Схоже, що скоро в Києві не буде комунальних автобусів. Тролейбуси і трамваї якось тримаються, бо альтернативи їм нема. А от автобуси легко замінити маршрутними таксі. Тим, у "Київпастрансі" та київській владі користуються. Кажуть навіть за Льоні Космосу Чорновецького в Київраді були лоббісти маршрутників і деякі маршрути "зливали", а терріторії автобусних парків віддавали в аренду приватним перевізникам. Ну, що тут скажеш... Звичайно, можна все спихнути на економічну кризу та те, що держава не компенсує проїзд пільговиків — але нічого не робиться. Ну, що ж, підвищили вартість проїзду з 1,5 до 3 гривень. Але кількість автобусів така як була до підвищення, такою ж і залишилася. 6 лютого на маршрутах було 292 автобуси, а вчора, 9го лютого — 287. І далі буде тільки гірше. На багатьох маршрутах замість автобусів великої місткості курсують мікроавтобуси

(А2 [Зал. ст. "Київ-Волинський - метро "Шулявська"] — лише один автобус, і то Богдан,
А5 [Зал. вокзал - вул. Ізюмська] — теж лише один мікроавтобус,
А47 [Метро "Нивки" - метро "Дорогожичі"],
А52 [Метро "Либідська - вул. Закарпатська] — теж лише один мікроавтобус,
А75 [Метро "Виставковий центр" - селище Жуляни]).

— На цих вищеперерахованих маршрутах раніше їздили великі автобуси. А тепер от лише мікроавтобуси. Можливо, пасажиропотік невеликий? Можливо. Але маршрути 2, 5, 47 за моїми спостереженнями були переповнені.


Автобусний маршрут 75. В 2013му їздив автобус великої місткості. З 2014го на маршруті мікроавтобус. Прогрес:)
При тому на популярних комерційних (маршруткових) маршрутах використовуються автобуси великої місткості.


На прибуткових комерційних маршрутах комунальний перевізник виставляє великі автобуси. А на звичайні автобусні замість автобусів ставлять мікроавтобуси.

  Взагалі якось дивно, що комунальні автобусні парки мають комерційні маршрути. Кажуть, що за рахунок них автопарки лише виживаюить. Але це якось дико "забивати" на звичайні маршрути в угоду комерційним. Є думки, що комунальним автобусникам треба заборонити комерційні маршрути, або хоча б не дублювати власні маршрути.

  Ще одна цікавинка — на таксомоторних (маршруткових) маршрутах з'являються приватні маршрутки. Про що це свідчить? Про те, що не вистачає комунальних мікроавтобусів?


На "Київпастрансівських" таксомоторних маршрутах (№№208, 501) з'являються арендовані машини. Невже у КПТ не вистачає власних автобусів???

  Мені довелося відвідати декілька автобусних парків і видовище там не з найприємних. Стелі в ремонтних боксах протікають, будівлі руйнуються, немає грошей на автозапчастини та інше.


Автобусний парк №6, ремонтний бокс. Під час дощу з даху ллється вода.

 Ще одна тенденція — закриття або відсторонення від приміських перевезень. Перелік маршрутів, на яких їздили київські автобуси, вражає.

82 — Метро "Академмістечко" - Київський молокозавод №3 (м. Вишневе) > маршрут відмінено

747 — Метро "Ники" - село Гореничі > маршрут віддали приватному обласному перевізнику
748 — Метро "Святошин" - село Білогородка > маршрут віддали приватному обласному перевізнику
758 — Метро "Либідська - село Велика Бугаївка (?) > маршрут відмінено
759 — Метро "Святошин" - село Червоний хутір > маршрут віддали приватному обласному перевізнику, змінили кінцеву на метро "Нивки"
760 — Метро "Святошин" - село Дмитрівка > маршрут відмінено
761 — Метро "Святошин" - село Лісне > маршрут віддали приватному обласному перевізнику
762 — Метро "Святошин" - село Неграші > маршрут віддали приватному обласному перевізнику
763 — Метро "Святошин" - село Шпитьки > маршрут відмінено
764 — Метро "Нивки" - село Личанка > доля маршруту невідома
765 — Метро "Святошин" - село Музичі > маршрут віддали приватному обласному перевізнику, змінили кінцеву на метро "Нивки"
767 — Метро "Святошин" - село Мостище > маршрут віддали приватному обласному перевізнику
768 — Метро "Святошин" - село Чорногородка > доля маршруту невідома
769 — Метро "Святошин" - село Горбовичі > маршрут віддали приватному обласному перевізнику, змінили кінцеву на метро "Нивки"
770 — Метро "Святошин" - село Михайлівка-Рубежівка > маршрут віддали приватному обласному перевізнику
771 — Метро "Святошин" - село Мотижин > маршрут віддали приватному обласному перевізнику
773 — Метро "Святошин" - село Миколаївка > маршрут віддали приватному обласному перевізнику
776 — Метро "Святошин" - село Колонщина > маршрут віддали приватному обласному перевізнику
778 — Метро "Святошин" - село Яблунівка > маршрут віддали приватному перевізнику, потім повернули "Київпастрансу". Потім знову віддали приватному перевізнику. Зараз маршрут не працює.
793 — Метро "Героїв Дніпра" - Сади "Касакад" (село Хотяновка) > маршрут відмінено (?)
794 — Метро "Героїв Дніпра" - Сади "Світанок" > маршрут відмінено (?)
795 — Метро "Героїв Дніпра" - село Лютіж > маршрут віддали приватному обласному перевізнику


Зупинка "Вулиця Ушакова" (2010р.). З довгим переліком приміських комунальних маршрутів. Зараз по більшості з них їздять частники.
Нині навіть таблички нема.

Ви скажете: "Ну і що тут такого?" Але: 1) при обслуговуванні приміських маршрутів використовувалились автобуси великої місткості; 2) київські комунальні автобуси у області виглядали незвично, взагалі приміські комунальні маршрути це окремий вид маршрутів — романтично навіть; 3) з переводом маршрутів приватним перевізникам збільшилась вартість проїзду. Ну в усякомі разі на комунальних автобусах було дешевше, ніж у приватних маршрутках. Наприклад, на 720 з Святошино до Боярки було 7 гривень (коли це було?), а на 778 (комунальному) — 5 гривень. Економія! І в нормальному автобусі приємніше їхати, ніж у тісній маршрутці.


Замість комунальних автобусів у передмістя тепер їздять приватні маршрутки:(


Замість комунальних автобусів у передмістя тепер їздять приватні маршрутки:(

Ви будете в шоці але у Житомирському напрямі їздило навіть отаке!

 Ще одна проблема — пенсія. Пенсіонери і пільговики користуються переважно комунальним транспортом, тож дають вагоме навантаження. Але при цьому не платять за проїзд. Держава у нас не така багата і не завжди компенсує за проїзд пільговиків. Що робити? Найймовірніший варіант — адресна допомога (забув як же воно завивається... а, згадав! Грошова компенсація). Пенсіонери не будуть у захваті від такого рішення, але 1) держава не така багата, щоб компенсувати тим, хто часто їздить; 2) є такі, хто не користується транспортом. І гроші, що будуть нараховуватись зможуть використати не на проїзд, а на ліки, наприклад.

Ще один аспект — закриття автобусних парків. ТРи з восьми вже не працюють. І це негативно відбивається на якості перевезень.
Зараз нема автобусного парку №3 (пров. Радіщева), що обслуговував маршрути Відрадного, Борщагівки, Чоколівки. Автобусний парк №4 (у Святошино) після закриття приміських маршрутів залишився без роботи. Автобусний парк №6 хоч і не закрили, але з Оболоні перемістили на саму околицю Троєщини. Автобусний парк №8 відсторонили від роботи через зловживання. Виявилося, що десь "загубилися" декілька автобусів. І зараз загроза закриття ще одного автобусного парку.

1. Закриваються автобусні маршрути (міські).
2. Закриття більшості приміських комунальних маршрутів!!!
3. Закриваються автобусні парки.
4. Автобусні парки перебуваються у поганому технічному та матеріальному стані.
5. Автобуси зношуються, а нові не надходять.
5. Держава не компенсує проїзд пільговиків.
6. На комунальних комерційних маршрутах їздять сторонні машини.


1 етап — а) зменшується кількість автобусів на маршруті (наприклад, було 4 машини, залишили 2; було дві — залишили один), і, віідповідно, збільшуються інтервали між рейсами.
              б) змінюється режим роботи маршруту (наприклад з цілодобового переводять у "піковий").
2 етап — мотивуючи зменшенням пасажиропотоку (що не дивно, враховуючи 1 етап "покращень") замість автобусів великої місткості на маршрути ставлять мікроавтобуси.
3 етап — автобуси мікроавтобуси починають їздити як попало (не за розкладом, відміняються рейси).
4 етап — маршрут відміняється (у зв'язку з кризою, зменшенням пасажиропотоку та інше).
5 етап — з зупинок зникають знаки "Зупинка автобуса" (раніше деякі таблички не чіпали, але тепер економія!).

 От така фігня, малята! Що робити мабуть зроблю наступною темою. Можливо у вас є варіанти як врятувати київські автобуси.

P.S.: З 8-ми автобусних парків у Києві лишилось тільки 5. І то, ще один парк збираються закрити (АП-1). Так що на нас чекають маршрутки. Ну і електротранспорт. Хоча і тролейбуси з трамваями в не набагато кращому стані, ніж автобуси.
Не буде у Києві автобусів:(

P.P.S.: Дивно, що відправили автобуси автобусного парку №1 на евакуацію людей із зони АТО. Ні, це добре починання, але У МІСТІ НЕ ВИСТАЧАЄ МАШИН ДЛЯ АВТОБУСНИХ МАРШРУТІВ, а вони їх відправляють під кулі. Ідіотизм! Хіба немає місцевих автобусів? Чи з інших міст не можна було взяти?

Люди уходят туда, откуда не возвращаются. Уходят целиком и полностью. Завершает этот переход простая и торжественная процедура. Похороны или кремация. В этом смысле, у людей всё просто.
Есть ли смысл человеческой жизни? Это неясный и глубоко спорный вопрос. И нет на этот вопрос однозначного ответа.
Вот у хрюшек всё по-другому. Они уходят туда, откуда не возвращаются, причудливым путём, и изощрённым способом. Они уходят частями. Одновременно, но частями. Этот ритуал называется кулинария. Кулинария - это смысл и итог жизни хрюшки. (В отличие от людей, у свиней есть чёткий и ясный смысл жизни.) 
И так, сначала что-то похожее на кремацию. Только не до конца. Потом более или менее торжественная процедура - возложение на блюдо. Потом ... уход во внутренний мир. Во внутренний мир человека. Дальше, изучив и познав человеческий внутренний мир, и претерпев радикальные изменения и преобразования под воздействием человеческого внутреннего мира, хрюшка покидает человека и уходит в непростое, но по-своему торжественное путешествие по лабиринтам подземных труб и водных потоков.
Таинственное подземное царство принимает всех, но по-разному. У каждого свой особенный путь.

Завтра приходит всегда, но не ко всем. К большинству каждый раз приходит одно и то же Сегодня. И это большинство думает, что так и должно быть. Они думают что Сегодня, это бывшее Завтра. Да, они так думают, и с этой мыслью уходят во Вчера. Оно их забирает в порядке очереди, каждого в своё время.

Целый день, нет, всю неделю пытаюсь заставить себя что-то делать… но делаю только одно – читаю. Ухожу в произведения с головой, живу героями, их чувствами, их жизнями, их мыслями. 

Читаю далеко за полночь, очередной раз встаю с головной болью, и снова при первой же возможности бросаюсь в знакомый мир ставших уже почти родными героев. Все дела отброшены, все начатые проекты заморожены, я придумала себе мини каникулы, вот!

Почему же тогда мне так плохо? Почему я не хочу никого видеть и слышать? Ловлю себя на мысли, что этот реальный мир меня жутко раздражает, а тот, иллюзорный кажется настолько прекрасным, почти идеальным, что я не хочу возвращаться оттуда...

Что со мной?! Стоп, стоп, стоп! Мне не нравится происходящее... Далее >>

 Если так посмотреть, то что есть вечное на этой Земле?

Могут ли люди жить вечно? - Нет. Те, кто до 90 лет доживают уже считаются везунчиками и "уникумами".

Зачем люди пытаются добиться признания и славы, если и она не вечна...? Сами посмотрите: помните ли вы того знаменитого императора, который правил в 425 году нашей эры? Вряд ли...

Много людей погибает каждый день, и это очень печально, но никто из нас ничего не может с этим поделать.

Мне очень нравится этот отрывок из Библии: "Вы, которые не знаете, что случится завтра: ибо что такое жизнь ваша? пар, являющийся на малое время, а потом исчезающий." - Иакова 4:14

Он очень ясно и отрезвляюще подействовал на меня, поскольку я люблю планировать что-то на будущее, и часто не думаю о том, что все не так постоянно, как мне кажется. Все не так неизменно, как хотелось бы. 

Анонс

Скарбничка душі

 

Є в кожного в душі скарбничка

І в кожного – вона своя,

Лежать в тій скриньці таємничій

Якесь число, чиєсь ім’я,

 

Напівзабуті сни і мрії,

Колючі реп’яшки образ,

Далекі вогники надії,

Уривки голосів і фраз,

 

Близьких людей ясні усмішки,

Розчарувань найперших біль,

Красива пісня, гарна книжка,

Улюблений з дитинства фільм...

 

І скільки б ми скарбів не мали –

Коштовних, срібних, золотих –

Та скринька, що в душі сховалась,

Є найціннішою із них.

                                                    Інклюд  Валентина

Що значить бути людиною

Що значить "бути людиною"?

Це іншим в біді помагати,

Завжди берегти Батьківщину

І матір свою шанувати;

 Це лиш правду мати за кредо,

Серце щире і совість мати,

Прожити життя не ледарем -

Для правди й добра працювати;

Буть другом у щастя годину

І в горі людей не забути.

Щоб справжньою бути людиною,

Треба просто людяним бути. 

                                                           Інклюд  Валентина

Як не ти, то хто?

Дуже часто за буднями власної реальності

Не бачим трагедій земного суспільства,

Де з почестями ховають залишки моральності

І проводять коронацію насильства,

Де міста вже давно нагадують сміттєзвалище, 

Екосистема старанно ламається – 

Ми стоїм за крок від безодні, та чомусь досі ше

Мріємо: „Все саме якось владнається”

 

Приспів:

На мить зупинись, схаменись, озирнись:

Що навколо тебе відбувається?

Активний процес – не прогрес, а регрес

В спільноті людській спостерігається:

Продажність,підлість, втрачається гідність,

Втрачається щирість людських взаємин.

Зупини цей потоп! Як не ти, то хто

Кине краплю світла в суцільну темінь?

 

Не обмежуйся лише констатацією факту,

Що, мовляв,ти один нічого не зміниш:

Такою позицією не де-юре – де-факто

Ти теж губиш цей світ і сам в ньому гинеш;

Помилково вважати, що життя посеред зграї –

Це присуд довічно по-вовчому вити.

Коли шкіряться інші, хай в тебе посмішка сяє:

Настане день – й посміхнуться у відповідь.

Приспів. 

                                                                Інклюд  Валентина

Шануймо

 Шануймо,  поважаймо рідну  мову,

І мами  ніжну пісню  колискову.

Дзвінкі  шануймо співи  солов’їні,

Вклоняймося  тополі і  калині.

Шануймо  землю цю,  її  природу,

Шануймо   звичаї свого  народу,

Шануймо,  поки  є що  шанувати.

Культуру  дуже легко  занедбати.

Та  важко її  буде  відродити,

Ще  важче, друзі,  новую  створити.

                                                                Інклюд  Валентина

Розмова з осінню

Ну, привіт, моя давня подруго:

Рік минув – ми знову зустрілися.

Прожити цей рік було подвигом...

Я змогла. Але я стомилася

 

І прийшла до тебе здорожена,

Щоб надихатись твого спокою,

Щоб наслухатись заворожено

Пісні мудрої і глибокої;

 

Сестро-Осене, я прошу одне:

У своєму багрянці-золоті

Розчини мене, обігрій мене,

Перед тим, як віддати холоду.

                                                            Інклюд  Валентина

Доброго времени суток всем моим постоянным читателям и гостям. Именно сегодня я получила письмо-рассылку, в его теме таже строчка как и называется мой каст. Меня заняла эта истрия и я спешу ею с вами поделиться....

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Именно эта история была сегодня в рассылке. Евгений и Михаил, огромное вам спасибо. И ещё большее спасибо за то, что эта история рассказана перед замечательным праздником.

Действительно сейчас замечательное время подумать о себе, о своей жизни и не просто подумать, а именно решить, сделать выбор и жить настоящей жизнью.

Я счастлива, что могу поделиться с вами и этой истрией и возможностью быть первым или вторым, тем более, что в моей компании стартует акция.

Буду счастлива узнать ваше мнение о бизонах...или о людях...

 

Оригинал этой заметки находится на моём персональном блоге, здесь возможность комментарией отключена.http://alinaradochinska.blogspot.com/

Как часто мы не замечаем то, что вокруг. Как часто верим в то, во что хотим верить. И не верим в то, что нам не нравится, не потому, что это невозможно, а просто потому, что нас это не устраивает. Так жить гораздо удобней. Легче, спокойнее. Можно не думать. А я вот не могу. Я наверное странная, но я скорее не верю в то, что вижу. Мне проще не замечать вполне очевидных вещей, меня так учили. "Ты недостойна, ты этого не заслуживаешь." А может дело не в том, что меня не любят? Может просто я не способна это увидеть? Не способна поверить даже в такую возможность? Кто знает....Может и так. Этот вариант мне не очень нравится, но он лучший из всех. Неспособность увидеть любовь.... При умении любить.... Это страшно, смешно и нелепо. 
Меня всю жизнь убеждали в том, что я недостойна того, чтобы меня любили... Родители, знакомые. "подруга". Я верила. Может я просто неспособна видеть любовь ко мне? а мужчины слишком горды и самоуверенны чтобы признаться? Возможно...  
Спасибо всем, кто меня убеждал в том, что я недостойна..... Вы своего добились

Причину я могу назвать:
Она банальна – это ревность,
Ты мне не стала доверять,
И я не верил в твою верность
- автор Илья Чернов.

Ясное дело в реальности, но здесь, в сети интернетовской меня это забавляет и удивляет.
Забавно наблюдать, как Он и Она распыляятся тут и там комментариями какая (ой) он(она) хороший, как его не хватает ей, как бы было хорошо встретится и жить долго и (нудно) счастливо до гробовой доски.. Эй, влюбленчики! *stena* Надеюсь такие читают очередной мой высер, как вы можете влюбится здесь? А? Во что? Или может в Кого? Я не отрицаю, что за буквами на экране сидит человек, но всё же.. Это всего лишь буквы. Это же даже не телефонный разговор, который дает хоть маленькую понятливость эмоционального состояния собеседника. Только не говорите, что эмоции здесь выражаются смайликами. Это будет вообще смешно.. *lol*
А удивляет то что среди этих псевдовлюбленцев люди которым уже далеко за 20 и даже за 25. Это же какую безнадегу и разочарование, найти в реальной жизни себе свою [очередную ошибку] половинку, надо иметь.
Хочу :молитва исповедаться вам. . Пришло время открыть все карты
Мне ведь тоже не 18 и даже не 25, а уже аж 33 и что бы я не говорил, а в "душе" я питаю надежду что хотя бы здесь найду Её, которая разнообразит мои вечера скандалами, приукрасит возвращение с работы допросами. . .
Да флиртую, не без греха, но ревновать.. Эт вы ребята гоните.. Ревновать к вот этому-> К СМАЙЛУ или ещё подобно этому, благо админ постарался вооружить нас смайлами. Кстати, подобные смайлиги относятся к категории ЛЮБОВЬ, ..??.. Какая к черту любовь? Может всё же надо бы не так назвать эту категорию? Например: СИМПАТИЯ, или на худой конеЦ ХОТЕЛОЧКИ
Только ненадо :ненадо тут делать из меня какое то грубое и бездушное животное. Да есть ПРИВЯЗАНОСТЬ, может даже маленькая влюбленность, симпатия так это уж точно.
Да есть такое, что заходишь на сайт и первым делом или в друзья (нет ли её на сайте), или же в почту (не написала ли она). И что? Это любовь? Привычка! Ты просто привыкаешь к человеку настолько, что уже отношения между вами становятся как само себе полагающее. Вот здесь и рождается эта пресловутая ВИРТУАЛЬНАЯ ревность...
От чего мы ревнуем? Ну не от любви же. Как можно от любви ревновать? Ты же любишь человека и полностью ему доверяешь, ты его превозносишь и как твоё "божество" может поступить плохо с тобой? Да, точно, мы ревнуем не из-за любви. А из-за чего же?
Ревность- это нежелание с кем бы то нибыло делить кого то.
Ревность- это красивое название эгоизма и собственности. Все только мое, всё только мне, только Я на первом месте, а чувства других -потом, их на второй план.
Хроническая склонность к
ревности называется ревнивостью.
Она считается, как правило,
негативной чертой и даже
сопоставляется с болезнью.
- как же точно сказано. Народ, :ор масштабы этой чумы поражают своим радиусом действия. Ей (болезни) мало реальности, так она ещё и захлестнула ВИРТУАЛЬНОСТЬ!
:яд Спасибо что выслушали. Теперь хочу услышать вас. И главное- НЕ ХВОРАЙТЕ *druzhba*
Р. S. : От ревности можно
избавиться одним способом -
перестать любить только себя.