по материалам Елены Осипенко:


Отправной точкой нового 4707-го года по китайскому летосчислению станет 26 января – день солнечного затмения.

Согласно теории 5-ти стихий, управляющей энергией этого года будет стихия Земли – как Небесный Столп и как Земная Ветвь.

Символом года будет  ЖЕЛТЫЙ ЗЕМЛЯНОЙ БЫК .


Для этой стихии характерны следующие негативные психологические черты:
склонность к подавлению, ограниченность, тревожность, пессимистичность, медлительность, предвзятость, упрямство и консервативность.

Позитивные  черты этого элемента: миролюбие, методичность, стабильность,
неутомимость, выносливость, справедливость, чувствительность, основательность, практичность, объективность и логичность.


С элементом Земли связаны желтый и желтовато-коричневый цвета.
Предметы Земли имеют квадратную форму.



Символами Земли являются кристаллы и керамические изделия. Эти символы используют для укрепления духа надежности, стабильности, уверенности в себе и моральной поддержки.  Слишком сильное влияние Земли может создать атмосферу застоя и подозрительности.


БЫК – знак процветания через силу духа и трудолюбия. Он непоколебимо терпелив, неустанен в работе, устойчив к стрессам и способен к любому количеству монотонной работы, выполняет которую без затруднения и без жалоб.


Хочется отметить, что китайская астрология – это не просто красивая легенда о 12-ти животных. Она основана на философии буддизма и для того, чтобы успешно применять ее в своей жизни, а также рекомендации восточных астрологов и специалистов фен-шуй, нужно быть буддистом или хотя бы знать философию, традиции и культуру Востока.

Если вы православный христианин, католик, мусульманин или принадлежите к другой религиозной конфессии, вам не помогут рекомендации в одежде каких цветов встречать Новый год по григорианскому календарю или в каком углу рабочего кабинета рядом с православными иконами поставить кактус или аквариум. В лучшем случае вы попадете в плен очередных суеверий. Короче говоря, китайская астрология успешно работает в китайских мозгах.


Как бы то ни было, но мы с удовольствием замечаем черты этих можно сказать тотемных животных и в нашей славянской среде, потому Успехов и Новых достижений в Новом грядущем Году Быка! Му! ...ээ-э-э-эээ.... в смыле Ура!

"Изображение Иисуса на Туринской плащанице было обнаружено благодаря
ареологу и фотолюбителю Секондо Пио в 1898 году. Он сфотографировал
полотно и, присмотревшись в негативу, был глубоко поражен тем, что на
ней проявлялось позитивное изображение Иисуса, аналогичное изображению
на иконе Хреста-Пантакратора из монастиря Святой Катерины (Синай 550г.)"


І.Каганець назвав її П*ятим елементов - ключем до розгадки існування Ісуса, доповнюючим Євангелія.
І присвятив цьому цілу книгу -"Пшениця без куколю". Давайте ознайомимося з однією главою, і хай кожен для себе - через своє серце, спробує відчути Істину :
 

Якщо ідея істинна, то вона належить всім, хто здатний її осягнути.
Істинна ідея не може бути «новою», оскільки істина не є продуктом
людського розуму. Вона існує незалежно від нас, і все, що ми повинні
зробити — це постаратися зрозуміти її.Рене Генон

Євангеліє (давньогрецькою) — Добра Новина, від арійських
коренів *єв — благий, *ян — новий, *гол — голос, інформація, знання;
звідси Єва — блага, янгол — вісник. Текст Доброї Новини складається з
чотирьох євангелій, тому сукупне Боже послання (Чотириєвангеліє) ми
позначатимемо словом «Євангеліє» з великої літери, а окремі чотири його
складові — словом «євангеліє» з малої літери.

Хрестос , давньогрецькою — Боголюдина.

Ідея написання цієї книги народилася внаслідок ознайомлення з
найновішими результатами дослідження Туринської плащаниці і прагнення
їх раціонального осмислення. Відомостей на цю тему більше ніж достатньо
і в друкованих виданнях, і в інтернет-просторі. Згідно з усталеним
поглядом, обґрунтованим науково і теологічно, Туринська плащаниця є
матеріальним підтвердженням чотирьох канонічних євангелій і джерелом
додаткової інформації, яка доповнює ці євангелія, — сьогодні з цим вже
неможливо сперечатися. Проте якщо ви спробуєте простежити глибші
зв’язки між Чотириєвангелієм і Плащаницею, то постанете перед фактом
великої таємниці, яку можна виразити одним «простим» запитанням:

Навіщо Ісуса Хреста загорнули в Плащаницю?

Дивне запитання! — скажуть нам. Невже не зрозуміло — для ритуального
поховання. В Євангелії чітко сказано, що після смерті Ісуса Хреста його
тіло загорнули в чисте полотно і поклали у нову гробницю, висічену в
скелі Йосипом Ариматейським. Для здійснення ритуалу Никодим приніс
значну кількість — 100 фунтів, тобто понад 30 літрів! — надзвичайно
дорогої запашної рідини з соку смирни і алое, яку зазвичай
використовували для бальзамування. Потім Йосип завалив вхід до гробниці
величезним каменем. А коли Хрестос воскрес, то поховальне полотно
лишилося у гробниці. Послідовники Ісуса Хреста зберегли його до нашого
часу — нині воно всесвітньо відоме як Туринська плащаниця, яка є
об’єктом поклоніння і наукових досліджень. Хіба не так?

Так. За винятком однієї «дрібнички»: ПОХОВАННЯ ЯК ТАКОГО НЕ БУЛО. І не
мало бути. Про це Ісус принаймні 10 разів говорив своїм учням,
наприклад: «І почав навчати їх, що Синові людському треба багато
страждати, і старші, первосвященики та книжники відкинуть Його і Його
уб’ють, і Він по трьох днях воскресне. Він говорив про це відкрито»
(Марко 8.31; Матвій 16.21; Лука 9.22) . Зверніть увагу: Він говорив
учням про своє триденне воскресіння не «між іншим», а цілеспрямовано
НАВЧАВ їх, про що повідомляють всі чотири євангелісти. Іншими словами,
згідно з Господнім планом його перебування у гробниці не могло
перевищувати трьох діб.

— Але ж Його таки поховали у гробниці?

Йосип Ариматейський її спорудив начебто для себе, але зверніть увагу:
«На тому місці, де Його розп’яли, був сад, і в саду — нова гробниця»
(Ів 19.41). Тобто гробниця була поряд з місцем розп’яття — Голготою. А
тепер поміркуйте: хто захоче влаштувати свій посмертний спочинок поряд
з місцем страт і катувань, звідки періодично лунали зойки страждання та
прокляття. Висновок: ця «гробниця», розташована у нетиповому для
поховань місці, була призначена не для поховання, а для зберігання у
недоторканості Ісусового тіла протягом трохи більше однієї доби — від
вечора п’ятниці до недільного ранку.
Ще одна важлива деталь: всі євангелісти звертають увагу на те, що вхід
до «гробниці» закривав незвично великий камінь. У «Кодексі Бези»
(євангельському списку IV ст., що зберігається в Кембриджській
бібліотеці), речення «камінь був відвалений, був бо дуже великий» (Мк
16.4), уточнюється: «Камінь, що його не могли відкотити двадцять
чоловік». За деякими оцінками, він міг важити приблизно 2 тонни. Отже,
випадає так, що без спеціальних технічних засобів «гробницю» неможливо
було відкрити, що є нетиповим для такого роду поховальних споруд.

— Як же тоді Йосип спромігся закрити цим каменем вхід до гробниці?

Дослідники повідомляють, що камінь котився по спеціально зробленому
похилому жолобу. Спочатку він знаходився на підвищенні і фіксувався
клином. Йосип вибив цей клин, камінь під своєю вагою покотився по
кам’яному жолобу і наглухо заблокував вхід.
Як бачимо, конструкція «гробниці» дозволяла легко її закрити, проте
абсолютно не передбачала можливість її наступного відкривання. Така
захищеність «гробниці» потрібна була для гарантованого збереження
Ісусового тіла, адже якби ворогам вдалося його викрасти і розчленувати,
то Воскресіння стало б фізично неможливим. Згаданий «непідйомний»
камінь відкотив воскреслий Хрестос силою своєї віри, спроможної, як Він
казав, пересувати гори (Мт 17.20). До речі, наявність нетипової
гробниці у нетиповому місці додатково свідчить про те, що Воскресіння
було не імпровізацією, а ретельно спланованою акцією.

— Гаразд, гробниця була тимчасовою, але ж ритуальне поховання таки відбулося!

А що ви називаєте ритуальним похованням? Виразні сліди крові на
Туринській плащаниці безперечно свідчать, що тіло не було ні
набальзамоване, ні навіть обмите. Тільки не кажіть, що в учнів не було
часу обмити тіло Господа через наближення юдейської суботи. По-перше,
добре відомо, як Хрестос ставився до суботи — він її демонстративно
ігнорував. По-друге, Йосип і Никодим за бажання могли б обмити тіло за
кілька хвилин.

— Тоді навіщо Никодим приніс так багато бальзамічної рідини?

Дослідження Туринської плащаниці показали, що вона була просякнута
розчином алое і смирни. Велика кількість рідини (нагадаємо — понад 30
літрів) потрібна була саме для того, щоб повністю занурити у неї цю
коштовну льняну тканину площею майже 5 квадратних метрів. Потім
Плащаницю, з якої стікала запашна рідина, поклали на камінь. На одну
половину тканини поклали Ісусове тіло (головою до центру полотна), яке
накрили другою половиною. Погляньте на зображення Плащаниці: на одній
її половині зафіксувалося зображення тіла спереду, на другій — зі
спини.
Ну то як, тепер збагнули, навіщо була потрібна просякнута запашною рідиною Плащаниця?

— Може, щоб якось допомогти Ісусові воскреснути?

Нелогічно. Судіть самі: воскресінню підлягало цілком мертве тіло, до
того ж спотворене жорстоким бичуванням і розп’яттям. Під кінець
римський воїн завдав уже мертвому тілу стандартний «контрольний удар»
через правий бік у серце, щоб гарантувати смерть (Ів 19.34). Очевидним
є те, що після цього Ісусове тіло було абсолютно несумісним із життям,
і цьому твердому фактові не могли зарадити жодні обмивання чи
бальзамування.
Ну добре, ще одна підказка. Церковна влада спочатку поставилася до
Плащаниці стримано, оскільки допускала, що це картина живописця, яка не
має жодної художньої цінності. На шматку полотна розміром 436 на 110 см
(вісім на два ліктя) було видно лише темні плями, що неясно позначали
риси якогось обличчя і силует тіла. Ісусове зображення на Плащаниці
було виявлене лише у 1898 році завдяки відкриттю археолога і
фотографа-любителя Секондо Піо. Він сфотографував полотно і, поглянувши
на негативну фотопластину, був глибоко вражений — на ній проявилося
позитивне зображення, що на диво нагадувало історичні ікони Ісуса
Хреста. Наприклад, воно ПОВНІСТЮ збігається із зображенням славетної
ікони Хреста-Пантократора з монастиря Святої Катерини (Синай, 550 р.).
Наступний науковий аналіз показав, що Плащаниця є не витвором
мистецтва, а природним відбитком, що утворився в незрозумілий спосіб у
вигляді негатива.

— Дивно, що Хрестове зображення на Плащаниці визнали лише через 2 тисячоліття після його утворення.

А інакше й не могло бути, оскільки для зрозуміння сутності Плащаниці
людям потрібно було володіти технологіями цифрової обробки і
розпізнавання зображень, комп’ютерного сканування рентгенівським і
ультрафіолетовим промінням, мікрофотографії в поляризованому світлі,
тонкого хімічного і радіоактивного аналізу, аналізу ДНК і багатьма
іншими. Без усього цього походження Плащаниці й досі залишалося б під
сумнівом.
Наприклад, порівняно недавно вчені виявили на Плащаниці зображення
монет, які були покладені на очі померлого Ісуса. Точно з’ясовано, що
це відома нумізматам «лепта Пилата» — найдрібніша мідна монета, яка
була викарбувана Понтієм Пилатом у 29/30 році н. е. На монеті напис:
TIBERIOU СAICAROC — «Тиберій імператор». Це, до речі, ще одна нетипова
«випадковість». Йосип Ариматейський був «заможним чоловіком» (Мт
27.57), а про фінансові можливості Никодима свідчить неймовірно велика
кількість принесеної ним рідини для бальзамування (Ів 19.39). Обидва
вони були таємними учнями Хрестовими (Ів 19.38—39), тож могли з поваги
до свого Вчителя використати золоті або принаймні срібні монети. Проте
вони використали саме «лепту Пилата», оскільки в інформаційному плані
вона була найціннішою: точно вказувала на час події — не раніше 29 року
н. е., а також місце — підвладну Пилатові територію Юдеї та Самарії.

— І що все це означає?

Те, що Туринська плащаниця — це Хрестове послання СУЧАСНОМУ поколінню
людей. Послання, яке безперечно підтверджує істинність Євангелія. ЦЕ
ЗВЕРНЕННЯ ВТІЛЕНОГО СИНА БОЖОГО ПЕРСОНАЛЬНО ДО КОЖНОГО З НАС.
Плащаниця — це фотографія Хрестового тіла У МОМЕНТ ЙОГО ВОСКРЕСІННЯ —
із залишками його крові, рослинного пилку Палестини і навіть
єрусалимського ґрунту. Ось чому Хрестове тіло не обмивали! Полотно
Плащаниці було застосоване як «фотопластина», на якій точно зафіксована
реальність двохтисячолітньої давності. А величезна кількість
бальзамічної рідини повинна була захистити цю гіперфотографію від
шкідливого впливу мікроорганізмів та інших подібних загроз.
Зверніть також увагу на положення рук Ісуса. Вони не покладені на груди
або живіт, як зазвичай ховають померлих, а закривають низ живота —
типова сором’язлива поза оголеного чоловіка. Це ще один доказ, що до
фотографії ретельно підготувалися і продумали все: просякнуте захисною
рідиною полотно («фотопластина»), тіло у відповідній позі, монета з
інформацією про час і місце події.

— А чим обґрунтоване твердження, що на Плащаниці зображено саме момент воскресіння?

Дослідники з’ясували, що зображення утворилося лише на внутрішній
стороні тканини — внаслідок спалаху невідомої людям енергії, що тривав
мільйонні частки секунди. Вона не пропалила полотно наскрізь, а лише
трохи обпалила волокна з внутрішньої сторони — на глибину всього кілька
мікронів, надавши їм при цьому золотистого забарвлення. Учені
стверджують, що через 30—40 годин після смерті Ісуса його плоть
незбагненним чином трансформувалася і легко пройшла крізь тканину, яка
присохла до тіла разом зі згустками крові (кожний знає, що значить
відірвати пов’язку від рани із засохлою кров’ю). Саме цей момент і
зафіксовано на Плащаниці — коли тіло протягом якоїсь миті перетворилося
на енергетичний потік. Отим-то рельєфні зображення на верхньому і
нижньому відбитку однаково чіткі, виразні, чисті — неначе тіло стало
невагомим, інакше спинні м’язи виглядали б сплющеними під впливом
земного тяжіння.
Навіть з цього, дуже скороченого викладення відомостей про Плащаницю
випливає, що вона не лише підтверджує Чотириєвангеліє, але й доповнює
його, проливаючи світло на деякі незрозумілі місця. Більше того,
акцентуючи нашу увагу на феномені воскресіння, Плащаниця ставить перед
нами ЗАВДАННЯ якомога активніше досліджувати приховані боголюдські
можливості людини, продемонстровані Ісусом Хрестом. Через усе це в
науковому світі Туринську плащаницю нерідко називають П’ятим
Євангелієм, яке органічно доповнює чотири євангелія Доброї Новини.

— Виходить, що тільки сучасна технологічна цивілізація здатна сприйняти Євангеліє як цілісність?

Справді, адже Чотириєвангеліє і Плащаниця разом творять цілісну
інформаційну систему — Євангеліє Ісуса Хреста, причому Плащаниця є не
лише його матеріальним підтвердженням, але й ключем до його розуміння.
Більше того, вона об’єднує в цілісність віру, науку, мистецтво і
фізичну досконалість:
1) віру, бо Хрестос воскрес силою своєї віри (як вищого прояву волі) і віри в Бога-Отця — Творця Всесвіту, Вишнього і Святого;
2) мистецтво, бо Плащаниця була задумана як мистецьке фото, зроблене
Хрестом і його асистентами Йосипом та Никодимом і відправлене на два
тисячоліття в майбутнє для сприйняття сучасним людством і його
оновлення;
3) науку, бо визнання автентичності і нерукотворності Плащаниці
відбулося передусім зусиллями науковців за допомогою
логіко-раціонального мислення і високих технологій;
4) фізичну досконалість, оскільки продемонстроване Ісусом Хрестом
поєднання божественного і тілесного вимагає високих психофізичних
параметрів — чистої потужної психіки і здорового сильного тіла.
Згадані чотири складові є чотирма опорами істинної Релігії (від
«ре-лига» — відновлення зв’язку) — живого потоку Культури (Традиції)
задля поєднання в гармонійну цілісність чотирьох складових людини —
божественного ядра, духу, психіки (душі) і плоті.

— Чи не означає це, що сучасне людство є адресатом не лише Плащаниці, але й Чотириєвангелія?

Саме так. Це нагадує ситуацію, якби першокласникам принесли підручник
для старшого класу. З кожним роком вони розкриватимуть в ньому
фрагменти нових знань, але осягнуть їх у цілісності лише тоді, коли
будуть до цього готові. Так само і з Євангелієм, адже якщо Плащаниця,
будучи ключем до Євангелія, адресована сучасній людині, то і
Чотириєвангеліє призначене сучасній цивілізації, хоча користь від нього
отримали всі попередні покоління — тією мірою, якою змогли його
осягнути.

— Наскільки суттєво сучасне усвідомлення Євангелія може
відрізнятися від його усвідомлення в «молодших класах» хрестиянства?

Характерною особливістю «молодших класів» є дитяча довірливість і
нерозуміння існування в цьому світі організованої, системної брехні,
звідси — некритичність сприйняття неправдивої інформації і вразливість
щодо фальсифікацій.
Про те, що раннє хрестиянство неминуче стане жертвою диявольської
брехні, Ісус знав від самого початку, тому й лишив нам пророцтво у
формі притчі про пшеницю і кукіль, яка є для нас попередженням і
завданням. Вона виглядає так:

«Ще одну притчу подав Він їм, кажучи: Царство Боже подібне до чоловіка,
що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов
його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю й пішов. Коли виросло збіжжя і
вигнало колосся, тоді й кукіль появився. Прийшли слуги господаря і
кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі.
Звідки взявся кукіль? Він відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. Слуги
йому кажуть: Хочеш, ми підемо його виполемо? Ні! — каже, щоб, виполюючи
кукіль, ви часом не вирвали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до
жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: зберіть перше
кукіль та зв’яжіть його у снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у
мою клуню» (Мт 13.24—30).

— У чому ж полягають попередження і завдання, записані у цій притчі?

Попередження в тому, що з самого початку проповіді Євангелія (як тільки
«чоловік посіяв добре зерно») з’явиться організація людей
(«ворог-чоловік»), яка у пшеницю Божого слова таємно («коли люди
спали», уночі) посіє брехню («кукіль», тобто бур’ян). Хрестові
послідовники мають бути готовими до того, що отруйні плоди цього
бур’яну вставок і фальсифікацій проявляться не відразу. Але навіть коли
люди їх побачать, то спочатку не матимуть можливості надійно відрізнити
правду від брехні. Проте настане час Жнив, коли за Божим наказом
хрестияни очистять Євангеліє від ворожих вставок, відкриють для себе
істинні знання і розчистять собі шлях до Царства Божого. Це і є тим
завданням, яке Ісус Хрестос поставив майбутнім поколінням людей.
Прочитання сучасним людством послання Туринської плащаниці вказує на
те, що Жнива Господні почалися, а ми є женцями на Його ниві. Але перед
тим, як почати Божу справу відділення пшениці від куколю, необхідно
вияснити особистість «ворога-чоловіка», обставини і спосіб здійснення
ним інформаційного злочину, його мотивацію і подальші спроби приховати
сліди своєї ганебної справи.

http://blog.i.ua/community/662/204032/

Чому саме зараз хочу нагадати про Богів наших,  тому що поки йдуть свята, хочеться щоб ми не встановлювали кордони між віруваннями, бо ВіРа насправді Одна, як і бог-Творець (це підтверджуюсь всі релігії світу), а от релігій, як шляхів,  багато. Кожна з них взяла за основу лише один аспект Істини і возводить його в культ. чого теж неварто робити. Тож давайте мислити, як цивілізовані (маю наувазі, як просвітлені)  люди, вбачаючи спадковості наших традицій,бо ми ж з вами не на пусте місце прийшли в цей світ, і вбачати Едність всих проявів Бога - будь-то вірування, чи то людина, чи тварина, чи рослинка...

Сварог у древніх слов'ян є богом-творецем Всесвіту, чоловічим втіленням Роду, богом неба та небесного вогню.


В давні часи Сварог зображався лише символічно, бо він був збірним
поняттям для всіх Богів-Місяців, але пізніше його зображали з топірцем
у золотих руках, або з молотом у Небесній кузні. Він має епітет
прекраснорукий, тобто Бог-митець. Саме від цього образу походить
український вислів "золоті руки", яким позначають майстрів якоїсь
справи.

Сварог є втіленням космічних потуг Світла, Вогню, Повітря (Ефіру),
а також Батьком зодіакальних сузір'їв, які отримали назви Сварожичів.
Давня чеська книга "Mater Verborum" — "Мати Слів" — перекладає наше
ім'я Сварог словом Зодіак. Отже, Коло Свароже означає річне коло
сузір'їв, тобто календар.

Етимологічно, ім'я Сварога виводять із санскритського
(давньоарійського) "svar" (Свар), що означає голос, звук, нота, від
яких походять слова зі значенням: звучати, співати, сяяти, блищати,
сварити, а також Сонце, сонячне сяйво, небо. Існує також форма Зварог,
Зворожини — назва свята, яку старі люди пам'ятали в Україні ще на
початку ХХ століття. Існували й імена, похідні від Сварог, які
надавалися людям, народженим в січні: СВАРУНА - можливо від
санскритського свару - жертовний стовп; також санскритське сваруші -
власна воля, бажання, радість, натхнення.

Знак Сварога-сонця — свастя (свастика), чиї зображення є
найпопулярнішими в епоху бронзи. Свастя позначала річний рух сонця, та
символізувала чоловічу здатність до запліднення. Його тваринами є
золоторогий бик, вепр, кінь, та сокіл Вараґна.


Сварог (Сварод, Лад)- чоловіче втілення Рода, Бог-Творець, Бог
Неба і Зірок, основа мудрості і святості. Вогонь і Світло Рода,
заступник шлюбу і ковальської справи, людських ремесел і умінь всяких.
Бог, який з волі Всевишнього Рода явив людям триєдність буття і
встановив закон Прави.
Сварог є Батько Богів, чоловік Лади і її зворотня сторона.
З початку творення Всесвіту Сварог зладував - викував за 12 космічних
ночей (12 000 років) Сонце, Місяць, Вечірню та Вранішню Зорю та інші
Небесні світила, які Рідним Богам за тіла є. Усі Вищі Боги чоловічої
статі - це Сварожичі, які є його уособленнями та проявами.
Він волею своєю то вивищує, то скидає синів своїх, тим самим Колообіг
життя підтримуючи. Кожновому новому Богу він право передає впливати і
творити лад по-своєму.
Сварог є Світло-Вогонь Рода, вісь світу Алатир, який в основі Дерева
Рода лежить і все навколо нього обертається, тому він бог світла і бог
Прави, Яви і Нави.
У душі кожного русича горить частинка Сварога - Ведогонь, який людину до світла Прави тягне, знання даючи.
Се Владика світу навчив людей користуватись вогнем, обробляти мідь та
залізо. З того часу всі праведні русичі вогнищани є, і на свята на
подвір'ях своїх родові вогні палять, щоб Рід Всевишній бачив і про
дітей своїх пам'ятав.
Сварог викував перший плуг та першу шлюбну обручку і се ним заповідано,
що кожен має найти пару свою яка лише йому призначена і Всевишнім Родом
дана. Бо в родині кожен сильним бути має, щоб силою і мудрістю тією Рід
зростав. Такій парі разом плуг праці і світотворення тягти легше.
Як знак Сварожий звечора проти Різдва плуг вносили до хати і клали під
святковий стіл. Будучи Вогнем, се Сварог через Мати Славу людям вогонь
дав. Тому Сварог вважається Богом ковальства, шлюбу і хліборобства.
Він наділяє людину мудрістю вічного, спокоєм і рівновагою, допомагає
оволодіти будь-яким ремеслом, прозрінням і потягом до нового приходячи.


Свято Сварога - це Різдво Сонця-Світу, що і свято Рода є (22 грудня).
Сварог являє себе для людства у вигляді зоряного неба, яким Луки
Сварожі є, се там наші Предки перебувають, від зірок силу нам
посилаючи, опікуються родичами повсякчас.

Сварог має в собі 12 сузір'їв Зодіаку, які є Богами-Сварожичами і
світами їхніми. Кожний з них панує на небі близько 2-х тисяч років.
Через Сварожичів Владика керує небесним вогнем, життям та врожаями на
землі. Сварог постійно спостерігає за світом через Око Лада, яке є
частинкою Всюдисущого Ока Рода-Алатиря, що вдень проявляється
Сонцем-Дажбогом, а вночі - Місяцем. "Се мовив Сварог наш: "Як мої
творіння створив вас од перст моїх. І хай буде сказано, що ви - сини
Творця, і поводьтесь як сини Творця. І будете як діти мої, і Дажбог
буде Отець ваш." ("Велесова книга").

У пожертву Сварогу приносились: вівсяна каша, пиво, пироги, зерно,
сало, хліб, риба (щука), локшина, кропива, тканина, молоко, сир, яйця,
ягідне вино, вівсяний хліб.


Лада (Леда,Рада, Рода, ) - Мати Богів, старша Рожаниця, Богиня світової
гармонії, покровителька пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих
справ, врожаю, родючості. Жіноче втілення Рода, дружина Сварога.



Всі Богині - це її уособлення та прояви. Лада - Богиня життя, весни,
родючості, народження, жита-зерна, яка витворює і воскрешає відмерлу на
зиму природу, робить землю плодючою.
Лада символізує світову любов, що є основою життя на землі. Мати Лада
після смерті збирає душі праведників, які стали іскрами, і йде у
людський світ, вкладаючи їх у лоно жінкам, які прагнуть дитини.
Супутницями Богині є почуття Чарівності і Любові. Прилітаючи у цей світ
на чарівній колісниці, запряженій парою голубів і парою лебедів, вона
розпалює вогонь небесних гроз, проганяє злі сили, виводить з-за
холодних хмар світлосяйне сонце.
Богиня Лада принесла світові Живу Воду, прийшовши до людей по веселці з
немовлям (Божичем) на голові. У руці вона тримає червоне яблуко з
виноградною лозою. Немовля при цьому символізує Явлений (втілений)
світ, а яблуко (або яйце)- початок усього сущого, камінь Алатир
(Сваргу, Сонячний хрест).
Прекрасні дні травня і початку червня з давнини присвячувались Ладі і
знаменувались загальними ігрищами. Тим, хто приносить їй пожертви, вона
пророкує майбуття. Приносили жертви їй також жінки, які не могли мати
дітей, щоби вона сприяла зачаттю.
Лада прийшла вперше до людей з яблуком та виноградом, виростила перше зерно жита.
У Лади двійко дітей: Леля, чарівна Богиня кохання, та Полель, Бог світлого дня.
Прояв Лади, Жива, - живителька та подателька благ. Щорічно, коли
зустрічаються перші зорі в сузір'ї Перуна (Стрільця), Богиня Лада,
народжує нове Сонце (Божича-Коляду - Сонце зимового сонцестояння),
після чого вона разом з Сварогом протягом 12 ночей творить Всесвіт.
Свято Великої Лади відзначається з піснями цілий місяць - від 25 травня до 25 червня.
В пожертву Ладі приносили: оладки, кашу, хліб, сир, мед, сир, молоко,
олію, крупи, пироги, нитки, візерунчате печиво, шкурки куниць, ласок і
соболів, зерно, яйця, пиво, хустки, полотно, вовну, посуд.

Можно я куплю один час твого времени?..

Как-то раз один человек вернулся поздно домой с работы, как всегда
усталый и задёрганный, и увидел, что в дверях его ждёт пятилетный сын.
- Папа, можно у тебя кое-что спросить?
- Конечно, что случилось?
- Пап, а сколько ты получаешь?
- Это не твоё дело! - возмутился отец. - И потом, зачем это тебе?
- Просто хочу знать. Пожалуйста, ну скажи, сколько ты получаешь в час?
- Ну, вообще-то, 500. А что?
- Пап- - сын посмотрел на него снизу вверх очень серьёзными глазами. -
Пап, ты можешь занять мне 300?
- Ты спрашивал только для того, чтобы я тебе дал денег на какую-нибудь
дурацкую игрушку? - закричал тот. - Немедленно марш к себе в комнату и
ложись спать!..Нельзя же быть таким эгоистом! Я работаю целый день,
страшно устаю, а ты себя так глупо ведешь.
Малыш тихо ушёл к себе в комнату и закрыл за собой дверь. А его отец
продолжалстоять в дверях и злиться на просьбы сына. Да как он смеет
спрашивать меня о зарплате, чтобы потом попросить денег? Но спустя
какое-то время он успокоился и начал рассуждать здраво: Может, ему
действительно что-то очень важное нужно купить. Да чёрт с ними, с тремя
сотнями, он ведь ещё вообще ни разу у меня не просил денег . Когда он
вошёл в детскую, его сын уже был в постели.
- Ты не спишь, сынок? - спросил он.
- Нет, папа. Просто лежу, - ответил мальчик.
- Я, кажется, слишком грубо тебе ответил, - сказал отец. - У меня был
тяжелый день, и я просто сорвался. Прости меня. Вот, держи деньги,
которые ты просил.
Мальчик сел в кровати и улыбнулся.
- Ой, папка, спасибо! - радостно воскликнул он.
Затем он залез под подушку и достал еще несколько смятых банкнот. Его
отец,увидев, что у ребенка уже есть деньги, опять разозлился. А малыш
сложил вседеньги вместе, и тщательно пересчитал купюры, и затем снова
посмотрел на отца.
- Зачем ты просил денег, если они у тебя уже есть? - проворчал тот.
- Потому что у меня было недостаточно. Но теперь мне как раз хватит,
- ответил ребенок.
- Папа, здесь ровно пятьсот. Можно я куплю один час твого
времени?Пожалуйста, приди завтра с работы пораньше, я хочу чтобы ты
поужинал вместе снами.

Мораль

Морали нет. Просто хотелось напомнить, что наша жизнь слишком коротка,
чтобы проводить её целиком на работе. Мы не должны позволять ей утекать
сквозь пальцы, и не уделять хотя бы крохотную её толику тем, кто
действительно нас любит, самым близким нашим людям. Если нас завтра не
станет, наша компания очень быстро заменит нас кем-то другим. И только
для семьи и друзей это будет действительно большая потеря, о которой
они будут помнить всю свою жизнь. Подумай об этом, ведь мы уделяем
работе гораздо больше времени, чем семье.

Говорят, после того как Бог создал мир, человек проявил необыкновенную прыть и сразу шагнул за пределы дозволенного. Это обстоятельство очень обеспокоило Бога.
Он созвал семь архангелов на совет и сказал: «Возможно, я совершил ошибку, создав человека, теперь мне не будет покоя. Люди будут преступать дозволенное, а потом бесконечно жаловаться на свою
несчастную жизнь. Куда бы мне спрятаться от них?».
Архангелы долго думали. Один из них посоветовал Богу спрятаться на вершине Эвереста. Но Бог сказал: «Очень скоро люди доберутся туда».
Другой архангел предложил: «Спрячься на дне океана». Еще один посоветовал укрыться на Луне. Было еще множество разных предложений, но Бог все их отверг.
Наконец, один из архангелов сказал: «Спрячься в сердце человека. Там Тебя никто не будет беспокоить, а найдет лишь человек с открытым сердцем». Это предложение понравилось Богу.
Он так и поступил.


Про слона.

Однажды в темном помещении людям, не знавшим, что такое слон, показывали это животное. Один вошел в комнату, где был слон, ощупал руками хобот и сказал: «Слон похож на змею. Он длинный и гибкий».
Другой ощупал слоновий бок и сказал: «Слон похож на стену – он большой и плоский». А третий, ухватив слона за хвост, закричал: «Вы все ошибаетесь! Слон – это длинная веревка!» И никто из них не знал, что
это просто слон, потому что каждый из них знал только часть.

або такий варіант:

Однажды трое слепцов пошли в зоопарк.
Они подошли к слону с разных сторон и стали ощупывать его.
- О ! Слон похож на столп, он такой мощный и недвижимый ! , сказал первый слепец, взяв слона за ногу.
- Нет, нет ! Слон очень гибкий и мягкий, он похож на шланг ! , сказал второй слепец, взяв слона за хобот.
- Да вы в своём уме, безумцы ! Слон похож на большую круглую чашу, он такой большой и могущественный ! , сказал третий слепец, щупая слона за живот ( причём ему может казаться, что у слона есть крылья, потому что живот висит над землёй).
Так они ссорились и доказывали свою правоту. Но никто не хотел слышать другого...

або:

Четверо слепых подошли к слону. Один дотронулся до ноги слона и сказал: «Слон похож на столб». Другой дотронулся до хобота и сказал: «Слон похож на толстую дубину». Третий дотронулся до
живота слона и сказал: «Слон похож на огромную бочку». Четвёртый дотронулся до ушей и сказал: «Слон похож на большую корзину». И потом они начали спорить между собой относительно того, каков слон.


Прохожий, услышав их спор и ссору, спросил, о чём идёт речь. Они рассказали ему всё и попросили его рассудить их. И прохожий сказал: «Никто из вас не видал слона. Слон совсем не похож на столб, но его
ноги похожи на столбы. И он не похож на бочку, только его живот похож на бочку, и он не похож на корзину — его уши похожи, и также он не похож на дубину, а только его хобот похож. Слон соединяет в себе всё
это вместе».

Мой опыт работы медиума при общении с духами умерших, а также исследователя, перед глазами которого прошли сотни предсмертных случаев, убедил меня в том, что мы не можем умереть до тех пор, пока не приходит наш срок. Мы можем чуть ли не полностью разрушить свою жизнь и физическое тело, но смерть не постучится  в нашу дверь до тех пор, пока не настанет «час». Еще до своего воплощения на Земле каждый из нас составляет общий план будущей жизни. Там сформулирована основная цель — стать писателем, целителем, музыкантом, учителем и так далее. План также включает в себя основные вехи, опыт и отношения, через которые нам предстоит пройти. Речь не идет о фатализме. Еще до прихода на Землю мы сами осознанно и свободно выбираем опыт, который нам необходимо получить. Мы не расписываем всю будущую жизнь задолго до ее наступления — лишь основные пункты и темы, например, какие уроки нам предстоит извлечь из следуюшей реинкарнации (может быть, научиться терпению или очувствию). Мы также намечаем две, три или больше дат, когда мы можем вернуться в Небесный дом —- допустим, в 18, 47 и 89 лет, когда вы доживаете до каждого из этих возрастов, в вашей и возникает своего рода перекресток (несчастный случай, болезнь или мысли о самоубийстве), и тогда перед вами стоит выбор — вернуться в Небеса или продолжить жить на Земле. Большинство людей решают остаться со своими земными семьями еще на одно-два воплощения. Некоторые планируют ранний уход и возвращаются домой еще до того, как их тела достигнут полной зрелости на Земле. Даже если в физическом смысле они еще совсем малы, в тот час, когда они ушли с этой планеты, их души могли быть старше, чем ваша или моя. Ваше внутреннее «Я» знает варианты возраста, которые вы выбрали как возможные для ухода, — вы тоже можете их узнать, просто задав вопрос: «Сколько мне будет лет, когда прийдет время покинуть это физическое тело?» Большинство из вас сразу же услышат три числа (внутренним слухом). Некоторые из вас увидят их перед собой. А кто-то не получит ответа — тот, кто на самом деле подсознательно и не хочет его знать. Это может означать, что вы уже вплотную приблизились к своему сроку, и эго неистовствует, пытаясь вас запугать, ведь в основе эго лежит страх. В девяноста девяти процентах случаев у вас появятся цифры, обозначающие довольно почтенный возраст, но страх не дает их услышать. Расслабление, дыхание и медитация помогут вам получить более четкие ответы. В «комитет», который помогает вам составить план будущей жизни, входят все ваши ангелы-хранители и духовные наставники — те, кому суждено сопровождать вас в следующей инкарнации. У каждого из вас есть как минимум два ангела-хранителя, и они будут с вами с самого начала и до конца. Кроме того, есть еще хотя бы один духовный наставник. Ангелы-хранители — это существа, которые никогда не были людьми (если, конечно, они не были ангелами, воплощенными в человеческом обличье, но раскрытие данной темы не входит в рамки этой книги, о ней можно прочитать в моих книгах «Исцеление с Ангелами»). Духовные наставники — это, как правило, кто-то из ваших родных или близких, уже ушедших с Земли. У маленьких детей это родственники, умершие еще до рождения своих подопечных.

*   К.: София, 2006.

Ангелы и духовные наставники помогают вам идти по правильному пути для выполнения жизненной миссии и получения личных уроков. Они удерживают вас от саморазрушения — и тела, и души. Они вмешиваются, не спрашивая вашего разрешения, если вам грозит смертельная опасность, но срок покинуть Землю еще не пришел. Когда же вы приближаетесь к одному из своих жизненных «перекрестков» и можете выбрать уход из этой жизни, ангелы и духовные наставники помогают вам принять решение. Обычно, если человек еще не выполнил свою жизненную миссию или не получил все необходимые уроки — особенно когда у него есть остающиеся на Земле близкие и любимые люди, — он выбирает продолжение пути до следующего возрастного «перекрестка».

Теперь я точно знаю, что ангелы могут помочь нам лишь настолько, насколько мы сами им позволим. В 1995 году громкий и четкий мужской голос — голос ангела — предупредил меня, что если я не подниму верх своего кабриолета, то машину угонят. По каким-то причинам я не последовала этому совету и спустя час подверглась вооруженному ограблению. Ангел сказал мне, чтобы я кричала изб всех сил. На сей раз я послушалась, мои крики привлекли внимание прохожих, и мне пришли на помощь.

Обараза ангел пытался помочь, и у меня был выбор — послушаться или проигнорировать. Если бы я не обратила внимания и на второй совет — кричать что есть мочи, — возможно, меня бы уже не было в живых. Но я точно знаю: если бы я умерла, то по крайней мере знала бы, что ангелы сделали все возможное, чтобы предупредить меня и предотвратить мою смерть. Я общалась с людьми, сделавшими свой выбор, — с теми, кого смерть только успела коснуться, и с теми, кто беседовал со мной уже с Другой стороны.

>>>"Послания  от Ангелов" Д.Вёрче - скачать  <<<

на доданок відео до Свят:


http://video.i.ua/user/1212099/13060/77866/ - Піккардійська терція "Радуйся!"

http://video.i.ua/user/1212099/13060/77867/ - Щедрівка