хочу сюди!
 

Марина

45 років, овен, познайомиться з хлопцем у віці 39-50 років

Замітки з міткою «роздуми»

Школа ненависті. Урок 10. Двоємисліє

[Приєднана картинка]Щож, перестали блєдіни падати на печерські пагорби, у лєнті прокинулося Євробачення. Мабуть, саме воно на часі. Ну ок, не про це мова. Хоча, може саме про це. Колись Умберто Еко, виступаючи перед студентами престижного університету (я досі плутаю американский та англійський Кембріджі, тому даруйте), розказав історію із свого шкільного дитинства. Вчитель задав 10-річним діткам завдання: пояснити, чому всі вони повинні померти за Мусоліні та велич Італії. І кмітливий хлопчик з ...

Читати далі...

Уламки роздумів українського панка

УЛАМКИ РОЗДУМІВ УКРАЇНСЬКОГО ПАНКА ЖОРЖ ДИКИЙ Передмова Привіт, Жорж, я думаю що тобі давно пора почати щось... (велика пауза у кілька місяців через поламку комп'ютера)п'ятниця, 26 березня 2004 р.З цього дня я починаю щоденно одну гордину-годину присвячувати творенню книги свого особистого життя.Спочатку кілька думок стосовно всього задуму: в основу книги буде покладено мої архівні накопичення в в першу чергу статті починаючи від мого звільнення з...

Читати далі...

Потвора

Біль наче крихітний психопат Знову тортури. Кидок назад в табір депресії і ганьби. В камері суму - жахіть стовпи. Там моя муза на ланцюгах. Скована, схована всюди страх. Тоскно. Від болю заїжджає дах. Хоч порятунок в моїх руках, але начхати на спокій свій. Жертва нездатна до справжніх дій. Я загубила себе давно в нетрях, де злоби дурне вино ллється, збиває з усіх доріг. Заздрощів демони - на поріг Жіжи мерзенної повний рот. Ось я - страшнючий бридкий урод. Ненависть...

Читати далі...

Аутотренінг

Лячно з собою один на один. Метеорити поганих новин. Знову здоров'я звалило в Мадрид. Знову без мене. І я інвалід Як же до купи зібрати себе? Як поламати хворобі хребет? Стріли фантазій та мрій тетива. Рими рятують, лікують слова. Я все здолаю і переживу. Come on, негаразди. Я вас розірву!

Я за легалізацію евтаназії в Україні.

У людини має бути свобода не лише жити, але і достойно померти.

Літера Ж

Що вам сказати любі мої я загубилась. Це ночі чи дні? Доля регоче, гаснуть вогні. Шлях мій життєвий, немов уві сні. Скільки підстав подарує сюжет? Мрії мої якесь бланманже бог ваш не дуже їх береже. Поразка вже близько? Чи вона вже?

Пандемічне

Біль розриває. Я безпорадна. Скільки на світі залишилось нам? Хоч в цій реальності лячно та складно, страху я радість свою не віддам. Скільки вже можна страждати в неволі власних жахів й мерзенних хвороб? Доля влаштовує жнива у полі тут люди - колосся, а смерть - хлібороб.

Весна...любов...надії...

А весна це дійсно пора кохання?... З року в рік, віками, століттями, з першим таненням снігу, першими акордами весняних трелей птахів, в душі, на серці і не тільки, починається справжнє бродіння, бурління почуттів... І, можливо, поки ще і не зрозуміло - чому так чуттєво і ніжно на душі, так приємно знеможнено у тілі... Але, цей вітерець, що шелестить, і пробігає по усій твоїй суті, він же відчувається тільки навесні... А, пам'ятаєте, що ще він особливо гострим був тоді, в той, зовсім юний,...

Читати далі...

Вигоряння

Я замахалась воюватисловами, діями, думками.Вкладатися, але не матинадії. Хибні результати. І якщо ви, мої хороші, нічого цій країні датине хочете. Дорожче грошіі блиск лише своєї хати, то вам ніхто не допоможе.Я замахалась воювати.

Сама себе

В своєму особистому полоні ламає руки жінка божевільна. Вона не усвідомлює що сильна і що в тюрмі немає охорони. Сама себе загнала в кут неволі, стражданнями сама себе скувала. Для щастя їй потрібно дуже мало - дізнатися як вижити на волі.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
34
попередня
наступна