хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «думки»

Хвороби людина створює сам в собі...



Вчені довели, що думки можна передавати на велику відстань від однієї людини до іншої. Для цього людині достатньо сконцентруватися на певному об'єкті і направити отриманий образ іншого за допомогою сили думки. Таким чином, при великому бажанні і хорошою концентрацією на отримання результату, можливо передати свої думки іншій людині на величезну відстань.[ Читати далі ]

***

Ты не научишься слышать, если не научишь ум молчать.
                                                                                Аму Мом

Вопрос: Стоит ли задавать вопрос, если знаешь, что ответ будет от ума?
Ответ: Если есть сомнения — ты не в Изначальном Уме. Если боишься ума — есть двойственность. Если знаешь — ошибаешься относительно познающего. Если беспокоит вопрос, значит, нужен ответ.
Никто ничего не стоит. Изначально не найдешь задающего, но вопросы решает двойственный ум, надеясь услышать такие же ответы. Думаешь, что знаешь, а знающий отсутствует, болтаешь об уме, которого нет, иначе б не боялся, а потому стоит.
                                                                             Свами Вишнудевананда Гири



Сенека

              давньоримський філософ

Природа обшукує нас і біля входу, і біля виходу. Голими прийшли, голими йдемо. І неможливо забрати звідси більше, ніж приніс

Джон Фостер Далас

Мерилом успіху є зовсім не факт присутності у вас важкої проблеми, з якою доводиться мати справу , а питання, чи це  не та сама проблема, що вже стояла перед вами в минулому році.

І чого вони до нас їдуть?

Казали, що скасують безвізовий режим ізраїльтянам, оскільки вони обмежують в'їзд українцям і не надають зброї. І що — в новинах розказують, що все одно приїхали. Причому своїм паломництвом підставляють не лише себе, а й Умань. До того ж, є ризик, що разом із хасидами до країни могли приїхати розвідники. Тим паче, в Ізраїль переїхало багато "хароших узкіх".

"Так у них же теж війна!" Але у них країна менше, її легше захистити. Та й Палестина — не рабсія.

В країні війна. Які паломники?! Я б ще зрозумів, якби хасидів призивали на військову службу до ЗСУ (так, це протизаконно, але якщо їм так подобається наша країна, нехай захищають).

Часткове вирішення сварок/Вікіпедія/Русня лютує

Усунув один із факторів роздратування, бо сварки не припиняються. Переніс сумку до себе. Такїї ніхто не чіпатиме і не розіллє воду. (вчора, до речі, був ренкорд з виливання мисок — мабуть 40 або 50 раз виливали!). Думаю, ще й фотокамеру кудись перенести, щоб кицька випадково не розбила.

Правда, нові місця менш безпечні. Але шо порбиш, якщо між двох стін — прохідний двір? А від стресу бзіки лише посилюються. Мама каже, якщо що, все одно все може згоріти.

Ну, так,  нервування треба лікувати. Однак у мене є інша відповідь: прибрати причину стресу. Ось, перестав їздити на роботу — перестав заїкатися. Переставив сумку — менше приводів сварититсь. Хоча джерел для роздратування все одно вистачає. Наприклад, батько: постійно жре (кожні пів години їсть), ходить по квартирі туди-сюди — лише розносить сміття і протирає килими, патологічний брехун (ще й регоче), провокує на сварки, занадто допитливий, по дому нічого не робить (я хоча б прибираю).

Мама, як і батько, поки що відмовляють від переїзду, хоча хоче спровадити на казенне житло. А у мене є свій варіант, як на декілька років "заробити" на державне утримання.

------
Таки зарегався у Вікіпедії. Вдалося це не з першого разу. Можливо, це був знак, що варто зупинитись. Прочитав що пишуть: умови, правила, розітку, тощо. Занадто складно. Ще й спочатку треба стати коректором, щоб виправляти граматичні помилки (не для цього ж реєструються), або шукати обгрунтування чужій писанині (що ще складніше). Тому поки шо в роздумах. Думаю, якщо акаунт буде неактивний, його й так можуть закрити. Тому особливо не варто переживати.

-----
Виявляється, русня лютує не спроста: у лаптів багато бабавни, а наші диверсанти продердлися до Брянської народної республіки і наваляли руснявим військовим. А ще, начебто, у чемодан Путлєра хтось наклав своє г***но. Ось тому й зляться.

Рознився зуб/Вплив сварок на роботу/нічний терор

Щоб життя не здавалось спокійним, рознився зуб. Поки що терпимо. Іноді ниючий біль переростає у зудіння. Здогадуюсь, від чого це могло траитись. Як мінімум, не треба було гризти сухарі. Плюс — зуб потихеньку кришеться. Можливо, щось потрапляє всередину. Якщо лікувати, потрібно все розсверлювати, знімати пломбу, прочищати канали. Потім знову пломбувати, ставити штіфт, розчищувати шийку зуба під коронку, знімати мірки, встановлювати коронку. Як згадаю минулорічну півторамісячну епопею з ремонтом, то виникає лише бажання вирвати той зуб, бо нема зуба — нема чому боліти. Минулого року був різець. А кутній зуб набагато більший. Більше коренів. Більше роботи і матеріалів — відповідно, ремонт може заважити аж на 3-5 тисяч грн. Ще й зухвала мобілізація. Так би може менше нервував.

Мабуть буду терпіти.
----
Помітив цікаву річ: після сварок з батьками працюється краще. Збільшується продуктивність. Не знаю, чим це можна пояснити. Мабуть, сублімацією, переключенням уваги.

Стосовно самої роботи, шалений темп дався взнаки: вже видохся, Мабуть, це і є емоційне вигоряння. Надодачу ще й не виспипаюсь. Звичайно, можна було б переключитись на інші завдання (вони є). Але поточний різновид завдання значного обсягу, який й так залишиться ще й на квітень. А інші завдання вимагають більше часу. Відповідно, щоденний заробіток зменьшится, а мороки додасться. Так що затягувати нема сенсу. Тим паче, поточне завдання більш прибуткове, ніж інше.

----
Іще хотів поговорити про нічний терор, який влаштовує русня. Походу, запуск дронів по ночах стає новою тактикою ворога. Причому повідомляють, що беспілотники летять дуже низько, щоб їх не могли засікти засоби ППО. До того ж, дрони часто змінюють напрямок руху, що ускладнює відслідковування. Та й самі запуски розтягують у часі. Мабуть, економлять.

Друга особливість — тренувальні польоти стратегічної авіації. Вчора через це оголошували аж три повітряні тривоги. І, що цікаво, поламка розвідувального літака не стала на заваді таких польотів. Радує лише те, що ракетних обстрілів не було. Але це таке... Напевно, накопичують для масованої атаки.

Жорсткі вимкнення електрики/Авіатроща у Броварах/Про повістки

Тільки дали електрику. З вихідних вимикають по-жорсткому: світло дають лише на півтори-дві години. Правда, вчора вночі електроенергія була майже 4 години.
Зрозуміло, що за таких умов неможна ні працювати, ні займатись блогерством. Тому сподіваюсь, що за тиждень полагодять і стане набагато краще. Але цього разу прогнозів на відновлення не дають. Так що не виключаю, що жорсткі вимкнення електрики триватимуть і наступний тиждень.

Втішає лише те, що 2 тижні електропостачання було без перебоїв і на роботі був аврал, тож встиг непогано заробити. А ще встиг запостити перший фотозвіт у новому році та відео.
------
У багатостраждальних Броварах відбулася авіатроща — упав гелікоптер з міністром МВС та його заступником. Причому гелікоптер упав посеред міста, на дитячий садок. Не обійшлося й без мирних жертв — випадкових перехожих, які вели дітей у садочок. І це у військовий час, коли люди гинуть відж російських бомб і ракет! Хоча, якщо мислити логічно, не було б потреби у маневруваннях на низькій висоті, якби не було війни.

Хайпувати на цій темі не буду, однак передумов для авіатрощі не було. Хіба що, казали про сильний туман. Але, мовляв, це некритично. Проте все одно ситуація дивна. Вся верхівка міністерства не повинна летіти одним бортом. Чому летіли через велике місто? Чому взагалі скористались гелікоптером, а не поїхали на машині?

Не здивуюсь, якщо причин для аварії було декілька і одією з них буде банальна халатність.
------
Брату вручили повістку. Зараз ганяють по медобстеженням, хоча,здавалось би, військомату на все пофіг. Причому медобстеження за власний кошт. Це можна виправдати хіба що особистою зацікавленістю призивника, але розповідає, що про результати обстежень не повідомляють.

Незнаю як обстежать і що вирішать, однак все одно переживаю. І за себе також. Бо медобстеження — це морока.

Цікаво, як з повістками у Києві та області?

От рассвета до заката.

Рассвет. Свет.Дни. Недели. Месяцы. Годы. Закат, до которого, всё кажется бесконечностью, так как, всё, что мимо нас, кажется неприменимо к нам и мы, по-прежнему, вечны, а ржавчина, тлен -- "удел несовершенных, незавершённых".
Но, иллюзия "вечного", нашего бытия здесь быстро, рассеивается и мы обнаруживаем, даже не последовательные исключения, того, что вчерашнее "вечное", без последовательного течения, сегодня, всего лишь горстка безжизненного украшенного "в последний путь", тлена, теряющего "форму" на глазах. И единственной, иллюзией путеводной  звезды, "вечного" ласкового солнышка, "остаётся", огрызок дотлевающей оплывшей, на глазах тающей грязной от копоти, свечи, или того, что от неё "осталось", что её, по-прежнему изо всех сил пытаются задержать в режиме "поживём ещё хоть немного", раз пропустили, функцию "долго и счастливо".
Да, иноногда, счастливчикам, которых не более тех, кто не попал в их разряд, удаётся,  побыть здесь, хоть и не долго, но, относительно, счастливо. Ну, тип, "хорошо карта легла" "козырей изначально, много привалило и с умом придержанных", на эффектную видимость "счастливого" "завершения" "прекрассной" картины, бросающей пыль в глаза, "ценителям" "возвышенного" "искусства", "лежащего" перед "гурманами" "блюд", "на чужой тарелке", или в "чужём фужере", с дотлевающим огрызком "святой правды" в костлявых руках, той, что рисуют с косой...так как, то, что с огрызком и то, что с косой, давно синхронны. И я, сейчас, говорю не о двух-трёх днях, перед, во время, после, кремации, погребения -- закате, а о Рассвете.
Когда, эдакое милое чудо, выползло из лона жизни, и увидело прекрасный чудный, как и всё окружившее его, в тот исторический момент, миг, "чудное мгновение",  всё, что видит, не только "новоявленное" чудо, но и "ценители", "гурманы", всех малодоступных и малопонятных им, "искусств"... Они, чаще "неценителей", "негурманов",  присутствуют на всех, чужих церемониях, смакуют и оценивают, за неимением собственного, у тех и тех, которым можно позавидовать, из-за которых можно огорчиться, в то время, когда нужно бы порадоваться, за их мимолётное счастье.
Да, "гурманы", "ценители", иногда(часто)радуются, тому, чему не следовало бы радоваться. Радуются, до того, пока оно не случится в их собственной жизни, пока "их звёздочка", подобно Люциферу, не слетела с неба, направляясь в самую гущу ада, всё скатываясь и скатываясь на самое его "дно", в клоаку, где копошится множество уродливых червей, скатившихся сюда ранее "последних", и продолжающих скатываться непрерывно....
Да, в этой всей маловажной возне, упускается один очень важный для "прожить "долго" и "счастливо", момент... а это именно тот момент, ОЧЕНЬ ВАЖНЫЙ, САМЫЙ ВАЖНЫЙ, даже, особенно важный, для "ценителей" "суперважных" вещей, ВАЖНЫЙ(хоть и пока не понятый ими) и для эдаких "всевидящих" наблюдателей "всего самого вкусного, важного", и отвратительного(особо для них важного), чужого, естественно, так-как своего у них нет, из-за недостатка времени...а здесь, получив всласть множество "положительных" чувств и эмоций, наблюдая и смакуя всевозможные варианты " горя и радостей", они вспоминают о том, что не мешало бы подправить и собственные сарайчики, в которых собираются жить "долго и счастливо", видя их великолепными дворцами...
Ах-да, СУПЕРВАЖНОЕ!.., КОТОРОЕ, ПОСТОЯННО, УСКОЛЬЗАЕТ ОТ ЗАТУМАНЕННОГО взгляда, ИЛЛЮЗИЯМИ ВЕЧНОГО РАЯ НА ЗЕМЛЕ "гурманами-ценителями, всех видов искусств" ...
КАК ТОЛЬКО ВЗГЛЯНУЛО СОЛНЫШКО В ГЛАЗА ПРЕЧУДЕСНОГО  НОВОЯВЛЕННОГО НА СВЕТ БОЖЬЕГО ЧУДА,  ТУТ ЖЕ, ПУПОВИНА ОТРЕЗАЕТСЯ ОТ ЛЮБЯЩЕЙ ДО БЕЗУМИЯ ЭТОТ ЧУДЕСНЫЙ СЛАВНЫЙ МИЛЫЙ КОМОЧЕК от  ЕГО МАТЕРИ-ЖИЗНИ  И "ПРИРАЩИВАЕТСЯ" к "уродливой злой костлявой тёте с косой", и "чудо" выбрасывается в атмосферу, где, чаще всего, растворяются все придуманные "бывалыми ценителями" себе в утешение, понятиями, включая и понятие "будем жить долго и счастливо", в своей избушке на курьих ножках, изъеденной  почти уже ржавчиной, червями и тленом.
28.12.22.
OttoЪ Kramer.
ps. Простите, такое ощущение, что не очень праздничное блюдо получилось, возможно потому, что я создан Хозяином, не как изящное блюдо, для банкетов и особееных праздников, а, скорее всего, как обычное блюдо, с достатком витамин, полезных веществ, для обычного повседневного стола, которое необходимо более, для восстановления сил("чтобы не ослабеть в пути"), чем для того, чтобы вкушающие его, могли быть выброшенными в нирвану, от переизбытка вкусовых эффектов, вызванных множеством множеств, исскуственных приправ и специй, не могущих превратить иллюзию "розовых очков", в реальность.

Вибачте, таке відчуття, що не дуже святкова страва вийшла, можливо тому, що я створений Господарем, не як витончена страва, для бенкетів та особливих свят, а, швидше за все, як звичайна страва, з багатством вітамін, корисних речовин, для звичайного повсякденного столу, яке необхідно більше, для відновлення сил ("щоб не послабшати в дорозі"), ніж для того, щоб їсти його, могли бути викинутими в нірвану, від надлишку смакових ефектів, викликаних безліччю множин, штучних приправ і спецій, які не можуть перетворити ілюзію "рожевих окулярів", насправді.

Тривожна ніч/Про відбір на "Євробачення-2023"

Ця ніч була неспокійною. Давненько не було нічних тривог. Вчора на ніч повітряні тривоги поширювались то південними областями, то південними і східними. Карта тривог швидко змінювалась. По-моєму, була тривога і у Полтавській та Кіровоградській області. Чекав на відбій тривог, але вони лише поширювались — і опівночі помітив, що вже червоним зафарбувалась Черкаська і Київська область. Ну як тут спати?! Що цікаво, тривога була оголошена на Київщині, але у Києві її не було. Як це так?!

А щоб зовсім не спалося, почули ракету. Після такого до відбою тривоги спати перехотілось. Чекали закінчення тривоги аж 3 години. Сьогодні невиспаний.

Сьогодні знову багато областей з повітряною тривогою.
----------
І ще хотілося сказати про національний відбір на пісенний конкурс "Євробачення-2023". Я так і не зрозумів, чому його провели заздалегідь. Зазвичай, конкурсантів відбирають у лютому місяці, у конкурсному році.

Стосовно шоу та учасників нацвідбору: як і передбачав, яскравого шоу не було — типове Суспільне ТБ, воно таке. Перелік учасників відбору теж виявився очікуваним — багато початківців, причому невідомих мені. З топ-виконавців були лише Jerry Heil і TVORCHI, які, якщо не помиляюсь, вже втретє(!) подаються на "Євробачення". Було декілька менш відомих виконавців. Так, про Tember Blanche чув тільки завдяки їхньому фіту з Kalush. А про KRUTЬ знаю з попередніх відборів.

Звичайно, можете дорікнути: "Kalush Orchestra теж були новачками; навіть більше — гурт створили спеціально (думаю, тут мені можуть заперечити) під Євробачення-2022. Але Kalush Orchestra — це альтер-его Kalush, які були відомі за рік-півтора до відбору." "А як же Go_A?!" Так, вони — приклад, коли невідомий гурт став відомим лише після Євробачення. Хоча вони були своєрідними і ні на кого не схожі, чого не скажеш про новачків нового нацвідбору.

Пісні учасників слухав уривками, однак перше враження — нічого цікавого. Можливо, треба послухати повністю і вдумливо. Багато плагіату, Так що сумніваюсь, що учасник від України потрапить в десятку фіналістів.

І ще один нюанс, який у вищезазначеному контексті не так засмучує: голосування через "Дію", якої у мене нема через алергію на приСлуг народу. Тому не приймав участі у голосуванні. Та й сенсу нема, бо ні з кого вибирати.