Я відпускаю... відпусти і ти!

Мені не важко знов тебе втрачати,
Бо як я втрачу те, чого нема?
Всі наші дії – то є просто гра
Як вірити, дружити і кохати.

Мені нелегко все це визнавати,
Але втомилась змучена душа
Роками гратись в те, чого нема,
Тому тебе так легко відпускати…

Але тобі не хочеться це знати!
Хоч те що є для нас обох тюрма,
Ти хочеш мене випити до дна,
І змушуєш терпіти, і страждати.

А я хочу по-справжньому кохати!
Але життя для тебе – то є гра,
В якій бажання нового нема,
І ти мене продовжуєш тримати…