хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «народ»

Независимость. Ура?

Предварить историю рассказа о том как Украина получила независимость хочу кратким беглым обзором двух последних десятилетий Советского Союза.
 В 1980 году умер А.Н.Косыгин. Находясь на посту Председателя Совета Министров СССР (октябрь 1964 — октябрь 1980), Алексей Косыгин добивался проведения тех экономических реформ, которые им были изложены в докладе об улучшении управления промышленностью, совершенствовании планирования и усилении экономического стимулирования промышленного производства на Пленуме ЦК КПСС, проходившем в сентябре 1965 года. Суть этих реформ была в децентрализации народнохозяйственного планирования, повышении роли интегральных показателей экономической эффективности (прибыль, рентабельность) и увеличении самостоятельности предприятий. С его уходом "децентрализация" была завершена, наступил полный "застой" в развитии. 
 Все это происходило в условиях, когда продолжалась афганская война, а в Союзе наступила ППП (пятилетка похорон Политбюро). 
То, что теперь пытаются называть "реформами Горбачева" иначе как судоржными конвульсиями назвать трудно... Вместо застоя страна получила расширение теневого сектора со всеми вытекающими последствиями. НЭПа не получилось... 
В период 1989—1991 гг. доходит до максимума главная проблема советской экономики — хронический товарный дефицит; из свободной продажи исчезают практически все основные товары, кроме хлеба. По всей стране вводится нормированное снабжение в форме талонов.  Долго это продолжаться не могло и через короткий промежуток времени экономические проблемы стали перерастать в политические. 
Первый мощный сигнал прозвучал на 1 съезде народных депутатов в 1989 году, правда тогда мало кто на него внимание обратил... Эстонская делегация вынесла на обсуждение съезда вопрос об "экономической самостоятельности республик". Горбачев это предложение категорически отклонил, в результате чего эстонская делегация в полном составе покинула съезд. (А ведь по сути была предложена конструкция, которая сейчас действует в Евросоюзе.) 
 И уже в 1990-м году все три прибалтийские республики вышли из состава СССР. 
17 марта 1991 года был проведен референдум о сохранении СССР. 
 Результаты референдума, "За":
 СССР - 89,8%
 Россия - 71,3%
 Украина - 70,2%
 Белоруссия - 82,7%
 Казахстан - 94,1%
 По результатам референдума в апреле 1991 года начался Новоогарёвский процесс — процесс формирования нового союзного договора из-за назревшего кризиса между союзными республиками,  подразумевающий создание мягкой федерации/конфедерации - Союз Суверенных Государств вместо СССР.  Права республик существенно расширялись. Подписание союзного договора было намечено на 20 августа 1991 года. Но идея создания реально федеральных отношений между республиками и разрушение вертикали союзной власти нравился не всем! 
   
  ГКЧП 

 С 17 по 19 августа 1991 группа политических клоунов устроили путч. Основная цель ГКЧП заключалась в том, чтобы не допустить развала СССР и подписания нового союзного договора, упраздняющего СССР и создающего федерацию/конфедерацию — Союз Советских Суверенных Республик (Союз Суверенных Государств). 
 Разбирать по косточкам события тех дней в Москве не хочется, теперь это уже не суть важно - интереснее проследить за реакцией на те события на Украине. Первым сногсшибательную секретную весть о грядущем «новом» старом порядке принес в Украину генерал армии, бывший замминистра обороны СССР Герой Советского Союза  В.И. Варенников. Вот как описывает он в одном из интервью свою поездку с миссией ГКЧП в Киев накануне его объявления:
 «(После встречи с Горбачевым в Форосе) Бакланов (секретарь ЦК КПСС – А.Я.) с товарищами вернулся в Москву, а я полетел в Киев (вечером 18 августа 1991 г. – А.Я.).  …У меня (утром 19 августа – А.Я.) состоялись встречи с председателем Верховного Совета Кравчуком, первым секретарем ЦК КПУ Гуренко, первым заместителем председателя Совмина Масиком. Я предложил создать оперативную группу из числа высокопоставленных офицеров армии, КГБ и МВД, которая собирала бы информацию обо всем, что происходило в республике, и докладывала эту информацию руководству. Масик доложил на Президиуме Верховного Совета Украины это предложение, и все проголосовали 100% «за» создание такой оперативной группы. Леонид Кравчук со всем этим согласился, он выступал по телевидению, мы с ним часто потом созванивались. Я его даже благодарил за оперативность. …Кравчук не только ни единым словом не высказался против введения чрезвычайного положения, наоборот, — просил меня как можно скорее прислать ему документы ГКЧП, чтобы он мог ими руководствоваться в своей работе». 
 Все последующее поведение будущего президента Украины Леонида Кравчука только подтверждает эти слова Варенникова. Кравчук, как и все украинское руководство, напряженно выжидал, чем кончится «драка» в Москве, балансируя над пропастью не только собственной карьеры, но и судьбы республики, опасаясь произнести хотя бы одно неосторожное слово, чтобы не навредить самому себе. 

"А я всегда за тех, кто побеждает!" 




 Леонид Кравченко Экс-глава Гостелерадио СССР:
-" Понедельник надо было делать днём открытого телевизионного марафона. Ведь с самого утра уже стали приходить "перегоны" с заявлениями в поддержку ГКЧП. Кстати, в том числе от первых лиц Украины и Казахстана: Кравчука и Назарбаева. Их кассеты пролежали у меня в сейфе до вечера, а потом они же и попросили их вернуть."
 Уже утром 19 августа (!) секретариат ЦК КПУ направил секретные телеграммы  всем обкомам партии Украины с указанием поддержать ГКЧП. Открытую поддержку ГКЧП высказал 1-й секретарь ЦК Компартии Украины С.И.Гуренко. 
«Когда вечером 23 августа в Днепродзержинске мы открывали собрание Ассоциации демократических Советов, — вспоминает Виталий Мельничук, — было уже понятно, что Ельцин в Москве победил, ГКЧП «подыхает», а ВР УССР 24 августа собирается таки на внеочередную сессию, созыва которой мы требовали. (...) 24 августа, параллельно основной работе Ассоциации, мы напряженно слушали прямую трансляцию из Верховной Рады, удивлялись изворотливости Леонида Кравчука, поддерживали мужественную позицию оппозиционной Народной Рады, радовались принятию Акта о независимости Украины.

А К Т
ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ  УКРАЇНИ

Про проголошення незалежності України 
Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
- продовжуючи тисячолітню традиції державотворення на Україні,
- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошуєн е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ. 
Територія України є неподільною і недоторканною. 
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. 
Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. 
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
24 серпня 1991 року

 24 августа 1991 года Верховная Рада Украинской ССР приняла Акт провозглашения независимости Украины, который был подтвержден результатами референдума 1 декабря 1991 года, на котором за независимость проголосовало 90,32 % участников референдума. 
 Принимая во внимание вышесказанное - можно смело утверждать, что одним из основных "отцов" независимости Украины является Ельцин Борис Николаевич! Это под его непосредственным руководством свергли ГКЧП, это его сторону, сторону победителя принял будущий Герой Украины Л.М.Кравчук, поспешивший провозгласить независимость. 
 В один день с референдумом прошли и выборы Президента Украины. Агитации, конечно, было много! Примеры можно видеть здесь:
 В голосовании по выбору Президента Украины приняли участие 31 млн 892,4 тыс. человек. В избирательный бюллетень были включены:
- Председатель Верховного Совета УССР Л. Кравчук;
- председатель Львовского облсовета В. Чорновил;
- председатель Украинской республиканской партии Л. Лукьяненко;
- заместитель Председателя Верховной Рады Украины В. Гринев;
- председатель Украинской народной партии Л. Табурянская;
- председатель Народного совета в парламенте Украины И. Юхновский. 
В результате голосования Президентом Украины был избран Леонид Кравчук, за которого отдали голоса 19 млн 643,6 тыс. граждан (61,56% тех, кто принял участие в голосовании).
 
Цитата:
"Независимость пришла на Украину неожиданно - прилетел Кравчук и привез ее на тарелочке с голубой каемочкой".-Кравчук Л.М.

"Голубая" каемочка обрамляла беды и обманы, которые предстояло перенести украинскому народу после эйфории победы независимости. Оттолкнувшись от единого рубля, буквально за несколько лет украинский карбованець стал "весить" в 30 раз дешевле российского рубля (курс был 1:30). То есть "просадка экономики украины была в десятки раз ниже российской. Приватизация во вновь созданном народном государстве тоже не сделала народ совладельцем богатств, накопленных в советское время. 
 Я свои ваучеры отнес на базар цыганам по 7 гривен(!) - это и есть моя доля в приватизации народного хозяйства Украины! Для тех, кто еще не жил тогда, предваряя вопросы и советы задним числом - объясняю:
 Работал я один, жена сидела с малыми детьми дома. Зарплата была символическая (что-то около 18 долларов), задержка выплаты зарплат составляла 8-10 месяцев.
 Интересно было бы узнать - КТО(?) нанимал цыган для скупки ваучеров... Не те ли, что устраивали "задержку" зарплат? Думаю, ответ на этот вопрос мы не узнаем никогда. 
 Всех премьер министров Украины, причастных к тому состоянию, что мы имеем сейчас я затрагивал в заметке "Премьер-аудит":



PS) События тех дней путча и провозглашения независимости у меня четко отпечатались в памяти! Я был в отпуске, жена в роддоме. За два дня до путча у нас родилась вторая дочь. Помню, как она показывала мне ее в окно, а я ей рассказывал все эти новости. 
Хотел бы я, очень хотел бы увидеть результаты независимости! 20 лет... не вижу...

Важливе!!!

УВАГА! ЦЕ ВАЖЛИВЕ!
Шановні українці, на українських форумах уже ведеться ПСИХОЛОГІЧНА ВІЙНА. Її ведуть кваліфіковані спеціалісти ФСБ з питань психологічної обробки населення і військ противника.
Їх завдання - зменшити спротив населення і таким чином свої втрати у війні. Як вони працюють і до чого вас схиляють? Головним чином, щоб посіяти в ваших головах сумніви щодо керівництва країною, муссування різних моральних аспектів типу "брат проти брата," "морально чи ні вбивати", "ми одна країна, один народ," "вони (ваші керівники) всі однакові"...
Ви повинні розуміти, що під час війни питання стоїть так: Чи тебе першого уб'ють, чи ти уб'єш ворога першим. На моральні роздуми час не видається. Моральні коливання можуть призвести до загибелі твого бойового товариша, твоєї сім'ї, країни...
Будь ласка, репост мій допис. Віддрукуйте і дайте прочитати другові, бойовому товаришу, сусідові.
Щоб не було з вами так, як сталось з 25 десантною бригадою. З ворогом треба діяти на випередження.
А цього українці поки що робити не вміють і їх цьому не учать. Дякую за репост.

http://sled.net.ua/dobrie/slova/ukrainskim/voennim/ot/chechenskogo/voennogo/blog/2014/16/04

Игры с Народом.....

Чтобы жители Кувейта не присоединились к бунту, им устроили жизнь-сказку

Повышение зарплат на 100%, новые пенсии, срочные пособия, королевские гранты, подарки, шедрые праздники и год бесплатного питания каждому желающему - это еще не все блага, которые обрушили власти Кувейта на свой народ после охвативших арабский Восток революций. Здесь бы Мария-Антуанетта могла с полным правом сказать свою знаменитую фразу "У них кончился хлеб? Так пусть едят пирожные" .

Правящий дом ас-Сабахов в Кувейте решил предотвратить всякую возможность народного недовольства и изолировать своих подданых от революционной заразы в неге и удовольствии. Буквально за одни сутки, как в сказаках про джиннов, кувейтцы были перенесены в светлое будущее: неженатые студенты получили повышение стипендий сразу в два раза, до $700, женатые до $1200, военнослужащие, полицейские и пожарные обрели надбавку зарплат на 70–115%, все госслужащие ожидают индексации зарплат сразу на 100%. Кроме этого, всех граждан Кувейта решено освободить от необходимости платить за электричество, воду и телефонную связь. За все расплатится государственный бюджет.

Его Величество эмир ас-Сабах в честь пятилетия своего правления пожаловал подданным так называемый Amiri grant, единовременную выплату 1000 кувейтских динаров ($3500) и право получать бесплатную еду на протяжении 14 месяцев: с начала февраля 2011 г. и до конца марта 2012 г. Грантом могут воспользоваться все без исключения граждане Кувейта, не зависимо от пола, возраста, социального статуса. Деньги получат и все младенцы, рожденные до 23:59 01.02.2011 включительно.

Для того, чтобы в стране с внезапно выросшим уровнем жизни не началась стемительная инфляция, министерство торговли и промышленности Кувейта ввело государственную регулировку цен. Ни один лукавый торговец на рынке или в магазине не сможет отравить жителям эмирата сладкую жизнь лишним затребованным динаром, а, если таковой охотник найдется и проигноирует повеление министерства, выпускающего ежедневные прайс-листы, то будет лишен лицензии и заплатит штраф в $2 млн. В равной степени сурово обходятся и с теми, кто пытается продавать бесплатную еду гастарбайтерам.

За один месяц власти Кувейта запустили в маленькое, но благополучное миллионное население страны около $10 млрд, примерно по $10 000 на человека. Нефтедолларовая монархия позволила себе столь щедро откупиться от революционого поветрия, поскольку за последние 11 лет накопила 140 млрд долларов бюджетного профицита.

отсюда

Всі на Революцію! Досить чекати – час діяти!

Присвячую 22-му січня – Дню Соборності України у 95-річчя дати, яке з грудня 2011 року згідно з Указом Президента України Віктора Януковича – святкується як День Соборності та Свободи України. А він ся забувся, то нагадаємо!



Не чекати, а діяти!

Чекати, як і терпіти, – можна до безкінечності. Звичайно, що всі нормальні люди хочуть миру, спокою, доброї роботи і гарного життя. Тому різні бунти-повстання та громадські безпорядки мало кому можуть подобатись, але погодьтесь, що подібне відбувається не від гарного життя, а якраз навпаки! Бунти, повстання і революції стаються тоді, коли жити давно вже погано і коли втрачено навіть надію, що своє життя можна буде поліпшити при такому суспільному стані справ. Втрата позитивної перспективи на власне життя, як і доброго майбутнього для своїх дітей ставить питання руба: далі так жити неможливо! Досить терпіти! Досить чекати! Настав час діяти! Всі на революцію!
Багато громадян України, серед яких і я, визнали і підкорились новообраній владі на чолі з Віктором Януковичем у 2010 році, як з причини чесної перемоги у змаганні за посаду Президента України, так і з причин надії на економічну стабілізацію і зростання в Україні, бо Янукович мав авторитет вольового господарника і згуртовану команду в поміч. Люди стомились від волюнтаризму та безкінечних внутрішніх чвар в так званій "помаранчевій" владі, що насправді виражалось у повному безвладді і безладді. В державі панував хаос і неконтрольована корупція, економіка розвалювалась, державний апарат розривали політичні угрупування тощо. Тому і тільки тому що люди хотіли хоч якогось порядку в державі, вони і визнали нову владу на чолі з Партією регіонів, яка до того перебувала в опозиції.
На жаль своєю внутрішньою політикою та економічною діяльністю влада Януковича-Азарова нас нічим не порадувала, але всі внутрішні негаразди влади перекривала несподівано вдала зовнішня політика в напрямку приєднання до Європейського Союзу. І нехай не брешуть чужі й свої політиканчики, що народ в Україні сподівався на якесь миттєве збагачення і ощасливлення від вступу до асоціації з ЄС – навпаки всі розуміли потребу важкої праці і терпіння, щоб досягти належного європейського рівня економічного розвитку і достатку. Просто сподівання на приєднання до загальноцивілізаційних норм життя давало надію в перспективі на покращення свого життя реально в майбутньому, без фальшивого "покращення вже сьогодні", а насправді! Також це відкривало широко двері в світ нашим дітям, як співчленам великої європейської родини, а не як жебракам перед зачиненими наглухо кордонами. Євроінтеграція давала нам ту можливість і надію, що в майбутньому наше життя стане кращим!
Різка зміна курсу владою на догоду ультимативним вимогам російського уряду і через його шалену економічну агресію проти України – з євроінтеграції на входження до Митного Союзу, зробило актуальними теми провальної економічної і політичної діяльності влади в середині держави. Зубожіння народу, зростання державних боргів, тотальна корупція, економічна стагнація і репресивна податкова система, судова і законодавча сваволя, як і згортання демократії в цілому призвели до ситуації, коли влада повинна піти вже сама, бо "верхи не можуть, а низи – не хочуть"! Ясно однозначно всім, що так далі жити неможливо! І тільки кардинальна зміна всієї провладної команди може врятувати ситуацію в країні від повного розвалу та катастрофи. Влада має піти, але не хоче, як і всяка влада. І правильно робить, що не хоче! А кому захочеться добровільно полишати такі ласі набутки та прибутки?! Нікому!
За тим і висновок: владу не віддають – владу відбирають! І тоді обирають нову владу! Відбирають в одних і дають іншим! Тим, кому вважають за потрібне. Самі обирають, самі дають і самі відбирають в разі потреби! І робить це народ! Своєю волею і своєю силою! В тому і є головна місія народу: бути найвищою владою в державі! Народ вищий за всі закони і навіть за Конституцію в своїй автентичній волі, а право народу на повстання – це є священне право! Тому що будь-яка влада і будь-які закони існують для народу і виключно для народу! Не навпаки! Народ має право не підчинятись владі та її законам, якщо вважає їх несправедливими та злочинними. І народу начхати, що думає про це влада: якісь там чмушні президенти, міністри, прокурори, судді, міліціонери і їм подібні службісти. Народ є гегемон! Народ, як господар, керує своїми слугами, а не навпаки! Як слуги нездалі – пішли геть! Ну і що, як наймано їх на довше? Таку нездаль геть гнати треба вже!
Коли наявна влада узурпує свої функції як незмінні і стає антинародною, і якщо подібна влада не йде добровільно  – таку владу знищують силою народу! Так і тільки так!
Варто також зазначити, що армія, міліція, внутрішні війська, прокуратура, СБУ і всі інші силові структури в державі покликані захищати виключно народ і тільки народ! Захищати народ, а не владу! Кожен силовик персонально є сам частиною народу, як і присягу він складав на вірність народу, а не своєму начальству і владі. Кожен силовик, як частина народу, як громадянин держави і суспільна одиниця, спроможний сам визначити кого і що він захищає. Антинародна узурпація владних і законодавчих, судових та всіх інших державних повноважень невеликою групою людей є злочином! Державним злочином! Захист злочинців робить злочинцем кожного з тих, хто ще є правоохоронецем. Кожен стає злочинцем, хто виступає з репресіями проти власного народу, бо народ ніколи не буває злочинцем – ніколи! Народ – найвища цінність і найвища справедливість! І саме тому: банду – геть!
Досить чекати – час діяти! Домовлятись з бандою безглуздо! Які можуть бути надії на дотримання домовленостей, коли це доконані та переконані брехуни? Жодних надій! Жодних сподівань! Жодної довіри! Банду – геть! Всі на Революцію!
З нами – Бог, за нами – Україна!

Богдан Гордасевич

ПМ (Післямова)
Був на Майдані в Києві в грудні 2013-го і поїхав додому виключно через застуду, але вже підлікувався і знову шукаю де себе долучити до активних дій. В тому і найвищій вишкіл Майдану: не чекати команди, а самому діяти! Бачиш потребу, можеш там щось зробити – сам берешся і робиш! Таку революцію не зупинити жодними репресіями!

ЗАКЛИК

Боротись хочу зі злобою
й мажорів наглості,
щоб жити в мирі з добротою
без війн і гадості.

Хотіти мало – щось роби!
Саме не зробиться!
Випрямлюй вікові горби –
душа де злобиться.

Не ний, не нудь і не кажи:
– А що я можу?
І не грози, а покажи,
як дати в рожу.

Та не сусіду чи менту –
вони не варті...
Набий ту гниду золоту
в державній варті.

І стань керманичем життя!
І стань людиною!
Щоби пишалася сім’я,
а ти – країною!

Час не повернеться назад –
чого чекати?!
Щоб було в світі все гаразд –
час повставати!

Жорж Дикий
30.04.2012 р.

95%, 40 голосів

5%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Не дамо згасити свічу пам’яті!

Logo119321933-150x145.jpg19 червня о 12 годині

Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні (вул. Мазепи, 15а)

Прийди і помолись

Крізь страх репресій і замовчування тоталітарним режимом, крізь байдужість і небажання бачити істину вільним світом українці пронесли правду про Голодомор.

Незалежна українська держава назвала Голодомор геноцидом українського народу, добилася його міжнародного визнання.

Українці не лише зберегли пам’ять про мільйони невинних жертв, не дали приховати злочини їхніх катів, але й застерегли світ перед можливістю повторення цього жаху.

Сьогодні ми маємо захистити ці здобутки, не допустити реабілітації сталінізму та його злочинів. Українці в Україні та 25 країнах світу об’єднують зусилля на захист правди про наше минуле.

Остаточне і безповоротне засудження злочинів тоталітарного режиму в Україні, і найбільшого з них – геноциду 1932-1933 років, – запорука нашого незалежного демократичного майбутнього.

Не дамо згасити свічу пам’яті!

В Україні та 20 інших державах стартує кампанія «Не дамо згасити свічу пам’яті», присвячена Голодомору 1932-1933 років.

Мета кампанії – вшанування пам’яті мільйонів жертв Голодомору 1932-1933 років, недопущення замовчування справжніх причин, наслідків та організаторів геноциду.

19 червня у Києві пройде молитва за невинно вбитих, після якої Cвічки Пам’яті поїдуть у міста України та по всьому світу. У кожній країні, яка підтримала кампанію, – а це Велика Британія, Австралія, США, Іспанія, Канада, Аргентина, Бразилія, Греція, Росія та інші – участь у молитві візьмуть представники різних релігій та конфесій, політики, представники влади та української діаспори. Свічка моління також побуває у резиденціях Європарламенту та Організації об’єднаних націй.

НЕ ДАМО ЗГАСИТИ СВІЧУ ПАМ’ЯТІ!

ПЕРЕШЛІТЬ ДАЛІ

Привет, быдло! (с) или поговорим о гражданской позиции

Автор: Сергей Веселовский

Источник тут.

Привет, быдло! Да-да, не крути головой, я именно к тебе обращаюсь. Не нравится обращение? А как ты хотел: «гражданин», «народ»? Ах, ты привык, что так тебя называют политики? Так вот, они тебе льстят. Врут, то есть. Тебе, дружок, не просто врут. Тебя ежедневно, ежеминутно зомбируют. С рекламных плакатов и биллбордов, с теле- и радиоканалов: «Купи у нас!», «Возьми кредит!», «Выпей нашей водки с друзьями!», «Будь патриотом! Болей за наших с пивом!», «Работают лузеры, а ты выиграй миллион за минуту на нашем ток-шоу!», «Голосуй за!»… И ты пьёшь модную водяру, запиваешь её патриотичным пивом, а утром лечишься суперклёвым энергетиком. Идя вечером домой по загаженной тобой же родной улице, ты равнодушно не замечаешь сидящих повсюду групп детей и подростков, жрущих из горла «пивас» и «разгАваривающих» матом. И тебе плевать на окружённую строительным забором спортивную площадку в твоём дворе, вместо которой скоро вырастет чей-то особняк или спа-салон. Нет, ты совсем не равнодушен к безобразной окружающей действительности! Тебе даже в кайф с друзьями в гараже или с роднёй на кухне отругать как следует воров и жуликов, оккупировавших властные кабинеты в столице и в твоём городе. Если ты чуток продвинут, то даже время от времени изливаешь свой праведный гнев на форумах в социальных сетях и на новостийных сайтах. Вот где можно сполна почувствовать себя героем-обличителем и клеймить врага, спрятавшись за «ник»! Оскорбился? Всё ещё полагаешь себя гражданином? Тогда ответь сам себе: в какое место ты засунул свою гражданскую позицию? Почему дал убедить себя, что ты никто и от тебя ничего не зависит? Ты ведь даже не задумался ни разу, что это не ты так решил, а тебя подвели к этой мысли. Причём подводили планомерно, настойчиво и профессионально. Из твоей головы выбили память о том, что всякая власть – это лишь нанятые тобой же исполнители, главная задача которых – работать на тебя и для тебя, обеспечивать твоё достойное существование. Скажи-ка мне, «гражданин», долго ты будешь терпеть в своём доме домработницу, которая вместо того, чтобы готовить-стирать-убирать, начнёт воровать из твоей тумбочки деньги, тырить продукты из холодильника, перестанет убирать и выносить мусор? Будешь ты платить ей зарплату или вышвырнешь на улицу с «волчьим билетом» и наймёшь другую работницу? Скажи, чем отличаются нанятые тобой мэры, депутаты, министры, президенты от домработницы? В том-то и дело, что ничем. Ты просто не хочешь признать этого. Ведь, признав это, тебе придётся по-настоящему стать Гражданином! А это некомфортно и где-то даже страшно. Хорошо. Ты боишься вместе с другими гражданами выйти и потребовать от власти исполнения положенного. Но один раз в пять лет у тебя есть Право сменить «домработницу». А как ты этим правом пользуешься? Ты в лучшем случае говоришь всё тоже: «Мой голос ничего не решает, лучше дома что-то полезное сделаю или с друзьями водочки под телек выпью». В худшем случае ты меняешь своё право Гражданина на деньги-гречку-колбасу, голосуя за тех, кто пять лет тебя обворовывал. Или даже идёшь работать в избирательную комиссию, где за 200-300 долларов участвуешь в фальсификации выборов. А потом, прочитав о результатах выборов, ты искренне возмущаешься: «Как же так? Явка такая низкая, фальсификации протоколов-вбросы бюллетеней-карусели на всех участках!!! Ужас, кошмар! Ещё пять лет кормить эту банду!..» И никогда не признаешься, что это ты, своими собственными руками привёл воров к власти. А страна твоя тем временем нищает. Люди вымирают. Детей рожать охочих всё меньше. Деньги, как и прежде, полноводными реками текут в оффшоры. Но тебе пока всё равно. Ведь пока остались какие-никакие вещи из одежды, худо-бедно можно поесть и даже выпить, квартиру не отобрали за коммунальные долги… Только всё это «щастя» ненадолго. Что делать станешь, когда зарплаты не хватит на пару недель? Когда из обшарпанной квартиры вышвырнут мордастые приставы-коллекторы на ближайшую помойку, где все «хлебные» места уже заняты твоими бывшими соседями – бомжами? Вот тогда ты, котяра помойный, возьмёшь в руки что потяжелее да и пойдёшь вместе с такими же нищебродами громить и грабить всё вокруг. Быть может, даже революцию устроишь. Крови прольёшь немерено. Что властью не украдено, то порушишь. А уж кого в новые правители приведешь, то одному Богу ведомо. Вот я и разговариваю сейчас с тобой, таким умным и красивым. Хочу достучаться до тебя: до мозгов, до сердца, до ливера твоего гнилого. Есть у меня хоть и слабая, но надежда, то ты не совсем ещё кончен. И Человек в тебе жив. Просто в кОму его загнали. Проснись, человече!!!

Чому в Україні другою державною мовою має бути російська?

Наприклад, я вважаю, що більш логічним було б вводити (якщо вводити взагалі) другою державною мовою в Україні – або англійську, або іврит.

Щодо англійської, то аргументи дуже прості – вона є міжнародною мовою; Україна стрімко йде до Європи, вступає до Світової Організації Торгівлі та інших різних міжнародних інституцій; вивчається у більшості шкіл України.

Щодо івриту. В Україні немало проживає євреїв, як офіційних, так і неофіційних. Вони є у кожному населеному пункті нашої держави. Немало їх представлено в органах української влади.

Тому логічніше було б ввести другою державною мовою – або англійську, або іврит. Звісно, в Україні, багато людей спілкується російською мовою. Але я вважаю, що ця мова і надалі може залишатися на рівні побутової. Адже ніхто нікому не забороняє нею спілкуватися.

А як вважаєте Ви?

50%, 148 голосів

4%, 12 голосів

1%, 3 голоси

44%, 130 голосів

1%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

А Ви любите їсти сало?



Сало (також шпек, шпиг) — тваринний підшкірний жир, найчастіше свинячий. В Україні та багатьох інших країнах є частиною традиційної національної кухні. У минулому сало було дуже важливим елементом харчування завдяки своїй дуже високій харчовій цінності (870 ккал на 100 гр.) а також здатності зберігати свої властивості протягом тривалого часу без спеціального охолодження.

Сьогодні, коли поширюється здорове харчування з невеликим вмістом жирів, сало стає більше традиційною закускою на національному столі, ніж основною стравою.

Сало для українців

В українській культурі сало набуло дещо культового значення. Як національна страва, воно стоїть поряд з такими безсумнівними візитними картками української кухні як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало є унікальною стравою у тому сенсі, що більшість народів вживае смалець, а українці їдять його великими і малими шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами.

Українське сало і любов українців до нього є предметом великої кількості жартів та фольклорних історій.

Сало здавна користувалося в нашому народі особливою популярністю. Йому віддавали перевагу, навіть не підозрюючи, що воно містить багато корисних речовин, таких необхідних для людського організму. І, насамперед, — арахідонову кислоту, яка належить до ненасичених жирів і бере участь в утворенні багатьох гормонів, а, отже, в холестериновому обміні.

Медична дія сала

Біологічна активність сала в п'ять разів вище, ніж яловичого жиру. За вмістом інших незамінних жирних кислот (близько 10 відсотків) свиняче сало переважає вершкове масло. Окрім того, сучасна наука стверджує, що якість свинячого сала поліпшується при топленні. А його споживання в поєднанні з овочевими салатами попередить розвиток атеросклерозу.

Варто сказати, що свиняче сало у наших предків вважалося незамінним при лікуванні багатьох захворювань. Наприклад, для того, щоб зняти зубний біль, вони брали невеличкий шматочок несолоного сала і прикладали до хворого зуба між яснами і щокою на 15-20 хвилин. Біль іноді вщухає, все залежить від ступеня пошкодження зуба.

При болях у п'ятковій шпорі закріпляли на хворому місці шматочок старого свинячого сала. «Ліки» прикріпляли пов'язкою або шкарпеткою, потім накладали поліетилен або пергаментний папір й одягали ще одну шкарпетку. З такою пов'язкою можна навіть рухатися.

У народній медицині сало нерідко використовувалося (і зараз використовується) при лікуванні болів у суглобах.

Візьміть старе сало, пропустіть його через м'ясорубку і, додавши трохи меду, ретельно перемішайте. Потім цією сумішшю змащуйте хворі місця. Можна також змащувати ці місця смальцем (топленим салом). Компрес накладають на ніч і укутують шерстяною тканиною або шарфом.

Для загоєння ран використовують мазь, приготовану з рівної кількості свинячого жиру, ялинової смоли (живиці) і бджолиного воску. Готують мазь в емальованому посуді на слабкому вогні, постійно помішуючи протягом 10-15 хвилин. Розливають гарячим в підготовлені місткості з широкою шийкою.

Іноді після травм у багатьох людей порушуються рухові функції суглобів, які допоможе відновити суміш з 100 г свинячого жиру з 1 ст. л. куховарської солі. Цю суміш втирають в область хворого суглоба і накладають зігріваючу пов'язку. А ось ще кілька засобів з народної аптечки.

Бородавки добре видаляються перетопленим салом, змішаним з часником (співвідношення 2:1). Суміш накладають на бородавку і міняють один раз на добу.

Болі при варикозному розширенні вен усувають несолоним свіжим салом, яке прикладають за допомогою пов'язки в місцях найбільшого запалення.

Існує також старовинний народний рецепт лікування екземи: 2 ст. л. перетопленого несолоного свинячого жиру змішайте з 2 білками курячих яєць, 100 г пасльону і 1 л соку чистотілу. Настоювати суміш 2-3 дні, після чого змащувати хворі місця.


А Ви любите їсти сало?

66%, 111 голосів

34%, 56 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.