят диагноз - гиперактивность или синдром дефицита внимания. Пик рождения этих детей - 1975-1995 годы(хотя разумеется, эти дети рождались и до, и после этих лет)

Кристальные дети - они обычно спокойны, милы и тихи, и обладают эенргией в высшей степени женской. Они на столько спокойны, что их часто награждают диагнозом - аутизм или синдром Аспергера. Вербальном уобщению эти дети предпочитают телепатию, музыку - так им лучше удается донести до людей свои глубокие и сложные чувства, не искажая их словами. Они сильно связаны с природой, им просто необходимо регулярно покидать стены домов, погружаясь в естественную среду. Они так же очень привязаны к домашним и диким животным. Начало новоготысячелетия - этовремя Кристальных детей, которые будут рождаться примерно до 2015 года.
Дети Радуги- это следующее поколение новых детей. обладающих более высоким уровнем вибраций. Мужская и женская энергии в них прекрасно уравновешены. Такой ребенок похож на маленького Будду - мудрого и безмятежного. Дети Радуги приходят к нам в своем первом воплощении - они не отягощены земной кармой, которую нужно отрабатывать. Потому для своего рождения они выбирают гармоинчные и здоровые семьи. Они только начинают появляться на Земле. Интересно, что когда календарь майя завершит свой очередной круг, поколение детей Радуги на нашей планете будет в самом расцвете.
 
 
 
(Из книги Дорин Вёрче Богини и Ангелы")
 
 
 

Быть самим собой

Однажды король пришёл в сад и увидел вянущие и гибнущие деревья, кусты и цветы.

Дуб сказал, что он умирает потому, что не может быть таким высоким, как сосна.

Обратившись к сосне, король нашёл её опадающей потому, что она не может давать виноград подобно виноградной лозе.

А лоза умирала потому, что она не может цвести, словно роза.

Вскоре он нашёл одно растение, радующее сердце, цветущее и свежее. После расспросов он получил такой ответ:

— Я считаю это само собой разумеющимся, ведь когда ты посадил меня, ты хотел получить радость. Если бы ты хотел дуб, виноград или розу — ты посадил бы их. Поэтому я думаю, что не могу быть ничем другим, кроме того, что я есть. И я стараюсь развивать свои лучшие качества.

Ты здесь потому, что существование нуждалось в тебе таком, какой ты есть!Ты воплощение чего-то особенного, существенного, чего-то очень важного.Ты можешь радоваться и цвести, или можешь завянуть, если ты не принимаешь себя.

Ты не можешь быть никем иным, а лишь тем, кто ты есть. Миру ты нужен именно таким.

 

Мы те кто мы есть и пришли каждый со своим опытом и знаниями, мы нужны Вселенной, такими, какие есть, наш опыт несется в копилку Вселенского Знания. И потому никогда не нужно сравнитвать себя с кем-то, ведь у каждого есть нечто, что отличает его от других и делает его бесценным и уникальным.
Ваша Ружа kiss

Телегонія або дещо про незайманість

Телегонія - від грец. tele вдалину, в далечінь, далеко та gone, gonosнародження, породження; отже — «віддалене народження».

 

Виявляється, діти будь-якої жінки обов’язково успадковують якості її першого мужчини, навіть якщо народжуватиме їх вона зовсім від іншого і значно пізніше. Не майбутній біологічний батько, а саме чоловік, який відбирає цноту у дівчини, закладає генофонд і стає ніби генетичним отцем усього її наступного потомства.


Ця історія з таємничого розділу науки про фізіологію людини почалася ще 150 років тому, коли основною тягловою силою у господарстві був звичайний кінь.


Селекціонери-заводчики активно працювали тоді над поліпшенням робочих якостей кінських порід. «А що, як схрестити свійського коня із витривалою й могутньою дикою зеброю? — поміркували якось вони. — Цікава вимальовується перспектива!» І робота закипіла.

Дібрали найкращих породистих кобил, а отців — зебр-жеребців. Пробували, звісно, і навпаки. Досліди із схрещування повторювали знов і знов, але жодного зачаття в усіх згаданих комбінаціях батьків так і не сталося. Воно, власне, і не дивно, адже тодішній науковий світ ще не знав про хромосоми та їхню несумісність у різних тваринних видів...

Невдачі відбили у заводчиків охоту до цієї безперспективної справи. Досліди були припинені, і ніхто про них і не згадував... Аж ось через кілька років трапилося незбагненне: у свійських кобилиць, котрі свого часу без усяких, як то кажуть, наслідків побували під самцями-зебрами, раптом почали народжуватися... смугасті лошата! Чому, з якого дива?! Батько — породистий жеребець, мати — теж чистокровка, а їхнє дитя — «напівдикий» смугастик! Неймовірно! Та очевидні факти заперечити було неможливо...
Науковий світ був приголомшений.

Досліди поновилися — з іншими тваринами. Феномен підтвердився! Але його наукового пояснення і досі немає. Причина? Згідно з чиїмось рішенням пошуки в цьому напрямку були знову припинені, а їхні результати — засекречені (див. про це далі). Ми можемо назвати лише двох дослідників телегонії: це сучасник Ч. Дарвіна професор Флінт і Фелікс Ледантек. Останній написав книгу «Індивід, еволюція, спадковість і неодарвіністи» (Москва, 1899).

Відкриттям «телегоністів» не здивувалися лише собаківники — фахівці-заводчики та аматори. Адже їм здавна було відомо, що коли породиста сука бодай раз пов’яжеться з безпородним псом-дворнягою, то, якщо навіть цього разу цуценят у неї не буде, у майбутньому чистокровного потомства від неї чекати марно, хоч би з якими елітними «нареченими» її зводитимуть...

З огляду на всі ці дані поставало вельми слушне запитання: «А чи не поширюється ефект телегонії і на людей?» У другій половині XIX століття було проведено інтенсивні фізіологічні, антропологічні, соціологічні, статистичні дослідження (а за можливості — й досліди), які дали можливість зробити твердий висновок: «Так, ефект телегонії поширюється і на людей, причому навіть у чіткішій формі, ніж у тварин».

 Широкий загал довго навіть не підозрював про існування телегонії, але у другій половині XX століття вона сама заявила про себе. У цей період (зокрема, унаслідок розвитку комунікацій, послаблення політичних перешкод тощо) можливості спілкування людей різних рас набагато зросли. Результати, як то кажуть, не забарилися. Наприклад, після великих міжнародних заходів (молодіжних фестивалів, спортивних олімпіад тощо) у Москві поширювалися випадки народження негроїдів. І не тільки одразу після цих заходів, а й через доволі тривалий час. Від деяких жінок можна було почути визнання, що вони спарювалися (без наслідків) з неграми ще кілька років тому, а народжували від своїх теперішніх білих чоловіків. Цілком несподівано для батьків виходило щось «ні в матір, ні в отця, а в чорного молодця»... Окрім того, траплялося, що за гріхи такої матері розплачувалася її цілком нормальна, білошкіра дочка, яка — знов-таки несподівано для всіх — народжувала мулата, хоч до цього ніколи взагалі не бачила на власні очі живого негра (тобто тут наслідки злягання з представниками інших рас виявлялися уже через покоління).

- А чи передаються приховані, внутрішні ознаки?

Так, передаються. І це в телегонії — найнебезпечніше. Бо ж випадає так, що для жінки та її майбутнього потомства далеко не байдуже, хто був її першим статевим партнером. Саме через такий висновок на цю науку і було накладено табу — аж до знищення друкованих результатів досліджень!

Ось поміркуймо над запитаннячком: а що, як «заїжджий молодець» (і не тільки ж бо заїжджий, а і свій, вітчизняний) — наркоман, алкоголік, психічно хворий? Саме такі «молодці» найбільше схильні до безладних і безвідповідальних зв’язків. Їх треба усіляко остерігатися, але такого годі навіть чекати: православний спосіб життя у нас ще тільки відроджується, і нічим не скута «демократична» мораль мало не цілком ґрунтується на розпусті та легковажності. Ось і трапляється, що зовні, здавалося б, нормальні і здорові батьки у своїх дітях раптом бачать не себе, а давній «привіт» від якогось фізично-морального виродка...

Масова дошлюбна розбещеність і вседозволеність молоді, панування в її середовищі тваринних інстинктів, зневага дівчат до своєї цнотливості тощо — усе це зовсім не «особиста справа» і не тема для вульгарних анедотів. Це — глобальна трагедія нації. Чому — про це розповідає доцент Тернопільської медакадемії, лікар-гінеколог із майже 45-річним стажем Леонід Гута:

- Отож дівчата, які з легкістю ідуть на першу, позашлюбну близькість, обов’язково повинні знати — цей «перший» закладає генофонд їхніх майбутніх дітей, незалежно від того, коли і хто стане їх батьком! І якщо цей «перший» мав далеко не кращі якості, то вони передадуться і дітям. До речі, знаний дослідник родоводів багатьох як відомих, так і простих людей Ломброзо зробив висновок, що позитивні риси в такому випадку передаються значно меншою мірою, ніж негативні. Стосується це і хвороб, причому не для одного покоління. Схильність до алкоголізму, наприклад, може обминути дітей, але позначиться на онуках.

— Ви розповідаєте майже фантастичні речі. За роки ведення відповідної тематики у пресі мені довелося перечитати масу літератури про найрізноманітніші аспекти стосунків між жінкою та чоловіком, але інформація про телегонію не траплялася. І тут не все зрозуміло. Дочка моїх знайомих, наприклад, вийшла заміж зовсім не за того, з ким мала першу близькість, однак народила хлопчика, який, мов дві краплі води, схожий на свого батька — її чоловіка…

— Людина — не тварина, тому людська телегонія є набагато складнішим, а головне, ще малодослідженим явищем. Може, з певних причин сучасне суспільство і не зацікавлене в його глибокому, детальному вивченні. Але раніше, коли основні моральні засади ще були непохитними, недарма ж бо так ревно оберігали дошлюбну цнотливість дівчат, а тих, хто її не зберіг, назавжди таврували ганьбою...
А у прикладі, що його ви навели, зовнішня схожість сина на фізіологічного батька, можливо, зовсім не виключає й успадкування хлопчиком певних якостей того незнайомого йому дяді, який був першим маминим мужчиною. Імовірно, що людська телегонія включає в себе якісь складні впливи на рівні біоенергетики. Все це ще треба довго і ретельно досліджувати. Однак існування самого явища вже доведене однозначно.

— Леоніде Володимировичу, у вас великий стаж роботи за фахом, який має безпосередній стосунок до інтимної сфери життя. Чи багато, на ваш погляд, змінилося у ній за цей час з погляду моральності?

— Якщо порівнювати моральність стосунків між хлопцями та дівчатами сьогодні і чотири десятки років тому, то це просто жах. Готуючи лекцію про телегонію, знайшов у літературі такий факт. Коли один із німецьких гінекологів, які під час Другої світової обстежували українських 16—20-річних дівчат перед їх відправленням на примусові роботи в Німеччину, виявив, що майже всі вони незаймані, то він навіть офіційно звернувся до Гітлера. Мовляв, необхідно негайно починати перемови про перемир’я, позаяк народ такої високої моралі перемогти неможливо. Гітлер оскаженів, і лікаря розстріляли, а війну ми все-таки виграли. Однак від того часу відбувся жахливий занепад основних моральних цінностей. Шлюб для багатьох перестав бути «тайною», а став чимось подібним до контракту, що його можна будь-коли розірвати. Звичними стали і дошлюбні та позашлюбні статеві стосунки. Бояться хіба що розголосу чи венеричних хвороб. Тим часом це загрожує непередбачуваними наслідками як для майбутнього родин цих людей, так і для генофонду всієї нації.

— Невже такі інтимні речі можуть мати настільки глобальні наслідки?

— Компетентні люди в цьому вже давно не сумніваються. У Сполучених Штатах, наприклад, після багаторічної пропаганди повної статевої свободи нині відбувається потужне відкочування до споконвічних моральних цінностей, і попит на цнотливих дівчат там теж зріс надзвичайно, — американці злякалися виродження нації. Нам теж треба замислитися над своїм майбутнім, бо згубна спадковість злодіїв, ґвалтівників, збоченців і просто нечесних та підлих людей робить і продовжуватиме робити свою страшну справу.


І ще питання: чи все загублено для жінок, що втратили до шлюбу цноту, але прагнуть доброї сім’ї?

У Православній Церкві, в обряді Водохрещення і Таїнстві Покаяння, можна знайти друге народження і зброєю Духа зруйнувати фізичну ваду. Але покаяння повинне бути щирим, щоб у нього були гідні плоди, тобто щоб сталася справжня внутрішня зміна, щоб душа очистилася і перетворилася. З погляду духовності телегонія тлумачиться дуже просто: душа впливає на тіло. «Гон» (вплив, сила, дія) — це емоції, враження душі матері щодо зачатої в ній дитини: якщо мати про щось думає, то це обов’язково позначиться на дітях. І вони обов’язково народяться схожими на того, кого вона покохала уперше, позаяк кохання — це дуже сильне, практично незабутнє почуття. Святий Амвросій Медіоланський назвав його «даром першого шлюбу» від Бога. Воно виникає навіть за відсутності фізичної близькості.

Отже, цнотливість зберегти не просто, а повернути — ще більша праця. Зате і нагорода велика: діти, народжувані від цнотливих батьків, — це благословення Боже, вони на радість у житті, на допомогу і розраду у старості, а не на ганьбу і страждання...

 

(З книги "Арійський стандарт" І.Каганця)

Два волка

И еще хочу представить Вам одну из моих любимых притчей:

Когда-то давно старый индеец открыл своему внуку одну жизненную истину. — В каждом человеке идет борьба, очень похожая на борьбу двух волков. Один волк представляет зло — зависть, ревность, сожаление, эгоизм, амбиции, ложь... Другой волк представляет добро — мир, любовь, надежду, истину, доброту, верность... Маленький индеец, тронутый до глубины души словами деда, на несколько мгновений задумался, а потом спросил: — А какой волк в конце побеждает? Старый индеец едва заметно улыбнулся и ответил: — Всегда побеждает тот волк, которого ты кормишь.

зависимость :-)))))

  • 20.10.08, 19:24

Люди, жители I.UI , я вас АбАжАю! 

Я подсела на I.UI !




Спасибо за общение!!! темпы как на трассе!  - ответы в блогах, фотках, открытках... и т.д , и т.д...  а конвертик все мелькает и мелькает, и кажется вот сейчас, сейчас, еще один конвертик и фсё! .. ага.. и так уже три часа сижу, неподинмаясь.. скоро будут выносить вместе с компом!

Я Вас люблюююю!!!..... - все кричала и кричала она, а ее все птыались оттянуть от компа ...

 

но... отрываюсь сама!

До встеч в эфире !