В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле! Чи цвітами піду, чи терня поколе, чи певно там зайду, чи щастя там найду,- іду, де побачив мету. Не вернусь з дороги, хоч мучить тривога: чи справді до щастя веде ся дорога, чи гідне є муки, і бою, й розпуки  се щастя, що я єго жду. Як найду єго, порівняюсь з метою — все горе забуду за хвилі спокою...

Осип Маковей

Спостерігати його цікаво
Сумувати за ним устала
Зігрівають лише його руки.
Голос його – блаженні звуки.

Дбати зовсім не важко.
З лагідною посмішкою: «Сашка»
Навіть, якщо тебе сварить
Тебе це трошечки бавить.

Разом ранок
З сонцем поміж нами.
І такі смішні наставляння мами.

Значить то є він
Значить ти є з ним!
Значить, можна мрії
відпустить по хвилі

І віддатись щастю.
Вже сьогодні, в цьому часі.
Не чекай до завтра
І не плутай карти
Не перевіряй!
Просто Відчувай!

моЙо

Хтось каже, що щастя - ...
...це здоров’я, своє та близьких, та можливість давати і дбати про когось. Але ж багато хворих, які самі можливо без чиєїсь допомоги не можуть зробити багато речей , скажуть, що вони щасливі і вчать радіти життю інших. В чому їх щастя ?
...можливо відчутті, що є хтось хто тебе любить і піклується.»Найбільше щастя в світі – впевненість в тому, що Тебе люблять. В. Гюго» Проте є люди у яких нема рідних та близьких, і вони не можуть впевнено сказати, що мають справжнього друга. Та й серед цих людей є щасливі. Вони також знаходять щастя.
...це гроші. Але хіба бідні – не щасливі? Вони звичайно не можуть собі дозволити багато того, що дозволяє собі багатий. Не пам’ятаю де почув таку фразу, що щастя не втому , щоб отримати того чого не маєш, а радіти з того що маєш. «Щастя не в тому, щоб робити завжди, що хочеш, а в тому, щоб завжди хотіти те, що робиш. Л. Толстой». 
Можна перелічити ще багато визначень, кожен щось би добавив своє, і за цитувати когось з філософів чи просто відомих особистостей. Та ця різноманітність визначення щастя показує, що ми не знаємо що це і воно нам не знайоме. Знайдуться ті хто заперечить... і правильно, ми ж щось відчуваємо, напевне не одноразово переживали ту мить радості і піднесення, яка є одиницею виміру щастя.
Щастя – це стан душі. Щастя - це коли виходиш на вулицю і не залежно від пори року і погоди для тебе весна, сонце... і в середині немов літають метелики. 
Якщо ви чуєте себе щасливим, не аналізуйте свого щастя. Це все одно, що обскубти пелюстки квітки, щоб краще бачити її красу. Хочеш бути щасливим, будь ним.

Ідучи на обід, Аня сказала нашому шефу:
- Ми йдемо на базар, що Вам купити?
- Щастя, - відповів наш шеф.
- А чи продають на ринку щастя?, - поцікавилась я.
- Звичайно, продають. На ринку все продають, - парирував шеф.
От ми пішли з Анею на ринок. Шлях наш був довгий, закрутистий, тернистий. Та ми не полишали його, ми все йшли і йшли, холод проймав нас до кісток, вітер здував нас з ніг, сніг заліплював нам очі. Були миті, коли на нас накочувались хвилі безвиході, і тоді тремтячим (від холоду) голосом я зверталась до Ані:
- А, може, вернемся?
- Ні, - відповідала Аня, - ми маємо купити краплину щастя!
- А як ти думаєш, Аня, якщо ми прийдемо на ринок і запитаємо у торговців: Чи є у Вас щастя?, що вони скажуть на це?
- Скажуть, що ти поїхала, Риженко!
- Оце і я думаю, що скажуть, що я поїхала…
Отак, жартуючи й потерпаючи від ґлобального холоду, що зненацька насунувся на нас з Рек’явіка, ми добрались до привокзального базарчика. На базарчику у бабусь з екологічно чистих місць Тернопільської області ми купили молоко і редиску, про щастя [ЧОМУСЬ (!!!)] посоромились запитани… [Бо що про нас подумають люди, якщо ми запитаємо у них: По чім сьогодні ЩАСТЯ? (!!!), подумали ми.]
Повернулись ми з обіду на роботу, і я сказала нашому шефу:
- Знаєте, ми не купили щастя.
Він подивився на мене (зовсім спокійно, навіть не примруживши погляду) і філософськи відповів запитанням:
- Немає?
- Ні, - сказала я.
- Так, щастя дефіцит сьогодні, та зрештою щастя завжди  було в дефіциті.

Линуть мрії в журавлинім леті, Сум і радість носять по планеті. Безмірно сумна, приходить весна Без Тебе.

Щастя - це рівнять Тебе з Весною, Щастя - хоч хвилину буть з Тобою, Невже ж ця блакить, як мить, пролетить Журбою.

Вірю, що згинуть негоди й невдачі, Лихо і  смуток геть пролетить. Хочу в очах твоїх вічно Я  бачить, Золото сонця і неба блакить.

Буде ніч закохано спадати, Кольорові сни на землю слати, І щастя Твоє всі ріки заллє Весною.

Auf immer und ewig
          На віки вічні...

автор Кріс Рі

No sunny day, no sky of blue
          Ані сонячного дня, ані небесної блакиті,
Just a pale moon on the wings of the wind.
         тільки блідий Місяць на крилах вітрів;
No diamond rings, no pretty dreams
         Ані  кілець з діамантами, ані прекрасної мрії -
Two people caught in chains of each other
         двоє людей ланцюгами полонили одне одного...

And there was no other way
         І не було іншого виходу,
This was how it was to be
         сталося те, що мало статися.
The flame will haunt you constantly
         Це полум'я буде пекти постійно,
There'll never be a day
         щасливі дні ніколи не настануть.
Auf immer und ewig?Auf immer und ewig?
         Невже на віки вічні?

С Л У Х А Т И

Счастье - придавать кому-то Ценность

Щастя - й надавати комусь Цінність

Насолоджуватись щастям – велике благо, мати можливість давати його іншим – ще більше. 
Френсіс Бекон

Жило-было три умных брата и четвертый – не-дурак. И ушли они как-то из дома – счастье искать. Шли по дороге, шли – и видят Счастье в яме сидит.

– Чего ты хочешь? - спрашивает Счастье у старшего.

– Хочу умным быть, - и дало ему Счастье книжек умных. 5 штук.

– А ты чего хочешь? – у второго спросило.

– Я сильным стать хочу, - и получил второй брат от Счастья маску, гирю и пистолет.

– А тебе чего? – у третьего поинтересовалось Счастье.

– Я хочу быть богатым, - и вручило Счастье третьему брату 300 гривен. Мелкими монетами.

– Ну, а ты чего хочешь? - спросило у четвертого Счастье.

– А ты чего хочешь? – спросил вместо ответа младший брат.

– Я хочу из ямы вылезти, - ответило Счастье.

Младший брат протянул руку Счастью, вытащил его из ямы да пошел по дороге дальше.

А Счастье за ним побежало…