хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «вбивці»

віршування в окупації

42. inter alia in alius inter.

у відповідь на кинуту між іншим
фразу товариша щодо мого
песимістичного настрою...

одного разу ти мені сказав,
що я у темряві блукаю... -
о, так!

тут кожен день наближення кінця...
на цій землі,
на клаптику оцьому - дурисвіти і вбивці.
юрма захисниками їх сприймає,
шарахається злякано від волі,
утративши давно здоровий глузд
(питання на засипку: взагалі,
чи був він там присутній?..).

тут молодь,
в розумі ще зовсім немовля,
всміхається на фотки задля згадки з бандюками
й з засланцями від путінської зграї,
яка сидить в кремлі і марить
переділом країн і поділом народів,
неофашизм оголосила православний
і брудом поливає білий світ.
...і біль в душі моїй в цій темряві зростає...

тут нелюди винищують людей
і люди нелюда вбивають -
і там, і там убиті й стогін
ранених...
у погляді мерців увічнилось питання -
навіщо? хто? за що?..
і бігає юрба -
все страхопуди і квачі! -
в істериці зненависно волає
і лається,
не кається,
горлає
- нам не потрібен тут ніхто!
нам дайте мир і спокій! -
ховаючись під ковдрою брехні,
юрба огидна і ганебна...

в усьому цьому,
вірно ти підмітив,
варитись мушу
і тому
понурений у темряві духовній я блукаю.

...в диму,
у попелу і пилу від стін осель,
що валяться розстріляні з гармат,
між тіл, що розшматовані війною,
блукаю зморений,
вдивляюся у обрій -
там сонце краплями густими
червоно-темне падає туди...


____
inter alia in alius inter - між інше на між інше

Тирани-вбивці






ТИРАН

Злоба моя і безсилля,
ницість свою збережіть.
битись, кусатись з безділля,
жадобу гріть і плодить…
Тільки б здобути всесилля –
владу до рук захопить:
стане тоді товсте гілля
трупом, як плодом рясніть...

Крові розіллються ріки,
гори воздвигну з кістя,
стану назавжди, навіки
генієм злого життя.
Буду чавити всім пики,
гадити без каяття,
слухать, як спів, ваші крики,
мать насолоду з биття.

О! моя лютість безкрайня!
Лихо ми будем творить!
Стане країна, мов стайня,
кинеться всяк догодить:
скажуть, яка жертва – крайня!
скажуть, що з нею робить!
О! моя лютість безкрайня –
весело буде нам жить!

Жорж Дикий, збірка «Мотлох»