Обійми… Близькість Двох сердець, биття Споріднене, співзвучне; Не дует – вже соло! Твій вдих –мій видих, Вдих мій – видих твій; Перетікання… Груди до грудей – злиття… Енергії потік потужний, Квінтесенція життя. 13.12.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Дзвонила сьогодні знайомій - треба прийти до неї, покрутити з одним проектом. Вона пояснює, що краще приходити, коли можна буде з дитиною на вулиці сидіти, бо дитина на вулиці в колясці якось краще спить. Ось я і думаю: це дитина від спеки так - на вулиці ж якось і вітерець, і затінок. Чи це батьки її розбалували і вона відчуває: на руках в кімнаті поносити можуть. А ми ж взагалі часто прикриваємось якимись зовнішніми факторами, коли від людей чогось хочемо, еге ж?

Якось, один користувач цього сайту заявив мені що народів, як таких, не існує, адже всі люди відрізняються один відодного(не мається на увазі зовнішність чи характер) лише паспортом, вони одинакові, звичайні люди. Каже: “українець – громадянин України, француз – громадянин Франції.” Ну, що ж, браво!!! Гуманно, але не розумно. Я навіть не думаю заперечувати те що всі люди рівні. Звісно ж це так. “Всі люди рівні перед Богом”. Але це немає ніякого відношення до національності людини. Перед усім...

Читати далі...

Казки - вигадка чи правда! Один і той же твір оповідають сотні років, він змінюється, доповнюється, але залишається цікавим і повчальним. З покон віків ми розказуємо своїм дітям казки: народні, літературні, інколи самі вигадуємо, щоб потішити дітей. Наші добрі казки прославляють розум, кмітливість, доброту, працелюбність, мужність, вчать боротися за правду. За допомогою казок виховувалась любов до рідної землі, рідної домівки, рідної матері, а врешті - до народу і до Батьківщини в ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] НЕ ПРОДАЄМО... Одна пара зайшла до магазину дитячих іграшок. Вони довго оглядали їх на полицях, підвішених до стелі, розкиданих по столах, по підлозі. Бачили ляльок, що плакали і сміялися, електронні іграшки, маленькі печі, що пекли торти і піци... Однак не могли вирішити, що купити. До них підійшла ввічлива продавщиця. – Розумієте, – почала пояснювати жінка, – ми маємо маленьку дівчинку, але цілий день нас не буває вдома. – Дівчинку, що мало усміхається, –...

Читати далі...

Так боляче спостерігати... бачити.. чути... відчувати... Так боляче... Так боляче, коли найрідніші тобі люди, а саме тато з мамою сваряться на твоїх очах... І все через дрібниці.. просто через не суттеві дрібниці... Запитуєш себе "чому?", "навіщо?", "кому це потрібно?". А відповідей не знаходиш... Їх просто немає... Їх не існує. Ти починаєш картати за все себе... але ж ти тут майже ні до чого... Але хто ж тоді винен? Ти думаєш: "Батьки дорослі. вони...

Читати далі...