Ті, що не мають ні хліба, ні сала – ледацюги.
Ті, що мають хліб, але не мають сала – середній клас.
Ті, що мають хліб і сало – багаті.
Ті, що мають щось, окрім хліба і сала – олігархи.
Ті, що дають хліб, а хочуть взяти сало – банкіри.
Ті, що збирають сало, а дають хліб – бюджет.
Ті, що стережуть сало за хліб – міліція.
Ті, що возять хліб, а вивозять сало – інвестори.
Ті, що давали нам трохи хліба, трохи сала, яке ми проїли – МВФ.

Мій блог на УПУ.

Оголошення:

"Знімаю: порчу по фотографії, судимість по фотороботу".

ВОДОГІН -- (узаг.) політичне ток-шоу.

МЕТРОСЕКСУАЛ -- чоловік, якого в середньому кілька разів на день любить метрополітен. Інколи ця любов є взаємною.

ПРОРВА -- водопровідна система міста. Інколи вживається застарілий синонім КАНАЛІЗАЦІЯ. Не плутати зі словом ВОДОГІН.

Далі буде.

Прикольне відео, я 2й день тащусі... 



тут по тупому відео закидується, тому дам ссилку:
Белая стрекоза любви: Відео тут

Сегодня не сработал парашют

Небрежно уложил вчера, наверное

И то порой чего пол века ждут

Сейчас оно придет, твое мгновение.

 Не думай о секундах свысока.

Наступит время - сам поймешь, наверное:

Свистят они, как пули у виска,

Мгновения, мгновения, мгновения...

Сива-сивезна старовина...

Отоді ж таки, як жила-була на світі Атлантiда, гонів із сотню за Атлантiдою, трішки вбік, праворуч, була друга казкова країна, що мала чудернацьку трохи назву Чукрен..

3валась так та казкова кpaїнa через те, що її населення, люд, тобто, її Божий, завжди чухався.

Дитинча маленьке, як тільки починало було спинатися на ноги i коли його чи запитають про що-небудь,чи загадають що зробити, зразу воно лізе до потилиці й починає чухатись. І так ото чухається все своє життя, аж поки дуба врiже...

Через те й країна та звалася Чукрен...

Власне кажучи, перша її назва була не "Чукрен", а "Чухрен", але згодом "хи" перейшло в "ки", а правописна комiсiя той перехід "хи" на "ки" затвердила. Так назавжди й залишилася назва тої країни "Чукрен".

Жили там люди - чухраїнцi. Усе було вони чухаються та співають. До спiвiв були вони великi мастаки. Співають було цілими століттями.Спочатку в них пісні були дуже короткі, мелодійні i з глибоким змістом, а потім, як уже було заведено "Всечухраїнський день музики", почали співати "Корита" :

Ой, корито, корито, Повне води налито. Там дiвчонки руки мили, А мальчики воду пили. Не хочу я чаю пить, Не хочу заваривать, Не хочу тiбе любить 3 тобой разгаварювать.

Співали вони так, що сусіди їхні, атлантiдяни оті самі, аж вікна було зачиняють:

- Співають чухраїнці! От народ? А коли ж вони вже за індустріалізацію візьмуться?

А ті співають, а ті співають...

Перестануть, почухаються та знову:

Ти скажи мнє пачему, По какому случаю, Одного тiбє люблю, А десяток мучаю.

Отак i жила та казкова країна "Чукрен".

І якось вийшло так, що мала вона святкувати якесь дуже велике ювілейне свято. Чи то десятиріччя якоїсь події, чи то ювілей якогось громадського дуже важливого чинника одне слово, дуже велике мало відбутися свято. Вирішили святкувати.

От надіходить уже й свято, а чухраїнцi чухаються собі помаленьку.

Сусіди з боку нагадують:

- Не проґавте, хлопці!

А чухраiнцi їм:

- Нічого! Встигнемо з козами на торг.

Та й дочухалися до того, що перед самісіньким святом тик-мик, а святкувати нема з чим. Не підготувалися як слід...

Що маєш робити?

Так вони що втнули? Хитрий народ був. Рік у їх мав 365 день, так вони взяли й ухвалили:

Через те, мовляв, що рік для нас дуже короткий, ухвалюємо, що з цього числа рік у нас має бути на тисячу днів.

Щоб не дуже, значить, поспішати.

3радiли всі дуже...

А заслужена їхня артистка вийшла на сцену в народнім театрі й проспівала художньо:

Віють вітри, Віють буйні, Аж-аж-аж дерева гнуться.

На тім, поки що, і кінчився "народний здвиг" з цього приводу.

______________________

Отака була колись казкова країна Чукрен

ОСТАП ВИШНЯ

Продовження читайте http://blog.i.ua/user/8474/56086/

Доброго дня, Наталіє.

Отримав Вашого листа.

Статтю відредаговано, як Ви і прохали, а якщо будуть які-небудь зауваження, - повідомте мені. І ще, Наталіє, я не Олег, а Євген, я живу в Дніпропетровську, а не в Києві. Я у Вас не працюю і Ви помилилися І-мейлом. А взагалі, в мене на роботі нудний день, тому якщо сподобалося, як я відредагував статтю, надсилайте ще, - я допоможу.

 

З огляду на політичне становища Криму, я тут вирішила так ніби жартома, хоча трохи правди там є, написати про те як зібрати проросійській мітинг у Криму.

По перше потрібно запросити Родиловенко або Голову «Песця» Хмаровського бо без них пенсіонери та студенти розбредуться по окремим купкам, чи вельмишановного пана Шуйніковського, якщо у Вас дійсно скрутно з грошима.

По друге обов’язково потрібно попередити пенсіонерів, про час мітингу, і нагадати про те який поганий президент Ющенко.

Розклеїти по городу об’яви або самотужки пошукати студентів, яким катастрофічно не вистачає грошей. Або пообіцяти їм пиво, як варіант. Та тут є зауваження, панове, краще клеїти об’яви у темних місцях, бо якщо нормальна людина таке знайде і сфотографує, то буде не лише прикро, але й компромат. А краще просто написати в об’яві: потрібна молодь від 18-ти до 25-ти років для часткової зайнятості оплата гідна.

Залучити якусь бахнуту на голову або екзальтовану молодь, хоча як на мене ці поняття тотожні. Молоді нагадати, що Крим завжди: був, є та буде російською землею, нагадати про патріотичні почуття до Расеї матушкі та про те як їх біднесеньких насильнецько українізують. Коли половина екзальтованої молоді піде бо махали вони на політику, а друга половина зацікавлено почне прислухатися та дискутувати, ще раз нагадати їм про патріотичні почуття та повідомити час та місце зборів.

Відповідальним за написання плакатів потрібно призначити когось дійсно безграмотного, щоб всі свідомі нормальні громадяни довго реготали з написів на кшталт: «Бандеровская расса руки прочь от Крыма»; «Рускому языку статус государственного»тощо, тому що прикладів дуже багато не хочу навіть всі перелічити, взяла лише найпоширеніші.

Обов’язково навчити пенсіонерів, якогось гарного гасла чи девіза про СОТО-НАТО.

І найголовніше не забути про російський аквафреш, а саме про прапор, який доручити студентам, вижравшим вже два літри пива, бо що це за мітинг, без наприкінці загубленого прапора.

Запросити регіональне телебачення, але тут є одне зауваження, якщо у Вас дійсно скрутно з грошима і ви запросили пана Шуйніковського, телебачення може не прийти. З огляду на це запросіть краще газети , а особливо когось з кореспондентів «Другої Кримської».

І найважливіше потрібно дати на лапу нашому гарному меру, бо йому ще потрібно мерседес купити білий для коханки, або попередити його що ви- «ну, самі знаєте від кого».

І от зробивше все вишче перелічене, подумайте: а на хєра Ви тут живете, якщо ви дійсно любите Росію; чи якщо ви заробляєте на цьому гроші – а Вас колись можуть за це і вбити, якщо влада зміниться.

Всі прізвища вишче згаданих осіб було змінено, за для їхнього ж спокою, а головне спокою автора!

Коли у село приходить вечір, парубки та дівчата миються та збираються у клюб. Хлопці надівають самі нові спортивні штани, рубашку заправляють у штани, вдягають красиві туфлі і йдуть у центр. А самі модні пацани їдуть у клюб на міциклєті чи на машині.
Дівчата збираються повільніше: їм ще треба зробити макіяж розмалювати обличчя, і надухатися справжніми хранцузькими духами, які вони купили в суботу в райцентрі за п'ять гривень. Якщо вже пізно, і мамка вже спить, то можна навіть достать із шкафа саму коротку юбку, що ледве закриває труси.

У клюбі нічого хорошого немає, але йти туди нада, бо других гульок у селі немає. Голівуд - не вщьот.А якщо ти у клюб не прийдеш, то завтра у тебе спитають: "тю, а чого ти у клюб не прийшов вчора" - це тіпа попуск.

У клуб приходити раньше одинадцяти вечора не модньо: з десяти тут тусуються тільки дівчатка 12 років, якім нада до півночі прибігти додому, бо татку зранку надає лозинякою по жопі. Таких дівчат називають "сцикухами". Інколи вони випивають на трьох пляшку самогону і валяються під клюбом.
А після одинадцяти в клубі починаються справжні гулянки.

Головна гульня у клюбах - це танці. На танцях крутять Руки верх, Корні і Любе. Дівчата танцюють в кружочку, а хлопці сидять на заборчику біля клюбу. Єслі хлопець танцює, значіть він п'яний чи танцює мєдляк.
У продвинутих клюбах раз в тиждень крутять кіно. Кіно крутять старе, тому шо оборудованіє ще з совєцькіх врємьон осталось. У самих продвинутих клюбах єсть відік, який стоїть у маленькій комнаті, і єслі дивляться відік, то в команту набивається людей більше, чім в кієвське метро в час пік.
Приєжжі чи самі модні мєстні грають у більярд- більярд стоїть три гривні, а це дуже дорого. Нормальний пацан лучше за 4 гривні купить бутилку самогона.

Якщо в когось день народження/родини/христини/зарізали свиню, то винуватець виставляється: приносить трилітрову банку самогону, шмат сала, огірки-помідори. П'є пів-клюба. У кожному селі є пасажир, що кожен день напивається і спить на східцях клюбу. Але його всі люблять і навіть не б'ють.

А у продвинутих селах ще курять коноплю.

Самий модний чувак - завклюб. Він рішає яку музику крутить на діскотєці і коли закривать клюб. Завклюба і його дружбанів нада уважать і наливать їм по сто грам.

У гарних клюбах кожен вечір закінчується дракою. Якщо у своєму селі нема кому дати в пику, то хлопці беруть у колгоспі бортовий ГАЗон, трактор чи підводу, і їдуть в сусіднє село - там бити можна всіх. Якщо транспорт не знайшли, то можна просто побити шибки у своєму клюбі.

Після закриття клюба модні пацани на міциклєтах і машинах розвозять самих симпатичних дівчат: кого додому, а кого спочатку у гречку, а потім додому. А немодні пацани і дівчата роблять те ж саме, тільки пішки.

Впізнали?
Це Васнецов.
Звісно, не той, що головний герой серіалу "Татусеві дочки" . А художник був такий.
Нащо я цю репродукцію ниньки у свій блог впер? На живопис потягло (нестерпно)?
Ні, ясна річ.
Просто сьогодні я самому собі нагадую витязя на роздоріжжі.
Тільки в нього була проблема, куди їхати - вбитим бути, женитися чи багатим стати. А я не можу знайти дорогу до багатства! Точніше - до статків людини середнього класу (їх би з мене отако-о вистачило)...
"Дурня вопрос". Знайду.
А теперка трохи змінюю тему. Окрім вибору, вбитим, жонатим чи багатим бути, існує в казках та билинах дещо інший варіант: їхати прямо - одружуватися, наліво - загинути, направо - коня втратити. Адже так?
Ну так от вам - анекдот в тему.
Приїхав Ілля Муромець до роздоріжжя - там, звичайно, камінь лежить, а на камені написано: "Поїдеш направо - коня втратиш, поїдеш наліво - сам загинеш, поїдеш прямо - гнидою будеш".
І поїхав Ілля Муромець... куди б ви думали? Прямо.
Скаче (на коні) день, скаче другий, а на третій дивиться - летить назустріч трьохголовий Змій Горинич!
Ех, увійшов Ілюша в бойовий транс, вихопив богатирський меч-кладенець, я-ак розмахнеться та я-ак дасть! Одним ударом дві голови Змію відтяв. А третя голова запитує:
- Ну і хто ти після цього?