Право на восстание
- 05.01.12, 02:48
Источник: Фокус
Источник: Фокус
Прикольно подивитись на зміни в собі за один рік:
Зовсім перестав гратись в комп'ютерні ігри та чати в інтернеті. Частково через те, що на це нема часу, але в основному через освідомлення того, наскільки це безглуздо - витрачати своє життя на здобуття віртуальних перемог, коли так само можна займатись своїм реальним життям. До речі, зв'язок зі своїми віртуальними друзями я зовсім не втратив, і продовжую із ними спілкуватись по асьці, по телефону, і навіть в гості до них заїзджаю іноді. Віртуальні друзі стали мені реальними як тільки я вирішив відмовитись від життя в інтернет-іграх.
Став частіше вдягатись в ділові костюми - піджаки, брюки, рубахи, краватки, туфлі. Чомусь, все моє життя мені такий стиль не дуже подобається. Але рівно до того момента, як вдягнусь "по формі". Тоді відношення до костюма змінюється на протилежне - я почуваюсь зручно та комфортно і ношу його із задоволенням. Цього року обов'язково куплю собі новий костюм. І цього разу це точно буде костюм, пошитий мені на замовлення, і саме по моїх розмірах! Краса має бути зручною! (-:
Перестав гризти нігті... Здається, це втретє в моєму житті, коли я перестаю їх гризти. Вперше - коли закохався, вдруге - коли так забруднив руки, що тягнути пальці до рота декілька днів було боязно, а втретє - зараз... зараз перестав гризти їх просто тому що думка про вигляд погризаних нігтів на моїх пальцях відбиває всяке бажання робити цю справу. Не розуію, чому раніше ніколи ця думка не була для мене такою переконливою та приоритетною? Я ж чув тисячі разів про те, що на нігті завжди звертають увагу при знайомстві, і ухожені нігті викликають повагу, та і дивитись на них приємно. Доки всі навколо це мені казали - гриз собі і нікого не слухав... Соромився своїх пальців, намагався нікому не демонструвати руки, але наполегливо гриз нігті. А як перестали казати та наказувати що мені робити з нігтями - так сам і збагнув що до чого, і тепер гризти не хочеться (-;
Став багато читати. В основному - літературу по власному розвитку. Якщо порівняти із минулими роками, то в 2008 році я прочитав в 7 разів більше друкованих книжок, ніж за період з 2004 по 2007. Про читання в інтернеті я нічого не кажу - цього завжди було достатньо. зпочатку - чати, потім форуми, розсилки... зараз переважно блоги. Технології еволюціонують, намагаюсь встигати за часом. Але все-одно дуже добре, що в світі залишились старі добрі книжки! Обожнюю читання!
Про те, що я перестав палити, пити та близько підходити до наркотичних та підозрілих речовин, я вже писав. Можу лише додати, що вдало продовжую в тому ж напрямку. До гідоти зовсім не тягне. Нажаль, поки-що ніхто окрім мами мене не підтримує - всі навколо палять, бухають і все інше, кому що хочеться. Кажуть, що радіють за мене, але не розуміють, навіщо від цього кайфу відмовлятись... знаходять мільйон причин того, чому вбивати свій організм це круто та корисно... А що я їм скажу? Вони самі собі хозяїва. Лише їм самім вирішувати, як до себе ставитись.
Звільнився з роботи, організував свою справу, і ще маю декілька проектів на найближче майбутнє. Навколо - КРИЗА, ЖАХ, холод, голод, масові звільнення... а я з роботи звільняюсь... з такої роботи, про яку більшість населення України навіть мріяти не можуть, бо не можуть собі уявити, що така шара існує, і за неї ще близька 5000 грн в місяць платять... (ну, не всім, звісно, платять, але я стабільно на цю суму виходив, особливо легко це вдавалось, коли зовсім-зовсім не працював і нічого не робив...) ггг. Коротче кажучи, в цьому моєму вчинку у мене теж нема ані прихильників, ані підтримки - всі кажуть що я довбанутий безглуздий збочинець, якому життя надто солодке... Але я не спорю з ними. І скоріш за все вони праві. Але саме таке життя мені надає найбільшого задоволення! І саме так я і буду жити - щоб подобалось мені, і було на користь для всіх інших!
Став більше добра та любові віддавати в навколишній світ. Хмм... Став розмовляти з водою та повітрям так, начебто вони - живі істоти... Коли прокидаюсь - дякую їм за те, що вони дарують мені ще один день життя, який я зможу прожити щасливо та із користю. І саме так і намагаюсь жити - відкидаю зайве і займаюсь найголовнішим, найважливішим та найпотрібнішим. Іноді - для себе, іноді для інших людей, але завжди намагаюсь робити свої справи із любов`ю та вдячністю за те, що маю таку можливість - зробити себе та весь світ набагато кращим та приємнішим. Таким чином будь-яка робота, будь-яке спілкування - завжди приносять радість та задоволення!
За 2008 рік я став набагато відвертішим із людьми. Став казати більше правди, та практично перестав брехати (зовсім перестати казати неправду чомусь і досі не виходить, але я працюю над цим моментом!) Також, здобув собі нових друзів, нових знайомих, і взагалі, весь рік був для мене саме таким, яким мені бажали, щоб він був, мої друзі та знайомі! Прикольно! Мабуть не даремно я був Дідом Морозом? Можливо, всеж-таки чуда трапляються, а бажання здійснюються? Подивимось та з`ясуємо все це в році, що вже настав!
Життя прекрасне!
Я знову самотній.
Може то я не виправдав сподівань, чи десь був неуважний до неї, а може вона щось наплутала в своїх вигадках про мене. Її причини хай залишаються при ній.
Мені було добре з нею, і я вже розмріявся, що нарешті знайшов майбутню маму для своїх дітей, почав планувати наше спільне життя. Все складалось чудово. Не було сварок, не було образ, всі питання вирішувались швидко.
Але, напевно всього цього недостатньо, щоб бути щасливою парою, потрібно щось ще, щось значно більше та важливіше. І все частіше я помічав сум на її обличчі, особливо в ті моменти, коли розповідав їй свої мрії, або запитував про її власні. Відчував в її дотиках, погляді, словах все менше почуттів з кожним днем. Потім відбулась бесіда, після якої стало остаточно зрозуміло - у нас не може бути спільного майбутнього.
Можливо залишимось друзями, а може вона захоче скоріше забути про мене як про помилку, чи невдалу пригоду. В будь-якому разі, я радію кожній миті, проведеній разом з нею, вдячний її ніжності, турботі, піклуванню, тому що вона намагалась зрозуміти мене у будь-яких ситуаціях... ще довго пам'ятатиму наше палке кохання.
Зараз я переїхав назад у свою квартиру. Спробую якскоріше відновитись від розлучення і знову бути відкритим життю, щоб врешті зустріти ту саму - дівчину своєї долі.
Мабуть у мене дійсно забагато вільного часу, яке я замість пошуку нових можливостей заробітка грошей витрачаю на колупання в дрібницях та деталях свого життя... А може і не тільки свого. Правда, до чужої долі ставлюсь тепер більш делікатно. Намагаюсь не втручатись в чужі справи, або принаймні робити це делікатно, щоб не зашкодити.
Ось, звідси і всі мої "заморочи" та "експеременти". Не виходить без них. Раніше покладався на досвід людей, яких вважав авторитетами... але до чого це призвело - мені не дуже подобається. Єдине, чому навчає сучасна система виховання - пристосування до всіх незручностей. Навчає бути універсальним, тихим, безконфліктним, смиренним... Прожити своє життя не висовуючи носа туди, де по ньому можуть щалбанів надавати (і не тільки можуть, а відразу і намагаються надавати кожному незнайомому носові якнайбільше щалбанів). Вчать тому, що тільки якщо сам навчишся давати щалбанів сильніших та більніших за інші, тоді і просунешся десь вище... А щалбани все-одно будуть завжди. Вище всіх вибратись неможливо.
Можна продовжувати думку далі... намалювати собі образ такої пірамідки в якій люди стоять на людях, багато хто намагається залізти нагору, для цього підминаючи під себе інших... Стільки інших, скільки необхідно для тієї вишини, на яку він зібрався. Хтось бореться - залишається на своєму місці, тримається за нього міцно... Хтось зкидає "верхолазів", і сам починає йти в гору.. а хтось здається та падає вниз, підставляє свою спину під усіх, і в такий позі загинається до смерті... Піраміда - динамічна, але дуже міцна та стійка форма. І мабуть щось там таке цікаве на горі знаходиться, раз всі в ній хочуть барахтатись... А може просто за компанію? Ну, не вірю я, що поруч з пірамідою нема вільного місця, на якому не потрібно лізти вгору, або тримати на собі тих, хто туди лізе, а можна просто займатись своїми справами...
Різні думки... але зараз не про це хотів... З цього можу тільки сказати, що я більше не хочу карабкатись вгору... Подивився туди, замислився, що звідти мені б хотілось мати собі, і нічого не зміг вибрати. Нічого мене не кличе на верхівку цієї піраміди...
Сусідні піраміди такі самі... Російська трішки більша, Білоруська трішки менша... кучками по всій планеті повиростали пірамідки різних мастей, кольорів, розмірів, плотності населення... тільки суть однакова в них - на горі нічого чікавого для мене нема... може, з часом знайдеться якась нова мотивація, щоб знов прагнути гори, а зараз і дивитись в тому напрямку бридко
І ось, коли перестав витрачати весь свій час, всі свої сили, та всю свою думку на рух та боротьбу, так і почали нові думки з'являтись... Правда тепер життя пішло "в зворотньому напрямку"... Причини плутаються з наслідками... Теорія з практикою... Добре з поганим...
Особливо дивно те, що зпочатку я щось нове починаю розуміти, потім відкриваю це в собі, далі починаю бачити складові, і лише тоді знаходжу людей, або літературу, які б могли мені пояснити, що це взагалі таке, звідки береться, як називається (чи колись давно називалось, доки не забулось), і що з цим можна робити...
А раніше все було навпаки - хтось про щось розкаже, потім це починає обростати подробицями та взаємо зв'язками з іншими темами, потім я починав розуміти як працює ця система, і лише тоді намагався роздивитись себе в ній...
Раніше я багато про що знав, але мало про що з цього думав, і ще менше про що мріяв... А зараз навпаки - багато про що думаю, але мало про що з цього знаю... І не намагаюсь вивчати все як в минулому, а навпаки - більше покладаюсь на випадок та інтуіцію... на власні здогадки... і з часом або впевнююсь в своїй правоті на практиці, або на мене починають сипатись з усіх боків уточнення, опроверження, різноманітні варіанти того, як цим можна "уткнутись в щось глобальне".
Якось не виходить написати так, щоб було більш зрозуміло, але на мою думку, і так вже достатньо.. далі тільки плутанину посилювати можна уточненнями.
Чому я взагалі про це пишу?
Да просто мене хвилює, що я втрачаю розуміння людей, з якими раніше рухався в одному напрямку... Тепер не можу пояснити ані причину зміни напрямку, ані мету... Чи слів мені не вистачає... чи сміливості... чи сам ще досі не все так чітко розумію...
Тільки відчуття... все моє нутро каже, що я все роблю вірно... Можливо, вперше за довгі роки - відчуваю, що роблю все вірно. Не знаю точно, для чого, і не бачу, куди прийду... Але там точно буде саме моє місце. Комфортне, зручне, благодійне. Там я зможу не тільки зручно існувати, а ще і творити майбутнє собі та своїм дітям...
Довго думав, чи потрібні коментари до цього запису? Хто мені може щось порадити, якщо тут нічого не зрозуміло взагалі? А потім вирішив залишити можливість коментувати... А може хтось щось і зрозуміє... А може комусь і близько? Або хтось таке питання задасть, що я у пошуках відповіді, і сам щось зрозумію в собі краще... Хай буде можливість спілкування... Завжди вона була, і хай так далі буде.
Всім добра, мої любі друзі!
Ваш, Миколка.
Весна в душі минула, гормони більше не б'ють в голову, всі дівчата з королев перетворились на звичайних людей, можу нормально, спокійно працювати без глупощів...
Серйозно зайнявся тими справами, за які взявся, але зовсім не планую майбутніх - залишаю простір для якоїсь величезної, дивовижної події, яка розпочнеться десь у липні, і невідомо, коли закінчиться.
Завдяки заняттям зарядкою, пробіжками, йогою, контемп-танцями, контактною імпровізацією і іншими фізичними навантаженнями, став краще відчувати своє тіло, почуваюсь міцнішим, здоровішим, і цей процес набирає обертів, що мене дуже радує... (-:
Нові приємні знайомства... почав зустрічати старих знайомих, які раніше не дуже хотіли зі мною спілкуватись, а зараз, навпаки, самі пропонують свій час для мене (-:
Ось і дожив... не хочеться м'яса... ані м'яса, ані молока, ані риби... піст триває... чи що...?
Запросили сьогодні разом з другом Сергієм і його приятелями (ну, можна сказати, що вже і із моїми приятелями), посвяткувати разом день 1 травня (раніше він називався днем солідарності трудящих, а тепер можна назвати його днем дозвілля, шашликів і пива з горілкою).
Все добре - і погода тепла, і компанія весела..
Але засмучувало мене те, що з самого початку при уявленні собі всього що буде відбуватись, ніяк не уявлялись шашлики.. Ось все нормально - двір, садочок, лави, деревца... салатики, пиво, горілка в руках друзів... Тости, сміх, жарти... а ось м'ясо не йшло...
Почали готувати - розвели вогнище, розтопили жар... Поставили м'ясо...
Раніше б слиною захлинувся... а тепер якось байдуже було...
Коли все наготували - надкусив шматочок, і більше не полізло. Не хочу більше їсти м'яса...
Може, це тимчасово, і скоро мине?
Навіть не знаю... раніше я собі життя без м'яса не уявляв... а тепер вже не знаю...
Мабуть не одна я марно пробувала почати нове життя з понеділка. Раптові зміни, якщо вони не є вимушеними, рідко коли приживаються, - ми консервативні, діємо та мислимо інертно, і старі звички для нас, як зручні капці чи улюблені джинси...
Прочитала я нещодано, що можна змінити життя за 100 днів і такий часовий відрізок для змін уже видався мені більш реальним. Проте я теж відклала прочитане не потім... До вчора. :)
Кому цікаво розкажу детальніше.
Для того, аби не забути, що ж саме ми запланували, чого нам так дуже-дуже хочеться і, що сподіваємося отримати через ці 100 днів, беремо блокнот чи зошит на 100 аркушів. (Якщо ви лаконічно думаєте і стисло пишете, то можна на 50, тоді у вас буде якраз 100 сторінок).
На 100-му аркуші пишете свої бажання, але в теперішньому часі, наче ви все це вже маєте. :) А потім щодня не забувайте записувати події, думки, вчинки, випадковості чи свої надбання, - те, що наближає вас до здійснення намрієного/напланованого.
Запрошую приєнуватися до мене! Давайте перевіримо, чи справді працює подібне планування. Чекати здійснення мрії не так вже довго, - його принесуть нам перші дні вересня. Я ВІРЮ в це!!:)
За минулий тиждень:
- Зробив афішу з анонсом на наступні три тиждні та рекламні буклети і флаєри для свого проекту "Клуб Бізнес-Кіно"
- Знайшов та почав розробляти ще три місця для майбутніх філіалів мого Клуба
- Підтримав свого партнера словом та справою. Передивились нашу спільну стратегію подальшої співпраці. Він передивився окремо для себе, а я - окремо для себе. Результатами, нажаль, не поділились один з одним. Маємо виправитись. Правда, як не намагався, всеж не вберіг його від того стресу, через який він захворів та втратив можливість активно працювати... Хех, Дмитрик, тримайся, я в тебе вірю, ти обов'язково швиденько одужаєш... Точніше, у тебе є час похворіти лише до понеділка, а далі я будь-яким чином витягну тебе з ліжка!
- Телефонував подругам... у них нема на мене часу... Що-ж, я маю куди витрачати свій час, окрім як на очикування невідомо чого та навіщо (-:
- Налагоджую тісні стосунки приятелями, які зараз зайнялись активним розвитком їх новопридбаного проекту - піцерії... Якщо я вірно їх оцінюю, то найближчим часом вони будуть розширюватись до мережі піцерій. І у мене є можливість мати якусь частку прибутку на правах спів-засновника...
- Двічи вдалось побачитись із мамою!!! Велике досягнення... справді! Моя мама, як завжди - неперевершена та найкраща в світі! Я дуже її люблю!
- Домовився за поїздки в лютому до Київа, Мінська, Коломиї та Кривого Рогу. В кожному з цих міст маю цікаві плани із користю на майбутнє.
- Спав не більше 5 годин кожної ночі. Піздно лягаю, рано прокидаюсь... Хех... після звільнення з роботи моє безтурботне життя зкінчилось! Слава Богу!
- Багато спілкував з братом про життя... Зараз чомусь здається, що я просто змарнував свій час на пусті балачки із ним, бо ніяких змін з його боку не бачу. Взяв собі на замітку, що більше не стану ні про що серйозне із ним спілкуватись, коли він випивший, або під травкою... навіть, якщо він мені казатиме, що вже протверезів, і все сприймає серйозно... Наркоманам вірити - себе дурити.
- Прочитав більше 3000 сторінок тексту. Переважно - статті з інтернета. Навчився читати швидше. Декілька разів поривався шукати матеріали для тренування швидкочитання.... але щось так і не зробив цього.
- Взагалі, весь цей тиждень я більше слухав та розмірковував, ніж виражав свої думки. Освідомлено замкнувся в собі і працював на прийом. До речі, дуже й дуже ефективно! Мабуть, раз на місяць потрібно приділяти хоч один тиждень на "чистий прийом"
- Кожного дня зі мною траплялось безліч цікавих подій (деякі з них можна навіть назвати пригодами). Але писати про них тут і зараз я не стану. Кому цікаво - ті знають, як запитати (-:
відтепер і на майбутнє я робитиму підпис до кожного запису в своєму блозі , який має виглядати приблизно так:
Залишається привітати всіх вас з початком другого місяця року, і мабуть на цьому завершу запис.
Бажаю вам всього найкращого, любі друзі, приятелі та шановні читачи!
Бережіть себе. До скорих зустрічів!