За календарем зима, а на дворі ще хазяйнує осінь. Відсотків десть так 90-98 з нас хочуть щоб випав сніг та щоб тріщали сильні морози. Скоро всі міста та селища... Хм... І навіть села, будуть прикрашені різнокольоровимии гірляндами, майже в кожному вікні будуть діди морози. Новорічні знижки в супермаркетах та реклама кокаколи "Свято наближається" разом з фільмом "Сам вдома", будуть створювати нам відчутя щястя, ну принаймі з телеекранів. Новорічні свята це періеод коли люди хочуть вірити в диво, в казку, в цей період завжди чекаєш якоїсь неймовірної події, яка змінить все життя. В новорічну ніч всі загадують бажання і вірять що вони збудяться. Смішно, я вже сім років загадую одне і теж бажання... Все цього року не буду, всеодно марно. Хоча, хто його знає, я теж хочу вірити в дива і романтику.

Взагалі я зиму не надто люблю, по двом причинам; перша це псевдо відчутя щястя, яке розвіюється буквально через 10-12 днів після нового року. А друга дуже проста, не люблю ожеледицю. Зате я дуже люблю хурделеці, люблю лапатий густий сніг. В цей час показують різні новорічні фільми, напевно кожен має якийсь свій улюблений, я не виняток, дуже хочу подивитись "Залізничний роман", про чувака в червоній шапці який проїздив в вагоні і в тій самій шапці десять років.

Ну що ж, впринципі на цей момент це все. Хочу закінчити цей термінал тими словами якими закінчує Сергій Ткачук свою одноіменну радіопередачу, з якої я нагло здер назву.

"- Це був ще один термінал моєї свідомоті, моєї душі. До наступних зустрічей у терміналі. До почутів"

Народ, хто працює в  пресі чи в мас-медіа, будь-ласка допоможіть! Мені потрібний будь який прес-пакет, чи хоча б бекграундер і факт-лист. Було взагалі чудово якби прес-пакет був від якогось автосервісу чи автосалону! Завтра маю здати, якщо не здам не допустять до заліку 

Знаю про смаки не сперечаются, але я гадаю що її варто послухати! Просто вдумайтесь в цих два куплети і приспів. Слава Україні!!!

А на ранок там впав білий сніг, Ти б побачив це, якби тільки міг: Як кулі, крізь крони Фарбували по білому червоним. І ти почув би як стало дуже тихо: Ані звіру рику, ані птаха крику, Лише ліс плаче за річкою Густою ялиновою смолою. Приспів: Не за владу-славу чи гроші Їх пам'ятають береги Черемошу- Не сховались, лишились, Вони знали за що вони бились. За рідну землю, сльози дівочі Вони стояли до кінця проти ночі. Братами лісними Вони лишились назавжди молодими... Вітер лоскотав воскові обличчя, Гілки дерев шепотіли:"Навіщо?", І вбитим воякам останнє запитання, Але вони як і гори зберігали мовчання. Вони дали бій- відчайдушні, голодні, Хоча їх було всього п'ятеро проти сотні. Вони це знали, і не вагалися, Бо вони знали в той час за що вони дралися. Стародавній закон знають Хортиця, Карпати- Краще загинути вільним, аніж потрапити за грати. Зараз про це не люблять пам'ятати, Проте, колись скінчиться час пробачати. За свою родину, через спалені хати Вони взяли тоді у руки автомати. І я вірю - ти б зробив би теж саме, Коли твої двори повні ворогами...

Сьогодні прокинувшись, чомусь подумав про своїх однокласників які вже щось досягли в свому житті. Один вже став майстром спорту в важкій атлетиці, інший правцює в Ощадбанку ситемним адміном (погодьтесь, це круто, бо чувакові лише 19 років), третій їздить в Польщу і вже буде купувати п,яту автівку за рахунком. Але я йому не заздрю а швидше захоплююсь, тому що він сам, без чиєїсь допомоги старається і вже давно не сидить в мами на шиї! Ще звичайно є багато інших, але це буде довго. Їх поважають, вони заняли якесь місце в суспільстві, мають багато знайомих а головне друзів! Я ж нічогісенько не досягнув... Нема ні друзів, ні дівчини, навіть ворогів і тих нема. Я немаю чим похвалитися, мені через 19 днів буде 21, а я ще сам жодної копійки не заробив. На свій день варення реально можу покликати лише одну людину, мого найкращого і єдиного друга. Стає страшно далі жит. Я хочу щось в чому житті досягти, але скажіть як чогось можна досягти без друзів і їхньої підтримки? Нажаль суспільство не сприймає таких як я, єдиний вихід стати таким як всі, але з моєю силою волі це не реально. Я заздрю тим людям котрі  завжди комусь потрібні, їх запрошують на свята, в них часто дзвонить телефон, вони мають на кого покластися. Я просто хочу щоб мене поважали. Саме страшно те що якщо я зараз помру, до мене на похорон прийде крім  рідних дві-три людини, які можливо будуть сумувати  за мною.  В цьому ніхто не винен, лише я. Але деколи хочеться щоб деякі люди хоть один день пожили моїм життям!

Народ, бережіть дружбу, бо без друзів ми ніхто!

 

P.S. Вибачте за цей негатив і будь-ласка пишіть те що думаєте, жалість мені не потрібна.

Вона десь там, у Львові проживає,
А я на Волині, у забутій глушині.
Вона когось дуже пристрасно кохає,
А я сиджу в кімнаті, в самоті.
Вона яскрава, немов сонце,
І любить осінь, так само як і я,
Якщо чесно трішки хочу
Щоб вона була моя!

На днях ми з групою ходили в Волинський краєзнавчий музей, якщо чесно я шокований, там стільки експонатів, на саму різну тематику, і природа, і Український афтентичний одяг, вишиванки, обладунки рицарів, зброя солдатів УПА і солдатів ВВ війни, фауна Волинні, та багато ще чого. Море вражень, море позитиву, море естетичного задоволення і взагалі було просто супер  Єдиний негативний момент був тоді коли нам заборонили фотографувати, нажаль встигли сфотографувати лише фауну Волині і трішкі зброю, це всього приблизно лише 15% від всього побаченого

І це все лише за дві гривні

Іра

Івінка

Ще одна Іванка і Воїн світла поруч з нею

Знаю, ця тема вже для більшості Ай.Юашників набридла, якщо чесно мені теж! Та в мене свормувалась думка що до цієї проблеми і я хочу її висловити. Напевно для запеклих патріотів націоналістів і противників всього Українського вона не сподобається, але розсудливі мудрі люди думаю мене підтримають!

Я дуже люблю свою країну, люблю її мову, її природу, її міста. Так вже склалося що Україна двомовна країна, я маю на увазі не на державному рівні. Думаю всі зі мною погодяться що проблему двомовності розштурхав Віктор Ющенко, на мій погляд він хотів підняти розбудити свідомість громадян України, щоб ми пишалися тим що ми Українці і відчули себе сильною нацією, та на жаль це привело лише до між національних конфліктів! Зараз цю тему зачіпають всі кому не лінь, особливо дипутати перед виборами.

Не баду писати багато лишнього тексту, а викладу свою думку.

Яка різниця хто на якій мові розмовляє! Всі ми чудово розуміємо Українську і Російську мову, багато хто володіють і вільно спілкуються на обох мовах і я нічого поганого в цьому не бачу! Давайте не будемо ділитись на лівобережну і правобережну, на східну і західну Україну, на кацапів і хохлів! Давайте будемо їдиною країною, єдиним народом! Адже ми Укранці!

Прочитавши цю замітку http://blog.i.ua/community/534/333643/ вирішив зайти в папку "Спам" і виявив таке, що там лежать ті листи які я гадав що не дійшли!!! А що в вас робиться в паці "Спам"?

Чомусь подумалось, скільки завтра буде негативу, розлючених людей, провалених угод і т.д. через зміну набору номері!

Куди телефонувати	Старий формат	Новий формат
Міський номер	ХХХХХХХ	БЕЗ ЗМІН
Міжнародний формат номерів	+380 YY XXXXXXX	БЕЗ ЗМІН
Міжміські дзвінки або дзвінки на мобільні телефони	8 0YY XXXXXXX	0 YY XXXXXXX
Номер у Київській області	8 044 YY ХХХХХ	0 45 YY ХХХХХ
Дзвінок у межах Київської області	8 2 YY ХХХХХ	0 45 YY ХХХХХ
Дзвінок у межах іншої області	8 2 YY ХХХХХ	0 2 YY ХХХХХ
Міжнародний дзвінок зі стаціонарного телефону	8 10 ZZ YY XXXXXXX	0 0 ZZ YY XXXXXXX

Де XXXXXXX - номер абонента, YY - місцевий код або код мобільного оператора, ZZ - код країни.

Нові правила будуть діяти з шостої ранку 14 жовтня, тобто вже завтра!

Ряд деяких обставин і причин загнали мене в депресію, про де які розповім, а про де які... Добре що є блоги, незнайомі люди і мій майже "здертий" Термінал в якому я розповідаю про свої почуття та переживання. Правда є один мінус його м ало коментують, та це не так вже і важливо. Я вже десь писав в "Терміналі" що життя проходить повз мене, так от навиду приклад; на день Студента я пролітаю як фанера над Луцьком. Так склалися ообставини що вже третій свій день студента буду святкувати сам, єдине що святкував зі своєю групою це день першокурсника. Так сталось що з дванадцяти чоловік в групі, лише я чоловічої статі, а з друзями з інших груп якось не склалось. Мої одногрупниці планують на це свято замовити столик в нічному клубі. Уявіть картину; сидить за столиком одинадцять дівчат і один хлопец... Думаю ви зрозуміли про що я. А іншу компанію я навряд знайду. Далі не все гаразд в особистому житті, точніше сказати його взагалі немає. Єдиний позитив це халявна сесія, яку я здав на минулому тижні, але це чомусь мало втішає. Всі кажуть "Не парся, все буде добре!", а я не хочу чекати коли воно буде, хочу щоб воно вже настало!!!! Хочу мати багато друзів, кохану дівчину, хочу кожен вечір десь гуляти, насолоджуватись молодістю, життям! А не сидіти перед м монітором. Звичайно, це лише я винен що в мене нема друзів і дівчини, тому що треба працювати над собою, та все таки є певна не справедливість. Я не раз помічав що дівчатам чомусь подобаються моралні дебіли. А може це лише мені здається.  Мені хочеться відкрити вам свою таємницю, але тоді ви просто будете мене шкодувати, а я цього не люблю. Ну все буду закінчувати свій депресивний "Термінал".   Цінуйте своїх друзів і коханих!