хочу сюда!
 

Лида

36 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 37-43 лет

Заметки с меткой «розлука»

...конец любви не бывает однозначен...

Когда любовь заканчивается, один обязательно страдает; если никто из двух не страдает, значит любовь и не начиналась; если страдают оба значит любовь ещё не закончилась

No Second Chance - Blackmore's Night

NO SECOND CHANCE
        Не буде другого шансу

Автори: Річі Блекмор, Кендіс Найт
Виконує Blackmore's Night

My diamond's clouded over where it used to shine like light
        Мій діамант затьмарився, хоч зазвичай він сяє наче світоч.
And the day keeps running faster,
        А день прискорив свій біг
Into the arms of night...
        в обійми ночі...
The stitches on the tapestry say,
        Візерунок народжується на тканому полотні і шепоче:
"Everything in time,
        "Все з часом налагодиться"
Will find it's way home again",
But I'm tired of crying...
        Але я втомилася від голосіння...

       No Second Chances
               Немає другого шансу,
С      Don't knock on my door
               не стукай в мої двері,
о      There won't be any answer
               не буде жодної відповіді,
r      I won't be here no more...
               мене більше тут не знайдеш...
u      This house we had together
               Цей дім належав нам обом,
s      Might still be in its place
               можливо, він все на тому ж місці,
       But the rest of this is much too hard to face,
               але надто важко бачити те, що лишилося від нього,

There'll be No Second Chance...
               там не може бути другого шансу...

Lovely moonlit hours we spent
       Скільки ночей, залитих місячним світлом,
 
Walking on the beach,
        бачили ми, гуляючи берегом,
We'd gaze up at the stars,
        зачаровано дивилися на зірки,
I swear they were in our reach...
       присягаюся, ми могли дістати їх руками...
But time... it went on,
        Але час... він вичерпався,
Minutes... they ran too fast.
        хвилини... вони замиготіли надто швидко.
Like you they were gone...
        Як і ти, вони втекли...
Into the past...
        у минуле...

C h o r u s  repeat
        Приспів повторити


letsrockслухати тут letsrock

Отака "дружба", малята

Потрапив до рук вчорашній "Експрес"

Французький актор і друг путіна шокував своїх шанувальників   look відвертим зізнанням

Депардьє видав автобіографічну книжку "Так вийшло", в якій описує роки своєї юності. Він каже, що у 15-20 років займався проституцією. Причому кохався не лише з жінками, а й доволі часто з чоловіками, яких потім бив і грабував. Крім того, юний Жерар розкопував могили та знімав з покійників ювелірні прикраси, які потім здавав у ломбард.

Що й казати - молодість актора і справді була бурхливою. Та чи додадуть такі зізнання популярності авторові і чи сприятимуть збільшенню кількості його симпатиків? (с)


А ви шо подумали?...

Тиха-тиха

В цьому тексті надзвичайно сильно висвітлено етико-філософську тему, на мій погляд. Також дуже приємно її послухати як у первісному вигляді простої акапельної народної пісні, так і осучаснену гуртом Сашка Положинського. Канон подружньої вірності vs Логіка, хід і тріумф життя... Є тут місце для осуду? Немає. Непрямо це випливає з тексту народної пісні і зайвий раз утверджується у частині тексту, доданій Тартаком.
Мораль? Не губіть ниточки, що пов'язує вас зі своїми близькими. Або прийміть всі ймовірні результати протилежного способу життя.


letsrock Версія Гуляйгород та Хорея Козацькаletsrock
 
Тиха-тиха на дворі погода,
Та й немає же милого з походу, та й немає
милого з походу.

Ще й тихіша погодонька буде,
Як мій милий з дороги прибуде, як мій милий
з дороги прибуде.

Як приїхав мій милий з походу,
Зустрів милу в сінях на порозі, зустрів милу
в сінях на порозі.

Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива!
Чия в тебе на руках дитина, чия в тебе
на руках дитина?

Була в мене циганочка Дуня,
Вона в мене дитину й забула, вона в мене
дитину й забула.

Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина, не такая
циганська дитина.

Бо циганське чорне та патлате,
А це біле же, біле гарнувате, а це біле,
біле гарнувате.

Давай, мила, коника сідлати,
Та й поїдем, циганку шукати, та й поїдем,
циганку шукати.

Гайда, милий, із сіней у хату,
Буду тобі правдоньку казати, буду тобі
правдоньку казати.

Був у мене козак аж три ночі,
Він покинув свої карі очі, він покинув
свої карі очі.

letsrock Версія Тартак та Гуляйгородletsrock

Тиха-тиха на дворі погода, нема мого
милого з походу, нема мого
милого з походу.

Як приїхав мій милий з походу, зустрів милу
в сінях на порозі, зустрів милу
в сінях на порозі.

- Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива! Чия в тебе
на руках дитина, чия в тебе
на руках дитина?

Довго-довго тебе чекала,
Плакала ночами, але сліз не вистачало.
Не вистачало, щоб наповнити море,
Щоб змити біль розлуки, щоб затопити горе.
Довго-довго тебе чекала,
Час минав, але вірила, знала,
Що повернешся живим і здоровим,
Її до себе пригортатимеш знову.
Сама у хаті, сама у полі,
І вся робота – на ній, та не жалілась долі.
Але від тебе нема жодної звісточки,
А може просто обірвалася ниточка?
А може вже десь там наклав головою,
Уже згорів у вогні стрімкого бою?
Уже накрився чужою землею,
І більш ніколи не топтатимеш своєї?
Минали дні, минали довгі ночі,
І засихало марно серце дівоче.
Думки сушили мозок. Хто витримає все це?
І вже зневіра гадюкою заповзала в серце...

Ходім, милий, із сіней у хату, буду тобі
правдоньку казати, буду тобі
правдоньку казати.

Був у мене козак аж три ночі, він покинув
оці карі очі, він покинув
оці карі очі.

Я відпускаю... відпусти і ти!


Мені не важко знов тебе втрачати,
Бо як я втрачу те, чого нема?
Всі наші дії – то є просто гра
Як вірити, дружити і кохати.

Мені нелегко все це визнавати,
Але втомилась змучена душа
Роками гратись в те, чого нема,
Тому тебе так легко відпускати…

Але тобі не хочеться це знати!
Хоч те що є для нас обох тюрма,
Ти хочеш мене випити до дна,
І змушуєш терпіти, і страждати.

А я хочу по-справжньому кохати!
Але життя для тебе – то є гра,
В якій бажання нового нема,
І ти мене продовжуєш тримати…

я вирішила... ніби-то...

Коли знаєш, що треба це робити, але якась частинка просить залишити все як є... Треба стояти на своєму... скільки ж можна прогинатися... з усім рано чи пізно треба прощатися... мені дуже важко... я зазвичай уникаю будь яких серйозних рішень... але от воно, мабуть, доросле життя... хз... просто мозок вже не варить, а сльозні залози пусті, бо в мені випала понад нормова кількість опадів... мені важко... зрозумій... прийми це... бо я більше не витримаю...


я покинула свого хлопця. у нас були стосунки побудовані на фундаменті самотності, холодної зими і бажання бути комусь потрібним... йому треба була кухарка, прибиральниця, секс-іграшка... а мені хто-небуть, хто колись мене полюбить, стане моїм чоловіком і від кого я народжу дітей... він не красень, та і я не мерлін монро))) незграбний, смішний, самозакоханий і видєлкуватий. а я любила його слухати. була зима і хотілося тепла. 

я знайшла з ним тепло. він знайшов затишок зі мною. він звик. вважав, що так буде завжди. на мене уваги звертав мало, лише, коли прокидалися інстинкти... ніяких прогулянок. ніяких романтичних поседеньок. одні танки, самольоти, бугурти і т.д. 

про ціль наших стосунків нічого не говорилося. слова любові теж не прозвучали. я не відчувала, що потрібна йому, як друга половинка. 

і після одного інцеденту, в якому він зовсім обнаглів. (я розумію, що до хорошого звикають швидко, та чому завжди залазять на голову і звішують ноги?!!!) я його покинула.
я приїхала, зібрала речі, довго плакала і все-таки сказала, що ми розходимося.

та він як був спокійним таким і залишився. обнімав мене, цілував. продовжує мені дзвонити. кожного разу говорить як він хоче, щоб ми були разом і як йому погано. 
грубо йому відповісти, що я не можу більше з ним спілкуватися я не можу, бо я і так сук@, яка покинула його, але мені до біса боляче, коли він говорить про наше хороше минуле. 

що робити?  просить, щоб приїхала, бо скучив він. починає давити на болюче, що тільки зі мною задумувся про сім'ю... хоча коли ми зустрічалися, то сім'я була у нього десь на 15 місці, і про нашу спільну сім'ю, як таку ніколи і не йшлося...
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая